Перебування 8-ї армії Південно-Західного фронту у Волинській губернії під час Першої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перебування 8-ї армії Південно-Західного фронту у Волинській губернії під час Першої світової війни

Дем'янюк О.Й.

У статті з'ясовано коло питань, пов'язаних із обставинами, умовами та особливостями перебування 8-ї армії Російської імперії в складі Південно-Західного фронту на території Волинської губернії під час Першої світової війни. Окреслено участь підрозділів 8-ї армії в бойових діях, які відбувалися на терені Волинського краю впродовж військового протистояння європейських мілітарних блоків. Досліджено та проаналізовано факти бойових зіткнень підрозділів армії з частинами німецької та австро-угорської армій в умовах активних бойових дій (Луцький (Брусиловський) прорив, ковельські наступальні операції) та перманентної війни. Фрагментарно подано не бойові особливості побуту особового складу підрозділів армії (втрата дисципліни, зниження боєздатності, дезертирство тощо) у досліджуваний період.

Постановка проблеми та її актуальність. Відчуття неминучості військового протистояння європейських мілітарних блоків, яке загостилося в 1914 р., спонукало керівництва більшості держав Європи до збільшення військового бюджету, оновлення озброєння, покращення бойових навичок військовозобов'язаного чоловічого населення. Російська імперія також готувалася до бойових дій: намагалася переоснастити діючу армію, переоснащувала військове виробництво, здійснювала репетицію мобілізаційних заходів у прифронтових повітах (у Волинській губернії, наприклад, у Ковельському та Володимир-Волинському повітах), проводила реорганізацію імператорської армії.

З-поміж інших передвоєнних заходів зустрічаємо створення нових військових оперативних з'єднань бойових підрозділів. У липні 1914 р. за цим принципом було створено польове управління 8-ї армії при штабі Київського військового округу. Принагідно нагадаємо, що до складу цього військового округу, який від серпня 1914 р. отримав статус прифронтового, входило шість російських губерній - Київська, Курська, Подільська, Харківська, Чернігівська і, власне, Волинська. Відтак, 8-ма армія, ледь утворивши штаб і кілька бойових підрозділів, вступила в Першу світову війну. Місцем дислокації й театром бойових дій з'єднання стали, здебільшого, території Волині та Галичини. Мобілізаційні заходи здійснювалися за нормами бойового розгортання в найближчій до місця формування території. Отож, доукомплектування 8-ї армії відбувалося за рахунок жителів подільських і частково волинських повітів.

Цікаво склалася доля багатьох командувачів армії, командирів її структурних одиниць, рядових бійців військових підрозділів. Мала вона певний влив і на соціально-економічний, а з весни 1917 р. й на соціально-політичний розвиток Волинського краю. Особовий склад 8-ї армії взяв участь у бойових діях на території західних повітів Волинської губернії. Ці та інші чинники зумовили доцільність наукового дискурсу щодо перебування підрозділів 8-ї армії на терені Волині.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Працюючи над матеріалами для дослідження, з'ясовано, що комплексного вивчення обраної проблеми науковцями не проведено. Відтворюючи загальну картину бойових дій під час Першої світової війни на театрі бойових дій Південно-Західного фронту, вітчизняні вчені вивчали окремі аспекти перебігу бойових дій, військово-політичні події, ситуацію у прифронтових повітах. На увагу заслуговують праці М. Борбича (про бойові дії на Південно-Західному фронті у 1916 р., зокрема на р. Стохід) (2002), О. Дем'янюка (про військово-політичну ситуацію у військових підрозділах, які перебували на території Волинської губернії під час Першої світової війни) (2011), О. Соловйова (про бойові дії та економічну ситуацію в зоні бойових дій і прилеглих територія під час Брусіловського прориву на Волині) (1997, 1998), а також роботи безпосередніх учасників Першої світової війни: А. Брусілова (1946), А. Дєнікіна (1991), А. Зайончковського (2002).

Мета та завдання дослідження. Опираючись на стан наукової розробки пропонованої проблеми, розглянемо період перебування на території Волинської губернії бойових підрозділів 8-ї армії Південно-Західного фронту в добу Першої світової війни.

Виклад основного матеріалу дослідження. Від початку Першої світової війни 8-ма армія, створена на базі Проскурівської групи, перебувала в складі Південно-Західного фронту поза межами Волинської губернії. Від самого початку формування її очолив генерал від кавалерії А. Брусілов, начальником штаба став генерал-майор П. Ломновский. До її складу перед Галицькою битвою (1914 р.) входило чотири армійські корпуси (десять стрілецьких дивізій) та п'ять кавалерійських дивізій.

