Ґрунти господарства ТОВ "Михайлівський лан", їх виробнича характеристика та заходи підвищення родючості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

АГРОБІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Курсова робота

з ґрунтознавства з основами геології

Тема роботи:,,Грунти, господарства ТОВ “Михайлівський лан ”, їх виробнича характеристика та заходи підвищення родючості”

Виконав: Титаренко Є.О.

Перевірив: Забалуєв В.О.

Київ - 2019

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГОСПОДАРСТВО

2. ПРИРОДНІ УМОВИ ГРУНТОТВОРЕННЯ

2.1 Клімат

2.2 Рельєф

2.3 Ґрунтоутворюючі породи

2.4 Рослинність

2.5 Господарська діяльність

3. ПРОЦЕСИ ГРУНТОТВОРЕННЯ

4. НОМЕНКЛАТУРНИЙ СПИСОК ГРУНТІВ

4.1 Агровиробниче групування грунтів

5. ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗНАК СКЛАДУ І ВЛАСТИВОСТЕЙ ГРУНТІВ

5.1 Морфологічні ознаки

5.2 Гранулометричний і структурно-агрегатний склад

5.3 Гумусний стан грунтів

5.4 Фізико-хімічні показники ґрунту

5.5 Загальні фізичні властивості ґрунту

5.6 Грунтово-гідрологічні константи грунту

6. БОНІТУВАННЯ ГРУНТІВ

7. БАЛАНС ГУМУСУ В ГРУНТАХ ГОСПОДАРСТВА

8. КОМПЛЕС ЗАХОДІВ З РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ГРУНТІВ І ВІДТВОРЕННЯ ЇХ РОДЮЧОСТІ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Грунт - самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови

Раціональне та ефективне використання природних ресурсів є однією з головних проблем народного господарства нашої країни. Це обумовлює тим, що природні ресурси, доступні для швидкого освоєння, дають найбільш економічний ефект. Щільне місце тут неодмінно посідає проблема раціонального використання землі, збереження та підвищення родючості грунтів у сучасних ринкових умовах господарювання за різних форм власності на землю, адже переважну більшість продуктів харчування ми отримуємо завдяки грунтам

Промислове, гідротехнічне, шляхове будівництво, урбанізація, меліорація, боротьба з ерозією, охорона природи - це основні народногосподарські проблеми вирішення яких також потребує хазяйновитого, екологічно граматного підходу до землекористування, які зорієнтовано на ноосферну перспективу. Україна відома у світі завдяки родючим грунтам. Вона має різноманітні природні умови і великі природні багатства. Кожна природна зона характеризується комплексом конкретних грунтів. За результатами великомасштабних грунтових обстежень (1957-61рр.) у межах України виділено більше 632 видів грунтів. Якщо врахувати їх гранулометричний склад і розряди за материнськими породами, то їх кількість зростає до двох-трьох тисяч.

Грунтовий покрив в різних зонах країни мас неоднакову природну та ефективну родючість. Тому, можливо отримувати високі і стабільні врожаї сільськогосподарських культур на різних грунтах повинно базуватися перш за все на всебічних знаннях агрономічних властивостей грунтів та їх родючості.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГОСПОДАРСТВО

ТОВ “Михайлівський лан” розташовується в лісостеповій зоні України в Київській області Тетіївського району, село Михайлівка. Зона Лісостепу простягається безперервною смугою від Карпат на заході до кордону з Росією на сході. ТОВ “Михайлівський лан ” знаходиться в центральній підзоні Лісостепу. Основні ґрунтотворні породи зони - леси та лесовидні суглинки, різні за механічним складом. В районі господарства леси представлені крупно-пилуватими та пилуватими середніми суглинками. Тут найбільш поширені такі типи та підтипи ґрунтів, як:

· чорноземи типові

· опідзолені

· підзолисті

· реградовані

· сірі

· світло-сірі

· темно-сірі лісові ґрунти.

Загальна площа сільськогосподарських угідь в господарстві складає 1233 га. З яких:

- орні землі - 424.51 га

- сіножаті - 165.24 га

- пасовища - 38.59 га

- ліси - 80.97 га

- багаторічні насадження - 31.40 га

- інші землі - 256.91 га.

Напрямок ведення господарської діяльності зерновий з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом.

Польова десятипільна сівозміна проводиться на площі 233 га на ґрунтах ІІ агровиробничої групи - чорноземах опідзолених слабкозмитих крупнувато-легкосуглинкових, площею 25 га, чорноземах опідзолених крупнувато-легкосуглинкових - 90 га, чорноземах вилугованих супіщаних - 12 га, ІІІ агровиробничої групи - темно-сірих опідзолених середньозмитих в комплексі з слабкозмитими, крупнопилуватими легкосуглинковими - 4-6 га, та ІV агровиробничої групи - чорноземах неглибоких малогумусових легкосуглинкових - 100 га, з таким чергуванням:

1 поле - 24 га: озимий ріпак - 5 га, озима пшениця - 19 га

2 поле - 24 га: рання картопля - 4 га, горох - 10 га, кукурудза на силос - 10 га

3 поле - 24 га: цукровий буряк - 24 га

4 поле - 24 га: кукурудза повної стиглості - 24 га

5 поле - 24 га: ячмінь - 24 га з підсівом багаторічних трав

6 поле - 24 га: багаторічні трави - 24 га

7 поле - 24 га: озима пшениця - 24 га

8 поле - 24 га: цукровий буряк - 24 га

9 поле - 24 га: кукурудза на зелений корм - 24 га

10 поле - 24 га: вика на зерно - 5 га, соняшник - 5 га, озима пшениця - 14 га

Також проводиться ґрунтозахисна восьмипільна сівозміна площею - 200 га.

2. ПРИРОДНІ УМОВИ ГРУНТОТВОРЕННЯ

2.1 Клімат

Клімат Київської області помірно-теплий з середньорічною температурою повітря на січень місяць - 5,3⁰ С, липень +21,0⁰ С. В окремі роки спостерігається сильні коливання від середніх багаторічних температур. Це можна помітити в останні три роки.

Сума опадів за рік становить 490-503 мм, що сприяє інтенсивному розкладові органічної речовини ґрунту. В цілому вегетаційний період в умовах області становить 205 днів, а в період активної вегетації (при температурі +10⁰ і вище) 160-165 днів. Середньорічні температури: +7 - 7,5⁰ С. Коефіцієнт зволоження: 0,8 - 1.

Зима. Найхолоднішим місяцем є січень з середньою температурою -5,3⁰ С. В окремі дні температура може знизитись до -26⁰ С. Сніговий покрив не глибокий (середня висота снігу на полах 9 - 12 см).

При низьких температурах в малостійкі зими ґрунти промерзають на значну глибину (50 - 100 см). Протягом всієї зими можуть бути відлиги, що сприяє утворенню льодової кірки.

Весна. Початок весняного періоду 15-го березня. В першій декаді квітня відновлюється вегетаційний період озимих культур, а в кінці квітня, коли t=+10⁰ С, починається активний вегетаційний період вегетації с/г культур.

