Історія як засіб пропаґанди: британська та німецька історіографії періоду Першої світової війни

Але це було радше винятком, ніж правилом, оскільки східноєвропейські дослідження в Німеччині періоду війни тісно пов'язувалися з політикою. Для прикладу наведемо статтю В. Платцгоффа, у майбутньому ректора Франкфуртського університету, голови Союзу німецьких істориків, активного діяча Націонал-соціалістичної партії Німеччини, із промовистою назвою "Перша поява Росії й російська небезпека в європейській політиці". Автор стверджував, що перша поява "московитів" ("Moskowiter") відноситься до XV--XVI ст., коли європейці почали знайомитися зі східними, брутальними формами дипломатії: "Коли в 1576 р. на Реґенсбурзький райхстаґ прибуло посольство російського царя [...] переговори з напівазіатами, як правило, були доволі складними [.] їхня поведінка повністю підтвердила описи мандрівників, що відвідували Росію, про надзвичайну культурну відсталість цього народу"Platzhoff W. Das erste Auftauchen RuЯlands und der russischen Gefahr in der europдischen Politik // Historische Zeitschrift. - 1916. - Bd 115. - S.80.. Історія з російським посольством, на думку автора, свідчила про абсолютну відмінність у культурах європейських і східних народів, і, водночас, мала переконати західних правителів у могутності Росії. Але, за словами В. Платцгоффа, це було значним перебільшенням, що базувалося на відповідних повідомленнях іноземців про Росію, котрі напевно перебували під постійним наглядом. Саме з огляду на таку переоцінку російської влади, на думку німецького історика, і можна пояснити той факт, що з XV ст. росіяни визнавалися серйозним фактором європейської політики. Утім упродовж двох наступних століть вони справді набрали сили й уже у середині XVII ст. французькі дипломати попереджали, що якщо не зупинити цих "диких і жорстоких варварів", то невпинний їх потік на захід може поглинути Померанію. Тож "п'ятьма десятиліттями потому Петро І відкрив здивованій Європі, що російська небезпека дійсно існувала [.] Віднині, на відміну від Заходу, та особливо Габсбурґів, мета Росії полягала в тому, щоб завоювати Константинополь, а після отримання Лівонії - і всю Балтику"Ibid. - S.93..

Панівний у професійній німецькій історіографії національно-патріотичний дискурс, канони якого було вироблено прусською школою, фактично забезпечив міцну інтеґрацію істориків у публічний простір, університетську та шкільну історичну освіту. Професори-історики впродовж ХІХ ст. мали особливий статус у німецькому суспільстві, відгукувалися історичними публікаціями на сучасні політичні теми й виступали в ролі "пророків нації". Для переважної більшості з них не підлягало сумніву, що історична наука має виконувати леґітимаційну функцію - підтримувати прагнення Німецької імперії до завоювання свого місця у світі колоній і метрополій через культивований у суспільстві "особливий шлях" ("Sonderweg"). Перетворення Німеччини на центр розвитку історичної науки та перейняття іншими країнами її канонів професіоналізації й інституціоналізації породжувало в німецьких істориків почуття зверхності, некритичності до власних інтерпретацій і висновків. Незавершені процеси інституціоналізації історичної науки у Великобританії, потужний вплив німецьких канонів науковості та професіоналізації, міцна кооперація з німецькими колеґами шляхом участі у міжнародних наукових інституціях обумовили доволі слабку втягненість британських істориків у пропаґандистські акції на першому етапі війни.

З її початком німецькі історики були майже одностайними в тому, що один із найважливіших методологічних принципів "об'єктивності" (або "неупередженості"), який формував наукове підґрунтя професійної історичної науки з початку ХІХ ст., має поступитися національно-патріотичному самовираженню, що слід "єдиним фронтом" виступити проти спільного ворога. Тим самим професійна історіографія набувала загострених форм інструменталізації, перетворюючись на "historia militants". Для британських істориків ця проблема не стояла так гостро, оскільки незавершені процеси професіоналізації практично споріднювали історичні дослідження з літературною творчістю.

