Соціально-економічна діяльність митрополита Андрея Шептицького

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-економічна діяльність митрополита Андрея Шептицького

Оксана Сурмач

Вступ

Актуальність досліджуваної проблеми має важливе наукове значення, оскільки дає можливість проаналізувати соціально-економічну діяльність митрополита Андрея.

Наукова новизна статті ґрунтується на тому, що у публікації досліджено розбудову економічного життя краю в період 1900-1944 рр.

Об'єктом дослідження є харитативна спрямованість діяльності Владики Андрея у фінансово-економічній сфері.

Предмет дослідження - діяльність церкви у процесі становлення та розвитку галицької господарки.

Аналіз досліджень

соціальний економічний митрополит шептицький

Для об'єктивного аналізу необхідно врахувати здобутки вітчизняних дослідників, із залученням нової джерельної бази, щоб значно глибше підійти до ряду аспектів досліджуваної проблеми, які роками замовчувалися або спотворювалися радянською історіографією. У становленні авторської позиції важливе значення мали праці О.Гайової, Л.Гентош, М.Перун, Г.Литвин, З.Свереда та інших дослідників.

Постать митрополита Андрея в історії українського народу займає вагоме місце. Владика запам'ятався передусім як душпастир, громадський діяч, меценат і дипломат, але мало кому відомо, що він був успішним економістом. Митрополит дбав про те, щоб священики, окрім богословських знань, вивчали світські ремесла: торгівлю, бухгалтерію, кооперацію, землеробство. Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) не мала жодної державної підтримки, тому у 1891 р. під час Львівського синоду було введено правило для священиків, що суспільно-економічна діяльність є невід'ємною частиною пастирських обов'язків, кожен отець зобов'язаний відкрити читальню, спортивне товариство, братство тверезості, громадську касу взаємодопомоги, благодійну касу, все, що було необхідне віруючим.

У пастирському листі від 2 серпня 1899 р. молодий єпископ Станіславський наголошував на проблемі відсутності українського підприємництва та торгівлі й негативних наслідків панування чужоземного капіталу. Зокрема, він закликав українців взяти “в свої руки торговлю і промисл, бо слабою завсігди є суспільність, що свого промислу не має; убогою суспільність, в котрій торгують чужинці”[7]. Поряд з цим митрополит наполягав на необхідності суворого дотримання християнських моральних законів у веденні підприємницької діяльності та піклування про ближнього, а не тільки про своє власне, тому що “лиш та суспільність багата і сильна, в котрій всі, або майже всі, відповідно до свого положення, суть заможні”[7]. Добробут в суспільстві піднімає дух нації, яка прагнутиме Бога.

Своїм життям митрополит Шептицький довів, що творити національний бізнес не тільки можна, а й треба, одночасно дотримуючись заповідей Божих. Він звернувся з пастирським посланням “О Квестії Соціальній”[8] (тобто Про соціальне питання) до українського народу. Зокрема, А. Шептицький підкреслював, що: ”...рішучо фальшивим і шкідливим єсть напрям занедбування сторони суспільно-економічної. Церков тих річей дочасних і матеріальних не занедбує, бо через них веде до віри і моральності. Священик, що навіть на жаданє парохіян не хоче утворити читальні, склепику, шпихліра громадського і прочих, і всім подібним установам єсть противний, не відповідає свому становиську. Се майже річ неможлива, щоб мав в селі правдивий вплив, і щоби не мав противниками найліпших з-поміж своїх парохіян; бо люди по селах, що упоминаються о того рода загально хосенні установи, се звичайно найліпші елементи в селі”[8]. Владика вважав своїм завданням зламати інформаційну блокаду і писати пастирські послання для того, щоб їх зачитували під час проповідей у храмах УГКЦ.

Для священиків митрополит визначив особливу місію. На його думку, вони повинні були брати активну участь у житті громади, загалом соціуму й насамперед підтримувати все українське, цікавитися життям сімей, їхніми потребами, а також опановувати світські ремесла. Задля реалізації настанов Владики у 1899 р. поблизу міста Золочева, на Львівщині, група священиків заснувала товариство “Сільський господар”, у Стрию - українські молочарні. У 1904 р. отець Остап Нижанківський разом з іншими 20-ма священиками і групою селян організовує товариство “Маслосоюз”, яке, зокрема, видавало купони на молоко. Митрополія, у свою чергу, розповсюджувала їх поміж малозабезпеченими людьми. А. Шептицький придбав для кооперативної спілки «Маслосоюз» перші 20 автомобілів, щоб можна було швидко реалізувати продукцію. Кооперативи «Маслосоюз» і «Центросоюз» контролювали до 60% всього експорту Польщі, це при тому, що українці становили 16,5% від усього населення Галичини.Посвячуючи прапор української кооперації 3 червня 1934 р., митрополит сказав: “На кооперації в переважній частині спирається добробут народу. Через кооперацію, через організацію, через скупчування наших сил, через порядок і єдність ми вдесятеро множимо наші економічні сили, наш добуток”[1].

