М.І. Петров і проблеми опрацювання фондів Церковно-археологічного музею при Київській духовній семінарії

Размещено на http://www.allbest.ru/

М.І. ПЕТРОВ І ПРОБЛЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ФОНДІВ ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГІЧНОГО МУЗЕЮ ПРИ КИЇВСЬКІЙ ДУХОВНІЙ АКАДЕМІЇ

Оксана СТАВНЮК

Анотація

У статті досліджується діяльність М. І. Петрова в одній з наукових структур Київської духовної академії - Церковно-археологічному музеї (ЦАМ). Особливу увагу приділено проблемам опрацювання фондів цього музею. Установлено, що, попри початкову задіяність широкого кола науковців КДА, вирішальну роль у цьому процесі зіграв М. І. Петров. Саме з його ініціативи і під його безпосереднім керівництвом складалися описи рукописів, альбоми ікон та інших візуальних джерел, покажчики колекцій, які зберігалися в ЦАМ і які ще чекають на спеціальні дослідження.

Ключові слова: Микола Іванович Петров; Київська духовна академія, Церковно-археологічне товариство, Церковно-археологічний музей, музейні колекції.

Аннотация

В статье исследуется деятельность Н. И. Петрова в одной из научных структур Киевской духовной академии - в Церковно-археологическом музее (ЦАМ). Особое внимание уделено проблемам обработки фондов этого музея. Установлено, что, несмотря на начальную вовлеченность широкого круга ученых КДА, решающую роль в этом процессе сыграл Н. И. Петров. Именно по его инициативе и под его непосредственным руководством составлялись описания рукописей, указатели коллекций, альбомы икон и других визуальных источников, которые сохранялись в ЦАМ и которые еще ожидают специальных исследований.

Ключевые слова: Николай Иванович Петров; Киевская духовная академия, Церковно-археологическое общество, Церковно-археологический музей, музейные коллекции.

Annotation

The article explores the activities of N. Petrov in one of the scientific structures of the Kyiv Theological Academy (KThA) - in the Church and Archaeological Museum. Particular attention is paid to the processing of funds of this museum. It was established that, despite the initial involvement of a wide range of KThA scientists, N. Petrov played a decisive role in this process. It was on his initiative and under his direct supervision that descriptions of manuscripts, indexes of collections, albums of icons and other visual sources were compiled, which were stored in the KThA and which still await special studies.

Keywords: Nikolai Ivanovich Petrov; Kyiv Theological Academy, Church and Archaeological Society, Church and Archaeological Museum, museum collections.

Виклад основного матеріалу

петров музей церковний археологічний

Те, що Микола Іванович Петров - багатогранна особистість, доля якої найтіснішим чином переплелася з історією України, факт уже неодноразово засвідчений у тому числі і в низці дисертацій з різних розділів соціогуманітарних наук¹. Поміж тим, реалізація його як літературознавця, краєзнавця, музеолога, києвознавця тощо відбулася перш за все через діяльність у наукових структурах Київської духовної академії (далі - КДА), однією з яких був Церковно- археологічний музей (далі - ЦАМ). У публікаціях з історії цієї інституції традиційно підкреслюється роль М. І. Петрова в її започаткуванні, організації роботи назагал, комплектації фондів тощо². Робота ж його по опрацюванню, збереженню і введенню у науковий обіг артефактів із фондів ЦАМ потребує ще подальшої систематизації і докладнішого осмислення. Це й є завданням нашої статті.

Для початку уточнимо: науці (а може й мистецтву) музейництва М. І. Петров навчався все життя, і навчання це стало складовою частиною його діяльності в наукових структурах КДА. На перших порах проблема атрибуції музейних речей вирішувалася колективно й не завжди професійно. Сам Петров з цього приводу зауважував у своїх споминах: усі ми наче суперничали між собою в археологічній недосвідченості³. «Щасливими винятками» (знову ж таки за висловом Петрова) були П. Лашкарьов і гебраїст та палестинознавець (за сучасною термінологією - «біблеїст») А. Олесницький⁴.

