Внесок Іринея Фальковського в розвиток української літератури XVIII-ХІХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесок Іринея Фальковського в розвиток української літератури XVIII-ХІХ століть

У статті розглянуто життєвий шлях Іринея Фальковського - ректора Києво-Могилянської академії, автора літературних творів, дослідника в галузі точних наук XVIII - початку XIX століття; коротко окреслено зміст його рукописної спадщини. На основі аналізу життєвого шляху, особливостей здобуття освіти, викладацької та організаційної діяльності, наукових уподобань робиться спроба сформувати у загальних рисах портрет педагога та православного монаха, який за час своєї служби провадив просвітницьку і господарську діяльність у підвладних йому закладах.

Постанова проблеми. Наприкінці XVIII - початку ХІХ століття українське суспільство відзначається наявністю безлічі талановитих, відомих людей, які залишили помітний вклад у розвиток культурної спадщини України. Це Михайло Максимович (видатний український учений-енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік, перший ректор університету Св. Володимира.), Ілля Тимківський (перший ректор Харківського університету, педагог, освітній діяч, правознавець, письменник, філолог), Михайло Антоновський (історик, публіцист, державознавець, перекладач), Ілля Квітка (український історик та письменник) тощо. До цієї когорти належить постать Іринея Фаль- ковського, який залишив після себе величезну рукописну спадщину в 92 томи. Він писав богословські, філософські, історичні, географічні твори, статті з медицини, статистики й астрономії, математики, складав підручники, календарі тощо. Йому належать і кілька рукописних вір-шованих збірників, писаних мовами латинською й російською з використанням великої кількості українізмів. М. Трофимчук стверджує, що, попри таку багату рукописну спадщину та плідну викладацьку діяльність, прізвище Фальковського (в іншому прочитанні Фальківського) залишається маловідомим і найчастіше асоціюється з особою Дмитра Левчука, поета початку ХХ століття, який взяв псевдонім Фальківський з огляду на своє чекістське минуле [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особа Іринея привертала увагу багатьох його сучасників і вчених більш пізньої доби. Першими біографами життя і творчості Іринея Фальківського вважаються І. Скворцов зі статтею «Хроника жизни преосвященного Иринея Фальковского, составленная по его рукописям» (у журналі «Киевские епархиальные ведомости» за 1861 р.) та Г Булашов із працею «Преосвященный Ириней Фальковский, коадьютор киевский», надрукованої в журналі «Киевская старина» за 1883 р.

На сучасному етапі вивченням постаті Іринея Фальковського та його творчості займалися І. Іванюк, Є. Чернухін (наукові розвідки про діяльність Іринея Фальковського з упорядкування бібліотек), Я. Матвіїшин (розвідки про астрономічні праці Іринея Фальковсько- го), М. Трофимчук (дослідження жанрового розмаїття творів Іри- нея Фальковського), О. Шуміліна (в аспекті дослідження музичної освіти в Україні у ХІХ ст.), М. Яременко (при опрацюванні теми освітнього рівня парафіяльного духовенства Київської митрополії 1770 р.) тощо.

Метою статті є узагальнення відомостей біографічного характеру про єпископа, видатного церковного й освітнього діяча, науковця, письменника Іринея Фальковського і спроба визначення його місця в суспільно-політичному житті України першої половини ХІХ століття.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні ім'я Іринея Фальковського (1762-1823), єпископа, видатного церковного й освітнього діяча, науковця, письменника, професора Київської академії, відоме досить вузькому колу науковців. Г. Булашов так характеризує його: «... самый многосторонний ученый между русскими пастырями церкви и вообще между русскими учеными конца XVIII и начала XIX века» [2, с. 89]. У Пирятинському районі Полтавської області розташоване невеличке село Білоцерківці, де 28 травня 1762 р. народився Іван Яки- мович Фальковський (у чернецтві - Іриней) визначний український письменник, історик, філософ, математик, астроном, географ, найоб- дарованіший серед усіх відомих у Російській імперії вчених кінця XVIII ст. - початку XIX ст. Народився він у сім'ї священика о. Якима Фальковського, який згодом, після смерті дружини, прийняв чернечий постриг у Київському Братському монастирі.

