Політичні та ідеологічні критерії періодизації і класифікації української жіночої преси у Східній Галичині (1853-i939)

Pavlyuh М. V.,

Candidate degree in social communication, assistant, Lviv Polytechnic National University

(Lviv, Ukraine),

The article provides a thorough analysis of the classification and periodization of Galician periodicals in Eastern Galicia (1853-- 1939). The main criteria for the periodization of Galician women's periodicals (historical, propaganda, ideological, chronological) are considered. It is stated that political and ideological aspects and criteria in periodization are important for the study of national liberation struggle of active womanhood. The periodization criteria and the classification criteria for Ukrainian women's periodicals in East Galicia were delineated.

Research methodology. The article uses a set of scientific methods to reveal the problem of periodization and classification of women's periodicals: comparative analysis (in comparing and contrasting the main criteria of Galician women's periodicals); synthesis (in combining women's magazines by different thematic groups), chronological method (in the analysis of the emergence, formation and development of women's periodicals).

Results and conclusions obtained. It is found that there is still no single criterion for the classification and periodization of female periodicals in Galicia (1853--1939). Political and ideological criteria are among the most important in the analysis of Galician women's periodicals.

Keywords: classification, periodization, criteria, Galician women's periodicals, women's movement.

Вступ. Жіноча преса вивчалася як частина визвольного руху в Галичині, як преса жіночого руху або політична пропаганда Союзу українок, а не окреме явище. Особливість жіночого руху в Україні - його, насамперед, національний, а не тендерний характер. Другою причиною, що ця преса досі маловивчена є її різнотиповість, тобто різні напрямки видань (від видань, котрі обмежувалися жіночими проблемами до політичних органів визвольного руху; від поверхової забави панянок до високо художніх, мистецьких журналів). Третьою причиною у вивченні жіночої преси цього періоду є їхня політична орієнтація (москвофільська, австрофільська та національна, тобто українська). Четвертою причиною, що заважає видання зарахувати до окремого виду преси - мова, котрою виходили ці видання (наприклад, москофільський суржик «Лади» і «Русалки» Шеховича). П'ятою, і останньою причиною у вивченні галицької періодики для жінок є дискусія навколо альманахової літератури (чи доцільно вважати альманахи Наталі Кобринської і альманахи-календарі «Жіночої долі» періодикою, адже жіночий рух завдячує альманахам популяризацією своїх ідей).

Українка, на відміну від європейської жінки, не відчувала себе приниженою у жодній сфері суспільного життя, тому жіночий рух на західноукраїнських землях не мав вираженого феміністичного чи гендерного характеру. Жіночий рух в Україні - це пошук і реалізація історичного місця українки в національній боротьбі. Тому доцільно вживати термін «жіночий рух», а не гендерний чи феміністичний у дослідженні (класифікації та періодизації) галицької жіночої періодики.

Постановка проблеми та зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями. Аналіз та розгляд галицької жіночої періодики важливі для того, щоб простежити головні тенденції розвитку українського жіночого руху у контексті європейських віянь, а також з'ясувати роль і значення галицької періодики для жінок, які стали феноменом серед емансипованих європейських жіночих рухів.

Висновки цього дослідження важливі для практичних питань, зокрема для аналізу сучасної жіночої періодики в Україні.

Аналіз останніх досліджень проблематики статті. Інтерес до українського жіночого руху та жіночої періодики пожвавився у період здобуття Україною незалежності. Завдяки львівській дослідниці Валентині Передирій у 1996 році був вперше укладений Анотований католог українських періодичних видань для жінок у Галичині (1853-1939) [7]. Її статті «Галицька періодика для жінок: становлення, розвиток, проблематика (1853 - 1939)» [4, с. 45, 49], «Журнал «Нова хата» як тип видання (1925-1939)» [5, с. 77], «Часопис «Жіноча доля» як джерело дослідження жіночого руху» [6, с. 28] розкривають особливості української галицької періодики для жінок як важливого феномену. У своїх статтях В. Передирій здійснює спроби аналізу та класифікації жіночих видань, проте неповно, оскільки жіноча періодика - явище різнопланове та багатогранне. Важливим джерелом у дослідженні жіночих видань здійснив коломийський вчений

