Населення села Ярославки у другій половині XVIII ст. (за матеріалами відомостей Києво-Видубицького Свято-Михайлівського чоловічого монастиря)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ярославка чисельність смертність населення

Стаття з теми:

населення села Ярославки у другій половині XVIII ст. (за матеріалами відомостей Києво-Видубицького Свято-Михайлівського чоловічого монастиря)

Адабаш М. О., аспірант кафедри давньої та нової історії України, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Київ, Україна)

На основі матеріалів екстрактів метричних відомостей та інших джерел статистично-облікового і статистично-описового характеру проведено дослідження особливостей природнього руху населення села Ярославки (нині -- Чернігівська область) у другій половині XVIII ст. Задля отримання достовірної інформації використовувались методи історичної демографії і квантитативної історії, апробовані вітчизняними і європейськими істориками, також проведені порівняння з даними по інших населених пунктах регіону. У результаті були отримані конкретні дані про тип приросту населення, загальну чисельність жителів села Ярославка, місцеві показники народжуваності шлюбності, смертності, чисельність представників духовенства.

Тематика статті має широкий потенціал для подальших досліджень як суто в історико-демографічному і регіональному напрямі, так і загалом для вивчення української історії XVIII ст.

Ключові слова: історична демографія, Ярославка, природній рух населення, екстракти метричних відомостей, Козелецька протопопія, Київська єпархія.

In the article, on the basis of extracts of parish registers and other statistical-accounting and statistical-descriptive sources, I studied features of the natural population of the village Yaroslavka (now -- Chernihiv region) in the second half of the XVIII century. In order to obtain reliable information, I used methods of historical demography and quantitative history, tested by native and European historians. Also I made comparisons with other settlements of the region. As a result, concrete data about the type of population growth, the total number of residents of the village Yaroslavka, local birth rates, marriages, deaths, and the number of clergy were obtained.

The subject matter of the article has a wide potential for further research, both purely in the study of historical demography and the study of regional areas, and in general for the study of Ukrainian history in the 18 century.

Keywords: historical demography, Yaroslavka, natural movement of population, extracts of parish registers, Kozelets'ka protopopia, Kyiv Orthodox Diocese.

Наш час звичним стало використання методів історичної демографії для досліджень у галузі новітньої історії. Ми можемо оперувати данимипереписів, статистикою органів влади, а отже можемо аналізувати великі масиви інформації з високим ступенем достовірності як по окремим населеним пунктам і окремим групам населення, так і по цілим державам і макрорегіонам. А як щодо аналізу демографічних даних за допомогою матеріалів, що хронологічно відносяться до раннього нового часу? Що ж, насправді у нас є можливості досліджувати питання чисельності населення і його структури, оскільки останні кілька десятиліть історики з різних держав успішно застосовують методи квантитативної історії і аналізу кількісних показників у статистичних джерелах. Застосувавши відповідні методи для дослідження минулого такого села як Ярославка, що у другій половині XVIII ст. територіально належало до Бобровицької сотні Київського полку, а нині знаходиться у Бобровицькому районі Чернігівської області, ми зможемо глибше розкрити окремі аспекти соціальної історії цього населеного пункту і навіть екстраполювати отримані дані для отримання певних висновків по історії населення України у другій половині XVIII ст.

Звісно, ми не можемо бути упевненими, що при спробах реконструювати показники народжуваності, смертності, шлюбності чи інші демографічні процеси доіндустріальної доби на теренах сучасної України будуть отримані повністю об'єктивні дані. Наявні джерела бувають неповними, часом суперечать одне одному, тому проблема достовірності матеріалів, що датуються XVIII ст., буде існувати завжди. Все ж, масив наявної в архівах інформації є достатнім для багатьох досліджень подібного типу, так що при бажанні сучасні українські історики можуть провести демографічний аналіз окремих сіл, міст, цілих регіонів, що у майбутньому може сприяти створенню більш-менш достовірної картини українського народонаселення у ретроспективі, дозволить нам доповнити дані по політичній чи економічній історії і, відповідно, розширити уявлення про наше минуле. Утім, слід зазначити, що будь-які архівні матеріали дадуть нам мало інформації, якщо не будемо використовувати відповідних методів, апробованих поколіннями істориків, тому було б правильним сказати декілька слів про методологічний базис дослідження.

