Київські адреси кириломефодіївців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка

Київські адреси кириломефодіївців

Орлова Надія завідувач

Анотація

Стаття присвячена маловивченому питанню київських адрес кириломефодіївців, яке автор прослідковує на основі мемуарних, епістолярних та архівних джерел. Матеріали дослідження допомагають уточнити час створення та головні адреси учасників Кирило-Мефодіївського братства.

Статья посвященна малоизученному вопросу киевских адресов кирилломефодиевцев, который автор прослеживает на основе мемуарных, эпистолярных и архивных источников. Материалы исследования способствуют уточнению времени создания Кирилло- Мефодиевского братства и гланых адресов его участников.

Ключевые слова: Т. Шевченко; М. Костомаров; М. Гулак; П. Кулиш; Кирилло-Мефодиевское братство; адреса кирилломефодиевцев.

In the article the Kyiv addresses of the Saint Cyril and Methodius Brotherhood's members are specified on the basis of memoir, epistolary sources and archived materials. Research materials help to specify time of creation, main addresses and kernel of Saint Cyril and Methodius Brotherhood.

Key words: T. Shevchenko; M. Kostomarov; M. Gulak; P. Kulish; Saint Cyril and Methodius Brotherhood; addresses of the Saint Cyril and Methodius Brotherhood's members.

Значна кількість будинків та вулиць Києва мають відношення до історії створення та діяльності Кирило-Мефодіївського братства.

Хронологічні рамки виникнення братства історики визначають кінцем 1845 - початком 1846 років. Цей часовий період пов'язаний з другою мандрівкою Т. Шевченка в Україну, перебуванням його у Києві.

На звороті проїздного квитка, або "виду на проживання", який отримав Т. Шевченко після закінчення навчання у Петербурзькій Академії мистецтв навесні 1845 року для подорожі в Україну, зазначена прописка "в Двор. 7, 23 апреля № 342" [9, арк. 1]. Це будинок № 342 у так званій Двірцевій частині Києва. Назви будинків тоді нумерувалися не по вулицях, а за загальною нумерацією. Досі місце його знаходження не визначено дослідниками. Ще одну київську адресу цього часу описав Шевченко у повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали": "Квартира у меня была в Киеве как раз напротив института, не на Крещатике, а на горе" [18, с. 319]. Це була дерев'яна одноповерхова будівля з мезоніном і триколонним портиком, у якій квартирував поет. Зображення цього будинку є на акварельній панорамі Києва, виконаній художником Гроте у 1850 році. У згаданій повісті Шевченко розповідає, що в будиночку "на горе" він мешкав недовго. Дуже скоро "поселился на время в трактире, не на водах, а на Крещатике, в доме архитектора Беретти" [18, с. 319].

Двоповерховий трактир з номерами архітектора О. В. Беретті на розі Хрещатика та Бессарабської площі був невеликий. На нижньому поверсі було сім кімнат, а на другому - три, під будинком - льох. У дворі - господарські приміщення. Поряд із готелем, на південній частині Бессарабської площі, містився кінний поштовий двір та кінно-поштова станція. Про це Шевченкове помешкання нагадував йому в листі від 12 лютого 1848 року М. Лазаревський: "[...] дальш Києва не їздив, - балакали про тебе і тамечки, та я всього й зостався там півдня, тільки і не бачив нікого з твоїх щирих, опріч Глушановського. Тільки що ввійшов він у мою хату, як зараз і крикнув: "У самісінькій сій хаті жив бідний Тарас", - се в трактирі коло станції" [13, с. 68].