З часом члени Церковно-археологічного товариства (далі - ЦАТ) самоусунулися від атрибуції речей, що надходили до музею. Увесь тягар роботи ліг на Петрова, - як на секретаря Товариства, зауважує він сам⁵. Проблема обтяжувалася відсутністю в академічній бібліотеці спеціальної літератури наукового характеру⁶. Наявні джерела дозволяють позначити основні заходи, до яких вдавався Петров задля вирішення цієї проблем. Від самого початку він часто звертається за консультаціями до фахівців з наукових інституцій Києва, Москви, Петербургу. Так, завідувач Археологічним музеєм та Мюнцкабінетом Університету Св. Володимира В. Б. Антонович і П. Терновський у 1876 р. упорядкували на його прохання колекцію візантійських монет із зібрання архімандрита Антоніна Капустіна⁷. Займався описом монет в ЦАМ і магістрант Санкт-Петербурзького університету Микола Чернєв (за поданням М. І. Петрова 19 червня 1885 р. він був обраний дійсним членом цАт⁸).

Звертався М. І. Петров за консультаціями щодо монет і до вченого секретаря Російського археологічного товариства І. В. Пом'яловського⁹. Свою роботу над монетним зібранням Микола Іванович характеризував так: «чортівська робота, але... й заманює»¹⁰.

Консультації Петрова з Пом'яловським не обмежувалися нумізматикою. Як це випливає з їхнього листування, обговорювалися й питання атрибуції археологічних пам'яток, написів тощо¹¹. Цілком закономірно (попри самокритичні зауваження самого Миколи Івановича¹²), що з подання І. В. Пом'яловського у 1881 р. Петров був обраний дійсним членом Російського археологічного товариства¹³.

За безпосередньої участі М. І. Петрова залучалися до консультацій з різних тем і інші фахівці. Так, професор О. А. Спіцин дослідив археологічні матеріали колекції Леопардова, і його правки Петров, за його спогадами¹⁴, вніс до робочого примірника «Покажчика цАм». Філаретівську (Сорокінську) колекцію ікон описував доцент Ф. О. Смірнов (згодом єпископ Ка- теринбурзький Христофор) - за участю професора П. Лашкарьова та за вказівками самого А. Ю. Сорокіна¹⁵, речі єврейського культу описав згаданий вище А. Олесницький. До атрибуції експонатів долучалися також професор В. Завітневич¹⁶, професор А. Прахов, великий князь Петро Миколайович¹⁷, студент-священик Микола Кирилов (згодом архієпископ Херсонський і Одеський Назарій)¹⁸, делегати ХІ Археологічного з'їзду, що проходив у Києві у 1899 р., орієнталіст Б. Тураєв, академік Н. Кондаков і його учень, Д. Айналов¹⁹.

З часом, однак, подальші описи, атрибуції й датування речей (не кажучи про рукописи) Петров усе частіше здійснює самостійно. Прикладом можуть слугувати описи монет (близько 160), пожертвуваних А. Ф. Новицьким²⁰, колекції з монет і старожитностей С. М. Шміта (близько 1 50о одиниць)²¹, портрети Максима Залізняка, Івана Гонти і Богдана Хмельницького з Мотронинського Св. Троїцького монастиря²² тощо.

Доводилося мати справу і з підробками. Анекдотичного характеру набула справа з «рукописом святого Феодосія Углицького». Священик села Гайсин Подільської губернії Володимир Педаховський 5 грудня 1898 р. надіслав у ЦАМ «святу реліквію», якою лікувалося все село, й визначав її як святе писання св. Феодосія Углицького. Прочитання рукопису Петровим показало, що це відписка харківського воєводи Івана Бестужева від 9 квітня 1643 р. до Московського Патріарха Іосифа про арешт «беглой женки Феодосьицы», яка втекла від чоловіка Стефана Філіпова з чугуївським козаком Мінкою Лубенцовим на прізвисько Рашко²³. Можна згадати й випадок з «солом'яними царськими вратами», нібито сплетеними селянами з лози для церкви²⁴.

Найбільшим внеском Петрова в опрацювання матеріалів ЦАМ були, на наш погляд, здійснені ним численні публікації каталогів та описів колекцій, які з'являлися майже одночасно з передачею цих колекцій до музею. Петров працював напружено й швидко - не відтягував опису речей ні на день, регулярно доповідав про всі надходження на засіданнях Товариства, вписував усе до реєстрів, складав картотеки. Книги реєстрацій експонатів ЦАМ за 1872-1916 рр.²⁵ та каталог рукописів²⁶ дозволяють здійснити реконструкцію зібрання, його історії, шляхів надходження речей та рукописів, системи їх опису й фіксації і, що важливо, показують методику праці Петрова (постійні уточнення, виправлення, консультації з ученими тощо).