І. Монолатій у статті (а згодом монографії) «Часопис «Жіноча доля» і його роль у розвитку жіночого руху в Галичині» [3, с. 56-58], в якому розглянув структуру, хронологічні етапи та альманахи-кален- дарі часопису. У розділі монографії Степана Костя «Нариси з історії західноукраїнської преси першої половини ХХ ст.» [1, с. 167] під назвою «Жіноча преса» висвітлено жіночу періодику у світлі загального західноукраїнського визвольного руху. Спробу періодизації та класифікації здійснила дослідниця Віра Кочкодан у дисертації «Преса як джерело вивчення діяльності жіночих товариств Галичини (1884-1939)» [2, с. 7]. Дослідниця розглядає пресу тільки як джерело діяльності товариств, проте детально структуру, передумови та розвиток самої періодики здійснює у контексті діяльності конкретних жіночих організацій. Серед класифікаційних ознак та критеріїв переважають архівні матеріали (постанови товариств). Жіночу пресу поділяє на: регіональні видання, суспільні щоденники, тематичні сторінки, оцифровані та неопубліковані документи.

Мета наукової статті - встановити критерії класифікації та періодизації галицької жіночої періодики.

Виклад основного матеріалу. Дослідник західноукраїнської преси ХХ століття Степан Кость про галицьку періодику для жінок згадує у контексті дослідження усієї західноукраїнської преси і не виокремлює її як структурний елемент, оскільки вона має спільні ознаки з іншими видами преси цього періоду [1, с. 167]. Наскрізною ідеєю галицької періодики є національна ідея, поєднана зі святим обов'язком української жінки перед Україною та родиною. Але доцільно вважати галицьку періодику окремо сформованим явищем, котре формувалося та розвивалося у контексті міжвоєнного двадцятиріччя, тому що:

1) переважна більшість альманахів (альманахи «Жіночої долі») має не тільки мистецько-художню вартість, а й просвітницьке значення (видавці ставили собі за мету «просвітити нашу молодшу сестру» - селянку);

2) переважна більшість періодичних видань для жінок мали політичний і суспільний характери, спрямованих на «служінню народу», а не тільки на вузьке обговорення жіночих проблем;

3) галицька періодика для жінок стала органами політичної боротьби жіночих організацій (наприклад, Союзу українок, яка із жіночої організації перетворилася на політичну формацію);

4) універсальність як риса галицької періодики для жінок була притаманна переважній більшості видань (окрім мистецької частини друкувалися політичні статті та замітки);

5) багатовимірність і важливе суспільне значення галицької періодики як історичної пам'ятки, як зразка журналістики ХІХ ст., перетворили її в органи опінії української національної ідеї.

Отже, враховуючи важливе історичне, суспільне і політичне значення галицької преси для жінок виокремлюємо її в окрему типологічну групу преси, яка виникла і формувалася у період визвольних змагань. У класифікуванні та періодизації галицької періодики для жінок наштовхуємося на кілька важливих проблем. Перша із них пов'язана з дискусіями навколо альманахової літератури («Перший вінок»): чи доцільно альманахи Н. Кобринської вважати і зараховувати до періодики. Відповідь на ці питання можна знайти серед статей В. Переди- рій, яка аналізує низку журнальних ознак альманахів. У її статті знаходимо загальну характеристику поняття «альманах» про збірник довідкового характеру, а назва «календар-альманах» творить тавтологію «календар - «календар», що до певної міри пояснює їх об'єднання в одне видання» [4, с. 45]. У підготованому анотованому каталозі жіночих видань в Галичині [7, с. 3] В. Передирій називає альманахи-календарі жіночою пресою.