Специфіка історичної демографії полягає у тому, що нам недостатньо загальноісторичних методів на зразок хронологічного чи ретроспективного. Для аналізу матеріалів метричних відомостей, екстрактів та інших джерел подібного роду часто використовуються методи квантитативної історії - такого направлення історичної науки, для якого характерне використання кількісних методів, а на сучасному етапі - використання інформаційних технологій. На відміну від історика, який зазвичай працює з наративними джерелами і отримує інформацію через інтерпретування тексту, у нашому випадку історику треба досліджувати числові величини, які можна обчислити і верифікувати. Саме тому історична демографія і оперує методами, які не можна назвати традиційно історичними. Серед них відомі: метод дескриптивної статистики (статистичний опис явищ чи процесів), вибірковий метод (створення репрезентативної вибірки даних, потім її обробка та аналіз), кореляційний аналіз співвідношень і зв'язків, виражених у кількісних показниках. Використовуючи зазначені методи, ми в теорії можемо не лише просто проаналізувати статистичні дані, але і створити моделі певних історичних процесів і явищ.

Науковий інструментарій історичної демографії, звісна річ, виник не відразу. В першу чергу ми маємо завдячувати напрацюванням вченим із французької школи «Анналів», що запозичили статистичні методи соціології у своїх історичних пошуках. Аналіз еволюції демографічного процесу присутній у класичних працях Фернана Броделя «Що таке Франція?» і «Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм». За Ф. Броделем динаміка населення свідчить про прогрес у суспільстві (або його відсутність), тому ми можемо простежити пряму кореляцію між економічним розвитком та змінами чисельності населення, його демографічної поведінки. Вплив Броделя відчутний у працях іншого французького історика - П'єра Шоню, якого можна назвати одним з родоначальників квантитативної історії як такої. Праці Ф. Броделя і П. Шоню сприяли появі «нової демографічної історії» - науковому напряму, основою якого є введення до наукового обігу масових джерел по історичній демографії і саме завдяки якому по всій Європі розпочалося широке використання даних церковно-приходських книг в історико-демографічних студіях.

Основоположники нової демографічної історії, Луї Анрі та Алан Блюм, в 1950-х роках розробили спеціальні методики демографічного аналізу, представлені в монографії «Методика аналізу в історичній демографії» [3]. Завдяки цьому стало можливим вивчати структуру і ґенезу як сімей, так і цілих соціумів протягом доволі значних часових відрізків, визначати тип відтворення населення тощо. У наш час проаналізовані вже дані мільйонів метричних записів, що дозволило створити масштабні реконструкції демографічної історії таких держав як Франція і Велика Британія. Більш того - була створена техніка зворотної проекції, що дозволяє робити доволі достовірні припущення про періоди, які не були охоплені переписами.

Відповідно і сучасні українські дослідники також використовують методи історичної демографії як і вузькоспеціалізованих працях, так і у більш розлогих розвідках. Не так вже і важливо, які саме джерела використовуються, більш значущим є правильний підхід до їх інтерпретації. У якості прикладу можна згадати ґрунтовні монографії Ігоря Сердюка на базі даних Рум'янцевського опису [21; 22], у яких у тому числі піднято проблеми достовірності проаналізованих джерел. Інший приклад - монографія Юрія Волошина «Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у ХУЛІ ст.» [4], у якій досліджується сільське населення Стародубського полку і вивчаються його демографічні характеристики. Смертність в Гетьманщині, у тому числі її сезонність, статевовікові параметри, основні чинники досліджує Олена Замура [7]. Демографічні характеристики козацького населення Чернігівського полку висвітлив Дмитро Казіміров [8], особливості сімейної організації на теренах Гетьманщини вивчаються Олександром Сакалом [19; 20]. Також не можна не згадати ряд праць Віталія Дмитренка про парафіяльне духовенство [5; 6], дослідження Ірини Петренко про шлюбно-сімейні відносини [16] і розвідки Ольги Романової про сповідальні книги [18]. Таким чином, лише поглянувши на ці приклади, стає зрозуміло, що використання історико-демографічного підходу все ж таки знайшло своє місце у сучасній українській історичній науці.

У той же час ми маємо з обережністю ставитися до отриманих за допомогою вище зазначених методів висновків. Переоцінка демографічного фактору може призводити до викривлення і спотворення історичної дійсності, оскільки ігнорування економічних чи релігійних чинників, соціальних механізмів досліджуваної доби веде до однобокості дослідження. Тому будемо намагатися враховувати по мірі можливості ті фактори, які не стосуються демографічних студій, і спробуємо розкрити невідомі досі сторінки історії такого населеного пункту як Ярославка.

