Ювілейний рік середини XV століття у Короні Польській

Ключові слова: Корона Польська, Ювілейний рік, булла, папа Миколай V, Казимир IV Ягеллончик, татарська загроза.

The jubilee year of the 15^th century in the Kingdom of Poland

У буллі "Незмірна та незліченна" від 19 січня 1449 р. про оголошення святкування ювілею папа Миколай V зазначив, що боже милосердя супроводжувало людство впродовж усієї його історії через надання закону для вибраного народу та втілення Ісуса Христа [19, с. 527-528]. Він наголосив, що традиція святкування Ювілейного року бере початок саме зі Старого Заповіту, коли потрібно було відпускати на волю полонених кожні 49 років (Лев. 25, 8-13; Іс. 61, 2). Своє продовження та обґрунтування святкування знайшли у формах та видах, відображених у документах пап Климента VI (1342-1352) "Єдинородний Божий Син" (1343) та Григорія ХІ (1370-1378) "Спаситель наш" (1389), до яких відсилав папа Миколай V [22, с. 526-527]. Згідно зі змістом його булли, потрібно було здійснити паломництво до чотирьох базилік Риму - св. Петра, св. Павла, св. Іоанна та св. Марії Маджоре для отримання повних індульгенцій від заслуг Христа та святих за посередництвом Церкви та надати милостиню у відповідний час. Однак польський король Казимир IV Ягеллончик (1447-1492), який був католиком, восени 1450 р. направив звернення до Апостольської столиці про напад татар (букв. з лат. Thartari - з пекла, вихідці з пекла) на Русь та Поділля, та повідомив про потенційну загрозу наступного нападу, через що християни його королівства не могли взяти участь у запланованих святкуваннях. Згадка про королівське звернення збереглася в буллі папи Миколая V "Католицької віри захисту" від 7 грудня 1450 р. Зміст звернення відтворили Владислав Семкович (1878-1949) та кс. Ян Фіялек (1864-1936) [20, с. 225].

Оригінал булли папи Миколая V для Корони Польської про святкування Ювілейного року перебуває у Ватиканському секретному архіві [20, с. 226; 37, с. 8081], а її відпускні варіанти - у Центральному державному історичному архіві Львова [9, с. 94], Вільні [26], та, імовірно, в архівах Кракова та Ґнєзна. У документі, який був надісланий до Львова, збережено середньовічний формуляр (corpus) документа. В обґрунтуванні видан- няі булли папа Миколай V зазначив, що в середині XV ст. існувала проблема захисту християн на східному європейському кордоні. Вона не вичерпала себе ще від часу монголо-татарської навали у ХІІІ ст. Далі папа повідомив, що, слідуючи кроками своїх попередників, організував у Римі Ювілейний рік. Учасники ювілею могли отримати повне відпущення гріхів, якщо впродовж 15 днів від Різдва відвідали чотири римські базиліки, посповідались та здійснили відповідні пожертви. Однак, на жаль, Казимир IV Ягеллончик напередодні Різдва 1450 р. прислав до папи петицію про те, що на його територію, а саме Русь та Поділля, напали жорстокі татари, які сплюндрували її, вбивали, брали в полон та безчестили населення. Однак на цьому вороги не зупинилися та підготуволи наступний напад, що міг зашкодити не лише Короні Польській - "щиту християнства", але і справі об'єднання християн загалом. З огляду на це, на його думку, організація оборони була б ефективнішою, якби папські індульгенції можна було отримати тут на місці, щоб християни королівства не відволікалися від захисту кордонів на паломництво до Риму.

