Європейський та євроатлантичний прорив польської дипломатії за президентства А. Кваснєвського (рецензія на монографію Н.М. Буглай "Епоха Кваснєвського" в зовнішній політиці Республіки Польща (1995-2005 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейський та євроатлантичний прорив польської дипломатії за президентства А. Кваснєвського (рецензія на монографію Н.М. Буглай «Епоха Кваснєвського» в зовнішній політиці Республіки Польща (1995-2005 рр.)

Мартинов А.Ю. д.і.н., проф., провідний науковий співробітник Інститут історії НАН України

Abstract

The monograph delivers a complex study of shaping the foreign policy strategy and of implementing the priorities of the foreign policy of the Republic of Poland in 1995-2005. Through utilizing a wide and diverse source material and large amount of literature, the conceptual and historical basis, the regulatory and institutional framework of the foreign policy of Poland have been investigated. Particular attention is paid to the complex implementation process of the key tasks of the foreign policy of the Republic of Poland related to its accession to the North Atlantic Alliance and the European Union. According to the research materials, the successful Euro-Atlantic and European integration of the Republic of Poland managed top have strengthened the position thereof on the international arena and brought peace and security to Poland. What is more, the integration has led to democratic changes in the legislative sphere, has increased its macroeconomic stability and has improved the situation in the social sphere. Special attention is paid to the East direction of the foreign policy of the Republic of Poland. In particular, the patterns and stages of the development of good neighborly relations with Ukraine have been underlined, for the latter had reached the level of strategic partnership in the investigated period. The formation of stable relations with Belarus, Lithuania and the Russian Federation has been outlined as well. The role, the problems and the prospects of the cross-border cooperation and activities of the European regions to deepen and improve their cooperation have been examined individually.

Key words: the Republic of Poland, Aleksander Kwasniewski, foreign policy, diplomacy, NATO, the EU, the USA, Ukraine.

політика польща американський україна

Проголошення Україною євроінтеграційного курсу, прагнення нашої держави активізувати взаємини з Європейським Союзом та Організацією Північноатлантичного договору посилює необхідність вивчення та засвоєння успішного досвіду постсоціалістичної трансформації держав Центрально-Східної Європи. Особливе значення у цьому контексті має Республіка Польща, якій не лише вдалося повністю розпрощатися з комуністичним минулим, але й у рекордно короткий час приєднатися до процесів європейської та євроатлантичної інтеграції, ставши їх повноправним членом та перетворитися фактично на провідника східної політики Європейського Союзу.

З огляду на це актуальність комплексного дослідження процесу становлення й реалізації пріоритетних напрямів зовнішньої політики Республіки Польща в контексті її внутрішньополітичного розвитку й нового становища Центральноєвропейського регіону в загальноєвропейському та євроатлантичному просторі (а саме таку мету поставила перед собою авторка) не викликає сумнівів. Водночас проблематика зовнішньої політики Польщі впродовж 1995-2005 рр. поки що не знайшла належного висвітлення в українській історіографії. Тому зазначена тема має як науково-теоретичне, так і важливе практичне значення.

Монографія стала логічним продовженням розроблюваної Н.М. Буглай проблематики. Праця складається зі вступу, п'яти розділів (п'ятнадцяти параграфів) та загальних висновків, що послідовно та логічно розкривають переорієнтацію зовнішньої політики Республіки Польща зі східного вектору на західний. Зміна парадигми дозволила постсоціалістичній Польщі успішно реалізувати ключові завдання зовнішньої політики, пов'язані з інтеграцією в європейські та євроатлантичні структури, а також вивести польсько-українські відносини на рівень стратегічного партнерства.

Перший розділ монографії присвячений характеристиці джерел, історіографії, а також теоретико-методологічному обґрунтуванню зазначеної проблематики. На особливу увагу заслуговує використана джерельна база, яку авторка поділила на декілька груп: неопубліковані архівні та опубліковані документи, довідково-енциклопедичні видання, статистичні матеріали, періодичні видання, офіційні заяви, промови, виступи, мемуари та спогади політиків, дипломатів та інших високопосадовців. На наш погляд, різноманітна й багатопланова джерельна база дозволила авторці здійснити доволі успішну спробу комплексного дослідження зовнішньої політики Республіки Польща в період президентства Кваснєвського.

Вдалим вважаємо і поділ історіографії проблеми за країнознавчим та проблемно-тематичним підходами. Н.М. Буглай опрацювала та переосмислила дослідження українських, польських й інших зарубіжних (російських, білоруських, литовських, американських та ін.) науковців. У кожній із зазначених груп дослідниця проаналізувала: загальнонаукові праці, головним предметом дослідження яких стали глобальні трансформації на межі ХХ - ХХІ століть; роботи, в яких висвітлюються особливості та проблеми взаємовідносин Республіки Польща з НАТО, ЄС та окремими державами; видання, присвячені регіональному та транскордонному аспектам зовнішньої політики Польщі. Загалом список використаних джерел та літератури складає понад 800 позицій, серед яких найменування українською, польською, російською та англійською мовами.

