Соціокультурні детермінанти духовної спадщини митрополита Андрея Шептицького

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціокультурні детермінанти духовної спадщини митрополита Андрея Шептицького

Інна Червінська,

Андрій Червінський

У процесі розбудови незалежної Української держави, відродження системи національної освіти й виховання та збагачення її невичерпними скарбами української духовної спадщини вкрай важливо творчо використовувати вагомі теоретичні доробки і чималий практичний досвід педагогів, громадсько-політичних та релігійних діячів минулого.

Адже кожний народ, нація в певний період часу зазвичай звертається до знаменних дат пов`язаних зі значущими історичними чи культурними подіями, постатями, які вплинули на спрямованість його подальшого розвитку. Адже смислове поле соціуму і культури є тим особливим світом у якому "сьогодні" детермінує у "завтра", де минуле стукає в двері майбутнього.

Проте в період панування тоталітарного режиму чимало прогресивних українських діячів у галузі освіти, церкви та культури були репресовані. Їх імена навмисне замовчували, а твори забороняли використовувати. Однією з таких непересічних постатей є митрополит Андрей Шептицький (1865-1944 роки).

На неоціниме значення творчого використання прогресивної педагогічної спадщини минулого нашими сучасниками вказував В. Сухомлинський. Він писав, що можна без перебільшення сказати, що, якби не світло знань про минуле матеріального й духовного життя суспільства, про розвиток культури, науки, школи, системи освіти, педагогічної теорії, ми відчули б себе безпорадними, рухаючись навпомацки в темряві.

Аналіз робіт як зарубіжних, так і вітчизняних авторів, свідчить про те, що вивчення науково-філософського доробку великого мислителя тільки розпочато. Його багатогранна спадщина, наскільки вона того заслуговує, на сьогоднішній день ще не використовується повною мірою, хоча містить у собі велику кількість дуже цінних і актуальних педагогічних ідей.

Проте якщо проаналізувати сучасні публікації про цю непересічну особистість, то здебільшого його життєвий і творчий шлях ставали об'єктом уваги істориків, зокрема В. Ідзя, Я. Біласа, Л. Крупи, які досліджували роль митрополита у суспільно-політичному житті та національно-визвольному русі українців. Спадщина о. Андрея Шептицького глибоко аналізувалася у працях богословів, зокрема, його роль в екуменічних процесах висвітлив о. Іван Шевців. Педагогічний аспект діяльності митрополита вивчала. У. Яцишин, яка дослідила внесок УГКЦ у виховання патріотичного світогляду галицької молоді. просвітницький митрополит духовний

Ставимо за мету статті розкрити суть соціокультурних детермінант духовної спадщини видатного церковного і громадського діяча Андрея Шептицького; висвітлити багатогранну просвітницьку діяльність, завдяки якій він став славетним та відомим у всьому світі.

Митрополит української греко-католицької Церкви Андрей Шептицький є знаковою особистістю в духовних пошуках ХХ ст., який не тільки визначав масштаб духовно-моральних проблем тогочасного сучасного суспільства, а й пропонував гідні засоби їх розв`язання. Владика А. Шептицький зумів поєднати у своїй пастирській діяльності християнську опіку не тільки над українським народом, якому служив як Глава його Церкви, а й напрацював соціальні засоби толерантності та порозуміння між представниками різних народів та людьми різних віросповідань [6].

Справжній патріот, багатогранна особистість, духовний наставник Митрополит Андрей одночасно приділяв увагу всім сферам життя людини і суспільства, усвідомлюючи, що відкидання або ігнорування певної сфери життя призведе до погіршення загальної ситуації в суспільстві. З громадсько-просвітницької та педагогічної точок зору, варто виокремити соціокультурні детермінанти творчості Митрополита. Вивчаючи документи Церкви, написані митрополитом Андреєм Шептицьким - богословом, правознавцем, філософом, знайдемо цілу низку слушних думок, бачень, умовиводів, що своїм змістом можуть вказати вектор для вирішення багатьох проблем сучасного суспільства.

Андрей Шептицький залишив нам чималу епістолярну спадщину: це - пастирські послання, богословські твори, документи і листи загальноцерковного і суспільного значення. Діяльність митрополита була надзвичайно різноманітною. Він не обмежувався однією ділянкою роботи чи одним уподобанням. Окрім церковно-релігійної діяльності, охоплював усі без винятку надбання української культури й життя на українських землях, проявляючи енциклопедичні знання та велику наполегливість. Отож постать одного з найвизначніших діячів української історії ХХ століття митрополита Андрея Шептицького посідає визначне місце не лише в історії українського народу, а й в історії педагогічної науки та просвітництва. У словах і вчинках Андрея Шептицького прослідковується вірність християнським засадам. Так, вболіваючи за долю свого народу, він розгорнув активну діяльність у різних напрямах: державницькому, соціокультурному, медичному, політичному, просвітницькому тощо.

Більшість з українців знають його лише як Андрея Шептицького - Митрополита греко-католицької церкви. Однак було б великою помилкою обмежувати його як релігійного діяча.