Перш за все, нам слід відповісти на два питання: чому Ярославка є важливою для подібного роду досліджень і що нам відомо про історію села у ХУШ ст. з різноманітних історичних праць? Специфіка Ярославки полягає у тому, що у 1712 році гетьман Іван Скоропадський передав село, що знаходилося у його особистій власності, Києво-Видубицькому монастирю в якості компенсації за втрату маєтностей на Правобережжі, що на той час перебувало під контролем Речі Посполитої. У 1718 році жалувана грамота була підтверджена Петром I і як результат все подальше ХУШ ст. село знаходилося у монастирському віданні [23]. Таким чином, монастир постійно вів діловодство, пов'язане з Ярославкою, організовано створювалися реєстри і відомості монастирських підданих, так що в нашому розпорядженні є дані за різні роки, що відкриває можливість для створення репрезентативної вибірки. Також слід зауважити, що більша частина з дотичних до теми архівних матеріалів нині перебувають фонді 130 ЦДІАК України (Києво-Видубицький Свято-Михайлівський чоловічий монастир), що полегшує роботу над пошуком і аналізом потрібних даних.

Таблиця 1 - Народжуваність, шлюбність і смертність у с. Ярославка за матеріалами екстрактів метричних відомостей

Щодо наукових досліджень села Ярославки, то можна згадати коротку статтю у 26 томі «Історії міст і сіл УРСР», присвяченого Чернігівській області [17, с.197]. Свідчень про населення села у XVIII столітті у статті вказано не було, присутні лише загальні дані, починаючи з перших свідчень про село, датованих XII ст. В останні роки було опубліковані ряд джерел, у тому числі офіційне листування Івана Скоропадського, у якому також велася мова і про справи, пов'язані із селом Ярославка [12; 13]. У той же час в українській історіографії все ще не існує публікацій, у яких би писалося про населення Ярославки часів Гетьманщини і саме тому введення у науковий обіг раніше невідомих матеріалів є однією з цілей даного дослідження. Як уже зазначалося вище, основним для нас є фонд Києво-Видубицького монастиря ЦДІАК України, також використовуються матеріали фонду Київської духовної консисторії, що містять екстракти метричних відомостей з усієї території Київської єпархії. Окреме значення мають матеріали фонду №57, присвяченого Генеральному опису Лівобережної України 1765-1769 рр. У книзі про Ярославку, зокрема, були розміщені описи дворів села, а також були зроблені і чисто статистичні вставки, наприклад, перерахунок нив [24, арк. 3132]. Крім того, ми маємо у своєму розпорядженні загальну чисельність чоловіків у Ярославці за 1787 рік, вказану у описі Київського намісництва.

Перед тим як перейти до аналізу даних екстрактів метричних відомостей, слід нагадати, що метричні відомості представляли собою щорічні статистико-демографічні дані номінативної частини метричних книг, що складалися парафіяльним священиком. Метрична книга розраховувалася на рік і відповідно складалася з трьох частин: про народжених (охрещених), одружених (дані про вінчання) і померлих [14]. Для кожної частини підбивалися підсумки за місяць і за рік. Відповідно, загальна чисельність народжених, одружених і померлих за рік міститься в кожному екстракті (приходському, по протопопії чи загальному по єпархії). Екстракти метричних відомостей були своєрідними витягами, що складалися щорічно після фіксації даних у метричній книзі і подавалися парафіяльними священиками в консисторію, а консисторськими чиновниками - в Синод. Вивчення особливостей кожного окремого узятого екстракту може бути окремим предметом для дослідження, подібні спроби проаналізувати джерело даного типу вже мали місце [1], наразі же не будемо зупинятися на цьому детально.

У селі Ярославка була одна церква - з посвятою Покрови Пресвятої Богородиці, відповідно всі сільські православні жителі належали до одного приходу. За екстрактом метричних відомостей Києво-Видубицького монастиря по селу Ярославка за 1756 р. можна побачити наступні дані: зафіксовано 61 народження (29 - чоловічої, 32 - жіночої статті), проведено 24 вінчання, 29 людей померло (17 - чоловічої, 12 - жіночої статі) [27]. Серед померлих 3 особи чоловічої статті мали менше року від народження. У екстракті метричних відомостей за 1757 рік зафіксовано 42 народжених (30 - чоловічої, 12 - жіночої статті), проведено 8 вінчань, 48 людей померло (23 - чоловічої, 25 - жіночої статі) [29]. Двадцять років потому, у 1778 році в екстракті метричних відомостей було зафіксовано вже 85 народжених (39 хлопців, 46 дівчат), укладено 21 шлюб, померло 34 людини (18 чоловіків, 19 жінок) [25, арк. 13зв]. Отже, за зазначеними даними ми можемо прослідкувати різницю як між роками, що йшли підряд (1756 і 1757), так і порівняти їх з матеріалами, записаними через 20 років після упорядкування першого з розглянутих екстрактів. Заради спрощення картини розглянемо таблицю по рокам.

