Образотворче мистецтво у повсякденні студентів університету св. Володимира в контексті художнього життя Києва та довколишнього регіону (1834-1863)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Образотворче мистецтво у повсякденні студентів університету св. Володимира в контексті художнього життя Києва та довколишнього регіону (1834-1863)

Тарас Самчук

Abstract

У статті розглянуто, яке місце в житті студентів Університету св. Володимира займало образотворче мистецтво упродовж 1834-1863 рр. у контексті художнього життя Києва та довколишнього регіону. З'ясовано, що ключовими факторами впливу на студентські художні смаки була дворянська культура та університет, який був важливим осередком художнього життя як самого міста, так і Лівобережжя та Правобережжя загалом.

Важливим фактором, який позначався на художній культурі українських теренів кін. XVIII - першої половини ХІХ ст. було збільшення впливу дворянської культури Ми звертаємо увагу на особливості дворянської культури, оскільки більшість студентів Університету св. Володимира у період 1834-1863 рр. мала дворянське походження. Відповідно, дворянська культура мала відчутний вплив на студентство.. Наприклад, малювання стало спочатку елементом домашньої аристократичної освіти, а у якості наставників було популярно запрошувати закордонних викладачів (Рубан 1984, с. 148). Згодом, разом з іншими художньої творчості, малювання опинилося у програмах середніх та вищих навчальних закладів. Вивчення теоретичного і практичного аспектів образотворчого мистецтва мало сприяти піднесенню загальнокультурного рівня, розвивати художній смак та навчати цінувати та розбиратися у творах образотворчого мистецтва. Адже знання творів мистецтва, художніх напрямків та їх особливостей засвідчувало високий освітній та культурний рівень людини.

Іншою складовою дворянської культури було колекціонування творів мистецтва. Наприклад, з XVIII ст. на Правобережжі серед польських магнатів було популярним збирати колекції гравюр, малюнків та картин у своїх маєтках. Значні збірки творів мистецтва були у родини Чацьких, Ходкевичів, Яблоновських, Потоцьких та ін. Зазвичай такі колекції були несистематичним збором різнорідних творів мистецтва. У XIX ст. колекціонування поширилось також у середовищі дрібного дворянства та інтелігенції. Зазвичай воно було спрямоване не на зарубіжні твори мистецтва, а на роботи місцевих авторів. Збірки були дуже різними як за величиною, так і за мистецькою вартістю творів. Одним із піонерів колекціонування зразків місцевого малярства на Волині був відомий письменник Ю. І. Крашевський. Він не лише сам збирав та систематизував твори мистецтва, але й активно заохочував інших до такої діяльності. Протягом 1840-60-х рр. йому вдалося зібрати близько 6000 гравюр та 1550 малюнків (Suchodolka & Jaworska 1961, s. 11-16, 34). Колекція Ю.І. Крашевського включала різноманітні твори за жанром, стилем, технікою виконання та мистецькою вартістю, головним об'єднуючим фактором було те, що вони були пов'язані з польською культурою або виконані на Правобережжі. Перелік головних творів колекції зафіксований в каталозі, який Крашевський видав у Дрездені в 1865 р. (Kraszewski 1865).

У першій половині ХІХ ст. у середовищі Правобережного та Лівобережного дворянства зріс попит на послуги світських художників, головним чином портретистів. У регіоні активно працювали мандрівні митці, як закордонні, так і випускники Петербурзької академії мистецтв. Також значний вплив на художнє життя Правобережжя та Лівобережжя мав розвиток системи освіти, завдяки якому в регіоні з'явилися група художників педагогів з академічною освітою. Останні сприяли тому, що академічний стиль образотворчого мистецтва ставав домінуючим і визначальним в естетичних уподобаннях місцевої еліти.

