Результати картографування середньовічних кам’яних статуй в басейні середньої течії Сіверського Дінця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Результати картографування середньовічних кам'яних статуй в басейні середньої течії Сіверського Дінця

А.О. Харламова (Харків)

В давні часи кочові об'єднання в основному групувалися навколо великих водних артерій 1. Таке їх розташування пов'язане як з традиційним веденням кочового господарства (меридіональні перекочівлі по закріплених територіях), так і з розташуванням поселень осілого населення у тих місцях на берегах рік, де могла проходити торгівля з кочовиками. Ріки відігравали важливу роль транспортних артерій, а також допомагали зорієнтуватися на місцевості. У той же час, великі річки були перешкодою для худоби, тому через них переправлялися лише у певних, найбільш безпечних, місцях.

Подібна ситуація спостерігається у Передкавказзі та на Нижньому Дону 3. Не виключенням був і Сіверський Дінець. Не варто забувати, що в середній течії Сіверського Дінця проходив відрізок знаменитого Муравського шляху, який пов'язував дані території з Центральною Азією. Отже, розташування тут кочових об'єднань у середньовіччі видається цілком закономірним.

Уже у ХІХ ст. М.Я. Аристов на підставі аналізу давньоруських літописів дійшов висновку, що половецькі зимовища мали б локалізуватися десь поблизу Сіверського Дінця 4. Услід за ним, у ХХ ст. одне з половецьких угрупувань на Сіверському Дінці розміщували К.В. Кудряшов 5 та С.О. Плетньова 6. баба кам'яний басейн

Картографування місцезнаходжень кам'яних баб в басейні середньої течії Сіверського Дінця надає важливу інформацію про маршрути половецьких перекочівель, адже вони ставилися в основному неподалік від зимівок та літників - там, де половці проводили найбільше часу протягом року.

При картографуванні статуй використані відомості Д. І. Багалія стосовно місцезнаходжень кам'яних баб на території Харківської губернії на початку ХХ ст.7, дані С.О. Плетньової про походження статуй з Донецького обласного краєзнавчого музею 8, інформація про місцезнаходження кам'яних скульптур на території Луганщини, здобута К. І. Красильниковим 9, а також свідчення про походження статуй, отримані від співробітників краєзнавчих музеїв Харківської області. На карті позначені також села, в яких кам'яні статуї знаходяться у наш час, адже малоймовірно, що вони були привезені туди здалеку.

На карті досить чітко видно, що статуї локалізуються навколо лівих та правих притоків Сіверського Дінця (карта 1). Найбільша кількість скульптур була зафіксована на правому березі (карта 2). Це цілком закономірне явище, адже саме тут проходили основні середньовічні торгівельні шляхи, зокрема знаменитий Муравський шлях. Багато статуй зосереджено поблизу м. Ізюм Харківської області, бо тут розташовувався зручний брід через Сіверський Дінець. Цікаво, що, за етнографічними даними, казахи здійснювали сезонні міграції в межах 50-100 км на рік 10, що в цілому збігається з довжиною притоків Сіверського Дінця.

На північному заході окремі половецькі угрупування, вочевидь, доходили до басейну р. Рогозянка - правої притоки Сіверського Дінця, де досліджене пізньокочівницьке поховання біля с. Рідний Край Золочівського району 11.

Дещо південніше групи кочовиків локалізувалися на берегах невеликих правих притоків Сіверського Дінця. Цікаво, що на р. Криворотівка, поблизу сучасного с. Вільшани Дергачівського району, у ХУІІ ст. знаходилася перша погранична руська сторожа 12, саме тут починалося Дике Поле - територія кочовиків. Біля гирла р. Мжа, неподалік від м. Зміїва К В. Кудряшов локалізує так званий Руський брід через Сіверський Дінець 13. Це узгоджується з даними археології, оскільки біля с. Гайдари на Сіверському Дінці, неподалік від Зміїва, у ХІІ-ХІІІ ст. функціонувала давньоруська сторожова фортеця 14. Безумовно, на північному заході сіверськодонецькі половці досить активно контактували з давньоруським населенням, про що опосередковано свідчить матеріал Донецького городища 15.

У південно-західній частині Харківської області, у верхів'ях р. Берестова могли знаходитися зимівки іншого, заорільського угрупування половців.

Одна з доволі великих груп кам'яних середньовічних статуй локалізується в басейні р. Береки - правої притоки Сіверського Дінця. Біля гирла р. Береки розташовувався Берецький брід, неподалік від витоків - Бишкинський "перелаз" через Сіверський Дінець, якими користувалися у ХУІІ ст.

Ще одна значна група статуй локалізується на берегах р. Греківка, тут же були досліджені середньовічні кочівницькі поховання 16.

Окремі половецькі угрупування кочували і на лівому березі Сіверського Дінця. Одне з них, напевно, можна локалізувати в басейні р. Середня Балаклійка. Неподалік від гирла річки, поблизу с. Вербівка, досліджене пізньокочівницьке поховання 17. При впадінні р. Середньої Балаклійки знаходився брід через Сіверський Дінець, відомий з ХУІІ ст.

