Участь південноукраїнських істориків у роботі наукових з'їздів (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

У грудні 1912 р. провідний херсонський історик, директор місцевого музею старожитностей, В. Гошкевич, феодосійський краєзнавець Д. Марков, професор НУ І. Линниченко взяли участь у роботі попереднього з'їзду з організації Першого Всеросійського з'їзду діячів музеїв. Позаяк з'їзд так і не відбувся, фактично цей захід і став самим з'їздом і часто так і сприймається в історіографії. По два рази у дискусіях узяли участь І. Линниченко та В. Гошкевич [34, с. 17, 19, 30, 31]. І. Линниченко закликав централізувати систему управління музеями та заснувати музеї при університетах, які б збирали праці, портрети, документи, видатних викладачів та вихованців. В. Гошкевич закликав перешкоджати іноземцям виводити за кордон предмети, що були знайдені ними під час незаконних розкопок, видати покажчики з музеєзнавства. Після з'їзду В. Гошкевич три тижні працював у московських архівах та бібліотеках, клопотав про поповнення фондів Херсонського музею старовинною зброєю з запасників Московського історичного музею. Потім він три тижні працював у Петербурзі, відібрав 500 предметів для музею [56].

Зворотною тенденцією був потяг до спеціалізації у гумані- таристиці. Тому історики (фактично йдеться про дослідників писемних джерел) намагалися заснувати власні, суто історичні з'їзди. У травні 1915 р. у у Москві на базі університету відбувся перший з'їзд професорів кафедр російської історії та права, фактично перший з'їзд істориків. Одеський університет делегував на з'їзд професора кафедри історії російського права О. Шпакова та російської історії І. Линниченка та Є. Тріфільєва [11, арк. 168; 37]. Найважливішим наслідком з'їзду було встановлення наукових ступенів магістра та доктора історії російського права.

Під час13-го Катеринославського з'їзду Е. фон Штерн доповів про міжнародний історичний з'їзд в Афінах, що відбувся навесні того ж, 1905 року, і в якому узяв участь німецький одеський професор [14, с. 129-130.]. Таким чином, було перекинуто місточок між іноземними та внутрішніми (а в даному разі ще й південноукраїнським) форумами, в яких брали участь південноукраїнські історики. Незважаючи на те, що переважно південноукраїнські історики атестували себе як провінціальних, вони доволі часто брали участь у наукових з'їздах поза межами Російської імперії і передусім саме для того, аби не розчинитися у провінційному «намулі».

Один з перших відомих нам зарубіжних історичних з'їздів, в якому взяли участь південноукраїнські історики, відбувся у 1886 р. у Константинополі. Одеський університет делегував на тамтешній археологічний з'їзд, організований місцевим товариством «Сіллогос», професорів Ф. Успенського, О. Кірпічнікова та О. Кочубинського [7, арк. 10, 26, 52].

І. Линниченко був делегатом від Одеського університету на міжнародних конгресах істориків та археологів (Рим, 1903 р.; Афіни, 1905 р., Берлін, 1908 р.), конгресі з антропології та археології (Монако, 1906 р.), археологічних конгресах (Каїр, 1909 р.; Рим, 1912 р.), конгресі американістів (Буенос-Айрес, 1910 р.), конгресі з антропології та археології (Женева, 1912 р.) [3, арк. 17-33]. Втім, судячи з джерел, участь І. Линниченка у цих поважних форумах обмежилася кулуарним спілкуванням, без читання своїх доповідей, хоча, не виключено, що він брав участь в обговореннях під час засідань.

У 1905 р. професори НУ О. Павловський, О. Деревицький та Е. фон Штерн взяли участь у роботі першого археологічного міжнародного з'їзду в Афінах. Німецький одеський професор разом з колишнім одеситом, а на той час вже директором Російського археологічного інституту в Константинополі, Ф. Успенським, очолили секції як представники від Російської імперії [13].

На засіданні ОТІС Е. фон Штерн та О. Павловський поінформували колег про Афінський з'їзд. Цікавим є зауваження О. Пав- ловського, який висловив побажання не тримати «під спудом» цінну колекцію зібрану у Російському археологічному інституті у Константинополі. При цьому одесит посилався на одеський досвід роботи Ф. Успенського, нагадавши, що той, працюючи в Одесі, був противником такого консервування Одеського музею ОТІС [13, с. 34-35].

Повідомлення О. Павловського про з'їзд було перейнято мотивом визнання першості західної науки над відсталою від неї російсько-імперською. Наприкінці повідомлення О. Павловський висловив справжню піднесену оду Греції та організаторам з'їзду.

