Новий некрополь Черняхівської культури в м. Миколаїв

13 травня 2015 р. при ритті будівельної траншеї під фундамент гаражу мешканцем власної садиби Бабаковим М.М. за адресою Куйбишева, 29 в Ленінському районі м. Миколаїв (мікрорайон Старий Водопой) були знайдені людські кістки, амфора та уламки керамічних глечиків, про що він інформував органи МВС, Миколаївський краєзнавчий музей та держінспекцію по охороні пам'яток культури в Миколаївській області. Комісія держінспекції здійснила виїзд на місце знахідки та провела термінове обстеження з археологічною фіксацією зафіксованого матеріалу.

Садиба М.М. Бабакова знаходиться на достатньо високій похилій надплавній терасі лівого берега р. Інгул на північно-східному боці Миколаївського півострову (рис. 1). Майже все узбережжя в цій частині забудовано власними садибами, що ускладнює масштабні археологічні обстеження та розвідувальну шурфовку в цьому районі міста.

При ритті траншеї для будівництва фундаменту для гаражу, на межі з сусідньою садибою, на глибині близько 1,7--2,0 м від сучасної денної поверхні знайдені людські кістки, амфора південнопонтійського виробництва III ст. н.е. та уламки гончарної та ліпної кераміки, що були землекопами вилучені з ґрунту та складені на будівельному майданчику.

В ході обстеження співробітниками інспекції було зачищено дно траншеї, перевірені відвали ґрунту, в процесі чого зафіксовано окремі частини людського кістяка, уламки ще декількох гончарних сосудів, бронзова та залізна пряжки. Таким чином, суто в археологічному плані була досліджена лише частина поруйнованого поховання.

Рис. 1

Рис. 2

За знайденими матеріалами об'єкт можна ідентифікувати, як поховання носія черняхівської культури Ш-ІУ ст. н.е. Кістяк, скоріше за все, знаходився у випростаному стані на спині, черепом до півночі-- північного сходу. Через руйнацію поховання під час землерийних робіт більш детальна його характеристика в археологічному контексті не можлива.

Наводимо опис знахідок з поховання:

1. Світлоглиняна амфора (рис. 2, 1) так зв. «інкерманського типу» (тип Б за Д.Б. Шеловим)¹. Від корпусу по поверхні горла червоною фарбою нанесений напис 0EOYE (божественний?). Подібні амфори та їх фрагменти дуже часто знаходять на поселеннях та некрополях черняхівської культури, де вони датуються кінцем ІІІ- ІУ ст. н.е.

2. Гончарна темнолощена миска закритого типу (рис. 2, 4). Діаметр по вінцю -- 0,22 м, по корпусу -- 0,126 м, по денцю -- 0,095 м. Висота -- 0,13 м. Особливістю цього типу мисок є достатньо значна різниця між діаметром вінця (широкий) та денця (вузьке). Такі пропорції та розміри за наявності канелюрів та орнаментації могли б віднести чашу до категорії ваз, які в даному випадку відсутні. Саме такий тип сосудів зафіксований на могильниках Городок та Каборга, поселенні Ново-Кондакове.

3. Гончарна біконічна сіролощена миска закритого типу (рис. 2, 7). Діаметр по вінцю -- 0,135 м, по корпусу -- 0,15 м, по денцю -- 0,06 м. Висота -- 0,1 м. Подібні миски дуже часто зустрічаються на поселеннях та могильниках черняхівської культури майже по всьому її ареалу. Найближчі аналогії походять з некрополя Чубівка та поселення Ново-Кондакове⁷. Такі сосуди можна віднести до типу 1 за Б.В. Магомедовим⁸.

4. Гончарний горщик темносірого кольору з рустованою поверхнею (Рис. 2, 8). Фрагментований. Діаметр по вінцю -- 0,14 м, по корпусу -- 0,19 м, по денцю -- 0,09 м. Висота -- 0,20 м. Гончарний посуд подібного типу широко відомий як на теренах Північного Причорномор' я, так і далі до півночі. За своєю формою вони аналогічні провінційно-римським зразкам. Відрізняються один від одного переважно за розмірами та якістю тіста. Майже подібний горщик походить з Чубівки⁹.

5. Ліпний горщик світлокоричневого кольору (рис. 2, 5). Фрагментований. Діаметр по вінцю -- 0,095 м, по корпусу -- 0,05 м, по денцю -- 0,1 м. Висота -- 0,175 м. Ліпні сосуди різноманітних типів були достатньо широко розповсюджені на теренах ареалу черняхівської культури. Але на півдні процентне співвідношення ліпної кераміки до гончарної було меншим, ніж на півночі. Цей горщик за своєю формою дуже близький сосудам з могильників Кам'янка-Анчекрак та Вікторівка-II та згідно типології Б.В. Магомедова належить до типу II¹⁰.

6. Невеличкий ліпний горщик коричневатого кольору (рис. 2, 6). Фрагментований. Відсутня значна частина вінця. Діаметр по вінцю -- 0,08 м, по корпусу -- 0,1 м, по денцю -- 0,06 м. Висота -- 0,12 м. Аналогічні сосуди знайдені у Великій Коренисі¹¹ та Вікторівці¹². Відносяться до типу III за класифікацією Б.В. Магомедова¹³.

7. Бронзова пряжка овальної форми (рис. 2, 2). Зафіксована в районі тазових кісток. Розміри 0,025 х 0,035 м. Товщина бронзового дроту -- 0,003-0,007 м. Подібні пряжки добре відомі серед інвентарю поховань носіїв черняхівської культури. Найближчі аналогії зафіксовані у Каборзі, Кам'янці-Анчекрак¹⁴ та Коблеве¹⁵. За хронологією, судячи зі знахідок у закритих комплексах, не виходять за межі III ст. н.е.

8. Залізна пряжка підокруглої форми (рис. 2, 3). Зафіксована в районі тазових кісток. Розміри 0,025x0,03 м. Товщина залізного дроту до 0,008 м. Метал поганої збереженості. Як і попередня, дуже поширена серед знахідок у похованнях. Найближча аналогія походить з могильника Каборга IV¹⁶. Через погану збереженість цю пряжку дуже важко віднести до якогось конкретного типу.

Обстеження зрізів на ділянці траншеї та візуальний огляд загального рельєфу місцевості дозволяють припустити, що на території садиби М.М. Бабакова та сусідніх садиб знаходиться раніше не відомий некрополь черняхівської культури. Саме поховання, судячи зі знахідок, було здійснене наприкінці III - на початку IV ст. н.е

Література

черняхівський культура некрополь поховання

1. Магомедов Б.В. Черняховская культура Северо-Западного Причерноморья. К., 1987. С. 79-80.

2. Магомедов Б.В. Могильник у городища Городок на Южном Буге // Памятники древних культур в Северном Причерноморье. К., 1979. С. 110, рис. 3, 5.

3. Магомедов Б.В. Каборга IV // Могильники черняховской культуры. М., 1979. Табл. XVIII, 18.

4. Schultze E., Magomedov B.V., Bujskich S.B. Grautonige Keramik des Unteren Bugebietes in rцmisher Zeit. Nach Materialien der Siedlungen in der Umgebung von Olbia // Eurasia Antiqua. Band 12. 2006. S. 318, 320, Abb. 24, 1.

5. Гребенников Ю.С., Гребенников В.Б., Магомедов Б.В. Черняховские могильники западного побережья Бугского лимана // Памятники римського и

6. Шелов Д.Б. Узкогорлые светлоглиняные амфоры первых веков нашей эры. Классификация и хронология // КСИА. 1973. С. 16-21.

7. средневекового времени в Северо-Западном Причерноморье. К., 1982. С. 139.

8. Schultze E., Magomedov B.V., Bujskich S.B. Op.cit. S. 318, 320, Abb. 24, 6.

9. Магомедов Б.В. Черняховская культура. Проблема этноса. Люблин, 2001. С. 47, рис. 29.

10. Гребенников Ю.С., Гребенников В. Б., Магомедов Б.В. Черняховские могильники западного побережья Бугского лимана... С. 46, рис. 16, 5.

11. Магомедов Б.В. Черняховская культура... К., 1987. С. 47, рис. 17, 6.

12. Гребенников Ю.С., Гребенников В. Б., Магомедов Б.В. Указ.соч. С. 138, рис. 1, 2.

13. Сымонович Э.А. Итоги исследований черняховских памятников в Северном Причерноморье // История и археология юго-западных областей СССР начала нашей эры. МИА № 139. М., 1967. С. 214, рис. 4, 4.

14. Магомедов Б.В. Черняховская культура. К., 1987. С. 48, рис. 18, 8.

15. Там же. С. 72, рис. 31, 12, 13.

16. Сымонович Э.А. Указ.соч. С. 220, рис. 9, 4.

17. Магомедов Б.В. Черняховская культура. К., 1987. С. 72, рис. 31, 11.

РАСКОПКИ КУРГАНА № 8, У С. АЛЕКСАНДРУ ИОАН КУЗА (КАГУЛЬСКИЙ Р-Н, РЕСПУБЛИКА МОЛДОВА)

С. Попович, И. Чобану

Кишинев

На левом берегу буджакской степной реки Кагул, в ее нижнем течении, сконцентрировано большое количество курганных насыпей, тянущихся одной прерывистой цепочкой вдоль края плато высокого коренного берега. Только в пределах административных границ населенных пунктов Етулия и Александру Иоан Куза количество насыпей превышает 150. Высота большинства курганов не более 0,5 м. Весной 2017 г. сотрудниками Национального Агентства Археологии Республики Молдова были проведены спасательные раскопки кургана № 8, расположенного к востоку от с. Александру Иоан Куза и к югозападу от крупного кургана Мовила Куза Водэ. К моменту раскопок высота насыпи составляла 0,6 м, а диаметр 32 м.

В результате исследований было установлено, что курган 8 был насыпан в один прием над основным ямным погребением № 3, находившимся в центральной части насыпи. С северной и южной сторон могильная яма была окружена двумя дуговидными в плане прослойками глины материкового выкида. Погребальная камера прямоугольной формы с закругленными углами была ориентирована с востока на запад и перекрыта вдоль деревянными плахами. Размеры ямы - 1,8х1,3 м, глубина - 0,8 м от уровня фиксации. Погребение парное. Скелет женщины 35-45 лет (maturus 1-11), в антропологическом типе черепа которой присутствуют европеоидные черты¹, находился в скорченном на спине положении, с легким наклоном на правую сторону, ориентирован черепом на запад. Левая рука согнута в локте, кистью уложена на тазовые кости. Правая рука резко согнута. Ноги, первоначально согнутые в коленях вверх, упали вправо.

Рис. 1. 1 Общий план и профили кургана № 8 у с. Александру Иоан Куза, 2 - погребение 1, 3 - погребение 2, 4-6 - погребение 3

С правой стороны от скелета женщины находился скелет ребенка 4-5 лет (т/ат I). Скелет плохой сохранности, ориентирован на запад, по расположению некоторых костей можно предположить скорченное положение на спине с согнутыми вправо ногами. Кости обоих скелетов слабо окрашены охрой ярко-красного оттенка, наиболее интенсивно - череп взрослого. На дне погребальной камеры выявлены остатки подстилки темно-коричневого цвета, местами с вкраплениями охры. У правой стенки найден камень речной гальки, неправильной овальной формы, размерами 7,4х5,5 см, толщиной 3,2 см. Также под деревянным перекрытием в верхнем юго-восточном углу погребальной камеры был выявлен фрагмент известняковой зернотерки размерами 15х14 см, толщина 7,5 см.

Погребения № 1 и 2 были впущены в насыпь кургана. Они представлены вытянутыми на спине захоронениями поздних кочевников, ориентированных черепами в западном направлении. Антропологический тип этих средневековых захоронений представлен сочетанием европеоидных и монголоидных черт. Инвентарь погребения № 1 представлен находившимся рядом с черепом фрагментом железного ножа (возможно рукояти) с сохранившимися следами материи. Контуры погребальных камер обоих погребений не удалось выявить ввиду залегания их в слое плотного чернозема.

Центральное (основное для кургана 8) погребение ямной культуры по ряду признаков можно отнести к поздним памятникам данного культурного образования. Обращает на себя внимание находка в погребении № 3 фрагмента зернотерки и возможно связанный с нею речной камень (галька), который мог использоваться в качестве растиральника. Присутствие этих орудий труда в парном захоронении женщины и ребенка, возможно, указывает на некую особую символическую нагрузку расположения данных предметов. Находки зернотерок в ямных погребальных комплексах СевероЗападного Причерноморья неоднократно были отмечены в курганах периода ранней бронзы у сс. Олэнешть (курган 5, насыпь), Брэвичень (курган 11, насыпь), Слобозия (курган 1, насыпь), Градиште (курган 1, насыпь), Баштановка 7/21, Дивизия II, 1/12 и Крихана Веке 9/6

Аналогичные по обряду позднеямные захоронения были исследованы и в других курганах, расположенных в крайней югозападной части Буджака. Это близлежащий от кургана № 8 курган № 1 у с. Етулия, исследованный в 1975 г. В. С. Бейлекчи и Н. Л. Серовой, и некоторые курганы раннего бронзового века могильников Плавни и Курчи. Исследования данных памятников выявили большое количество позднеямных захоронений, что может свидетельствовать либо о длительном пребывании позднеямных племен на данной территории, либо о достаточно плотном заселении ими данной территории. Последнее, возможно, связано с нахождением к югу от этих курганных могильников переправы через Дунай у с. Орловка (Картал). Более поздние, впускные захоронения 1 и 2 кургана № 8 у с. Александру Иоан Куза, судя по погребальному обряду, антропологическому типу и сохранности костного материала, возможно, соотносятся с позднесредневековыми ногайскими погребальными комплексами.

Итогом спасательных исследований кургана № 8 у с. Александру Иоан Куза стало выявление ординарных для данной территории подкурганных погребальных комплексов. Вместе с тем исследованный материал дополняет и подтверждает ранее высказанные мнения о культурно-исторических процессах, происходивших в этой части Буджакской степи

Литература

1. Субботин Л. В. Орудия труда, оружие и украшения ямной культуры. СевероЗападного. Причерноморья. Одесса, 2003.

2. Ciobanu I., Agulnicov S. Investigatiile arheologice de la Crihana Meche. Rezultatele campaniei 2015 // Arheologia preventivд in Republica Moldova, Vol. III, P. 45-60.

3. Бейлекчи В.С., Серова Н. Л. Отчет о полевых рабатах Кагульской археологической экспедиции в 1975 г // Архив НМИМ, инв. № 179, Кишинев, 1976.

4. Андрух С. И., Добролюбский А. О., Тощев Г. Н. Курганы у села Плавни в Низовьях Дуная // Монография депонирована в ИНИОН АН СССР, Одесса, 1985.

5. Тощев Г. Н. Курганы эпохи бронзы межозерья Ялпуга и Кагула. Запорожье, 1992.

6. Антропологические определения - док. биол. наук Анжела Сималчик.

7. Там же. С. 48.

Размещено на Allbest.ru