Сучасна вітчизняна історіографія репресивної політики радянської держави щодо селянства УРСР у повоєнний період: регіональний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасна вітчизняна історіографія репресивної політики радянської держави щодо селянства урср у повоєнний період: регіональний аспект

У сучасній вітчизняній історіографії репресивна політика компартійно-радянського режиму щодо селянства України в повоєнне десятиліття висвітлена в різних аспектах Аналіз наукового доробку вітчизняних істориків, в якому висвітлені різні аспекти репресивної складової взаємовідносин між радянською державою та селянством УРСР у повоєнний період, див.: Довбня О. А. Сучасна вітчизняна історіографія репресивної політики радянської держави щодо селянства УРСР у повоєнне десятиріччя / О. А. Довбня // Гілея: науковий вісник. - 2017. - Вип. 126. - С. 67-71.. Зокрема, одним із них є регіональний аспект. З метою виявлення основних здобутків вітчизняних науковців у його висвітленні, окреслення кола питань, що потребують подальшого опрацювання, систематизуємо наявну літературу, проаналізуємо проблематику праць, погляди і висновки науковців стосовно специфіки репресій проти селян окремих регіонів УРСР. У зв'язку з тим, що в сучасній вітчизняній історичній науці відсутні праці, в яких регіональний аспект застосування компартійно-радянським режимом каральних заходів щодо селян УРСР у 1944-1953 рр. є предметом історіографічного аналізу, розвідка має наукову новизну.

Публікація виконана в рамках комплексної науково-дослідної теми: «Соціум УСРР-УРСР в умовах державного терору радянської доби 1917-1950-х рр. (державний реєстраційний номер - 0114U 007377)», що включена до тематичного плану Інституту історії

України НАНУ, та є продовженням висвітлення автором проблематики, пов'язаної з репресивною політикою радянської держави щодо різних категорій населення України, у контексті розвитку сучасної вітчизняної історичної науки.

Аналіз літератури за темою дослідження дає можливість зробити висновок, що специфіка репресивної політики компартійно - радянського режиму щодо селянства в окреслений період висвітлена у більшості регіонів України. Так, застосування каральних заходів щодо колгоспного селянства Поділля відповідно до указів Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві та ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя» від 21 лютого й 2 червня 1948 р. дослідили В. Кононенко [7], П. Кравченко [8], Л. Місінкевич, як у співавторстві з Р. Подкуром [11], так і одноосібно [12], а на Чернігівщині - О. Коваленко й Л. Аскєрова [4]. При цьому В. Кононенко вважає, що репресивні дії режиму у вигляді депортацій і попередження про депортацію були детерміновані такими чинниками, як антиколгоспні настрої й низька продуктивність праці у сільському господарстві, Л. Місінкевич і Р. Подкур - політичною нелояльністю селян, що проявлялося в небажанні повертатися до колгоспів та працювати за трудодні. Інші дослідники цієї теми застосування репресивних заходів пов'язують з тим, що сільське господарство залишалося основним джерелом відновлення та розбудови промисловості.

Щодо реалізації указів від 21 лютого та 2 червня 1948 р. у регіонах, то В. Кононенко розповідає про численні порушення положення указів і зведення особистих рахунків на Поділлі, унаслідок чого органи МВС змушені були звертатися до виконавчих комітетів з вимогою переглянути або скасувати громадські вироки, винесені загальноколгос- пними або загальними зборами селян. Зі свого боку, Л. Місінкевич і Р. Подкур відзначають формальне ставлення партійно-радянських і господарських керівників, а також сільських активістів Хмельниччини до реалізації указів, пояснюючи це тим, що місцеві керівники та актив намагалися якомога швидше прозвітувати про виконання указів, доводячи свою політичну лояльність, а в окремих випадках кандидатури на депортацію хворих, непрацездатних, «героїв війни», осіб, які перебували у відрядженні в районні установи, висувалися цілком свідомо з розрахунку, що їх відхилять, але формально збори будуть вважатися такими, що відбулися.

Натомість О. Коваленко та Л. Аскєрова акцентують, що на Чернігівщини збори, на яких виносилися громадські вироки, проходили по заздалегідь визначеному сценарію, де кожен знав свою роль і час виходу на сцену, а колгоспники перебували під постійним морально- психологічним тиском. П. Кравченко у своїй розвідці акцентує на тому, що не усі селяни Вінниччини підтримували репресивні заходи режиму. Зокрема, бувало, що селяни, у тому числі члени партії, не тільки утримувалися або голосували проти депортації односельців, але й попереджали їх про виселення. Окрім цього, історик відзначає, що на зборах нерідко лунала критика на адресу радянської держави.