Е. фон Штерн прочитав два реферати на секції географії та топографії «Премікенська культура у південній Росії» та «Межі впливу античної культури на півдні Росії та межі поширення її у зв'язку з найдавнішим некрополем на острові Березані». У своєму повідомленні про з'їзд Е. фон Штерн висвітлив екскурсію на Крит учасників з'їзду, що дала йому можливість опрацювати критську кераміку, відвідати Кноський палац, відкритий А. Еван- сом. Е. фон Штерн взяв участь у роботі 3-го конгресу історичних наук у Берліні 1908 р., де прочитав доповідь «Грецька колонізація на північних берегах Чорного моря у світлі археологічних досліджень» [1, с. 5]. У 1909 р. Е. фон Штерн, І. Линниченко та О. Пав- ловський були делеговані у Каїр для участі у міжнародному археологічному конгресі [6, арк. 20].

Історико-філологічним факультетом Новоросійського університету 1912 р. було ухвалене рішення про обрання делегатами на 16-ий міжнародний конгрес орієнталістів в Афінах І. Линничен- ка, ординарного професора кафедри порівняльного мовознавства О. Томсона, ординарних професорів кафедри класичної філології Б. Варнеке та С. Пападімітріу [8, арк. 423, 474]. О. Павловський брав участь у міжнародному Римському археологічному конгресі та 10-му конгресі з історії мистецтв 1912 р. [4; 9, арк. 233, 285].

Масштаб особистості деяких південноукраїнських істориків був такий значний, що вони брали участь не лише у з'їздах власного профілю. Окрім громадських, це були й з'їзди з інших, навіть негуманітарних наук та наближених до науки галузей життя. Так, І. Линниченко та О. Маркевич брали участь у 1897 р. як делегати від ОТІС в роботі з'їзду природознавців та лікарів у Києві. О. Маркевич виголосив доповідь про казки, поширені серед одеського простолюду. У такому ж з'їзді взяв участь у січні 1902 р., працюючи у Москві за дорученням ОТІС в Архіві головного штабу, П. Іванов. У 1899 р. О. Маркевич був секретарем та доповідачем на Першому з'їзді солепромисловців Росії при гірському департаменті Міністерства землеробства та державного майна. О. Павловський брав участь у грудні 1911 р. у столичному з'їзді художників. У 1906 р. феодосійський історик Л. Коллі надав на Міланську виставу понад 60 експонатів (світлин, гравюр та малюнків) про історію генуезьких середньовічних факторій у Криму.

Отже, дослідження питання про участь південноукраїнських істориків у роботі наукових з'їздів ілюструє лідируючі позиції Одеси в історіографічному процесі цього регіону. З іншого боку, очевидно, що Археологічні з'їзди, що проводилися кожне трьох- річчя в Російській імперії, були потужним засобом втягування у наукове історіографічне поле не лише академічних істориків, але й істориків другого плану, часто-густо просто аматорів старовини. Це в свою чергу сприяло депровінціоналізації історичних досліджень на півдні України. З'їзди виконували важливу комунікативну функцію налагодження контактів між південноукраїнськими істориками, між ними та їх колегами з інших регіонів; сприяли притоку до південноукраїнської історичної науки нових сил; зростанню уваги до місцевої, південноукраїнської історії, увиразненню українознавчих досліджень; зміцненню потенціалу місцевих наукових товариств та установ. Проте, участь у закордонних з'їздах була вже елітарною справою, на яку, навіть з суто фінансових міркувань, були здатні лише професори Одеського університету, передусім ті з них, дослідження яких були орієнтовані на вивчення західноєвропейської історії. Доповіді південноукраїнських істориків та їх участь у з'їздах яскраво відбили той факт, що наукові інтереси цих істориків не були замкнені лише на Південній Україні, навіть якщо йдеться про тих, хто відомий відповідною репутацією та зацікавленнями. З'їзди мали й важливе суспільне, націєтворче, значення, адже, з одного боку, в умовах національних деформацій у національній політиці Російської імперії, вони дозволяли українському національному руху на півдні України додатково заявити про себе устами своїх провідників, а, з іншого, участь у міжнародних з'їздах додатково стимулювала західницькі, ліберальні, погляди істориків, що ніколи не цуралися активної участі у громадському житті. Загалом, участь південноукраїнських істориків у наукових з'їздах була головним «майданчиком», де вирувала «жива» історична думка.

Список використаної літератури та джерел

1. Баженова Г III Міжнародний конгрес історичних наук 1908 року в Берліні очима його учасників / Г. Баженова // Вісник Київського національного університету імені Т. Шевченка. Історія. 2007. Вип. 89-90. С. 4-7.