Найкраще участь істориків у пропаґандистській діяльності було організаційно забезпечено у Великобританії. На початковому етапі війни вона полягала у виданні численних науково-популярних памфлетів із німецької та австро-угорської історії, минулого слов'янських народів Балканського півострова та ін. Лише з розгортанням збройного конфлікту з'явилися великі праці, в яких історичні сюжети підпорядковувалися певному політологічному аналізу. Німецькі історики своєю масовістю та войовничістю переважали опонентів. Маючи достатньо потужну інституційну базу, корпоративні органи і глибоку соціологізацію, вони використовували численну періодику, у тому числі фаховий друкований орган "Historische Zeitschrift", для того, щоб вести аґресивні дії на "історичному фронті". При цьому вістря їхніх критичних нападів було спрямовано насамперед на Великобританію, яку вони вважали своїм головним ворогом.

Британські історики на початку війни приділяли посилену увагу критиці німецької історіографії ХІХ ст., оскільки тривалий час перебували під впливом німецьких канонів методології, історієписання, а у середовищі фахівців домінували ґерманофільські настрої. Різка переоцінка німецької історичної науки стосувалася не лише критики поглядів провідних її представників, але й загальної леґітимаційної основи її історіографії - концепцій Л. фон Ранке, И. Дройзена, Ґ. Геґеля, які складали базу ідеалістичного історизму, що залишався домінуючою концепцією в європейських історичних науках.

Центральною темою історіографій періоду війни був "мілітаризм". Британські історики звинувачували Німеччину в розв'язанні війни через загальну мілітаризацію німецького суспільства впродовж ХІХ - початку ХХ ст. Причину цього вони бачили в домінуючій ролі Пруссії в об'єднанні німецьких земель, чия войовничість доводилась історично. Натомість німецькі історики, навпаки, закидали войовничість Великобританії, яка завдяки могутності свого військового флоту отримала можливість заволодіти численними колоніями по всьому світу та здійснювати експлуатацію їхнього населення й ресурсів, обмежуючи при цьому можливості інших європейських держав, насамперед Німеччини. Образ ворога в особі англійців супроводжувався епітетами "підступний", "віроломний", "хитрий", маркуючи давню британську традицію вирішувати свої політичні завдання руками власних союзників і колоніальних народів.

Література

REFERENCES

1. A Declaration by the Professors of Great Britain addressed to the academical Circles of Germany (1915). Answer of the Kulturbund to a Declaration by the Professors of Great- Britain addressed to the academical Circles of Germany. Berlin.

2. Badsey, S. (2015). Propaganda: Media and War Politics. International Encyclopedia of the Wirst World War. Retrieved from: https://encyclopedia.1914-1918-online.net/ article/ propaganda_media_in_war_politics

3. Barker, E. (1914). Nietzsche and Treitschke: the worship of power in modern Germany. London: H. Milford, Oxford University Press.

4. Barvinska, P.I. (2012). Mizh naukoiu i politykoiu. Interpretatsii Skhidnoi Yevropy v akademichnomu seredovyshchi nimetskomovnoho prostoru u kintsi XIX - pochatku XXI st. Odesa. [in Ukrainian].

5. Bentley, M. (2011). Shape and Pattern in British Historical Writing, 1815-1945. Macintyre S., Maiguashca J. and Pok A. (Ed.). The Oxford History of Historical Writing: 1800-1945, 4. Oxford.

6. Berger, S. (2011). The Invention on European National Traditions in European Romanticism. Macintyre S., Maiguaschca J. (Ed.). The Oxford History of Historical Writing. 1800-1945. Oxford. P.19-40.

7. Bivir, M. (2010). Rol kontekstov v ponimanii i obyasnenii. Istoriya ponyatij, istoriya diskursa, istoriya metafor. Moskva. 112-152. [in Russian].