Доволі значна група статуй знаходиться на берегах р. Мокрий Ізюмець. У верхів'ях річки, біля с. Станіславка 18 та неподалік від гирла, поблизу с. Глинське 19, досліджені середньовічні кочівницькі поховання. Тут же розташовувався найбільш зручний Ізюмський брід через Сіверський Дінець.

Одне з половецьких угрупувань кочувало уздовж лівого берега р. Оскол, де були виявлені середньовічні кам'яні статуї та пізньокочівницькі поховання 20. Поблизу Святих Гір розташовувався так званий Великий "перелаз" (переправа) через Сіверський Дінець.

На території Донецької області значна група статуй локалізується в басейні р. Сухий Торець - правої притоки Сіверського Дінця. Неподалік від гирла р. Сухий Торець у ХУІІ ст. знаходився Кам'яний брід через Сіверський Дінець.

По правому березі Сіверського Дінця, на берегах р. Казенний Торець кочувала ще одна половецька група. Між гирлами Сухого і Казенного Торця на правому березі Сіверського Дінця протягом ХІ-ХІУ ст. функціонувало чимало поселень осілого населення, з яким кочовики могли активно контактувати, а в деяких випадках, очевидно, навіть контролювати 21. У цьому регіоні більшість дослідників розміщують так звані "половецькі міста", згадані в давньоруських літописах.

Окремі половецькі групи могли кочувати уздовж р. Нітріус та р. Бахмут - лівих притоків Сіверського Дінця. На південь від р. Нітріус знаходився так званий Малий перелаз - брід через Сіверський Дінець.

На територію Донецької області з півдня заходили кочів'я придніпровських половців. Відомі знахідки половецьких статуй біля витоків р. Самари та її притоків, а також біля витоків р. Кальміус.

По лівому березі Сіверського Дінця в межах Луганщини групи статуй локалізуються в басейні р. Красна та р. Борова. В гирлі Борової розташовувався брід через Сіверський Дінець, зручний для переправи кінноти. Ще одна група половців, вочевидь, кочувала у басейні р. Айдар. До ХУІІ ст. поблизу гирла річки розташовувалася Айдарська погранична сторожа, покликана убезпечити руські поселення від татарських набігів.

На північному сході група статуй розташована у басейні ще однієї лівої притоки Сіверського Дінця, р. Деркул. Поблизу гирла р. Деркул розташовувався Мішкин перелаз через Сіверський Дінець. Про освоєність лівого берега Сіверського Дінця у даному регіоні може також свідчити поселення Нижньотепле на р. Тепла, на якому були виявлені матеріали ХІІІ-ХІУ ст 22.

На правому березі Сіверського Дінця у межах Луганщини групи статуй розміщуються на берегах р. Лугані, р. Білої, р. Вільхової, р. Луганчик та р. Велика Кам'янка. Група статуй, яка, можливо, належала іншому кочовому угрупуванню, локалізується поблизу витоків р. Кундрюча.

Цікавою є кореляція місцезнаходжень половецьких кам'яних баб і поховань пізніх кочовиків з маршрутами давніх торгівельних шляхів. Із ХУІІ ст. відомі Муравський, Ізюмський та Кальміуський торгівельні шляхи (сакми), які частково пролягали в басейні Сіверського Дінця (карта 1).

Муравський шлях ішов по рівній і дещо підвищеній місцевості, по вододілу між басейном Сіверського Дінця і Дніпра. Він пролягав з півночі на південь між ріками Грайворонка та Уди і Лопань, далі між верхів'ям р. Братениці та р. Рогозянки. Далі шлях проходив між верхів'ями рік Хухра і Котельва та верхів'ям р. Мерефа. Потім шлях завертав у бік Валок, до верхів'їв рік Коломак і Мжа з одного боку і верхів'я р. Водолага з іншого. Нижче Муравський шлях прямував правіше від верхів'їв рік Орчик та Берестовенька, далі до верхів'я р. Оріль та до р. Орілька, потім до верхів'їв рік Тернівка і Сухий Торець. Справа від Муравського шляху знаходилися верхів'я рік Ольховатка та Ілівка, верхів'я р. Гомольша та р. Бишкин, р. Берека та верхів'я р. Чепель 23.

Ізюмська сакма починалася в Павлоградському повіті Катеринославської губернії і тягнулася між Торцем і Берекою по території колишнього Ізюмського повіту. Ізюмський шлях відділявся від Муравського у верхів'ях р. Орельки, звідки протягом 40 верст тягнувся до Ізюмського перевозу на Дінці. Далі він ішов по вододілу Оскола і Дінця 24. Кальміуська сакма підходила до Дінця біля гирла р. Борової, де знаходився перевіз, потім ішла до верхів' їв р. Борової, звідти - до верхів'їв р. Красної, а потім пролягала по вододілу Оскола і Дону 25.

На Муравському шляху, що пролягав по вододілу Сіверського Дінця та Дніпра, половецьких пам'яток доволі мало. Сам шлях був непридатний для сезонного кочування, адже пролягав по підвищеній місцевості, де могло бути недостатньо ресурсів для випасу худоби. Те ж саме стосується і інших торгівельних шляхів. На карті яскраво видно, що на лівому березі р. Борова, де проходив Кальміуський шлях, пізньокочівницьких пам'яток на сьогодні не виявлено. Немає їх і у верхів' ях р. Красна, куди прямував шлях. Така ж ситуація спостерігається і на правому березі р. Оскол, де проходила Ізюмська сакма.

Отже, картографування пам'яток ХІ-ХІУ ст. в басейні середньої течії Сіверського Дінця показує, що для половців були характерні меридіональні перекочівлі, уздовж притоків Дінця. Половецькі кочів' я розміщувались неподалік від великих торгівельних шляхів, але не на самих шляхах. Це було зумовлене як питаннями безпеки (кочів'я мали бути віддалені від маршрутів пересування торгових караванів), так і незручністю кочування по самих шляхах, що пролягали не уздовж водних артерій, а по вододілах великих рік.

1. Атавин А.Г. Погребальный обряд и имущественно-социальная структура кочевников лесостепной и степной зоны Юга России в конце IX - первой половине XIII вв. (печенеги, торки, половцы) // Древности Юга России. Памяти А.Г. Атавина (1954-2004). М., 2008. С. 73.

2. Чхаидзе В.Н. Кочевники XI-XIV вв. в степном Предкавказье: вопросы терминологии и этнической принадлежности // Пятая Кубанская археологическая конференция: материалы конференции. Краснодар, 2009. С. 420.

3. Ларенок В.А. Археологические памятники Нижнего Дона золотоордынского времени // Проблемы археологии Юго-Восточной Европы. Ростов-на-Дону, С. 128.

4. Аристов Н.Я. О земле половецкой (историко-географический очерк). К., 1877.С. 215.

5. Кудряшов К.В. Половецкая степь. М., 1948.

6. Плетнева С.А. Половцы. М., 1990.

7. Багалей Д.И. Объяснительный текст к Археологической карте Харьковской губернии // Труды ХІІ АС. М., 1905. Т. 1. С. 1-92.

8. Плетнева С.А. Половецкие каменные изваяния // САИ. Вып. Е 4-2. М., 1974. С. 84-97.

9. Красильников К.И. Древнее камнерезное искусство Луганщины. Луганск, 1999.

10. Масанов Н.Э. Кочевая цивилизация казахов: основы жизнедеятельности номадного общества. Алматы-Москва, 2005. С. 43.

11. Берестнев С.И., Буйнов Ю.В., Бенда Г.С. Звіт з ілюстративним матеріалом про науково-дослідну роботу "Дослідження археологічних пам'яток у зонах будівництва меліоративних систем у Шевченківському та Золочівському районах Харківської області у 1989 р." // Архів МАХНУ. 1990. Ф.1. Оп. 5. Спр. 9. Арк. 31.

12. Акты Московского государства. Спб., 1890. Т. 1: Разрядный приказ. Московский стол. 1571-1634. С. 13.

13. Кудряшов К.В. Указ. соч. С. 77.

14. Дьяченко А.Г., Михеев В.К. Древнерусский археологический комплекс ХІІ- ХІІІ вв. у с. Гайдары (Змеев курган) // Хазарский альманах. Т. 2. Киев- Харьков-Москва, 2004.С. 145-160.

15. Харламова А.О. Кістяні вироби Донецького городища (до питання про взаємини мешканців городища з кочівниками) // Археологія. 2016. № 3. С. 106-111.

16. Багалей Д.И. Объяснительный текст... С. 43-44, 50, 61-62.

17. Там само. С. 43.

18. Отчет о научно-исследовательской работе исследования археологических памятников в зонах строительства мелиоративных систем в Шевченковском, Золочевском и Изюмском районах Харьковской области / С.И. Берестнев, Ю.В. Буйнов, Г.С. Бенда // Архів МАХНУ. 1990. Ф.1. Оп. 5. Спр. 9. Арк. 8-9.

19. Багалей Д.И. Объяснительный текст... С. 55.

20. Крыганов А.В. Отчет о полевых исследованиях Новостроечной археологической экспедиции Харьковского госуниверситета в Купянском районе Харьковской области в 1989 г. // Архів МАХНУ. 1990. Ф.1. Оп. 5. Спр. 10. Арк. 14-15.

21. Кравченко Э.Е. Памятники оседлого населения 11-14 вв. в среднем течении Северского Донца // Степи Европы в эпоху средневековья. Донецк, 2000. Т. 1. С. 75-100.

22. Ключнев М.Я. Поселение периода развитого средневековья у с. Нижнетеплое Луганской области // Проблемы археологии Юго-Восточной Европы. Ростов-на-Дону, 1998. С. 124-125.

23. Книга Большому Чертежу. М. - Л., 1950. С. 62-64.

24. Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства. М., 1887. С. 26.

25. Там само. С. 26.

Размещено на Allbest.ru