Кампанія вилучення церковних цінностей у Херсонському повіті у 1922 році

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кампанія вилучення церковних цінностей у Херсонському повіті у 1922 році

Олена Камінська

Анотація

масовий голод репресія священнослужитель

У статті досліджується політика вилучення церковних цінностей під час масового голоду 1921-1922 років в м. Херсон і Херсонському повіті. Вилучати цінності з храмів радянська влада почала задовго до 1922 р., але голод 1921-1922 рр. дав привід для тотальної експропріації церковних багатств. Автор звертає увагу на роль православної церкви у справі допомоги голодуючим і на політику більшовиків щодо релігії. Кампанія вилучення церковних цінностей була завуальована гучним, слушним гаслом про необхідність конфіскації церковного золота для порятунку жертв голоду. Хоча насправді переслідувала мету дискредитувати церкву в очах широких народних мас, знайти нові приводи для репресій проти священнослужителів, а також поповнити бюджет для зміцнення більшовицької держави. Кампанія вилучення церковних цінностей в Херсонському повіті стала складовою частиною боротьби з ідеологічним супротивником радянської влади - церквою.

Початком боротьби за церковне майно поклав декрет РНК РСФРР «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви» від 23 січня 1918 р. та ухвала 19 січня 1919 р. Тимчасовим робітничо-селянським урядом України аналогічного документу. Пункт 12 зазначав: «Ніякі церковні та релігійні громади не мають права володіти власністю. Прав юридичної особи вони не мають». Отже, з першого ж кроку ставало зрозумілим: держава взяла курс на вилучення майна релігійних організацій.

Першими під дію декрету потрапили духовні семінарії, єпархіальні училища з їхніми храмами, а також домашні і військові церкви, храми у державних закладах [5, арк. 42]. Так, у Херсоні у 1921 р. була зачинена Свято-Покровська церква при колишньому Херсонському виправно-арештантському відділенні, церква Великомучениці Тетяни при Херсонському земському сільськогосподарському училищі, у 1922 р. - Олександро-Невська церква при губернській чоловічій гімназії, церква Благовіщення Пресвятої Богородиці при богоугодному закладі для «больных и призреваемых», по вул. Говардівській [1].

У цей же час сумна доля очікувала монастирі. Так, було закрито три монастирі у Херсонському повіті: Григорієвський Бізюків чоловічий монастир (1918 р.), Благовіщенський жіночий монастир (1921 р.) [3, арк. 50], пізніше, у 1922 р. - Успенський жіночий монастир [4, арк. 21].

10 листопада 1920 р. Наркомюст, НКВС і Наркомос спільно видали «Інструкцію про застосування законоположень про відокремлення церкви від держави». На виконання її пункту 18 Народний комісаріат юстиції УСРР 21 січня 1922 р. розіслав на місця таємну інструкцію, яка зобов'язала губвиконкоми відібрати з усіх церков, які уклали договори про користування храмом та його богослужебним начинням, інвентарні описи всього майна у трьох екземплярах [6, арк. 47].Отже, як видно, більшовики не зупинились на націоналізації майна закритих церков і приступили до ретельного підрахування майна діючих.

Приводом до чергового кроку у «золотодобуванні» став масовий голод. «Зважаючи на нагальну необхідність, спішно мобілізувати всі ресурси країни, які можуть слугувати засобом боротьби з голодом...» - так починалася Постанова ВЦВК «Про вилучення церковних цінностей» від 23 лютого 1922 р. [26].

Щоправда, у цьому документі мова йшла лише про голодуюче Поволжя. В Україні ж голод довгий час не визнавався, хоча його масштаби були дійсно катастрофічними. Так, на червень 1922 р. кількість голодуючих, за даними санітарно-епідеміологічної служби УСРР, перевищила 3,7 млн. осіб [29, с. 352353]. Тільки у березні-квітні 1922 р. від голоду померло 68,3 %жителів Херсона [30, с. 218].