На територію Волинської губернії 8-ма армія перебазувалася в середині липня 1915 р. Напередодні підрозділи російської імператорської армії змушені були залишити територію Галичини й відійти на лінію Броди - Володимир-Волинський - Холм. У межах Волинської губернії вона перебувала до серпня 1917 р., коли була перепідпорядкована головнокомандуючому Румунським фронтом. За цей час 8-ю армією командували: генерал від кавалерії А. Брусілов (28 липня 1914 - 17 березня 1916 р.), генерал від кавалерії А. Калєдін (20 березня 1916 р. - 29 квітня 1917 р.), генерал від інфантерії Л. Корнілов (29 квітня - 10 липня 1917 р.), генерал-лейтенант В. Чєрємісов (11 липня - 25 липня 1917 р.), генерал-лейтенант М. Соковнін (30 липня - 17 жовтня 1917 р.) (Залесский, 2000:458).

Тим часом австро-угорському війську вдалося вийти на лінію Турійськ - Володимир-Волинський. 16 серпня 1915 р. 11-та і Бугська армії захопили Ковель, Володимир-Волинський, Горохів (ЦДІАК, ф. 278, оп. 1, спр. 280, арк. 294). Після цього, за наказом Верховного головнокомандувача російських збройних сил майже половину особового складу 8-ї армії було перекинуто територією західних повітів Волинської губернії північніше для нівелювання переваги австрійського війська, яка проглядалася на лінії Ковель - Володимир-Волинський (Брусилов, 1946:160).

Вважаючи за необхідне посилити позиції ще «не обстріляного» і не вишколеного, фактично ополченського XXXIX армійського корпусу командарм А. Брусілов скерував у Клевань 4-ту Залізну стрілецьку дивізію на чолі з генерал-майором А. Дєнікіним. Про становище, яке склалося в цьому волинському містечку наприкінці серпня 1915 р., останній пізніше зазначав: «Привівши дивізію форсованим маршем в Клевань вночі, я застав там повний хаос. З боку Луцька наступали австрійці, тиснучи на наші ополченські дружини і спішену кінноту, ніякого фронту по суті вже не було, і шлях на Рівне був відкритий» (Деникин, 1991:273).

Отож, таким маневром командувач 8-ї армії півколом прикрив Рівне, в якому тоді перебував штаб Південно-Західного фронту, а також зменшив позиційний розрив на півночі з сусіднім Західним фронтом.

Поряд із цим, генерал від кавалерії А. Брусілов, розуміючи, що наявними у його розпорядженні силами стримувати довго наступ австрійців не вдасться, вимагав від головнокомандувача Південно- Західного фронту генерала від артилерії Н. Іванова підкріплення. Таке підкріплення надійшло у формі 30-го армійського корпусу на чолі з генерал-лейтенантом А. Зайончковським, якого відразу було скеровано в район с. Степань для зміцнення правого флангу 8-ї армії.

Пізніше командувач 8-ї армії генерал від кавалерії А. Брусілов вирішив, що настав слушний час для підготовки та проведення контратаки на австро-угорські позиції на Волині. Для цього ним було розроблено план контратаки ворога із залученням особового складу 30 і 39-го армійських корпусів, 7-ї кавалерійської дивізії та 4-ї Залізної стрілецької дивізії, тобто усього правого флангу його армії. Кінцевою метою контрнаступу визначено перенесення фронту на лінію річок Стир та Іква і повернення Російській імперії населених пунктів Луцьк й Рожище (Соловйов, 1998:46).

Відтак, 23 вересня 1915 р. у результаті контрнаступу 4-ї Залізної стрілецької дивізії генерал-майора А. Дєнікіна м. Луцьк було звільнено на кілька днів. Штурму повітового центру певною мірою допоміг фактор несподіванки й те, що проводячи артобстріл вночі, командир дивізії розсекретив місце своєї дислокації. За вдало проведену операцію А. Дєнікін отримав чергове військове звання - «генерал-лейтенант». Під час боїв за Луцьк 4-та Залізна стрілецька дивізія взяла в полон 158 офіцерів та 9 773 солдати австрійської армії (Деникин, 1991:280), при цьому втративши майже 40 % свого складу.

