"En by I Rusland": уявлення данських мандрівників про ранньомодерну Росію (за матеріалами подорожнього щоденника Юста Юля 1709-1711 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український Католицький Університет (м. Львів)

"En by I Rusland": уявлення данських мандрівників про ранньомодерну Росію (за матеріалами подорожнього щоденника Юста Юля 1709-1711 рр.)

Ірина Папа

аспірант кафедри світової історії нового і новітнього часу

Географічний простір, у якому існує Людина, завжди є об'єктом концептуалізації і тому ніколи не є монолітним. Людина сприймає його з різних точок зору, зокрема через такі відомі категорії-дихотомії, як своє/чуже, безпечне/небезпечне, центр/периферія тощо.3 Ці поняття тісно пов'язані з ментальними мапами, формування яких певною мірою залежить від уяви людей, їхньої мобільності, інтелектуального багажу, емпіричного досвіду та інших факторів4.

Як відомо, усне та писемне мовлення є своєрідним ретранслятором ідей та концептів, що існують в уяві людей. Саме тому вагомим чинником у сприйнятті та пізнішому усному чи писемному описі будь-якого простору завжди було мовлення, яке продукувало його нові характеристики. Існує низка сталих виразів у різних європейських мовах, що пов'язані з певними географічними просторами і державами та мають особливий історико-культурний контекст і підтекст водночас5. Поява та функціонування таких виразів у мовленні найчастіше пов'язана з існуванням національної системи стереотипів, яка протягом століть формувалась у світогляді того чи того народу6. Власне, існування в данському мовленні ідіоми «місто в Росії»7, що означає щось далеке, незрозуміле і фантастичне водночас, можна пов'язати з данським сприйняттям Російської держави, що формувалось завдяки особистим візитам данців до цієї держави8. Слід додати, що «суть Східної Європи для сучасників XVIII століття полягала в її неподатливості точній географічній локалізації та опису»9, тому функціонування подібних зворотів було своєрідним маркером на ментальній мапі.

Як стверджує Ларі Вульф, «міжнародні конфлікти перших двох десятиліть XVIII століття привернули до карти Східної Європи увагу Європи Західної»10, тому можна зробити припущення, що саме в XVIII ст. такі концепти цілком природно могли виникати в західноєвропейському дискурсі. Хоча деякі історики дискутують про вісь «Північ-Південь» та її релевантність для окреслення тогочасної Російської держави як Північної Європи11.

На думку данського історика Ульфа Петера Мьоллера, «місто в Росії» було своєрідним підсумком тривалої, але строкатої історії дансько-російських відносин12. Імовірно, після укладення дансько-московського договору в 1493 р.13, який вважається початком тісних економічних та дипломатичних відносин, візити данців до Російської держави в ранньомодерну епоху почастішали14.

Відповідно така комунікація між представниками двох держав дозволила данським послам та купцям «досліджувати» маловідому їм територію Європи завдяки мандрам. Оскільки різні населені пункти (міста, села) завжди є основою будь-якого маршруту (дипломатичного чи торгівельного), то найчастіше саме вони ставали об'єктами уваги та опису, а пізніше тлом для інших сюжетів у подорожніх нотатках данських мандрівників. Певною мірою це спостереження підтверджує й аналіз ранньомодерних описів Московії іноземними мандрівниками, який зробив американський дослідник Маршал По. У процесі компаративного аналізу цих текстів історик також виявив і виокремив «спільні теми», з-поміж яких виділив хорографію15.

Проте, як зауважує Ульф Петер Мьоллер, через низку причин (наприклад, мовний фактор) данські подорожні наративи та їхні автори не стали такими відомими, як тексти Герберштейна, Флетчера чи Олеарія16. Крім цього, укладена Маршалом По бібліографія текстів-описів Московії іно- земцями (до 1700 р.) засвідчує, що в ХVI-ХVII ст. більшість данських дипломатів-мандрівників писали дипломатичні рапорти, а не подорожні наративи з розлогими описами відвіданих земель. Єдиним винятком був текст Якоба Ульфельда «Hodoeporicon Ruthenicum» (1578, 1608), який містив описи Московії часів Івана Грозного17. Пізніше подібні его-наративи з'являються аж у першій половині XVIII ст., коли дансько-російські відносини актуалізуються через спільну участь у Великій Північній війні. Як пише данський дослідник, «один моряк і два богослови» (і.е. Юст Юль, Расмус Еребо та Педер фон Гавен) стали авторами відомих текстів про Російську державу в часи Петра І та цариці Анни Йоанівни. Юст Юль та Расмус Еребо були членами однієї дипломатичної місії в 1709-1711 рр., після якої на основі подорожніх нотаток було укладено щоденник та написано автобіографію. Педер фон Гавен після двох досить тривалих візитів до Російської імперії (1736-1739, 1743-1746) устиг ще за свого життя кілька разів опублікувати власні подорожні записки «Подорож по Росії»18 та отримати схвальний відгук відомого данського історика Людвіга Гольберга.

