Чехи Волині-Житомирщини у 20-30-х роках XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

чехи волині-житомирщини в 20-30-х роках xx ст.

Суліменко О.Г.,

кандидат історичних наук, доцент, Поліський національний університет (Житомир, Україна)

У статті досліджуються основні аспекти господарської діяльності чехів на території Волині-Житомирщини в 20-30х роках XX ст. Зазначається, що господарство чехів, яке було протягом тривалого часу на досить високому рівні, зазнало значних збитків внаслідок трагічних подій Першої світової війни, революцій, голоду і це також привело до різкого скорочення їхнього населення. Відмічається, що нова економічна політика (1921 р.) дала можливість відродити господарство, відновити плантації хмелю та броварство, яке було в місцях компактного проживання колоністів. В статті значну увагу приділено трагічним подіям 30-х років (колективізація, голодомор 1932-1933 рр., репресії чехів початку 30-х та “великий терор” 1937-1938 рр.).

В статті вперше, на основі власних польових досліджень подаються приклади господарювання чехів в селі Високе-Чесь ке Черняхівського району Житомирської області, де до сьогоднішнього часу працюють і живуть дві сім'ї чехів Іргелів та Мареків.

Ключові слова: чехи, Волинь-Житомирщина, сільське господарство, переслідування, репресії.

The article examines the main aspects of economic activity of the Czechs in the Volyn-Zhytomyr region in the 20-30's of the XX century. It is noted that the Czech economy, which for a long time was at a high level, suffered significant losses because of the tragic events of the First World War, revolutions, famine, and this also led to a sharp decline in their population. It is noted that the new economic policy (1921) made it possible to revive the economy, restore hop plantations and brewing, which was in the compact residence of the colonists. The article pays considerable attention to the tragic events of the 1930's (collectivization, famine of 1932-1933, repression of the Czechs in the early 1930's and the «great terror» of1937- 1938).

For the first time, the study presents examples of Czech farming in the village of Vysoke-Cheske, Chernyakhiv district, Zhytomyr region, where two Czech families, Irgel and Marek, still work and live.

Keywords: Czechs, Volyn-Zhytomyr region, agriculture, persecution, repressions.

світова війна революція чеське господарство

Волинь-Житомирщина з давніх часів була поліетнічною. В регіоні, крім українців, компактно проживали різні національні меншини, у тому числі чехи. Протягом тривалого часу, емігруючи з своєї батьківщини, вони оселилися на Волині, що приваблювала їх своїми родючими землями. Проблеми чеської колонізації Волині-Житомирщини давно цікавили вчених, але висвітлення життя чехів періоду 20-30-х років не знаходило достатнього висвітлення та систематизації.

Слід зазначити, що дана проблематика знаходила своє певне відображення в роботах українських науковців [12], краєзнавця Г. Мокрицького [10] та інших, а також чеських дослідників І. Гофмана [3], Я. Вацуліка [1]. Однак ґрунтовних досліджень, які охоплювали б всі сфери життя чехів

Волині-Житомирщини в 20-30 рр. XX ст. ще недостатньо.

Мета цієї статті є прагнення комплексно проаналізувати господарську діяльність чехів, ведення ними сільського господарства, промисловості, їхнє культурне життя. Особлива увага приділяється трагічному періоду проживання чехів Волині- Житомирщини в 30-х рр., коли вони, як і всі народи Радянського Союзу, зазнали репресій та переслідувань.

Буремні події Першої світової війни, революції, громадянської війни, голоду 1921-1923 рр. спричинили зменшення чеського населення. Так, наприклад, в 1897 році у Волинській губернії проживало 27670 чехів, а за переписом 1926 р. у Волинській окрузі мешкало 3631 особа [2, с. 24].

Внаслідок вищевказаних подій сільське господарство чехів зазнало значних збитків. Це стосувалось в першу чергу втрати харчових продуктів і кормів, реквізиції коней, худоби, примусової мобілізації до армії молодих людей, частина з яких загинула, або повернулась інвалідами. Слід зазначити, що великих втрат зазнало хмелярство, яке було основою прибутків чехів.