У другому розділі «Концептуальне та інституційно-правове підгрунтя зовнішньої політики Республіки Польща» дослідниця звернулася до сформованих у минулому геополітичних парадигм, які суттєво вплинули на формування та розвиток зовнішньополітичної активності сучасної Польщі. У параграфі 2.1. авторка констатує, що основи геополітичної парадигми зовнішньої політики були закладені в період Польської Народної Республіки, коли держава, перебуваючи у сфері домінації Кремля, не могла здійснювати самостійну зовнішню політику. Проте в цей час сформувалася концепція авторів паризького часопису «Культура» Є. Гедройця та Ю. Мєрошевського, ідейні основи якої стали головним дороговказом зовнішньополітичної активності Республіки Польща після здобуття справжньої державної незалежності.

Привертає увагу й розгорнута характеристика інституційного забезпечення міждержавної взаємодії Польщі (параграф 2.2.). За обґрунтованим висновком дослідниці, «зовнішньополітичні успіхи, досягнуті офіційною Варшавою упродовж аналізованих 1995-2005 рр., значною мірою стали можливими завдяки злагодженій роботі вищих та на рівні регіонів органів державної влади, закордонних дипломатичних представництв, місій при міжнародних організаціях, а також зусиллями публічної дипломатії, представленої офіційними і неофіційними представниками Польщі та покликаної формувати позитивний імідж держави за кордоном, бажаним чином вплинути на органи влади держав світового співтовариства, керівництво міжнародних організацій» (С. 124).

Третій параграф другого розділу присвячений оформленню нормативно - правового та інституційного забезпечення співробітництва Республіки Польща з Організацією Північноатлантичного договору та Євросоюзом за часів президентства А. Кваснєвського. Авторка детально проаналізувала міжнародні договори, документи внутрішнього походження та нормативно-правові акти у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції Польщі. Зроблено висновки, що сукупність прийнятих нормативно-правових актів та діяльність створених політико-владних інститутів допомогли Польщі в найкоротші строки та на максимально вигідних умовах успішно досягти поставленої мети - інтеграції в європейські та євроатлантичні структури.

У третьому розділі монографії охарактеризовані пріоритетні напрями західного вектору зовнішньополітичної активності Республіки Польща у визначений хронологічними рамками дослідження період. Основну увагу Н.М. Буглай зосередила на проблемах реалізації Польщею євроатлантичного вибору (параграф 3.1.), справедливо зазначивши, що інтеграція до Альянсу убезпечила Республіку Польщу від повторного потрапляння у сферу геополітичної домінації Кремля. Крім того, членство в НАТО можна вважати своєрідним «лакмусовим папірцем», який свідчить про відповідність держави західним стандартам, що є обов'язковою передумовою приєднання до Європейського Союзу. Розроблена періодизація інтеграції Польщі до НАТО дозволила авторці пояснити специфіку кожного етапу взаємодії Польської держави з Організацією Північноатлантичного договору.

У параграфі 3.2. «Взаємини між Польщею та Європейським Союзом» зроблено обґрунтований висновок про те, що інтеграція до Євросоюзу забезпечила реалізацію Польщею цивілізаційного вибору, засвідчила приналежність держави до європейської цивілізації, а також прагнення постсоціалістичного польського суспільства жити у відповідності з європейськими цінностями. Окремо зазначається, що, на відміну від вступу до НАТО, сумнівів у доцільності якого не виникало в жодної з політичних сил та представників громадянського суспільства, інтеграція до ЄС мала значно меншу суспільну підтримку, тому офіційній Варшаві довелося працювати одночасно над вирішенням кількох важливих завдань: виконанням Копенгагенських критеріїв та проведенням масштабної інформаційної кампанії, що мала на меті збільшити відсоток прихильних до ЄС польських громадян.

У параграфі 3.3. «Розвиток польсько-американських відносин» представлено аналіз десятирічного досвіду міждержавної взаємодії Республіки Польща зі Сполученими Штатами Америки. Однак з огляду на головну гіпотезу дослідження та логіку представленого в роботі матеріалу доволі суперечливим виглядає положення авторки про те, що Польська держава, незважаючи на статус «троянського коня» США серед держав Західної Європи, Республіці Польщі залишилась лише протекторактом Білого дому, тоді як досягти мети рівноправного партнерства президенту А. Кваснєвському не вдалося.

Четвертий розділ монографії містить детальне висвітлення східного напряму польської зовнішньої політики в період 1995 -2005 рр. Відзначимо здійснений дослідницею поглиблений аналіз польсько-українського стратегічного партнерства, важливою складовою якого є адвокатування офіційною Варшавою українських інтересів на рівні провідних європейських інститутів. Не оминула увагою Н.М. Буглай і вплив історичної пам'яті на розвиток міждержавних відносин, а також роль Польщі й особисто президента А. Кваснєвського у мирному врегулюванні подій Помаранчевої революції наприкінці 2004 - на початку 2005 рр. в Україні. Зроблено цілком обґрунтований висновок про те, що завдяки Помаранчевій революції наша держава отримала додатковий шанс для розвитку добросусідських відносин з Польщею та активізації співробітництва з Європейським Союзом, який, проте, не вдалося реалізувати, що, у свою чергу, зумовило зростання скептицизму щодо України в Польщі та країнах Євросоюзу.

Окрему увагу в монографії відведено характеристиці польсько-білоруського та польсько-литовського співробітництва (параграф 4.2.), а також проблемам міждержавної взаємодії Польщі з Російською Федерацією (параграф 4.3.). Дослідниця акцентує увагу на залежності розвитку польсько-російських відносин від змін внутрішньополітичної ситуації в обох країнах та позицій провідних держав Заходу. Стверджується, що саме активна участь Польщі у подіях Помаранчевої революції в Україні зумовила катастрофічне погіршення взаємин з Кремлем.

П'ятий розділ присвячений субрегіональному виміру зовнішньої політики Республіки Польща. Окрему увагу в монографії (параграф 5.1.) приділено участі Польщі в функціонуванні об'єднання «Вишеградська група» з огляду на євроінтеграційний курс офіційної Варшави. Також розглянуто розвиток польсько-німецького, польсько-чеського, польсько-словацького, польсько-білоруського, польсько-білоруського, польсько-білоруського, польсько-російського та польсько-литовського вимірів транскордонного співробітництва впродовж 1995-2005 рр. (параграф 5.2.), яке, за переконанням Н.М. Буглай, допомогло Польщі прискорити власну інтеграцію до структур Європейського Союзу.

У параграфі 5.3. побіжно охарактеризовано роль єврорегіонів у зовнішній політиці Польської держави. За обгрунтованим висновком дослідниці, найменш розвиненим на сьогодні залишається Карпатський єврорегіон, створений за участю в тому числі й нашої держави. Причини подібного становища авторка вбачає в нежиттєздатності Карпатського єврорегіону, спричиненої домінуванням політичних цілей над економічними під час його заснування, неефективній координації та громіздкій організаційній структурі.

Проте загальна позитивна оцінка монографії «Епоха Кваснєвського» в зовнішній політиці Республіки Польща (1995-2005 рр.)» все ж не відміняє необхідності висловити окремі зауваження та побажання до тексту рецензованої праці. Вважаємо за доцільне поглиблення аналітичної складової історіографії зовнішньої політики Республіки Польща (параграфа 1.2.). Зокрема, йдеться про необхідність детальнішого аналізу та критичнішого переосмислення наукових праць попередників для дослідження реалізації пріоритетних напрямів зовнішньополітичної активності Республіки Польща часів президентства А. Кваснєвського в умовах постсоціалістичної трансформації польського суспільства. Принагідно зауважимо, що основна увага в монографії приділена політичному та частково економічному аспектам зовнішньополітичної діяльності Республіки Польща впродовж 1995 -2005 рр., тоді як науково-технічна, культурна та гуманітарна співпраця опинилися далеко на маргінесі дослідницького поля, що, на наш погляд, є суттєвим недоліком монографії Н.М. Буглай.

Грунтовнішого висвітлення потребує проблематика діяльності Польщі у рамках неформального міжнародного об'єднання «Веймарський трикутник» загалом, а також становлення й розвитку найважливіших аспектів білатеральних відносин Республіки Польща з Федеративною Республікою Німеччина та Французькою Республікою в досліджуваний період зокрема. Крім того, на нашу думку, доцільно було б подати більше інформації про міждержавну співпрацю Республіки Польща з державами, що входять до складу «Вишеградської четвірки», а також проаналізувати взаємодію цього угруповання з Україною.

Водночас варто зазначити, що вищезазначені зауваження та побажання жодним чином не применшують наукову цінність рецензованої праці. Зважаючи на безперечну актуальність досліджуваної проблематики, повноту викладу матеріалу та обґрунтованість висновків, вважаємо, що монографія Н.М. Буглай «Епоха Кваснєвського» в зовнішній політиці Республіки Польща (1995-2005 рр.)» являє собою змістовно наповнене та концептуально вивірене дослідження, яке заповнить лакуну в національній історіографії проблеми, стане в нагоді при розробці навчальних курсів, підручників та навчальних посібників, присвячених новітній історії Республіки Польща, питанням європейської та євроатлантичної інтеграції, а також буде корисним для науковців та читачів, зацікавлених проблемами розвитку сучасних міжнародних відносин.

Размещено на Allbest.ru