Музичне життя та особливості культурного розвитку міста Задар в XVII-XVIII століттях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Музичне життя та особливості культурного розвитку міста Задар в XVII-XVIII століттях

Метою статті є поглиблене вивчення сегментів розвитку музичного мистецтва міста Задар (Хорватія). Ця тематика викликає зацікавлення своєю культурною цінністю. Автор співставляє можливості та перешкоди в розвитку музичного мистецтва запропонованого періоду, що в свою чергу сприяє більш ясному розумінню специфіки розвитку музичної культури даного регіону Хорватії. Методологія. У досліджені використано історичний та системний, а також культурологічний методи, які дають можливість окремі складові музичного життя міста Задар розглядати як комплексне явище хорватської культури з її національною специфікою. Наукова новизна. У статті аналізується розвиток музичної культури міста Задар (Хорватія) періоду XVII--XVIII століть, який до цього часу не був об'єктом спеціального дослідження. Розрізнені маловідомі матеріали складають вагомий внесок у вивчення хорватської музичної культури та її взаємодії із європейськими культурними традиціями. Висновки. За допомогою знайденої інформації детально проаналізовано окремі елементи цієї проблематики. Розглянуті важливі складові музичної культури міста Задар, які сприяли загальному розвитку музичного мистецтва Хорватії. Акцентовані важливі аспекти в процесі розвитку окремих елементів музичного мистецтва міста Задар, а також можливості впливу цих елементів на культурний статус Хорватії.

Розгляд запропонованої тематики є актуальним, оскільки саме завдяки детальному підходу до окремих розділів з'являється можливість глибинного розуміння конкретних питань проблематики. Структурні особливості та багатогранність музичного змісту збережених музичних прикладів є предметом досліджень науковців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В хорватській музичній культурі запропонований для розгляду період розвитку в творчому плані був цікавим та плідним. Тенденції розвитку вивчались у багатьох наукових працях. Особливо цікавими для автора виявились роботи Іегка Бе2Їса [2], 7^аука Біажкоуіса [4], МШо Бешоуіса [5], Іуапа КикиУеуіСа-Ваксішкі [7].

Наукова новизна. У статті аналізується розвиток музичної культури міста Задар (Хорватія) періоду ХУІІ--ХУІІІ століть, який до цього часу не був об'єктом спеціального дослідження. Розрізнені маловідомі матеріали складають вагомий внесок у вивчення хорватської музичної культури та її взаємодії із європейськими культурними традиціями.

Мета статті -- поглиблене вивчення сегментів розвитку музичного мистецтва міста Задар (Хорватія). Автор співставляє можливості та перешкоди в розвитку музичного мистецтва заропонованого періоду, що в свою чергу сприяє більш ясному розумінню специфіки розвитку музичної культури даного регіону Хорватії.

Виклад основного матеріалу. При розгляді окремих аспектів проблематики розвитку музичного мистецтва міста Задар (Хорватія) в ХУІІ та ХУІІІ століттях досить складно диференціювати їх від аспектів розвитку музичного життя інших міст далматинського регіону Хорватії. На жаль, багато імен тогочасних музикантів втрачено, тому документи, які існують донині, є особливо цінними для науки.

Так, наприклад, збереглись відомості про священика Шіме Ві- тасовіча (Sime Vitasovica), який досліджував приклади старовинної музичної історії міста. Дані про активний музичний розвиток Задару знаходимо в його пісенниках. Відомо, що пісні з цих пісенників до початку ХІХ століття виконувались хорватською мовою. Про використання пісенників за межами катедрали говорять збережені в інших містах приклади. Так, один примірник пісенника був знайдений в задарських францисканців, а рукопис знайдено в Дубровнику.