Довгий час причинами голоду 1921-1923 рр. вважались: складне економічне становище країни і майже повний занепад сільського господарства внаслідок Першої світової та Громадянської війн, транспортна криза, а також природні катаклізми, зокрема посухи 1920 і 1921 рр. Однак, сьогодні загальновідомим є той факт, що голоду сприяла і злочинна політика продрозкладки, запроваджена більшовиками в межах «воєнного комунізму». У результаті примусового вилучення з села всіх матеріальних ресурсів, навіть зернових резервів для наступної посівної кампанії, спочатку неврожай, а згодом голод є цілком закономірними. Отже, розпочинається боротьба з голодом. Підключилися органи влади і громадські організації [34, с. 88]. Але цього було недостатньо. Необхідно було швидко віднайти кошти для закупівлі зерна за кордоном. І ці кошти були знайдені у храмів і монастирів.

Здавалось би, рішення вилучити цінності у Церкви і придбати необхідні продукти харчування і насіння для посівної кампанії цілком логічне і зрозуміле. Але не все так однозначно. Як відомо, одним із завдань Церкви упродовж всього її існування є турбота про нужденних. І цього разу, ще влітку 1921 р. Патріарх Тихон звернувся до своєї пастви, до східних патріархів, до Папи, до архієпископа Кентерберійського та єпископа Йоркського з закликом допомогти голодуючим [30, с. 218]. З його ж ініціативи та під його керівництвом утворено Всеросійський комітет допомоги голодуючим (Допгол). Але, зважаючи на недовіру більшовиків, класову ненависть, дуже скоро влада вирішила самостійно контролювати збір ресурсів і утворила власну Центральну комісію з надання допомоги голодуючим при ВЦВК без участі священнослужителів [31, с. 72].

В Україні ознаменувала кампанію постанова ВУЦВК «Про передачу церковних цінностей у фонд допомоги голодуючим» від8 березня 1922 р. Вона наголошувала: «для боротьби з голодом і для забезпечення полів ... в місячний термін вилучити з церковного майна всі коштовні предмети з платини, золота, срібла, дорогоцінного каміння, слонової кістки, якщо це не може суттєво зашкодити інтересам самого культу» (п.1). «Фактичне вилучення дорогоцінних речей проводити за описом з обов'язковим залученням представників групи віруючих» (п.3) [11, арк. 13]

Телеграма Миколаївського губвиконкому всім комісіям і волосним ревкомам від 21 квітня 1922 р. роз'яснювала: «... тимчасово, для забезпечення богослужіння, залишати у користуванні необхідні предмети за умови заміни їх такою ж вагою благородних металів золота і срібла в тижневий термін» [17, арк. 5-6].

Вилученням цінностей займалася спеціальна комісія, що складалася з Народного комісару юстиції М. Скрипника (голова), секретаря ВУЦВК В. Єрмошенка, наркома внутрішніх справ В. Манцева і уродженця Херсона, наркома продовольства В. Владимирова. Ця комісія отримала позазаконне право на адміністративний арешт і, навіть, суд за невиконання її рішень [2, с. 2].

До складу районних і повітових комісій обов'язково включались представники партійних органів - Райкому і Повіткому РКП(б). Так, у Херсонському повіті було створено комісію у складі завідувача адміністративно - організаційним політвідділом тов. Руденко і двох членів: представника від Профбюро тов. Терентьєва і ДПУ тов. Звенігородского. Весь повіт був розділений на 9 районів, куди були призначені особливі райуповноважені. Зокрема, райуповноваженим по м. Херсону призначено тов. Шофаренка [14, арк. 2].

Ескалація кампанії припадає на початок травня 1922 р. Так, директивою ВЦВК від 3 травня 1922 р. заборонялося звільняти храми від вилучення цінностей, виключення допускалися тільки за спеціальним рішенням ЦК Допголу. Церкві було дозволено залишити по два набори для богослужіння: потири, тарілочки, лжиці, купелі, хрести, дискоси, астериски і т. ін. Якщо ж у храмі були дешеві предмети богослужіння, комісія мала замінити ними коштовні [33]. Згодом Додаткова інструкція від 10.05.1924 р. уточнила зазначену директиву. Так, з двох комплектів на церкву, необхідних для богослужіння, один міг бути срібним, предмети із золота або з діамантами підлягають вилученню у будь-якому випадку (п. 3). Під виключеннями слід розуміти предмети, які є особливо шанованими у певній місцевості. Наприклад, особлива шанована мешканцями ікона має ризу, яку вони хочуть зберегти, то за рішенням ЦК Допголу можна замінити її на золото еквівалентної ваги (п.4). Якщо особливо шанованим є хрест з дорогоцінного металу, комісія може відкласти вилучення до заміни на такий самий метал такої ж ваги, дозволеної ЦК Допголу (п.5) [25, арк. 214].

