Пільги для добровільних пожежних товариств УСРР у другій половині 1920-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет цивільного захисту України (Харків, Україна)

Пільги для добровільних пожежних товариств УСРР у другій половині 1920-х років

Харламов М.І.

кандидат історичних наук, доцент кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін

Анотації

Метою дослідження є розгляд особливостей надання пільг та преференцій для добровільних пожежних товариств української соціалістичної радянської республіки у другій половині 1920-х років. Характеризуються особливості передбачених законами пільг для полегшення діяльності пожежних товариств, що були створені на добровільних началах. В статті використовувалися історико-системний метод та метод джерелознавчого аналізу, що надали можливість підійти до аналізу вказаних проблемних питань з науковою об'єктивністю. Дана наукова стаття базується на матеріалах Державного архіву Харківської області та законодавчих документах 1920-х років. пожежний товариство радянський

Ключові слова: пожежні, УСРР, пільги, добровільне пожежне товариство, добровільна пожежна дружина.

The purpose of the study is to consider the features of granting privileges and preferences to voluntary fire societies of the Ukrainian socialist Soviet republic in the second half of the 1920s. Characteristics of the privileges provided by the laws are described to facilitate the activities of fire brigades established on a voluntary basis. The article used the historical-system method and the method of source-based analysis, which made it possible to approach the analysis of the mentioned problematic issues with scientific objectivity. This scientific article is based on the materials of the State Archives of Kharkiv region and legislative documents of the 1920s.

Keywords: firefighters, USSR, privileges, voluntary fire company, voluntary firefighter.

Слід сказати, що вивчення питань призначення пільг добровільним пожежним товариствам та добровільним пожежним дружинам у міжвоєнний період є новою темою в сучасній історіографії незалежної України. Ґрунтовно та неупереджено дані проблеми досі ніхто з істориків нашої держави не розглядав. Вказані наукові питання, мають науково актуальний характер, оскільки проливають світло на отримання певних преференцій добровільними пожежними товариствами (ДПТ), які значно полегшили роботу вогнеборчим товариствам, що діяли на принципах добровільного об'єднання у другій половині 1920-х років, коли вони знаходилися у підпорядкуванні Народного комісаріату внутрішніх справ Української соціалістичної радянської республіки (НКВС УСРР). Метою даної роботи є характеристика пільг та преференцій отриманих добровільними пожежними товариствами УСРР у 1925-1929 роках та їх вплив на роботу по боротьбі з пожежами.

У середині 1920-х років економічна ситуація в Україні стабілізувалася, держава стала більше уваги приділяти розвитку вогнеборчої справи в УСРР. Однак якщо фінансування професійних пожежних команд у містах стало покращуватися, то на розвиток пожежної охорони сільських регіонів асигнувань все одно не вистачало. Традиційно справами боротьби з пожежами на селі займалися добровільні пожежні товариства та добровільні пожежні дружини (ДПД), що входили до їх складу. Тому державою було прийнято рішення, за умов обмеженості фінансування, надавати пільги ДПТ для стимулювання діяльності останніх.

21 лютого 1925 року Рада Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік (РНК СРСР) видала закон про надання пільг добровільним пожежним товариствам, який було продубльовано РНК УСРР та Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом. Передбачені законом преференції для ДПТ розповсюджувалися виключно на ті вогнеборчі товариства, що функціонували на основі правил затверджених Нормальними статутами ДПТ та були правильно зареєстровані [1, арк. 122].

Згідно цього закону НКВС УСРР отримував право встановлювати та надавати ДПТ та окремим їх членам нагороди, відзнаки, грамоти за особливі заслуги або довголітню працю у сфері пожежної охорони, в тому числі порушувати питання про нагородження тих, що відзначилися орденом Трудового Червоного Прапору. Також від обов'язків "сільських виконавців" (ті, хто несли трудову повинність) звільнялися начальники ДПД, їхні помічники, керівники вогнеборчих загонів, а також голови та секретарі ДПТ. Пожежним товариствам, що діяли на добровільній основі безоплатно надавалися необхідні для роботи націоналізовані будинки та приміщення, в яких останні вже перебували. При цьому товариства були зобов'язані проводити у помешканнях капітальні та поточні ремонти [2, с. 52]. У випадку, якщо пожежні товариства не мали своїх приміщень, то виконавчі комітети та селищні ради повинні були вжити заходів для забезпечення ДПД потрібними будинками та спорудами.

Пожежні товариства також звільнялися від оплати нотаріальних зборів, пов'язаних з оформленням документів, необхідних для реєстрації вогнеборчих організацій. Заяви товариств про реєстрацію статутів ДПТ звільнялися від оплати обов'язкового гербового збору. Місцеві офіційні газети зобов'язувалися для публікації оголошень про реєстрацію ДПТ об'єднувати повідомлення в одній колонці для здешевлення процесу публікації, а також встановлювати мінімальні тарифи за друк зазначених оголошень [1, арк. 109].

Згідно інструкції з застосування постанови РНК УСРР та ВУЦВК про надання пільг добровільним пожежним організаціям пільги на податки ДПТ були поділені на три групи: пільги на промисловий податок, пільги на сільськогосподарський податок, пільги на місцеві податки.