Літо. Найвищі температури, за багаторічними даними, спостерігаються в липні і серпні, що становлять +21⁰ С, а в окремі дні до +36⁰ С.

Вологі західні вітри, які характерні для літнього періоду, приносять велику кількість опадів.

Літом випадає багато грозових дощів, ливнів, які супроводжуються вітрами.

В окремі роки літо буває що сприяє великому випаровуванні продуктивної вологи з ґрунту.

Осінь. Характеризується теплою, сухою погодою в період першої половини вересня. В кінці жовтня характерна похмура і дощова погода, температура повітря +5⁰ С, що підкреслює закінчення вегетаційного пероду.

Місяці	Висота снігового покриву, см	Середньо-річні суми опадів, мм	min темпе-ратури, 0 С	max темпе-ратури, 0 С	Середньо-місячна темпе-ратура, 0 С
Січень	9-12	24	-36,7	10,3	-5,3
Лютий	12-14	27	-31,1	10,5	-4,5
Березень	10-7-2	27	-24,2	21,1	0,1
Квітень	-	27	-8,1	26,6	8,3
Травень	-	54	-2,9	32,3	14,9
Червень	-	68	2,5	35,1	19,1
Липень	-	56	6,2	39,0	21,0
Серпень	-	61	3,5	38,6	19,9
Вересень	-	34	-3,5	34,3	14,6
Жовтень	-	43	-13,5	27,5	7,3
Листопад	-	38	-16,8	18,4	2,3
Грудень	3-5-7	34	-24,0	13,2	-2,4
За рік	-	503	-36,7	+39,0	+7,9

2.2 Рельєф

Київська область розташована у центральній частині Лісостепу України. Що стосується рельєфу, то їй властива складна морфологічна структура ландшафтів. Характерна геоморфологічна структура. Поверхня лівобережної частини в минулому зазнала дуже інтенсивного ерозійного впливу в льодовий і льодовиковий періоди (характеризується плоскорівнинними і слабохвилястими формами рельєфу). Вододільні простори слабо розчленовані річковими долинами та мережею балок.

Територія району розташована в межах плато Правобережжя України і займає в ньому найвищі місця -- відроги Придніпровської височини, де відмітка відносно рівня моря становить 250--280 метрів, а найвища точка розміщена біля села Високе, де проходить водорозділ. Тетіївщина має розвинуту гідрогеографічну сітку, загальна протяжність якої становить 257,5 км., є численні водойми, як природні так і штучні. Але найцінніше природне багатство краю -- його чорноземи.

Характер рельєфу змінюється і вододільні ділянки звужуються (довжина схилу перевищує ширину плато), збільшується кількість балок, схили часто порізані ярами. Яри мають чисельні зсуви. В гирлі ярів великі площі займають конуси виносив, створені дощовими водами.

Отже, для місцевості Тетіївського району характерний широкохвилястий долинно-балковий водоерозійний тип рельєфу.

2.3 Ґрунтоутворюючі породи

Основними грнтоутворюючими породами господарства являються лесовидні суглинки, леси та глини.

Лесовидні суглинки здебільшого залягають на стародавніх річкових терасах. Лесовидні суглинки палевого кольору, горизонтально шаруваті, за механічним складом легкосуглинкові, нижні шари часто оглеєні, тому колір їх змінюється з палевого до світло-сірого з голубуватим відтінком.

Леси - основні ґрунтоутворюючі породи. Залягають вони на вододілах та схилах. Товщина залягання від 8 до 40 м.

Це одноманітна за механічним складом, палевого, жовто-палевого та коричневого кольору порода.

Характерна ознака лесів - карбонатність. Карбонати спостерігаються в лесах у вигляді цвілі, прожилок, світлих плям. Проте найпоширенішою її формою є псевдоміцелій. Вміст карбонатів кальцію в лесах коливається від 7 до 22 одиниць.

Механічний склад лесів змінюється від легкосуглинкового до легко- суглинистого. Зміною механічного складу ґрунтоутворюючих порід змінюється і механічний склад ґрунтового покриву. Особливістю лесів є їх водопроникність та здатність до швидкого відновлення структури. Характерна ярусність лесів. Лесам властиве утворення вертикальних стовпів, скель.

Характерна ознака - наявність значної кількості карбонатів у вигляді прожилок та псевдо міцелію. Вміст карбонатів становить 5 - 13 %.

Глиини -- пластичні осадові гірські породи, що складається в основному з глинистих мінералів (каолініт, гідрослюди й ін.).

В долинах річок ґрунтові породи такі: сучасні (алювіальні) та стародавні річкові відклади (давньоалювіальні).

Давньоалювіальні відклади - це породи, утворені водами річок в минулі геологічні періоди. Вини являють собою одноманітні, відсортовані, середньозернисті піски і дуже рідко супіски. Рихлість пісків обумовлює високу водопроникність і малу водопідйомну здатність.

Низька вологоємність цих піщаних і глинисто-піщаних відкладів обумовлює відносну їх сухість в місцях глибокого стояння ґрунтових вод. Тому в більшості випадків, де ґрунтові води залягають в таких породах глибоко, ґрунти, що сформувались на них, лише в невеликому ступені використовуються як орні землі, а в більшості випадків являють суцільні лісові масиви.

Мала кількість колоїдних частин в ґрунті в цих породах обумовлює їх рихлість. Тому необліснені і не задерновані ділянки піддаються вітровій ерозії, утворюючи складний горбистий рельєф.

Сучасні алювіальні відклади. Ці ґрунтотворні породи складаються зі щорічних наносів річок. Неоднакова швидкість течії води на окремих ділянках відкладають частинки різної величини, тому механічний і хімічний склад відкладених алювіальних порід різний. В прирусловій частині заплав відкладені більш грубі піщані наноси, які по своєму механічному і хімічному складу аналогічні давньоалювіальним відкладам. Піски в цій частині заплави з різко вираженою шаруватістю.

2.4 Рослинність

Берега водоймів і їх природно-охоронна зона покриті в основному осокою різних видів, ромашками, луговими травами, лозами, вільхою, осокорами, ожинами і тополями.

Ліс, в основному, змішаний. Є соснові бори. В верхньому ярусі найбільш світлолюбові породи: дуб, ясен, липа. Нижче - побічні породи: клен, граб, ліщина. На схилах балок представниками дикоростучої флори є: ковила, тонконіг, пирій, горицвіт. Отже, інтенсивно відбувався процес опідзолення.

На полях іде дерновий процес ґрунтоутворення, який регулює людина, завдяки різних агротехнічних заходів.