В кінці XVII та на початку XVIII століття серед простого населення музика розвивалась досить активно. Так, знаємо про існування заповіту каноніка Вінченца Дженціні (Vincenza Gencini) з 1719 року, в якому згадуються музичні інструменти спінетін (spinetin), органет (organet), арфа (harfa) та лют (liut). На основі існуючих фактів можна стверджувати, що в катедралі використовувались згадані інструменти. Ці та інші дані говорять про розвинену музичну культуру міста Задар на початку XVIII століття [8, с. 50--51].

І все ж, від смерті священика Шіме Вітасовіча до заснування «Театру Нобіле» («Teatra Nobile») практично не існує підтвердження розвитку музичного життя міста Задар. Створену «пустоту» вдається за-повнити виключно відомостями з секундарних джерел.

Як і в більшості далматинських міст, загальна організація музичного життя міста Задар була досить скромною. Перевага надавалась розвитку сакральної музики. Відомо, що в XVIII столітті в далматинському місті Спліт для виконання в катедралах продовжувала зберігатись та розвиватись традиція композиторської творчості Пелліза- рі, Баямонті, Алберті (Pellizzari, Bajamonti, Alberti). Таким способом піднімався рівень ансамблевого виконання, яке було популярним та актуальним. Відображення музичного життя міста Задар є досить скромним через недостатність оригінальних джерел для його вивчення. Все ж, цілком ймовірним вважається факт розвитку двох сакральних традицій: одна є послідовницею латинського григоріанського хоралу, інша -- співом та речитативом, що розповідає про життя святих хорватською мовою. Традиція григоріанського співу була вагомою та використовувалась в щоденній практиці. Свідками цього є церковні книги, що поступово з'являлись в XVIII столітті та зберігаються в архіві задарської катедрали. Так, збірник псалмів для чотирьох голосів (альт, тенор та два баса), що походить з 1724 року, видано в Венеції також в 1724 році. Гармонізовані хоральні наспіви з цього збірника виконувались протягом першої половини XVIII століття [3, с. 161].

Відомим є рукопис кантуала з рядом одноголосних григоріанських наспівів, що виконувались у Великодній тиждень. Щороку на святкуванні святої Штосії (sv. Stosijc) в центральній церкві виконувалось дев'ять лекцій (stenja) з життя святих хорватською мовою: «Тебе, Бога, хвалимо» («Tebe Boga hvalimo») і «Благословлений» («Blagoslovljen»). Ця традиція тривала до кінця XVIII -- початку ХІХ століття. В 1837 році традиція знову була активована каноніком церкви святої Штосії Віцком Івчевічем (Vickom Ivcevicem). В середині XVIII століття, під час свят на конвентуальних службах деяких церковних спільнот, в задарських церквах виконувались євангеліє хорватською мовою.

Крім згаданих традицій в задарських селах та «Змаєвічевій семінарії» існувала традиція глаголичного співу. Відомо про існування малого хору так званих священиків-глаголяшів, які в неділю та під час свят відправляли свої служби і канонічні години. Їхній глаголичний спів був строго вокальним і не потребував ніякої спеціальної музичної підготовки [6]. На відміну від латинської богословської семінарії в «Змаєвічевій семінарії» ніколи не існувало окремого предмету, який би навчав церковному співу. Такий предмет було введено в латинській семінарії на початку XIX століття.

Крім задарської катедрали існували також інші церкви, в яких розвивалось музичне життя. Існує достатня кількість даних, завдяки яким можливо стверджувати про розвиток органної музики в місті Задар. Відомим майстром органа кінця XVII -- початку XVIII століття є Іван Федріготті (Ivan Fedrigotti), про якого було сказано: «...bijase po svoj prilici rodom iz Dalmacije» («...будучи, вірогідно, родом з Далмації») [7, с. 82]. В 1709 році в домініканській церкві Федріготті змайстрував орган.

