Уривок невменної нотації з оправи рукопису "Miscellae quodlibeticae pro IWM"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уривок невменної нотації з оправи рукопису «Miscellae Quodlibeticae Pro IWM»

О. С. Охріменко (Київ)

Рукопис «Miscellae quodlibeticae pro IWM» зі збірки ІР НБУ ім. В. І. Вернадського містить виписки та власні твори невідомого автора початку ХУІІ ст. Для встановлення авторства (власника) манускрипту, його більш точного датування та походження необхідний комплексний аналіз джерела, всіх його елементів. У цій статті основну увагу приділено аналізу уривку середньовічного рукопису, що був використаний для палітурки «Miscellae quodlibeticae pro IWM», з метою палеографічного аналізу, датування та окреслення перспектив дослідження.

До проблем формування колекції латинських рукописів в НБУ ім. В. І. Вернадського звертався Є. Чернухін2, однак рукопис № 5874 фонду І «Літературні матеріали» не був уключений до його огляду. До проблеми походження та змісту цього манускрипту звернулася С. Булатова3, її монографія «Книжкове зібрання роду польських магнатів Яблоновських» стосується проблем формування бібліотеки Яблоновських і сучасного стану матеріалів цієї збірки серед зібрань НБУ ім. В. І. Вернадського.

Для проведення аналізу наявного фрагменту середньовічного рукопису ми звернулися до аналогічних зразків. Найважливішою є база даних «Cantus Manuscript Database: Inventories of Chant Sources»4, що містить інформацію з більш ніж 140 музичних рукописів і ранніх друкованих книг, що використовувалися в латинській літургійній практиці від УІІ до ХУІІ ст. Наявні пошуки за словами допомагають встановити повний текст фрагменту, а наявні мелодії та їхні варіанти - порівняти із наявними та визначити коло аналогічних манускриптів або встановити традицію виконання того чи іншого канту. Важливо, що ця база даних має зв'язки з іншими аналогічними базами, а також прямі посилання на оцифровані рукописи бібліотек світу. Так, для роботи з наявним уривком з кодексу «Miscellae quodlibeticae pro IWM» були використані рукописи електронної бібліотеки манускриптів з Швейцарії «e-codices - Virtuelle Handschriftenbibliothek der Schweiz»5, а саме: градуал «Notkeri Sequentiae» - найповніший збережений збірник мес із невменною нотацією, датований близько 960-970 рр., та «Cantatorium of St. Gall» - найдавніший повністю збережений кодекс традиції Санкт-Галленського монастиря, написаний між 922 та 926 рр.

Під час дослідження використані спеціальні методи палеографії, музичної палеографії, кодикології та історичної рукописної

фрагментології. Зокрема, були зіставленні графічні форми літер і невмічного письма тощо. Фрагментологія - досить нова галузь медієвістики та вивчення рукописів. Вона показала значення уривків манускриптів, що стали частинами книжок в нову та новітню добу, дала змогу по-новому подивитися на процеси переміщення середньовічних кодексів, їхнього освоєння та побутування, а інколи - відкрити нові тексти чи відновити втрачені книги. рукопис палеографічний середньовічний

До ІР НБУ ім. В. І. Вернадського рукопис «Miscellae quodlibeticae pro IWM» потрапив із зібрання Бібліотеки Яблоновських (Coll. Jabl. 1385)6. Очевидно, що цей манускрипт викупив Юзеф Яблоновський разом з іншими книгами професора Кенінгсберзького університету Даніеля Сальтена у 1752 р., які той виставив на аукціон7.

Рукопис «Miscellae quodlibeticae pro IWM» зберігається в оригінальній оправі ХVП ст. Це картонна обкладинка 105 на 175 мм з червоного картону, досить сильно пошкоджена, корінець - відірваний. Проте втрачена частина палітурки відкрила спосіб прошивання цього кодексу. Брошури рукопису були нанизані на шість попарних досить товстих ниток і додатково прошиті тоншою ниткою. Крім цього, брошурувальник використав дві смужки пергаменту, щоб підклеїти обкладинку до корінця.

Цей пергаментний фрагмент містить уривки латинських слів і характерної невменної нотації григоріанського хоралу. Смужки пергаменту заходять у товщу палітурки приблизно на 3,5 см і заклеєні першим та останнім аркушами паперового рукопису. Частина, яку можна побачити та прочитати, розміром лише 5 см та шириною 1,5 й 1,6 см.

Палеографічний аналіз встановив, що два пергаментні відрізки були взяті з однієї сторінки одного рукопису. Розібрано наявний і встановлено текст, що містив оригінальний рукопис. Виявлено, що це текст для меси, що виконувалася в другу неділю Адвенту, вхідного антифону (інтройту) «Populus Sion, ecce Dominus veniet» з псалмом «Qui regis Israel».

Текст, який можна побачити, має сім рядків. Наведемо наявний текст та частини, які відсутні, у квадратних дужках:

[Populus Sion, ecce Domin]us veniet ad salvan //

[das gentes et a]uditam faciet domi //

[nus gloriam vocis] suae in l[aeti]tia cor //

[dis vestri. Q]ui regis is[rae]l intende //

[qui deducis velut ovem] ioseph. O R

Нижче можна прочитати ще кілька уривків слів у два рядки, які не вдалося відновити та встановити, до якого канту вони належать.