Стосовно масштабів репресій, то, за даними В. Кононенка, за період із часу видання указів по липень 1950 р. у Кам'янець- Подільській області було винесено 27,9% громадських вироків від їх загальної кількості по УРСР, а у Вінницькій - відповідно 9,7%. При цьому історик акцентує, що ці показники, як і статистичні дані по Київській та Одеській областям, були найвищими по УРСР. На думку дослідників цієї теми, застосовані каральні заходи проти селянства виявилися ефективними, на деякий час продуктивність праці на селі підвищилася до довоєнних показників, тому дія указів з початку 1950-х рр. обмежувалася переважно попередженнями про можливу депортацію.

Специфіку застосування репресивних заходів проти селян Південно-Західного регіону України у повоєнне десятиріччя розглянув М. Шитюк [22, с. 346-381]. Автор стверджує, що під час голоду 19461947 рр. компартійно-радянський режим репресував не тільки так званих крадіїв колгоспного зерна, але й голів колгоспів, яким інкримінували порушення графіка виконання хлібопоставок, зрив хлібозаготівельної кампанії. Щодо особливості реалізації указів від 21 лютого та 2 червня 1948 р. на Півдні України, то М. Шитюк, так само, як і попередні дослідники, указує на численні факти порушення положень указів та зведення особистих рахунків. Окрім цього, історик подає статистичні дані щодо кількості громадських вироків, але не вказує упродовж якого періоду їх було винесено. Слід також зазначити, що його статистичні дані є нижчими, ніж наведені в статті В. Кононенка.

Репресії проти селянства в повоєнні роки на матеріалах Одещини характеризуються у вступній статті першого тому науково- документального видання «Реабілітовані історією. Одеська область» (Одеса, 2010) [15, с. 131-134]. На думку авторів, новий етап репресивної політики радянської держави проти різних категорій населення був детермінований кількома чинниками: розрухою, голодом, бідністю, необхідністю відбудовувати народне господарство країни. А головним приводом для відновлення масових репресій на селі так само, як і в 1920-1930-ті рр., відзначають історики, стали хлібозаготівлі, за невиконання яких до кримінальної відповідальності в першу чергу притягали голів колгоспів. Репресій зазнавали й колгоспники, але їм здебільшого інкримінували так звану «антирадянську агітацію» проти непомірної хлібозаготівлі та інших заходів режиму, а також крадіжки колгоспного майна. Слід додати, що згідно з даними авторів, за кількістю репресованих керівників колгоспів Одещина займала по УРСР перше місце.

Репресивні дії радянської держави щодо селянства Луганщини у перше повоєнне п'ятиріччя стисло характеризує В. Семистяга [16]. Аналізуючи особливості розвитку сільського господарства у цей період, історик відзначає, що посилення репресій співпало з голодом 19461947 рр. При цьому, так само, як і на Півдні України, до кримінальної відповідальності за зрив хлібозаготівель масово притягали голів колгоспів, а колгоспникам інкримінували розкрадання державного або господарського майна. Зокрема, за даними В. Семистяги, на Луганщи- ні до кримінальної відповідальності притягли кожного 15-го голову колгоспу, що не могло, на думку дослідника, не занепокоїти ЦК ВКП(б). Так, 14 липня 1947 р. ним ухвалюється постанова, яку 24 липня продубльовано було наказом Генеральної прокуратури «Про неприпустимі факти частої зміни і необгрунтовану віддачу під суд голів колгоспів». Однак, висновує В. Семистяга, це не зупинило розправу місцевої компартійно-радянської номенклатури над небажаними керівниками колгоспів.