Звільненими від промислового податку вважалися ті виробничі підприємства пожежних товариств та дружин, що експлуатувалися ними безпосередньо, не були здані в оренду та обслуговували виключно потреби самих добровільних організацій. Наприклад до них відносилися: майстерні для ремонту пожежного майна та реманенту, що належало виключно ДПТ та ДПД, майстерні для шиття та ремонту необхідного для несення вогнеборчої служби обмундирування, майстерні по ремонту пожежних автомобілів тощо. Також преференції у вигляді звільнення від промислового податку отримували організовані добровільними вогнеборчими товариствами артілі сажотрусів, пічників, водовозів, якщо вони були задіяні у профілактичних вогнеборчих справах. Підприємства ДПТ, ДПД та їх об'єднань (окрім артілей працівників з сажотрусної, пічної, водовозної справи), які навіть частково обслуговували за плату членів товариства або інших приватних чи юридичних осіб підлягали обкладенню промисловим податком за загальними правилами, не зважаючи на можливий зв'язок з профілактичними справами боротьби з пожежами [1, арк. 122].

На кожне звільнене від промислового податку підприємство повинен був бути отриманий безкоштовний патент на роботу до початку будь яких дій новоутвореної установи, або до початку наступного чергового окладного періоду для вже існуючих майстерень та виробництв. Зазначені патенти видавалися після представлення довідки від фінансового інспектора за місцем знаходження виробництва. Для отримання вказаної довідки про право підприємства на отримання безкоштовного патенту правління добровільної вогнеборчої організації, дружини або їх об'єднання були зобов'язані подати фінансовому інспектору відповідну заяву із зазначенням назви підприємства, його призначення, місця знаходження, кількість працівників та надати статут ДПТ та довідку про його реєстрацію. Відмова фінансового інспектора у наданні довідки на право отримання безкоштовного патенту могла бути оскаржена у загальновстановленому порядку. За своєчасне неотримання безкоштовного патенту на звільнення від промислового податку окремого підприємства, ДПТ повинна була бути оштрафована у розмірі 1/5 частини вартості державної вартості відповідного патенту [1, арк. 122].

Свою специфіку мали преференції виплат сільськогосподарського податку добровільними пожежними організаціями. Так лугові ділянки та посіви ДПТ та ДПД, що були виділені із суспільного фонду для заготівлі фуражу для штатної кількості кінного складу, що обслуговував ці організації були повністю звільнені від сільськогосподарського податку. Кінний склад товариств та дружин, створених на добровільній основі, що виключно обслуговував потреби зазначених організацій, також звільнявся від сплати податків сільськогосподарської галузі.

Добровільні пожежні товариства прирівнювалися до пожежних професійних міських вогнеборчих команд, тому їх пожежні автомобілі та штатний кінний склад звільнялися від податку на транспортні засоби. Якщо ДПТ влаштовували окремі спектаклі та концерти, творчі вечори з метою зібрання коштів на вогнеборчі потреби, у такому випадку вони звільнялися від місцевого податку на розважальні заходи. Однак це відбувалося лише при умові, що спектаклі та концерти мали характер разових, а не періодичних вистав і якщо розважальні заходи влаштовувалися виключно силами вогнеборчої організації без залучення сил приватних підприємців. Влаштування розважальних заходів без участі приватних підприємців повинно було бути завіреним у письмовій формі державним органом управління, що дозволяв проведення вистав та ніс за неправдиву інформацію карну та матеріальну відповідальність [1, арк. 123].

Якщо ДПТ організовували розважальні заходи на постійній основі, то вони підлягали обкладенню місцевим податком на видовища та розваги на загальних умовах. Афіші, реклами, плакати та оголошення про влаштування спектаклів, вистав та концертів не підлягали обкладенню податком.

У другій половині 1920-х років вогнеборча справа в Україні отримала належне фінансування та увагу держави. Якщо матеріальних ресурсів республіки не вистачало, то для стимуляції діяльності добровільних вогнеборчих товариств останнім надавалися певні преференції, зокрема у вигляді пільг на податки. Пільги для добровільних пожежних товариств, добровільних пожежних дружин та їх об'єднань були надані за трьома категоріями: пільги на промисловий податок для виробництв ДПТ, пільги для ДПТ у галузі сільськогосподарського податку, пільги на різного роду місцеві податки та збори, в тому числі транспортні. Слід сказати, що надання пільг для добровільних вогнеборчих організацій стало новим додатковим імпульсом розвитку вогнеборчої служби в сільських регіонах УСРР. Починаючи з середини 1920-х років і до початку 1930-х років кількість пожеж та збитків від них в сільських ареалах, де діяли ДПТ поступово знижувалися. В подальшому у наукових розвідках можливий аналіз стану пожежної безпеки на підприємствах української промисловості у міжвоєнний період.

Список використаних джерел

1. Державний архів Харківської області. Ф. Р-1486. Виконавчий комітет Печенізької районної ради народних депутатів. Оп. 1. Спр. 350. Документы о состоянии пожарной охраны в Печенежском районе (циркуляры, сведения, переписка). 205 арк.

2. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1926 рік, 1926. Харків: Ук- рголовліт.

References

1. Derzhavnyy arkhiv Kharkivs'koyi oblasti. F. R-1486. Vykonavchyy komitet Pecheniz'koyi rayonnoyi rady narod- nykh deputativ. Op. 1. Spr. 350. Dokumenty o sostoyanyy pozharnoy okhrany v Pechenezhskom rayone (tsyrkulyary, svedenyya, perepyska). 205 ark.

2. Zbirnyk uzakonen' ta rozporyadzhen' robitnycho-sely- ans'koho uryadu Ukrayiny za 1926 rik, 1926. Kharkiv: Ukrholovlit.

Размещено на Allbest.ru