У наведеній таблиці помітним є значний приріст населення села у 1756 року (переважання народжених над померлими становило 32 особи), у той же час у наступному, 1757 році, зафіксовано переважання чисельності померлих над новонародженими (різниця в 6 осіб). Крім того, у вічі впадає статева диспропорція між новонародженими особами чоловічої та жіночої статті (30 осіб проти 12), що не є характерним для більшості даних у екстрактах метричних відомостей. Що ж є причиною доволі значних коливань у природньому русі населення? Насправді, подібна картина є звичною для суспільств доіндустріальної доби, оскільки населення у ХУЛІ ст., як і раніше, залежало від кліматичних умов, врожайності, епідемій та інших екзогенних (зовнішніх чинників), на які люди того часу вплинути не могли. Ігор Сердюк зазначав, що подібні коливання дозволяють висловити припущення про вплив таких об'єктивних факторів як недорід, голод, спалахи віспи [22, с. 104]. Під 1756 роком фіксується значний приріст населення. Імовірно, що він пов'язаний з великим врожаєм 1755 р., який усунув недоїдання, і міг сприяти нормальному перебігу вагітності у жінок. Осінь цього року могла бути сприятливою для шлюбів, зачать, а наступний рік сприятливим для народжень. Натомість, у інші роки могли негативно позначитися несприятливі природні явища, такі як нальоти сарани, що доволі часто фіксуються у тогочасних джерелах. Екстракт метричних відомостей 1778 року демонструє нам ще більший приріст, ніж у 1756 році, і ми можемо стверджувати, що загалом для Ярославки у другій половині XVIII ст. характерний прогресивний тип росту населення, для якого типові значні показники народжуваності і смертності при переважанні першої.

Показники природного руху населення, звісна річ, є одними з основних при демографічному аналізі, але для повноцінного дослідження народонаселення слід оперувати даними про загальну його чисельність. Відповідну інформацію за 1787 рік ми можемо отримати з опису Київського намісництва, де вказана чисельність чоловіків в усіх населених пунктах регіону. У Ярославці проживало 867 осіб чоловічої статті згідно з книгою Київського намісництва 1787 року [15, с. 278]. Далі ми ступаємо на стежину припущень, оскільки достовірними даними не володіємо. Якщо допустити, що жіноче населення було приблизно рівним чоловічому, то загальне населення села становило близько 1734 осіб. При народжуваності у 85 осіб отримуємо коефіцієнт, що дорівнює 49%о, що загалом близько до 51%о - середнього показника народжуваності сільського населення Східної Європи у XVIII столітті [11, с. 179]. Схожість цих показників є підтвердженням того, що наші розрахунки на основі уривчастих архівних матеріалів повинні бути близькими до істини. Окрім того, такий показник народжуваності є доволі високим і тому характерним для традиційного суспільства. Ряд дослідників вважає, що високий рівень дітонародження може бути пов'язаним із значним рівнем використання найманої дитячої праці, тобто існував і економічний базис для відповідної демографічної поведінки [10].

Звісна річ, ми не можемо нехтувати такими явищами як традиційно висока дитяча смертність у традиційних суспільствах. Метричні книги фіксували акт хрещення, а не народження, тобто між цими подіями могло пройти більше тижня, за цей час частина дітей могла померти. Окрім того, часто недостовірними є дані про вік на момент смерті - через неписьменність великої частки населення люди могли просто не знати точної дати свого народження, що ще більше викривляє відому нам демографічну картину, але в той же час не заважає робити достовірні узагальнення. Населення села Ярославки наприкінці XVIII ст. перевищувало чисельність у 1500 осіб, для нього були характерні значні коливання річних показників народжуваності і смертності, загалом дані показники були доволі високими, такими, що відповідають нашим уявленням про село у доіндустріальну добу. У більшості випадків народжуваність усе ж переважала над смертністю, тобто для села був характерний прогресивний тип приросту населення.