Нова економічна політика після 1921 р. дала змогу одноосібникам вільно продавати сільськогосподарську продукцію. В своїх господарствах чехи отримали можливість розширити посівні площі зернових культур, відновити поголів'я великої рогатої худоби. Слід відмітити, що вони на основі німецької чорно-рябої породи корів мали значні прибутки від продажу молока, сиру, сметани. Господарства чеських селян, завдяки новій економічній політиці, швидко відродилися від шкоди, заподіяної війною. Селяни відновлювали пошкоджені плантації хмелю, сільськогосподарські надлишки вигідно продавали на ринках. В період непу існували досить високі ціни на хміль і це давало можливість чехам вкладати кошти в будівництво нових житлових споруд, господарських будівель. Так, наприклад, колонія Високе (нині Черняхівський район Житомирської області) мала 400 чоловік населення та 470 десятин землі. Під хмільниками було близько 160 десятин [5, с. 277]. Продавши хміль, село отримувало, в залежності від кон'юнктури та урожаю, від 300 до 1000 рублів на одного члена громади. В цьому селі було побудовано багато будинків та господарських споруд з цегли та каменю. На основі власних польових досліджень с. Високого, слід зазначити, що споруди, побудовані в 20-х роках XX ст., збереглися в доброму стані (особливо хліви, зроблені з каменю) до сьогодні. Ці будівлі продовжують використовувати українські селяни. Вирощування хмелю на теренах Волині-Житомир- щини дало значний поштовх до створення хмелярських кооперативів та хмелярського товариства в Житомирі. В регіоні почало швидко розвиватися чеське броварство. Пивоварні заводи працювали в Житомирі (заснували чехи Махачек, Янси ще в кінці XIX ст.), Чуднові, Коростені і в більшості сіл, де компактно проживали колоністи. Так, наприклад, в с. Високому з 20-х рр. XX ст. впродовж тривалого часу діяв мініпивзавод, який був зруйнований в роки колективізації та відроджений місцевим керівництвом на початку 90-х рр. XX ст., але після зміни влади він знову занепав.

Варто відмітити, що значну увагу чехи приділяли також вирощуванню пшениці, адже цьому сприяли ґрунти регіону, а також використання колоністами нових на той час методів обробітку землі, добрив, сівозмін та ін. Завдяки цьому врожайність у їхніх господарствах значно перевищувала урожай українських селян. Зерно чехи продавали на ринках Житомира, Новоград-Волинського, Бердичева, Чуднова, Коростеня, а також переробляли його на борошно у своїх млинах.

Колективізація сільського господарства, розпочата в СРСР в 1928 р., торкнулася і чеського селянства, яке надавало перевагу одноосібному веденню господарства. Відмова вступати до колгоспу, закупівля сільськогосподарських машин за кордоном (в Чехословаччині) розцінювалися радянською владою як антирадянська агітація, підрив економічної могутності держави, незважаючи на те, що властива чехам висока культура землеробства потребувала високопродуктивної сільськогосподарської техніки, яка на той час вироблялась за кордоном. Для прикладу можна привести кримінальну справу, за якою в лютому 1928 р. заарештовано 11 членів сільськогосподарського товариства “Друзство” [4, спр. 30496-п]. Це були окремі жителі чеських колоній Виногради, Крошня Чеська, Окілок, Висо- ке-Чеське, м. Черняхів. В цих поселеннях в 1923 р. були створені сільськогосподарські товариства, члени яких займалися реалізацією сільськогосподарських машин, які прибували з Чехословаччи- ни. Ці товариства діяли на підставі домовленості між Радянським Союзом і Чехословаччиною на допомогу чехам-колоністам, які тут проживали, і надання Чехословаччиною п'ятирічного безвідсо- ткового кредиту на закупівлю цих машин. Слідчі органи засвідчили, що під прикриттям “Друзства” звинувачені займалися антирадянською агітацією, підривали роботу радянських кредитних органів, наносили збитки чехам-колоністам, підтримували зв'язок з чеським консульством і передавали відомості економічного характеру.

