Просопографічний портрет полковників Війська Запорозького часів Національно-визвольної війни середини XVII ст.: джерелознавчий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Просопографічний портрет полковників Війська Запорозького часів Національно-визвольної війни середини XVII ст.: джерелознавчий аспект

В.В. Паламарчук

студентка IV курсу історичного факультету,

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Стаття присвячена огляду джерельної бази періоду Визвольної війни 1648-1657 рр. для доповнення новими фактами діяльності козацьких полковників у дослідження елітарної верстви населення Гетьманщини.

Ключові слова: Національно-визвольна війна 1648-1657 рр., документи, універсали, акти, літописи.

Статья посвящена обзору базы источников периода Освободительной войны 1648-1657 гг. для наполнения новыми фактами деятельности казачьих полковников в исследование элитарного слоя населения Гетманщины.

Ключевые слова: Национально-освободительная война 1648-1657 гг.,

документы, универсалы, акты, летописи.

The article provides an overview of the sources which refer to the Cossacks ' War of Liberation of 1648-1657 in order to fill Hetmanate's elitist stratum's research with the new facts of the Cossack commander's activity.

Keywords: Ukrainian War of Liberation of 1648-1657, documentation, universals, legal acts, chronicles.

Історія козацтва є одним із найбагатших періодів на наявність джерел та наукових напрацювань в історії нашої держави. Опираючись на попередній досвід аналізу джерел з вищезазначеної тематики, що відтворили у своїх працях Микола Ковальський та Юрій Мицик, приєднуємося додумки, що джерела "говорять лише тоді, коли вмієш їх запитувати... Як тільки ми відмовимося просто протоколювати слова наших свідків, як тільки наміряємося самі примусити їх говорити, необхідно скласти список питань" [5: 38]. Початком такої роботи є виявлення, відбір і класифікація джерел. Все більшого значення набуває вивчення ролі особистості в історії, людини в контексті епохи, а отже й просопографія як галузь історичних знань і метод дослідження конкретної особи, групи осіб, соціальної верстви. Результатом обраного просопографічного дослідження є опис способу життя і занять представників певних соціальних станів [16: 424], в даному випадку - полковників часів Національно-визвольної війни 1648-1657 рр.

Розгляд наявної вітчизняної джерельної бази, її особливості та цінність у вивченні діяльності очільників полків часів гетьманування Богдана Хмельницького для створення просопографічного портрету являється метою даного дослідження.

Ґрунтовного наукового дослідження, у вигляді монографій, ще не зроблено, існують тільки публікації щодо історіографічних надбань у напрямку дослідження козацької старшини Гетьманщини [13]. Метод просопографії в історії персоналій козацької держави середині XVII століття ще не використовувався.

Класифікація джерел даного дослідження опирається на загальну джерелознавчу класифікацію. З письмових джерел особлива увага надається документальним. Повною мірою використані законодавчі акти, актові джерела, справочинні документи та статистичні матеріали, що мають для зазначеної проблематики мають першочергове значення. Також у досліджені використані наративні джерела - літописні пам'ятки.

Ще у ХІХ ст. були опубліковані збірники документів, які не втратили свого значення і для сьогодення - Томи 3, 4, 8 та 10 "Актов, относящихся к истории Южной и Западной России, собранных и изданных Археографической комиссией: В 15-ти томах" [1-4]. Санкт-Петербурзька археографічна комісія опублікувала в "Актах ЮЗР" справи з Головного Московського архіву зовнішніх справ. Томи 3, 4 та 8 опубліковані під редакцією М. Костомарова. Том 10 опублікований за редакцією Г. Карпова. Том 3 містить акти, що торкаються періоду боротьби козацтва з Річчю Посполитою 1638-1657 рр., а також релігійної, адміністративної та зовнішньополітичної діяльності козацьких ватажків та гетьмана Хмельницького. Том 4 містить акти, що торкаються короткочасного гетьманування Івана Виговського у 1675-1659 рр. Використання даного тому необхідно, так як є згадки про козацьку старшину за останні роки правління Б. Хмельницького. У додатках до тому 8 містяться акти, що раніше не були опублікованими і стосувались обставин війни Б. Хмельницького з поляками, ставлення Османської імперії до Московської держави і Гетьманщини, відносини південних земель Московського царства з татарами. Том 10 був створений як доповнення до тому 3; містить у собі документи переговорів з боку царя та гетьмана у 1653-1654 рр.