У першу чергу, це стосується колекцій музею. Так, опис зібрання А. Муравйова був виданий Петровим у рік її надходження²⁷. Опис, складений власником²⁸, спростив роботу, однак Петров уточнив цілу низку визначень, датувань, формулювань, а також розширив наукову частину опису. Опис колекції єпископа Порфирія (Успенського) потребував значно більшої праці й інтелектуальних зусиль. Він з'явився через рік після її надходження. Тут визначалися сюжети всіх ікон, здійснювалася спроба атрибуції речей з християнською символікою²⁹. Попри всі неточності, публікація привернула увагу сходознавців і візантологів, які не мали до неї доступу, фактично ввела в науковий обіг цілий корпус автентичних джерел. Те ж саме можна сказати і про описи Леопардівської колекції (сумарно 9 078 артефактів!), речей та портретів з Митрополичого дому Св. Софії, старообрядницьких ікон В. Фальковського - не залишилося поза увагою жодного портрета, жодної ікони, жодного артефакту³⁰! Але найбільше наукове значення мали два видання (1880 і 1897 рр.) «Покажчика Церковно-археологічного музею при КДА». Петровим було підготовлене й третє видання, з доповненнями та уточненнями, однак його так і не опублікували, пропав і сам авторський текст. Безумовно вдалою виявилася і публікація найцінніших артефактів фототипічним способом, яка здійснювалася у п'яти випусках «Альбому пам'яток Церковно-Археологічного музею при Київській Духовній академії» протягом 1912-1916 рр.).

Науковий рівень описів рукописів, що знаходилися в музеї, красномовно засвідчує той факт, що ними ще й сьогодні користуються в Інституті рукопису Національної Бібліотеки України ім. В. І. Вернадського³¹. Зауважимо також, що ці описи та згаданий «Альбом» були відзначені Великими золотими медалями Російського археологічного товариства³².

Сьогодні, коли ЦАМ як цілісна структура давно перестав існувати, значна частина його експонатів загублена або розпорошена по різних музеях, каталоги М. І. Петрова мають значення важливого джерела для цілої низки історичних, історико-культурних, музеєзнавчих студій. Не менш важливою для цих студій є й сама історія підготовки М. І. Петровим згаданих описів, путівників, каталогів тощо. На основі спогадів Петрова, звітів, інформативних записок та інших джерел можна реконструювати процес такої підготовки доволі деталізовано. Обмежені вимогами щодо обсягу цієї статті, визначимо лише кілька віх.

Перше видання згаданого «Покажчика» було подано Петровим до ЦАТ у вигляді рукопису 26 вересня 1876 р. Брак коштів і нерозуміння важливості справи з боку відповідальних осіб унеможливили публікацію всього рукопису, і в 1878 р. Петров пропонує уже скорочений його варіант. 10 квітня 1880 р. на засіданні ЦАТ він знову ставить питання про нагальну потребу цього видання для презентації музею у зв'язку з появою високого покровителя, згадуваного вже великого князя Володимира Олександровича. І тільки завдяки такому щасливому збігові обставин того ж року кошти були виділені³³. «Покажчик» вийшов з друку невеличкою книжечкою у 60 сторінок³⁴ і накладом у 1 000 примірників.

Багатостраждальним виявилося і друге видання «Покажчика». Доповнене і виправлене, воно було підготовлене, як то випливає з переписки М. Петрова з І. Пом'яловським, впродовж 1890 - 1893 рр. Загалом рукопис сягав 15 друкованих аркушів без каталогу трьох надходжень колекції Леопардова (а це ще 5 друк. арк.!) і нараховував 480 сторінок типографського друку. Чотири роки Петров добивався його публікації. Врешті-решт, на засіданні ЦАТ 20 січня 1897 р., було ухвалено рішення про друк 500 примірників, на що виділялося 300 руб. сріблом³⁵. «Покажчик», що вийшов друком того ж року, виявився ледь не вдвічі менший за обсягом, аніж рукопис Петрова³⁶.

Подібна ж ситуація склалася і з каталогом рукописного зібрання ЦАМ. 8 лютого 1874 р. Петров подав готовий детальний опис 500 рукописів, подарованих музею та виділених з академічної бібліотеки. Його не затвердили до публікації окремою книгою, а постановили друкувати стисло в додатку до «Трудів Київської духовної академії»³⁷. Лише наступного року окремим відбитком вийшла перша частина цього опису³⁸.