Найчастіше зустрічаються з бур'янів такі: осот жовтий, мишій сизий, підмаренник чіпкий, хвощ польовий, щириця, лобода біла, пирій повзучий, галінсога дрібноквіткова, гречка татарська, зірочник середній.є

2.5 Господарська діяльність

Діяльність людини - це один із сильних факторів, який має чималий вплив на грунт (обробіток, внесення добрив, меліорація) і на весь комплекс навколишніх умов розвитку ґрунтоутворюючих процесів (рослинність, клімат, рельєф). Це фактор свідомо направленої дії на грунт, що викликає зміну його властивостей і режимів (реакція при вапнуванні, воднево-повітряних і окисно-відновних режимів при осушуванні і зрошуванні).

Діяльність людини в сучасну епоху стає вирішальним фактором грунтотворення і підвищення продуктивності ґрунту. Система заходів, направлена на підвищення продуктивності ґрунтів з урахуванням їх генетичних особливостей, приводять до окультурення ґрунтів.

Неправильне використання ґрунтів без врахування їх властивостей, умов розвитку може привести до погіршення якості ґрунту розвитку ерозії, засоленню, заболоченню, засміченню ґрунтового середовища хімічними речовинами.

У даному підприємстві вирощується близько 24 га озиму пшениці, 24 га цукрових буряків, 24 га багаторічні трави, 24 га кукурудза на зелений корм, 5 га соняшника, 14 га пшениця. До передових відноситься: озима пшениця, цукрові буряки, багаторічні трави. Господарство спеціалізується на розведенні м'ясо-молочному тваринництві

3. ПРОЦЕСИ ГРУНТОТВОРЕННЯ

Під ґрунтотворним процесом розуміють сукупність явищ перетворення і переміщення речовин та енергії, які відбуваються в ґрунті.

Для Київської області характерні такі процеси грунтотворення: дерновий, підзолистий і чорноземний.

Дерновий процес. Найбільш характерною особливістю цього процесу являється нагромадження гумусу, елементів живлення, утворення водоутримуючої структури у верхньому горизонті ґрунту. Особливо цей процес проходить під луговою і лугово-степовою рослинністю. Інтенсивність проявлення дернового процесу визначається біологічною продуктивністю синтезованої органічної речовини і комплексом умов, від яких залежить утворення і нагромадження гумусу.

На утворення гумусу великий вплив має вміст в ґрунті основ, а саме вуглецевого, силікатного і обмінного кальцію і магнію. Вони прискорюють процес розкладу свіжих рослинних залишків, нейтралізують і переводять в нерозчинний стан гумусові речовини, які утворюються, застерігаючи цим їх від вимивання з ґрунту і розкладу мікроорганізмами. Такі ґрунти багаті основами (водню, доломіт, карбонатні морени, породи з високою кількістю силікатних форм кальцію, магнію), тут близько залягають тверді ґрунтові води серед підзолистих і дерново-підзолистих ґрунтів формуються дернові ґрунти.

Дернові ґрунти мають такі властивості: добре виражений гумусовий горизонт грудкувато-зернистої структури, відсутність або слабу опідзоленість, високий вміст гумусу (2,4 - 5,6%), слабо кислу, нейтральну або слабо лужну реакцію, підвищений запас азоту і елементів живлення рослин.

Підзолистий процес. Для Київської області характерний підзолистий процес. Велика особливість підзолистого процесу - руйнування в верхній частині профілю ґрунту первинних і вторинних мінеральних і внесення продуктів руйнування в нижні горизонти і ґрунтові води. Підзолистий процес проходить під покриттям хвойного лісу з бідною трав'янистою рослинністю, або без неї.

Відмираючи частини деревної і мохово-лийшайникової рослинності, нагромаджується на поверхні ґрунту у вигляді лісової підстилки. Ці залишки мають мало кальцію, азоту і багаті восками, смолами і дубильними речовинами. При розкладі лісової підстилки утворюються різні водорозчинні органічні сполуки.

Низький вміст поживних речовин їх основ в підстилці, а також переважання грибкової мікрофлори сприяє інтенсивному утворенню кислот, серед яких найбільш поширені фульвокислоти і низькомолекулярні органічні кислоти (мурашина, оцтова, лимонна). Кислі продукти дрібно нейтралізуються основами, а велика частина потрапляє з водою в ґрунт, взаємодіючи з її мінеральними продуктами. До кислих продуктів лісної підстилки додають органічні кислоти, які утворюються в процесі життєдіяльності мікроорганізмів в самому ґрунті, а також які виділяють коріння рослин. Найбільша роль в опідзолені належить кислим продуктам специфічної і неспецифічної природи, які утворюються в процесі перетворення органічних залишків лісової підстилки.

Чорноземи утворюються під степовою і різнотравно-степовою трав'янисою степовою рослинністю. Чорноземи, завдяки багатому гумусовому шару з водотривкою зернисто-грудкуватою структурою характеризується як багатий ґрунт.

Направленим процесом ґрунтоутворення при формуванні чорноземів є гумусово-акумулятивний процес, який обумовлює розвиток гумусо-акумулятивного горизонту, нагромадження елементів живлення рослин і оструктурення ґрунту. Важливою особливістю біологічного кругообігу речовин при чорноземному утворенню є щорічне надходження у ґрунт великої кількості азоту і зольних елементів з опадами. При чорноземноутворенні гумусові кислоти швидко нейтралізуються основами і кальцієм ґрунтового розчину при цьому не спостерігається ґрунтовий розклад мінералів під дією гумусових речовин. При взаємодії органічних речовин органічних продуктів ґрунтоутворення з мінеральною частиною ґрунту при чорноземному процесі утворюються органо-мінеральні комплекси з нестійких органо-мінеральних сполук. При нагромадженні гумусу іде нагромадження в формі складних органо-мінеральних сполук, важливих елементів живлення рослин - азот, фосфор, сірка, кальцій. Лісостепова зона там, де розміщений типовий чорнозем.

При ґрунтоутворенні проходить руйнування первинних і вторинних мінералів, при цьому певні зміни проходять з сполуками елементів з зміною валентності (Fe, Mn, S, N). Алюмо-ферисилікати руйнуються під дією органічних сполук з кислими властивостями.

При довготривалому надмірному зволоженні в умовах стійкого розвитку глеєвого процесу іони закисного заліза вступають в реакцію з кремнеземом і глиноземом, утворюючи з ними вторинні Алюмо-ферисилікати. Такі мінерали мають сивуватий, грязно-зеленуватий колір. Грантові горизонти, в яких нагромаджуються ці мінерали називаються глейовими.

