Науковий архів Б. Лупанова у фондах Наукової бібліотеки імені І. Імечникова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науковий архів Б. Лупанова у фондах Наукової бібліотеки імені І. Мечникова

У статті на основі матеріалів особового архівного фонду Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова висвітлено основні етапи життя, творчості й педагогічної діяльності Б. О. Лупанова. Вивчена література про Б. О. Лупанова й архівні документи дозволили реконструювати та доповнити біографію науковця. Деякі відомості біографії Б. О. Лупанова і його науково-публіцистичні праці вперше вводяться до наукового обігу.

Посилений інтерес до відомої особи та її ролі в тій чи інший сфері людського буття в конкретно-історичному контексті спонукає сучасного дослідника не просто написати біографію, перерахувати факти й події з життя та діяльності, а поглиблено вивчити особистісну сутність, залучаючи широкий спектр джерел, у першу чергу архівні документи, які допомагають вивченню особистісно-індивідуального змісту конкретної особи, дозволяють пояснювати причини і наслідки у біографічних фактах.

На наш погляд, недостатньо дослідженою є постать вихованця Новоросійського університету, літературознавця, мовознавця, фахівця з романо-германської філології Бориса Олександровича Лупанова (1887-- 1959). На перший погляд пересічний педагог і філолог, проте, докладно ознайомившись із життям та діяльністю вченого, перед нами постає людина, наділена непересічними організаторськими та інтелектуальними здібностями, громадською ініціативою, обдарований хистом науковця, письменника та педагога.

Історія надходження особистої книгозбірні та документального комплексу Б. О. Лупанова до Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова маловідома. У літературі побутує думка, що архів професора надійшов до Наукової бібліотеки Одеського державного університету в 1960 р. разом із книжками вже після смерті Б. О. Лупанова (у 1959р. - Т. Ш.) [10, с. 11; 6, с. 278]. Проте, серед бібліотечної документації у звітах про роботу Наукової бібліотеки за 1958 р. знаходимо: «...работниками отдела книжных фондов была разобрана часть фонда професора Лупанова - 400 ед., было выделено в обмен и 1000 ед. для обработки», гадаємо, що книжкова колекція потрапила до бібліотеки раніше за 1959 р. [3, с. 4]. Уже в 1960 р. звітували, що «разобран и проклассифицирован фонд Лупанова, насчитывающий более 3.000 единиц» [4, с. 24]. Ми припускаємо, що ще за життя Б. О. Лупанов передав частину книг до університетської бібліотеки особисто, а залишки надійшли вже після його смерті.

Попереднє розбирання документального комплексу Б. О. Лупа- нова розпочала у 1980-х рр. бібліотекар Є. В. Савельєва, уже в 20162017 рр. було проведено планову роботу з систематизації та опису фонду Б. О. Лупанова співробітниками відділу рідкісних книг та рукописів Д. В. Ревенко та Т. М. Шершун. Наприкінці 2017 р. особовий архівний фонд Б. О. Лупанова був оприлюднений і доступний для використання дослідниками, а опис (реєстр) фонду розміщений на сайті Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова: http://liber.onu.edu.ua/muzeum/Lupanov.pdf. До опису (реєстру) особового архівного фонду Б. О. Лупанова внесено 19 одиниць зберігання, які налічують 380 документів, розміщених на 1926 аркушах. Частина документів архіву експонувалася на віртуальній виставці з нагоди 130-річчя з дня народження фондоутворювача http://liber.onu.edu.ua/pdf/vistavki/ lupanov130.pdf. [8].

Особовий архівний фонд Б. О. Лупанова невеликий за обсягом і містить мало особистих документів, вважаємо, що невдовзі до смерті вчений знищив значну частину біографічних матеріалів й особисте листування. Цікаво, що тривалий час було невідоме фотографічне зображення Б. О. Лупанова, лише під час розбирання архіву у 2017 р. була виявлена невелика фотокартка розміром 2,8*3,5 у поганому стані з особистої справи 40-х рр. ХХ ст. для ВАКу на присудження вченого звання професора [2, од. зб. 16, арк. 41] (іл. 2).