Наполяганнями і невтомною працею Петрова у 1877 та 1879 роках були видані два наступні випуски описів рукописів ЦАМ (усі три випуски зібрані згодом в одному виданні³⁹). Петров фізично не міг ретельно вичитати текст (понад 40 др. арк.!), що позначилося на якості видання, у чому сам він зізнається в листі до митрополита Московського Макарія (Булгакова)⁴⁰.

На цьому публікація описів рукописів припиняється. Відсутність навіть мінімального фінансування виявилася фатальною. В архіві Петрова зберігся рукописний реєстр ще 2 322 рукописів із зібрань ЦАМ (з них 211 - Почаївської Лаври, 1 080 - академічної бібліотеки, 1 031 - нові одиничні надходження)⁴¹, які так і не були опубліковані у вигляді завершеного опису - число рукописів зростало, М. І. Петров над ними працював, але ніхто його не підтримував, не допомагав і не фінансував підготовлені ним до друку проекти.

Наскільки болісно сприймав М. І. Петров такий стан речей і як відповідально, з почуттям обов'язку вченого в його суспільному служінні він при цьому ставився до своєї праці, яскраво ілюструють його власні слова. Так, надсилаючи академіку Ізмаїлу Срезневському примірник першого випуску Описів, він зауважує: «Мене підтримує тільки заохочення фахівців і впевненість, що я своїм описом кладу основи науки,..»⁴².

Задля справедливості зауважимо, що майже через півстоліття, за рік до революції, роботу над описом рукописів продовжить (але теж не завершить - доля підготовленого ним до друку у 1925 р. другого тому Описів сьогодні залишається невідомою) випускник КДА 1911 р. О. О. Лебедєв⁴³. Примітно те, що він наголошує роль, яку зіграв у підготовці цього видання Микола Іванович Петров: «Думка скласти продовження першого опису подана мені... «королем київських архівів», як іноді називають в Києві М. І. Петрова, і могла бути виконана тільки за його надзвичайно люб'язної підтримки. Ніколи не забуду, як відбувалася наша спільна робота. Ці хвилини залишаться світлим спогадом. Незважаючи на слабкість свого зору, М. І. ніколи не відмовляв у своїй допомозі, а завжди ділився і своїми багатими знаннями, і своїм довголітнім досвідом у справі археографії»⁴⁴. Примітно й те, що це видання відкривається посвятою вдячного Олександра Лебедєва професорові Київської духовної академії Миколі Івановичу Петрову. Ну і, нарешті, примітна й ситуація з фінансуванням цього видання. Підготовлене ще в Києві, воно буде видане тільки в 1916 р., у типографії провінційного, як про те зауважує у згаданій передмові О. Лебедєв, Саратова.

Така ситуація з фінансуванням складалася і щодо інших проектів ЦІАТ. Пошуками необхідних (не для роботи над підготовкою проектів, - Петров це робив з почуття особистої відповідальності перед суспільством, перед наукою, робив, бо інакше просто не міг, - а для їх публікації) коштів займався не голова ЦІАТ, не ректор КДА, а сам автор. Показовою є в цьому зв'язку історія із згаданим вище «Альбомом». Видання, що склало славу ЦІАТ, отримало фінансування зусиллями його ініціатора. Зрозумівши всю безнадійність достукатися до бюрократичних установ, втомившись від написання обґрунтувань, подань і клопотань, Петров особисто звернувся до випускників КДА з проханням долучитися до підготовки видання на ознаменування 300-літ- тя Alma Mater, яке мало відзначатися у 1913 р. Першим і єдиним відгукнувся випускник КДА і її ректор у 1907-1910 рр., почесний член КДА з 1910 р. і, з того ж року, єпископ Оренбурзький і Тургайський Феодосій (Олтаржевський)⁴⁵. Ще в свою бутність ректором КДА він обговорював з Петровим необхідність видання ілюстрованого опису музейних колекцій⁴⁶. Тепер же, у 1911 р., уже з Оренбургу, він передав як пожертву 500 рублів. 12 грудня 1911 р. проект видання альбому М. І. Петров виніс на обговорення ЦіАт⁴⁷, пропонуючи першим випуском видати ілюстрації ікон Порфиріївської колекції⁴⁸. Так у 1912 р. вийшов перший випуск «Альбому»⁴⁹.

Кошти від продажу видання та рештки суми єпископа Феодосія Петров запропонував спрямувати на видання другого випуску, і, щойно отримавши дозвіл, видав у 1913 р. другий випуск «Альбому», з відтворенням найцікавіших ікон Сорокінської (Філаретівської) колекції.

Задоволений розкішним виданням, єпископ Феодосій у січні 1914 р. надіслав спеціально на публікацію 3-го випуску «Альбому» ще 250 руб.⁵⁰. Завдяки цьому дарунку Петров уже без додаткових прохань перед КДА негайно (ледь не за місяць!) видав третій випуск «Альбому», з публікацією вже українських ікон XVII--XVlII ст.

Того ж року три випуски «Альбому» були нагороджені Великою золотою медаллю Імператорського Російського Археологічного Товариства⁵¹. З гордістю повідомляючи про це благодійника видання єпископа Феодосія, Петров з жалем зауважував: «А тим часом наша рідна Академія жодним словом не обмовилася про це видання»⁵². У цьому ж листі Петров писав, що має намір зробити випуск «Альбому» з публікацією всіх найкращих і найцінніших експонатів ЦАМу. Нам не вдалося встановити, чи саме єпископ Феодосій дав гроші й на цю публікацію, але в 1915 р. таки вийшов з'єднаний 4 і 5 випуск «Альбому».

Підкреслимо, матеріали Петрова і його ідея «Альбому» могли так і залишитися в архіві, або й пропасти, оскільки ні ЦІАТ, ні КДА не виявляли бажання (чи не мали коштів) підтримати видання. Його публікація - результат невтомних пошуків Петровим можливих жертводавців, організації не тільки підготовки до друку, а й самої публікації «Альбому».

І не тільки «Альбому». Те ж саме можна сказати й про всі інші публікації описів, альбомів, путівників, основаних на матеріалах ЦАМ і ЦІАТ. Цим ще раз стверджувалися оцінки Петрова як фактичне уособлення ЦАТ і ЦІАТ, як справжнього фундатора ЦаМ, як «короля київських архівів». Його повсякденна робота, його багатогранна творчість уможливила, серед іншого, і збереження пам'яток історії та культури, які були б ледь не неодмінно втрачені для майбутніх поколінь, а часто і просто не розпізнаними. Інформація, яку впродовж понад 50-ти років наукової діяльності М. І. Петров публікував щодо нових надходжень до музею, історичні розвідки з найрізноманітніших тем, описи та каталоги рукописів і стародруків, - все, що він написав і що вже й сам не міг осягнути поглядом (у листі до брата він зауважує: «Скільки я написав за своє життя, - я й сам добре не пам'ятаю...»⁵³), все це стало надійною джерельною базою для студій як його сучасників, так і наступних поколінь.

Перелік можна продовжувати. Але навіть сказаного досить, щоб зробити висновок: Петров постійно запроваджував у науковий обіг найцінніші здобутки ЦАМ. Він був не лише збирачем, систематизатором, популяризатором, а ще й дослідником накопичених в музеї історичних джерел, постійно консультуючись щодо їх атрибуції з кращими фахівцями у цій царині⁵⁴.

Праці М. І. Петрова, виконані на матеріалах ЦАМ, каталоги, путівники, огляди колекцій самі перетворилися сьогодні на унікальне історичне джерело, оскільки частину артефактів, описаних Миколою Івановичем, безповоротно втрачено. Подальше дослідження цього джерела дозволить краще зрозуміти суть процесів, що відбувалися на українських землях у другій половині XIX - першій чверті XX ст.

Примітки

1. Див. особливо: Бухальська М. А. Наукова діяльність та історико-культурна спадщина Миколи Петрова (друга половина XIX - початок XX ст.): автореф. дис.... канд. іст. наук. К., 2006; Гаврилюк С. В. Становлення й розвиток історичного пам'яткознавства Волині, Холмщини і Підляшшя (XIX - початок XX ст.): автореф. дис. д-ра іст. наук. Чернівці, 2003; Заремба С. З. Українське пам'яткознавство: Історія, теорія, сучасність: автореф. дис.... д-ра іст. наук. К., 1996; Карсим І. Розвиток церковної археології та музейництва в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст.: автореф. дис.... канд. іст. наук. К., 2002; Крайній К. Дослідження церковної історії членами Київського Церковно-історичного та археологічного товариства 1872-1920 рр.: автореф. дис.... канд. іст. наук. К., 200З; Сохань С. В. Бібліотечно-археографічна діяльність М. І. Петрова (1840-1921): автореф. дис.... канд. іст. наук. К., 2003.