Після 1928 р. репресії продовжились. Заможні чеські селяни не були потрібні державі. Влада їх зарахувала до куркулів, тобто соціально-небезпечних елементів. 4 лютого 1930 р. була видана інструкція ЦВК та РНК відповідним органам союзних і автономних республік, крайовим та обласним виконкомам про заходи по виселенню і розкурку- ленню заможних селян, конфіскацію їхнього майна місцевій владі. У березні 1930 р. за постановами Коростенського і Волинського окрвідділів ДПУ були вислані з прикордонної зони на Північ жителі с. Гуто-Мар'ятина Базарського району В. Ф. Горак, колонії Нейборн Черняхівського району А. В. Готвальд, с. Селянщина цього ж району А. І. Костюк, колонії Івановичі Пулинського району Й. В. Костке та інші - всього 36 осіб. Серед висланих на Північ 7 жителів колонії Івановичі, 4 - Окілок, по 3 - Високе і Високе-Чеське, по 2 - Селянщина і Крошня Чеська. Тоді ж розкуркулено, розселено в межах або виселено за межі району 37 чол. із колонії Зубівщина Чоповицького району (родини Гноїле- ка Є. Й., Махачека Я. Й., Новотного В. В., Пішла І. В., Чорного А. В.) [5, арк. 239].

На початку 30-х років органами ДПУ УСРР створюються штучні контрреволюційні організації. Наказ ОДПУ №44/21 від 2 лютого 1930 р. вимагав проведення операції по ліквідації контрреволюційного куркульського підпілля, діючих контрреволюційних і повстанських організацій. В селах Миколаївка, Михайлин, Йосипівка Козятинського району Бердичівського округу органами ДПУ було “викрито” повстансько-шпигунську організацію, до складу якої входило 14 чехів, 16 українців, 6 поляків. Усіх звинуватили у підготовці збройного повстання проти радянської влади, шпигунстві на користь іноземної держави, антирадянській агітації. Слід зазначити, що майже половина тих, що проходили у справі, відмовилися визнати себе винними. За постановою судової трійки при Колегії ДПУ УСРР від 25 вересня та 4 грудня 1930 р. двоє з них підлягали розстрілу, 13 - відправлені в концтабори на строк від 3 до 10 років, 4 - вислані на Північ, 14 - отримали умовні покарання, одному - заборонено проживати в певних населених пунктах на 3 роки, на двох справа припинена [6, арк. 152, 305-308 ]. Протягом червня-липня 1930 р. органами ДПУ УСРР за причетність до контрреволюційної шпигунської організації “створеної” чеською розвідкою в Україні було заарештовано 13 осіб (12 чехів). За даними до організації входили жителі Житомирщини, які були звинувачені у зборі шпигунських даних, проведенні націонал-шовіністич- ної роботи серед чеського населення. До її складу входили колишні слухачі чеського семінару в Житомирі, вчителі чеських шкіл Й. Тейкол, Є. Готвальд, М. Вольф, П. Вольф та ін. За постановою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 27 червня 1931 р. п'ятеро було відправлено до концтаборів на 10 років, семеро - на 5 років, один - на 3 роки [7, спр. 17539-п].

Незважаючи на репресії, виселення з своїх колоній, чехи, які залишилися, змушені були призвичаїтись до нових умов праці у новостворених колгоспах. В той час колгоспи не мали необхідного реманенту, господарських споруд. Спочатку в них панував хаос, викликаний не тільки небажанням працювати на інших, але й в нездатності управляти великими господарствами.