ґрунт родючість

4. НОМЕНКЛАТУРНИЙ СПИСОК ГРУНТІВ

Шифр	Тип	Підтип	Рід	Вид	Різновидність	Розряд	Площа, га
1	Підзолисті	Підзолисто-дерновий	Неоглеєні	Малогумусні	Супіщані	Давньо-алювіальні	142,5
2	Підзолисті	Підзолисто-дерновий	Глеюваті	Малогумусні	Глинисто-піщані	Давньо-алювіальні	28,4
3	Сірі опідзолені	Власне сірі	Звичайні	Малогумусні	Піщано-легкосуглинкові	Лесовидні суглинки	201,0
4	Сірі опідзолені	Сірі	Звичайні	Малогумусні	Піщано-легкосуглинкові	Лесовидні суглинки	36,0
5	Сірі опідзолені	Темно-сірі	Звичайні	Малогумусні	Піщано-легкосуглинкові	Лесовидні суглинки	166,6
6	Сірі опідзолені	Темно-сірі	Звичайні	Малогумусні	Легкосуглинкові	Лесовидні суглинки	92,1
7	Чорноземи	Опідзолені	Звичайні	Малогумусні	Легкосуглинкові	Лес	298,0
8	Чорноземи	Типові	Типові	Малогумусні	Легкосуглинкові	Лес	268,4

4.1 Агровиробниче групування грунтів

Іа - Підзолисто-дернові неоглеєні малогумусні супіщані та підзолисто-дернові глеюваті малогумусні глинисто-піщані.

Урожаї на цих ґрунтах бувають незначні. Без внесення добрив бажані урожаї одержати взагалі неможливо. Систематичним внесенням органічних добрив, впровадженням сидеральних сівозмін може різко підвищити їх родючість.

ІІа - Сірі опідзолені власне сірі звичайні малогумусні піщано-легкосуглинкові, сірі опідзолені звичайні малогумусні піщано-легкосуглинкові, темно-сірі опідзолені звичайні малогумусні легкосуглинкові.

Розпорошеність орних шарів, їх без структурність, що є характерною рисою цих ґрунтів, бідність на органічні речовини, несприятливі фізичні властивості і виражений антагонізм між водою і повітрям мають великий вплив на врожай сільськогосподарських культур

Впровадження високої культури землеробства на цих ґрунтах - першочергове завдання. Досягти цього можна шляхом систематичного внесення органічних добрив, дефекату, а також застосування правильного і раціонального обробітку в сівозміні.

Іб - Чорноземи опідзолені звичайні малогумусні, чорноземи типові малогумусні, чорноземи лучні звичайні мало гумусні легкосуглинкові.

Ґрунти добре провітрюються, прогріваються сонцем і тому завжди швидко достигають, довго перебуваючи у сприятливому для обробітку стані.

Якщо ці ґрунти своєчасно іраціонально обробляти, а також вносити відповідні органічні і мінеральні добрива та вести активну боротьбу з бур'янами, то вони здатні давати високі сільськогосподарські врожаї.

ІІб - Темно-сірі опідзолені звичайні малогумусні піщано-легкосуглинкові, темно-сірі опідзолені звичайні малогумусні легкосуглинкові.

Родючість цих ґрунтів значно кращі. У зв'язку з більшим вмістом гумусу вони багатші на азот, проте рослини ще добре реагують на азотні та органічні добрива.

Вміст обмінного калію і кислоторозчинного фосфору в ґрунті змінюється протягом вегетації і залежить від системи обробітку, удобрення, чергування культур сівозміні тощо.

Для підвищення умов родючості темно-сірих ґрунтів і поліпшення росту сільськогосподарських культур поряд з внесенням органічних і мінеральних добрив необхідно проводити їх вапнування.

5. ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗНАК СКЛАДУ І ВЛАСТИВОСТЕЙ ГРУНТІВ

На території ТОВ “ Михайлівський лан ” основні типи ґрунтів такі:

· сірі

· світло-сірі лісові ґрунти

· чорноземи опідзолені

· лучні ґрунти.

5.1 Морфологічні ознаки

Сірі лісові ґрунти - дуже диференційовані по елювіально-ілювіальному типу.

НЕ - 0-22 см - гумусово-елювіальний, світло-сірий, легкосуглинковий, плитчастий, рудий, збагачений SiO₂, густо пронизаний коренями.

Eh - 22-34 см - елювіальний, світлий, легкосуглинковий, пилувато-пластинчатий, (рудий) рихлий, відмитий від глинистих речовин і майже повністю складається з кремнезема, зустрічаються натіки гумусу, перехід помітний.

Ih - 34-67 см - ілювіальний, темно-бурий, свіжий, легкосуглинковий, призмовидно-горіхуватий, суцільний, збагачений глинистою речовиною, присипкою SiO₂, перехід поступовий.

І - 67-125 см - ілювіальний, красно-бурий, свіжий, середньосуглинковий, призматичний, щільний, збагачений глинистими частинками та слабкою присипкою SiO₂, перехід помітний.

Рк - 125-150 см і глибше - палевий легкосуглинковий карбонатний лес.

Сірі опідзолені ґрунти

НЕ - 0-23 см - гумусово-елювіальний, сильно елювійований, бурувато-сірий, вологий, пилувато-середньо-суглинковий, неміцнокомковий, злегка ущільнений, присипка SiO₂, перехід різкий.

Ih - 23-43 см - ілювіальний, в верхній частині помітно гумусований, сіро-бурий, вологий, важко-суглинковий, комкувато-горіхуватий, щільний, багато червороїн, присипка SiO₂, перехід поступовий.

І₂ - 43-89 см - ілювіальний, безгумусовий, темно-бурий, важко-суглинковий, призматичний, дуже щільний, присипка SiO₂, перехід поступовий.

І₃ - 89-119 см - ілювіальний, бурий, вологий, важко-суглинковий, комкувато-призматичний, щільний, натіки Р₂О₅ і SiO₂, перехід поступовий.

Р_і - 119-140 см - слабкоілювіальний лес, жовтувато-бурий, вологий, важкосуглинковий, крупнокомкуватий з натіками, перехід різкий.

Рк - 140-260 см - бурувато-палевий, легкосуглинковий, карбонатний лес.

Чорноземи опідзолені.

НЕ - 0-41 см - гумусовий, слабкоелювіальний, темно-сірий, вологий, крупнопилуватий-важкосуглинковий; 0-27 см - орний, рихлий, пилуватокомкований; підорний - ущільнений, зернистий; присипка SiO₂, перехід ясний.

Нpi - 41-70 см - перехідний, слабкоелювійований, менш гумусовий, бурувато-сірий, вологий, крупнопилувато-важкосуглинковий, ущільнений, горіхоподібний, натіки полуокислів, багато червороїн з капролітами, рештки кореневищ, перехід ясний.

РhI - 70-96 см - нижній, перехідний, нерівномірний гумусований, сильно ілювійований, сірувато-бурий, вологий, крупно-пилувато-середньосуглинковий, крупно-горіхуватий ущільнений, сильно переритий черв'яками, перехід поступовий.

Р(h)I - 96-120 см - лес, дуже слабо і нерівномірно гумусований, слабкоелювіальний, бурий з сіруватим відтінком, вологий, крупно-пилуватий, середньосуглинковий, ущільнений, багато кротовин і червороїн, перехід різкий.

Рк - 120-200 см - лес жовто-палевий, гумусований лише по кротовинам, крупно-пилувато-середньосуглинковий, включення карбонатів у вигляді псевдоміцелія.