З окремих джерел ми можемо дізнатися про особливості соціального складу населення села. Так, у описі Київського намісництва за 1781 рік згадується про проживання у селі 5 представників духовенства і 3 різночинців [15, с. 96]. Якщо знову ж таки звернутися до фонду Києво-Видубицького монастиря, то дізнаємося, що за у селі Ярославка на 1756 р. нараховувалося 4 представника духовенства (1 піп, 2 дяки, 1 пономарь) при одній церкві Св. Покрови [26]. Аналогічні дані подаються за 1757 [28] і 1762 [30] роки, що свідчить про певну сталість чисельності духовенства. Відповідно, на 1781 рік ми маємо уже 5 представників кліру, тобто, якщо зміни у приході й відбувались, то були незначними - даної чисельності представників духовенства вистачало для доволі значного за розмірами сільського поселення.

Крім того, треба також зауважити, що у описі Київського намісництва за 1781 рік вказувалася і загальна кількість хат у населених пунктах (у Ярославці, відповідно, їх нараховувалося 226) [15, с. 96], що дає нам змогу оцінити співвідношення кількості членів сім'ї, проживаючих в одному місці. Поділивши населення села (понад півтори тисячі жителів) на число наявних хат, отримаємо показник у 6-7 осіб на домогосподарство. Подібне число свідчить про переважання нуклеарної сім'ї (такими називають сім'ї, які зазвичай включають тільки шлюбну пару з дітьми, котрі не перебувають у шлюбі). Тобто ми можемо висунути тезу, що патріархальна сім'я, яка включала кілька поколінь, проживаючих разом, не була основною у селі Ярославка у другій половині XVIII ст., що не суперечить загальним даним, відомим про інші населені пункти, чиї церковні приходи територіально належали до Козелецької протопопії Київської єпархії [2].

Отже, з наявних матеріалів ми змогли почерпнути багато цінних свідчень про здавалось би незначний населений пункт на півночі Україні, отримана інформація дозволяє нам не лише детальніше розповісти про минуле села Ярославка, але і створити фундамент для подальших історико-демографічних студій, що допоможуть відкрити невідомі сторінки історії, а можливо і переглянути деякі існуючі концепції у вітчизняній історіографії. Звісна річ, на даний момент розглянута лише невелика частина архівних матеріалів, ряд неопрацьованих джерел очікує тих, хто візьметься за їхнє введення у науковий оббіг. Залишається сподіватися, що історична демографія в Україні буде набирати популярність серед науковців і ми станемо свідками появи ґрунтовних досліджень по явищам і процесам, які мали місце у ранню модерну добу, у тому числі і по тим, що мають відношення до села в Чернігівській області під назвою Ярославка.

Список використаних джерел

1. Адабаш, М., 2018. `Екстракт метричних відомостей Київської єпархії 1778 року як джерело з історичної демографії України', Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць, Гол. ред. В. М. Вашкевич, К.: «Видавництво «Гілея», Вип.134 (7), с.152-156.

2. Адабаш, М., 2018. `Особливості природнього руху населення Козелецької протопопії у другій половині XVIII ст. (за матеріалами екстрактів відомостей Київської єпархії)', Часопис української історії, За ред. доктора історичних наук, професора А. П. Коцура, К., Вип.38, с.17-23.

3. Анри, Л., Блюм, А., 1997. `Методика анализа в исторической демографии', Пер. с франц. С. Хока и Ю. Егоровой, М.: РГГУ, 207 с.

4. Волошин, Ю., 2005. `Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у ХУІІІ ст. (історико-демографічний аспект)', Полтава: АСМІ, 312 с.

5. Дмитренко, В., 2009. `Сім'ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття - спроба історико- демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії', Краєзнавство, К.: Національна спілка краєзнавців України, Інститут історії України НАН України, №3-4, с.202-207.

6. Дмитренко, В., 2009. `Шлюб і сім'я у середовищі парафіяльного духовенства другої половини XVIII ст.: спроба аналізу за матеріалами сповідних розписів (на прикладі парохів Пирятинської протопопії)', Краєзнавство, К.: Національна спілка краєзнавців України, Інститут історії України НАН України, №1-2, с.181-188.

7. Замура, О., 2009. `Смертність у природному русі населення містечка Сорочинці у XVIII ст.', Краєзнавство, К.: Національна спілка краєзнавців України, Інститут історії України НАН України, №3-4, с.207-213.