Найтривалішою адресою Т. Шевченка був затишний будиночок чиновника І. Житницького на Козиноболотській вулиці біля Хрещатицької площі, побудований 1835 року київським чиновником І. Житницьким. Це помешкання поета підтверджено спогадами О. Афанасьєва-Чужбинського, Ю. Беліни-Кенжицького, В. Аскоченського та інших. "Коли Шевченко повернувся із Седнева, ми зустріли його давнього товариша, художника Сажина і незабаром оселилися всі разом на Хрещатику, по вулиці, що звалася Козине болото" [16, с. 100], - згадував О. Афанасьєв-Чужбинський. Квартирував тут поет з приятелями: художником М. Сажиним і поетом-етнографом О. Афанасьєвим-Чужбинським з кінця квітня 1846 року до дня арешту - 5 квітня 1847 року. М. Костомаров переїхав до Києва у 1845 році на запрошення помічника куратора Київського учбового округу М. Юзефовича. В "Автобіографії" історик писав: "В августе я отправился снова в Киев и по приезде туда вступил в свою новую должность учителя Первой киевской гимназии. Сначала я поместился в Старом Городе, потом перешел на Крещатик и нанял квартиру вместе со студентом Афанасием Маркевичем (Марковичем. - Н. О.), горячим любителем южнорусского языка и ревносным местным этнографом" [11, с. 473].

Помешкання О. Марковичу зняв його батько, коли той став студентом історико-філологічного факультету Імператорського університету св. Володимира. Це був будинок із садом на лівому боці Хрещатика на перетині з Бессарабкою. Про цю адресу О. Марковича свідчив, під час проведення слідства над кириломефодіївцями, студент юридичного факультету Київського університету - зрадник О. Петров: "Квартира же его (Марковича. - Н. О.) находится на Крещатике, рядом с домом генерала Мисевского, на левой стороне" [10, с. 27].

Певний час співмешканцем Марковича був студент історико- філологічного факультету В. Білозерський. Часто гостював П. Куліш, що приятелював з Василем: "До пізньої нічної години розмовляють, було, про свою Україну, та й заночує не раз у Куліша Білозерський або у Білозерського Куліш" [16, с. 119]. Добре відомою була ця адреса студентові юридичного факультету Університету св. Володимира Г. Андрузькому, який відвідував приятелів та свого вчителя М. Костомарова. Познайомився Г. Андрузький з істориком під час навчання у Першій київській гімназії, де викладав Костомаров. У грудні 1845 року М. Костомаров відвідав матінку у Воронезькому маєтку. Опісля повернувся до Києва. В "Автобіографії" писав: "По дороге между Полтавой и Киевом я простудил себе горло и получил нарыв; в таком состоянии прибыл в Киев на первый день Рождества. Квартира моя оказалась нетопленою: товарища моего Маркевича не было в городе и принужден был приютиться в какой-то грязной гостинице, находившейся на Крещатике на углу Бессарабской площади" [11, с. 473]. Таку негативну характеристику дав Костомаров трактиру з номерами архітектора О. Беретті, де зупинявся Т. Шевченко. М. Гулак запросив історика у будинок Грушецького. Таким чином М. Костомаров став сусідом М. Гулака і О. Навроцького. Про це листовно повідомляв М. Гулак О. Марковича: "Н. И. переселился на время в дом Грушецкой, и мы стали соседями в продолжении почти целого месяца. Вы можете себе вообразить, как я благословлял судьбу свою; может быть радость моя в этом случае была слишком эгоистична" [17, с. 142]. Інформацію про тимчасове помешкання М. Костомарова підтверджує у спогадах О. Навроцький [19, с. 357].

М. Гулак прибув до Києва у 1845 році після завершення навчання на юридичному факультеті Дерпського університету. В листопаді був призначений на службу в канцелярію генерал-губернатора Д. Бібікова в чині колезького секретаря. У той час разом із двоюрідним братом, студентом історико-філологічного факультету Університету св. Володимира О. Навроцьким, оселився у домі Грушецького (будинок не зберігся) на вул. Кадетській (нині Б. Хмельницького).