Лучно-чорноземні ґрунти

Н - 0-45 см - гумусовий, темно-сірий, вологий, крупно-пилувато-середньосуглинковий, 0-27 см - орний, порохувато-комкуватий, рихлий; підорний - комкуватозернистий, ущільнений, перехід поступовий.

Нрк - 45-83 см - верхній перехідний, добре гумусований, карбонатний, темно-сірий, вологий, крупно-пилуватий середньосуглинковий, комкувато-крупнозернистий, ущільнений, багато червороїн та кротовин, перехід поступовий.

Рhк - 83-136 см - нижній, перехідний, нерівномірно і слабогумусований, карбонатний, бурувато-сірий, вологий, крупнопилуватий-легкосуглинковий, горіховидно-зернистий, ущільнений, багато кротовин і червороїн, перехід поступовий.

Р(h)к_(д) - 136-178 см - карбонатний, лесовидний суглинок, грязно-палевий, в нижній частині глеюватий, є наявність ржаво-бурих плям, вологий, багато кротовин і червороїн, в нижній частині в'язкий, липкий, перехід ясний.

Рк_(д) - 178-220 см і глибше - карбонатний лесовидний суглинок, сизувато-жовтуватий, оглеєний, мокрий, в'язкий, липкий з наявністю ржаво-бурих плям.

5.2 Гранулометричний і структурно-агрегатний склад ґрунтів

Назва ґрунту	Генетич. горизонт	Глибина см	Розмір (мм) та (%) вміст фракцій	Фізичний пісок	Фізична глина
			1-0.25	0.25-0.05	0.05-0.01	0.01-0.005	0.005-0.001	< 0.001
Світло-сірі опідзолені	НЕ	0-22	2.50	12.40	61.70	2.60	14.20	6.60	76.60	23.40
	Еh	22-34	4.90	11.20	62.40	62.90	58.10	60.4	78.5	21.50
	І1(h)	34-67	0.20	7.30	62.90	5.50	19.50	4.60	70.40	29.60
	I2	67-125	0.20	4.90	60.40	5.30	24.20	5.00	65.50	34.50
	Рк	125-150	0.50	16.30	58.10	5.60	18.70	0.80	74.90	25.10
Сірі опідзолені	НЕ	0-23	8.45	12.26	46.44	10.75	5.17	16.03	67.15	22.85
	І1(h)	23-43	4.33	11.80	46.79	9.25	8.42	19.14	62.92	37.08
	I2	43-89	1.93	0.23	46.29	8.09	9.13	34.33	42.45	51.55
	І3	89-119	2.16	17.94	32.08	7.56	8.69	31.57	52.18	47.82
	Рі	119-140	3.43	4.75	43.32	9.62	6.31	32.57	51.5	48.5
	Рк	140-260	27.34	33.34	14.46	1.53	3.26	17.10	75.11	21.89
	РК	260 і гл.	32.11	31.91	9.37	4.17	2.24	16.49	73.39	21.61
Чорноземи опідзолені	НЕ	0-41	0.03	3.90	53.04	8.50	9.02	25.51	56.97	43.03
	Нрі	41-70	0.03	5.71	53.81	8.24	7.37	24.84	59.55	40.45
	НhІ	70-96	0.05	7.65	52.42	8.94	6.52	24.41	60.12	39.87
	Р(h)і	96-120	0.03	6.05	53.22	8.35	8.27	23.18	60.2	39.8
	Рк	120-200	0.04	5.49	50.12	7.43	5.64	22.57	55.65	35.64

За механічним складом ґрунти класифікують за дво- або тричленними класифікаціями. Часто використовують тричленну класифікацію за М.А. Качинським. Але найбільшого поширення набула двочленна класифікація грунтів, розроблена М.М. Сибірцевим. У двочленній класифікації виділяють такі групи частинок: фізичний пісок - діаметр більше 0.01 мм і фізичну глину - менше 0.01 мм; в тричленній - три: пісок - 1.0 - 0.05 мм, пил - 0.05 - 0.001 мм та мул - менше 0.001 мм.

Аналізуючи дані з таблиці «механічний склад ґрунтів» визначимо до якої групи за механічним складом відносяться основні типи ґрунту ТОВ “Михайлівський лан”.

Світло-сірі опідзолені грунти містять 23.40 % фізичної глини і 76.60 % фізичного піску. Основна назва механічного складу цього ґрунту - легкосуглинковий, додаткова - пилувато-пластинчастий.

Від механічного складу грунтів значною мірою залежать їх агрономічні властивості. Суглинкові грунти називають важкими, тому що їх обробіток пов'язаний із значними енергомісткими затратами.

Сірі опідзолені грунти містять 22.1 % фізичної глини та 67.15 % фізичного піску. Основна назва механічного складу цього ґрунту - пилувато-середньосуглинковий, цей грунт також відноситься до важкого.

Чорноземи опідзолені містять 43.03 % фізичної глини і 56.97 % фізичного піску. Основна назва механічного складу цього ґрунту - важкосуглинковий, крупнопилуватий. Так, як чорноземи опідзолені відносяться до суглинкових то вони також називаються важкими.

В результаті ґрунтотворного процесу в ґрунтах утворюються різні генетичні горизонти, що залежать від природних умов, рослинності, властивостей ґрунтотворної породи, тощо. Тому різні грунти мають неоднакову будову ґрунтового профілю, що зумовлюється напрямом ґрунтотворного процесу.

Внутрішню будову генетичного горизонту виражає взаємне розміщення механічних елементів і структурних агрегатів у ґрунті. Профіль ґрунту, його будова і склад генетичних горизонтів визначається комплексом геологічних, фізико-географічних умов та діяльності людини. Найбільш помітно на зміну ґрунту впливає антропогенний фактор. Кожний горизонт має певну товщину, а товщина всіх горизонтів до ґрунтотворної породи становить глибину профілю даного ґрунту: у світло-сірих - це 150 см, у сірих - 260 см і в чорноземах опідзолених - 200 см. Верхні горизонти, які містять найбільше гумусу, мають сірий з різними відтінками колір. У світло-сірих грунтів верхні горизонти мають світло-сірий колір - бо міститься найбільше гумусу, нижчі горизонти більш темніші. У сірих грунтів колір верхніх горизонтів бурувато-сірий, у чорноземів опідзолених темно-сірий колір. Інтенсивність забарвлення залежить від ступеня його зволоження: вологіший грунт завжди має темніший відтінок. Різні горизонти мають неоднаковий механічний склад, і структуру ґрунту. Особливості ґрунту залежать від діяльності ґрунтової фауни, кореневих систем рослин і обробітку. Верхні горизонти сірих опідзолених грунтів менш щільні за нижні горизонти, тому що вони містять менше глинистих речовин. У світло-сірих лісових ґрунтах верхні горизонти взагалі рихлі, а нижні вже суцільні з тої ж самої причини. Аналогічно все з чорноземами опідзоленими. Також по профілю змінюється вміст різних за вмістом і розміром фракцій з причин, які наведені вище.