Владика Андрей інвестував великі кошти у господарську освіту. Протягом 20 років він створив 240 садівничо-городницьких центрів, тобто установ народної освіти. У 1908 р. митрополит заснував Кооперативний ліцей, який у міжвоєнний період перейшов до інших форм освіти - масових інтенсивних курсів: запрошували кілька професорів з Відня чи зі Львова і вони їхали у село на тиждень, навчаючи там приблизно 100-200 осіб. Такі курси проводилися часто і залучали щораз більшу кількість населення. Згодом призначали координаторів і ревізорів, які їздили по громадах, перевіряючи хід запроваджених новацій. Переважно все це відбувалося при парохіяльних домах.

Під патронатом митрополита створено українське ремісничо-промислове товариство «Зоря», де галицькі юнаки вивчали комерцію. Було реформовано семінарську освіту - кандидат на священство протягом двох років зобов'язаний пройти курси з огородництва, садівництва, бджільництва і ведення господарства. Владика запровадив правило: якщо монаший чин хоче отримувати з митрополичого фонду допомогу, то при своєму монастирі зобов'язаний створити осередок освіти. А. Шептицький став почесним президентом українського педагогічного товариства. Вчителям виплачувались стипендії, церква утримувала близько 1560 шкіл.

Серед українців було обмаль архітекторів, інженерів, кооператорів, економістів. Через цепісля Першої світової війни митрополит Андрей підтримав Українську господарську академію в Подебрадах (Чехія). Він підкреслював, що „Академія має величезне культурне і наукове значіння не лише для української еміграції, але й для цілого народу: бо ж це одинока на цілій землі направду українська висока технічна школа”[9].

Для успішної роботи А. Шептицький організував надійну команду, в якій було близько 30 священиків, адвокатів, фінансистів. Митрополит наділив їх досить широкими повноваженнями Ї керувати справами, вирішувати господарські питання - від купівлі землі, відкриття шкіл, лікарень, санаторіїв, музеїв до створення робочих місць на підприємствах. Наприклад, фінансовими справами займався священик Тит Войнаровський, доктор Тадей Соловій, Казимир-Климентій Шептицький, Василь Лициняк. Вони так організували роботу, що перед Першою світовою війною активи почали приносити біля півмільйона австрійських корон прибутку [2].

Довіряючи своїй команді, Владика Андрей вважав, що всі справи треба контролювати. „Християнин, а тим більше священик мусить домагатися якнайстислішого контролю. Контроль вважати за брак довір'я, а навіть за особисту образу є знаком такої примітивності у справах фінансових та економічних, що мусить бути підозріння, що тим самим прикриваєте нелад і невміння провадити справи”, - писав митрополит у посланні „Про милосердя” [3].

Митрополит Андрей вкладав капітал у нерухомість, землю, будівлі за кордоном, звернув увагу на лісове господарство. Наприклад, в Карпатах з'явились форельні розплідники і заповідники. Майже тридцять тисяч гектарів було поділено на три господарські округи, якими управляли інженери-лісничі. Наради провідних фахівців господарства часто відвідував сам митрополит. Його улюбленим заняттям були об'їзди лісових територій на кінній бричці.

Лісову справу організував так, щоб зберегти й примножити угіддя. Тут налічувалось майже сотня ведмедів, 500 оленів і 2500 козуль. Князі Габсбург, Ліхтенштейн, Радзивіл, Любомирський, графи Потоцькі, а також дипломати залюбки полювали тут на найбільших в окрузі оленів. Ціна одного полювання становила сто доларів. Деякі ліси священик Тит Войнаровський, за згодою митрополита, здавав у довгострокову оренду на кілька років зі щорічною оплатою 450-500 доларів у касу митрополита й за окремим тарифом - за кожного вбитого звіра. Було встановлено й щорічне обмеження на полювання: по одному ведмедю і хворому оленю або такого, що мав гарні роги. Мисливцям і працівникам лісу було зручно пересуватися вузькоколійкою, яка простяглася на 106 кілометрів угіддями. Орендар не мав права звільняти сторожа, єгерів, а повинен був платити їм близько 50 доларів на місяць [5]. Андрей Шептицький активно турбувався про екологію і одразу створив в угіддях товариство «Охорона природи».