В церквах святого ТТТімуна (sv. Simuna), святої Марії (sv. Marije), святого Михайла (sv. Mihovila), святого Франциска (sv. Frane) релігійні святкування збагачувались музикою вокалу та органа. В середині XVIII століття в майстра Петра Накіча (Petra Nakica) були замовлені органи для всіх згаданих церков. В червні 1753 року в церкву святої Марії монастиря задарських бенедиктинок орган було доставлено з Венеції. В цьому ж році для францисканської церкви святого Фран- циска теж замовлено орган. Інструмент було доставлено в 1756 році, де він залишався до 1882 року.

В 1756 році в Задрі з'явився третій орган, замовлений в Петра На- кіча для церкви святого Шімуна-пророка. З огляду на ціну інструментів можна зробити висновок, що ці органи були набагато більшими від тих, які замовлялись в Петра Накіча раніше. В церкві святої Штосії орган з'явився в 1759 році і функціонував тут до 1900 року, для церкви святого Михайла інструмент було змайстровано в 1750 році. З цієї інформації випливає висновок про активний розвиток органної музики в Задарі. Широке застосування інструмента було можливим завдяки високій фінансовій спроможності церкви та міста. Цілком вірогідним є факт існування в XVIII столітті малих вокальних та інструментальних ансамблів.

Замовлення органів в середині XVIII століття сприяло створенню органної традиції, завдяки якій через двадцять років в Задарі поселяється італійська родина відомого органіста Москателлі (Moscatelli). Хоча органи Москателлі і не були розраховані на Задар, все ж саме поселення та функціонування майстерні знаменитого майстра в місті (майстерня функціонувала до 1790 року) свідчило про високий культурний рівень середовища.

Першим з родини майстрів-органістів був Нікола Москателлі (Nikola Moscatelli), учень Петра Накіча. Син Ніколи Москателлі Доменіко (Domenico) в період від 1771 до 1777 року змайстрував сімнадцять органів. В 1780 році Доменіко Москателлі поселився в Задарі і цього ж року відкрив майстерню, де змайстрував біля сорока органів. Помер Доменіко Москателлі в листопаді 1788 року. Син Доменіко Москателлі -- Гаетано (Gaetano) також був відомим майстром органів. Після батькової смерті продовжив діяльність у сімейній майстерні в місті Задар. В 1788 році Гаетано Москателлі одружився з Марією Фонда (Marijа Fonda). На їхньому вінчанні були присутні представники вищої аристократії В. Албіноні (V. Albinoni) та Т. Вальєр-Креля- новіч (T. Valier-Kreljanovic). Цей факт свідчить про високий суспільний рівень майстрів-органістів.

В 1792 році Гаетано Москателлі переселився на острів Коміжа, де проживав до 1804 році та служив на церковній посаді органіста. Короткий період Гаетано Москателлі служив в місті Сень катедральним органістом. В період від 1807 до 1815 року, проживаючи в Загребі, Га- етано майстрував та ремонтував органи для різних церков північної Хорватії. В 1821 році переселився на острів Брач, де помер в 1822 році.

Гаетано Москателлі був видатним майстром своєї справи. Ним були створені органи на Полюду (Спліт), Болу (Брач), в домініканській церкві міста Шібенік.

Інтенсивний розвиток світської музики міста Задар, тобто активна діяльність композиторів та виконавців розпочинається в 1783 році заснуванням Театру Нобіле (Teatra Nobile). Для концертів та вистав було створено імпровізовану сцену.

В кінці XVIII століття в Задарі активно розвивали творчу діяльність італійські виконавці. Одним з них був Анджело Марія Фреза (Angelo Maria Frezza), народжений в Римі в 1759 році [5, с. 97]. Не існує відомостей про освіту музиканта. Відомо тільки, що в 1780 році Фреза влаштувався на службу в Задар як молодий вчитель скрипки. За запрошенням в 1786 році переселився в Дубровник та став висо- кооплачуваним інструменталістом.