До фізичних властивостей ґрунту належать структура, загальні фізичні, фізико-механічні, водні, повітряні й теплові властивості. Фізичні властивості ґрунту визначаються співвідношенням, взаємодією і динамікою твердої, рідкої, газоподібної і живої фази ґрунту. Від них залежить розвиток ґрунтотворних процесів, родючість ґрунту і розвиток рослин. Чорноземи опідзолені характеризуються сприятливим фізичним і водно-фізичними властивостями: рихлі в гумусовому шарі, мають високу вологоємкість і добру водопроникність хоча при тривалому розоренні і сільськогосподарському використанні опідзолені чорноземи втрачають високу водостійкість агрегатів в орному горизонті. Завдяки добрій оструктуреності, щільність чорноземів в гумусових горизонтах невелика 1-1.22 г/см³, в опідзолених чорноземах може помітно збільшуватися. Щільність твердої фази в верхніх горизонтах 2.4-2.5 г/см³, що обумовлено збагачення верхньої частини профілю гумусом. Добра структурність визначає їх високу пористість в гумусових горизонтах 50-60 %, яка поступово зменшується з глибиною. Некапілярна пористість чорноземів опідзолених може складати 1/3 загальної пористості, що забезпечує добру повітро- і водопроникність. Чорноземи опідзолені мають високу вбирну здатність (30-70 м-екв.). Чорноземи опідзолені на 85-95, а в нижніх горизонтах на 98% насичені основами, при цьому ступінь насиченості тим більший, чим важчий їх механічний склад.

Світло-сірі грунти мають майже повну безструктурність верхніх і більш глибоких горизонтів на неглибоке залягання дуже дисперсійованого (практично безструктурного) ілювіального горизонту, який утруднює аерацію грунтів, знижує їх водопроникність і збільшує вміст зв'язаної вологи.

Світло-сірі важкі грунти сильно запливають, на них утворюється міцна кірка. Світло-сірі грунти мають добре виражений горизонт вимивання. Ці грунти переважно суглинкові і супіщані, в зв'язку з чим, легкосуглинкові відміни щільніші (об'ємна маса 1.20-1.40 г/см³), щільність ілювіального горизонту досягає 1.50-1.70 г/см³. Максимальна гідроскопічність в орному шарі коливається в межах 2.0-3.5 %. Грунти безструктурні, сильно запливають.

Механічний склад сірих лісових грунтів - від супіщаних до суглинкових. Щільність орних шарів - 1.32-1.4 г/см³, а ілювіального 1.45-1.5 г/см³. Порівняно з світло-сірими лісовими ґрунтами вони більш вологоємкі. Чорноземи і сіроземи насичені основами. Чорноземні грунти насичені Са²⁺ і Mg²⁺. Сірі лісові поряд з Са²⁺, Mg²⁺, містять в ГВК - Н⁺, Al³⁺, що обумовлює підвищену кислотність.

Отже, грунти ТОВ “Михайлівський лан” оптимальні для сільськогосподарських культур, які вирощуються, тому що переважно всі грунти суглинкові, а суглинкові грунти родючіші ніж піщані і супіщані. Більшість рослин добре росте на ґрунтах середнього механічного складу, отже, такі культури як кукурудза, картопля, томати, пшениця, овес, буряки, капуста - доцільно вирощувати на ґрунтах ТОВ “Михайлівський лан ”.

5.3 Гумусний стан грунтів

Назва ґрунту	Генетичний горизонт	Глибина, см	Вміст гумусу,%	Запас гумусу, т/га
Світло-сірі опідзолені	НЕ	0-22	4.19	124.44	0.91
	Еh	22-34	0.94	16.58	0.73
	І1(h)	34-67	0.71	33.50	0.25
	I2	67-125	0.32	27.47	0.18
	Рк	125-150	0.33	12.70	0.34
Сірі опідзолені	НЕ	0-23	2.03	63.97	0.63
	І1(h)	23-43	0.69	20,15	0.59
	I2	43-89	0.43	28.88	0.43
	І3	89-119	не визн.	не визн.	не визн.
	Рі	119-140	не визн.	не визн.	не визн.
	Рк	140-260	не визн.	не визн.	не визн.
	РК	260 і гл.	не визн.	не визн.	не визн.
Чорноземи опідзолені	НЕ	0-41	3.33	172.02	1.14
	Нрі	41-70	1.67	65.38	0.95
	НhІ	70-96	0.96	34.20	0.80
	Р(h)і	96-120	0.93	не визн.	0.63
	Рк	120-200	0.90	100.08	0.68

Запас гумусу розраховуємо за формулою М(т/га)= а*ЩЗ*h

а- вміст гумусу, %; ЩЗ- щільність складання г/см³ (беру з розділу 5.5);

h- висота шару грунту.

Для світло-сірих опідзолених:

М_0-22=4.19*1.35*22=124.44; М_22-34= 0.94*1.47*12=16.58;

М_34-67=0.71*1.43*33=33.50; М_67-125=0.32*1.48*58=27.47;

М_125-150=0.33*1.54*25=12,70.

Для сірих опідзолених і чорноземів роблю аналогічно.

Вміст гумусу в верхніх горизонтах залежить від його запасів по всьому гумусовому профілю. Гумус має велике значення для процесів, які відбуваються в ґрунті. Він поліпшує хімічні, фізико-хімічні та біологічні властивості ґрунту.

Чорноземи опідзолені є порівняно не помітне зменшення вмісту гумусу з глибиною від 3.3% до 0.90%. найбільше різке воно на глибині 50-70 см.

Якісний склад гумусу чорноземів опідзолених диференційований за генетичними горизонтами. У ньому переважають гумінові кислоти у сполуках з кальцієм. Співвідношення між гуміновими і фульвокислотами у верхніх горизонтах становить 1.14%, а з глибиною зменшується до 0.7-0.8%.

Отже, чорноземам опідзоленим характерна глибока гумусованість горизонтів - в орному шарі чорноземів опідзолених гумусу 3.33%, в метровому - 0.96-0.93%.

Сірі опідзолені грунти за ознаками і якостями близькі до дерново-підзолистих і чорноземних грунтів. У них добре виражені процеси опідзолення, внаслідок чого профіль чітко диференційований по елювіально-ілювіальному типу і водночас відбувається нагромадження гумусу.

Ці грунти характеризуються невеликим вмістом гумусу загальний рівень забезпеченості низький. В орному шарі сірих опідзолених грунтів міститься 2.03% гумусу, а в метровому менше ніж 0.43%, кількість гумусу з глибиною дуже різко зменшується.

Світло-сірі опідзолені. Особливості рослинності зумовлюють значне щорічне нагромадження в грунт органічних решток і порівняно високий вміст гумусу в ґрунтовому профілі. Внаслідок цього в орному шарі ґрунту вміст гумусу близько 4.19%, а в метровому - 0.32%. Кількість гумусу різко зменшується з глибиною.

Отже, грунти ТОВ “Михайлівський лан” забезпечені гумусом середьо- і менше середнього. Запас гумусу в сірих і світло-сірих лісових ґрунтах в середньому 30-120 т/га - середній, низький і дуже низький, в чорноземах опідзолених 150-200 т/га - високий.