Аби убезпечити від флангової атаки російські частини 8-ї армії з боку Ковеля, головнокомандувач Південно-Західного фронту генерал від артилерії Н. Іванов наказав командувачу армії генералу від кавалерії А. Брусілову відвести війська на лінію Берестяни - Олика - Млинів. Так, А. Дєнікін згадував, що командарм А. Брусілов повідомив йому про те, що головнокомандуючий фронтом наказав покинути Луцьк та відійти на попередні позиції, а XXX армійському корпусу генерал-лейтенанта А. Зайончковського з переданою йому 4-ю Залізною стрілецькою дивізією - «сховатися у лісах східніше Колок і, коли німці втягнуться по дорозі Колки -Клевань, несподівано вдарити їм у фланг, а решті фронту перейти тоді у наступ» (Деникин, 1991:280; Брусілов, 1946:162).

Проте цю тактичну схему головнокомандувача фронтом втілити на практиці не вдалося. Заважали поліські болота, відсутність комунікацій, аеророзвідка ворога тощо. Тому командувач 8-ї армії діяв за обставинами. Щоб не дати німцям вклинитися у свій правий фланг і відірвати його від 3-ї армії Західного фронту, генерал від кавалерії А. Брусілов змушений був розтягти правий фронт армії до Колок і далі до Кухітської Волі (Брусилов, 1946:166).

Таким чином, у результаті осінньої операції 8-ї армії генерала від кавалерії А. Брусілова фронт на території західноволинських повітів пішов на зимівлю по лінії Кременець - Дитятичі - Дубно - Перешів - Хромяково - Богуславка - Куликовичі - Чорторийськ - Більська Воля - Локниця (Патер, 2000:187).

Осінньо-зимово-весняний період 1915-16 рр. пройшов для особового складу 8-ї армії доволі спокійно. Розташувавшись на території кількох волинських повітів, військові підрозділи армії займалися тактичною, вдосконалювали вогневу підготовку, лагодили обмундирування, за допомогою місцевих жителів проводили фортифікаційні роботи.

Навесні 1916 р. 8-му армію очолив генерал від кавалерії А. Калєдін. Попередній командарм, генерал від кавалерії А. Брусілов 17 березня 1916 р. очолив Південно-Західний фронт. Тепер у його підпорядкуванні, окрім 8-ї армії, було ще три: 11-та, 7-ма, 9-та (по фронту з півночі на південь). Серед них у межах західних повітів Волинської губернії розташовувалися 8-ма і частково 11-та армії (Дем'янюк, 2011:72).

До складу 8-ї армії, яка займала фронт на ковельському напрямку від с. Островськ, де межувала з 3-ю армією (командуючий - генерал від інфантерії Л. Лєш) Західного фронту, до с. Богуславки входили: IV кавалерійський корпус (командир - генерал-лейтенант Я. Гіллєншмідт), 46-ий армійський корпус (командир - генерал-лейтенант Н. Істомін), V Сибірський кавалерійський корпус (командир - генерал-лейтенант Л. Вельяшев), XXX армійський корпус (командир - генерал від інфантерії А. Зайончковський); на луцькому напрямку від с. Богуславки до с. Детиничі перебували: XXXIX армійський корпус (командир - генерал-лейтенант С. Стельницький), ХЬ армійський корпус (командир - генерал-лейтенант Н. Кашталінський), VIII армійський корпус (командир - генерал-лейтенант В. Драгоміров), XXXII армійський корпус (командир - генерал-лейтенант І. Федотов) (Пасюк, 2006:6-7).

Окрім того, в резерві 8-ї армії стояли частини 100-ї піхотної дивізії в районі Степані, 7-ї кавалерійської дивізії в районі Деражні, 2-ї Фінляндської піхотної дивізії та 12-ї кавалерійської дивізії південніше Рівного (Дем'янюк, 2011:72). Загалом до складу 8-ї армії входило 14 піхотних та 4 кавалерійськихдивізії (Grwar.ru, 2019).

Генерал від кавалерії А. Брусілов, на відміну від головнокомандувачів інших фронтів, які концентрували ударний кулак в одному місці, наказав підготувати по одному ударному плац - дарму в усіх своїх військових підрозділах. Такі дії мали ввести в оману ворога і дезорієнтувати його щодо напрямку головного удару російського війська. Як зазначав сам головнокомандувач: «В мене було рішення нанести головний удар у 8-1 армії, у напрямку на Луцьк, куди я й скерував мої головні резерви та артилерію, але й інші армії повинні були завдавати кожна хоча й другорядні, але сильні удари, і, врешті, кожен корпус на якійсь частині свого бойового відтинку зосереджував найбільшу частину своєї артилерії та резервів, щоб якнайсильніше притягувати на себе увагу протидіючого йому війська і прикувати їх до свого відтинку фронту» (Брусилое,1946:189).