Нашу увагу привернув «щільний текст» подорожнього щоденника данця Юста Юля, який на своїх сторінках «розповідає» читачам про різні аспекти дипломатичної місії, яку він очолював. Зокрема, описи харизматичного Петра І, повсякденного життя царського двору, дипломатичних відносин і сам перебіг Північної війни в 1709-1711 рр., які завжди були ключовими темами для російської історіографії (навіть у радянську добу), зумовили використання цього наративу в численних історичних дослідженнях. Таким чином, існує ціла низка ґрунтовних праць з історії «балтійського питання» доби Петра І та його зовнішньої політики, де звертаються до данських подорожніх наративів того часу19. З-поміж російських дослідників цих тем варто виділити В. Возгріна20, В. Артамонова21, П. Епіфанова22, С. Фейгіну23, А.Богданова24, Р. Козінцеву25,

Г Нєкрасова26, А. Стєрлікову27. Проте більшість цих студій доволі «інструментально» використовують як постать Юста Юля, так і його текст: переважно для реконструкції історії дипломатичних відносин між Данією та царською Росією під час Північної війни та ілюстрацій до образу Петра І і його держави «очима іноземців». Інші ж теми, які присутні в цьому его-наративі, на жаль, менш досліджені.

Тому в цій статті маємо на меті проаналізувати джерельну інформацію подорожніх записок данського дипломата Юста Юля28 і спробувати реконструювати данське сприйняття теренів ранньомодерної російської держави як європейської периферії29. На нашу думку, вартим уваги є ймовірний взаємозв'язок між подорожніми спостереженнями щодо відвіданих російських міст та узагальню- вальним кліше-ідіомою «місто в Росії», що стало певною мірою синонімом європейської «периферії» в данському світогляді та водночас одним із найбільш живучих національних стереотипів.

Як відомо, сприйняття простору відбувається прямо й опосередковано30, але під час читання подорожніх наративів подекуди складно визначити, що було первинним у сприйнятті простору (стереотип чи емпірія). Наприклад, щоденник Юста Юля про подорож до Росії розпочинається з певного «налаштування» данського дипломата на «труднощі та небезпеки такої далекої мандрівки»31, про які йому, імовірно, могли розповісти або попередні посли (наприклад, Г. Ґрудт), або прочитані тексти Адама Олеарія і Петра Петрея, або інші мандрівники, що відчули на собі певні труднощі перебування в цій державі. Проте такий вступ автора може свідчити і про циркулювання в данському придворному середовищі (можливо, і суспільному дискурсі) певних стереотипів та уявлень про Російську державу, які підсилювались також Північною війною та неординарною постаттю Петра І. Таким чином, можна припустити, що на початку своєї подорожі Юст Юль був під впливом певних апріорних уявлень про цю частину Європи.

Перша частина місії Юста Юля була «дансько-пруською» в географічному вимірі. Він розпочав її в данському місті Роскільде, звідки дістався до Гамбурга. Тривалий час він перебував у Берліні та Потсдамі, де чекав на детальнішу інструкцію від данського короля Фредерика. Слід зазначити, що він дуже скупо описує міста на цьому етапі подорожі, зате детально описує власне захоплення від Берліна та Потсдама, які вражають його своєю архітектурою і нагадують Нідерланди, де раніше він належну систему дороговказів34 (наприклад, між Гамбургом та Потсдамом). Ці занотовані враження можуть свідчити про те, що Юль Юст був обізнаний із цим регіоном та його інфраструктурою, так само як і майбутні читачі його подорожнього щоденника (данський король та його таємні радники), тому цей простір вважався «безпечним та своїм» у цьому контексті.