Андрей Шептицький був духовною особою, проте його цікавило і світське життя. Коло його уподобань було надзвичайно широким: він турбувався про підтримку освітніх та культурних установ, його хвилювали проблеми навчання і виховання, він опікувався українською родиною. Окрім цього, Митрополита турбувало багато питань, серед яких і проблеми виховання підростаючого покоління. Своїми пастирськими листами, промовами, власним прикладом він намагався прищепити молоді найкращі чесноти.

Вагомий внесок зробив граф митрополит А. Шептицький і у культурну спадщину України та становлення національної ідентичності, де ключовим змістом національної ідеї вважав поєднання етнонаціональних та етико-аксіологічних складових, які творять систему національно-релігійних цінностей та ідеалів.

У контексті сучасних суспільно-моральних конфліктів та світоглядних дискусій залишається актуальним його вчення про перевагу природного закону над писаними людськими законами. У державотворчому процесі також варто виділити духовно-моральні та суспільно-політичні настанови для молоді, які Митрополит вважав основою будівництва нації.

Важливою ділянкою роботи Владики А. Шептицького була підтримка громадського жіночого руху Галичини та активізація ролі жінки-українки в громадській, виробничій та політичній діяльності. Ще актуальнішою для розвитку просвітництва в краї Митрополит вважав підтримку створення молодіжних організацій - майбутніх будівничих незалежної України.

Завдяки матеріальній та духовній підтримці Андрея Шептицького в Галичині функціонували товариства "Просвіта", "Рідна Школа", Наукове Товариство ім. Шевченка, громадські організації "Пласт", "Луг", "Сокіл-Батько", "Українська Молодь Христові", видавалися журнали "Наш Приятель", "Поступ", "Українське Юнацтво". Великою заслугою Митрополита є створення ПЛАСТу.

Любов до усіх, що проповідується християнством, за його словами, не перешкоджає любити передусім свою родину та Батьківщину. В цьому контексті акцентує увагу на християнському розумінні патріотизму, яке передбачає любов до ближніх, чужинців: "Християнин повинен і може бути патріотом! Але його патріотизм не сміє бути ненавистю!" [1, с. 25].

Митрополит Андрей Шептицький великою мірою посприяв тому щоб Церква була потужною виховною організацією. Він уважав, що "добра наука і добре виховання дітей - то річ так важна і так цінна, що майже на то ціни нема" [1, с.52]. У цій праці він закликав, щоб з кожної проповідниці проповідала Церква народною українською мовою, виховувала дітей в українському народному дусі, вчила любити свою Батьківщину, наказувала триматися східного обряду, несла народові освіту, вчила його тверезості і моральності, згоди і любові, підтримувала всі добрі справи просвітні чи економічні, дбала про добро народу. Митрополит прагнув підняти рівень освіти та освіченості людей. Він наголошував, що "українці високо цінять науку й освіту", вважають її "за першу й найважнішу потребу народу" [1, с. 5].

Щоб зберегти навіки скарби народу - пам'ятки українського мистецтва, Митрополит Шептицький заснував Музей національної української культури - сьогодні - це Музей українського мистецтва, побудувавши для нього спеціальний будинок. До цього часу в Галичині не існувало жодного музею, де було б зібрано твори народного мистецтва. Митрополит, залучивши своїх друзів та однодумців, зібрав тисячі старих ікон, образів, різьб, іконостасів, дорогоцінних металевих виробів, народного вбрання, килимів, вишивок, книг та іншого - всього понад 15000 предметів. Щоб зберегти навіки скарби народу - пам'ятки українського мистецтва, Митрополит Шептицький заснував Музей національної української культури - нині Музей українського мистецтва, спорудивши для нього спеціальний будинок. До цього часу галичани не мали жодного музею, де було зібрано серцевину народного мистецтва. Митрополит, залучивши своїх друзів та однодумців, зібрав тисячі старих ікон, образів, різьб, іконостасів, дорогоцінних металевих виробів, народного вбрання, килимів, вишивок, книг та іншого - 15000 предметів. Він щедро субсидіював із церковних прибутків різні культурно-освітні національні товариства, їх видання, особливо ж товариство - Просвіта.

Здобутки українського народного мистецтва, традиції та культура українського народу в розумінні Митрополита виступають міцним духовним стрижнем, підвалинами й базою, на якій можна зводити будівлю суверенної держави. На таких засадах він і працював над піднесенням самосвідомості українського населення, над формуванням цього народу, зі своєю культурою, мовою традиційним мистецтвом - народу, гідного стати нацією і мати свою суверенну державу.

Державу митрополит Андрей Шептицький розглядав як монолітний організм, "оживлений одним духом", що розвивається із внутрішньої життєвої сили. Порівнює її із матеріальним та моральним тілом. "Рідна Хата не повстане, якщо не буде українського моноліту" [2], - пише Андрей Шептицький, а тому наголошує на необхідності активної діяльності для досягнення єдності в усіх аспектах суспільного життя.