Відтак, 15 квітня 1916 р. командарм А. Каледін подав на затвердження генералу від кавалерії А. Брусілову оперативний план дій 8-ї армії. Передбачалося завдати головного удару на Луцьк, зайнявши позиції ворога на лінії Ставок - Дерно - Корито. Головнокомандувач фронту зажадав активніших дій від 30-го армійського і 4-го кавалерійського корпусів у напрямку Ковеля (Ветошников, 1940:38). За задумом генерала від кавалерії А. Брусілова, 8-ма армія мала атакувати двома ударними групами - на Луцьк і на Ковель. Сарненська група у складі 30 і 46-го армійського та 4 і 5-го кавалерійського корпусів, діючи в напрямку Сарни - Ковель, повинна була прорватися до Ковеля, завдавати шкоди ворожому запіллю, чим сприяти просуванню інших бойових підрозділів 8-ї армії. Рівненська група в складі 40, 29, 32 та 8-го армійських корпусів повинна була з півдня наступом через Луцьк на Ковель взяти в лещата війська ворога.

З четвертої години ранку 22 травня 1916 р. по всьому Південно-Західному фронту розпочався артобстріл позицій ворога. В зоні розташування окремих підрозділів 8-ї армії він тривав до 29 години і дозволив поруйнувати окопи першої і частково другої ліній (Кудь, 2006). Найуспішніший прорив ворожих позицій на Волині було здійснено саме силами 8-ї армії генерала від кавалерії А. Калєдіна, в якому з російського боку брало участь близько 170 тис. бійців.

У наступні дні, 23-25 травня 1916 р. на лінії Рафалівка - Костюхнівка тривали важкі бої. 5-ий Сибірський кавалерійський корпус в районі с. Колки та 30-ий армійський корпус біля с. Рафалівка довго не могли здолати оборонні рубежі противника та прорватися до Стоходу. За оперативним донесенням генерал- майора Н. Духоніна 25 травня 30-йи армійський корпус тиснув ворога по всьому фронту від Стиру до Журавич (Пасюк, 2006:6-7). Цього ж дня 125-та дивізія і 1-ша бригада 102-ї дивізії після важкого бою заволоділи ст. Ківерці і рухалися в напрямку Луцька не дозволивши ворогу провести контрудар австрійською групою Бернарда від Ківерець (Ветошников, 1940:75).

На ділянці 40-го армійського корпусу вдалося заволодіти першою укріпленою смугою австрійців глибиною до 2 км. їхнє військо знищили під с. Жорнище і м. Олика X корпус - центр 4-ї австро- угорської армії. В інших місцях прориву атаки першого дня успіху не мали. 40-й корпус, розвиваючи успіх, 24 травня 1916 р. при сприянні VIII армійського корпусу зайняв другу укріплену смугу, а наступного дня, переслідуючи 2-гу і 70-ту австрійські дивізії, оволодів Луцьком.

Після вдалого наступу на Луцьк 26 травня 1916 р. головнокомандувач Південно-Західним фронтом генерал О Брусилов видав директиву № 1594, в якій поставив завдання перед 8-ю армією закріпитися на р. Стир, на ділянці Сокол - Рожище - Луцьк - Торговиця та розвинути наступ: правим флангом на Островські - Нові Червища - Кашівка - Сокол, а лівим флангом у напрямку Торговиця - Демидівка.

Лише 26 травня військо під командуванням генерала від інфантерії А. Зайончковського частинами 80-ї піхотної дивізії зайняли Колки, Розничі та Копилля (Ветошников, 1940:84). 28 травня полки 125-ї і 102-ї дивізій 8-ї армії захопили Рожище, взявши в полон більше 1000 німецьких солдат. У ході наступальної операції російське військо вийшло до р. Стохід в районі с. Мильськ, де й перебувало до липня 1916 р.