Фонд складається з рукописних неопублікованих матеріалів (переважно автографів Б. О. Лупанова), конспектів лекцій, рукописів наукових робіт, матеріалів, пов'язаних із педагогічною діяльністю, листування.

Архів умовно можна розділити на 3 частини: документи біографічного характеру; документи службової та громадської діяльності; творчий доробок Б. О. Лупанова. Слід відзначити, що частиною особового архівного фонду Бориса Олександровича Лупанова стали документи його батька Олександра Григоровича Лупанова [2, од. зб. 7].

За матеріалами особового архівного фонду Б. Лупанова спробуємо відстежити, доповнити відомі та невідомі сторінки його життя й науково-педагогічної діяльності.

Борис Олександрович Лупанов народився 17 серпня 1887 р. в Ізмаїлі в родині спадкового дворянина Олександра Григоровича Лупанова. Його мати Ганна Логіновна - дочка ізмаїльського священика Л. Коли- новського [2, од. зб. 1, арк. 1; од. зб. 7].

У 1897-1906 рр. Б. О. Лупанов навчався у гімназії імені імператора Олександра III у Болграді (іл. 3). В архіві зберігається значна кількість його гімназійних зошитів [2, од. зб. 3, 4] (іл. 4). У 1906 р. Б. О. Лупа- нов вступив на словесне відділення історико-філологічного факультету Новоросійського університету. У 1910 р. він закінчив навчання в університеті з дипломом першого ступеня [2, од. зб. 5, арк. 5] (іл. 5). В університеті Б. О. Лупанов прослухав курси з російської літератури, західно-європейської літератури, мовознавства, санскриту, порівняльної граматики, церковно-словянської мови, польської мови та літератури, слов'яно-російської палеографії і т. д., середній бал залікового свідоцтва Б. О. Лупанова складав «весьма удовлетворительно», що за трибальною системою оцінювання відповідає сучасній оцінці «відмінно» [2, од. зб. 5, арк. 20] (іл. 6).

Скоріш за все після закінчення університету Б. О. Лупанов прагнув стати університетським викладачем, тому що готувався до магістерських іспитів. Про це свідчить лист від 25.06.1914 р. до невідомого адресата, у якому Б. О. Лупанов згадував про консультацію в Києві з професором, обговорення «програми» (магістерської дисертації - Т. Ш.), він засвідчував, що «:.. .экзамены, несомненно, буду держать...» [2, од. зб. 18, арк. 3, 3 зв.]. Припускаємо, що події Першої світової війни та політичні події в Російській імперії змусили Б. О. Лупанова відкласти свої наміри і почати викладати у гімназіях та училищах.

Після закінчення університету Б. О. Лупанов викладав в Одеській жіночій гімназії Ніни Антонівни Бутович на вул. Новосельського (Остро- видова), 61 (нині в цій будівлі розміщається Одеське училище мистецтв і культури ім. К. Д. Данькевича) [2, од. зб. 15, арк. 3 зв.]. У жіночій гімназії Б. О. Лупанов викладав російську мову, словесність та педагогіку.

Із 1914 до 1920 рр. Б. О. Лупанов був лектором з історії всесвітньої літератури в Одеській консерваторії [2, од. зб. 15, арк. 6].

Протягом 20-30-х рр. ХХ ст. Б. О. Лупанов активно займався викладацькою діяльністю в середніх навчальних закладах Одеси: Другій жіночій гімназії, Одеській будпрофшколі № 1, Технікумі загальної і прикладної хімії тощо. У той час викладачам дозволялося працювати за сумісництвом у декількох навчальних закладах. Перелік дисциплін, які викладав Б. О. Лупанов, вражає, а саме: російська мова та література, словесність, зарубіжна література, латинська та романо-германські мови, педагогіка, історія педагогіки, методика викладання російської мови, про що згадує у своїй автобіографії [2, од. зб. 16, арк. 5-5 зв.] (Дод. 1). Слід відзначити, що Б. О. Лупанов володів кількома мовами: грецькою, польською, англійською, німецькою, французькою, італійською, латинською мовами, вивчав іспанську та санскрит.