У 1912 р. митрополит запросив австрійських і французьких експертів, які провели дослідження і дали обґрунтування стосовно перспектив нафтовидобутку у селі Перегінську (Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн - О.С.). Владика стає співзасновником нафтової акційної спілки “Унія”, яка почала розробку нафтових родовищ “Сарматія-3”, “Сарматія-5”, “Митрополія”. А.Шептицький став співвласником акційної спілки з видобутку нафти “Радова”, яка експлуатувала 128 свердловин. Продаж деревини з нафтовидобутком становив 65% усіх фінансових надходжень Галичини [6].

Важливою була діяльність митрополита у банківській сфері. Він намагався більшість фінансово-економічних проектів здійснювати через галицькі банківські установи, які водночас були акціонерними товариствами. Найстарішимсеред них було “Товариство взаємних забезпечень і взаємного кредитування “Дністер” (1891 р.). Шептицький став почесним президентом товариства, а також одним з найбільших його акціонерів.

Митрополит також заснував “Сільськогосподарський іпотечний банк”, ставши головним інвестором і вклавши в нього 1 мільйон корон [2]. Найкращим прикладом у банківській сфері вважають “Земельний банк” у Львові, заснований 1908 р. Шептицький був зацікавлений у тому, щоби обидва банки кредитували селян на вигідних умовах. Незадовго до Першої світової війни директор “Земельного банку” Тит Войнаровський запропонував селянам тридцятирічні кредити для придбання землі [6]. Фінансово-економічна діяльність митрополита Андрея була спрямована на реформування українського суспільства.

Підприємці Галичини часто звертались до А. Шептицького по допомогу. Владика Андрей радо допомагав, якщо проект був перспективним і талановитим. Удова перемишльського викладача гімназії Ореста Авдикевича Климентина, організувала у місті першу українську фабрику солодощів “Фортуна” (1919 р.). Успіх справи надихнув її на розширення виробництва: вирішила налагодити бізнес у Львові. Через брак коштів Климентина Авдикевич звернулася до митрополита Андрея. Шептицький погодився допомогти і став співвласником “Фортуни Нової” (1921 р.) з часткою 50%. Окрім грошового внеску, митрополит долучив свою нерухомість, вартістю 10 тисяч доларів, забезпечивши приміщення для фабрики. Через півтора року він передав свої повноваження братові Климентію, який був ігуменом Лаври в Уневі, і Лавра інвестувала в фабрику ще 10 тисяч доларів. Завдяки сприянню отця Войнаровського “Фортуна Нова” мала підтримку від “Земельного банку гіпотечного” і спілки “Народна торгівля”.

Комплект шоколадок “Солодка історія України” з портретами українських монархів і гетьманів продавався по всій Галичині й навіть у США. Коли фабричні справи налагодилися, брати Шептицькі офіційно відмовилися від своїх майнових прав на користь Климентини Авдикевич. І таких прикладів у бізнесовій діяльності митрополита багато. У свою чергу, Климентина частину прибутків від своїх фірмових крамниць виділяла на підтримку українського жіночого руху. Вона також співпрацювала з українськими підприємцями та допомагала початківцям. Німецьке обладнання, яке закупила Климентина, ще працювало в 1950-ті рр. на львівській фабриці “Світоч”, що виникла на базі Першої української фабрики цукерок “Фортуна нова”.

Економічну модель Андрей Шептицький вибудовував за принципом християнського соціалізму з визнанням приватної власності. Митрополит нівелював класовий конфлікт, закликаючи бізнес і найманих робітників до порозуміння. Він зумів, особливо в міжвоєнний період, так організувати для українців господарство у Галичині, що воно могло існувати без жодної державної дотації.

Владика Андрей провів реформу УГКЦ, особливо вагомі були зміни у галузі семінарської освіти. Він включив до навчальної програми господарські курси для виховання: садівництво, городництво, бджільництво. Коли священник приходив у село, він міг не тільки проповідувати, але й вирішувати соціальні проблеми. А. Шептицький впровадив фінансове планування митрополій, починаючи від року, п'яти і до десяти, щоб бачити стратегічний план: що треба досягнути, що зробити, щоби був розвиток [4]. Владика вважав, що справжня реформа - це не писання законів, а зміна людської свідомості і способу мислення. І це мало неймовірний результат. 90% усіх керівників українського відродження з 1910-го року - випускники інституцій, підтримуваних митрополитом, а також молодь, що пішла на захист ЗУНР (95% - члени молодіжних товариств при парохіях - О. С.) - стали на захист української землі. На ідеях А.Шептицького з українських селян-господарів виховувалася політична еліта.