Для організації театрального оркестру в 1788 році адміністрація театру запросила італійського скрипаля Джузеппе Галі (Giuseppe Galli). Галі організував оркестр та став його директором. В 1792 та 1793 роках оркестр гастролює в Спліті, Шібеніку та в Задарі. Під керуванням Галі було організовано камерний ансамбль, який теж успішно концертував у кінці XVIII століття. Вагомою заслугою Джузеппе Галі є засну-вання в місті Задар скрипкової школи в 1797 році.

В кінці XVIII століття в Задарі розвивалась діяльність ще одного талановитого композитора та скрипаля -- Марка Баттагела (Marco Battagel), який входив до складу музикантів Театру Нобіле як скрипаль театрального оркестру. Композиторська діяльність Баттагела представлена його Симфонією, Квартетом, Сонатою, двома кантатами.

Серед видатних музикантів -- задарський скрипаль Франческо Маккарі-Спада (Francesco Maccari-Spada), що працював скрипалем в першій половині ХІХ століття в театральному оркестрі разом зі своїм сином Нікколо Маккарі-Спада (Niccolo Maccari-Spada). Існує версія про діяльність скрипаля в оркестрі під час керування Джузеппе Галі (Giuseppe Galli). Нікколо Маккарі-Спада повних п'ятнадцять років працював в оркестрі Театру Нобіле разом з батьком.

Висновки

культурний традиція органіст

Як бачимо, в першій половині XVIII століття в церковній практиці продовжилась музична традиція, що була започаткована значно раніше, -- григоріанський та глаголичний спів і життя святих. З початку XVIII століття існують документальні підтвердження використання в катедралі таких інструментів, як спінет (spinet), органет (organet) та арфа (harfa) та чотирьох органів, змайстрованих Петром Накічем.

В другій половині XVIII століття розпочинають діяльність композитори, виконавці, майстри-органісти, які своєю активністю в межах катедрали чи театру значною мірою вплинули на розвиток музичного життя міста Задар. Йдеться про композитора Марка Баттагела, скрипалів Анджело Марія Фрезі та Джузеппе Галі, родину органістів Моска- теллі, які обрали Задар як плідне тло для своєї творчої діяльності.

Оскільки сакральні та світські приклади музичної культури міста Задар знатно збагатили скарбницю загальної музичної культури Хорватії, як і світову музичну скарбницю, поглиблене ознайомлення з творчістю композиторів та виконавців, аналіз музичних прикладів допомагає кращому розумінню та вивченню проблематики в цілому.

Список літератури

1.Andreis J. Povijest glazbe. Knj. 4: Povijest Hrvatske glazbe. Zagreb: Liber Mladost, 1974. С. 23- 57.

2.Bezic J. Glazba u zadarskom kazalistu u vrijerme Bachova apsolutizma. Bascinski glasi, 1994. С. 63- 93.

3.Bezic J. Razvoj glagoljaskog pjevanja na zadarskom podrucju. Djela. Knj.V. Zadar: Institut JAZU u Zadru, 1973. С. 160- 162.

4.Blazekovic Z. Zadarsko kazaliste krajem XVIII st. Zadarska revija. 1986. Br. 5-6. С. 521- 525.

5.Demovic M. Glazba i glazbenici u Dubrovackoj Republici od polovine XVII do prvog desetljeca XIX stoljeca. Zagreb: JAZU,1989. С. 97.

6.Karaman M. Del Clero Ilirico. Zadar 1740. Naucna biblioteka Zadar, br.22321 ms. 546 i br.21009 ms. 521. С. 37- 42.

7.Kukuljevic-Sakcinski I. Slovnik umjetnikah jugoslavenskih. Zagreb, 1858. br.22321 ms. 546 i br. 21009 ms. 521. С. 82.

8.Strgacic A. Zadranin Sime Vitasovic i kulturno-povijesno znacenje njegovih djela. Radovi Instituta JAZUu Zadru. 1955. II. С. 48- 63.

Размещено на Allbest.ru