Літери «O R» - маюскули, написані червоним, що означає початок нового твору або певне скорочення.

Слід зазначити, що текст, написаний нижче наведеного антифону, виконаний трошки більшими літерами. Можливо, після канту йде текст коментарів або загального типу, а цей музичний фрагмент є певною музичною вставкою, що також характерно для подібних рукописів. Водночас ми маємо можливість побачити й кілька слів звороту цих пергаментних смужок. Ті кілька складів, що можливо прочитати, містять також невми.

Датування за каталогом ІР НБУ ім. В. І. Вернадського цих уривків за типом готичного письма - ст. Однак слід зважати на

нотні записи. У рукописі не використано нотоносця, а фіксація мелодії зроблена спеціальними невменними позначками, характерними для запису григоріанського хоралу. Це свідчить, що датувати рукопис слід раніше ХІІ ст., коли вже використовувалися чотирирядкові нотні стани.

Під час зіставлення наявного фрагменту зі зразками нотацій прослідковано подібності з рукописами «Notkeri Sequentiae»8 та «Cantatorium»9, що також містять інтройт «Populus Sion, ecce Dominus veniet», у способі запису тексту й відповідних музичних знаків. Обидва рукописи містять названий вхідний антифон на другому аркуші рукопису. По-перше, вважаємо, що так само і рукопис, використаний для оправи «Miscellae quodlibeticae pro IWM», містив цей текст на одному з перших фоліо. Тобто, брошурувальник використав старий, вже непотрібний, рукопис з не досить зрозумілими нотними записами на початок ХVП ст., відрізавши верхню сторінку (або одну з початкових). По-друге, за стилем оформлення та музичними записами цей фрагмент, як і названі збережені цілісні рукописи григоріанського співу, слід датувати Х-ХІ ст. Однак, по-третє, мелодія, яку записано в цьому рукописі, різниться від мелодії в рукописах «Notkeri Sequentiae» та «Cantatorium», що містять традиції монастиря Санкт-Галлен (Швейцарія).

Таким чином, палеографічний аналіз уривку пергаментного рукопису із кодексу «Miscellae quodlibeticae pro IWM» допоміг встановити музичний кант: антифон (інтройт) «Populus Sion, ecce Dominus veniet» з псаломом «Qui regis Israel», що виконувався в другу неділю Адвенту. Цей текст містить досить унікальну мелодію, записану невмами, що не має аналогів за найповнішою на зараз базою даних давньої музики «Cantus». Датування рукопису - за типом невм і готичним скриптом - Х-ХІ ст.

Серед перспектив дослідження слід розглядати цей фрагмент як унікальний елемент рукопису з точки зору сучасної манускриптної фрагментології. Він сумнівно допоможе встановити походження новоутвореного кодексу «Miscellae quodlibeticae pro IWM», частиною якого став цей уривок в оправі. З ХІ ст., часу функціонування, до ХУІІ ст., коли була зроблена обкладинка, можливо, було кілька переміщень рукопису, він по-різному міг використовуватися, ми не можемо стверджувати з упевненістю, чи в брошурувальника нового часу був цілий рукопис, чи його окремий аркуш, яким він скористався. Водночас ми стверджуємо, що цей музичний рукопис на ХУІІ ст. був досить добре збережений (у майстерні для оправи використано правий край верхнього фоліо рукопису, що зазвичай сильно пошкоджується чи зовсім псується). Перспективним буде знайдення інших фрагментів, не тільки через унікальність мелодії, що дає можливість встановити, де її виконували, локалізацію першопочаткового рукопису, а й через те, що й інший кодекс з цим уривком був прошитий в одному місці в один час із «Miscellae quodlibeticae pro IWM».

Загалом цей уривок є прикладом того, як використовувалися середньовічні манускрипти в новий час, що може бути частиною окремого дослідження щодо функціонування рукописів доби середньовіччя в пізніші епохи та їхню рецепцію. Манускрипт, навіть якщо він і «вижив» у фрагменті, є носієм ідей, культури, виявом історичної доби, а його використання та повторний вжиток є свідченням про його власника.

Література

НБУ імені В. І. Вернадського. ІР. Фонд І. Літературні матеріали. № 5874. 539 + 6 арк.

Чернухін Є. К. Рукописна латинська книга в фондах Інституту рукопису / Євген Костянтинович Чернухін // Рукописна та книжкова спадщина України. Вип. 2. Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів. 1994. С. 174-188.

Булатова С. О. Книжкове зібрання роду польських магнатів Яблоновських у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Київ, 2006.

Cantus Manuscript Database: Inventories of Chant Sources. Електронний ресурс. Режим доступу: http://cantus.uwaterloo.ca/

e-codices - Virtuelle Handschriftenbibliothek der Schweiz. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.e-codices.unifr.ch/

Булатова С. О. Книжкове зібрання роду польських магнатів Яблоновських... С. 179.

Там само. 177.

Размещено на Allbest.ru