У цей же період свій розвиток отримав альбомний жанр, який був органічною складовою художньої культури в середовищі дворянства та інтелігенції. Зображальна тематика альбомів була різною. Це були портрети, пейзажі, різні замальовки. Значна частина аматорських малюнків була зроблена професійно, що свідчило про підтримку мистецької грамотності в середовищі дворянства (Сторчай 2009, c. 60). Яскравим зразком альбомного жанру є «альбом для рисованья и записывания» П. Куліша, який він вів під час своїх мандрівок 1840-50-х рр. Сьогодні цей альбом можна побачити в Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського (Івашків 2011, с. 202).

У той же час, важливими центрами мистецького життя регіону були міста, зокрема Київ. У художньому житті міста зберігали певний вплив православні навчальні заклади, монастирі та міські цехи. Зокрема, в Києві у XV11 -XV111 ст. активно діяла Іконописна школа при Києво- Печерській лаврі. Учні школи опановували рисунок, малярство та гравюру Значна частина малюнків учнів та наставників лаврської іконописної школи збереглася до наших днів в альбомах під назвою кужбушки (від нім. kьnstbьcher - книги по мистецтву). 20 таких альбомів знаходяться у Ф.229 Інституту рукописів Національної бібліотеки України В.І. Вернадського або скановані копії альбомів можна переглянути у цифровій бібліотеці «Україніка»: . їх навчали малювати не лише релігійні сюжети, але й міфологічні, історичні, батальні, побутові сцени, а також орнаменти, натюрморти, портрети (Степовик 2001, с. 227). Основною методикою навчання було перемальовування з різноманітних західноєвропейських альбомів гравюр, наприклад, широкою популярністю користувалися посібник з гравюрами Іогана Даніеля Гертца та низка інших збірок естампів, які зберігалися у монастирі. Однак перемальовування не було сліпим копіювання, адже у процесі навчання західні зразки переосмислювалися і перетлумачувалися на власну художню мову (Жолтовський 1982, с. 6-8). Д. Степовик стверджує, що основою навчання рисунка була пластична анатомія й ця обставина наближала київську іконописну майстерню до академічних закладів (Степовик 2001, с. 228).

Малювання користувалося популярністю і серед студентів Києво-Могилянської академії. Значний вплив на формування художніх смаків студентів мали зразки західноєвропейського мистецтва. Зокрема під час навчання використовувалися західноєвропейські посібники з малювання та гравірування. Академія була важливим центром художнього життя міста, в її стінах навчалися та викладали відомі тогочасні митці Іван Мигура, Іван Щирський, Олександр Тарасевич та ін. (Хижняк 2003, с. 101-102).

У кін. XVIIІ ст. - першій половині ХІХ ст. продовжував свою роботу київський іконописний цех, який мав значний вплив на ринок художніх товарів у місті. Іконописний цех регламентував і перерозподіляв замовлення на послуги художників. Свідченням того, що цех зберігав своє значення навіть в першій половині ХІХ ст. є те, що митці-іноземці, які приїжджали до Києва, намагалися вступити до іконописного цеху (Рубан 1984, с. 148). До того ж чисельність членів цеху у першій половині ХІХ ст. залишалася значною і навіть збільшувалась. Наприклад, у 18351836 рр. було 272 представника малярської корпорації, а в 1843 р. - 331 (Кохан 2016, с. 20). Незважаючи на чисельність корпорації, у цехах та майстернях виготовлення творів мистецтва не відокремилося остаточно від ремісничого виробництва, а художній рівень робіт цеховиків все менше задовольняв естетичні запити мешканців міста та округи (Іл. 1)

Рис. 1 Цеху 1830 р.