Після отримання інструкцій Юст Юль проїжджає прибалтійськими містами (Данціг, Пілау, Кенінґсберґ), мандрує через Ліфляндію до Нарви, яка стала «першим російським містом» на маршруті Юста Юля через присутність російської адміністрації та численних військових у цьому місті. Прогулянки містом та візити до певних людей (коменданта Нарви, протестантського пастира та ін.) дозволили Юсту Юлю зробити свої перші спостереження про саме місто, де йому відразу в очі впали «мури побудовані на старий лад»35. Ця нотатка може свідчити як про бажання автора наголосити на певній обізнаності з європейськими зразками фортифікацій, так і про намагання закцентувати на відмінності цієї міської забудови і її застарілості. Хоча слід пам'ятати про шведське минуле Нарви, яке теж позначилося на міській архітектурі. Саме тому данець Юст Юль міг помітити, можливо, скандинавський стиль будови (шведський у цьому разі).

Юль Юст після зустрічі з царем Петром І мав, за його наказом, негайно слідувати до Петербурга, щоб офіційно вручити свою вірчу грамоту від данського короля та провести перемовини під час офіційної аудієнції36. Шлях до нової столиці був довгим. Юст Юль вказує точні відстані та час в дорозі37. Власне, великі відстані між містами, про які часто згадує данський мандрівник, вважаються дослідниками історичної географії та міської історії ознакою периферійності, оскільки свідчать про низьку густоту населення та нерозвинуту інфраструктуру регіону: «європейський континент, за винятком його східної частини, уже в XV столітті був покритий густою мережею невеликих міських поселень, що знаходилися одне від одного в середньому на відстані 20-30 км. У кінці XVIII століття середня відстань між містами Великобританії, Німеччини, Італії, Іспанії та Франції становила від 12 до 30 км»38.

Також великим недоліком російської інфраструктури була нестача або повна відсутність заїжджих дворів39 на міжміських маршрутах. Єдиним позитивом була наявність верстових стовпів по російських дорогах40, що допомагало Юсту Юлю підраховувати відстань між відвіданими містами41. Брак дорожнього сервісу в цій частині Європи, окрім подиву, викликав роздратування в данця, як можна зрозуміти з тексту нотаток щодо неготовності російської влади дбати про потреби іноземних мандрівників, особливо дипломатів42.

Після прибуття до Петербурга, досить тривалого там перебування, частих мандрівок до Москви та коротких візитів до російських міст (Новгород, Тверь, Калуга) данський посол помічає домінування деревини як будівельного матеріалу на російських теренах. Дерев'яна забудова російських міст, за спостереженнями мандрівників, була основною причиною частих і масивних пожеж у російських містах43, які призводили до летальних випадків серед населення та тотальної руйнації міст44. Це була не лише «російська проблема», як зазначає Фернан Бродель, часті пожежі траплялися й у великих західноєвропейських містах (Діжон, Париж), де теж домінувала дерев'яна забудова. Як пише французький історик, «цегла теж не одразу затріумфувала на просторі від Англії до Польщі»45.

Попри певну критику цієї будівельної практики він порівнює її з дерев'яною архітектурою в Норвегії46, яка була тоді в складі королівства Данії і теж певною мірою вважалася периферією47. Також Юст Юль звертає увагу на те, що навіть дороги в Москві викладені з дерев'яних колод, а не бруковані48. Хоча данський дипломат згадує про тогочасні спроби Петра І наблизити міський ландшафт Москви до європейських стандартів через наказ не використовувати дерево для будівництва в межах Кремля49. Цікаво, що Фернан Бродель наводить у своєму дослідженні згадки про збільшення будівництва цегляних будинків у Москві, датовані ще 1662 р.50

Однак усі ці подорожні спостереження можна трактувати в різний спосіб. Наприклад, як певне протиставлення хаотичної дерев'яної архітектури російської периферії і цегляного та брукованого європейського центру (тобто західноєвропейської Європи) з метою засвідчити бідність, простоту, хаотичність міської забудови і нерозвинуту інфраструктуру Росії51. Проте слід врахувати, що в Данії з XVI до XVIII ст. відбувається певний перехід від дерев'яної до мурованої забудови, який супроводжується масштабним винищенням данських лісів (для випалювання цегли). Ці зміни призведуть пізніше до збільшення піщаних дюн в окремих регіонах королівства і законодавчого обмеження щодо використання лісових ресурсів наприкінці ХVIII ст.52 Тому можна припустити, що в епоху Юста Юля53 цегляна забудова домінувала в данських містах, а дерев'яна асоціювалася з норвезькою периферією, яка мала більші, ніж Данія, лісові ресурси. Крім того, «нідерландський досвід» данського дипломата, на нашу думку, теж частково сформував його уявлення про типове ранньомодерне європейське місто з брукованими вулицями, правильною забудовою та мурованими будинками54. Проте це протиставлення слід брати до уваги з врахуванням того, що будівельні матеріали змінювалися протягом історії і ця зміна означала успіх та збагачення. Проте Фернан Бродель наголошує, що майже скрізь у Європі ці матеріали (дерево, цегла, камінь) співіснували один з одним у ранньомодерну добу55.