Цікавий факт, що свого часу Б. О. Лупанов навчав Сергія Павловича Корольова (1907-1966), відомого конструктора космічних ракет, одного з основоположників практичної космонавтики. У 1922 р. С. П. Корольов вступив до Одеської будпрофшколи № 1, яка знаходилася на вул. Ста- ропортофранківській, 18, де за сумісництвом Б. О. Лупанов викладав російську мову та літературу, курс античної літератури [2, од. зб. 15, арк. 21-23; 5, с. 39]. Сам С. П. Корольов згадував про літературні диспути, які влаштовував Б. О. Лупанов - шанувальник Л. М. Толстого, любов до якого він прищепив С. П. Корольову на все життя [7, с. 117].

Паралельно з викладацькою діяльністю Б. О. Лупанов готувався до складання іспитів на отримання професорського звання У 1919 р. склав магістерські екзамени. Радою професорів Новоросійського (Одеського) університету Б. О. Лупанов був обраний і затверджений доцентом кафедри історії західноєвропейських літератур і мов [2, од. зб. 15, арк. 7-8, 10]. Як доцент, пізніше - професор, Б. О. Лупанов працював у колишньому Новоросійському (Одеському) університеті, а після його закриття - у Гумобіні (Інституті гуманітарно-суспільних наук), викладав загальні та спеціальні курси історії західноєвропейських літератур і мов [2, од. зб. 15, арк. 12]. Після закриття Гумобіну Б. О. Лупанов викладав переважно іноземні мови у вищих навчальних закладах міста: Інституті народного господарства, Музичній консерваторії, Медичному інституті, у відновленому Одеському державному університеті, Одеському державному педагогічному інституті іноземних мов тощо. Із 1921 до 1924 рр. був професором загальної літератури в Одеському Інституті народного господарства, у якому також викладав італійську мову [2, од. зб. 15, арк. 13-14].

У 1924 р. конкурсною комісією Б. О. Лупанов був обраний до складу викладачів Медичного інституту з дорученням читати курс латинської мови [2, од. зб. 15, арк. 32; од. зб. 17, арк. 1].

У 1930 р. Б. О. Лупанов подавав заяву на ім'я директора Державної наукової бібліотеки (нині - ОННБ) про прийняття його до складу співробітників, але документів про те, що він був прийнятий на роботу в особовому архівному фонді Б. О. Лупанова немає [2, од. зб. 15, арк. 28-30].

Із січня 1931 р. Б. О. Лупанов - доцент кафедри всесвітньої літератури Одеського інституту народної освіти (ОІНО). У 1932 р., після відкриття в Одеському медичному інституті кафедри мов, на конкурсній основі він був обраний завідувачем кафедри, викладав латинську та німецьку мови [2, од. зб. 15, арк. 13-14]. Водночас керував семінаром латини для підготовки викладачів до кандидатського мінімуму [2, од. зб. 17, арк. 23]. Із квітня 1933 р. Б. О. Лупанов - доцент Одеського обласного філіалу Всеукраїнської промакадемії, а з 1934 р. - професор [6, с. 279].

У 1938 р. Б. О. Лупанов був запрошений на посаду завідувача кафедри романської філології у щойно відкритому Одеському державному педагогічному інституті іноземних мов, після її закриття очолив кафедру мовознавства цього ж закладу [2, од. зб. 16, арк. 31; од. зб. 17, арк. 38]. Із жовтня 1940 р. Б. О. Лупанов - заступник директора інституту з наукової та навчальної роботи [2, од. зб. 16, арк. 12]. З 10 вересня 1941 р. виконував обов'язки директора інституту, організував евакуацію інституту до Маріуполя [2, од. зб. 16, арк. 8].

Відомо, що в період окупації Б. О. Лупанов залишався в Одесі, викладав латинську мову в Одеському медичному інституті [6, с. 279]. Серед документів особового фонду Б. О. Лупанова знаходимо відомості, що під час війни, улітку 1941 р,. він підлягав евакуації разом з Одеським державним педагогічним інститутом іноземних мов до Маріуполя [2, од. зб. 16, арк. 15-16], а також з Медичним інститутом до Ростова [2, од. зб. 16, арк. 17]. Проте, з невідомих причин він залишився в місті.

Серед матеріалів особового архіву Б. О. Лупанова відсутні будь-які документи післявоєнного часу і до смерті вченого у 1959 р., можливо, що вони були знищені фондоутворювачем з невідомих причин. Зберіглися тільки деякі особисті листи від 1951 р. [2, од. зб. 16, арк. 5]. Усі відомості, які ми знаємо про фондоутворювача за цей період, почерпнуті з офіційних документів установ, де він працював, та анкетних даних, складених власноруч Б. О. Лупановим [1, од. зб. 700]. Відомо, що з 1 вересня 1945 р. по 24 травня 1947 р. він викладав курси історії західноєвропейської літератури і загального мовознавства в Одеському державному університеті (нині - ОНУ), паралельно викладав латинську мову в Одеському медичному інституті. 15 січня 1947 р. звільнений з ОДУ у зв'язку з забороною праці за сумісництвом. Із цього часу й до 1959 р. Б. О. Лупанов викладав тільки в медінституті [1, од. зб. 700; 6, с. 279].

Відома одеська адреса фондоутворювача. Із 20-х рр. ХХ ст. і до кінця свого життя Б. О. Лупанов проживав з батьками на вул. Новосельсько- го (Островидова), буд. 51, кв. 12 [2, од. зб. 16, арк. 25 зв.] (іл. 7). Після смерті останніх (батько помер у 1921 р., мати - у 1939 р.) Б. О. Лупанов проживав самотньо [2, од. зб. 15, арк. 15].

Найціннішу частину архіву складають неопубліковані науково-публіцистичні праці професора Б. О. Лупанова, які збереглися у великих шкільних зошитах з рукописним та машинописним текстом. Основні праці: «Л. Н. Толстой об искусстве», «Из прошлого романских языков: Исторические очерки некоторых фонетических явлений романских языков» [2, од. зб. 16, арк. 9] (іл. 8, 9).

Збірка праць Б. О. Лупанова «Очерки и заметки» (Одесса, 1945) (іл. 10) представляє собою зошит з машинописним текстом - зібрання більшості робіт автора, у яку ввійшли такі роботи: «Л. Н. Толстой об искусстве», «Наш первый университет - Михаил Васильевич Ломоносов», «Литературная деятельность митрополита Иоанна ІІ-го», «Дошекспировский Гамлет», «Александро Мандзони (Жизнь и литературная деятельность), «Древнерусская литература Киевского периода ХІ-ХШ веков» - П. В. Владимирова», «В. Садовник. «Хрестоматия для изучения исторической словесности». Вып. 2 (рецензия)», «Латинский язык в Медицинских Высших Учебных Заведениях (Методика преподавания)» [2, од. зб. 16, арк. 9] (Дод. 2).