Поруч з ремісничим та релігійним образотворчим мистецтвом дедалі більшої ваги набирав світський академічний стиль, а центрами художнього життя Києва стають навчальні заклади, де викладалося малювання. Протягом 1830-50-х рр. у Києві формується коло художників-професіоналів, які приїжджають до міста у якості викладачів малювання у навчальних закладах або ж просто для змалювання краєвидів міста. Наприклад, викладачами малювання в інституті шляхетних дівчат були художники П. Шлейфер, Г. Гроте, Ант. Ланге, Вампель; у кадетському корпусі викладали О. Агін та Іл. і. Печатка Київського іконописного Циммерман, у Другій гімназії - І. Сошенко. Краєвиди міста замальовували Т. Шевченко, В. Штернберг, В. Тімм, М. Сажин, Н. Орда та ін. (Касименко 1963, с. 319-320, Кондуфор 1984, с. 171-172, Ернст 1927, с. 98-99) Значною подією в художньому житті міста були візити австрійського художника-портретиста Г. Гольпейна, який вперше відвідав місто у 1842-1844 рр., а вдруге - у 1853-55 рр. Під час свого перебування в Києві він створив низку портретів київської аристократії (Рубан 1984, с. 342). У Києві художник підтримував тісні зв'язки професурою Університету св. Володимира, зокрема з професорами-німцями. Вони спільно організовували аматорські театральні вистави, в яких Гольпейн брав активну участь. (Ернст 1927, с. 115, ANON 1855, c. 254-257)

Однією з ключових подій художнього життя міста першої половини ХІХ ст. були Київські контракти. Під час ярмарку відбувалися імпровізовані виставки-продажі творів мистецтва. Наприклад, стіни нижнього поверху Контрактового будинку були завішані естампами та гравюрами, а на столах під сходами лежали стоси малюнків та найрізноманітніших літографій (Фундуклей 1852, с. 373, Korzeniowski 1871, s. 425). Ю. Крашевський відзначав, що серед картин часто можна було побачити зображення Наполеона Бонапарта пензля французького художника Ораса Верне. (Kraszewski 1954, s. 307) Деякі з київських магазинів також були своєрідними виставками. У них можна було побачити скульптурні роботи, дорогі картини, антикварні речі.

Щорічно на контракти приїжджали купці, які продавали картини та естампи. Київ був центром ринку творів мистецтва для цілого регіону. Наприклад, у 1846 р. картин і малюнків було продано на 5 тис. руб. сріблом. (в 1847 р. на 6 тис. рублів). (ANON 1847, c. 2) У 1848 р. сума придбаних творів мистецтва становила 5250 руб. сріблом. (ANON 1848, c. 2) До 1846 р. активнішими були італійські купці, які виставляли для продажу та огляду велику кількість картин та естампів, іноді навіть дуже дорогих. (Иконников 1904, с. 349) Ф. Ернст називає прізвище одного із італійських продавців творів мистецтва - Морсікані, який спеціалізувався на продажі кольорових літографій. (Ернст 1924, с. 43) Після 1846 р. картини, малюнки, гравюри почали привозити, головним чином, варшавські та російські купці (Utaszyn 1900, s. 31). Під час контрактів також проводилися імпровізовані виставки, наприклад, у 1851 р. в Києві перебував голландський купець, який виставляв для огляду картини художників нової голландської школи (Utaszyn 1900, s. 64). Студенти, які були частими гостями київських контрактів мали змогу знайомитися з творами образотворчого мистецтва; можливо, деякі з дешевих репродукцій вони купували.

Помітною подією в художньому житті Києва була виставка однієї картини, яка відбулася в січні 1852 р. в Контрактовому будинку. Для київської публіки була представлена картина венеційського художника Козрое Дузі Козрое Дузі (1803-1860) - італійський живописець; працював у жанрі історичного живопису, часто звертався до релігійної тематики.. На жаль, в замітці з «Киевских губернских ведомостей» не вказується назва картини, лише згадується, що твір зображував один з епізодів гоніння на християн. «Высокая идея картины, блестящий ее колорит и самое сочувствие психологическому расположению красок, показывают как глубоко изучал художник природу человека» (ANON 1852, c. 27), - таку характеристику картині дав київський кореспондент. На жаль, нам не відома реакція київської публіки на таку виставку. Однак можемо стверджувати, що виставкова діяльність в Києві в середині ХІХ ст. була розвинена слабко, тому навіть виставка однієї картини була помітним явищем у публічному художньому житті міста.