З метою збереження унікальної природи Українських Карпат підняв на їх захист тогочасну громадську думку, виступив ініціатором організації першого національно-природного заповідника - Яйце. Особливої уваги заслуговують роздуми Митрополита А. Шептицького про роль традицій духовної культури в житті народу. Найяскравіше його думки з цього приводу втілені в промові виголошеній під час відкриття Музею українського національного мистецтва.

Вагоме місце у науковому доробку великого гуманіста відведено родині й родинному вихованню. Усвідомлюючи важливість сім'ї у формуванні цінностей підростаючої особистості, митрополит неодноразово наголошував на великій місії української родини: ".слаба та нещасна така суспільність, що складається з нещасних родин! Тому даремним було б зусилля забезпечити народові добробут, силу й щастя, а не подбати насамперед про те, що є першою умовою щастя й сили кожного зокрема. А тією основою людського життя є саме родина" [5, с.19].

Так, звертаючись до батьків, Андрей Шептицький вказував на значущість важливість у вихованні подружньої злагоди, доброї сімейної атмосфери. Батьки повинні повсякчас пам'ятати, що мають стати прикладом для дітей. Звертав увагу на необхідність підвищення ролі батька і матері у вихованні дітей. Квінтесенцією його переконань можна вважати погляди на те, що саме батьки повинні знайомити дітей з релігійною культурою, виховувати шанобливе ставлення до неї. Адже вони повинні усвідомлювати, що виховують дітей не тільки для сьогодення, а й для майбутнього. "Єсли хочете, щоб вас діти на старість шанували, щоб вас колись не виганяли з хати, дбайте завчасу о те, щоби діти добре знали і Божий закон і правди св. Віри і щоб хотіли добре, по-християнськи чесно і учтиво жити і працювати. Дбайте о них, старайтеся, працюйте, бо від того залежить щастя ваше на старі літа, від того залежить і щастя ваших дітей" [3, с.50].

Однак Андрей Шептицький гіркотою зазначав, що можливості сім'ї є обмеженими. Вона потребує допомоги та співпраці суспільства, виховним полем якого є школа та просвітницькі заклади для молоді.

Освічений, свідомий здобутків європейської культури, Андрей Шептицький умів шанувати здобутки кожного народу, підкреслюючи унікальність і виняткову цінність цих здобутків для становлення національного духа, національної гордості. Цікавими у сучасному контексті державотворення є погляди Митрополита на державу, яку він розглядає як монолітний організм, "оживлений одним духом", що розвивається із внутрішньої життєвої сили. Порівнює її із матеріальним та моральним тілом. "Рідна Хата не повстане, якщо не буде українського моноліту" [2], - пише Андрей Шептицький, а тому наголошує на необхідності активної діяльності для досягнення єдності в усіх аспектах суспільного життя.

Освічений, свідомий здобутків європейської культури, Андрей Шептицький умів шанувати здобутки кожного народу, підкреслюючи унікальність і виняткову цінність цих здобутків для становлення національного духа, національної гордості. Митрополит сам розумів та й давав зрозуміти іншим, що для оновлення і перетворення нашої бездержавної і піскуватої нації у твердий камінь підбудови державного храму, треба пізнати мистецтво, яке повинно стати джерелом нового життя нації. Адже від рідної хати, як вчить Митрополит Андрей, стежина виховання має пролягти до храму Багато приділяв уваги українським родинам. Аби промовити до свідомості вірних Андрей Шептицький писав: "... майбутність належить до тих народів, у яких подружжя є річчю святою... у таких народів легко знайти лад і силу. Такі народи з елементарною силою здобувають собі добробут".

Вчення Митрополита Андрея Шептицького є унікальним, тому що має практичне застосування у повсякденному житті кожного свідомого християнина. Подальші наукові розвідки пов'язуємо із дослідженням проблеми патріотизму у творчому доробку Андрея Шептицького.

Література

1. Шептицький А. Пастирські послання до духовенства й вірних Станиславівської епархії (1899-1904). - Львів: Бібльос, 1935. - 104 с.

2. Шептицький А. Як будувати Рідну Хату? / А. Шептицький. - Львів: Свічадо, 1999. - 48 с.

3. Шептицький А. Правдива віра: пастирський лист до вірних на Буковині Станиславівської єпархії, писаний у Марківцях під Станиславовом, даний у навечір'я св. Михаїла 1900 р. / А. Шептицький. - Люблін: Свічадо, 1990. - 52с.

4. Молитва митрополита Андрея за українську родину [Електронний ресурс] // Українська Греко-Католицька Церква: офіційний Інтернет-сайт. - Режим доступу: http://old. ugcc. org. ua/ukr/library/family/.

5. Пастирське послання Єпископа Андрея... Перше слово Пастиря // Шептицький Андрей. Документи і матеріали 1899-1944 рр. - В 3 т. ? Львів, 2007. ? Т. І. ? 104 с.

6. Тези Міжнародної наукової конференції "Духовність. Культура. Пам`ять". Львів, 12-13 травня, 2015 р. - Львів: Львівський національний університет імені І. Франка, 2015. - 98 с.

Размещено на Allbest.ru