8. Bruch, R. vom. (2006). Gelehrtenpolitik, Sozialwissenschaften und akademische Diskurse in Deutschland im 19. und 20. Jahrhundert. Stuttgart. [in Germany].

9. Cramb, J.A. (1914). Germany and England. New York.

10. CorneliЯen, Ch. (2000). Das Studium der Geschichtswissenschaften. Geschichtswissenschaften. Eine Einfьhrung. Frankfurt/Main. [in Germany].

11. Dann, O. (2003). Natsii i natsionalizm v Germanii. 1770-1990. Per. s nem. Moskva [in Russian].

12. Davis, H.W.C. (1915). The Political Thought of Heinrich von Treitschke. New York.

13. Dearmer, P. (1914). Russia and Britain. London.

14. Delbrьck, H. (1915). Das deutsche Militдrsystem. Deutschland und der Weltkrieg. Leipzig; Berlin. [in Germany].

15. Delbrьck, H. (1918). Krieg und Politik. Teil 1: 1914-1916; Teil 2: 1917-1918. Berlin. [in Germany].

16. Dementev, I.P. (Ed.). (1990). Istoriografiya istorii novogo vremeni stran Evropy i Ameriki. Moskva. [in Russian].

17. Dimnet, E. (1915). The Evolution of Thought in Modern France. London.

18. Eccles, F.Y. (1914). Alsasse-Lorraine. London.

19. Erklдrung gegen die Oxforder Hochschulen, (2014). Bцhme K. (Hrsg). Aufrufe und Reden deutscher Professoren im Ersten Weltkrieg. 2. Auflage. Stuttgart. [in Germany].

20. Fletcher, C.R.L. (1914). The Germans. I: Their Empire. How they have made it. London: Oxford University Press.

21. Fletcher, C.R.L. (1914). The Germans. II: What they Covet. London: Oxford University Press.

22. Forbes, N. (1915). The Southern Slavs. London.

23. Goldscheid, R. (1915). Deutschlands grцsste Gefahr. Berlin. [in Germany].

24. Goldstein, D.S. (1983). The Professionalization of History in Britain in the Late Nineteenth and Early Twentieth Centuries. Storia della storiografia, 3, 3--27.

25. Guide to the Bernadotte E. Schmitt Papers 1913--1961. Retrieved from: https://www. lib.uchicago.edu/e/scrc/findingaids/view.php?eadid=ICU.SPCL.SCHMITT

26. Guilland, A. (1915). Modern Germany and her Historians. London.

27. Haller, J. (1914). Britannia delenda! Sьddeutsche Zeitung. №256. 16.September. [in Germany].

28. Harrison, R., Jones, A. and Lambert, P. (2004). The institutionalisation and organisation of history. Lambert P. and Schofield Ph. (Ed.) Making History. An introduction to the history and practices of discipline. London and New York.

29. Hartwig, W. (1990). Geschichtskultur und Wissenschaft. Mьnchen. [in Germany].

30. Headlam, J.W. (1914). England, Germany and Europe. London.

31. Hueffer, F.M. (1915). Between St. Dennis and St. George. A Sketch of Three Civilisations. London; New York; Toronto.

32. Iggers, G.G. (1997). Deutsche Geschichtswissenschaft: eine Kritik der traditionellen Geschichtsausfassung von Herder bis zur Gegenwart. Wien; Kцln; Weimar. [in Germany].

33. Iggers, G.G. (1998). Reflections on Writing a Historiography Today. Blanke, H.W. u.a. (Hrsg). Dimensionen der Historik: Geschichtstheorie, Wissenschaftsgeschichte und Geschichtskultur heute. Kцln; Weimar u.a.