Опублікований значний корпус джерел у тритомнику "Воссоединение Украины с Россией", підготовлений, скоріш за все до ювілею - 300-річчя з Переяславської ради, виданий колективом науковців за підтримки Академії наук СРСР у 1953 році [7; 8]. Використані том 2 (1648-1651 рр.) і том 3 (1651-1654 рр.) ілюструють внутрішньополітичну ситуацію на території Гетьманщини та Московського царства - із відносини як торгівельних партнерів; є документи, що інформують дослідників про військову ситуацію з Річчю Посполитою з зазначений період.

Серед законодавчих актів важливі вказівки щодо старшини маємо в універсалах гетьмана Богдана Хмельницького. Вітчизняні і закордонні історики протягом трьох сторіч розшукували і вводили в науковий оборот документи керівника Визвольної війни, зрідка присвячуючи конкретним документам невеличкі джерелознавчі етюди. Лише в ХХ столітті стало можливим опублікувати практично весь комплекс відомих тоді гетьманських документів - 499 одиниць, включаючи 24 сумнівних або фальсифікованих. Це стало підґрунтям для масштабного проекту "Матеріали до українського дипломатарію. Листи та універсали гетьманів і козацької старшини", що було покладено патріархами українського джерелознавства - Іваном Крип'якевичем та Іваном Бутичем. За часів "відлиги" у 1961 р. вченимвдалося опублікувати збірник "Документи Богдана Хмельницького" [12]. Своє продовження проект отримав уже в незалежній Україні зусиллями І. Бутича, його колег та учнів, передовсім - В'ячеслава Ринсевича - у праці "Універсали Богдана Хмельницького. 1648-1657" [21]. Це видання унікальне тим, що в ньому вміщено 19 універсалів, виданих полковниками, соратниками Б. Хмельницького.

Для вивчення персонального складу старшини велике значення мають статистичні матеріали. Найбільш цінним джерелом цієї групи є реєстри чи компоти, зокрема - "Реєстр Війська Запорозького 1649 р.", здійснений співробітниками Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України у 1996 році [20]. Цей унікальний перелік 40477 козаків 16 полків Богдана Хмельницького був укладений відповідно до Зборівського мирного договору з поляками від 8 (18) серпня 1649 р. Уперше в 1875 р. з деякими погрішностями і некоректною передачею української орфографії джерело опублікував історик Осип Бодянський. У сучасному виданні текст оригіналу, який зберігається в Російському державному архіві давніх актів, відтворено засобами дипломатичного методу [18: 154]. Окрім того, до видання включено мовознавчі й джерелознавчістатті про Реєстр. Поряд з реєстрами виняткове значення мають присяжні книги. Опубліковані присяжні списки 1654 р. Білоцерківського, піхотного Чигиринського, Ніжинського полків [4: 782-838; 19]. Відслідкувати зміни в персональному складі Ніжинського і Білоцерківського полків дають можливість "Присяжні книги" 1654 р., опубліковані Ю. Мициком у 2003 р. Джерела вміщують переліки козаків та міщан, які присягли московському цареві Олексію Михайловичу у зв'язку із підписанням українсько-московського договору 1654 року [18: 154]. війна козацький полковник

У 1999 році у науковий обіг історичної науки увійшла збірка документів "Волинь в роки Визвольної війни українського народу XVII століття", розробкою якої займались Ю. Мицикта та В. Цибульський [17]. В праці вміщено документи періоду Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького, виявлені в архівах та бібліотеках України, Польші, Росії і які стосуються безпосередньо Волині. Також використані матеріали, опубліковані раніше в збірниках протягом ХІХ-ХХ ст. - "Актьі ЮЗР", "АрхивЮЗР", "Жерела" та інші, які на сьогодні являють собою бібліографічну рідкість, і єнедоступними не лише для студентів, а й для викладачів вищих навчальних закладів.