Данський мандрівник доволі мало пише про інші аспекти життя та облаштування російських міст (наприклад, чистоту, освітлення, безпеку). У його щоденнику є невеличкий фрагмент, у якому він побіжно згадує про неочікуваний прихід Петра І у супроводі слуги пізно ввечері. Юст Юль акцентує на тому, що російський цар прийшов пішки, без ліхтаря, у дощ, по неосвітлених і брудних вулицях Петербурга56. З тексту можна зрозуміти, що це викликало певне здивування в данця і водночас захоплення такою сміливістю російського царя. Можна припустити, що Юст Юль міг попередньо дізнатися від інших іноземців чи данських дипломатів-попередників про певні небезпеки в російських містах. Проте, як свідчить щоденник, він мав нагоду в цьому особисто пересвідчитися. Наприклад, у його щоденнику згадано про напад на барона Фрідріха-Вільгельма фон Віллемовського, який стався на вулиці, поблизу помешкання Юста Юля в Москві57. Такі наочні приклади (а з летальним фіналом і поготів) не могли не вплинути на данського дипломата та його ставлення до особистої безпеки в місті. Як відомо з тексту щоденника, Юст Юль часто користувався військовою охороною під час пересування містом та тривалих мандрівок Російською державою. У щоденнику він пише про «вуличних розбійників» у Москві58, які, на його думку, стали «пошестю» та найбільшою небезпекою, особливо вночі59. Очевидно, що брак особистої безпеки та погана кримінальна ситуація60 в тогочасних російських містах не додавала їхньому іміджу позитивних відгуків у цього данського мандрівника61.

Іншою ознакою периферії, яку можна виокремити з тексту записок, є погана поштова комунікація між європейськими та російськими містами, яку помічає Юст Юль. Адже в ранньомодерну добу пошта була своєрідним маркером цивілізованості та інтегрованості у європейський комунікаційних простір, передвісником медіа та преси. Для данського посла ця велика незручність, з якою він зіткнувся в Петербурзі62, не дозволяла йому виконувати королівську інструкцію про листування та звіти63. Також данський посланець не міг отримувати вчасно листи з Данії64 та змушений був платити за дипломатичну кореспонденцію з власної кишені65. Нерозвинена поштова система на російських територіях66 дуже контрастувала з розвиненою європейською мережею67, пруський приклад якої Юст Юль описує у своєму журналі68. Недосконалість цього комунікаційного каналу додавала іміджу цієї країни лише «мінусів» від іноземців різного рангу (дипломатів, купців та ін.).

Нестача імпортних товарів та продуктів харчування загалом є ще одним прикладом «відсталості» російських міст на початку XVIII століття, незважаючи на активну торгівлю з європейським ринком через портове місто Архангельськ69. Неможливість придбати провіант та дороговизна продуктів (через війну та спекуляцію)70, на думку данця, були одними з «незручностей проживання» в російських містах зокрема і в державі загалом71, особливо для іноземців. Юль Юст, зазнавши випробування таким дефіцитом, урешті замовив певні продукти в Данії, за які теж заплатив самостійно, про що скаржився в щоденнику72. Продуктовий дефіцит73 та простота російської кухні змушували іноземних дипломатів витрачати гроші на своє утримання та на організацію прийомів, де зазвичай для полагодження різних дипломатичних справ іноземці пригощали росіян дорогим імпортним ал- коголем74.

У цій статті було зроблено спробу проаналізувати «російську» частину місії данського дипломата, яка має визначені територіальні та хронологічні межі. Як було вказано на початку статті, формально першим «російським містом» стала Нарва, кінцевим відповідно - Сєвськ як останнє місто «Російської України», що відвідав Юст Юль на своєму шляху до українських земель («Козацької України», як вказано в щоденнику). Таким чином, за нашими підрахунками, від початку вересня 1709 р. до середини червня 1711 р. данський дипломат Юст Юль найбільше часу провів у двох містах - Москві та Петербурзі (Див. Дод.1). Інші міста він відвідував під час коротких одноденних або кількаденних візитів разом із Петром І (Шліссельбург, Виборг) або по дорозі до іншого місця призначення (Новгород, Калуга, Тверь). Одноденні або кількаденні перебування, звичайно, не дозволяли мандрівникові оглянути місто без поспіху. Проте це не завадило данському дипломату занотувати у своєму щоденнику певні спостереження та особисті враження про кожне з цих міст75.