Специфіка життя селянства Наддніпрянщини у повоєнний період стала предметом дослідницької уваги В. Марченко [10]. Авторка, аналізуючи особливості колгоспного життя на регіональному рівні, стисло висвітлює репресії проти селян за невиконання мінімуму трудоднів, розкрадання колгоспного майна. При цьому дослідниця відзначає, що до розкрадання були причетні не тільки рядові колгоспники, але й керівники колгоспів, райвиконкомів та інших державно- партійних структур. Щодо масштабів застосування каральних заходів, то В. Марченко відзначає, що за невиконання мінімуму трудоднів наприкінці 1948 р. з Дніпропетровської області депортували 678 осіб, з Київської - 520, Кіровоградської - 404, Запорізької - 208, Полтавської -181 особу, а за розкрадання колгоспного майна у 1951 р. органами прокуратури УРСР було притягнуто до кримінальної відповідальності у Полтавській області 532 особи, а в Кіровоградській - 439 осіб. Для розуміння масштабів репресій, згідно з даними автора наприкінці 1948 р. загалом з УРСР депортували приблизно 9 тис. осіб, а органи прокуратури УРСР в 1951 р. притягли до кримінальної відповідальності за розкрадання колгоспного майна усього 8 976 осіб.

Помітне місце в регіональній історіографії репресивної політики компартійно-радянського режиму щодо селянства УРСР займають публікації, в яких цей процес простежується в Західній Україні. Так, репресивну складову суцільної колективізації в даному регіоні висвітлюють О. Гаврилюк [1], П. Когут [6; 5], О. Малярчук [9], Р. Шляхтич [23], М. Сеньків, як одноосібно [18; 17; 19], так і в співавторстві з Н. Рожик [14]. При цьому О. Гаврилюк та П. Когут вважають, що репресії проти західноукраїнського селянства були засобом вирішення економічних проблем. Зокрема, на думку П. Когута, депортовані з регіону на спецпоселення селяни освоювали Далекий Схід, Крим, середньоазійські республіки.

Зі свого боку, М. Леськів, досліджуючи впровадження на західноукраїнських землях радянської моделі колективного господарювання, звертає увагу, що цей процес у регіоні розпочався в 1947 р., а під час його проведення широко використовувався примус, погрози, залякування, шантаж, провокації й така форма репресій, як депортації. Натомість О. Малярчук виділяє два етапи колективізації західноукраїнського села: 1944-1947 рр. і 1948-1950 рр. Аналізуючи механізм її здійснення, він відзначає, що на першому етапі режим застосовував такі форми репресій, як фізичні розправи й депортації, а на другому почав залучати до розправи над селянами правоохоронні органи й війська. Р. Шляхтич же наголошує, що репресії проти селян здійснювалися як в межах оперативно-слідчої роботи, так і в ході військово-чекістських операцій, а загалом усе відбувалося згідно з директивами ЦК КП(б)У. репресивний компартійний радянський каральний

Щодо наукового доробку М. Сеньківа, то обстоюється думка, що утвердження репресивної системи в регіоні було однією з найважливіших соціально-політичних передумов колективізації, яка, зі свого боку, була інструментом утвердження компартійно-радянського режиму. Разом це суттєво впливало на темпи та методи проведення колективізації, а її прискоренню була підпорядкована депортаційна операція 1944-1947 рр. У результаті, відзначає М. Сеньків, зі споконвічних етнічних земель депортували найбільш національно свідому частину українського народу, що підірвало визвольний рух, який мав антикол- госпну спрямованість. Стосовно форм та методів проведення колективізації, то так само, як і попередні дослідники, він підкреслює, що влада вдавалася до різних засобів тиску: податковий прес, погрози, залякування, шантаж, провокації, ліквідація хуторів, депортація, вбивства. Особливо ж підступні провокації щодо непокірних селян, акцентує М. Сеньків, здійснювали спецгрупи МДБ, які видавали себе за військові підрозділи УПА.

У низці досліджень вітчизняних науковців розкривається специфіка репресій радянської держави проти селянства в окремих регіонах Західної України в повоєнний період. Зокрема, репресії проти селян Закарпаття висвітлює О. Довганич [2], наголошуючи що основній масі інкримінували «антирадянську» або «антиколгоспну агітацію».

У статті І. Сушик [20] та у першому розділові першої книги науково-документального видання «Реабілітовані історією. Волинська область» (Луцьк, 2010) [13] йдеться про застосування репресивних заходів проти селян Волині. Зокрема, автори відзначають, що основною їх формою були депортації родин так званих «куркулів», як в межах УРСР, так і до Сибіру.

Репресивна політика компартійно-радянського режиму щодо заможного буковинського селянства в 1940-1947 рр. розглядається І. Фостієм [21]. Історик відзначає, що основними формами репресій було притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання хлібозаготівлі, позбавлення виборчих прав і конфіскація майна.