8. Казіміров, Д., 2010. `Менська сотня Чернігівського полку за Переписними книгами 1666 р.', Сіверянський літопис, Чернігів: КП«Видавництво «Чернігівські обереги», №6, с.20-29.

9. Маслійчук, В., 2008. `Дітозгубництво на Лівобережній та Слобідській Україні у другій половині XVIII ст.', Харків: Харківський приватний музей міської садиби, 128 с.

10. Маслійчук, В., 2008. `Про «батьківство» і «материнство» на Лівобережній Україні другої половини XVIII ст.', Народна творчість та етнографія,К.: НАНУ, ІМФЕім. М. Т. Рильського, №5, с.21-26.

11. Миронов, Б., 2003. `Социальная история России периода империи (XVIII - нач.XIX вв.)': В 2-х т., СПб.: изд. Дм. Буланин, Т.2, 3-е изд. испр., доп, 584 с.

12. Мицик, Ю., Тарасенко, I., 2014. `З джерел до історії Свято-Михайлівського Видубицького монастиря початку XVIII ст.', Труди Київської Духовної Академії: богословсько-- історичний збірник Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату, №14, с.204-214.

13. Мицик, Ю., Тарасенко, I., 2016. `З нових документів до історії Сіверщини (друга половина XVII - XVIII ст.) (частина 4)', Сіверянський літопис, Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги», №5, с.67-89.

14. Мордвінцев, В., Томазов, В., 2009. `Метричні книги', Енциклопедія історії України: у 10 т., Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Ыститут історії України НАН України, К.: Наук. думка, Т.6: Ла-Мі, с.627.

15. `Опис Київського намісництва 1781 р. Описи Київського намісництва 70-80-х років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела', 1989, АН УРСР, Археографічна комісія та ін. Упорядн.: Г. В. Болотова та ін. Ред. кол.: П. С. Сохань (відп. ред.) та ін., К.: Наук.думка, 392 с.

16. Петренко, I., 2009. `Шлюбно-сімейні відносини українців у другій половині XVIII ст.: Монографія', Полтава: РВВ ПУСКУ, 119 с.

17. Прокопенко, ЛЄ., Xристюк, ВЗ., 1972. `Ярославка', Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область, К.:Головна редакція УРЕ АН УРСР, с.197.

18. Романова, ОО., 2008. `Сповідальні книги Київської митрополії XVIII ст. як спосіб церковного контролю за мораллю парафіян', Український історичний журнал, К, №4, с.122-148.

19. Сакало, О., 2008. `Структура сім'ї на території Гетьманщини середини XVIII століття (на прикладі села Карпилівка Яблунівської сотні Лубенського полку)', Історичні записки: Зб. наук. праць, Луганськ, Вип.18, с.177-187.

20. Сакало, О., 2008. `Типологія домогосподарств селян Лівобережжя вдругій половині XVIII ст.: на прикладі села Нехристівки Курінської сотні Лубенського полку', Український селянин, Черкаси, Вип.11, с.211-213.

21. Сердюк, I., 2008. `Особливості відображення вікових категорій населення Лівобережної України в Румянцевському описі Малоросії', Вісник Черкаського університету. Сер. «Історичні науки», Черкаси, Вип.133-134, с.55-62.

22. Сердюк, І., 2011. `Полкових городов обивателі: історико- демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини ХУІІІ ст.', Полтава: ТОВ «АСМІ», 304 с.

23. `Центральний державний історичний архів України, м. Київ', Ф.51, Оп.1, Спр.61, 1 арк.

24. Adabash, M., 2018. `Ekstrakt metrychnyh vidomostej Kyi'vs'koi' jeparhii' 1778 roku jak dzherelo z istorychnoi' demografii' Ukrai'ny (The extract of metric statements of the Kyiv Orthodox Diocese of 1778 as the source of the historical demography of Ukraine)', Gileja: naukovyj visnyk. Zbirnyk naukovyhpraC, Gol. red. У. M. Vashkevych, K.: «Vydavnyctvo «Gileja», Vyp.134 (7), s.152-156.

25. Adabash, M., 2018. `Osoblyvostipryrodn'ogoruhunaselennjaKozelec'koi' protopopii' udrugijpolovyniXVIIIst. (za materialamy ekstraktiv vidomostej Kyi'vs'koi' jeparhii') (Features of natural movement of the population of Kozeletska prototopiya in the second half of the XVIII (based on the materials of extracts of statements of the Kyivan Diocese)', Chasopys ukrai'ns'koi ' istorii', Za red. doktora istorychnyh nauk, profesora A. P Kocura, K., Vyp.38, s.17-23.