Зважаючи на це, папа Миколай V назвав передбачливість короля Казимира IV Ягеллончика слушною і бажав із ним співпрацювати для спасіння душ вірних християн та порятунку його королівства від татарського нападу. Для того архієпископам, єпископам, абатам, пріорам та іншому кліру, дворянам, палатинам, каштелянам, усім керівникам і усім християнам Корони Польської, Великого Литовського князівства було дозволено відвідати Ґнєзненський, Львівський, Краківський або Віленський катедральні храми впродовж трьох днів замість паломництва до Риму. Потрібно було зібрати половину коштів, необхідних на паломництво до Риму, від кожного паломника. Зібрані кошти потрібно було поділити на три частини: А на захист королівства, % на шлюби дівчат, які навернуться у католицизм (про що мала попіклуватися королева Софія) та % на потреби Апостольського престолу - на відновлення римських базилік. Кожна скринька повинна була мати чотири ключі - для короля або його намісників, для настоятеля або прелата відповідного кафедрального храму, для влади відповідного міста й останній - для папського колектора Міколая Спічімірі. Папа Миколай V також заохочував християн побожно взяти участь у ювілеї, за це вони мали б отримати звільнення від татарської загрози та винагороду спасіння після смерті. Документ підписали Пе. де Ночето та з Курії А. де Раканетто. Він був засвідчений папською буллою-печаткою [16, арк. 1].

У папській буллі 1450 р. загалом згадують шестеро осіб: папа Миколай V, король Казимир iV Ягеллончик, королева Софія, папський колектор Ніколас Спічімірі, Пе. де Ночето, А. де Раканетто. Папа Миколай V видав документ майже з аналогічним змістом для християн Угорського королівства після поразки християн на Косовому полі (1448 р.) [7, с. 31]. Він видавав також індульгенції, не приурочені до ювілеїв, і планував заснувати Ватиканську бібліотеку та розпочати будівництво собору св. Петра в Римі [36]. Його увагу до Східної Європи теж привернув король Казимир lV Ягеллончик, який надіслав пропозицію висвячення кандидата Климента з Відави на вакантну київську латинську катедру, що входила до церковної юрисдикції Львівської архідієцезії (митрополії). 24 квітня 1449 р. папа Миколай V надав кардиналу Збіґнєву Олесніцькому доручення дослідити можливість такого призначення [18, с. 424-426; 34, с. 91-92]. Перевірка закінчилась успішно, адже 1 квітня наступного року в Курії були здійснені відповідні оплати від імені нового київського єпископа Климента з Відави (1449-1473), який опікувався київською катедрою 22 роки [33, с. 28]. Також у межах східної політики Апостольського престолу, після падіння Константинополя папа Миколай V буллою "Хоча Церква Христа" закликав християнських монархів розпочати 1 лютого 1454 р. хрестовий похід для його відвоювання, який так і не розпочався [24, с. 10]. У Яна Длугоша також знаходимо цікаве повідомлення про те, що сучасники цього папи - бургундський герцог Філіп ІІІ Добрий (1396-1467) й Альфонс V Великодушний (1416-1458) - ще пробували організувати навіть хрестовий похід для відвоювання Святої Землі [34, с. 132-133].

Королева Софія - це мати Казимира IV Ягеллончика - Софія (Сонька) Андріївна Гольшанська (бл. 14051461), четверта дружина Владислава ІІ Яґайла (13861434) [3, с. 638; 21, с. 144]. За здоров'я королеви, синів і мир у Короні Польській мали молитися також львівські каноніки [38, с. 132]. Згідно з документом, саме королеві Софії було доручено розпоряджатися % коштів, отриманих під час Ювілейного року для шлюбів дівчат, які приймуть католицизм. Така допомога була передбачена молодим дівчатам у першу неділю після Великодня - "Томину неділю" [28, с. 29]. Водночас відомо, що папа Миколай V забороняв християнам перехід із Західного на Східний обряд [12, с. 109].