В одному ряду з названими публікаціями стоїть тритомник "Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр.", перший том якого "1648-1649 рр." побачив світ у 2012 році [9-11]. Даний збірник є найповнішим на сьогодністислим поданням відповідних джерел - вміщує документи, відшукані Ю. Мициком у польських, російських, українських і білоруських архівосховищах. Опубліковані матеріали дали змогу підтвердити документально існування коротко термінових полків та діяльність їх очільників.

Наративні джерела є менш вартісними для вивчення персоналій, враховуючи, що відображені в них факти подають дистанційовану інформацію про події.

Великий інтерес викликає "Літопис Самовидця" [15], що протягом півтораста років був у центрі уваги дослідників, які визначили коло оригінальних звісток пам'ятки і ступінь їхньої достовірності. Відзначимо, що автор пам'ятки (очевидно Роман Ракушка-Романовський, який був генеральним підскарбієм за гетьманату Івана Брюховецького) використовував не тільки свої спогади, як звичайно вважають, але й не збережені літописи. Твір окреслює хронологічно події - з початку Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького і завершує 1702 р. - і поділений на три частини. Для даної наукової роботи нам потрібний розділ 1, що охоплює 1648-1659 рр. Пам'ятка створювалася в останній третині XVII ст., коли Україна, особливо Правобережна, перебувала у тяжкому стані, на значній її території було відновлено владу Речі Посполитої, а на іншій посилювався наступ на автономію. Вражений цим, автор літопису був схильний до песимістичної оцінки описуваних подій, в тому числі й Національно-визвольної війни.

Твір Самовидця був дуже популярнимі вплинув на низку історичних творів, особливо на "Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки" [14] - одна з найвидатніших пам'яток української історіографічної прози кінця XVII - початку ХУЛІ ст. Твір значною мірою компілятивний. Серед своїх головних джерел автор називає спогади сучасників подій, а також твори вітчизняних та іноземних історіографів. У літописі розповідається про історію козацтва від найдавніших часів до 1709 року. За змістом літопис можна поділити на три частини. Для даного дослідження найбільш цікавою є друга частина - про хід Національно-визвольної війни - подана у формі "сказаній". Протягом довгого часу вчені намагалися розглядати літопис Грабянки як історичне джерело. Але згодом, з введенням в науковий обіг цілого ряду документів, вдалося встановити, що твір містить багато фактичних помилок. І лише зараз наука доходить до висновку, що літопис Грабянки слід розглядати, в першу чергу, як літературну пам'ятку, а не як історичну.

Особливе місце в українській історіографії ХУІІІ ст. належить історичному твору Самійла Величка - "Літопису", написаному 1720 року [6]. Величко використав широке коло писемних та усних джерел, в тому числі кілька не збережених козацьких літописців. На жаль, пам'ятка дійшла до нашого часу в ушкодженому вигляді, бракує аркушів, де висвітлювалися події Національно- визвольної війни (від Пилявецької до Батозької битви). Значна частина описаних Величком подій 1648 р. ґрунтується на відомій "Громадянській війні" Самуеля Твардовського. У творі дуже велика кількість оригінальних звісток, заснованих на не збережених джерелах, серед яких особливу зацікавленість викликає дискусійний діяріуш Самійла Зорки, канцеляриста Б. Хмельницького. Незалежно від того, чи існував Зорка насправді, можна не сумніватися у великій цінності свідчень Величка, особливо щодо сподвижників Хмельницького і самого гетьмана.

Охарактеризована вище джерельна база відзначається різноманітністю і дає змогу здійснити комплексне дослідження персонального складу козацької старшини. З опублікованих джерел найбільшу увагу привертають документальні, меншою мірою -літописи. Літописці хоча й мали бажання неупереджено відобразити історичні реалії, проте їх спроможність і об'єктивність була набагато нижчою, ніж у їх сучасників - творців документації. Інформація літописів використовується лише для доповнення деталей у досліджені. Прагнучи продемонструвати якнайбільше насичення подій, дані джерел подаються у перехресному зіставлені.

Література