Кращими колгоспами в регіоні були ті, де переважало чеське населення. Досить відомим був колгосп у с. Високе-Чеське Черняхівського району Житомирської області, в якому вирощували хміль, зернові, цукрові буряки (в 90-х рр. XX ст. плантації хмелю перестали існувати). В цьому селі був свій м'ясний цех, броварня. Передовими були господарства в селах Крошня, Окілок, Вільшанка, Виногради. Чеські селяни протягом тривалого часу працювали з сільськогосподарською технікою і мали в цьому чималий досвід. Вони легко засвоювали складні технології та навчилися швидко новим методам господарювання. З середовища чехів вийшло багато спеціалістів сільського господарства: комбайнери, слюсарі, механізатори, ветеринари, зоотехніки, агрономи.

В 1932-1933 рр. Україну охопив голодомор. Чеські села Житомирщини також дуже голодували і бідували, але завдяки своїм присадибним ділянкам, садам (до сьогоднішнього часу в с. Високому біля будинків, де проживали чехи, збереглися великі сади), домашнім тваринам, змогли вижити. В селян не було хліба й картоплі, тому що мусили залишити картоплю на розсаду, а зерно для посіву. Чехи їли буряки, з цукрових буряків варили сироп, сушили фрукти. В цілому, завдяки своєму вмінню господарювати, колоністи зуміли краще адаптуватись до голоду і втрати їхнього населення були значно меншими ніж в українців. У 1934 р. ситуація покращилася і люди вже отримали можливість купувати продукти.

Чеські промислові об'єкти ще на початку 20-х років були націоналізовані місцевими органами державної влади та передані в оренду або обслуговувалися ними самостійно. Чеські броварні держава здала в оренду, або колишнім власникам, а інколи приватним орендарям. Пивні заводи, які були у більшості міст та містечках, де проживали чехи, поступово занепадали, адже влада встановлювала досить високі суми за їх оренду. Поступово перестали працювати броварні в селах компактного проживання колоністів Високому, Вільшанці, Окілку, Крошні. Слід зазначити, що свого часу в таких містах як Житомир, Луцьк існували своєрідні комплекси відпочинку, так звані заїзди (бровар- ня-готель-трактир), де селяни і міщани чеського походження мали змогу зустрітися і обмінятися інформацією [9, с. 278].

Важливе місце в житті чехів Волині-Житомир- щини займала культура. Для культурного розвитку чеського села було зроблено багато після I з'їзду чеських учителів у Києві у 1927 р. Учителі скрізь засновували вокальні гуртки, театральні, гуртки художнього читання, організовували бібліотеки й духовні оркестри (слід зазначити, кожна сільська чеська колонія обов'язково мала свій оркестр).

Радянська система тотального контролю намагалася вирішити питання з випуском чеських газет. Однією з перших була у 1921 р. «Хроніка», яка була заснована чеським бюро волинського губернського комітету КП(б)У. Чеські колонії Волині-Жи- томирщини видавали газету «Волинська правда», яка була популярною, але не в усіх чеських колоніях, адже вона висвітлювала громадсько-політичне життя радянської тоталітарної системи.

В перші роки більшовицького режиму для виконання різних адміністративних завдань мобілізували також педагогічний склад чеських шкіл. В 30-рі роки XX ст. чеські вчителі допомагали в зборі натуральних податків, веденні сільськогосподарської статистики та реалізації земельної реформи. В той час у школах не вистачало ресурсів на зарплати вчителям. Чеська освіта 30-х рр. XX ст. керувалася чехословацькою секцією волинського губернського Департаменту народної освіти. Комісаріат народної освіти дозволив прийняти ряд викладачів з Чехословаччини. Чеські вчителі в селі не тільки організовували навчання дітей, молоді та дорослих, а також різноманітне культурне життя; гуртки, аматорські театри. Слід зазначити, хоча рівень зарплати вчителів був низьким, вони свою зарплату на початку 20-х років отримували і в натуральній формі. В той час в багатьох колоніях не було пристосованих шкільних будівель, навчання проводилось в орендованих приміщеннях, які досить часто не були опалювані. В період 20-30-х років XX ст. вчителі користувалися підручниками, які були привезені з етнічної батьківщини. Вчителі у ті складні часи прагнули розвивати національну свідомість учнів, тобто вони читали чеські вірші, співали рідні пісні, ставили драматичні вистави, знайомили з історією, географією Чехословаччини.