2. Гордієнко Д., Домановська М. До участі Ніжинського історико-філологічного товариства в Харківському археологічному з'їзді: проблема повернення пам'яток (за листуванням Є. Рєдіна та М. Бережкова) / Д. Гордієнко, М. Домановська // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. 2013. Вип. 3. С. 119-139.

3. Державний архів Одеської області (Держархів Одеської обл.). Ф. 45. Оп. 4. Спр. 1424.

4. Держархів Одеської обл. Ф. 45. Оп. 4. Спр. 1513.

5. Держархів Одеської обл. Ф. 45. Оп. 4. Спр. 2633.

6. Держархів Одеської обл. Ф. 45. Оп. 4. Спр. 2635.

7. Держархів Одеської обл. Ф. 45. Оп. 7. Спр. 12 (1886).

8. Держархів Одеської обл. Ф. 45. Оп. 9. Спр. 26 (1911 р.).

9. Держархів Одеської обл. Ф. 45. Оп. 9. Спр. 26 (1912 р.).

10. Держархів Одеської обл. Ф. 45. Оп. 11. Спр. 15 (1909 р.).

11. Держархів Одеської обл. Ф. 45. Оп. 11. Спр. 7 (1915).

12. Єкшов В.В. VI Археологічний з'їзд в Одесі: професійний старт Д.І. Яворницького / В.В. Єкшов // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: зб. наук. пр. Дніпропетровськ, 2015. Вип. 13. С. 21-31.

13. Записки Одесского императорского общества истории и древностей. Т. 27. 1907. С. 3-49 (Приложения к протоколам).

14. Известия ХШ Археологического съезда в Екатериносла- ве. Харьков, 1905. 157 с.

15. Известия Таврической архивной ученой комиссии. Т. 40. 1907. 115 с.

16. Каковкіна О. М. Археологічні з'їзди другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в Україні. Науковий та суспільно- політичний аспекти: дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01 / Каковкіна О. М. Д., 1998. 175 с.

17. Каковкіна О. М. Місце археологічних з'їздів у дослідженні пам'яток Півдня України / О. М. Каковкіна // Регіональне і загальне в історії: тези міжнар. наук. конф., присвяченої 140-річчю від дня народження Д. І. Явор- ницького та 90-річчю ХІІІ археологічного з'їзду, листопад 1995 р. Д., 1995. С. 42-44.

18. Кирпичников А. Ярославский археологический съезд // Одесские новости. 1887. 13, 15, 27 августа; № 776, 778, 787.

19. Ковпаненко Н.Г. Роль археологічних з'їздів останньої третини XIX - початку XX ст. у дослідженні архітектурно-мистецької спадщини України / Н.Г. Ковпаненко // Український історичний журнал. 2008. № 6. С. 99-110.

20. Лашков Ф. Ответ г. Z. по поводу его заметки «О расширении программы неофициальной части «Таврических Губернских Ведомостей» // Одесский вестник. 1884. 5 октября.№ 218.

21. Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. вып. 5. Екатеринослав, 1909. VI+166+23 с.

22. Линниченко И.А. Что такое «Украина» // Одесские новости. 1908. 7 сентября.

23. Линниченко И. А. Еще одно последнее сказание // Одесские новости. 1908. 24 сентября.

24. Маркевич А. Письма из Ярославля // Одесский вестник. 1887. 13, 14, 17, 19, 20, 21, 22, 24, 25 августа, № 217, 218, 220, 222, 223, 224, 225, 227, 228; 21 сентября, № 254.

25. Маркевич А. Виленский ІХ Археологический съезд // Одесский вестник. 1893. 5, 8, 9, 11, 13, 15, 16, 19 августа; №№ 202, 204, 205, 207, 208, 211, 212, 214.

26. Маркевич А.И. ЖЛ-й археологический съезд в г. Ека- теринославе // Известия Таврической ученой архивной комиссии (ИТУАК). 1906. № 39. С. 121-123.

27. Маркевич А.И. ХГУ-й археологический съезд в Чернигове // ИТУАК. 1909. № 43. С. 13-145.

28. Маркевич А.И. ХГ-й Киевский археологический съезд и труды его по истории Новороссийского края // ИТУАК. 1899. № 30. С. 65-79.

29. Маркевич А.И. Акты Череповецкого Воскресенского монастыря // Труды Ярославского областного съезда (Съезда исследователей истории и древностей РостовоСуздальской области). Москва, 1902. С. 170-177.

30. Маркевич О. ХІІ археологічний з'їзд у Харкові, 1902 р. // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка. 1903. Т. 53. С. 1-18.

31. Одесские новости. 1890. 18 декабря.