Зі свого боку, А. Жив'юк, аналізуючи репресивну складову колективізації на Рівненщині, визначає, що її основною формою була ліквідація хуторів і депортація селянських родин у східні та південні області УРСР [3].

Таким чином, спираючись на науковий доробок вітчизняних дослідників, в якому висвітлюється регіональний аспект репресивної політики компартійно-радянського режиму щодо селянства в повоєнний період, можна зробити висновок, що, незважаючи на розруху, злидні, голод 1946-1947 рр., нестачу робочих рук на селі, радянська держава за допомогою застосування каральних заходів проти колгоспного селянства вирішувала економічні проблеми, зокрема, відбудовувала промисловість та забезпечувала безкоштовною робочою силою найбільш трудомісткі ділянки промислового виробництва у віддалених місцевостях, а колгоспники пережили друге розкуркулення. Що стосується селян західноукраїнських земель, то репресії проти них були засобом вирішення режимом двох питань - придушення національно- визвольного руху й розв'язання економічних проблем.

Аналіз сучасної вітчизняної історичної літератури, в якій висвітлюється даний аспект, показав, що предметом дослідницької уваги є такі питання, як репресивна політика радянської держави під час голоду 1946-1947 рр., специфіка реалізації указів Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві та ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя» від 21 лютого та 2 червня 1948 р., репресивна складова суцільної колективізації на західноукраїнських землях. Щодо перспектив розвитку регіональних студій цієї проблеми, то бракує комплексних досліджень та історико- статистичних розвідок. Окрім цього, у поле зору вітчизняних науковців не потрапили регіональні особливості репресій проти селянства Східної України, Житомирщини, Сумщини, Криму в окреслений період.

Бібліографічні посилання

1. Гаврилюк О. Н. Репресії тоталітарного режиму як засіб вирішення економічних проблем західноукраїнського села (кінець 40-х - початок 50-х рр.) / О. Н. Гаврилюк // Тоталітарна держава і політичні репресії в Україні у 20-80-ті роки: Матеріали міжнародної наукової конференції (15-16 вересня 1994 р.). - К.: [б. в.], 1998. - С. 111-119.

2. Довганич О. Д. Репресії проти громадян за антирадянську та анти- колгоспну агітацію / О. Д. Довганич // Реабілітовані історією. Закарпатська область. У двох книгах / О. Д. Довганич, О. В. Хланта, О. М. Корсун. - Ужгород: ВАТ Вид-во «Закарпаття», 2003. - Т. 1. - С. 116-121.

3. Жив'юк А. Суцільна колективізація і зселення хуторів як інструмент примусової радянізації західних областей УРСР / А. Жив'юк // Реабілітовані історією. Рівненська область / Упорядники О. А. Білоконь, Р. П. Давидюк, А. А. Жив'юк (керівник) та ін. - Рівне: ПП ДМ, 2014. - Кн. 4. - С. 5-16.

4. Коваленко О. Спецпереселенський проект М. Хрущева (до історії виконання Указів Президії верховної Ради СРСР 21 лютого та 2 червня 1948 р. про виселення селян, які не виконали мінімум трудоднів, на Чернігівщині) / О. Коваленко, Л. Аскєрова // Реабілітовані історією. Чернігівська область / Упорядники: О. Б. Коваленко, Р. Ю. Подкур, О. В. Лисенко. - Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2012. - Кн. 4. - С. 9-22.

5. Когут П. В. Запровадження колгоспної системи в західних областях України (1944-1953 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / П. В. Когут. - Львів, 2000. - 243 с.

6. Когут П. В. Колективізація в західноукраїнському селі / П. В. Когут. - Львів, 2000. - 80 с.

7. Кононенко В. Репресивна політика радянської влади проти селян Поділля в кінці 40-х рр. ХХ ст. / В. Кононенко // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Історія. - 2003. - Вип. 5. - С. 134-137.

8. Кравченко П. М. Указ 1948 року як засіб репресивної політики радянського режиму / П. М. Кравченко // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження: матеріали ХХУ! Вінницької наукової історичної краєзнавчої конференції (Вінниця, 10-11 жовтня 2014 р.). - Вінниця, 2014. - С. 266-272.

9. Малярчук О. Тоталітаризм проти західноукраїнського села: монографія / О. Малярчук. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. - 228 с.