Слід зазначити, що в період початку 30-х рр. XX ст. відбувалася підготовка нових вчителів для чеських шкіл. Так, наприклад, у 1931 р. педагогічна школа в м. Коростишеві біля Житомира організувала чотиримісячні курси чеських вчителів і навчання чехів згодом відновилося. У 1933 р. створено чеське відділення педагогічної школи у Києві. У селах Високе, Вільшанка були створені перші чеські семирічні школи (авторові дослідження довелося побувати у с. Високе, де проживали чехи і будівля старої школи збереглася до сьогодні).

В кінці 20-х - на початку 30-х років почалася відмова від непу, поступово розпочинається сталінський терор і як наслідок погіршення ситуації для чехів в Україні, та зокрема на Житомирщині. Так, вже після III з'їзду чеських учителів в Україні, в 1930 р. відбулися арешти його учасників.

Вчителів в основному звинувачували у шпигунстві на користь Чехословаччини. В той час процес відбувався у Харкові, де були звинувачені 12 вчителів, 8 робітників і селян. Підсудні не мали адвокатів і не могли захищатися. Суд виніс смертний вирок десятьом обвинуваченим, одинадцятьом засудженим встановили різні терміни ув'язнення. Значна частина ув'язнених була відправлена на Со- ловецькі острови. Звинувачені змушені були працювати по 15 годин влітку і по 12 годин у зимовий період, а найголовніше - цю роботу виконували без засобів механізації. Переслідування чеських вчителів було частиною ліквідації всіх потенційних противників режиму.

Слід зазначити, що поряд з безпартійними вчителями, робітниками, селянами у Житомирі в 1930 р. був заарештований і чесний (на думку радянського керівництва) командир 44-ої київської дивізії Червоної Армії Ярослав Штромбах (чех за походженням). Згодом він помер в 1933 р. у в'язниці.

Ескалація пошуку “ворогів народу” в Житомирській області, як і взагалі в СРСР, припадає на другу половину 1937-1938 рр., коли участь переважної більшості заарештованих вирішувалася позасудовими органами. Слідство в таких справах проводилося прискорено, в спрощеному порядку. Органи НКВС фабрикували багато різних справ. Так, зокрема, серед 34 засуджених віком від 22 до 68 років, що проходило в чотирьох кримінальних справах, було 14 чехів, 9 українців, 8 німців, 2 поляки. Незалежно від того, де проживали підсудні, вирок був для всіх один - вища міра покарання [8, спр. 7060-п].

Найбільша за кількістю учасників справа чеської військово-повстанської шпигунської організації, яка, за “даними” НКВС діяла на території Житомирщини, є одним з яскравих прикладів фальсифікації кримінальних справ за національними ознаками. Згідно з матеріалами слідства чеська контрреволюційна організація була започаткована в 1919 р. за завданням чеської розвідки в с. Крошня-Чеська (нині приміська частина м. Житомира) під виглядом надуманої НКВС спортивної організації «Сокіл». Повстанські “організації”, сфабриковані органами, охоплювали 80 громадян, із них 77 - чехи. Більша частина “звинувачених” була розстріляна.

Слід зазначити, що найтяжчими злочинами, що нав'язувались всім чехам було шпигунство на користь Чехословаччини та наміри підняти у воєнний період повстання в тилу Червоної Армії. Матеріали різних справ стверджували, що всі звинувачені змушені були визнати “провину” під страшним тиском, який чинили слідчі НКВС (знущання, тортури тощо).

Аналізуючи “чеські справи”, дослідники зіткнулися з різними формами репресій, безпідставними арештами, забороною проживати у деяких місцевостях, відправленням людей у віддалені райони Радянського союзу, позбавленням волі на різні терміни в концтаборах, виправно-трудових таборах. Основна маса розстрільних вироків припадала на 1937-1938 рр., що відповідала загальній тенденції репресій в Україні. Приводом до арештів чехів була відмова вступати в колгоспи, заможність чехів, власників господарств, а також їх можливий зв'язок зі своєю історичною батьківщиною. Слід зазначити, що основна маса постраждалих чехів - це селяни-одноосібники, колгоспники, робітники.

Варто відмітити, що трагічно склалася і доля чеської інтелігенції. В першу чергу постраждали викладачі вищих навчальних закладів, учителі, науковці. Вони були першими серед репресованих за сфальсифікованими кримінальними справами. Так, зокрема, однією з перших жертв був директор чеської неповної школи Ладіслав Гаванда, який вже був переслідуваним в 1930 р., і знову був заарештований в 1936 р., і, як голова колгоспу, був звинувачений у недопустимому розпорядженні фінансовими засобами. Далі йшли звинувачення в контрреволюційному шпигунстві на користь “чеської” розвідки. За рішенням так званої “двійки” НКВС і прокуратури, в 1938 р. він був засуджений до смертної кари.

У березні 1937 р. заарештували п'ять жителів села Окілок (чеською мовою Околек) Черняхів- ського району, в тому числі шкільного вчителя В. Худобу з села Високе-Чеське і касира колгоспу “Комінтерн” В. Толмана. Вони звинувачувались у приналежності до контрреволюційної групи, яка проводила активну антирадянську діяльність з метою ліквідації колгоспу [13, с. 223-227].

Восени 1937 р. НКВС заарештував інженера Володимира Заха за нібито шкідницьку діяльність при будівництві доріг і будівель, що мають стратегічне значення. Незважаючи на те, що він не визнав своєї вини, був засуджений до вищої міри покарання - розстрілу. Серед чеської інтелігенції іншою жертвою “шпигуноманії” був уродженець Вільшанки вчитель Чуднівського району Омелян Стреда та головний інженер фабрики з виробництва фарфору Олександр Браун. Незважаючи на чеську національність, перший з них був звинувачений в участі в діяльності польської розвідки, а інший був “зарахований” до німецьких шпигунів. Обидва були розстріляні, і лише через 20 років у 1958 реабілітовані.

Найбільша акція проти волинських чехів була так звана військово-повстанська шпигунська організація «Чеська дружба», яка була сфабрикована в 1938 р. органами НКВС в Житомирі. На рубежі лютого-березня 1938 р було заарештовано 80 осіб, 42 з яких колгоспники і 24 робітники. Майже всі вони були чехами. На думку слідчих, зародком організації мала бути фізкультурна організація «Сокіл». Створення «Сокола» у 1919 р. органи НКВС приписували прибулим з Поволжя на Волинь колишнім військовополоненим офіцерам чеської армії Францу Белику та Едуарду Манею. На думку “органів” вони під прикриттям цієї організації нібито проводили “контрреволюційну” організаційну діяльність серед чеського населення Волині [11, с. 90]. За версією співробітників обласного управління НКВС, завданням організації було створення на території Житомирської області чеських повстанських дружин, ціллю яких була концентрація чеських повстанських кадрів та підготовка їх до збройного повстання під час вторгнення Німеччини, проведення розвідувальної роботи на території СРСР. За офіційними документами, слідством по цій справі викрили та ліквідували 4 повстанських дружини.

Аналізуючи матеріали справи, слід зазначити абсурдність обвинувачень проти арештованих. Так, зокрема, провина водія облздороввідділу

О.Горака полягала в тому, що він повинен був здійснити диверсію - підпалити 1-шу та 2-гу міські лікарні. Колгоспник О. Гжеблик “розповсюджував” провокаційні плітки про війну серед селян та недоброякісно обробляв колгоспну землю, за що був засуджений до розстрілу. Такі абсурдні звинувачення були пред'явлені всім заарештованим по цій справі.