26. Anri, L., Bljum, A., 1997. `Metodika analiza v istoricheskoj demografii (Methods of analysis in historical demography)', Per. s franc. S. Hoka i Ju. Egorovoj, M.: RGGU, 207 s.

27. Voloshyn, Ju., 2005. `Rozkol'nyc'kislobodynaterytorii' Pivnichnoi' Get'manshhynyuXVIIIst. (istoryko-demografichnyj aspekt) (Schismatic settlements on the territory of the Northern Hetmanate in the XVIII century. (historical and demographic aspect))', Poltava: ASMI, 312 s.

28. Dmytrenko, V., 2009. `Sim'i' parafijal'nogo duhovenstva drugoi' polovyny XVIII stolittja - sproba istoryko-demografichnogo analizu za materialamy spovidnyh rozpysiv Pyrjatyns'koi' protopopii' Kyi'vs'koi' jeparhii' (Families of the parish clergy of the second half of the XVIII century - an attempt of historical and demographic analysis based on the materials of the confessional paintings of the Pyryatyn protopopia of the Kyiv Orthodox Diocese)', Krajeznavstvo, K.: Nacional'na spilka krajeznavciv Ukrai'ny, Instytut istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, №3^, s.202-207.

29. Dmytrenko, V., 2009. `Shljub i sim'ja u seredovyshhi parafijal'nogo duhovenstva drugoi' polovyny XVIII st.: sproba analizu za materialamy spovidnyh rozpysiv (na prykladi parohiv Pyrjatyns'koi' protopopii') (Marriage and family among the parish clergy of the second half of the XVIII century: an attempt to analyze the materials of the confessional paintings (for example, the parishes of the Pyryatyn protopopia))', Krajeznavstvo, K.: Nacional'na spilka krajeznavciv Ukrai'ny, Instytut istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, №1-2, s.181-188.

30. Zamura, O., 2009. `Smertnist' u pryrodnomu rusi naselennja mistechka Sorochynci u XVIII st. (Mortality in the natural movement of the population of the town of Sorochintsy in the XVIII century)', Krajeznavstvo, K.: Nacional'na spilka krajeznavciv Ukrai'ny, Instytut istorii 'Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, №3-4, s.207-213.

31. Kazimirov, D., 2010. `Mens'kasotnjaChernigivs'kogopolkuzaPerepysnymyknygamy 1666 r. (Mens'kasotnyaofChernihivCossackregimentincensusbooksof 1666)', Siverjans'kyjlitopys, Chernigiv: KP «Vydavnyctvo «Chernigivs'kioberegy», №6, s.20-29.

32. Maslijchuk, V., 2008. `DitozgubnyctvonaLivoberezhnijtaSlobids'kijUkrai'niudrugijpolovyniXVIIIst. (Infanticide in the Left-bank and Sloboda Ukraine in the second half of the XVIII century)', Harkiv: Harkivs'kyjpryvatnyj muzej mis'koi 'sadyby, 128 s.

33. Maslijchuk, V., 2008. `Pro «bat'kivstvo» i «materynstvo» na Livoberezhnij Ukrai'ni drugoi' polovyny XVIII st. (About `fatherhood' and `maternity' in the Left-bank Ukraine in the second half of the XVIII century)', Narodna tvorchist' ta etnografija, K.: NANU, IMFE im. M. T Ryl 's'kogo, №5, s.21-26.

34. Mironov, B., 2003. `Social'naja istorija Rossii perioda imperii (XVIII - nach. XIX vv.) (XVIII - early XIX centuries)': V 2-h t., SPb.:izd. Dm. Bulanin, T.2, 3-e izd. ispr., dop, 584 s.

35. Mycyk, Ju.,Tarasenko, I., 2014. `Zdzhereldoistorii' Svjato-Myhajlivs'kogoVydubyc'kogomonastyrjapochatkuXVIIIst. (FromthesourcestothehistoryofSt. Michael'sVydubitskymonasteryoftheearlyXVIIIcentury)', TrudyKyi'vs'koi ' Duhovnoi ' Akademii ': bogoslovs'ko--istorychnyjzbirnykKyi'vs'koi ' pravoslavnoi ' bogoslovs'koi ' akademii ' Ukrai'ns'koi ' Pravoslavnoi ' CerkvyKyi'vs'kogoPatriarhatu, №14, s.204-214.