10. Марченко В. О. Колгоспне виробниче життя селян Наддніпрянщини у повоєнний період (1945 - початок 1950-х рр.) / Марченко В. О. // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. - 2011. - Вип. 9. - С. 231240.

11. Місінкевич Л. Репресії як метод підвищення продуктивності праці колгоспників Поділля (на прикладі виконання Указу від 21 лютого 1948 р. про виселення селян, які не виконали мінімуму трудоднів) / Л. Місінкевич, Р. Подкур // Реабілітовані історією. Хмельницька область / Упорядники: Л. Л. Місінкевич, Р. Ю. Подкур. - Хмельницький: ТОВ «Поліграфіст-2», 2012. - Кн. 4. - С. 10-26.

12. Місінкевич Л. Л. Репресії проти селянства Хмельниччини як метод підвищення продуктивності праці в колгоспному виробництві 1948 р. / Л. Л. Місінкевич // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка. Історичні науки. - 2013 - Вип. 6. - С. 426-434.

13. Реабілітовані історією. Волинська область / Укладачі: М. М. Кучерепа (керівник), В. В. Вісин, М. Г. Коц та ін. - Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2010. - Кн. 1. - С. 86-89.

14. Рожик Н. С. Західноукраїнське село: колективізація селянських господарств (1944-1952 рр.) / Н. С. Рожик, М. В. Сеньків // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Історія та археологія. - 2015. - Т. 23, Вип. 23. - С. 117-125.

15. Савченко В. А. Репресії на Одещині / В. А. Савченко, О. В. Гонтар, Е. П. Петровський // Реабілітовані історією. Одеська область / Упорядники Л. В. Ковальчук, Е. П. Петровський. - Одеса: АТ «ПЛИСКЕ», 2010. - Кн. 1. - С. 15-217.

16. Семистяга В. Розвиток сільського господарства на Луганщині в перше повоєнне п'ятиліття (історичний аспект) / В. Семистяга // Бахмутський шлях. - 2008. - № 1-2. - С. 131-144.

17. Сеньків М. В. Дії більшовицького режиму зі створення соціально- політичних передумов суцільної колективізації західноукраїнського села (1944-1947 рр.) / М. В. Сеньків // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Історичні науки. - 2011. - Вип. 17. - С. 178-185.

18. Сеньків М. В. Колективізація західноукраїнського села 40 - початку 50-х рр. ХХ ст.: дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.01 / М. В. Сеньків. - Донецьк, 2008. - 462 с.

19. Сеньків М. В. Радянські форми та методи колективізації західноукраїнського села (1944-1952 рр.) / М. В. Сеньків // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - 2013. - Вип. 35. - С. 167-173.

20. Сушик І. В. Колективізація Волині: насилля й спротив повоєнних років / І. В. Сушик // Український селянин. - 2010. - Вип. 12. - С. 315-318.

21. Фостій І. Репресії комуністичної влади проти заможного буковинського селянства у 1940-1947 рр. / І. Фостій // Реабілітовані історією. Чернівецька область. У трьох книгах / Гол. ред. І. П. Фостій. - Чернівці: Чернівецька обласна друкарня, 2010. - Кн. 2. - С. 21 -27.

22. Шитюк М. М. Масові репресії проти населення півдня України в 20-50-ті роки ХХ століття / М. М. Шитюк. - К.: Тетра, 2000. - 534 c.

23. Шляхтич Р. П. Терор проти західноукраїнського селянства в контексті колективізації в післявоєнне десятиліття / Р. П. Шляхтич // Український селянин. - 2008. - Вип. 11. - С. 349-351.

Анотація

Ключові слова: хлібозаготівлі, трудодні, паразитичні та антигромадські елементи, громадські вироки, колективізація, депортація.

Систематизированы и проанализированы достижения современной отечественной историографии в освещении регионального аспекта репрессивной политики советского государства в отношении крестьян УССР в послевоенное десятилетие. Установлено, что рассмотрена специфика применения карательных мер в отношении крестьян Луганщины, Поднепровья, Подолья, Черниговщины, Южной, Западной Украины, но комплексно не изучен этот процесс на востоке Украины, Житомирщине, Сумщине, в Крыму.

Ключевые слова: хлебозаготовки, трудодни, паразитические и антиобщественные элементы, общественные приговоры, коллективизация, депортация.

Key words: grain procurements, work-days, parasitic and anti-social elements, public sentences, collectivization, deportation.

Размещено на Allbest.ru