У 1938 р. була сфабрикована наступна антидержавна група - Чеська антирадянська повстанська військова молодіжна організація на чолі з житомирським учителем Олексієм Крейзингером. Він і ще п'ять молодих людей були заарештовані за звинуваченням у контрреволюційній діяльності в червні 1938 р.

Згодом, вже під час хрущовської “відлиги” було з'ясовано, що приводом для арештів були тільки їхні зізнання про приналежність до “чеської військово-повстанської шпигунської організації”. Конкретних фактів про їх “контрреволюційну діяльність” не було встановлено. Свідчення заарештованих попереднім слідством не перевірялися та об'єктивними даними не підтверджувались, свідків по справі також не було. Рішенням військового трибуналу Прикарпатського військового округу від 30 червня 1958 р. реабілітовані, справа закрита за відсутністю складу злочину [11, с. 91]. Складовою інтенсивних політичних, економічних і соціальних перетворень був державний терор, який повинен був знищити всі ознаки опору, залякати суспільство, щоб зломити його структури та звільнити місця для радянізації. З кінця 1938 р. на Житомирщині, як і по всій країні, спостерігається спад репресій, в тому числі й проти чеського населення. Ці та інші драматичні події різко скоротили чисельність чехів, а в 1946-1947 рр. більша частина з них виїхала до своєї історичної батьківщини, залишилися лише окремі сім'ї зі змішаними сім'ями (наприклад, в колишній колонії Високе Черняхів- ського району нині проживає дві сім'ї Іргелів та Мареків).

У результаті проведеного дослідження автор дійшов наступних висновків:

- господарство чехів протягом тривалого часу було успішним, але буремні події початку XX ст. (війна, революція, голод) завдали значних збитків їхнім колоніям;

- нова економічна політика (1921 р.) дала можливість відродити їхнє сільське господарство, особливо вирощування хмелю, яке приносило їм значні прибутки і давало можливість будувати пристойні будинки, господарські споруди, якими до сьогоднішнього часу користуються українські селяни (на прикладі с. Високе Черняхівського району Житомирської області, де з кінця 60-х років XX ст. і до 1946-1947 рр. компактно проживали чехи);

- колективізація початку 30-х рр., голодомор 1932-1933 рр., насильницьке переселення чехів у глибинні регіони СРСР, масові репресії 19371938 рр. завдали величезних збитків господарству чехів та різкого скорочення їхнього населення.

Список використаних джерел

1.ВАЦУЛІК, Я., 2013, Історія волинських чехів/пер. з чес. Ярослава Кубелка, Прага: Т-во чехів з Волині та їх друзів, 307с.

2.Всенародная перепись населения 17 декабря 1926 г 1928, Краткие сводки . Вып. 4. Москва.

3.ГОФМАН, І., 1998, Чехи на Волині. Основні відомості, Прага, 32 с.

4.Державний архів Житомирської області (далі ДАЖО), ф. р., спр. 30496-п.

5.ДАЖО, ф. р. - 335, оп. 2, спр. 19, арк. 239

6.ДАЖО, ф. р. - 5013, опр. 8523-п, Т 1, арк. 151; Т 2, арк. 305-308

7.ДАЖО, ф.р. - 5013, спр. 17539. п.

8.ДАЖО, ф. р. - 5013, спр. 7060. п.

9.Луцький Ю. 1999, Вплив на структуру та інтереси чеського етносу в Україні революційно-воєнних подій, наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету, Т 3 (5), 404 с.

10.Мокрицький Г 2016, Житомир чеський, Житомир: Вид-во “Волинь”, 20 с.

11.Рафальська Т 2012, Великий терор на Житомирщині (липень 1937- листопад 1938 рр.), Житомир: Вид- во “Волинь”, 180 с.

12.Чехи на Волині, історія та сучасність: збірник наукових праць, 2014. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І Франк, 176 с.

13.Шевчук Й. 2008, Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в період “великого терору”. Український історичний збірник, вип. 11.

Размещено на Allbest.ru