Друга проблема у класифікуванні галицької періодики - це вибір головного критерія, підходу до періодизації: історичного, ідейно-політичного чи інших критеріїв. Які критерії брати до уваги: ідейну спрямованість часописів, історичний підхід (початок, становлення, розвиток), організаційний (органи жіночих організацій, наприклад, Союзу українок чи Дружини княгині Ольги), пропаган- дивний підхід (патріотична пропаганда, преса так званого «національного ідеалу»)? Якщо використовувати історико-ідейний підхід, тоді галицьку жіночу пресу можна поділити на мегаблоки:

I) початок і зародження преси в Галичині (альманахи Н. Кобринської, видання С. Шеховича «Лада», «Русалка»);

II) видання Союзу українок та пропаганда ідей організації на сторінках видань «чужих видань»;

III) інші видання до 1939 року в Галичині.

У дослідженні орієнтуємося не тільки на часові ознаки, а на ідейну спрямованість різних жіночих організацій, здебільшого діяльності жіночої організації Союз українок. Сюди зараховуємо видання: «Жінка», «Громадянка», «Українка», «Світ українки», «Жіночий вістник». До ідейних видань організації, які не були органами Союзу українок, але пропагували ідеї організації зараховуємо: «Жіноча доля», «Жіноча воля», «Світ молоді». Інші видання до 1939 року такі: «Жіночий голос», «Мета», «Наша мета», «Українська господиня», «Жіноче діло», «Нова хата».

Зрештою, якщо застосовувати історичний підхід до комплексного вивчення жіночої періодики, тоді можна виділити такі етапи в історії галицької періодики для жінок: зародження, становлення і розвиток. Зародження - це історичний етап, котрий характеризувався розвитком альманахової журналістики і перших видань С. Шеховича. Етап становлення - це інтенсивність та популяризація жіночих видань; етап розвитку - етап, який характеризується діяльністю Союзу українок та пропаганди на сторінках видань української національної ідеї. Коли ж застосовувати пропагандивний чи ідейний підхід до дослідження видань, тоді видання можна поділити на дві групи: видання, які пропагують українську національну ідеї та суто «жіночі» видання.

Іншої періодизації можемо дотримуватися, коли застосовуємо хронологічний підхід: початок жіночої періодики і альманахової журналістики, політичної журналістики. Варто також взяти до уваги умови, в яких розвивалася жіноча періодика Г аличини, тобто австрійське та польське панування, визвольні змагання і «азбучну війну» в Галичині, які мали великий вплив на формування мови преси. Українська нація була недержавною нацією протягом періоду дослідження, тому умови розвитку україномовної жіночої періодики були складними: матеріальними, політичними, адже для видань вводилася цензура. Крім того, простежуємо загальне відокремлення літератури від журналістики. Проілюструємо підходи до періодизації жіночої періодики наочно (Табл.1).

Із цієї таблиці виснуємо, що існує кілька головних підходів до проблеми періодизації: хронологічний, ідейний, пропагандивний, історичний, організаційний. Велика кількість підходів до вивчення жіночої періодики свідчить про багатовимірність, багатовекторність і різноманітний характер жіночих видань. Що ж до проблеми класифікації періодики, то важко сьогодні виокремити головний критерій поділу, тому доцільно згадати кілька: періодичність, тематичність, ідейна спрямованість.

За критерієм «періодичність» жіночу періодику поділяємо на періодичні та не періодичні видання. До першої групи зараховуємо усі видання, які мали визначену і не визначену періодичність (виходили друком більше, аніж двічі на рік). Наприклад, видання Союзу українок, які мали заплановану періодичність, але були конфісковані польською поліцією. Періодичні видання поділяємо на: тижневики, двотижневики, місячники. До неперіодичної преси зараховуємо: одноднівки (документи, які мали важливе значення для жіночого руху, а отже жіночої періодики) і альманахову журналістику: ранню і пізню (перші жіночі альманахи Кобрин- ської та пізні альманахи - календарі як додатки до жіночих видань).