Юст Юль, як спостережливий морський офіцер та досвідчений мандрівник, описав терени Російської держави на початку XVIII ст. за допомогою порівняння та контрасту. Ці «подорожні спостереження» складно назвати однорідними, оскільки вони стосуються різних аспектів не тільки міського життя, але й загального устрою тогочасної російської держави (дорожньої інфраструктури, економіки, системи комунікації, архітектури)76. Проте їхня критика і порівняння з іншими європейськими державами дозволяють сформувати певну низку характеристик, властивих «європейській периферії», що її уособлювала ранньомодерна Росія77: низький рівень урбанізації, погана інфраструктура, архаїчна (дерев'яна) міська архітектура, нестабільна кримінальна ситуація в містах, проблеми з продовольчим забезпеченням та поштовим зв'язком.

Таким чином, данський вираз «місто в Росії», на нашу думку, можна цілком вважати певним збірним поняття, що увібрало в себе суб'єктивні спостереження і враження (переважно негативні) низки данських мандрівників про відвідані російські міста та державу загалом. Цей спосіб «іншування» простору та його складових також зумавив формування особливого регіонального іміджу78. Це мовне кліше79 своєрідно узагальнює та підсилює інші стереотипи про ранньомодерну Росію і подекуди про цілу Східну Європу, яка часто перебувала в тіні амбівалентного образу впливового «північного сусіда».

Список відвіданих Юстом Юлем міст за час його дипломатичної місії при царському дворі Петра І

Література

спостереження подорожній нотатка уявлення

1. Beller, M., & Leerssen, Joep. (2007). Imagology, the cultural construction and literary representation of national characters, a critical survey (Studia imagologica 10). Amsterdam: Rodopi.

2. Bjцrling, F. (1999). Through a glass darkly: Cultural representations in the dialogue between Central, Eastern and Western Europe (Vol. 19).

3. Brodel', F. (1997) Material'na cyvilizaciya, ekonomika i kapitalizm, XV-XVIII st. Kyiv: Osnovy.

4. Burke, P. (1992). History and social theory (Rev. and enl. ed.). Cambridge: Polity Press.

5. Burke, P. (1997). Varieties of cultural history. Cambridge: Polity Press.

6. Burke, P. (2010). The Cultural History of the Travelogue. Przeglqd Historyczny, 101(1), 1-11.

7. Busch, T. (2008). Connecting an Empire: Eighteenth-Century Russian Roads, from Peter to Catherine. The Journal of Transport History, 29(2), 240-258.

8. Calaresu, M. (2007). From the Street to Stereotype: Urban Space, Travel and the Picturesque in Late Eighteenth-Century Naples. Italian Studies, 62(2), 189-203.

9. Christensen, S., Gottlieb, Henning (1993). Danmark og Rusland i 500 ar (SNU-publikation). Kbh: Det Sikker- heds- og Nedrustningspolitiske Udvalg.

10. Cracraft, James, & Rowland, Daniel B., Daniel Bruce. (2003). Architectures of Russian identity, 1500 to the present. Ithaca: Cornell University Press.

11. Danielsen J. (1975) Just Juels rejse til Moskva 1709-11. K0benhavn.

12. Dinzelbacher, P. (1993). Europдische Mentalitдtsgeschichte, Hauptthemen in Einzeldarstellungen (Krцners Taschenausgabe; 469). Stuttgart: Alfred Krцner.

13. Ebert, R. (2003). Re-Creating Constantinople: The Imperial Gaze of Seventeenth-Century Hapsburg Travel Writers upon the City at the Bosphorus. Pacific Coast Philology, 38, 116-131.

14. Epstein, S. (2001). Town and country in Europe, 1300-1800 (Themes in international urban history 5). Cambridge New York: Cambridge University Press.

15. Gцran Ryden (2012). Viewing and Walking: Swedish Visitors to the Eighteenth-Century London, Journal of Urban History 39(2), 255-274.

16. Houses of Wood, Houses of Stone: On Constructing a Modern Town in Early Modern Kalmar. (2018). In Facing Otherness in Early Modern Sweden: Travel, Migration and Material Transformations, 1500-1800. Woodbridge, Suffolk, UK; Rochester, NY, USA: Boydell & Brewer.