Будівництво будинку та господарчого двору П. Грушецький розпочав у 1843 році [1]. В архіві зберігається прохання П. Ф. Грушецького від 29 листопада 1843 року про надання йому позики у сумі 250 рублів сріблом для завершення будівництва будинку та флігеля на території його садиби, у якому даний опис: "Дом деревянный, № 2го одноэтажный на дубовых стульях, срублен из пластин елового леса с 15 окнами и 13 дверьми пролетами, криша на оном сделана из теса, полы и потолки застеляються дошками; в оном сделаны в черне сем комнат. Под этим домом устроено две кухни с двумя небольшими комнатами, но еще неотделаны. [...] Все двери прохожие. Летние и зимние рамы с подлежащим пробором и ставни столярной работы заготовлены. [...] Под этим строением и усадебным местом 600 квадратных сажень" [3, арк. 8]. Садиба з будівлями оцінена в 1400 рублів сріблом. Губернський архітектор Кедришов дав заключення на значно більшу суму (ніж просив Грушецький), необхідну для завершення будівництва: "[...] на совершенное окончание того дома и постройку при нем флигеля и сарая по выданному плану и фасаду потребуется суммы не менше тисячу двести рублей серебром. 1844 г. 18 января" [3, арк. 9]. Отже, виходячи із документів, можемо константувати, що будівництво флігеля, де мешкали Гулак і Навроцький, було завершене не раніше 1844 року.

Більше року флігель будинку Грушецького був пристанищем для Гулака і Навроцького. Ця будівля тісно пов'язана з історією створення Кирило-Мефодіївського братства. В "Автобіографії" М. Костомаров писав, що тут уперше з'явилася думка про створення товариства, яке б розповсюджувало ідеї слов'янської єдності в майбутній її федерації слов'янських народів на основі повної свободи і автономії народностей. "Взаимность славянских народов в нашем воображении не ограничивалась уже сферою науки и поэзии, но стала представляться в образах, в которых, как нам казалось, она должна была воплотиться для будущей истории. Мимо нашей воли стал нам представляться федеративный строй как самое счастливое течение общественной жизни славянских наций. Мы стали воображать все славянские народы соединенными между собой в федерации подобно древним греческим республикам или Соединенным Штатам Америки, с тем чтобы все находились в прочной связи между собою и каждая сохраняла свято свою отдельную автономию" [11, с. 474]. Часто в гарячих дискусіях на квартирі Гулака проводили час В. Білозерський, Г. Андрузький, О. Маркович, І. Посяда, М. Савич. Деякий час у будинку Грушецького мешкав Д. Пильчиков. Бажаним гостем був Т. Шевченко, який оселився в будинку І. Житницького на вул. Козине болото.

На початку лютого 1846 року, після приїзду матері, М. Костомаров винайняв квартиру на Хрещатику, в будинку Сухоставського і мешкав тут до червня 1846 року.

Будинок Захарія Івановича Сухоставського знаходився біля Бессарабки навпроти готелю архітектора Беретті. Побудований на пустирі в 1836 році, коли господар змушений був переселитися сюди з Печерська. Флігель, в якому оселився Костомаров, побудований у 1841 році. У цьому будинку зустрічалися кириломефодіївців, а також відбулося знайомство історика з Т. Шевченком. М. Костомаров писав: "Через несколько домов, на противоположной стороне, в той самой гостинице, куда я прибыл на праздник Рождества по возвращении с продажи моего имения, квартировал Тарас Григорьевич Шевченко, приехавший тогда из Петербурга в Малороссию с намерением приютиться здесь и найти себе должность. Узнавши о нем, я познакомился с ним и с первого же раза сблизился" [11, с. 475]. У флігелі Сухоставського поет уперше дізнався про існування таємного братства. "Коли я розповів Шевченкові про існування товариства, він відразу ж виявив готовність пристати до нього, але поставився до його ідей з великим запалом і крайньою нетерпимістю, що привело до багатьох суперечок між мною і Шевченком" [8, с. 79]. Костомаров зазначав, що крім Шевченка у флігелі Сухоставського "частыми собеседниками моими были Гулак, Белозерский, Маркевич и учитель Пильчиков" [11, с. 475].

У червні 1846 року М. Костомарова призначили викладачем історії в університеті св. Володимира. Тоді ж він з матінкою переселився у Старе Місто на вулицю Рейтарську, в будинок Клейменової, що стояв неподалік від Георгіївської церкви. Ця адреса Костомарова також була місцем зустрічей кириломефодіївців, які активізували свою діяльність. Костомаров на допиті свідчив: "Студент Маркович имел большую охоту издавать сельское чтение Одоевского для простых малороссиян на малороссийском языке, и к этой мысли приступили в декабре Гулак, Шевченко, Кулиш и я" [10, с. 277]. Т. Шевченко був серед тих, хто найчастіше відвідував М. Костомарова у цьому помешканні. На новосілля поет подарував історику череп із розкопок могили Переп'ят. 13 лютого 1847 року Костомаров заручився з Аліною

Крагельською, тому вирішив облаштувати сімейне життя у новозбудованому будинку Моньки поблизу Андріївської церкви в Старому Місті, з тераси якого відкривався вигляд на Дніпро і Поділ, де й був заарештований [4]. мефодіївський братство протоієрей

У другій половині 1846 року Гулак з Навроцьким із будинку Грушецького на Кадецькій вулиці переселилися у Старе Місто в будинок протоієрея Андріївської церкви Я. Завадського. Місцем зустрічей і гарячих обговорень, тобто, головною адресою кириломефодіївців, стала нова квартира М. Гулака. Тут братчики обговорювали "Книгу буття...", статут, тексти відозв. Особливо знаковою була їх зустріч на Різдво 25 грудня 1846 року. Окрім його і Навроцького були Костомаров, Савич, Пильчиков, Шевченко.

Стосовно адреси будинку протоієрея Я. Завадського у дослідників думки розділилися: це стилобат Андріївської церкви? Будинок від Андріївської церкви, так звані "палатки"? Будинок у Старому Місті на розі вулиць Стрілецької та Стретенської? Чи це ще одна адреса Я. Завадського на вулиці Андріївській? Для уточнення адреси будинку Я. Завадського, де мешкали Гулак і Навроцький, звернемося до досліджень Г. Марахова [14] і Т. Слюдікової [15] та архівних матеріалів.

Яків Васильович Завадський був переведений Київською духовною консисторією із Кагарлика в Київ у зв'язку із судовою тяганиною між ним та управителем генерала Трощинського Новаківським [7]. Протоієрей прибув до міста у червні 1843 року. Зупинився у будинку чиновника Назимко у Старокиївській частині міста і мешкав до кінця серпня 1843 року [7, арк. 296]. З будинку Назимка переселився у церковне приміщення, що належало Андріївській церкві.

Це не стилобат з вісьмома кімнатами у підвалі Андріївської церкви, у якому притулок із обідами для жебраків і бідних прочан влаштовував Я. Завадський [8, с. 100]. Протоієрей одержав тимчасове помешкання у будинку, що належав Андріївській церкві (так звані "палатки"), побудованому біля огорожі Десятинної церкви. Посилаючись на архівні джерела, можемо підтвердити цю адресу Я. Завадського. У зверненнях до імператора та пояснювальних записках земському суду протоієрей з 5 серпня 1843 року підписується із зазначенням нового місця проживання: "в Старокиевской части города Киева в церковном доме близ церкви Десятинная" [7, арк. 257]. В цій же архівній справі своє помешкання називає "в палатке оной церкви" [7, арк. 799)], або "протоиерей церкви Андрея Первозванного Яков Завадский жительствующий в Старокиевской части города Киев в Палатке той же церкви" [7, арк. 802].

В "Автобіографії" М. Костомаров написав, що на Різдво 1846 року (по дорозі в Париж) до Києва заїхав Савич: "В первый день Рождества мы сошлись с ним у Гулака на Старом Городе в доме Андреевской церкви. Кроме него гостем Гулака был Шевченко" [11, с. 479]. Отже, історик невірно назвав адресу помешкання М. Гулака та О. Навроцького. Оскільки "палатки" були власністю Андріївської церкви, то здавати в найм житло Я. Завадський не мав права. Адресу помешкання Я. Завадського, названу Костомаровим, також заперечив у показах О. Петров: "Возвратившись от помещика Ханныкова 1 ноября, у которого преподавал уроки сыну, я остановился на один день у моего родственника профессора] математики в духовной академии Подгурского и, не желая стеснять его собою, я в тот же день приискал себе квартиру на Старом Киеве в доме протоиерея Андреевской церкви Завадского. Кроме меня в этом доме находились еще два жильца, оба служащие в канцелярии генерал-губернатора Бибикова, фамилия ближайшего моего соседа была Николай Иванович Гулак" [10, с. 24].

Відомо, що не пізніше червня 1846 року Я. Завадський із родиною (дружина, два сина, чотири доньки, невістка й онук) заселилися у власний будинок (право на власність було оформлено пізніше, 4 листопада 1846 року): "Приобретенный мною покупкою от Г. титулярной Советницы Марии Крижановской, деревянный со службами при оном доме, состоящий в Старо-Киевской части Города, во 2-ом квартале Стретенской улицы..." [6, арк.1]. Будинок був збудований у 1834 році. Його власниця, комісіонерша 13 класу Цимолаєва, 19 жовтня 1834 року брала позику у міській Думі "для окончания постройки деревянного № 2 дома со службами Старок- Киевской части города во 2-м квартале на Стретенской улице [...] ссуды пятьсот рублей [500] ассигнациями" [6, арк. 3]. У 1836 році Цимолаєва продала власність титулярній радниці Марії Крижанівській. У вище згаданому судовому процесі між Завадським і Новаківським, що затягнувся на 18 років і продовжувався після смерті обох позивачів, протоієрей зазначив цю адресу вже у червні 1846 року [7, арк. 839 зв.]. Влітку 1846 року на території садиби окрім будинку і господарських приміщень, з'явився збудований ним флігель. Про це повідомив у Київську губернську земельну комісію в рапорті міський землемір [6, арк. 15 зв.]. Саме у флігелі будинку протоієрея Я. Завадського і поселилися у другій половині 1846 року Гулак з Навроцьким і ця адреса стала штаб-квартирою кириломефодіївців.

Мав маєтність Я. Завадський також на Андріївській вулиці Подільської частини м. Києва між будинком міщанина Роминського і нащадків Анненкова площею 1799 квадратних саженів та планом із позначеними майбутніми будовами. Цей план протоієрей отримав у травні 1855 року. Побудувати він нічого не встиг, тому що у червні цього ж року його не стало. Спадкоємцями земля була продана поміщику М. І. Грабовському за 1200 крб. М. І. Грабовський побудував два будинки: кам'яний та дерев'яний [15]. У 1862 році, з метою погашення боргу, Грабовський продав маєтність. Згідно з адресною книгою Києва за 1900 рік, будинок значиться під № 34, Андріївського спуску Подільської частини Києва [15].

Відомі адреси П. Куліша 1845-1846 років. Це вчительська квартира у Києво-Подільському дворянському училищі. Для училища в 1820 році було зведено будинок у стилі класицизм (будинок зберігся, нині вул. Константинівська 9/6). Проживав Куліш також у Старому місті в будинку полковниці Михєєвої на Житомирській вулиці, де й познайомився з Шевченком. Приїзджаючи із Петербурга у Київ, П. Куліш зупинявся у приятеля по Новгород-Сіверській гімназії, вчителя латинської мови Другої київської гімназії І. Юскевича-Красковського, де також збиралися кириломефодіївці. У листі до М. Юзефовича від 25 грудня 1845 року він писав: "Во время пребывания моего в Києве я в его семействе был совершенно домашним человеком" [12, с. 66]. Куліш допомагав Юскевичу-Красковському в зведенні будівлі, зокрема, він позичив у О. Марковича гроші для її споруження. Одноповерховий дерев'яний будинок, що знаходився на розі Ірининської вулиці та

Михайлівського провулку (нині вул. Паторжинського, будинок не зберігся) побудований 1846 року. В грудні цього ж року тут зупинявся П. Куліш і відсвяткував Різдво і зустрів Новий 1847 рік.

Вивчаючи матеріали про адреси кириломефодіївців, ми визначаємо час створення таємного братства, головні квартири, де проходили зібрання братчиків. А також підтверджуємо головних осіб, які становили ядро товариства і, звичайно, участь Т. Шевченка не тільки як натхненника Кирило-Мефодіївського братства, а й активного учасника.

У Києві збереглося два будинки, які мають відношення до кириломефодіївців, за адресами Костянтинівська 9/6 та Андріївський спуск, 34 в. Обидві будівлі належать комунальній власності міста. Варто було б потурбуватися про встановлення меморіальних дощок на цих будинках, а також про відкриття в одному з них музею Кирило-Мефодіївського братства.

Список використаних джерел

1. Державний архів Київської області. - Ф. 42. - Оп. 3. - Од. зб. 1903.

2. Державний архів Київської області. - Ф. 42. - Оп. 3. - Од. зб. 1967.

3. Державний архів Київської області. - Ф. 42. - Оп. 3. - Од. зб. 2220.

4. Державний архів Київської області. - Ф. 42. - Оп. 3. - Од. зб. 2328.

5. Державний архів Київської області. - Ф. 42. - Оп. 3. - Од. зб. 3158.

6. Державний архів Київської області. - Ф. 42. - Оп. 3. - Од. зб. 3843.

7. Державний архів Київської області. - Ф. 227. - Оп. 1. - Од. зб. 615.

8. Жур П. Шевченківський Київ / П. Жур. - К. : Дніпро, 1991. - 287 с. : іл.

9. ВР ІЛ імені Т. Г. Шевченка НАН України. - Ф.1, № 380.

10. Кирило-Мефодії'вське товариство : у 3 т. / АН УРСР. Археограф. Комісія та ін.: упоряд. М. І. Бутич, І. І. Глазь, О. О. Франко; редкол.: П. С. Сохань (голов. ред.) та ін. - К. : Наукова думка, 1990. - Т. 1. - 542 с.

11. Костомаров Н. Исторические произведения. Автобиография / Сост. и ист.-биогр. очерк В. А. Замлинского; примеч. И Л. Бутича. - 2-е изд. / Н. Костомаров. - К. : Изд-во при Киевском университете. - 1990. - 736 с.

12. Куліш П. Повне зібрання творів. Листи. Т. І : 1841-1850 / редкол: Г. Грабович (голова); упорядкування, коментарі: О. Федорук / П. Куліш. - К. : Критика, 2005. - 648 с.

13. Листи до Тараса Шевченка: 1840-1861 / Відп. ред. чл.-кор. АН УРСР Є. П. Кирилюк; упоряд., передмовова та примітки Л. Ф. Кодацької. - К. : Видавництво Академії Наук УРСР, 1962. - 332 с.

14. Марахов Г. С верой в будущее: революционный демократ Н.И.Гулак / Г. Марахов. - К. : Выща школа, 1989. - 133 с.

15. Слюдікова Т. Де збиралося товариство: нове місцеперебування Т.Г.Шевченка у Києві

16. / Т. Слюдікова // Літературна Україна. - 1981. - 10 березня; Київські адреси кириломефодіївців // Архіви України. - 1989. - № 3. - Травень-червень. - С. 75-77.

17. Спогади про Тараса Шевченка / Упоряд. і приміт. В. С. Бородіна і М. М. Павлюка; передм. В. Є. Шубравського. - К. : Дніпро, 1982. - 547 с. : іл.

18. Стороженко Н. Кирило-Мефодиевские заговорщики / Н. Стороженко // Киевская старина. - 1906. - Февраль. - С. 142.

19. Шевченко Т. Повне зібрання творів : у 12 т. / Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та інші. - К. : Наукова думка, 2003. - Т. 4 : Повісті. - 600 с. : портр.

20. Шрамченко А. А. А. Навроцкий / А. Шрамченко // Киевская старина. - 1902. - Декабрь. - С. 357.

Размещено на Allbest.ru