Великий інтерес представляє праця «Воззрение Л. Н. Толстого на роль и значение искусства», підготовлена як кандидатська робота після закінчення Новоросійського університету [2, од. зб. 8, 9, арк. 41]. Перший варіант її не зберігся, але в архіві є праця «Л. Н. Толстой об искусстве», скоріш за все це перероблений текст дисертації, представляє собою авторський аналіз твору Л. М. Толстого «Что такое искусство?» [2, од. зб. 9, арк. 4-54]. Б. О. Лупанов погоджувався з Л. М. Толстим, що мистецтво має висловлювати та заохочувати найкращі почуття людства, проте обурювався, що Л. М. Толстой перекручував сенс кращих художних творів світового мистецтва, таврував видатних художників, ображав пам'ять Шекспіра, Гете та ін. На його думку, саме така позиція Л. М. Толстого робить його самотнім у поглядах на мистецтво [2, од. зб. 9, арк. 53].

В особовому архівному фонді Б. О. Лупанова також зберігаються його науково-публіцистичні твори, рецензії з окремих питань західноєвропейської та давньоруської літератури, конспекти лекцій та інші рукописи (іл. 11). Серед них критичний розбір праці історика літератури П. В. Владимирова «Древнерусская литература Киевского периода XI- XIII веков», яка вийшла друком у 1900 р. [2, од. зб. 9, арк. 156-205]. Б. О. Лупанов високо оцінив це дослідження як грунтовне вивчення давньоруських пам'яток літератури й кращий посібник для вивчення літературних творів допетровської старовини [2, од. зб. 9, арк. 205].

Інша наукова праця Б. О. Лупанова «Из прошлого романских языков: Исторические очерки некоторых фонетических явлений романских языков» представляє собою рукопис в загальному зошиті в трьох примірниках. Припускаємо, що вона переписана студентами професора з авторських чернеток, тому що написана чітким каліграфічним почерком, який суттєво відрізняється від автографу власника [2, од. зб. 8, арк. 5] (іл. 9). Це грунтовне наукове дослідження романських мов: італійської, румунської, рето-романської, французької, провансальської, іспанської та португальської з залученням порівняльно-історичного методу. Порівнюючи між собою фонетику цих мов, Б. О. Лупанов наводив як приклад історію походження голосних і приголосних звуків, склав детальні фонетичні порівняння звуків [2, од. зб. 8, арк. 22]. У кінці дослідження подано солідну бібліографію [2, од. зб. 8, арк. 140-145]. На думку автора, його нарис може слугувати практичним та довідковим посібником як дослідникам романських мов, так і викладачам курсів романської філогогії та порівняльної граматики [2, од. зб. 8, арк. 138].

Серед комплексу документів особового архівного фонду Б. О. Лупа- нова відсутні щоденники чи інші документи мемуарного характеру, які дозволили б нам простежити його формування в родинному середовищі; визначити події, які стали вирішальними у виборі професії або світоглядних засад; особистісні характеристики; спонукальні мотиви творчих злетів та невдач, поведінку в різноманітних життєвих обставинах і взаємостосунки з оточенням. Такі джерела, безсумнівно, дозволяють відтворити багатогранний соціально-психологічний портрет, відобразити «живу» людину в сукупності всіх притаманних їй особистісно людських даних, а не традиційно формалізовану датами та заслугами постать. Незважаючи на обставини, той комплекс документів, які ми маємо в особовому архівному фонді Б. О. Лупанова, дозволяє нам достатньо широко вивчити життєвий та творчий шлях фондоутворювача.

Матеріали особового архівного фонду Б. О. Лупанова - важливе джерело вивчення наукової та педагогічної спадщини вченого, причетного до становлення та діяльністі багатьох наукових і навчальних установ Одеси першої половини ХХ ст. Зазначимо, що архівний фонд Б. О. Лу- панова, введений до наукового обігу нещодавно, науковцями системно не досліджений. Архівна спадщина професора Б. О. Лупанова представляє безсумнівний інтерес для дослідників гуманітарного профілю.

Список використаних джерел та літератури

документальний архівний науковий

1.Архів Наукової бібліотеки Одеського національного університету (Архів НБ ОНУ). - Ф. 2 (Матеріали до біографій співробітників ОНУ імені І. І. Мечникова). - Од. зб. 700 (Б. О. Лупанов).