Завдяки митрополиту було запроваджено каси-райфайзенки, це по суті сьогоднішні комерційні банки. Селяни не тільки вкладали кошти, але і мали можливість керувати ними. Також працювало правило: використовувати ці кошти тільки на певній території. Це християнське вчення, що виховувало ідеї солідарності та співпраці, організованість та спільний захист своїх інтересів, створення незалежного капіталу та заснування альтернативних інституцій та установ. Бідність є брак освіти, помножений на монополію владних інституцій - зазначав Глава УГКЦ, - для яких творчий і розумний народ - це перешкода для панування [8]. Це і стало пріоритетом його діяльності. Він ввів поняття нової етики: лише те суспільство багате і сильне, де всі, або майже всі, відповідно до свого стану, є заможні. Кожен, хто бажає збагатитися матеріальними добрами на біді і болі інших ближніх, той є ганебним і низьким в очах Божих [8]. Стратегія Митрополита - це побудова цілісного циклу. Проблема українського суспільства в тому, що всі є окремо. Владика це розумів і хотів об'єднати усіх. Ціль Андрея Шептицького - це перетворення народу, із роз'єднаного чварами та ідеологіями, - в сильний, організований, зрілий організм, який займе гідне місце між народами. Владика впровадив використання не академічної, а освіти на місці. Так, троє або четверо професорів чи спеціалістів виїздили в село до молоді і проводили там тренінги. Вони розповідали про нові методології, про те, як можна іншими способами садити чи збирати культури. Виходить, що освіта відбувалася паралельно з практичною роботою.

А. Шептицький належить до постатей, які формують хід історії. Владика сприяв історичній пам'яті, без його лідерства, знань і ентузіазму неможливо уявити українського відродження 1900-1944 рр., а згодом наприкінці 1980-х - початку 1990-х рр.Саме такі постаті дають сили і натхнення в сучасний період кризи, особливо для людей, які вірять у потенціал свого народу. Завдяки Андрею Шептицькому українці, впроподовж кількох десятиліть поневолення, зуміли зберегти і передати нащадкам свою національну індивідуальність, як європейський народ, із загальнолюдськими духовними і моральними цінностями.

Література

1.Гентош Л., Оприск В., Паславський І, Сенник Л.Митрополит Андрей Шептицький і розвиток галицької господарки / Гентош Л., Оприск В., Паславський І, Сенник Л. - [Електронний ресурс]. - Режимдоступу: http: // www.gazeta.lviv.ua/article/45858.

2. Литвин Г. Розбудова українського світу: економічна діяльність митрополита Андрея Шептицького / Литвин Г. - [Електронний ресурс]. - Режимдоступу: http://kurs.if.ua/articles/rozbudova_ukrainskogo_svitu_ekonomichna_diyalnist_mytropolyta_andreya_sheptytskogo_14125.html

3. Письма-послання митр. Андрея Шептицького, ЧСВВ з часів німецької окупації, Йорктон, Канада, 1969, - С.178.

4. Свереда З. „Перша причина бідності - це не організованість”, - митрополит Андрей Шептицький / Свереда З. - [Електронний ресурс]. - Режимдоступу: http:// www.dukhovnist.in.ua/uk/dukhovna-demokratiya/1121-persha-prichina-bidnosti-tse-neorganizovanist-mitropolit-andrej-sheptitskij-prodovzhennya.

5. Свереда З. «Ніколи нічого не робіть, що не в інтересах українського народу» - А. Шептицький / Свереда З. - [Електронний ресурс]. - Режимдоступу: http://www.viche.info/journal/4787/.

6. Свереда З. Як господарювати в рідній хаті - бізнес-школа митрополита Андрея Шептицького Свереда З. - [Електронний ресурс]. - Режимдоступу: http://catholicnews.org.ua/yak-gospodaryuvati-u-ridniy-hati-biznes-shkola-mitropolita-andreya-sheptickogo.

7. Твори Слуги Божого Андрея Шептицького. Пастирські листи (2.VІІІ.1899 р. - 7.ІХ.1901 р.), т. 1, Торонто, 1965, с. 1-19.

8. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ України), Бібл., інв. № 787, Посланіє Пастирське Андрея Шептицького до духовенства О Квестії Соціальній, Жовкла, 1904. - 71 с.

9. ЦДІАЛ України, ф. 408, оп. 1, спр. 8, арк. 11-11зв. Копія, маш.

Размещено на Allbest.ru