17. Juel, J., & Grove, Gerhard L. (1893). En Rejse til Rusland under Tsar Peter, Dagbogsoptegnelser af Viceadmiral Just Juel, dansk Gesandt i Rusland 1709-1711.

18. Keep, J. (1956). Bandits and the Law in Muscovy. The Slavonic and East European Review, 35(84), 201-222. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/4204801

19. Kjffirgaard, T. (1994). The Danish revolution 1500-1800, an ecohistoriacal interpretation (Studies in environment and history). Cambridge: Cambridge University Press.

20. Kouri, E.I., & Olesen, J.E. (Eds.). (2016). The Cambridge History of Scandinavia. The Cambridge History of Scandinavia (Vol. 2). Cambridge: Cambridge University Press.

21. Lange, L. (1979). The historiography of the preindustrial Russian city, Journal of Urban history. 5 (2), 209-240.

22. Le Roux, M., & Richez, Sйbastien. (2014). Post Offices of Europe 18th - 21st Century: A Comparative History (Histoire de la Poste et des Communications / History of the Post Offices and Communications). Brussels: Peter Lang AG, Internationaler Verlag der Wissenschaften.

23. Lemberg, H. (1985). Zur Entstehung des Osteuropabegriffs im 19. Jahrhundert Vom „Norden“ zum „Osten“ Europas. Jahrbьcher fьr Geschichte Osteuropas, Neue Folge, 33 (1), 48-9.

24. Lieven, D. (2006). Russia as empire and periphery. In D. Lieven (Ed.), The Cambridge History of Russia, The Cambridge History of Russia (Vol. 2, pp. 7-26). Cambridge: Cambridge University Press.

25. Mironov, B. (2012). Gorod iz derevni: chetyresta let rossijskoj urbanizacii. Otechestvennye zapiski, 3(48).

26. Mоller P.U. (1997). The Russians as seen by three Danish travellers in the first half of the eighteenth century: Juel, Жreboe, von Haven, Culture & history, 14, 48-66.

27. Mоller, P.U. (1993). Hvordan russerne er. Et stykke dansk mentalitetshistorie. In Danmark og Rusland i 500 вr, eds. S.A. Christensen & H. Gottlieb. Kubenhavn, 104-131.

28. Monga, L. (1998). Crime and the Road: A Survey of Sixteenth-Century Travel Journals. Renaissance and Reformation / Renaissance Et Rйforme, 22(2), 5-17.

29. Neumann, I (1999). Uses of the Other. The `East' in European Identity Formation Minneapolis, MN: University of Minnesota Press, Borderline Series.

30. Nitz, H. (1993). The early-modern world-system in geographical perspective (Erdkundliches Wissen 1985 110). Stuttgart: Franz Steiner.

31. Poe, M. (1995). Foreign descriptions of Muscovy, an analytic bibliography of primary and secondary sources. Columbus, Ohio: Slavica.

32. Schenk, F. (2002). Mental Maps. Die Konstruktion von geographischen Rдumen in Europa seit der Aufklдrung. Geschichte Und Gesellschaft, 28(3), 493-514.

33. Schobesberger, N., Arblaster, P., Infelise, M., Belo, A., Moxham, N., Espejo, C., & Raymond, J. (2016). European Postal Networks. In Moxham N. & Raymond J. (Eds.), News Networks in Early Modern Europe (pp. 19-63). LEIDEN; BOSTON: Brill. Retrieved from http://wwwjstor.org/stable/10.1163/j.ctt1w8h1ng.9.

34. Vozgrin, V. (1982). Istochniki po russko-skandinavskim otnosheniyam XVI-XVIII vekov. Rukopisnye istochniki po istorii Zapadnoj Evropy v arhive Leningradskogo otdeleniya Instituta istorii SSSR., 124-157.

35. Vozgrin, V. (1982). Svedeniya o Rossii XVI-XVIII vv. v perepiske datskih poslov, Arheograficheskij ezhegodnik, 148-151.

36. Wolff, L. (1996). Inventing Eastern Europe, the map of civilization on the mind of the Enlightenment. London: Stanford University Press.

37. Yul' Yust. Zapiski datskogo poslannika v Rossii pri Petre Velikom // Lavry Poltavy. Istoriya Rossii i doma Ro- manovyh v memuarah sovremennikov XVII-XX vv. M.: Fond Sergeya Dubova, 2001.

38. Zapiski Yusta Yulya, datskogo poslannika pri Petre Velikom. M., 1900.

Размещено на Allbest.ru