Тип гумусу в світло-сірих та сірих лісових ґрунтах фульватний та гуматно-фульватний. На тип гумусу впливають: погодні умови, рослинність та відповідна їй мікрофлора ґрунту, яка розкладає рештки цієї рослинності. Отже в даному випадку утворився фульватний тип гумусу, тому що основна рослинність цих грунтів - ліси, а отже основний деревний опад хвойних лісів повільно розкладається грибною мікрофлорою, внаслідок чого утворюється гумус з більшим вмістом фульвокислот. Чорноземи опідзолені містять гуміни - бо рештки трав'янистої рослинності розкладаються переважно бактеріями, внаслідок чого утворюється більше малорозчинних гумінових кислот.

5.4 Фізико-хімічні показники ґрунту

Назва ґрунту	Генетичний горизонт	Глибина, см	Місткість вбирання	Сума ввібраних основ	Гідролітична кислотність	Ступінь нас. Основами %	рН водний	рН сольовий (KCl)
			мг-екв на 100 г ґрунту
Світло-сірі опідзолені	НЕ	0-22	23.50	19.98	3.52	85	5.1	4.9
	Еh	22-34	20.77	17.92	2.85	86	4.8	4.3
	І1(h)	34-67	18.85	16.38	2.47	87	4.8	4.3
	I2	67-125	17.20	15.34	2.10	86	4.8	4.2
	Рк	125-150	не визн.	не визн.	не визн.	не визн.	7.4	не визн.
Сірі опідзолені	НЕ	0-23	31.38	28.08	3.53	85	4.9	4.5
	І1(h)	23-43	27.69	24.78	3.34	88	5.1	4.8
	I2	43-89	26.72	24.90	2.99	85	5.2	4.3
	І3	89-119	28.47	26.65	2.47	86	5.0	4.4
	Рі	119-140	28.68	27.10	2.32	87	4.9	4.5
	Рк	140-260	не визн.	не визн.	не визн.	не визн.	не визн.	не визн.
	РК	260 і гл.	не визн.	не визн.	не визн.	не визн.	не визн.	не визн.
Чорноземи опідзолені	НЕ	0-41	29.15	26.29	2.86	90	7.1	6.7
	Нрі	41-70	23.34	21.62	1.72	93	7.1	6.7
	НhІ	70-96	20.45	19.39	1.06	95	7.2	6.9
	Р(h)і	96-120	20.77	20.77	не визн.	не визн.	7.5	6.9
	Рк	120-200	не визн.	не визн.	не визн.	не визн.	8.0	не визн.
	РК	200 і гл.	не визн.	не визн.	не визн.	не визн.	8.2	не визн.

Від складу ввібраних катіонів (іонів) залежать особливості ґрунту і його родючість. Двовалентні катіони кальцію і магнію спричиняють коагуляцію ґрунтових колоїдів, сприяють утворенню структури ґрунту. Ці катіони агрономічно-найцініші. Одновалентні катіони калію, натрію, водню амонію (K⁺, Na⁺, H⁺, NH₄⁺) пептизують ґрунтові колоїди, не сприяють утворенню структури ґрунту, призводять до погіршення фізико-механічних і водно-фізичних властивостей ґрунту. Увібраний водень також підкислює ґрунтовий розчин. Тривалентні катіони Al³⁺, Fe³⁺ мають високу адсорбційну здатність, зумовлюють підкислення ґрунту. Від вмісту у ґрунті певних іонів залежить реакція ґрунту, яка має велике значення для росту і розвитку рослин. Якщо в ґрунтовому розчині значна кількість іонів водню то такий грунт має кислу реакцію.

Часто в ґрунтах негативна дія кислої реакції визначається великою рухливістю іонів алюмінію, який діє на рослини токсично. Грунти з високою кислотністю необхідно вапнувати.

Світло-сірі лісові грунти кислі, рН верхнього горизонту 5.1-5.5, гідролітична кислотність 1.7-2.8 мг-екв на 100 г ґрунту, сума ввібраних основ становить 6.9-8.8 мг-екв на 100 г ґрунту.

Чорноземи опідзолені на 85-95, а в нижніх горизонтах на 98% насичені основами (висока ступінь нас.-ті), при цьому ступінь насиченості тим більший, чим важчий їх механічний склад. Гідролітична кислотність у верхньому гумусованому шарі - 1.7-3.1 мг-екв на 100 г ґрунту. Сірі лісові грунти - рН 4.6-6.4, ступінь насиченості основами становить 75-90% (підвищена), гідролітична кислотність - 1.5-5.5 мг-екв на 100 г.

Під впливом діяльності людини склад і кількість обмінних катіонів можуть змінюватись. Систематичне і тривале внесення органічних добрив збільшує ємкість вбирання ґрунту. Вапнування, вирощування багаторічних бобових трав, внесення відповідних мінеральних добрив сприяють збільшенню ступеня насиченості основами.

В ТОВ “Михайлівський лан” існує потреба в вапнуванні. Норма вапна встановлюється по гідролітичній кислотності. Ця норма вважається оптимальною тоді, коли найбільше відповідає тій кількості СаСО₃, яка може привести до бажаного результату.

СаСО₃ = Нг * 1.5, т/га

1.5 - коефіцієнт, який дорівнює кількості СаО, яка може нейтралізувати 1 мг-екв гідролітичної кислотності на 1 га;

Нг- гідролітична кислотність.

Отже, для світло-сірих грунтів:

СаСО₃ = 2.74 мг-екв * 1.5 = 4.11 т/га

для сірих опідзолених:

СаСО₃ = 3.08 мг-екв * 1.5 = 4.62 т/га

для чорноземів опідзолених:

СаСО₃ = 1.88 мг-екв * 1.5 = 2.82 т/га

5.5 Загальні фізичні властивості ґрунту

Назва ґрунту	Генетичний горизонт	Глибина, см	Щільність складання, г/см3	Щільність тв. ф. г/см3	Загальна пористість від об'ємуу, %
Світло-сірі опідзолені	НЕ	0-22	1.35	2.64	48.40
	Еh	22-34	1.47	2.70	44.40
	І1(h)	34-67	1.43	2.68	46.40
	I2	67-125	1.48	2.66	45.00
	Рк	125-150	1.54	2.67	43.00
Сірі опідзолені	НЕ	0-23	1.37	2.62	48.20
	І1(h)	23-43	1.46	2.69	46.30
	I2	43-89	1.46	2.70	45.20
	І3	89-119	1.46	2.65	46.30
	Рі	119-140	1.49	2.70	45.00
	Рк	140-260	не визн.	не визн.	не визн.
	РК	260 і гл.	не визн.	не визн.	не визн.
Чорноземи опідзолені	<...

Подобные документы

• Україна в період повоєнної відбудови

  Територіальні зміни. Внутрішньополітичне становище в Україні. Зовнішньополітичні акції УРСР. Стан народного господарства. Втрати республіки у війні. Демілітаризація народного господарства.
  