32. Одесский листок. 1911. 29 ноября.

33. Праздник археологии // Юг. 1902. 1 сентября.

34. Предварительный съезд по устройству Первого Всероссийского съезда деятелей музеев. М., 1913. 65 с.

35. Романенко І.С. Українське питання в роботі археологічних з'їздів (1869 - 1911 рр.): автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / І.С. Романенко - Черкаси, 2011. 20 с.

36. Романенко І.С. Участь наукової громадськості України в роботі загальноросійських археологічних з'їздів / І. С. Романенко // Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки. 2008. № 133-134. С. 94-99.

37. Романенко І. С. Х Ризький археологічний з'їзд 1896 року і Україна / І.С. Романенко // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. 2010. Вип. 18. С. 51-56.

38. Світленко С. І. Д. І. Яворницький і ХІІІ Археологічний з'їзд у Катеринославі: особистість і подія на тлі епохи / С. І. Світленко // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: [зб. наук. пр.] / ред. кол.: С. І. Світленко (відп. ред.) [та ін.]. Д., 2007. Вип. 5. С. 5-19.

39. Силка О. З., Синявська Л. І. Інтелектуальний простір Хрисанфа Ящуржинського (1852 - 1923 рр.) // Український історичний журнал. № 6. 2010. С. 179-188.

40. Синявська О. О. Історик Олексій Іванович Маркевич: життя та діяльність. Одеса, 2003. 112 с.

41. Съезд профессоров - историков // Исторический вестник. 1915. май. С. 702-703.

42. Труды У-го археологического съезда в Тифлисе. М., 1887. 411 с.

43. Труды второго археологического съезда в Санкт- Петербурге. Вып. 2. СПБ, 1881. 202 с.

44. Труды третьего Археологического съезда в России, бывшего в Киеве в августе 1874 года. К., 1878. Т. І. 352 с.

45. Труды третьего областного историко-археологического съезда, бывшего в г. Владимире 20-26 июня 1906 г. Владимир, 1909. 682 с.

46. Труды четырнадцатого археологического съезда в Чернигове 1908 г. Т. 3. М., 1911. VI+469+136+X таблиц.

47. Труды IV Областного историко-археологического съезда в гор. Костроме, в июне 1909 г. Кострома, 1914. [4], СХХ, 307, 129 с.

48. Успенский Ф. Археологический съезд (Письмо из Москвы) // Одесский вестник. 1890. 16 января.

49. Фролов Э.Д. Немецкий профессор в русском университете: Эрнест Романович фон-Штерн (1859-1924) // Жебе- левские чтения - 2. Тезисы докладов научной конференции 26-27. Х. 1999. СПб., 1999. С. 13-19.

50. Фролов Э. Д. Русская наука об античности (историографические очерки). СПБ, 1999. 544 с.

51. Шаманаев А. В. «Известия Таврической ученой архивной комиссии» как источник по истории Всероссийских археологических съездов / А. В. Шаманаев // Документ. Архив. История. Современность. Екатеринбург, 2015. Вып. 15. С. 208-216.

52. Шаманаев А. В. Н. П. Кондаков и VI археологический съезд в Одессе (1884) // Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: История. Политология. Т. 17. № 1 (96). 2011. С. 71-75.

53. Шаманаев А.В. Проекты организации археологического съезда в Крыму в конце XIX - начале XX вв. (по материалам протоколов заседаний Таврической ученой архивной комиссии) // Документ. Архив. История. Современность. Екатеринбург, 2014. С. 324-328.

54. Шелухин С. К вопросу о названии «Украина». Ответ проф. И.А. Линниченко // Одесские новости. 1908. 14 сентября.

55. Шелухин С. О происхождении и названии «Украина» // Одесские новости. 1908. 28 августа.

56. Юг. 1913. 23 февраля.

57. Ящуржинский Х. Архивоведение на XI Археологическом съезде // ИТУАК. Симферополь, 1899. Т 30. С. 59-64.

58. Ящуржинский Х. Классические древности на Черниговском археологическом съезде // ИТУАК. Симферополь, 1909. Т. 43. С. 146-148.

59. Ящуржинский Х. О Виленском археологическом съезде // Летопись историко-филологического общества при Императорском Новороссийском университете (ЛИФО- ИНУ). Одесса, 1895. Т. V - Отд. 3. С. 2.

60. Ящуржинский Х. Этнографический отдел на Харьковском археологическом съезде // ЛИФОИНУ. Одесса, 1905. Т. XII. Отд. 1. С. 2.

61. Congres international d'archeologie et d'anthropologie prйhistoriques. Т. II. Moscou, 1893. 368+61+24.

Размещено на Allbest.ru