2.Архів НБ ОНУ - Ф. 7 (Лупанов Борис Олександрович, особовий фонд). - Од. зб. 1-19.

3.Отчет о работе Научной библиотеки ОГУ им. И. И. Мечникова за 1958 г. / Науч. б-ка ОГУ им. И. И. Мечникова - Одесса, 1959. - 8 с.

4.Отчет о работе Научной библиотеки ОГУ им. И. И. Мечникова за 1960 г. / Науч. б-ка ОГУ им. И. И. Мечникова. - Одесса, 1960. - 35 с.

5.Академик С. П. Королев. Ученый. Инженер. Человек. Творческий портрет по воспо-минаниям современников : сб. ст. / отв. ред. А. Ю. Ишлинский. - М. : Наука, 1986. - 516 с.

6.Запорожець Н. Г. Лупанов Борис Олександрович / Н. Г. Запорожець // Професори Одеського (Новоросыйського) уныверситету : біогр. слов. : в 4 т. / відп. ред. В. А. Смин- тина ; заст. відп. ред. М. О. Подрезова ; авт. вступ. ст. В. М. Хмарський ; упоряд. та бібліогр. ред.: В. П. Пружина, В. В. Самодурова ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, Наук. б-ка. - 2-ге вид., допов. - Одеса : Астропринт, 2005. - Т. 3. - С. 278-280.

7. Королева Н. С. С. П. Королев: отец : к 100-летию со дня рождения : в 3 кн. / Н. С. Королева ; Рос. акад. наук, Совет по космосу. - М. : Наука, 2007. - Кн. 1 : 1907-1938 годы. - 360 с.

Додатки

Лупанов, Борис Александрович. Родился в 1887 г. В 1910 г. Окончил курс Словесного отделения Историко-Филологического факультета быв. Одес. Новороссийского университета. С 1910 по 1920 г. состоял преподавателем средних учебных заведений гор. Одессы, преподавал латинский язык, русский язык и литературу, методику преподавания русского языка, историю, педагогику.

С 1914 по 1920 г. состоял лектором истории Всеобщей литературы в Одес. Государственной Консерватории. Параллельно с преподавательской работой готовился к экзаменам для получения профессорского звания.

В 1919 г. закончил по правилам, установленным дореволюционным университетским Уставом, сдачу называвшихся тогда магистерских испытаний по истории Всеобщей литературы и романо-германских языков. Советом профессоров быв. Одес. Новороссийского университета был избран и утверждён приват-доцентом по кафедре Истории западноевропейских литератур и языков.

В качестве доцента, затем профессора читал в бывшем Новороссийском Университете, а после его закрытия в Гуманитарно-Общественном Институте (Гумобин) общие и специальные курсы истории западно-европейских литератур и языков. По закрытию Гумобина перешёл главным образом на преподавание иностранных языков в высших учебных заведениях.

В 1924 г. Конкурсной комиссией был избран в число преподавателей Одесского Гос. Медицинского Института с поручением чтения курсов латинского языка.

В 1932 г. по открытии в этом Институте кафедры языков снова Конкурсной комиссией был избран заведующим этой кафедры.

В 1938 г. с момента открытия Одес. Государ. педагогического института иностранных языков был приглашён на должность заведующего кафедрой романской филологии, а по закрытии последней принял на себя обязанности заведующего кафедрой общего языковедения. Кроме того, в настоящее время состою заместителем директора по научной и учебной части указанного Института.

Имею труды:

«Воззрения Л. Н. Толстого на роль и значение искусства (кандидатская работа при окончании университета);

«Предшественники Гамлета»;

«Методика преподавания латинского языкы в Мед. Вузах»;

«Из прошлого Романских языков» (Исторические очерки), Iя ч. - «Исторический обзор развития гласных романских языков» (4 главы)

IIя ч. - «Исторический обзор развития согласных звуков романских языков» (3

Размещено на Allbest.ru