Кавалеристи IV кавалерійського корпусу, виконуючи вказівки головнокомандувача Південно-Західним фронтом, ще 24 травня прорвалися в тил німецького війська під Ковелем. Однак інші військові підрозділи росіян цього прориву не підтримали. 46-й армійський корпус вів поодинокі бої під Чорторийськом, 30-й армійський корпус, захопивши с. Колки, утримував фронт до с. Навіз. Відбувалися сутички німецьких та російських кавалеристів і в районі Ратного, Кортеліс, Замшан (Денисюк, 2003:54).

Уже 3 червня 1916 р. ставка верховного головнокомандувача збройних сил Російської імперії прийняла рішення розвивати успіх Південно-Західного фронту, а правофланговому Західному фронту відводилася другорядна роль - відволікаючий наступальний маневр у районі Баранович. На театрі бойових дій Південно-Західного фронту пріоритетним напрямком наступу визначено м. Ковель, із продовженням наступу на Брест - Пружани (Дем'янюк, 2011:77). У розпорядження генерала від кавалерії А. Брусілова переходили частини гвардії та 5-й Сибірський армійський корпус генерал - лейтенанта Н. Воронова, який замінив 40 армійський корпус.

Хоча вдалий час для розвитку наступу було втрачено, генерал від інфантерії А. Брусілов намагався максимально ефективно використати свою тактичну перевагу. Головне завдання - нанести головний удар на Ковель, допоміжний - на Володимир-Волинський - він поставив командарму 8-й армії. Зазначимо, що дії підлеглих генерала від кавалерії А. Каледіна не мали успіху. До 12 червня запеклі бої тривали в районі сіл Колки, Годомичі, Свидники, Затурці, містечка Рожище. Лінія фронту посунулася в бік Ковеля лише на 5-20 км і встановилася на межі Колки - Кисилин - Затурці - Локачі - Свинюхи -Горохів (Солоейое, 1997:37).

На початку червня 1916 р. у зоні дій підрозділів 8-ї армії вздовж залізниці в бік Ковеля з'явилися свіжі німецькі дивізії - 11-та баварська і 108-ма піхотна. За ними в район Киселина передислокувався X німецький корпус, поспішно переведений сюди з Французького фронту. Потужні контратаки цих військ примусили 8-му армію, що вже не мала резервів, зупинити успішне просування вперед (Зайончковский, 2002:544). 4-та австрійська армія відкинула підрозділи 39, 40 і 8-го армійського корпусів росіян на лінію Бабьє - Твердині - Пустомити (Ветошников, 1940:108). По обидва боки фронту поступово розпочалося перегрупування сил, поповнення бойових арсеналів, прибуття новомобілізованих.

Тривали бої і в південній частині Волинської губернії. В районі Горохів - Берестечко - Пляшева наступ здійснювали 7-ма піхотна дивізія V Сибірського армійського корпусу, 101-ша, 105-та дивізії 32-го армійського корпусу 8-ї армії (Гилъчевский, 1928:111). Необхідність форсувати водні перешкоди та вести бойові дії в заболоченій місцевості сковували наступ і тут.

На початку липня 1916 р. для атаки на Ковель генерал від кавалерії А. Брусілов сформував нову армію. Командиром Осібної армії, створеної на базі гвардійських частин (5-й Сибірський кавалерій-ський корпус, 1 та 30-й армійські корпуси) і двох корпусів 8-ї армії, призначено генерал-ад'ютанта В. Безобразова. Вона мала діяти на стику 3-ї та 8-ї армій Південно-Західного фронту. 8-ма армія отримала завдання оволодіти Володимиром-Волинським. На лівому фланзі вона розташувалася на лінії Варенж - Сокаль - Рівне (Ветошников, 1940:137).

Відтак, 15 липня 1916 р. загальний наступ Південно-Західного фронту було поновлено - розпочато так звану 1-шу Ковельську битву. На цьому театрі бойових дій 8-ма армія вела бої в районі с. Кашівка та у напрямку Володимира-Волинського. Однією з найуспішніших операцій 8-ї армії став наступ 15-18 липня 1916 р., коли її підрозділи полонили 384 офіцери, 11 909 солдатів, 44 гармати (Ветошников, 1940;140). Проте вглиб ворожої оборони армія посунулася лише на 5-10 км.

10 серпня 1916 р. генерал від кавалерії А. Брусілов наказав військовим підрозділам Південно-Західного фронту перейти до актив - ної оборони. Адже наприкінці липня наступ 3-ї, 8-ї та Особливої армій біля р. Стохід був дуже невдалим. 11 серпня 1916 р. 3-тю та Особливу армії передано у розпорядження головнокомандувача Західним фронтом з наказом використати їх для наступу на Ковель, а 8-ма армія залишилася прикривати фронт, який пролягав більшістю західних повітів Волинської губернії. На цьому участь частин 8-ї армії генерала від кавалерії А. Калєдіна в активних бойових діях на території Волинської губернії у 1916 р. припинилася.

У 1917 р. 8-ма армія Південно-Західного фронту не брала участі в бойових діях на території Волині, а в серпні поточного року була виведена з території губернії та перепідпорядкована головно-командувачу Румунським фронтом. За вісім місяців 1917 р. серед особового складу 8-ї армії відбувалися усі процеси та явища притаманні бойовим підрозділам інших армій цього періоду - наростання більшовицької агітації, створення солдатських комітетів, втрата боєздатності, поширення анархії, збільшення випадків дезертирства та саботажу наказів командування, братання на бойових позиціях із солдатами австро-угорської й німецької армій, відмова виступати на фронт, зростання злочинності в межах бойового підрозділу й у місцях дислокації.

Для опису ситуації серед особового складу 8-ї армії цієї пори характерною є оцінка генерал-лейтенанта А. Гутора в телеграмі від 30 травня 1917 р. верховному головнокомандувачу: «У 8-й армії оздоровлення триває при широкій плідній роботі комітетів. Ідея наступу ще не проникла в масу, але є частини, згідні наступати. Братання майже припинилося. Загалом ця армія ще не здатна наступати. Стосунки офіцерів і солдатів налагоджуються дуже повільно, головна причина: невміння підійти до солдата» (Гончаров, 2010:208).

Висновки

Встановлено, що 8-ма армія Південно-Західного фронту під час Першої світової війни перебувала на території Волинської губернії від липня 1915 р. до серпня 1917 р. До складу армії в ту пору входило шість армійських корпусів - 8, 30, 32, 29, 40, 46-й та два кавалерійських - 4, 5-й Сибірський. Підрозділи 8-ї армії брали участь в оборонних операціях влітку 1915 р. та восени 1916 р.; наступальних операціях 1916 р. - Луцький (Брусилівський) прорив та битвах на ковельському напрямку. Перебування особового складу 8-армії на території західних повітів Волинської губернії впливало на загальну соціально-економічну ситуацію в краї. Особливо це стосується 1917 р., коли політичний компонент у війську почав витісняти військовий. Тут вбачаємо поле для окремих наукових дискурсів.

Використані посилання

армія імперія фронт

1.Брусилов А. А. 1946. Мои воспоминания. М. : Воениздат, С. 264.

2.Ветошников Л. В. 1940. Брусиловский прорыв. Оперативно-стратегический очерк. М.: Воениздат, С. 184.

3.Гильчевский К. Л. 1928. Боевые действия второочередных дивизий в мировую войну. М.; Л. : Гос. изд. отдел военной литературы, С. 528.

4.Гончаров В. Л. 2010. 1917. Разложение армии. М. : Вече, С. 496.

5.Дем'янюк О. И. 2011. Військово-політичні аспекти розвитку Волинської губернії у 1914-1923 роках : монографія. Луцьк : ПВД «Твердиня», С. 320.

6.Деникин А. И. 1991. Путь русского офицера. М. : Современник, С. 300.

7.Денисюк В. Т. 2003. Ратнівська земля: історико-краєзнавчий нарис. Луцьк : Надстир'я, С. 452.

8.Зайончковский А. М. 2002. Первая мировая война. СПб. : ООО Из-во «Полигон», С. 878.

9.Залесский К. А. 2000. Первая мировая война. Биографический энциклопедический словарь. М. : Вече, С. 576.

10.Кудь В. 2006. Успіх Першої світової вирішувався на Волині. Волинь-нова, 3 червня.

11.Пасюк І., ред. 2006. Брусиловський прорив на Волині: факти, цифри, дати, документи, матеріали, карти, телеграми, мемуари, фотографії, раритети. Луцьк : ПВД «Твердиня», с. 96.

12.Патер І. 2000. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. Львів : Ін-т українознавства НАН України, С. 288.

13.Русская армия в Великой войне: Брусиловский прорыв. Grwar.ru, [online] flocTynHo:<http://www.grwar.ru/library/Vetoshnikoff/BB_01.html> [Дата звернення 16 серпня 2019].

Размещено на Allbest.ru