Безпосереднє вилучення церковних цінностей у Херсоні розпочалося 25 квітня 1922 р., в повіті днем раніше [10, арк. 10-11]. У перший день вилученню підлягали цінності трьох синагог м. Херсона: Старої, Ново-Миколаївської та «Бес-Гамідраш» [9, арк. 4]. 27 квітня на шпальтах

«Херсонского коммунара» з'явився перелік із зазначенням загальної ваги вилучених цінностей по кожній синагозі [30, с. 217]. Загальна вага отриманого срібла - 2 пуди 19 фунтів 15 золотників [9, арк. 4]. У наступні дні вилучення відбувалося ще з чотирьох церков, синагоги та молитовного будинку. А 29 квітня Херсонський Повітовий фінвідділ прийняв срібні цінності загальною вагою 23 фунти 25 золотників [9, арк. 4].

Вилучення церковних цінностей у Херсонському повіті не викликало масштабних суспільних потрясінь і протестів. Зафіксовано всього чотири випадки. Так, у с. Отбєдо-Василівка (сучасне с. Василівка Херсонської області) під час вилучення майна з місцевого храму «бабы воспротивились изъятию, избили милиционера, пришедшего без оружия, ударили в набат, - народ не собрался» [16, арк. 8]. Інші прояви непокори були менш значними.

На думку дослідника М.В. Щербаня, це пояснюється тим, що населення було знесилене фізично і духовно внаслідок Першої світової (1914-1918 рр.) і громадянської (1917-1921 рр.) воєн, а також голоду 1921-1923 рр. [34, с. 190]. Так, Голова волревкому Деменський звітував: «збори громадян трьох сіл Ново-Архангельської волості одноголосно постановили вилучити всі без винятку церковні цінності і дзвони з церкви с. Н-Архангельське, тим самим показавши ступінь голоду» [18, арк. 26].

Не можна не враховувати і вплив агітаційної кампанії, розгорнутої більшовиками. Так, Білозерський волвиконком звітував Херсонському Повітвиконкому: «віруючі цілком доброзичливо і співчутливо поставилися ... На особливу увагу заслуговує ... І. Романов (Голова церковно-парафіяльної ради), який підготував населення шляхом агітації» [15, арк. 5].

Крім того, влада жорстоко боролася з проявами непокори. Так, у наказі по с. Отбєдо-Василівка та його району від 27 квітня 1922 р. читаємо: «1) У зв'язку з підняттям куркульськими елементами повстання проти радянської влади з приводу недопущення вилучення цінностей з храму і побиття старшого міліціонера тов. Єгорова у волості оголошується надзвичайний військовий стан... 4) Взяти з числа куркульських елементів 50 осіб заручників, з умовою, якщо біля церкви з'являться озброєні селяни і буде дзвін набату, заручники будуть розстріляні на місці» [19, арк. 67].

Зважаючи на все це, форми протесту здебільшого були пасивними: заяви і прохання до місцевих органів влади. Так, Рада церковної громади при Покровському молитовному будинку клопотала про звільнення від викупу за залишені у користування чашу (повний набір) і дарохранильницю (всього близько 6 фунтів срібла) і надання можливості користуватися безкоштовно і безстроково, посилаючись на те, що громада складається з 60 осіб, менше п'яти місяців тому виникла і прийняла колишню Тюремну церкву в безоплатне користування [20, арк. 80]. Про те саме клопотала і рада Всіх-Святської цвинтарної церкви м. Херсон, яка, маючи у складі цвинтар і незначну групу віруючих, не могла зібрати необхідну кількість срібла для обміну; тим більше, що богослужебні речі були низькопробні - 72% (при нормі 84) [22, арк. 96]. Але більшість все-таки сподівалася здійснити обмін і клопотала про продовження терміну (Рада Корсунсько-Богородичної церкви м. Херсон, Казанської церкви колишнього Херсонського воєнного лазарету та ін.). Але, як правило, такі клопотання ні до чого не приводили. Так, відповідь була наступною:«продовжити на 5 днів» або, навіть, «на три дні» [21, арк. 81; 23, арк. 99]. А це було дуже замало.

