Операція збройних сил Ізраїлю "Моше" як перша в історії стратегічна гуманітарна акція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Операція збройних сил Ізраїлю "Моше" як перша в історії стратегічна гуманітарна акція

Поспєлов А.С.

кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова

Анотація

В статті розглядаються причини, хід та наслідки проведення спеціальної рятувальної операції стратегічного рівня "Моше" - евакуація фалашів з Ефіопії до Ізраїлю. Головна увага приділяється оригінальним діям ВМС Ізраїлю, завдяки котрим ця операція мала успіх.

Ключові слова: "холодна війна", сфера впливу, локальний конфлікт, регіональний конфлікт, фалаші, військово-морські сили, геноцид.

Поспелов А.С. Операция вооруженных сил Израиля "Моше" как первая в истории стратегическая гуманитарная акція. - Статья.

Аннотация. В статье рассматриваются причины, ход и последствия проведения специальной спасательной операции стратегического уровня "Моше" - эвакуация евреев--фалашей из Эфиопии в Израиль. Основное внимание уделяется оригинальным действиям ВМС Израиля, благодаря которым эта операция имела успех.

Ключевые слова: "холодная война", сфера влияния, локальный конфликт, региональный конфликт, фалаши, военно-морские силы, геноцид.

Poshielov A. Operation of the Armed Forces of Israel "Moshe" as the first strategic humanitarian action in history. - Article.

Summary. The article examines the causes, course and consequences of a special rescue operation of the strategic level "Moshe" - the evacuation of Jewish Falash from Ethiopia to Israel. The main attention is paid to the original actions of the Israeli Navy, thanks to which this operation was a success.

Key words: "cold war", sphere of influence, local conflict, regional conflict, Falash, naval forces, genocide.

Межа ХХ - ХХІ століть знаменувалася посиленням інтересу в історичній науці до різноманітних збройних конфліктів, які мали місце після закінчення Другої світової війни. Однак, поряд з дослідженням причин виникнення, розвитку та наслідків даних подій, вчені активно прагнуть класифікувати їх. При цьому, найбільш актуальними в системі сучасної класифікації і типології військових конфліктів виступають не повномасштабні війни, а всілякі військові акції, особливо ті, що мають гуманітарний характер, початок яким заклала, як це не дивно Держава Ізраїль.

Найвідомішою ізраїльської військової операцією з порятунку людей, по праву вважається рейд на Ентеббе в червні 1976 г. Але куди більш масштабної виглядає операція "Моше" ("Моісей") проведена ЦАХАЛ (Армією Оборони Ізраїлю) в кінці листопада 1984 року. Ця операція (продовження якою під іншими назвами і новими методами дій, тривала фактично до кінця 1990 р.) мала на меті евакуацію ефіопських євреїв - фалашів з охопленою де-факто громадянською війною і передумовами до етнічних чисток Народної Демократичної Республіки Ефіопія на чолі з тодішнім диктатором Менгісту Хайле Маріамом. Оригінальною рисою операції "Моше" було те, що саме в ній брав активну участь військово-морський флот Ізраїлю, причому виконуючи функції стратегічного масштабу (в умовах, коли навіть теоретично, корабельний склад ВМС цієї країни, робити це не дозволяв). Такого ні до, ні після зазначених нижче подій, більш ніколи не повторювалося. рятувальний фалаш єврей

Слід зазначити, що ані в українській, ані в сучасній російській історіографії ця операція ніколи не висвітлювалась. Західна ж історіографія, робить акценти саме на ефіопську громадянську війну лише по ходу, говорячи про небезпеку євреїв-фалашів [7, р. 399]. Втім, навіть представлена там доволі обмежена інформація цілком базується на конспективних свідченнях ізраїльської історіографії, яка нажаль висвітлює лише сам факт евакуації євреїв-фалашів до Ерц-Ізраель [4, 6]. Через це, відновити картину операції "Моше" представляється можливим використовуючи не суто історичну, а спеціальну літературу по окремим технічним засобам, що були в ній задіяні. Саме це і покладено в основу даної розвідки.

Громада фалашів, жила на Африканському Розі більше 3000 років і, на думку багатьох дослідників, може вважатися найдавнішої іудейської громадою в Африці [1]. До 1974 р, положення фалашів в імператорської Ефіопії було нормальним, якщо не сказати більше - вони вважалися "священною коровою" держави. Уряд не чигало на їх індивідуальність, а з 1960-х рр. навіть загравав з ними, намагаючись через фалашей вийти на Ізраїль і отримати від нього певну економічну допомогу. Всупереч очікуванням практично ніякої допомоги Ефіопії з боку Єврейського Держави не було. Ізраїль обмежувався лише окремими програмами співпраці з режимом імператора Хайле Селасіє II.

Ситуація різко змінилася в 1974 р, коли в злиденній Ефіопії стався військовий переворот. В його результаті до влади прийшло прокомуністичне керівництво на чолі з полковником Менгісту Хайле Маріамом. В країні миттєво активізувалися різноманітні міжнаціональні та міжплемінні конфлікти, изотліли фактично з початку 1950-х рр. Сомалійські-ефіопський конфлікт 1977-1978 рр. і перемога в ньому Ефіопії на деякий час знизив гостроту внутрішніх протиріч. Однак уже в кінці 1978 р. країна занурилася в стан перманентної громадянської війни, викликаної прорахунками уряду Адіс-Абеби у внутрішній, зовнішній і особливо в національній політиці [3, с 439-444].