За критерієм «тематичність» жіночу пресу поділяємо на: мистецькі, художні, часописи політичні. Мистецькі та художні видання - ті, в яких були наявні спеціальні сторінки (на шпальтах друкувалися художні твори українських письменниць). Видання політичні вели політичну пропаганду. Провідною темою жіночої преси виступила дискусія про місце і роль українки у суспільному житті.

За ознакою «ідейність» можна жіночі видання поділити на дві групи: видання, які пропагували українську національну ідею та москофільські видання (наприклад, «Жіночий голос», «Українка» - національно-патріотичні і москвофільські - «Лада», «Русалка», «Очаг») чи пропагандивні, в яких виражена національна ідея та розважальні («Лада»).

Важливою ознакою вважаємо «мову видання», якою друкувалися видання. Москофільські жіночі видання друкувалися язичієм - штучно-створеним суржиком, а видання Союзу українок друкувалися українською мовою. За ознакою «адресат» (аудиторія) класифікуємо пресу: часописи для сільського жіноцтва, для українського жіноцтва, часописи для працюючих жінок, часопис для дівиць, для красунь, для українських дівчат.

Окрім того, виокремлено такі ознаки україномовної жіночої періодики: просвітництво (часописи мали на меті «просвітити сільське жіноцтво»), політичний характер (органи Союзу українок), суспільний характер (часописи друкували статті на суспільно-важливу тематику), розважальний характер (часописи для розваги жіноцтву). Проілюструємо класифікаційні ознаки та часописи у таблиці, в якій скорочення «СУ» (тут і надалі) - Союз українок (Табл.2)

Із цієї таблиці виснуємо, що жіноча періодика у Галичині формувалася поступово: від альманахової неперіодичної літератури до розважальної журналістики; від розважальної журналістики до ідейно-патріотичної журналістики. Серед неперіодичних видань жіночої періодики маємо одноднівки - документи жіночого руху: програми, з'їзди жіночих рухів, які були опублікованими на шпальтах жіночих видань і становили документальні джерела жіночого руху.

Жіноча періодика різна за типами, видами. Усі часописи можна поділити на дві групи: періодичні та неперіодичні видання. До неперіодичних часописів зараховуємо альманахову літературу (ранню чи пізню) та одноднівки, а до періодичних усі інші часописи (навіть ті, в яких через репресії була порушена періодичність). Неперіодичні жіночі видання - це альманахи Кобринської (рання альманахова журналістика) та альманахи-календарі «Жіночої долі» (пізня неоальманахова традиція жіночої періодики).

Таблиця 1 ПЕРІОДИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЖІНОЧОЇ ПРЕСИ ГАЛИЧИНИ (1853 - 1939)

Рис. 1 КЛАСИФІКАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЖІНОЧОЇ ПЕРІОДИКИ ГАЛИЧИНИ (1853 - 1939)

Серед періодичних часописів виокремлюємо: жіночу газету, жіночий додаток та часопис. Жіночий додаток з'явився найшвидше - жіноча сторінка на шпальтах іншого часопису. Жіночі додатки містилися у багатьох часописах у вигляді сторінки моди, господарських порад для господинь чи кулінарних рецептів. Декотрі жіночі додатки пройшли етап до самостійного часопису («Жіноча воля», «Світ молоді»). Серед періодичних видань виокремлюємо: квартальники, двотижневики, місячники. Найбільше у жіночій періодиці місячників («Світ молоді») та двотижневиків («Жіноча доля»). Квартальники виходили рідко («Жіноче діло»).

За тематичністю часописи різні: політичні (преса Союзу українок), мистецькі («Нова хата»), господарські («Жіноча доля», «Жіноча воля»), розважальні («Лада»), часописи моди («Нова хата). За ідейною спрямованістю часописи були: патріотичними (преса Союзу українок), москофільськими («Русалка»). Усі часописи виходили українською мовою, окрім видань Шеховича, що друкувалися язичієм. У підтитулі часопису містився адресат- звернення (до сільського жіноцтва, до красунь).