А 13 травня 1922 р. наказом Відділу Управління Херсонського повітвиконкому заміна цінностей тим же металом і в тій же кількості надалі заборонена. Ради віруючих повинні здати всі цінності, залишені в тимчасове користування не пізніше 19 травня 1922 р. [24, арк. 150]. Отже, радянська влада перейшла до повного вилучення церковних речей з дорогоцінних металів.

Кампанія в Херсоні не закінчилася до середини травня, як вимагала центральна влада, а розтягнулася до середини літа 1922 р. У результаті з Херсонських храмів з25 квітня по 8 липня 1922 р. включно було вилучено: 35 пудів 25 фунтів 12 золотників. У Херсонському повіті до цього часу конфісковано 45 пудів 35 фунтів 53 золотники [12, арк. 54]. Отже, всього 81 пуд 20 фунтів 65 золотників.

І хоча було заявлено, що кампанія з вилучення цінностей з церков Херсона та повіту закінчена, насправді це було не зовсім так. Активна фаза її завершилась, але вилучення продовжувались ще восени. Так, на 1 вересня 1922 р. здано 84 пуди 25 фунтів 12 золотників 45 доль срібла [13, арк. 65], а на 19 жовтня 1922 р.цифра збільшилась: по м.Херсон - 39 пудів 18 фунтів 24 золотники срібла, по Херсонському повіту - 45 пудівб фунтів 94 золотники 81 доля [7, арк. 257]. Отже, всього 84 пуди 25 фунтів 22 золотники 81 доля.

Скільки ж це: багато чи мало? У порівнянні з визиском кампанії по Україні, який тільки у сріблі обчислюється 2850 пудами 30 фунтами 5 золотниками і 37 долями (приблизно 1 тонна 388 кг, не враховуючи золота, монет, коштовного каміння, то, начебто, і небагато [30, с. 219].

З іншого боку, дуже багато. Радянська влада відібрала практично все, навіть двічі. Спочатку дозволила обмін богослужебних речей на інші, з того самого металу і тієї ж ваги, тим самим зібрала срібло ще й у населення. Потім вилучила і вже виміняне церковне майно.

До того ж, не можна оцінити художньо-мистецьку та культурно-історичну цінність вилученого церковного майна [34, с. 101]. Залишається тільки здогадуватись, скільки було знищено унікальних творів іконопису, безцінних зразків церковно-прикладного мистецтва, православних святинь та національних скарбів України-Русі.

На що ж було витрачено вилучені у 1922 р. цінності?

Відомо, що 1 млн. було вирішено витратити на закупівлю хліба для голодуючих і розгорнути навколо цього широку агітаційну кампанію. Більшість дослідників сходяться на тому, що на ці кошти було придбано близько 3 мільйонів фунтів хліба та велику кількість інших продуктів для голодуючих районів. Значні суми були витрачені на придбання худоби, сільськогосподарської техніки, на підтримку промисловості в районах, що постраждали від голоду, на громадські роботи, на допомогу дітям, інвалідам та ін. [30, с. 219; 34, с. 100].

Зважаючи на відсутність документації про будь-які витрати на голодуючих спеціального фонду та механізму контролю за цими витратами, у т. ч. з боку духовенства і віруючих, існує думка, що кошти були витрачені на саму кампанію: агітацію, технічну підтримку, каральні операції, додаткові бюджетні асигнування тощо [27; 28].