Про своїх батьків Іриней пише так: «Год рождения отца моего мне довольно известен быть не может. Но как я незадолго до кончины его, последовавшей в 1779 году, слышал от него ж самого, что ему считалось тогда около 56 лет от роду; то посему должен был он родится в царствование еще Петра Великого около 1723 года. Родитель его, а мой дед, по его сказкам был в городе Лебедине преубогой некоторой ремесельный человек. Я слыхал от него, будучи уже в Венгрии, что он по смерти отца своего (моего же деда) оставался в весьма великом убожестве с братьями своими и матерью, которая вынуждена была для снискания пропитания овощами торговать. вступил первые в супружество с проживавшею в некотором Женском Монастыре (за Днепром, как я слышал) девицу по имени Параскевиею, которая была тамошней Игумении сродственница, и пребывала при ней вместо каленой служительницы.» [3, с. 1]. А про братів та сестер Іриней Фальковський знає лише зі слів своєї сестри Олени: «Первый брат наш Николай, родился около 1757 года и скончался спустя чверть года после рождения. Второй Александр, родился в 1758 году, а скончался 1769 или 1760 году в пятницу перед пятидесятницею. Третий, Алексей, родясь около 1760 года, умер через шесть недель после своего рождения. Четвертый был я. После меня еще родилась вторая сестра, Мелания, в 1763 году, и скончалась прожив не более 9 недель. После нея родилась и третья сестра, Пелагея, около 1764 года, а умерла от оспы спустя 4 года, то есть, около 1768 года. Потом родился 5-й брат, Стефан, 1767 года, Марта 27-го. Наконец в 1769 или 1770, родился шестой и последний брат, Василий, который по окрещении того же дня и скончался» [3, с. 3].

У житті Іринея Фальковського, насиченому різноманітними подіями, чітко виокремлюються три періоди: учнівський, викладацький і єпископський.

Освіта молодого Іринея (в миру Івана) розпочалася з «1771 года, сколько могу я по некоторым обстоятельствам заключать, начал меня обучать сам покойный родитель, с некоторыми другими, священническими детьми, в коих числе был и нынешний Московкаго Университета Профессор (сие писано в 1807 году) Павел Сохацкий, начаткам Латинского языка» [3, с. 3]. Потім був латинський клас (с. Антонівка поблизу с. Білоцерківка). У 1773 р. Іриней разом із братом починають навчання в Києво-Могилянській академії і завдяки доброму знанню латинської мови переходить одразу до синтаксичного класу; крім цього, вивчає географію, яка викладалася латиною мовою, та німецьку мову в класі магістра Івана Самойловича. Потім (1776 р.) у м. Токаї (Угорщина) відвідував римо-католицьку школу, де вивчав угорську і латинську граматику. У 1777 р. батько влаштовує Іринея в Пресбургську гімназію. В одному з листів до нього він детально описує розклад своїх занять: вивчення римської історії, грецької, латинської й німецької мов, арифметики, поетики, заняття Sacra lectio (читання святих книг), вправи у т зв. Imitationes Versionem (вправи на наслідування античних віршованих творів) та Labor Extemporalis (усний або письмовий переклад із латинської на німецьку і навпаки). За словами І. Скворцова, «главная цель его («учения» освіти того часу - С. К.-Л.) была изучение латинского языка к таком совершенстве, чтоб ученик мог свободно и говорить и писать на этом языке» [4, с. 174]. Крім занять у гімназії Іри- ней ще поглиблює знання німецької й латинської мови з репетитором.