У Києві також розвивалося і місцеве художнє виробництво. Зокрема, у 1846 р. була заснована типографія з літографією Й. Вальнера, в якій виготовлялися твори образотворчого мистецтва: різноманітні пейзажі, портрети, ілюстрації для книг (Фундуклей 1852, с. 375, Иконников 1904, с. 305). У 1852 р. розпочала роботу літографія І. Гаммершмідта, а в 1858 р. - літографія Сементовського. Ю. Турченко відзначає, що популярність літографічних та інших естампів постійно зростала серед населення українських теренів упродовж першої половини ХІХ ст. (Турченко 1964, с. 59, 108).

У цей самий період у Києві починає розвиватися приватне колекціонування. Власні колекції мали К. Лохвицький (збірки монет, медалей, рукописів, старожитностей, картин), проф. Домбровський (збірки рідкісних видань, рукописів), Я. Волошинський і М. Юзефович (збірки монет), С. Краузе (збірка гравюр), колекціонування також було поширене серед університетських викладачів (Иконников 1904, с. 310, Сторчай 2009, с. 49). Деякі з викладачів мали значні збірки книг, присвячених питанням мистецтва. Зокрема, така бібліотека була у професора архітектури О. Беретті (Мокроусова 2018, с. 159).

Таким чином, упродовж 1830-60-х рр. на Правобережжі, Лівобережжі та в Києві ставав все меншим попит на ремісничі твори мистецтва цеховиків та кустарних майстерень, на фоні чого більшої популярності набирав світський живопис західноєвропейського зразка. Естетичний запит суспільної еліти, яка була головним замовником творів мистецтва, змістився в бік академічного художнього стилю. Помітну роль в утверджені нових мистецьких віянь відіграла поява та діяльність університету в Києві.

З перших днів свого існування Університет св. Володимира привносив нові практики в художню культуру міста. Зокрема, для урочистого акту відкриття університету 15 липня 1834 р. (за старим стилем) учителем малювання Б. Клембовським був створений великий портрет князя Володимира, який розміщувався на фасаді будинку Корта (головній будівлі університету упродовж 1834-1842 рр.). Картина в поєднанні зі святковою ілюмінацією створювала особливий візуальний ефект, і такого роду комбінація була новинкою в художньому житті Києва (ДАК, ф. 16, оп. 370, спр. 80, арк. 1-1 зв.).

Університет св. Володимира володів найбільшим зібранням творів мистецтва в місті. Колекція закладу була першою публічною виставкою творів мистецтва в Києві. З 1836 р. всі охочі могли ознайомитися з університетською збіркою у спеціально визначені дні. Крім звичайних відвідувачів колекція університету приваблювала осіб, які намагалися розвивати свої художні здібності. На базі університетської збірки творів мистецтва неодноразово влаштовувалися вечірні рисувальні класи. Таким чином, від свого заснування університет став центром художнього життя міста і впливав на розвиток художньої культури регіону загалом (Шульгин 2011, с. 205, Сторчай 2009, с. 19,78).

Університетська колекція творів мистецтва була сформована зі збірок Кременецького ліцею, Віленського університету та Уманського василіанського монастиря з повітовим училищем при ньому. Вона поділялася на три відділи: живопис, скульптура і гравіювальне мистецтво. Колекція була доволі великою (наприклад, у 1838 р. надічувалося 3099 експонатів), і вона постійно поповнювалася. У збірці достатньо повно була представлена історія західноєвропейського образотворчого мистецтва (Шульгин 2011, с. 222-223, Павлов 1884, с. 78, Сторчай 2009, с. 19-27).

Мандрівники, які відвідували університет, також згадують, що одним з елементів інтер'єру були портрети. Зокрема, актовий зал університету був прикрашений парадними портретами російських імператорів (Шишкина 1848, с. 232), адже університет мав назву Імператорський, відповідно, живопис виконував ще й функцію ідеологічного виховання студентів.

Для розвитку мистецьких здібностей студентів з 1834 р. в університеті були запроваджені уроки малювання. Вчителі малювання мали добру фахову підготовку. Вони враховували здібності того чи іншого студента, рівень його навичок, адже в гімназіях, ліцеях, училищах також викладався рисунок. Як було згадано вище, часто при початковій домашній освіті практикувалися уроки малювання. Відповідно, значна частина студентів мала попередній досвід у живописі. У перші роки існування університету навчальною програмою було передбачено 2 уроки малювання на тиждень, по 2 години кожен. Дещо пізніше кількість годин для уроків малювання була збільшена до 6 (Сторчай 2009, с. 51, 54-55).

Варто відзначити, що уроки малювання мали факультативний характер. Кількість студентів, які відвідували ці уроки була не великою. В. Шульгин повідомляє, що протягом 1834-1840 рр. у середньому уроки малювання відвідувало 9 студентів (Шульгин 2011, с. 156). Упродовж 1840-50-х рр. кількість студентів на уроках малювання не перевищувала 20 осіб. Виключення становив тільки 1854 р., коли малювання відвідувало 26 студентів. Збільшення кількості студентів на уроках малювання спостерігалося на початку 1860-х рр. (1860 р. - 41, 1861 р. - 53 студенти) (Сторчай 2009, с. 57, 76).

Програма уроків була традиційною для тогочасної художньої освіти: спочатку студенти малювали найпростіші геометричні фігури, потім переходили до копіювання оригіналів (рисунків і гравюр), далі - до перемальовування зразків античної скульптури в гіпсових зліпках. Студенти опановували техніки олівцевого малюнка, рисунка тушшю, масляний живопис. В цілому, викладання малювання в університеті відповідало академічній програмі. У програмі були визначені етапи, які повинен був пройти кожен студент. Ними були копіювання естампів, гіпсових зліпків та картин. Копіювання було необхідною умовою підготовки до роботи з натури.

Лише найобдарованіші учні робили рисунки з натури. Зразками для копіювання слугували чисельні твори з університетської колекції західноєвропейської гравюри XV - XIX ст., живописні та графічні копії (пастеллю, тушшю) з Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Рубенса та ін., академічні малюнки, «Рисувальна школа» Ревердена, «Пейзажна рисувальна школа» Більмарка, таблиці Прейслера та ін. Зазначена вище програма була основою для уроків малювання упродовж 1834-1860 рр. З 1860 по 1863 рр. викладання малювання було підпорядковане іншій програмі. У цей період враховувалися практичні потреби різних факультетів та інтереси студентів. Така зміна призвела до збільшення кількості студентів на уроках малювання. Викладання рисунку й живопису в Університеті св. Володимира було скасоване у 1863 р. (Сторчай 2009, с. 17, 55, 73,86).

Згідно з новим університетським статутом (1863) малювання не було серед університетських дисциплін. Останній викладач малювання в Університеті св. Володимира Г. Васько так висловився щодо призначення художньої освіти в навчальному закладі: «[университет] не есть заведение для образования живописцев и живопись служит ему только как одно из средств, способствующих развитии идеи изящного» (Бутник-Сіверський 2013, с. 132).

Іл. 2. Ілюстрація з книги М. Пирогова «Anatome topographica. Sectionibus per corpus humanum congelatum». Petropoli, 1853.

Дехто зі студентів окрім уроків малювання в університеті відвідував «Публичную методическую школу живописи» Наполеона Буяльського, яка діяла в Києві протягом 1850-1858 рр. Школа брала за зразок західноєвропейську методику викладання. Навчальна програма передбачала підготовку як професійних живописців, так і початківців. Найкращі роботи учнів школи продавалися. Через фінансові проблеми в 1858 р. школа була змушена припинити свою роботу. Наприкінці 1850-х рр. в Університеті св. Володимира були відкриті інші рисувальні класи, які організував художник М. Башилов. Курси діяли лише один рік, після чого були закриті (Иконников 1904, с. 305-306, Шмагало 2005, с. 73, Бутник-Сіверський 2013).

Доволі значною подією в художньому житті Києва була виставка творів зарубіжних художників, яка відбулася у 1859 р. у стінах Університету св. Володимира На виставці були представлені роботи німецьких та австрійських художників, в основному живопис та графіка. Це були пейзажі, жанрові картини, роботи на релігійну та міфологічну тематику тогочасних провідних західноєвропейських художників-академістів, представників романтизму і бідермайєру Бідемаєр - художній напрям в німецькому і австрійському мистецтві в 1820-40-х рр.. Виставка стала помітною подією в культурному житті Києва та водночас підтвердила статус університету як центру художнього життя міста (Сторчай 2006, с. 170-177).

З образотворчим мистецтвом студентів пов'язані не лише уроки малювання чи виставки.

Іл. 3. Ілюстрація з книги К. Кесселера «Руководство для определения птиц, которые водятся или встречаются в Европейской России». Киев, 1847.

Помітну роль в навчанні студентів відігравала наукова ілюстрація. Завдяки появі дешевших способів ілюстрування книг, таких як літографія, вона стає обов'язковим компонентом навчального процесу. Особливо важливою наукова ілюстрація була при опануванні природничих наук. Зокрема, у навчальному процесі на медичному факультеті активно використовували анатомічні атласи або ж різноманітні ілюстрації з анатомії. Особливо прискіпливу увагу до якості анатомічних малюнків звертав відомий лікар-хірург Микола Пирогов, який стверджував, що такого роду малюнок має відображати всі найменші деталі, бути максимально натуральним і повинен бути виконаний для чіткого практичного застосування.(Пирогов 1854, с. 7) (Іл. 2-3).

Іл. 4. Портрет студента Університету св. Володимира 1830-ті рр. Національний музей історії України

Не менш важливими наукові ілюстрації були для студентів інших природничих спеціальностей, наприклад ботаніків чи зоологів. За відсутності великої колекції гербаріїв, опудал чи кістяків тварин, малюнок ставав головним джерелом візуальної інформації. Також не варто оминати увагою те, що для студентів- природничників важливо було мати хоча б елементарні навички в малюванні, адже воно було найпоширенішим способом візуальної фіксації на той час, а вдаватиcя кожен раз до послуг художника було невиправдано дорого. Тобто під час навчання чи наукової роботи, поруч із вербальною фіксацією, студенти могли додавати власні замальовки. Наприклад, нам відомо, що для своєї магістерської роботи з зоології самостійно ілюстрації виготовляв К. Єльський, в майбутньому відомий дослідник фауни Латинської Америки (Kozuchowski 1961, с. 34).

Студенти мали також інший зв'язок з образотворчим мистецтвом, адже траплялося, що деякі з них виступали у ролі моделей для художників- портретистів. Наприклад, нам відомо про три портрети перших вихованців університету Валеріана Гірша, Володимира Превлоцького та Авксентія Потаповича, які, згідно з повідомленням газети «Киевлянин», знаходилися в університетському живописному кабінеті (ANON 1884, с. 2). Один зі студентів університету 3. Котюжинський згадував, що приблизно в середині 1840-х рр. в Києві перебував художник Гебель*, який створив декілька портретів заможних студентів (Kotiuzynski 1911, s. 11). Деякі з портретів колекції Національного музею історії України В. Рубан атрибутувала як зображення студентів 1830-х років (Рубан 1984, с. 135-137) (Іл. 5-6).

Іл. 5. Портрет студента Університету св. Володимира 1830-ті рр. Національний музей історії України

Окрім відвідування різноманітних виставок та колекцій, позування художникам, відвідування уроків малювання, студенти університету використовували твори мистецтва в інтер'єрі своїх помешкань, наприклад, прикрашали стіни свого житла картинами та естампами (Groza 1857, s. 81). Окремим студентам вдавалося створити власну невелику колекцію творів образотворчого мистецтва. Престижним було мати зображення відомих письменників та поетів, портрети членів родини, різні пейзажі. Користувалися популярністю ілюстровані альбоми та атласи, які також знаходимо серед переліку студентських речей.

Наприклад, ілюстрований альбом Жака Лаббілардєра «Атлас, для тих хто подорожує в пошуках Ла-Перес» (фр. «Atlas pour servir a la relation du voyage a la recherche de La Perouse»), в якому налічувалося 44 ілюстрації (Іл. 6). Або ж збірка малюнків гробниці польських королів в Кракові, яка містила 20 малюнків та ін. (ДАК, ф. 16, оп. 368, спр. 33, арк. 8). З другої половини 1850-х рр. серед студентів починає набирати популярності інший тип колекціонування зображень, яким стало збирання фотографій, однак цей аспект заслуговує на окреме дослідження.

Іл. 6. Ілюстрація з книги Ж. Лаббілард'єра «Atlas pour servir a la relation du voyage a la recherche de La Perouse». Paris, 1811.

Отже, одразу ж після своєї появи Університет св. Володимира долучився до художнього життя всього регіону, відіграючи в ньому помітну роль. Однак, не можна заперечувати, що й сам навчальний заклад також зазнав впливу місцевої художньої традиції з домінуючим впливом дворянської культури. Зокрема, образотворче мистецтво відігравало помітну роль в житті студентів Університету св. Володимира.

Перш за все, на художніх інтересах студентів позначався вплив пануючих мистецьких смаків місцевої еліти, яка надавала перевагу зразкам академічного мистецтва. Завдяки динамічному розвитку художнього життя в Києві студенти мали змогу знайомитися з різноманітними творами образотворчого мистецтва, як під час Київських контрактів, у приватних збірках, так і у великій університетській колекції. Про мистецько-естетичний розвиток студентів також дбала адміністрація університету, запроваджуючи факультативні уроки малювання. Водночас, студенти використовували навички малювання для професійної та наукової діяльності. Під впливом загальної тенденції студенти займалися колекціонуванням творів мистецтва. Знайомство студентів із творами образотворчого мистецтва свідчило про їх високий загальнокультурний рівень та приналежність до суспільної еліти.

мистецький молодь культура художній

Список джерел та літератури

1. Kraszewski J.I. 1865, Catalogue d'une collection iconographique polonaise, composйe des dessins originaux, gravures, xylographies, lithographies, illustrant l'histoire, la gйographie, antiquitйs, costumes, moeurs, armes, meubles etc. de l'ancienne Pologne, de ses provinces et pays limitrophes. Dresde.

2. Рубан В. 2005, Живопис першої половини ХІХ ст. У: Історія української культури Т.4 кн. 2. Київ: Наукова думка, 635-789.

3. Anon 1847, Крещенская ярмарка в Киеве в 1847 году, Киевские губернские ведомости. Отдел второй. Часть неоффициальная, 14, 2.

4. Anon 1848, Крещенская ярмарка в Киеве в 1848 году, Киевские губернские ведомости. Отдел второй. Часть неоффициальная, 14, 2.

5. Anon 1852, О картине Дуси, Киевские губернские ведомости. Отдел второй. Часть неоффициальная, 39, 27.

6. ANON., 1855, Живописец Гольпейн. Киевские губернские ведомости. Отдел второй. Часть неоффициальная, 39, 254-257.

7. Anon 1884, Первые три студента Университета св. Владимира, Киевлянин, 192, 2.

8. Groza A. 1857, Mozaika kontraktowa: pamiзtnik z roku 1851, Wilno.

9. Korzeniowski J. 1871, Emeryt. Dziefa Jozefa Korzeniowskiego. T. II. Warszawa.

10. Kotiuzunski Z. 1911, PamiqtnikiZygmunta Kotiuzynskiego 1826-1894. Krakow.

11. Kozuchowski J. 1961, Kijowski okres (1856-1863) w zyciu Konstantego Jelskiego. Wroctaw-Warszawa.

12. Kraszewski J.I. 1954, Latarnia czarnoksiqska. Warszawa. Panstwowy instytut wydawniczy.

13. Suchodolka M., Jakimowicz I., Jaworska J. 1961, Rysunki z kolekcji J.I. Kraszewskiego w Museum narodowym w Warszawie. Warszawa.

14. Utaszyn H. 1900, Kontrakty kijowskie : szkic historyczno-obyczajowy, 1798-1898. Petersburg: nakt. ksiзgarni K. Grendyszynskiego.

15. Бутник-Сіверський Б. 2013, Художня школа-студія Наполеона Буяльського, Студії мистецтвознавчі: Архітектура. Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво, 12 (41-42), 115-137.

16. Державний архів м. Києва (ДАК), ф. 16, оп. 370, спр. 80, 40 арк.

17. ДАК, ф. 16, оп. 368, спр. 33, 22 арк.

18. Ернст Ф. 1924, Контракти і контрактовий будинок у Київі. Київ: Друкарня Всеукраїнської Академії Наук

19. Ернст Ф. 1927, Портретист Гольпайн. У: Український музей. Збірник 1. Київ, 95-120.

20. Жолтовський П. 1982 Малюнки Києво-лаврської іконописної-майстерні. Київ: Наукова думка».

21. Икоников В.С. 1904, Киев в 1654-1855. Исторический очерк. Киев: Тип. Имп. Ун-та Св.Владимира.

22. Івашків В. 2011, Фольклористичні мандрівки Пантелеймона Куліша 1840-х років, Народознавчі зошити, 2 (98), 200-206.

23. Касименко О.К. [гл. ред.], 1963, История Киева. Т.1. Киев: Издательство Академии Наук Украинской ССР.

24. Касіян В., Турченко Ю., 1961, Українська дожовтнева реалістична графіка. Київ: Видавництво академії наук УРСР.

25. Кондуфор Ю.Ю. [гл. ред.], 1984, История Киева. Том второй. Киев: Наукова думка.

26. Кохан О. 2016, Київські ремісничі цехи наприкінці XVIII - початку ХІХ ст., Наукові записки НаУКМА, Історичні науки, 182, 19-23.

27. Мокроусова О. 2018, Київські домоволодіння архітектора Олександра Беретті (1816-1895), Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Святий Київ наш великий», присвяченої 170-річчю перебування Тараса Шевченка у Києві 10 листопада 2016 р., 155-176.

28. Павлов П.В., 1884, Музей изящных искусств. У: Историко-статистические записки об ученых и учебно-вспомогательных учреждениях Императорского университета св. Владимира (1834- 1884) / Изданы под редакцией ордин.-проф. В.С. Иконникова. Киев: В типографии Императорского университета Св. Владимира, 77-81.

29. Пирогов Н. 1854, Хирургическая анатомия артерияльных стволов, с подробным описанием положения и способов перевязки их. Санкт-Петербург: в типографии департамента внешней торговли.

30. Рубан В. 1984, Український портретний живопис першої половини ХІХ століття. Київ: Наукова думка.

31. Степовик Д. 2001, Історія Києво-печерської лаври. Київ: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату.

32. Сторчай О. 2006, Виставка німецького й австрійського живопису та графіки в Київському університеті 1859 року, Ант. Вісник археології, мистецтва, культурної антропології. Київ, 16 -18, 170-177.

33. Сторчай О. 2009, Мистецька освіта в Київському університеті (1834-1924 рр.). Київ: Щек.

34. Турченко, Ю. 1964, Український естамп. Київ.: Наукова думка.

35. Фундуклей И. 1852, Статистическое описание Киевской губернии. Санкт Петербург: В типографии министерства внутренных дел.

36. Хижняк З. 2003, Історія Києво-могилянськоїакадемії. Київ: Видавничий дім «КМ Академія».

37. Шишкина О. 1848, Заметки и воспоминания русской путешественницы по России, в 1845 году. Т.1 Санкт-Петербург.

38. Шмагало Р. 2005, Мистецька освіта в Україні середини ХІХ - середини ХХ ст. структурування, методологія, художні позиції. Львів: Українські технології.

39. Шульгин, В., 2011, История университета Св. Владимира. Репринтное изд. Киев: Лыбидь

Размещено на Allbest.ru