Підсумовуючи, слід визнати, що кампанія секуляризації церковного майна не виправдала себе ні морально, ні політично, ні економічно. Голодуюче населення отримало лише невелику частину очікуваного хліба, безцінні культурні пам'ятки культового походження були втрачені назавжди, в очах народу церква стала мученицею.

Таким чином, кампанія вилучення церковних цінностей 1922 р. була найбільшою антирелігійною кампанією, спрямованою на ліквідацію церкви, знищення духовенства та усунення релігії із суспільної свідомості.

Список використаних джерел та літератури

1. Ганченко Д. Православні церкви при установах м. Херсон / Д. Ганченко http://old.mycity.kherson.ua/journal/konstanty13/p-cerkvi.html.

2. Гейко С. Замилити очі усьому світові / С. Гейко // Наддніпрянська правда. - 1998. - 22 січня. - С. 2.

3. Державний архів Херсонської області (ДАХО). - Ф. 445. Виконком Херсонської окружної ради. - Оп. 1. - Спр. 6. Списки членов Борозенской религиозной общины Качкаровского района. - 217 арк. - Арк. 50. Одесскому Г уботуправу (Ликвидационной комиссии по отделению церкви от государства) по Херсонскому округу за апрель.

4. ДАХО. - Ф. 445. - Оп. 6. - Спр. 141. Алешковская православная религиозная община при Успенской церкви. - 29 арк. - Арк. 21. Выписка из протокола № 92 заседания президиума Губисполкома Большого от 19.09.22 г.

5. ДАХО. - Ф. Р-1887. Отдел управления Херсонского уездного исполнительного комитета. - Оп. 3. - Спр. 694. Постановления и циркуляры Наркомюста и Губисполкома по отделению церкви от государства. Сведения о количестве церквей, синагог, священнослужителей и прихожан по уезду. - 80 арк. - Арк. 42. Обязательное постановление Губисполкома и Губотюста «По отделению церкви от государства от 13.10.21 г. № 2694.

6. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 694. - Арк. 47. Циркуляр народного комиссариата юстиции УССР № 10/1 от 21.01.22 г.

7. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 695. Протоколы заседаний Херсонской уездной комиссии по отделению церкви от государства. Циркуляр Наркомюста о запрещении производства бракоразводных дел. Арендные договоры и описи имущества молитвенных домов. Списки церквей, синагог и других молитвенных домов г. Херсона и уезда. Сдаточная опись передачи дел Ликвидационной комиссии по отделению церкви от государства от Херсонского уездного юротдела. - 295 арк. - Арк. 257. Письмо Херсонского уездного отдела управления № 5236 от 19.10.22 г.

8. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 711. Постановления ВУЦИК о передаче церковных ценностей в фонд помощи голодающими сведения об изъятии церковных ценностей по г. Херсону и уезду. - 72 арк. - Арк. 2. Список райуполномоченных по изъятию церковных ценностей.

9. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 711. - Арк. 4. Ведомость о принятых Херсонским Уфинотделом ценностях, изъятых из зданий религиозных культов в г. Херсоне.

10. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 711. - Арк. 10-11. Сведения по прямому проводу к 17 часам 9 мая, согласно телеграмме из губа № 924.

11. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 711. - Арк. 13. Постановление ВЦИК от 8-го марта 1922 года «О передаче церковного имущества в фонд помощи голодающим».

12. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 711. - Арк. 54. В Губисполком. Ответ на телеграмму от 07.07.22 г. № 221 Отдела управления херсонского Уисполкома.

13. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 711. - Арк. 65 Записка ГУБОТД Управление № 4239 от 11.09.22 г.

14. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 712. Постановления ВУЦИК, циркуляры и инструкции Губисполкома, отчеты отдела управления о ходе изъятия церковных ценностей в пользу голодающих. - 89 арк. - Арк. 2 Краткий отчет по изъятию ценностей от 25.09.22 г.

15. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 712. - Арк. 5. Херсонскому Уисполкому от белозерского волисполкома 29.04.22 № 928.

16. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 712. - Арк. 8. Телеграмма Лит. А Губ от управ о ходе кампании по изъятию церковных ценностей от 28.04.22.

17. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 713. Постанови і розпорядження Миколаївського губвиконкому про відділення церкви від держави. Акти й описи вилучення майна церков м. Херсона і повіту. - 255 арк. - Арк. 5-6. Телеграмма Лит. А Николаевского Губисполкома Всем комиссиям и Волревкомам № 1383 от 21.04.22.

18. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 713. - Арк. 26. Телеграмма Предуисполкома от 28.04.22 от Предволревкома Деменского.

19. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 713. - Арк. 67. Приказ по с. Отбедо-Васильевка и его району от 27.04.22.

20. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 713. - Арк. 80. Заявление Совета церковной общины при Покровском молитвенном доме в Комиссию по изъятию церковных ценностей при Херсонском Уисполкоме от 09.05.22.

21. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 713. - Арк. 81. Заявление Приходского совета в Комиссию по изъятию церковных ценностей при Херсонском Уисполкоме № 29 от 08.05.22.

22. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 713. - Арк. 96. Прошение Приходского совета Всех-Святской Кладбищенской церкви г. Херсона в Комиссию по изъятию церковных ценностей при Херсонском Уисполкоме № 39 от 07.05.22.

23. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 713. - Арк. 99. Заявление совета религиозной общины Казанской церкви бывшего Херсонского военного лазарета в Комиссию по изъятию церковных ценностей при Херсонском Уисполкоме.

24. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 713. - Арк. 150. Приказ № 69 от 13.05.22 Отдела Управления Херсонского Уисполкома.

25. ДАХО. - Ф. Р-1887. - Оп. 3. - Спр. 713. - Арк. 214. Додаткова інструкція для комісій з вилучення церковних цінностей від 10.05.1924 р.

26. Декрет ВЦИК о порядке изъятия церковных ценностей, находящихся в пользовании групп верующих от 23 февраля 1922 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства. - М., 1922. - № 19. - Отд. 1. -Ст. 217. - С. 381-382.

27. Змерзлый Б.В. Изъятие церковных ценностей. Некоторые аспекты проблемы / Б.В. Змерзлый // Культура народов Причерноморья. - 1998. - № 3. - С. 138-143.

28. Кривова Н.А. Власть и Церковь в 1922-1925 гг.: Политбюро и ГПУ в борьбе за церковные ценности и политическое подчинение духовенства / Н.А. Кривова. - М.: АИРО-XX, 1997. - 247 с. - Режим доступа: http://yakov.works/Hbrary/n_k/ri/kriv02.html.

29. Петровський В.В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі / В.В. Петровський, Л.О. Радченко, В.І. Семененко. - Х., 2008. 400 с.

30. Татарченко О.Б. Агітаційна кампанія за вилучення церковних цінностей у зв'язку із голодом 1921-1923 років на території Херсонської та Одеської єпархій / О. Б. Татарченко // Наукові праці : Науково-методичний журнал. 2008. - Т. 96. - Вип. 83. Історія. - С. 217-220.

31. Цыпин В. История русской церкви 1917-1997. Книга девятая / В. Цыпин. М, 1997. - 830 с.

32. Шитюк М.М. Голодомори ХХ століття / М.М. Шитюк. - К.: Геліон, 1997, 196 с.

33. Шифротелеграмма председателю ВЦИК М.И. Калинину губисполкомам об ужесточении кампании по изъятию церковных ценностей. 3 мая 1922 г. // Архивы Кремля. Политбюро и церковь. - Режим доступа: http://docs.historyrussia.org/ru/nodes/36956-shifrotelegramma-predsedatelyu-vtsik-m-i-kalininu-gubispolkomam-ob-uzhestochenii-kampanii-po-izyatiyu-tserkovnyh-tsennostey-3-maya-1922-g#mode/inspect/page/1/zoom/4.

34. Щербань М.В. Відносини радянської влади і Російської православної церкви в Україні в контексті формування тоталітарного режиму (19171930 рр.): дис.. ..к.і.н.: 09.00.11 - релігієзнавство (історичні науки) / М.В. Щербань. - Чернівці, 2015. - 268 с.

Размещено на Allbest.ru