34. Kenyon, J. (1993). The History Man. The Historical Profession in England since the Renaissance. London.

35. Khejstings, M. (2014). Pervaya mirovaya vojna: Katastrofa 1914 goda. Per. s angl. Moskva. [in Russian].

36. Kracht, K.G. (2004). Kriegsschuldfrage und zeithistorische Forschung in Deutschland. Historiographische Nachwirkungen des Ersten Weltkriegs. Zeitgeschichte-online. Thema: Fronterlebnis und Nachkriegsordnung. Wirkung und Wahrnehmung des Ersten Weltkriegs. Mai 2004. Retrieved from: http://www.zeitgeschichte-online.de/md=EWK- GKracht [in Germany].

37. Kruse, W. von (2018). Kriegsideologie und moderne Massenkultur. Dossier: Der Erste Weltkrieg. [in Germany].

38. Kornelissen, Kh. (2004). Natsionalno-konservatyvna istoriohrafiia v Nimechchyni z 1870 roku. Istoriia ta istoriohrafiia v Yevropi, 3, 2004. [in Ukrainian].

39. Kotova, S. (2019). Formuvannia "obrazu voroha" v roky Pershoi svitovoi viiny (1914-- 1918) v suchasnii zarubizhnii istoriohrafii. Istoriia ta istoriohrafiia v Yevropi. 2019, 6: Ideolohii tapraktyky natsionalizmu ta ksenofobii u Skhidnii Yevropi. [in Ukrainian].

40. Lehnert, E. (2014). Die "Ideen von 1914". Sezession. 58. Februar. [in Germany].

41. Leonhard, J. (2000). Construction and Perception of National Images: Germany and Britain, 1870--1914. The Linacre Journal, 67.

42. Leonkhard, J. (2015). Yashchik Pandory XX veka: Pervaya mirovaya vojna. Idei i idealy, 3(25). [in Russian].

43. Marcks, E. (1915). Die Machtpolitik Englands. Deutschland und der Weltkrieg, [in Germany].

44. Marks, E. (1915). Der Imperialismus und der Weltkrieg. Leipzig; Dresden. [in Germany].

45. Meinecke, F. (1915). Die deutschen Erhebungen von 1813, 1848, 1870 und 1914. Meinecke F. Die deutsche Erhebung von 1914. Stuttgart; Berlin. [in Germany].

46. Meinecke, F. (1915). Wahrheit und Luge. Meinecke F. Die deutsche Erhebung von 1914. Stuttgart; Berlin. [in Germany].

47. Meinecke, F. (1915). Kultur, Machtpolitik und Militarismus. Deutschland und der Weltkrieg. Leipzig; Berlin. [in Germany].

48. Meinecke, F. (1916). Einfьhrung. Ranke L. von. Die GroЯen Mдchte. Leipzig. [in Germany].

49. Meyer, E. (1916). England. Its political organization and development and the War against Germany. Boston.

50. Middell, M. (1996). Die ersten Historikertage in Deutschland. Diesener G. und Middell M. (Hrsg). Historikertage im Vergleich (Comparativ, Jg.6, H.5-6). [in Germany].

51. Mitrany, D. (1914). Rumania. Her History and Politics. London.

52. Mommsen, W.J. (1996). Einleitung: Die deutschen kulturellen Eliten im Ersten Weltkrieg. Mommsen W.J. (Hrsg). Kultur und Krieg: Die Rolle der Intellektuellen, Kьnstler und Schriftsteller im Ersten Weltkrieg. Mьnchen. [in Germany].

53. Muir, R. (1915). The National Principle and the War. London.

54. Muir, R. (1917). The Expansion of Europa. The Culmination of Modern History. London.

55. Mьller, S. (2017). Kultur in Deutschland. Vom Kaiserreich bis zur Wiedervereinigung. Stuttgart. [in Germany].

56. Naumann, F. (1917). Central Europe. New York.

57. Oncken, H. (1914). Deutschland und England. Sьddeutsche Monatshefte. September. [in Germany].

58. Prior, W.R. (1915). Nort Sleswick under Prussian Rulle. 1864--1914. London.

59. Platzhoff, W. (1916). Das erste Auftauchen RuЯlands und der russischen Gefahr in der europдischen Politik. Historische Zeitschrift. Bd 115. [in Germany].