Висновки дослідження

Галицька жіноча періодика - багатопланове та багатогранне явище, феномен ХХ століття на західноукраїнських землях, важлива компонента українського визвольного руху. Єдиного критерію поділу, класифікування та періодизації досі не існує. Важливими критеріями є політичні та ідеологічні, тому що саме вони вказують на політичний, націоналістичний та ідеологічний характер жіночих видань, а не тільки до розваг і вузького обговорення жіночих питань.

Перспективи подальших розвідок. Вивчення жіночої періодики важливе для сьогодення і сучасної жіночої періодики в Україні. Тому детальний аналіз здійснюватимемо у наступних публікаціях.

жіночий періодика галичина визвольний

Список використаних джерел

1. Кость С. А. Нариси з історії західноукраїнської преси першої половини ХХ століття. Львів, 2002. С. 167-168. [in Ukraine]

2. Кочкодан В. Р. Преса як джерело вивчення діяльності жіночих товариств Галичини (1884-1939): дис. канд. істор. наук: 07.00.06. Дрогобич, 2019. 20 с. [in Ukraine]

3. Монолатій І. С. Часопис «Жіноча доля» (1925-- 1939) і його роль у розвитку національного жіночого руху в Галичині. Українська періодика: Історія і сучасність. Львів, Житомир, 1994. С. 56-59. [in Ukraine]

4. Передирій В. А. Галицька періодика для жінок: становлення, розвиток, проблематика (1853-1939 рр.). Збірник Праць науково-дослідного центру періодики. 1995. Вип. 2. С. 44-63. [in Ukraine]

5. Передирій В. А. Журнал «Нова хата» як тип видання (1925-1939). Збірник Праць науково-дослідного центру періодики. 1994. Вип. 1. С. 75-89. [in Ukraine]

6. Передирій В. А. Часопис «Жіноча доля» як джерело дослідження жіночого руху. Збірник Праць Науково- дослідного центру періодики. 1996. Вип.1. С. 27-31. [in Ukraine]

7. Українські періодичні видання для жінок в Галичині (1853-1939 рр.): Анотований каталог. Львів, 1996. С. 3. [in Ukraine]

References

1. Kost' S. A. Naiysy z istoriyi zakhidnoukrayins'koyi presy pershoyi polovyny XX stolittya. L'viv, 2002. S. 167-168. [in Ukraine]

2. Kochkodan V R. Presa yak dzherelo vyvchennya diyal'nosti zhinochykh tovarystv Halychyny (1884-1939): dys. kand. istor. nauk: 07.00.06. Drohobych, 2019. 20 s. [in Ukraine]

3. Monolatiy I. S. Chasopys «Zhinocha dolya» (1925--1939) i yoho rol' u rozvytku natsional'noho zhinochoho rukhu v Halychyni. Ukrayins'ka periodyka: Istoriya i suchasnist'. Lviv, Zhytomyr, 1994. S. 56-59. [in Ukraine]

4. Peredyriy V A. Halyts'ka periodyka dlya zhinok: stanovlennya, rozvytok, problematyka (1853-1939 rr.). Zbirnyk Prats' naukovo-doslidnoho tsentru periodyky. 1995. Vyp. 2. S. 44-63. [in Ukraine]

5. Peredyriy V. A. Zhurnal «Nova khata» yak typ vydannya (1925-1939). Zbirnyk Prats' naukovo-doslidnoho tsentru periodyky. 1994. Vyp. 1. S. 75-89. [in Ukraine]

6. Peredyriy V. A. Chasopys «Zhinocha dolya» yak dzherelo doslidzhennya zhinochoho rukhu. Zbirnyk Prats' Naukovo-doslidnoho tsentru periodyky. 1996. Vyp1. S. 2731. [in Ukraine] Ukrayins'ki periodychni vydannya dlya zhinok v Halychyni (1853-1939 rr.): Anotovanyy kataloh. L'viv, 1996. S. 3. [in Ukraine]

Размещено на Allbest.ru