Серія антиурядових збройних виступів, провідниками котрих виступили дві антімаріамовскі військово-політичні організації (ВПО) - Фронт Національного Визволення Еритреї та Фронт Визволення провінції Тиграй, крім іншого, торкнулися і території населеної фалашами. Традиційно миролюбні, що не володіють вкоріненими військовими традиціями і з огляду на це не прийняли участь у внутрішньодержавних конфліктах, фалаші виявилися "між молотом і ковадлом". їх доля практично не цікавила керівництво Ефіопії, а ось лідери двох ВПО, що боролися з ним, все ж зробили спробу залучити частину фалашів у свої військові формування. Втім, ця спроба виявилася абсолютно безрезультатною.

Громадянська війна спонукала фалашів участі в ній не брати, бігти на північ Ефіопії і в південний Судан. Втечу фалашів посилила і посуха 1983 р. наслідком чого став голод в Ефіопії. Весь світ надавав голодуючій країні продовольчу допомогу, але в умовах внутрішньодержавного конфлікту вона була практично даремною.

Сховавшись в Судані фалаші аж ніяк не виявилися в безпеці. Позбувшись, здавалося, від однієї війни, вони отримали іншу - в 1983 р. регулярна армія Ефіопії провела операцію "Червона зірка" проти Судану [3, с. 442], що мала фактичну мету не тільки і не стільки ліквідувати територіальні суперечності з північним сусідом, а запобігти втечі до цієї держави громадян Ефіопії, в тому числі і фалашів. І хоча ефіопська армія зазнала поразки, натиск на фалашів лише посилився.

В цих умовах уряд Ізраїлю спробував радикально і без зайвого шуму, вирішити проблему - евакуювати фалашів в Ерц-Ісраель. Тим більше, що рятуючи чорношкірих іудеїв Телль-Авів на міжнародному рівні позбувався ярлика "расистської держави".

Вже з 1980 р. фалаші невеликими групами вивозилися з Ефіопії в Ізраїль на літаках державної авіакомпанії "Ель-Ал" і транспортниках військово-повітряних сил. Але влітку 1984 р. ситуація різко погіршилася, оскільки ерітрейські повстанці прорвали фронт в районі м Тесеней і над фалашами виникла загроза фізичного знищення. Намагаючись знайти винного, спецслужби Ефіопії почали різати фалашів, звинувачуючи їх в своїх невдачах і у співпраці з Еритрейськими сепаратистами. Втеча ефіопських євреїв набула величезного масштабу, і в Ізраїлі усвідомили, що сил авіації в умовах, що склалися, явно недостатньо для їх евакуації по вже організованому повітряному мосту Хартум - Тель-Авів.

В результаті було прийнято рішення - за допомогою офіцерів Моссаду (зовнішньої розвідки), які таємно прибули до Судану і Ефіопії, виводити групи фалашів до суданського узбережжя Червоного моря, де евакуювати їх на судах і кораблях військово-морських сил Ізраїлю.

Проблема полягала лише в тому, що ВМС Ефіопії могли паралізувати рух шляхом військових акцій біля узбережжя Судану, що вже відбувалося в 1981 р. Отже, ізраїльські судна необхідно захистити військовими кораблями. Але ізраїльська флотилія в Ейлатській затоці з 7 патрульних катерів типу "Дабур" для цього явно не підходила через слабкість озброєння, малої водотоннажності (не більше 30 осіб могли взяти на борт) і малого радіусу дії.

Знайдене рішення виявилося ризикованим і не стандартним. У жовтні--листопаді 1984 г. 2 ракетні катери типу "Решеф" зробили безприкладний перехід навколо Африки з Середземного в Червоне море, дозаправляючись від танкерів (вперше в історії Ізраїлю) тільки в море, без заходу в іноземні порти [2]. Вони самою своєю присутністю паралізували ВМС Ефіопії (2 малих ракетних кораблі, 2 сторожових кораблі і понад 30 бойових катерів різних типів) [5]. В результаті вдалося організувати не тільки повітряний, а й морський міст, завдяки чому за місяць до Ізраїлю евакуювали майже 14000 фалашів, з них половину морським шляхом.

Операція "Моше" обійшлася без реального застосування зброї, хоча саме до цього моряки, льотчики і розвідники Ізраїлю були готові. Вона також не привела до остаточного вивезення фалашів з Ефіопії. Цей процес тривав аж до 2000 року і зажадав проведення у травні 1991 р. операції "Шломо" - тепер вже чисто повітряної. Однак саме восени 1984 р. ВМС Ізраїлю продемонстрували, що вони можуть самостійно вирішувати стратегічні операції далеко від рідних берегів. А тому, Ізраїль відтепер став повноцінною морською державою.

Література

1. Абба Эвен. Мой народ. - Иерусалим: Алия, 1991. - С. 232.

2. Боевые корабли мира 1991-1992. Справочник / Под ред. Ю. Апалькова. - Т.1. - М.: Анастасис, 1993.

3. Войны второй половины ХХ века / Автор-составитель А.Н. Гордиенко. - Минск: Литература, 1998.

4. Краткая еврейская энциклопедия / Под ред. Ари Авнера и Нафтали Прата. - Т. 10. - Иерусалим, 2001. - С. 766-767.

5. Павлов А. Боевые корабли СССР и России 1945 - 1995. - Якутск, 1995. - С. 104, 111.

6. Самуэль Рина. И соберу вас. История современного Израиля. - Иерусалим: Вайля, 1993. - С. 194-195.

7. Телушкин Раби Йосеф. Еврейский мир. Важнейшие знания о еврейском народе, его истории и религии. - М. - Иерусалим, 1995. - С.282-283.

8. The Cambridge historu of the Cold war. - VOLUME III. - Endings: Cambridge Histories Online. Cambridge University Press, 2010. - 1142 p.

Размещено на Allbest.ru