2. Див. відповідну історіографію у наших попередніх статтях: Панчук О. В. Дитинство Миколи Петрова: на шляху до релігійного світогляду // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2002. № 2. С. 51-53; її ж. Діяльність М. І. Петрова у контексті еволюції Церковно-археологічного товариства та Церковно-археологічного музею на другому й третьому етапах їх існування // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Історія. 2008. Вип. 94-95. С. 111-114; її ж. Діяльність Миколи Петрова щодо організації роботи Церковно-археологічного товариства // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2008. № 2. С. 167-170 ; її ж. Заснування церковно-археологічних музеїв при духовних академіях і у єпархіях в Україні: ідея, витоки, роль М. І. Петрова // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Історія. 2016. Вип. 4(131). С. 41-44; її ж. Панчук О. В. М. І. Петров в організації колекцій Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Історія. 2019. Вип. 2(141). С. 61-65.

3. Петров Н. И. Воспоминания старого археолога // Скрижалі пам'яті. К., 2004. С. 119.

4. Пор. особливо: Головащенко С. I. Як вивчалися біблійні старожитності в Київській духовній академії // Наукові записки НаУКМА. 2005. Т. 37. С. 62-63; його ж. Изучение «библейских древностей» в Киевской духовной академии во второй половине XIX - начале XX ст.: опыт межкультурного и межконфессионального взаимодействия // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. 2010. № 2. Ч. 1. С. 202-203; його ж. Предыстория русской Толковой Библии в Киевской Духовной Академии («Правила для руководства при составлении объяснительных примечаний к русскому тексту Библии» А. А. Олесницкого) // Труди Київської Духовної Академії. 2010. № 12. С. 254-258; Снигирев Р Библейская археология. М., 2007. С. 48-49.

5. Петров М. І. Воспоминания старого археолога. С. 119.

6. Там само. С. 125.

7. Там само. С.114; Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі - ЦДІАК). Ф. 1396 - Оп. 1. Спр.10. Арк. 34.

8. ЦДІАК. Ф. 1396. Оп. 1. Спр.19. Арк. 82.

9. Российская национальная библиотека. Отдел рукописей (далі - РНБ. ОР). Ф. 608. Оп. 1. Спр. 1117. Арк. 4-53.

10. РНБ. ОР. Ф. 608. Оп. 1. Спр. 1117. Арк. 84.

11. Там само. Арк. 4-53

12. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі - ІР НБУВ). Ф. 225. Спр. 29. Арк. 5-5зв., 17зв.

13. Диплом від 29 квітня 1883 р. про обрання 16 грудня 1881 р. / ІР НБУВ. Ф. 225. Спр. 29. Арк. 1.

14. Петров М. І. Воспоминания старого археолога. С. 138.

15. Смирнов Ф.А. Описание коллекции древних русских икон, приобретенных Церковно-арехологическим обществом. К., 1883.

16. ІР НБУВ). Ф. 225. Спр. 40. Арк. 311-312; там само. Спр. 45. Арк. 352-353, 364-365.

17. Петров М. І. Воспоминания старого археолога. С. 136.

18. Там само. С. 125.

19. Петров М. І. Воспоминания старого археолога. С. 135; Отчет ЦИАО за 1901 г. // Труды Киевской Духовной Академии (далі - ТКДА). 1902. № 4. С. 18; Кондаков Н. П. Иконы Синайской и Афонской коллекций преосвященного Порфирия. Санкт-Петербург, 1902. Щодо взаємин Петрова з Айналовим див. особливо: Файда О. Листи Д. Айналова до М. Петрова / Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІ. С. 42-45.

20. ІР НБУВ. Ф. 160. Спр. 877. Арк. 23-25зв., 115.

21. ЦДІАК. Ф. 1396. Оп.1. Спр. 45. Арк. 368-369.

22. ІР НБУВ. Ф. 160. Спр. 877. Арк. 53-53зв., 54.

23. ЦДІАК. Ф. 1396. Оп. 1. Спр. 65. Арк. 3-3зв.; ІР НБУВ. Ф. 285. Спр. 542. Арк. 1-4; Петров М. І. Воспоминания старого археолога. С. 109.

24. ЦДІАК. Ф. 1396. Оп. 1. Спр. 98. Арк. 51-54зв. (замітка К. Карпінського в «Гродненских епархиальных ведомостях». 1910. № 24-25).

25. ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 6602-6607; Ф.160. Спр. 2850, 2899.

26. Там само. Ф. 225. Спр. 585.

27. Петров Н. И. Муравьевская коллекция в Церковно-археологическом Музее при Киевской духовной академии // ТКДА. 1878. № 7. С. 193-216.

28. Муравьев А. Н. Описание предметов древности и святынь, собранных путешественником по святым местам. К., 1872.

29. Петров Н. И. Коллекция древних восточных икон и обращиков древней книжной живописи, завещанные преосвященным Порфирием (Успенским) Церковно-археологическому Обществу при Киевской Духовной Академии // ТКДА. 1886. № 9. С. 163-177; № 10. С. 294-320.

30. Петров Н. И. Коллекция старых портретов и древних вещей, пожертвованных в 1909 г. в Церковно-археологический Музей при Киевской Духовной Академии из Киевского Митрополитанского Дома // ТКДА. 1910. № 7/8. С. 529-541; Петров Н. И. Коллекция старообрядческих икон и других сященных предметов из Стародубья, собранная В. Н. Фальковским // ТКДА. 1902 - № 1. С. 147-161.

31. Петров Н. И. Описание рукописей Церковно-Археологическаго Музея при Киевской Духовной Академии // Из журнала «ТКДА». 1874, 1875, 1876, 1877 гг.: Вып. І. 1875. [4], 280, [2] с.; Вып. ІІ. 1877. С. 281-542; Вып. ІІІ. 1879. С. 543-783, VI с.

32. ІР НБУВ. Ф. 285. Спр. 30, 31.

33. ЦДІАК. Ф. 1396. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 34зв. Спр. 19. Арк. 3-3зв.

34. Петров Н.И. Указатель Церковно-Археологического Музея при Киевской Духовной Академии. К., 1888.

35. ЦДІАК. Ф. 1396. Оп. 1. Спр. 61. Арк. 67-67зв.

36. Петров Н. И. Указатель Церковно-Археологического Музея при Киевской Духовной Академии. К., 1897.

37. ЦДІАК. Ф. 1396. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 6зв.-7.

38. Петров Н. И. Описание рукописей... Вып. І.

39. Там само. Вып. І-ІІІ.

40. ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Спр. 14237. Арк. 1зв. Див. також: Надь О. О. «Труды Киевской духовной академии» как источник для биографии митрополита Макария (Булгакова) // Труди Київської Духовної Академії. 2016. № 25. С. 178-187.

41. ІР НБУВ. Ф. 225. Спр. 585. Арк. 1-146.

42. ПФА РАН. Ф. 216. Оп.5. Спр. 473. Арк. 1; ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Спр. 14201. Арк. 1зв.

43. Див. про нього: Зуб Н. М. Лебедєв Олександр Олександрович / Енциклопедія сучасної України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:esu.com.ua.search_artides.php?id=53537

44. Лебедев А. Рукописи Церковно-археологического музея Императорской Киевской Духовной Академии. Саратов, 1916.

45. Див. про нього: Петров Н. И. Преосвященний Феодосий, епископ Оренбургский и Тургайский // Труды Императорской Киевской Духовной Академии. 1914. Ноябрь. Кн. ХІ. С. 245-258; Кузнець Т. В. Єпископ Феодосій Олтаржевський в національно-духовному житті України кінця ХІХ - початку XX ст. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип. 12. Серія: Історія. С. 81-84.

46. Див. про це також: Кузнець Т.В. Єпископ Феодосій. С. 83-84.

47. ЦДІАК. Ф. 1396. Оп. 1. Спр. 101. Арк. 9зв.-10зв.

48. Див також наші публікації щодо цього.

49. Петров Н. И. Альбом достопримечательностей Церковно-археологического музея. Вып. 1.

50. ЦДІАК. Ф. 1396. Оп. 1. Спр. 104. Арк. 5зв.

51. Диплом про нагородження від 15 березня 1914 р. / ІР НБУВ. Ф. 225. Спр. 31. Арк. 1.

52. ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Спр. 14247. Арк. 1-2.

53. Там само. Спр. 14189. Арк. 31.

54. Як то, напр., засвідчено у його листуванні з Д. Айналовим щодо енколпіонів і хрестів, кіпрських ста- рожитностей, інших артефактів: Файда О. Листи Д. Айналова. С. 52, 58 і т.д.

Размещено на Allbest.ru