36. Mycyk, Ju., Tarasenko, I., 2016. `Z novyh dokumentiv do istorii' Sivershhyny (druga polovyna XVII - XVIII st.) (chastyna 4) (From new documents to the history of Sivershchyna (second half of the XVII - XVIII centuries) (part 4))', Siverjans'kyj litopys, Chernigiv: KP «Vydavnyctvo «Chernigivs'ki oberegy», №5, s.67-89.

37. Mordvincev, V., Tomazov, V, 2009. `Metrychniknygy (Parishregisters)', Encyklopedijaistorii ' Ukrai'ny: u 10t., Redkol.:V. A. Smolij (golova) ta in.; Instytutistorii' Ukrai'nyNANUkrai'ny, K.: Nauk. dumka,T.6: La-Mi, s.627.

38. `Opys Kyi'vs'kogo namisnyctva 1781 r. Opysy Kyi'vs'kogo namisnyctva 70-80-h rokiv XVIII st.: Opysovo-statystychni dzherela (Description of the Kyiv Governorship in 1781. Descriptions of the Kyiv Governorship in 70-80-ies years of the XVIII century: Descriptive statistical sources)', 1989, AN URSR, Arheografichna komisija ta in. Uporjadn.:G. V. Bolotova ta in. Red. kol.:P. S. Sohan' (vidp. red.) ta in., K.: Nauk. dumka, 392 s.

39. Petrenko, I., 2009. `Shljubno-simejni vidnosyny ukrai'nciv u drugij polovyni XVIII st.: Monografija (Marriage and family relations of ukrainians in the second half of the XVIII century: Monograph)', Poltava: RVVPUSKU, 119 s.

40. Prokopenko, LJe.,Hrystjuk, VZ., 1972. `Jaroslavka (Yaroslavka)', IstorijamistisilUkrai'ns'koi'RSR. Chernigivs'ka oblast',K.: Golovna redakcija UREAN URSR, s.197.

41. Romanova, OO., 2008. `Spovidal'ni knygy Kyi'vs'koi' mytropolii' XVIII st. jak sposib cerkovnogo kontrolju za morallju parafijan (Confession books of the Kyiv Metropolitanate of the XVIII century as a way of church control over the morals of parishioners)', Ukrai'ns'kyj istorychnyj zhurnal, K, №4, s.122-148.

42. Sakalo, O., 2008. `Struktura sim'i' na terytorii'

43. Get'manshhyny seredyny XVIII stolittja (na prykladi sela Karpylivka Jablunivs'koi' sotni Lubens'kogo polku) (The structure of the family on the territory of the Hetmanate in the middle of the XVIII century (on the example of the village Karpilivka of Yablunivs'ka sotnya of the Lubny Cossack regiment))', Istorychni zapysky: Zb. nauk. prac', Lugans'k, Vyp.18, s.177-187.

44. Sakalo, O., 2008. `Typologija domogospodarstv seljan Livoberezhzhja v drugij polovyni XVIII st.: na prykladi sela Nehrystivky Kurins'koi' sotni Lubens'kogo polku (Typology of households of peasants of the Left Bank in the second half of the XVIII century: on the example of the village of Nekhristivka of Kurins'ka sotnya of the Lubsky Cossack regiment)', Ukrai'ns'kyj seljanyn, Cherkasy, Vyp.11, s.211-213.

45. Serdjuk, I., 2008. `Osoblyvosti vidobrazhennja vikovyh kategorij naselennja Livoberezhnoi' Ukrai'ny v Rumjancevs'komu opysi Malorosii' (Features of displaying the age categories of the population of the Left-Bank Ukraine in the Rumyantsev description of Little Russia)', VisnykCheekas'kogo universytetu. Ser. «Istorychni nauky», Cherkasy, Vyp.133-134, s.55-62.

46. Serdjuk, I., 2011. `Polkovyhgorodovobyvateli: istoryko- demografichnaharakterystykamis'kogonaselennjaGet'manshhynydrugoi' polovynyXVIIIst. (Regimental towns inhabitants: historical and demographic characteristics of the urban population of the Hetmanate in the second half of the XVIII century)', Poltava: TOV «ASMI»,304 s.

47. `Central'nyj derzhavnyj istorychnyj arhiv Ukrai'ny, m. Kyi'v (Central State Historical Archive of Ukraine, Kyiv)', F.51, Op.1, Spr.61, 1 ark.

Размещено на Allbest.ru