60. Ringer, F. (2008). Zakat nemeckikh mandarinov: Akademicheskoe soobshchestvo v Germanii, 1890-1933. Per. s angl. Moskva. [in Russian].

61. Sarolea, C. (1915). The Anglo-German problem. London; Edinburg.

62. Schmitt, B.E. (1916). England and Germany. 1740-1914. Princeton; London.

63. Stachtey, B. (1999). Literature, liberty and life of the nation: British historiography from Macauley to Trevelyan. Berger S., Donovan M. and Passmore K. (Ed.). Writing National Histories. Western Europa since 1800. New York.

64. Stelmakh, S.P. (1998). Mizhnarodni zviazky istorykiv Ukrainy u druhii polovyni XIX st. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Istoriia, 38. [in Ukrainian].

65. Stelmach, S. (2003). "Von der Isolation zur Integration". Deutsche Universitдten und die Universitдtsgemeinschaft in Berichten von Gelehrten der Kiever Universitдt in der zweiten Hдlfte des 19. bis Beginn des 20. Jahrhunderts. Peter H.R., Tikhonov N. (Hrsg) Universitдten als Brьcken in Europa. Frankfurt/M.; Berlin; Bern u.a. [in Germany].

66. Stelmakh, S.P. (2005). Integratsiini protsesy v yevropeiskii istorychnii nautsi napry- kintsi XIX - na pochatku XX st. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 5. [in Ukrainian].

67. Stelmakh, S.P. (2005). Istorychna nauka, zahalni tendentsii i osnovni etapy yii rozvytku v Yevropi ta Pivnichnii Amerytsi. Entsyklopediia istorii Ukrainy. T.3: E-J. [in Ukrainian].

68. Stibbe, M. (2003). German Historians' Views of England during the First World War. Berger S., Lambert P., Schumann P. (Hg). Historikerdialoge. Geschichte, Mythos und Gedдchtnis im deutsch-britischen kulturellen Austausch. 1750-2000. Gцttingen.

69.Stuchtey, B. (2002). British historiography from Macaulay to Trevelyan. Berger S., Donovan M. and Passmore K. (Ed.). Writing National Histories. Western Europa since 1800. New York.

70. Treitschke. His Doctrine of German Destiny and of International Relations. (1914). New York and London.

71. Troeltsch, E. (1916). Die Ideen von 1914. Die neue Rundschau. Jg.27. [in Germany].

72. Tupolev, B.M. (2018). Kurt Ritcel o "Sredinnoj Evrope" v nachale Pervoj mirovoj vo- jny. Slavyanovedenie, 1. [in Russian].

73. Ungern-Sternberg J., Ungern-Sternberg W. (Hrsg). (1996) Der Aufruf,An die Kulturwelt!'. Das Manifest der 93 und die Anfдnge der Kriegspropaganda im Ersten Weltkrieg. Mit einer Dokumentation. Stuttgart. [in Germany].

74. Verch, Dzh. (2018). Narrativnye instrumenty, istina i bystroe myshlenie v natsionalnoj pamyati: mnemonicheskoe protivostoyanie mezhdu Rossiej i Zapadom po povodu Ukrainy.

Gefter. Elektronnyj zhurnal. Retrieved from: http://gefter.ru/archive/24775 [in Russian].

75. Verhey, J. (2004). The Spirit of 1914. Militarism, Myth, and Mobilization in Germany. Cambridge.

76. Wallace, S. (1988). War and the Image of Germany: British academics, 1914-1918. Edinburg.

77. Zabelina, G. Yu. (2011). Pervaya mirovaya vojna: nemtsy glazami britantsev. Novaya i novejshaya istoriya, 1. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru