Представницькі видатки магістрату 1577–1583 рр. на прикладі книг щотижневих видатків м. Львова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Представницькі видатки магістрату 1577-1583 рр. на прикладі книг щотижневих видатків м. Львова

Упродовж 1577-1583 рр. з міської каси Львова виділялися певні суми коштів, які були спрямовані для купівлі вина, риби, коштовних виробів та східних товарів. Більшість із куплених речей були подарунками придбаними для міських делегацій на сейм, королівський трибунал у Любліні, подорожі до найвищих урядовців Речі Посполитої та привітання останніх під час їхнього перебування у Львові. У даній статті зроблена спроба показати, як за допомогою подарунків у вигляді вина та інших речей найвищим міським урядникам і місту вдалося просувати і захищати свої інтереси на сеймі при сприянні міських патронів і локальних представників. Окрім цього вдалося встановити, що львівські райці підтримували тісні зв'язки із найвищими посадовими особами Речі Посполитої і за допомогою дарунків і представницьких видатків впливали на становище і статус свого міста.

Велика кількість пізньосередньовічних та ранньомодерних міст Речі Посполитої мали магдебурзьке право і були незалежними від короля, єпископа, старости чи якогось окремого магната. Одним із таких міст, яке користувалося магдебурзьким правом був Львів. Після того, як місто ставало самоврядним воно обирало собі Раду і Лаву, які виконували адміністративні та судові функції відповідно. Однак не зважаючи на свою «окреміш - ність» після прийняття пйотроковських статутів 1496 р. містам заборонялося володіти земельною власністю² і фактично брати участь у засіданні найвищого представницького органу держави - сеймі. Але чи так це було насправді? Міські книги видатків другої половини XVI ст. малюють нам зовсім іншу картину подій і тодішніх реалій. Вино, гроші, різноманітні подарунки - були основними «стимуляторами» просування інтересів міста на сеймах, королівських трибуналах та в інших судових чи адміністративних інституціях Речі Посполитої.

Питання міських видатків є мало дослідженим серед істориків. Частково у своїх роботах дані про міські видатки використовували такі дослідники, як Станіслав Гошовський, Анджей Кльондер, Богданна Петришак, Мирон Капраль, Тетяна Гошко та ін.

Сейм був найвищим шляхетським органом, який розглядав та ухвалював найважливіші рішення, які стосувалися держави. Досить часто ці рішення стосувалися і міст зокрема. Міські інтереси на сеймах були представлені за допомогою патронів міста чи окремих осіб, які за певну плату або винагороду представляли і захищали вигоди міста. Саме для привітання та оплати праці цим особам у міських книгах було представлена окрема стаття видатків.

Найчастіше таким гостям в якості привітання або подарунку дарували вино. Вино було елітарним напоєм вищих верст населення: шляхти, духовенства, міського патриціату⁴. Його споживали під час бенкетів, різноманітних учт, приїздів поважних гостей до міста тощо. Наприклад про цінність цього продукту свідчить той факт, що в часи Владислава Ягайла вино виділяли з надзвичайних оказій або привітань поважних осіб⁵. За словами Марії Дембін - ської польська кліматична зона не була пристосованою для вирощування елітних сортів винограду, тому вино в більшій мірі було імпортним продуктом⁶. Цей напій потрапляв у Річ Посполиту різними шляхами. Наприклад в одному із поборових універсалів Стефана Баторія, який ухвалив сейм зимою 1580 р. вказувалося: «щоб усі вина іншими дорогами не йшли тільки такими: на Яслиська, Дуклю, Риманів, Сяндеч, Беч, Новий Тарг, Коросно, Самбір, Лісько, Стрий… від кожної піф куфи цього угорського вина кожен має платити по 2 зл. Також мальвазія та мускатель на Кам'янець-Подільський і Снятин проваджена має бути, а на тих місцях кожен поборцеві (митнику) повинен буде платити від кожної куфи того пиття по 4 зл. і не більше»¹. Таким чином через південні кордони до Речі Посполитої потрапляло угорське вино, мальвазія, мускатель, алікант та волоські вина. Через північні ворота країни імпортували французькі, рейнські⁸, іспанські, італійські, канарські вина. У переплетені цих торгових шляхів Львів займав важливе місце. Завдяки постійному обміну товарами між Сходом і Заходом місто стало безперервним ринком для спецій, східних тканин, килимів та вина⁹. Ось як описує його львівський хроніст Йоан Алембек: «можна побачити натовп купців усіх народів, які напливають до цього міста майже з цілої Європи і Азії, найбільше греків, турків, вірмен, татарів, волохів, угорців, німців та італійців. Греки… щороку продають приблизно 500 бочок мальвазії. Це місто в достатній кількості постачає цілому Польському королівству різні шовкові тканини, килими і пахуче коріння»¹⁰.

Протягом 1511-1583 рр. у Львові велику кількість міських витрат становили видатки на вино. Більшість із них можна поділити за такими категоріями: 1) на вино, що відправляли на сейм та королівський трибунал; 2) видатки на вино для привітання найповажніших осіб Речі Посполитої під час їхнього приїзду чи проїзду через місто; 3) на вино для так званих «своїх» осіб - руського та подільського воєводу, львівського старосту, земських та гродських суддів Руського воєводства; 4) на вино для привітання з одруженням, народженням дітей поважних осіб Речі Посполитої. Тепер детально розглянемо ці категорії.

Незважаючи на те, що міста не були представлені на сеймах, майже кожного року львівські райці або ж їхні представники відправлялися на його засідання для захисту, відстоювання і просування своїх і міських інтересів. За період 1577-1583 рр. в книгах міських видатків згадується про три такі поїздки. 7 грудня 1579 р. львівські доктор Йодокус Глач, Андрій із Самбора разом з Альбертом Острожем і писарем Павлом Щербичем вирушили на сейм до Варшави¹¹. З собою в дорогу вони взяли подвійний срібний кубок із позолотою для привітання короля із захопленням Полоцька. Окрім кубка у подорож була куплена куфа мальвазії, яку за наказом райців було розлито в барила¹² і роздано для привітання куявському єпископові Станіславові Карновському¹³, коронному маршалку Андрію Опалінському¹⁴, коронному підканцлеру Яну Боруковському¹⁵ та краківському воєводі Петрові Зборовському¹⁶. Іншу частину вина розлили в пів барила і подарували референ - дареві докторові Ошовському, надвірному коронному підскарбію Яцеку Млоджейовському, писарям королівського двору докторові Тарновському і Суліковському, інстигаторові Матіашеві Беху та королівському секретареві Георгію Камері. Окрім цього спеціального для королівської канцелярії було куплено барило виборного аліканту за 15 зл. 10 гр¹⁷. Як уже згадувалося вище видатки були спрямовані для привітання осіб та сенаторів, які засідали на вальному сеймі у Варшаві. Дана практика мала на меті поставити адресата у сприятливому і прихильному тоні, щодо адресованого. Також вино дарувалося найвищим посадовим особам Речі Посполитої, які б змогли посприяти у вирішені важливих питань, які стосувалися міста. Наприклад королівські референадарі приймали прохання і скарги від приватних осіб і реферували (передавали) їх канцлерові та королеві¹⁸. Тому подарунки у вигляді вина чи то грошей могли пришвидшити процес подання цих скарг і прохань.

Окрім вина львівські райці подарували королю, канцлеру і підканцлеру три бочки риби за які дали Стецькові Мароховсько - му 17 гривень¹⁹, які мають 81 зл. 18 гр. Також було подаровано референдарю, Матіашу Беху та пану Бічкему три бочки риби, які коштували 15 зл²⁰.

Львівська риба, як і вино теж була елітним продуктом²¹ і цінувалася досить високо. Наприклад у поборовому універсалі Стефана Баторія 1580 року з бочки львівських щук стягувався один із найвищих податків 12 гр.²², що може свідчити про добру якість цієї риби. Загалом споживання риби в пізньому Середньовіччі було зумовлено великою кількістю постів протягом року. Із 365 днів у році 140 були пісними. Окрім великих постів існувала практика посту що середи і п'ятниці коли заборонялося вживати м'ясні і молочні страви²³. Як наслідок риба ставала хорошим замінником білків і жирів у щоденному раціоні тогочасного міщанина. Нею обдаровували різноманітних осіб, які приїжджали в місто. Під час приїзду коронного канцлера в 1582 р. до Львова для нього і його жовнірів було виділено цебро свіжих риб. Того ж року місто подарувало до обіду поборцеві (збирачу податків) Яну Свірському 2 щуки за 20 гр., а Бальтазару Баторію племіннику короля 3 коропи і 5 щук. Окрім щук міщани споживали коропів, оселедців²⁴, осетрину, в ялених вугрів²⁵.

Одним із можливих наслідків поїздки львівських райців на сейм до Варшави в 1579 р. могла стати надання привілею Стефаном Баторієм на стягування податку із з лимонів та вина, що привозяться до міста²⁶. Звісно ми не можемо стверджувати напевно чи саме поїздка на сейм чи якісь інші подарунки та посольства до короля чи його найближчого оточення спричинили надання привілею, але за його умовами було встановлено: «щоб всі купці, як католики, так і погани, євреї, також греки, вірмени і т.д., сплачували від кожної бочки мальвазії та мускателю, а також бочки лимонів по 15 гр. А від бочки угорського та волоських вин по 7,5 гр.»²⁷. Отримані кошти мали йти на ремонт, відновлення, укріплення та побудову міських мурів, веж, башт, ровів та інших громадських будівель. Таким чином міська скарбниця поповнювалася сталими коштами. Утім важко простежити чи отримані гроші використовувалися тільки для ремонту міських укріплень, а не задля задоволення особистих примх міського патриціату.

Важко говорити про якісь інші позитивні рішення, які були прийняті на сеймі 1579 року щодо міста. Однак міські райці щедро обдарували різноманітних патронів, які допомагали їм під час сейму. Наприклад королівському секретарю Матіашу Беху за роботу і допомогу місту було дано 2 червоні злоті²⁸, а слузі короля Хрситофорові Джіжеку за одноразовий патронат було подарована бочка соленої риби і 4 гарнці мускателю на додачу²⁹. Окремі кошти були виділені коронному референдарію та бецькому каштеляну (18 зл. 20 гр.) за те, що «відстоював наші права у поїздці»³⁰. Вражаючими є загальні витрати на поїздку до Варшави, які становили 1002 зл. 8 У гр.³¹.

Іншою цікавою поїздкою була виправа на сейм до Варшави, який розпочався в кінці вересня 1582 р. Для привітання короля «з його перемогами і звитягами здійсненими над неприятелем північних країв»³² львівські раці подарували подвійний срібний позолочений кубок із вирізьбленим гербом міста³³. Окрім цього львівські урядники за презентували коронному канцлеру Яну Замойському срібний кубок Нюрнберзької роботи за який дали Домінікові цирульникові 55 зл.³⁴. Перед початком подорожі в італійця Томаса де

Альберті³⁵ була куплена куфа мальвазії і розлита по різноманітним начинням³⁶. Під час сейму це вино було роздане для привітання гнєзненському архієпископові Станіславові Карнковському, підканцлеру Яну Боруковському, коронному маршалкові Андрію Опалінському, надвірному маршалку Андрію Зборовському, королівському референдареві, секретарям та іншим сенаторам та учасникам сейму. Зосібна пану Яну Щалапському було подаровано барило мальвазії «на огляд праці його в надвірних акціях наших»³⁷, а земському писареві за витяг Декретів короля супроти львівського старости було дано 6 гарнців мальвазії³⁸. Окрім вина і коштовностей для експедиції були взяті один великий білий коверець з ратуші, який подарували коронному підскарбію Яну Дульському³⁹ та два менші коверці жовтого кольору, які віддали земському писарю і пану Пудловському.

Львівські райці турбуючись про те, щоб у сенаторів і їх особистих патронів «не пересихало в горлі» не забували й про себе. Гроновий трунок товаришував райцям і різним міським службовцям великих і малих міст в службових подорожах⁴⁰. Для їхнього особистого користування і частування гостей придбали чотири пів барилка аліканту, мускателю, мальвазії та угорського вина на суму 77 зл. 19 гр.⁴¹. Випадок 1582 року не був унікальним для Львова. Наприклад в 1610 р. вирушаючи в поїздку до Ґрудзьондза елюблонзькі бурмістр і райця забрали з собою в дорогу 26 шофів вина (36 л) - алікант, французьке вино, білий бастард, рейнське і вишневе вина. Посланці з Гданська їдучи в лютому 1617 р. до Маль - борка і Штуму взяли з собою 12 шофів (17 л) угорського вина і 8 шофів (11 л) - рейнського. Секретар Торуня, який в листопаді 1676 р. вирушив в коротку дорогу до Коваля забрав з собою 2 шофи (2,8 л) секту⁴². Окрім вина львівські урядники взяли з собою в подорож чверть вудженого м'яса, два фунти оливи, дві баклаги винного оцту та чотири печених карасі⁴³. Загалом на усі подарунки, подорож, вгощання вином, оплату проживання і т.д. львівські райці витратили із міської казни 1212 зл. 12 гр.⁴⁴.

Пишні видатки і вгощання вином не минули даремно і принесли свій результат. Наслідком поїздки стало скасування поборового мита (звільнення від сплати чопового і сошів), яке король і сейм встановили для збору грошей на продовження війни з Московією. За сприяння і лояльність у вирішенні цієї справи львівські райці заплатили метрикареві великої канцелярії п. Беху 10 зл⁴⁵. Також за сприянням інстигатору п. Горховському «за вирішення справи нашої щодо свободи мита, також за те, що мандат отримали на волю від четвертого гроша купцям нашим, який є в універсалі поборовому описаний дали злотих червоних десять і пару красивих хусток турецьких»⁴⁶. Окрім вирішення нагальних питань рай - ці взяли із собою додому витяг із Комісії границь, яка проводилася між містом і домініканцями з всіма комісарським актами, підтверджений підписом і печаткою короля⁴⁷. Дана практика збирання документів була досить поширеною. По поверненні додому такі акти і документи віддавалися до міського архіву. Вони служили вагомими аргументами в майбутніх суперечках між містом (патриціатом) і тими ж домініканцями.

Іншою статтею представницьких видатків магістрату були витрати на Коронний трибунал у Любліні. Коронний трибунал був створений у 1578 р. на вальному сеймі у Варшаві, коли Стефан Ба - торій зрікся своєї посади iudex supremus (найвищого судді) на користь шляхетського станового суду. Трибунал засідав після першої неділі після Великодня (Dominica Conductus Paschae) і тривав до закінчення і вирішення усіх справ, зазвичай до дня Св. Варфоломія (24 серпня). На трибуналі розглядалися апеляції від ґродських, земських та підкоморських суддів.

Перші згадки у міських книгах видатків про поїздки до Любліна датуються 1580 роком. Їдучи на трибунал львівські райці подібно, як і до поїздок на сейм брали з собою велику кількість вина. Цей напій використовували, як для привітання сенаторів та депутатів трибуналу так і для власних цілей. Наприклад під час експедиції в 1581 р. було куплено куфу аліканту в якогось єврея, яку було розлито в брила і пів барилка і роздано на привітання їх милості депутатів⁴⁹. Натомість в 1582 році міські райці взяли для патронів міста 6 барил мальвазії і 11 гарнців угорського вина для власного використання на суму 113 зл. 18 гр.⁵⁰. Вино у даному випадку виступало не тільки, як подарунок, але як і видатне мастило людських відносин⁵¹. За допомогою вина міським райцям вдавалося розташувати по відношенню до себе в хорошому настрої і гуморі депутатів, суддів, прокурорів трибуналу. Цьому також сприяли й спільні обіди. Наприклад під час трибуналу в 1580 р. для спільного обіду з судовими депутатами було дано барило мальвазії⁵².

Іншу статтю видатків становили витрати на послуги адвокатів, суддів, писарів, підписків та різноманітних репрезентантів міських інтересів. Як не дивно це звучить для сучасної людини, але за словами Збігнєва Горальського земський суддя і писар отримували винагороду за свою роботу від сторін конфлікту, яка була домовлена з ними перед судовим чи будь, яким процесом⁵³. Так само відбувалося і на Коронному трибуналі в Любліні. Більшість послуг суддів, адвокатів, підсудків, писарів були платними. І це стосувалося не тільки практики витягу, якихось документів із актів чи книг, але й безпосереднього розгляду будь, якої справи. Зокрема під час трибуналу в 1580 р. міські раці заплатили суддям 7 зл. 10 гр, судовому писарю 5 зл. 20 гр., віценотарію за копії 2 зл. 10 гр. та слугам, які кликали когось до суду 15 гр.⁵⁴. Важливим питанням була оплата послуг прокураторів, які захищали інтереси однієї сторони та оскаржували іншу сторону⁵⁵. Наприклад в 1581 р. Мартину Мілевському разом із іншими прокураторами було заплачено 99 зл. 10 гр. за те, що вони виграли справу панам присяжним супроти Рапшала Сенявського⁵⁶. Гроші виділяли не тільки на поточну роботу, а й на обід та їх харчування під час трибуналу. В 1580 р. львівські райці видали 5 зл. 12 У гр. на їжу та пиття двом прокураторам Йоану Запольському та Йоану Бочковському за їхні поради та правничу консультацію в часі трибуналу.

Послуги прокураторів використовували не тільки під час Коронного трибуналу у Любліні, але й у часі засідання комісії границь у Львові. Основним завданням комісії було встановлення меж ґрунтів між містом і францисканцями, домініканцями та осілою шляхтою. Наприклад в березні 1580 р. місто виділило для покорму на кілька днів шляхетним Йоану Бочковському та Йоану Запольському у справі встановлення границь з францисканцями 5Уг гарнців аліканту, а на поле до їх роботи за обід 8 зл. 22 гр. і за 12 гарнців вина 8 зл. 4 гр.⁵⁷

Часто засідання комісії границь супроводжувалися пишним обідом та прийом приїжджих гостей. Наприклад для комісії в жовтні 1581 р. було куплено дві бочки пива одну в пані Софії Вільтової, а другу в Бартоша Страчовіча, обидві за 4 зл.; дві чверті м'яса, курей на 10 гр. та хліба; коріння, олію та три лляні свічки в аптекаря п. Матіаша за, що йому дали 3 зл. 2 гр. У вівторок коли комісія не дійшла до францисканців «від ланів міських і від ґрунтів синівських» частували пана старосту з урядниками і слугами всіма в Сихівській корчмі. Для частування було куплено 2 телят в пана Вайса за 2 зл. 16 гр., 2 бочки пива за 4 зл., оцет, лимони в панни торгівниці, житній і білий хліб, овочі коріння, родзинки, цукор та інші приправи, 4 таблиці повидла в золотниці пані Мартинової. Також для цієї учти було взято із пивниці Фрідріха Галуся 35Уг гарнців вина по 16 гр. один гарнець, що коштувало 18 зл. 28 гр. та 6 гарнців аліканту п. Андрія за 4 зл. 24 гр. Також було заплачено 15 гр., якійсь Стельмашці, що там в Сихові при кухарях їжу готувати помагала⁵⁸.

Прокуратори були частими гостями у місті, тому львівські райці щедро обдаровували їх вином, їжею (зокрема свіжою рибою: щуками, коропами, карасями) та грошима⁵⁹ за їх роботу та сприяння у вирішені важливих питань. Не рідкими були випадки консультацій за які місто платило твердою валютою (грошима). Наприклад у вересні 1582 р. прокураторові пану Свошовському під час його перебування у місті було заплачено 15 зл. за «термінові намови та консультації» перед сеймом⁶⁰. Іншого разу місто обдарувало «свого» надвірного прокуратора пана Іоанна Щалапського ванною солених риб⁶¹. Підсумовуючи вище сказане можна говорити про певну систему міських агентів-патронів, які перебували у безпосередній близькості до короля. Саме за допомогою їхнього сприяння міським райцям вдавалося просувати і захищати свої інтереси. Відповідно міські райці щедро обдаровували своїх патронів. Наприклад в травні 1579 р. ложничому⁶² короля Ієроні - мові Филиповському «за його єдність біля королівської милості і за його міський патронат» дарують різноманітну рибу і 6 гарнців мальвазії⁶³.

В 1520-1521 рр. Альбрехт Дюрер подорожував по Голландії. У своєму щоденнику він ретельно занотовував свої зустрічі і подарунки, якими обмінювався із гостями. Наприклад в Антверпені він обідав з деякими художниками і їх дружинами. Під час одного з обідів до нього прибув міський слуга і передав йому чотири глечики вина, кажучи, що це подарунок на честь гостя, щоб показати добрі наміри міста. Дюрер подякував кур'єру і запропонував йому свої послуги⁶⁴. Через 60 років до Львова завітав коронний маршалок Андрій Опалінський. На честь його приїзду і того, що він в цьому місті не був перед тим ніколи міські урядники обдарували його двома барилами мальвазії і мускателю та коверцем старої роботи⁶⁵. У цих двох випадках вино було не тільки ознакою поваги до гостя, але й виконувало важливу функцію - поставити відвідувача у хорошому, правильному настрої, так як він у кінцевому випадку міг зробити, щось для міста. Таким було очікування обопільної взаємності, що передбачала обмін матеріальними благами або послугами⁶⁶.

У Львові другої пол. XVI ст. дар вина був невід'ємною частиною міської політики. Цей напій брали з собою в різноманітні поїздки (сейм, трибунали), ним наділяли урядників Речі Посполитої та приїжджих «знаменитостей» (королів, канцлерів, єпископів і т.і.). Обдаровування приїжджих гостей, як акт гостинності у Європі став традицією уже з XIII ст., хоча за словами Маріо Дамен його можна простежити і раніше, коли комунальний ритуал пиття був обов'язковим фактором для соціальних відносин в часи Меровінгів та Каролінгів⁶⁷. Починаючи від Казимира ІІІ Великого Львів став містом, яке гостило усіх королів Польського Королівства та Речі Посполитої⁶⁸. Відповідно він мав супроводжуватися певними святкуванням і видатками, в тому числі на вино, для привітання королівської особи. За період 1577-1583 рр. Львів двічі відвідав польський король Стефан Баторій. 7 квітні 1576 р. він завітав до Львова по дорозі з Угорщини до Польщі. Францішек Яворський у своїй книзі «Польські королі у Львові» досить яскраво описує візит короля⁶⁹ незважаючи на те, що він перебував у місті тільки три дні⁷⁰. Міські урядники і служби почали готуватися до його приїзду заздалегідь. Було прибрана міська площа від болота, підрихтовані міські стіни та будинки⁷¹. 7 квітня міське поспільство разом із райцями та лавниками, вийшовши за міські мури урочисто пострілами із гармат з замкової гори привітало короля Стефана Баторія⁷². Нажаль міські рахункові книги нічого не говорять про видатки на вино та на інші подарунки для короля.

В 1578 р. Стефан Баторій вдруге завітав до Львова і був тут чотири місяці⁷³. Разом із королем до міста прибув його двір і королівська канцелярія, яка вирішувала поточні справи міста⁷⁴. Помилковим є твердження Францішека Яворського про те, що разом із Стефаном Баторієм до Львова прибув його друкар Павло Щербич⁷⁵. Насправді Павло Щербич прибув до Львова раніше на запрошення міських писарів Альберта Острожа та Станіслава Ан - серіна⁷⁶. Уже під час приїзду короля в 1578 р. Щербич виконував спеціальні обов'язки «Paulo Sczi(j) rbicz Notario Civilis Judicii pro eius item speciala studia et obsequia sub tota SRM» за що йому з міської каси було заплачено 15 зл.⁷⁷.

Для привітання короля міська делегація подарувала йому срібний позолочений кубок вартістю 143 зл. 25 гр.⁷⁸. Великими були й видатки на королівську канцелярію. Її працівники під час свого чотирьох місячного побуту проживали у домі львівського радника Павла Єлонека⁷⁹ за, що йому із міської каси було компенсовано 24 зл. 25 гр.⁸⁰. Під час свого перебування королівська установа та її урядники вирішували різноманітні справи міста за що й отримували відповідну оплату. Наприклад декретовому писареві Леонардові Боруті за оформлення і прикрасу декретів було дано 100 зл., а його віценотарієві 4 зл. 20 гр.; синдику та королівському матрикарю Матіашові Беху було куплено і подаровано коверець за 7 зл. 4 гр. Також уже неодноразово згаданому Іоанну Щалапському «за його допомогу в урегулюванні судових справ та судових тяганин і за його відвагу і вірну службу місту дали 200 зл.»⁸¹. Під час від'їзду королівського двору міська рада обдарувала його представників вином. Зокрема було дано два барила мальвазії королівському секретарю і підканцлеру, референдарю докторові Ошовському пів барила, секретарям Кошицькому, Сіліковському та Тарновському по пів барила. Також було дано 9 зл. візничому Миколаєві Прошо - вічові для того, щоб він за допомогою 7 коней і двох возів доставив королівську канцелярію до Яворова⁸².

Окрім королів частими гостями у місті були канцлери, воєводи, каштеляни, коронні маршалки, королівські секретарі та інші урядові особи Речі Посполитої. Подарунки у взаємодії з цими особами грали важливу роль у підтриманні соціальної і політичної мережі міста. За допомогою дарунків міській спільноті вдавалося вирішувати різноманітні питання і підтримувати свою честь і репутацію. Адже не кожне місто могло дозволити собі вітати приїжджих осіб дорогим вином та рибою. На відміну від Ляйдена де на привітання поважних осіб видавали біле рейнське вино⁸³, най - популярнішим для Львова була мальвазія. Мальвазією називали прості сорти грецьких вин. Вони були важливим предметом бал - канської торгівлі і користувалися особливою популярністю у Речі Посполитій та сусідніх з нею країнах⁸⁴. Серед усіх 164 згадок про видатки на привітання вином за 1577-1583 рр. 94 із них стосуються мальвазії. Процентне співвідношення видатків на різноманітні вина можна розглянути у діаграмі 1 наведеній нижче:

У процентному співвідношенні: 57% - мальвазія, 14,5% - мускатель, 10,3% - угорське вино; 9,7% - алікант, 7,9% - старе вино, 0,6% - волоське вино⁸⁵.

3 гарнці мускателю коштували 2 зл. 3 гр. Інші ціни на товари в 1577-1583 рр.: три сухі щуки - 1 зл. 8 гр.; ванна соленої риби - 24 зл.; бочка пива 2 зл.; камінь⁸⁶ перцю - 18 зл.⁸⁷

Вино на відміну від пива мало більш високий статус саме тому використовувалося в соціальних і політичних відносинах⁸⁸ міста. Хмільний напій був дешевшим і споживався біднішими верствами населення. Хоча це не виключає того, що його вживали й міські патриції, адже цей напій був досить поживним і корисним. За словами Анджея Кльондера в літрі міцного дублетового гданського пива могло міститися понад 1600 ккал⁸⁹, що становило більшу половину добового раціону споживання калорій. Мешканці Прус Королівських та Священної Римської Імперії натомість вважали, щ

о споживання цього трунку мало сприяти доброму виглядові і позбавляло болю в ногах⁹⁰. Часто пиво також виступало у формі подарунку. За період 1577-1583 рр. львівські райці неодноразово обдаровували цим питвом міських монахів бернардинів⁹¹.

урядник міський львівський магістрат

Його дарували у часі пасхальних і різдвяних свят коли за словами Жака Ле Гоффа відбувався перехід від посту до карнавалу⁹².

Частими гістьми у Львові були руські та подільські воєводи. Причини їхнього перебування у місті могли бути різними: перевірка фортифікаційних споруд, участь в комісіях границь і встановленні меж між містом і шляхтою чи монашими орденами, візити з особистих питань і міських ярмарків і т.д. Однак незмінним залишалося одне - їх завжди обдаровували вином і подарунками. Наприклад 22 липня 1582 р. подільському воєводі Миколі Мелець - кому на честь його приїзду було подаровано 4 гарнці угорського вина і 4 гарнці мускателю. Під час його наступного візиту на святого ап. Андрія (30 листопада) цього ж року до його столу було даровано 10 гарнців на суму 8 зл.⁹³. Дана практика була поширена в інших містах Корони. Наприклад в 1550 р. міська рада Гданська приймала вином поморського воєводу, куявського біскупа і його послів, бурмістра Ельблонгу, капітана королівських військ, а також відомих особистостей з головних шляхетських родів⁹⁴.

Також у Львові існував звичай дарувати вино руським воєводам під час міських ярмарків та різноманітних релігійних свят. За привілеєм Казимира IV 1472 р., у Львові встановлювалися два ярмарки, один на рухоме свято Трійці інший в день св. Агнети (21 січня)⁹⁵. Згодом ярмарок на день Св. Трійці був відмінений і встановлювався ярмарок на свято св. Маргарити - 13 липня. Протягом ХУІ-ХУІІ ст. то поновлювали однин ярмарок то скасовували інший, як некорисні для міста⁹⁶. В 1580 р. в день Св. Агнети під час міського ярмарку руському воєводі Тєроніму Сенявському у вигляді давнього звичаю подарували 8 гарнців мальвазії із запасів Андрія з Самбора⁹⁷. Кількома місяцями раніше цьому воєводі і Миколаю Мелецькому в часі Адвенту було подаровано 20 гарнців мальвазії⁹⁸. В 1581 р. в часі свята Св. Маргарити руському і подільському воєводі на привітання було дано 8 гарнців мальвазії і 8 гарнців мускателю⁹⁹.

Протягом 1579-1583 р. руський і подільський воєводи 12 разів відвідували Львів із різних оказій: ярмарку, вирішення якихось суперечок і т.д. Кожного разу для їх привітання і вгощання виділялася різна кількість вина від 8 до 20 гарнців. Однак це стосується не тільки цього випадку, але усіх видатків на вино загалом. Кількість подарованого вина залежала від сприйняття міською владою місця особи в соціальній ієрархії. Чим вище положення займала особа на соціальній драбині, тим більше людей і слуг було в її свиті, відповідно було потрібно більше глечиків з вином, щоб задовольнити кожного¹⁰⁰. В середньому для привітання середніх урядовців Речі Посполитої міські райці виділяли від 2 до 4 гарнців вина. Скоріш за все така кількість напою була зумовлена недовгим перебуванням особи в місті і не високим статусом в соціальній ієрархії. Наприклад в 1581 р. сіверському старості і комірнику короля, які їхали до Угощини подарували по 2 гарнці мальвазії, наступного 1582 р. дворянину короля п. Бельжецькому, який виїжджав зі Львова було подаровано 2 гарнці мальвазії на суму 2 зл. 25 гр.¹⁰¹. Для привітання каштелянів та різноманітних королівських урядників виділяли від 4 до 6 гарнців вина. В 1582 р. на свято народження Діви Марії місто подарувало 6 гарнців мускателю п. Міськові, каштелянові радомишльському, з його панною та 4 чотири гарнці мальвазії і 4 гарнці угорського вина каштеляну сандомирському¹⁰². Більшу кількість вина дарували тільки воєводам, коронним гетьманам і королівським канцлерам - від 10 гарнців до барила вина¹⁰³.

Іншою окремою категорією представницьких видатків магістрату були витрати на привітання з одруженням, народженням дітей, хрестинами поважних осіб Речі Посполитої і Руського воєводства. За період 1577-1583 рр. у міських рахункових книгах згадується про сім таких випадків. Привітання з одруженням чи хрестинами були ознакою честі та поваги до особи і сподіванням того, що обдарований зможе у майбутньому зробити щось для міста. В липні 1577 р. Павло Щербич і Павло Єлонек вирушають до Бережанського замку для привітання руського воєводи Тєроніма Сенявського з народженням сина Адама. В честь його хрещення і на привітання вони дарують воєводі 4 червоних золотих вартістю 7 зл. 6 гр. і барило мальвазії з дзбаном. Уже через два роки на свято зіслання Св. Духа тому ж руському воєводі було подаровано на весілля 10 гарнців мальвазії¹⁰⁴. Місто також не забувало про осіб, які послуговувалися йому в минулому. В 1579 р. місто подарува-

ло пів барила мальвазії писарю королівської канцелярії Миколаю Лачинському в честь його весілля в Буську і за його протекцію під час минулого сейму з причин податків¹⁰⁵. 1582 року було відправлено два барила мускателю і мальвазії на весілля міського патрона надвірного підскарбія пана Модзейловського¹⁰⁶. Також міські рай - ці надсилали вино на привітання з одруженням, хрещенням дітей земських і гродських урядників Руського воєводства. У 1581 р. було подаровано 8 гарнців мальвазії львівському підстарості на честь святкування хрестин новонародженої дівчинки. У червні того ж року збирачу податків Яну Свірському було подаровано барило мальвазії на весілля «коли видавав свою дочку заміж»¹⁰⁷. У 1582 р. було подаровано барило мальвазії земському писареві п. Кориткові коли видавав заміж свою дочку¹⁰⁸.

Представницькі видатки магістрату були спрямовані на те, щоб вирішити конкретні питання і поставити відвідувача у правильному настрої та тоні. В основному за період 1577-1583 рр. гроші із міської каси виділяли так званим представникам міста та різноманітним міським делегаціям, які відправлялися на сейм, королівський трибунал у Любліні, до різноманітних урядовців Речі Посполитої. В більшій мірі виділені кошти витрачалися на купівлю різноманітних подарунків: вина, риби, східних товарів (коверці, турецькі хустки), виробів із срібла та золота (кухлі, кубки). Всі ці та інші речі дарували поважним особам, які приїжджали або проїжджали повз Львів або певним представникам, які захищали інтереси міста поза його межами. Найчастіше дарували вино. Вино, як подарунок, було свідченням поваги до відвідувача і служило ознакою послуг, які гість зробив у минулому, або міг би зробити у майбутньому на благо міста. Таким було очікування обопільної взаємності в ранньомодерному соціумі Речі Посполитої XVI ст.

Література

1. Balzer, O. (1886). Geneza trybunalu koronnego. Z dziejow s^downictwa polskiego XVI wieku. Warszawa.

2. Bartkiewicz, M. (1974). Odziez i wnqstrza domow mieszcznskich w Polsce w drugiej polowie XVI i w XVII wieku. Wroclaw.

3. Damen, M. (2006). Giving by pouring: the function of gifts of wine in the city of Leiden (14^th -16^th centuries). Leuven: Leuven university press.

4. Dembinska, M. (1999). Food and drink in Medieval Poland. Rediscovering a Cuisine of the Past. Translated by Magdalena Thomas. Philadelphia: University of Pennsylvania Press.

5. Goralski, Z. (1998). Urz^dy i godnosci w dawnej Polsce. Warszawa: Ludowa Spoldzielnia Wydawnicza.

6. Hoshko, T. (2017). Zhebraky u rus'kykh mistakh XV - pershoyi polo - vyny XVII. Ukrayina v Tsentral'no-Skhidniy Yevropi. Vyp. 17, S. 462-490.

7. Hosowski, S. (1928). Ceny we Lwowe w XVI i XVII wieku. Lwow.

8. Istoriya L'vova v dokumentakh i materialakh, (1986). Zb. dok. i materi - aliv. Uporyad. U. YA. Yedlins'ka, YA. D. Isayevych ta in. Kyiv.

9. Jaworski, F. (1912). Krolowie polscy we Lwowie. Lwow: Drukarnia polska; nakl. redakcji «Kurjera Lwowskiego».

10. Kapral', M. (2012). Lyudy korporatsiyi: l'vivs'kyy shevs'kyy tsekh v XVII-XVIII st. L'viv.

11. Kapral, M. (2008). Urzзdnicy miasta Lwowa w XVI-XVIII wieku. Torun.

12. Khrestomatiya z istoriyi Ukrayiny lytovs'ko-pol's'koyi doby. (2011). Up - oryad. T. Hoshko. L'viv.

13. Klonder, A. (1989). Napoje fermentacyjne w Prusach Krolewskich w XVI-XVII wieku. (Produkcja - import - consumpcja). Warszara.

14. Le Goff, ZH., Tryuon, N. (2008). Istoriya tela v sredniye veka. Moskva.

15. Mekhovskiy, M. (1936). Traktat o dvukh Sarmatiyakh. Moskva; Leningrad.

16. Nadel-Golobic, E. (1979). Armenians and Jews in Medieval Lvov. Their Role in Oriental Trade 1400-1600. Cahiers du Monde russe et soviйtique [online] Vol. 20, 3/4, pp. 345-388. [viewed 06 march 2018]. Available from: http://www.jstor.org/stable/20169862

17. Petryshak, B. (2011). «Lytsar pera i kamenyara» - pysar mista L'vova Voytsekh Zemnyts'kyy (1583-1639 rr.). PhD thesis, L'vivs'ke viddilennya IUAD im. M. Hrushevs'koho NAN Ukrayiny.

18. Pryvileyi mista L'vovaXIV-XVIIIst. (1998). L'viv.

19. Shyyan, R. (1995). Torhivlya mist rus'koho i belz'koho voyevodstv u XVI - pershiy polovyni XVII stolittya. Zapysky NTSH. T. 230, S. 123-159.

20. Skhidna torhivlya L'vova v seredyni XVI - pershiy polovyni XVII st.: zbirnyk dokumentiv. (2011). L'viv.

21. Tsentral'nyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv Ukrayiny in Lviv. Colection 52 (Mahistrat m. L'vova). Op. 2. Spr. 712 (Knyha reyestriv tyzhnevykh vy - datkiv mis'koyi kasy 1572-1582 rr.). L'viv.

22. Volumina Legum. (1859). Petersburg: T. 2.

23. Wiek V-XVw zrфdlach: Wybфr tekstфw zrфdlowych zpropozycjami meto - dycznymi dla nauczycieli historii, studentфw i uczniфw. (1999). Oprac. M. So - banska-Bondaruk, S.B. Lenard. Warszawa.

24. Wierzbowski, T. (1926). Vademecum. Podrзcznik dla studjow archi - walnych. Lwow, Warszawa.

25. Yaremenko, M. (2012). Nasolody osvichenykh v Ukrayini XVIII stolittya (pro kul'turu vzhyvannya tserkovnoyu elitoyu chayu, kavy ta vyna). Kyyivs'ka akademiya. Vyp. 10, S. 117-184.

26. Zvarych, V. (1975). Numyzmatycheskyy slovar. L'vov.

27. Zubryts'kyy, D. (2002). Khronika mista L'vova. Per. I. Svarnyka. L'viv.

Размещено на Allbest.ru