Його викладацький період охоплює 21 рік (1783-1804), протягом яких він працював у Київській академії. Між завершенням етапу учнівства й початком педагогічної діяльності не було чіткого розмежування, оскільки Фальковський був призначений викладачем класу арифметики Київської академії ще під час свого навчання в богословському класі. Після складання іспитів Іриней Фальковський призначається викладачем класу інфими, потім починає викладати німецьку мову, а в 1786 р. призначається «вышняго класса грамматики учителем и академической бурсы супер-интендентом» [5, с. 478-479]. У різні часи він викладав теоретичну і практичну арифметику, німецьку мову, географію, геометрію, алгебру, архітектуру, філософію, історію, змішану математику.

За твердженням Г Булашова, «... за скамьей ученической, на кафедре профессорской им все было изучаемо - от поэзии и богословия с философиею до сферической тригонометрии, астрономии и разных языков. В период своего двадцятилетнего наставнического служения при академии (1783-1804 гг.), он читал лекции почти во всех классах ея, начиная от арифметического и грамматического до самых высших курсов философии и богословия. Языки еврейский и греческий знал самым точным научным образом, по-венгерски, немецки и французки мог свободно писать; латинским-же языком, разговорным и литературным, владел в таком совершенств., что мог на нем объясняться и писать, как на родном русском» [2, с. 90].

У 1803 році він стає ректором Київської академії і перебуває на цій посаді з 20 квітня 1803 року до 25 лютого 1804 р. У 1798 р. йому присвоюють титул соборного ієромонаха і вже наступного року він став настоятелем монастиря в Чернігові. Іриней Фальковський, професор і ректор Києво-Могилянської академії, «любив труд, але труд вільний, любив діяльність - широку кипучу, але самостійну і незалежну». Виходячи з цього, воно менш за все задовольняло призначеного на київську кафедру не без інтриги «малообізнаного, який не виблискував ані розумом, ані даром слова, митрополита Серапіона (Олександровського), який дуже скоро під дуже пристойним приводом позбавився від надто популярного професора. «В особі Іренея академія київська понесла величезну, ненагороджену втрату, яка, можна вважати, привела її до необхідності нового перетворення» [6, с. 133-134].

Ще перебуваючи на викладацькій посаді, він прийняв чернечий постриг, і з 1807 р. у житті Іринея Фальковського розпочинається єпископський етап. 24 лютого 1807 р. у Софійському соборі Києва відбулося його висвячення на єпископа Чигиринського з прийняттям посади вікарія Київської митрополії (тобто заступника митрополита Київського і Галицького), яка знаходилася в Михайлівському Золотоверхому монастирі, що ставав у його підпорядкування. Так, Іриней, єпископ Чигиринський, у 1807 р. став настоятелем Михайлівського Золотоверхого монастиря й очолював його протягом 1807-1812 та 1813-1823 рр.. Невеличка перерва була пов'язана з призначенням Іринея єпископом Смоленським і Дорогобузьким і короткочасним перебуванням на єпископській кафедрі у Смоленську. За час свого єпископського етапу Іриней Фальківський власноручно складає детальний каталог бібліотеки Михайлівського Золотоверхого монастиря. Недарма дослідник В. Ульяновський у книзі «Старожитня бібліотека Михайлівського Золотоверхого монастиря (спроба реконструкції кириличної збірки)» називає Іринея її «ангелом-охоронцем» [7, с. 63]. А ось «ученые труды не составляли, как прежде, жизненной стихии Иринея; он отдавался им по временам, урывками, в силу привычки или воспоминания, а быть может и из желания напомнить о себе» [2, с. 678].

Літературна спадщина Іринея Фальковського поділяється на два періоди: «період навчання» - 1775/1776 - 1783 рр. та «російський період» - від 1783 р. і до смерті письменника 1823 р. [8, с. 45]. Вона відзначається незвичайною різноманітністю і численністю. У його доробку є псалми, гімни, елегії російською, латинською, німецькою та французькою мовами; стихарі з тропарів і найскладніші алгебраїчні і метеорологічні обчислення; богословські трактати і філософські міркування; нотатки з медицини і військової архітектури; календарі з астрономічними обчисленнями і історичними статтями; тлумачення на слово Боже і писав ноти з арифметикою для духовних училищ тощо.