  реферат [17,5 K], добавлен 16.05.2007
  

• Науково-технічні досягнення воєнної доби як ключовий фактор відбудови народного господарства УРСР (1943-1950 роки)

  Досліджуються причини використання науково-технічних досягнень воєнної доби для потреб народного господарства УРСР. Розкриваються принципи управління промисловістю і заводами під час війни на прикладі Наркомату танкової промисловості та заводом Танкоград.
  
  статья [22,5 K], добавлен 31.08.2017
  

• Відбудова народного господарства

  Декрет про норми і розмір продподатку. Закон про заміну продовольчої розкладки податком. Зміни в державній політиці. Система колективних господарств – колгоспів і комун. Розвиток сільського господарства. Продовольче становище в Україні з 1922 р.
  
  реферат [29,7 K], добавлен 02.11.2010
  

• Передача Криму Україні

  Юридична сторона передачі Кримської області до складу радянської України. Перші обриси концепції "царського подарунку". Особливості Криму у складі УРСР. Комплексний підхід до відбудови кримського господарства та вдалий план перспективного розвитку.
  
  доклад [54,6 K], добавлен 07.08.2017
  

• Україна в першій половині 1950-х років

  Внутрішнє становище у Радянському Союзі на початку 50-х років. Початок десталінізації суспільства. Реабілітація загиблих у концтаборах. Стан промисловості і сільського господарства. Адміністративно-територіальні зміни. Входження Криму до складу України.
  
  реферат [17,2 K], добавлен 18.08.2009
  

• Основні шляхи формування поміщицького землеволодіння в українських губерніях

  Основні риси розвитку поміщицького господарства та його роль у економіці дореволюційної України. Шляхи формування землеволодіння в масштабах українських губерній. Особливості та специфіка розвитку регіонів: Правобережжя, Лівобережжя, Південь України.
  
  реферат [50,8 K], добавлен 20.09.2010
  

• Сталінський терор в Україні

  Відбудова промисловості та умови відбудови сільського господарства у повоєнні роки. Партийна критика науковців та творчих діячів. Напрями політики радянізації у Західній Україні, ліквідація греко-католицької церкви. Опір режимові: репресії і депортації.
  
  реферат [26,3 K], добавлен 08.02.2010
  

• Суспільно-політичні фактори змін у складі селян УСРР у 1927-1932 рр.

  Роль радянської держави в змінах складу селянства в період форсованої індустріалізації та суцільної насильницької колективізації сільського господарства 1927-1933 рр. Розкуркулення і ліквідація селянських господарств як передумови голодомору 1932-1933 рр.
  
  реферат [26,5 K], добавлен 20.09.2010
  

• Цивілізації середньовіччя та сучасності

  Загальна характеристика еволюції господарства на етапі ранніх цивілізацій та європейської цивілізації середньовіччя. Опис головних особливостей європейської цивілізації ХХ – початку ХХІ століть. Аналіз ідей та досягнень основних нобелівських лауреатів.
  
  тест [13,8 K], добавлен 06.10.2010
  

• Історія економіки Німеччини

  Розвиток феодальних та економічних відносин в Німеччині. Положення селянства, економічна роздробленість країни, панування натурального господарства. Епоха розквіту феодалізму, ленне право, союзи по захисту торгівлі, реформація в аграрних відносинах.
  
  реферат [33,9 K], добавлен 17.11.2009
  

• Археологія України

  Стоянки ашельської культури у Вірменії і Абхазії, Південній Осетії та в Україні. Ашель та мустьє на території України. Перехід від привласнюючих до відтворюючих форм господарства. Утворення Трипільської культури. Залізний вік, передскіфський період.
  
  реферат [3,1 M], добавлен 21.04.2015
  

• Румунія в 50-80 рр. ХХ століття

  Розвиток важкої промисловості у Румунії з початку 50-х років ХХ ст., що відбувався на екстенсивній основі за рахунок переливання коштів із сільського господарства. Початок правління Чаушеску. Українське населення в Румунії. Груднева революція 1989 р.
  
  презентация [634,0 K], добавлен 28.10.2012
  

• Державний устрій України в другій половині XVII сторіччя

  Військово-адміністративний устрій Гетьманщини. Незалежність Запорізької Січі, роль козацької ради. Судова система українських земель. Функції Малоросійського приказу. Міграційні потоки, пільги та привілеї переселенцям. Розвиток сільського господарства.
  
  реферат [20,8 K], добавлен 10.03.2010
  

• Елліністичні держави і елліністична культура

  Елліністичний період в античній історії. Розвиток продуктивних сил у ремеслі, будівництві та військовій справі. Землеволодіння як основа господарства елліністичних держав. Розвиток торгівлі та розширення ринків. Розквіт точних наук в IV-III ст. до н.е.
  
  реферат [35,1 K], добавлен 07.11.2011
  

• Корпоративна система як елемент фашистської держави

  Впровадження Муссоліні фашистської корпоративної системи з метою встановлення в Італії "класового миру". Особливості реформування трудових відносин та економіки в країні. Мета та наслідки створення корпорацій у всіх галузях народного господарства.
  
  реферат [15,9 K], добавлен 26.04.2013
  

• Елліністичний Єгипет

  Розвиток сільського господарства, ремесла і торгівлі в Єгипті. Соціальна структура єгипетського суспільства часів еллінізму: заможні верстви, жерці, царські землероби та раби. Адміністративне управління, зовнішня політика та культурний розвиток країни.
  
  реферат [40,4 K], добавлен 28.10.2010
  

• Колективізація в західноукраїнських областях у 1939–1952 роках

  Поглинення Західної України та етапи їх радянізації. Відбудова господарства в повоєнний період. Колективізація на західноукраїнських землях в 1944–1948 рр. Завершальний етап та основні наслідки колективізації на території західних областей УРСР.
  
  курсовая работа [52,4 K], добавлен 21.01.2011
  

• Політика суцільної колективізації

  Курс на суцільну колективізацію. Ліквідація куркульства як класу. Голод 1932-1933 років в Україні очима істориків, мовою документів. Реорганізація сільського господарства: перший етап. Перегини, допущені в ході колективізації. Підсумки колективізації.
  
  реферат [28,9 K], добавлен 21.11.2010
  

• Польська шляхта другої половини XIX століття

  Особливості адміністративно-територіального поділу польських земель. Політичні та соціально-економічні аспекти ставлення російського уряду до польської шляхти. Основні риси фільваркового господарства. Досягнення польської інтелігенції в наукових галузях.
  
  реферат [87,7 K], добавлен 28.10.2010
  

• Рабство в Стародавній Греції

  Роль рабства в економічному розвитку Стародавньої Греції, стан її господарства в період розквіту рабовласницького способу виробництва. Криза рабовласницького ладу. Правове становище рабів. Палацове господарство, створення нової економічної системи.
  
  реферат [63,6 K], добавлен 20.02.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам