Єгиптолог Є.В. Черезов (1912-1988) і його наукова спадщина

Професор Є. Черезов зробив вагомий внесок у розвиток українського наукового сходознавства. Він по праву вважається найвідомішим в УРСР орієнталістом-єгиптологом. Хоча на сьогоднішній день окремі віхи життя та наукової діяльності вченого-педагога недостатньо досліджені та невиправдано призабуті.

Питання біографії Є. Черезова та його наукової спадщини частково розглядалися у публікаціях чернівецьких дослідників Ю. Шестакова, Г. Кожолянка та С. Хільчевського [25-27]. Узагальнена, комплексна стаття з окресленого питання опублікована А. Ілюком [1]. Деякі штрихи до біографії Є. Черезова знаходимо в матеріалах з історії кафедри, де він трудився в 1949-1988 рр. [2] та Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського нАН України [4]. Окремі лаконічні дані про науковця поміщені в сучасних вітчизняних біобібліографічних виданнях [27]. У цілому ж, питання науково-педагогічної діяльності професора Є. Черезова та аналізу його наукової спадщини не отримали свого висвітлення в українській історіографії, що відкриває широкі можливості для дослідження.

Метою статті є з'ясування основних віх життєвого шляху відомого українського єгиптолога Є. Черезова, відображення малознаних сторінок біограми, характеристика наукової спадщини професора.

Є. Черезов народився 23 березня 1912 р. у с. Стара Тушка В'ятської губернії. Мати - Тетяна Григорівна Хлюпіна. Батько, Вікентій Михайлович Черезов, пройшов шлях від слюсаря електромеханічного цеху Сормово до директора заводу сільськогосподарського машинобудування в Ростові-на-Дону. Учасник революцій 1905-1907 рр. і лютневої 1917 р. Репресований більшовицьким режимом, помер у Ростовській в'язниці 24 листопада 1938 р. Євгеній мав шістьох братів і сестер [6, с. 430].

Юнак закінчив 1930 р. середню школу в Москві, де на той час проживали його батьки. Далі - навчання у Московському планово-економічному інституті [1, с. 272].

У 1934 р. Є. Черезов призваний до лав Червоної армії. Проходив службу у м. Вітебську в 4-му корпусному артилерійському полку. У 1936-1941 рр. навчався на історичному факультеті Ленінградського державного університету [27, с. 342]. За роки навчання досконало вивчив давньоєгипетську мову, а також на належному рівні - англійську й німецьку.

Є. Черезов - учасник радянсько-фінської війни (1939-1940). У 1941-1945 рр. він на фронтах Другої світової війни. Нагороджений двома бойовими орденами та 9-ма медалями.

У жовтні 1945 р. вступив до аспірантури Ленінградського державного університету за спеціальністю "Стародавня історія" [1, с. 273]. У підсумку - успішний захист кандидатської дисертації "Грамоти захисту храмів Стародавнього царства Єгипту як історичне джерело (30002400 рр. до н.е.)" (1948) [8].

Розкриваючи біографічне поле Є. Черезова, відзначимо, що з березня 1949 р. розпочинається його трудова діяльність у Чернівецькому університеті на посаді старшого викладача кафедри стародавньої історії [4, с. 85], а в січні 1950 р. він стає доцентом цієї ж кафедри [1, с. 273]. Протягом 1951-1955 рр. Є. Черезов завідував кафедрою стародавньої історії.

Євгеній Вікентійович в Інституті історії АН УРСР захистив докторську дисертацію "Техніка сільського господарства стародавнього Єгипту" (1970 ) [21]. У травні 1973 р. педагог отримує вчене звання професора. Під час роботи в Чернівецькому університеті Є. Черезов викладав цілий ряд нормативних курсів і спецкурсів з проблем історії первісного суспільства, стародавнього світу, археології, етнографії тощо. Додам, що автору цієї статті поталанило слухати лекції професора Є. Черезова з історії первісного суспільства та Стародавнього Єгипту під час навчання в Чернівецькому університеті.

30 серпня 1976 р. вчена рада Чернівецького університету обрала Є. Черезова завідувачем кафедри історії стародавнього світу та середніх віків, яку він очолював до 1981 р. Потім продовжив трудову діяльність на посаді професора цієї ж кафедри. У 1988 р. на 76-му році життя відомий український вчений-педагог, єгиптолог відійшов у вічність.

Є. Черезов, перебуваючи в лещатах радянської тоталітарної системи, один із небагатьох у Європі знавців давньоєгипетської мови, не мав змоги відвідувати міжнародні наукові симпозіуми, спілкуватися із зарубіжними сходознавцями. Він, як і сотні інших учених, не зміг "вписатися у систему", маючи "сумнівне походження" неблаго- надійних чи репресованих батьків [23], зумів, попри все, стати відомим орієнталістом УРСР, знаменитим у Європі та світі сходознавцем, здійснивши справжній прорив у тогочасній єгиптології.

Є. Черезов присвятив свою наукову діяльність дослідженню соціально-економічної історії Стародавнього Єгипту. Він вважається в цій галузі одним із провідних фахівців зі світовим ім'ям [4, с. 85]. Свідченням цього є те, що Є. Черезова у 1965 р. обрали почесним членом Інституту єгиптології Карлового Університету в Празі [3, с. 604] та почесним доктором Каїрського університету [6, с. 430].

Бібліографія наукових праць професора Є. Черезова представлена у статтях Ю. Шестакова, Г. Кожолянка, С. Хільчевського [26, с. 5-13] і матеріалах О. Романової [5].

Серед перших публікацій Є. Черезова, якими він заявив про себе у науковому світі, були статті "Написи на Ленінградських сфінксах" [16] і "До питання про хентіуше - дрібних землевласників у Стародавньому Єгипті" [13]. На думку А. Ілюка, "правильна класифікація грамот захисту Є.В. Черезовим дозволила краще зрозуміти справжній стан економіки Давнього царства, проаналізувати деякі характерні риси рабовласницького храмового господарства і дати характеристику одній із категорій дрібних землевласників - хентіуше" [1, с. 275]. Окрім того, в повоєнній радянській історіографії не так часто зустрінеш наукову дискусію між молодим кандидатом історичних наук, старшим викладачем провінційного навчального закладу та відомим ученим, доктором історичних наук, професором.

Вивчаючи значення давньоєгипетських термінів "мерет" і "хентіуше", молодий науковець Є. Черезов упевнено дискутував із провідним радянським єгиптологом І. Лур'є [10].

В іншій публікації, Є. Черезову, першому серед науковців, удалося з'ясувати зміст понять "мерет" і "хем" [12]. Зокрема, ним доведено, що в економічному контексті особливих відмінностей між цими двома соціальними категоріями не було. Дефініція "хем" витлумачувала лише поняття раба-іноземця, тоді як термін "мерет" був значно ширшим.

У 1964 р. Є. Черезов через науковий аналіз і класифікацію джерел Стародавнього Єгипту [15] розкрив питання економіки та державного устрою періоду Давнього царства. Невдовзі єгиптолог заявив про себе ще однією науковою розвідкою "Землеробські знаряддя Древнього Єгипту" [22]. Проаналізувавши історичні джерела, науковець зробив ґрунтовні висновки щодо освоєння єгиптянами Нілу та будівництва ними іригаційної системи у 3-4 тис. до н.е. Єгиптяни створили досконалу систему знарядь рільництва. Дослідник прослідкував їх еволюцію.

Досліджував Є. Черезов і питання рибальства у Стародавньому Єгипті [17], з'ясувавши особливості його методів та способів здійснення.

Вченим-педагогом підготовлено й опубліковано цілий ряд інших статей і рецензій з історії стародавнього Єгипту [7; 9; 14; 18].

Серед наукового доробку Є. Черезова чільне місце посідає книга "Техніка сільського господарства Стародавнього Єгипту" [19-20]. Автор оцінив здобутки сходознавців Б. Піотровського, Б. Тураєва, Д. Редера, Х. Кінк, Г. Масперо, А. Ермана, Г. Ранке, Г. Швейнфурта та ряду інших і, водночас, указав на неточності в їхніх дослідженнях. Він наголосив на давності єгипетського землеробства, самостійності його розвитку, місцевих ресурсах рослинного світу.

Є. Черезов ретельно описав садові дерева Стародавнього Єгипту, зокрема, фінікову пальму, пальму "дум", сікомору, оливкове дерево, персею, яблуню, гранатове дерево, зізіф, виноград. Окремий розділ книги присвячено дикорослим деревам: тамариску, акації, вербі, рицині, липі. Найбільша кількість сторінок наукового дослідження відведена характеристиці різноманітних зернових культур. Ідеться про час появи їхніх різновидів у Стародавньому Єгипті, детальний опис сортів, особливості вирощування, перші письмові згадки, виявлення у ході археологічних експедицій тощо. Перш за все, акцентується увага на пшениці, ячмені, беші. Вирощувались єгиптянами і стручкові рослини. Найпоширенішою серед них була чечевиця.

Описуючи технічні культури, Є. Черезов веде мову про появу в Стародавньому Єгипті льону, кунжуту, хни, сафлору, ваточника. Зупиняється на важливості застосування їх у повсякденному житті давніх єгиптян. У розділі "Овочі та прянощі" автор комплексно пише про огірки, салат, пляшкоподібний гарбуз, кавуни, цибулю, м'яту, материнку, розмарин, селеру, кріп, петрушку, коріандр, кмин. Надзвичайно цікавим є розділ про використання єгиптянами лікарських рослин. Це, насамперед, безсмертник, мандрагора, фенхель, кордія, олеандр.

Не випали з поля зору вченого й одомашнені квіти (жасмин, хризантема, волошка, алтей, плющ, в'юнок) та дикорослі рослини (хальфа, очерет, папірус, лотос).

Підсумовуючи, науковець прийшов до висновків про те, що склад культурних рослин, які використовувалися в рільництві й садівництві у Стародавньому Єгипті, визначив відповідну техніку їхнього обробітку, набір спеціальних знарядь, способи та прийоми обробітку землі, збирання врожаю й подальшу переробку сільськогосподарської продукції, розвиток відповідних галузей ремесла. На думку вченого, у Стародавньому Єгипті було розвинене садівництво. Із плодових дерев найпоширенішими були: фінікова пальма, пальма "дум", гранати, сікомори, або смокви, авокадо, зізіф, оливкове дерево та виноград. Розвиток садівництва став основою для започаткування багатьох промислів і виноробства. Важливим досягненням стародавніх єгиптян було освоєння пшениці - основного продукту харчування людей і годівлі худоби. Поряд із пшеницею, вагому роль у посівах мав ячмінь, який використовувався також для варіння багатьох сортів пива. З технічних культур найбільше сіяли льон, наявність якого сприяла активному розвитку ткацької справи. Бобові культури представлені чечевицею та бобами. Наявність їх серед посівів мала агрокультурне значення. Адже потім ці площі засівали зерновими й отримували високі врожаї, особливо пшениці. Із городніх культур вирощували салат, огірки, цибулю, кавуни і прянощі. Поряд з культурними рослинами використовувалися дикорослі. Широке застосування у єгиптян знайшли лотос і дика жорстка трава хальфа, із якої плели сумки, мішки, мати тощо. Важливу роль відігравав папірус. Із нього не тільки робили човни, циновки для обгортання мумій, але також виготовляли знаменитий матеріал для письма, який визначив багато в чому розвиток тодішньої культури та науки.

Зазначимо, що в науковому доробку Є. Черезова основне місце відведено проблемам соціальних відносин та економіки Стародавнього Єгипту. Підсумки своїх досліджень учений виклав у серії публікацій, що побачили світ у вигляді фундаментального видання "Техніка сільського господарства Стародавнього Єгипту", наукових статей у журналах "Вестник древней истории", "Ежегодник ЧГУ", збірках "Древний мир", "Древний Египет", матеріалах наукових конференцій тощо. Його праці ввійшли до міжнародної єгиптологічної бібліографії, що видається в Лейдені (Голландія) [27, с. 343]. Професор Є. Черезов займався дослідженням у галузі єгиптології на основі аналізу першоджерел, використовуючи передові тогочасні наукові технології. Український єгиптолог увійшов до когорти не лише видатних радянських, а й світових сходознавців.

єгиптолог черезов землеробський знаряддя

Список використаних джерел