Твори першого періоду ввійшли до: 1) рукописного збірника «Opera poetica, quibus elegiaci, heroici, saphici et jambici versus contineatur. A Joanne Falkovsky elaborati A[nn] o 1778». Найвідомі- ший його вірш цього часу «есть стихотворное (латинское) описание четырех времен года, которое разделяется на 6 частей» [4, с. 175]; 2) збірник «Lachrymae animae poonitentis», що складався з десяти елегій, до яких входить біля півтори тисячі віршів; 3) «Роспись празднуемым праздникам и святым угодникам Божиим в грекорроссийском месяце слове, сочиненная по алфавиту Иваном Фальковскимъ в Токае 1779 года»; 4) рукопису «некоторые заметки по физике... Это прибавления к физике, которые, или выбирал он из разных книг или писал на память со слов профессора» [4, с. 179] тощо.

Спадщина Іринея Фальковського містить і віршовані твори на історичну тематику Один із них має назву «Oratio Godefredi ad Colomanum transitum per Hungariam eidem negantem cum response Colomani ad imitationem Didonis responsoria oratiuncula concinnata pro examine Pestiensi Pashali elabora[ta]» - «Промова Ґотфріда до Колома- на, який не дозволяв йому пройти через Угорщину, і відповідь Коло- мана, укладена як наслідування промови-відповіді Дідони, написана для Великоднього іспиту в Пешті» [8, с. 50].

На другий період літературно творчості Ірине Фальковського припадає уже написання проповідей («стихарь для оказывания проповедей» у 1785 р.) [4, с. 245]. За словами Г Булашова, «в выборе предмета для проповеди Ириней обыкновенно не показывал особой заботы и большого разнообразия; здесь он шел тем простым и обыкновенными путем, какой практикуется в церкви еще с древних времен: берет дневное евангельское или апостольское чтение, останавливается на каком-либо тексте и из него развивает главную мысль своей про поведи» [2, c. 228].

Водночас подвижник продовжував займатися культурно-просвітницькою діяльністю. У 1792 р. Фриней Фальковський організовує роботу «Вольного пиитического общества», основним завданням якого було створення бібліотеки для читання. Він розробив статут товариства, яке в основному виконувало функції студентської читальні. На членські внески, які становили 1 карбованець з особи, Іриней організував закупівлю книг, необхідних для навчання студентів Київської духовної академії [9, с. 146]

Будучи викладачем змішаної математики, І. Фальковський написав навчальний посібник «Сокращение смешанной математики, разделенное на две части, из которых первая содержит механику, гидростатику, аэрометрию, гидравлику, оптику, катоптрику, диоптрику и перспективу; а другая - тригонометрию сферическую, начала астрономии, географию, хронологию, гномонику, пиротехнию, архитектуру гражданскую и военную, собранное из разных авторов в пользу киевского академическаго юношества» (1793 р.).

На початку нового століття Іриней Фалькоський, за словами І. Скворцова, мав «другой важный труд ... следующие две книги: 1) краткий пролог, с краткими описаниями жития святых на каждый день года по месяцам. В рукописях составляет он 4 тома - первый на генварь, февр., март и апрель, второй - на май и июнь, третий, - на июль и август, четвертый на последние четыре месяца (мається на увазі 1806 р. - С. К.-Л.); 2) «Мартиролог, или Мученикословие (из четий миней), содержащее в себе жития и страдания святых мученик, празднуемых в св. восточной Тр. Российской церкви», Ч. I. В конце приложение: о мучениках из Пролога» [4, с. 308]. У період із 1804 до 1806 рр. Іриней Фальковський працював над великим рукописом, у якому хотів описати повну історію всієї Київської єпархії на основі існуючих літописів. Але, як пише І. Скворцов, «кончил ли он этот подвиг, не известно. Вероятно только то, что материалы или выписки для этой истории он имел уже под рукою» [4, с. 307]

Як зазначає Г. Булашов, в останні роки життя Іриней Фальков- ський «по прежнему проводил в непрестанных занятиях. По словам старожилов, преосв. Ириней, под конец жизни, не только нигде вне монастыря не появлялся, ни на каких торжествах и празднествах не участвовал, а и перестал бывать даже у митрополита» [2, с. 717]. В основному він займався переписуванням як своїх раніше написаних творів, так і повчальних статей, наприклад: «Советы Премудрости, или собрание правил соломоно-сираховых», «Письма Г Юнга», «Людовика Корнелия Венециана опыт о пользе трезвой жизни», «Слово в неделю 5-ю по 50-це из печатных церк. поучений, против пьянства», «Послания Св. Игнатия Богоносца», «Св. Златоуста два увещательныя слова к Феодору падшему и Св. Андрея архиеп. Кесарии каппадокийской толкование на Апокалипсис», «Всемирный путешествователь, или познание стараго и новаго света, - Абб. де ла Порт», «Полезныя напоминания иноку в начале его подвигов» тощо [4, с. 312-313].

Висновки

Іриней Фальковський увійшов в історію як людина різнобічних наукових інтересів. Неоціненним здобутком його роботи стало впорядкування, каталогізація і збереження книжкових зібрань бібліотеки Михайлівського Золотоверхого монастиря, якою він керував і опікувався.

На жаль, в історії української літератури відсутній повноцінний аналіз творчої спадщини Іринея Фальківського, яка містить національну самобутність й елементи традиційної європейської літератури. Дослідження творчості Іринея Фальківського є цікавим і актуальним не тільки для літературознавців, а й для істориків.

Література

літературний монах викладацький

1.Трофимчук М. Іриней Фальковський, найепатажніший єпископ. URL: http://zbruc.eu/node/22831.

2.Булашев Г Преосвященный Ириней Фальковский, коадьютор киевский. Киевская старина. 1883. № 1. С. 89-120; № 5. С. 66-96; № 8. С. 664-718.

3.Фальковский Ириней. Біографическия известия о разных приключениях жизни бывшаго Лубенского полку, у.зда Пирятинского, села Белоцерковки священника Іоакима Фальковскаго, нареченного в монашестве Іустином, и сына его Ивана Фальковскаго, найме- нованного в монашеском чине Іринеем, собранныя и списанныя последним в разных годах (Часть первая. Содержащая біографическия известия с 1756 по 1784 год). Автограф. // ІР НБУВ. Ф. 175. № 2214. 56 арк.

4.Скворцов И. Хроника жизни преосвященного Иринея Фальковс- кого, составленная по его рукописям. Киевские епархиальные ведомости. 1861. № 6. С. 173-187; № 8. С. 244-263; № 10. С. 305-321.

5.Києв-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст.: Енцикл. вид. / упоряд. З. Хижняк, ред. В. Брюховецький. Київ: Вид. дім «КМ Академія», 2001. 736 с.

6.Історико-психологічна реконструкція психологічної думки в етнокультурному просторі України: монографія / В. Куєвда, В. Летцев, В. Литовський та ін.; за ред. В. Куєвди, В. Турбан. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. 258 с.

7.Ульяновський В., Кошіль О. Старожитня бібліотека Михайлівського Золотоверхого монастиря (спроба реконструкції кириличної збірки). Київ: НКПІКЗ, «Фенікс», 2008. 192 с.

8.Трофимчук М. Еволюція естетичних та ідейних поглядів Іринея Фальковського на прикладі поезій раннього та пізнього періодів творчості. Слово і Час. 2013. № 4. С. 45-59.

9.Іванюк І. Культурно-просвітницька діяльність єпископа Іринея Фальковського із упорядкування книжкових зібрань Бібліотеки Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Сумська старовина. 2013. № XL. C. 145-149.

Размещено на Allbest.ru