Четвертою особою, згаданою в документі, був папський колектор Ніколас Спічімірі. У січні 1450 р. на своє прохання він отримав від папи дозвіл на підпорядкування собі ще шістьох кліриків для перевірки привілеїв на всі види митрополичих, колегіальних чи парафіяльних плодів, доходів і прибутків у Ґнєзненській архідіоце- зії [37, с. 84]. Найближчу відому передачу коштів від завершення ювілейних святкувань у січні 1452 р. Апостольській камері у розмірі 1000 флоринів він здійснив 20 березня 1454 р. [25, с. 300].

П'ята згадана особа - П'єтро де Ночето (13971467), був першим папським особистим секретарем, який згадується в офіційних папських документах. З майбутнім папою Миколаєм V він познайомився на службі в кардинала Ніколо Альбергаті (1426-1443). Після смерті цього папи у 1455 р. П'єтро залишає службу в папській канцелярії та переселяється до Лукки, де залишається жити до смерті у 1467 р. [29]. Шоста згадана особа в документі - це Анджело з Ракането, який працював у курії в 1433-1460 рр. [27].

Обставини створення проаналізованого документу та подальший перебіг подій можна відтворити на основі середньовічної хроніки Яна Длугоша (1415-1480), даних Апостольської камери, окремих пергаментних документів тощо. Казимир IV Ягеллончик на початку свого правління спробував утвердити на Молдавському престолі свого ставленика Александрела ІІ (1449, 14521454, 1455) на противагу його дядьку Богдану ІІ (14501451), користуючись послабленням тут угорських впливів. У той час, коли польсько-русько-молдавське військо 6 вересня 1450 р. воювало неподалік румунського міста Васлуй "на Красному полі", загони Великої орди під керівництвом Саїд-Ахмата (1432-1455) здійснили спустошливий набіг на західноукраїнські землі. "На Красному полі" загинули всі головнокомандувачі польсько-руського війська, через що отримана перемога була схожа на "піррову", або ж взагалі битва вважається програною для польсько-руського війська [6, с. 93; 10, с. 47; 34, с. 103-104]. Татари, не зустрівши опору, спустошили Поділля, околиці Олеська, взяли ясир і ледве не захопили польського князя Владислава Мазовецького і Белзького (нар. між 1398 і 1411 - пом. 1455) [34, с. 109-110]. Через це шляхта, що повернулися з молдавського походу, була в розпачі, а львівський архієпископ Ян Одровонж (1437-1450), довідавшись про смерть брата, львівського старости Петра Одровонжа (1440, 1442-1450) в Молдавії, помер із жалю [33, с. 62; 34, с. 110].

Текст булли папи Миколая V був знайомий для Яна Длугоша, адже хроніст знав його зміст [34, с. 133-134]. Проте ініціатором проведення ювілейних святкувань у Короні Польській він вважав краківського єпископа Збіґнєва Олесніцького (1423-1455), який заступився за католиків королівства перед папою. На жаль, в офіційних документах згадки про заступництво цього прелата не знаходимо, адже, згідно з офіційними документами, заступником є король Казимир Iv Ягеллончик. Як повідомляє хроніст, ювілейні святкування були продовжені до січня місяця наступного року, а розмір супровідних пожертв після серпня 1451 р. був зменшений до четвертої частини, необхідної для паломництва до Рима. Найбільший наплив паломників був у Кракові, де вдалося зібрати три великі скриньки, наповнені "золотом, широкими грошима, півгрішми і дрібною монетою" - на відміну від незначної кількості зібраних коштів в інших катедральних храмах: ґнєзненському, львівському та віленському. На західноукраїнських землях в цей час в обігу були угорські флорини, венеціанські цехіни, краківські денарії, празькі гроші, півгроші, срібна руська монета, львівські напівгроші та ін. [17, с. 80-83]. Напередодні святкувань львівським архієпископом було призначено Ґжегожа із Сянока (1451-1477), який, побачивши не належний стан організації довіреної йому Церкви, почав оплакувати свою долю і хотів повернутися назад до Угорського королівства, звідки прибув і мав гідне забезпечення [30, с. 50; 31, с. 351; 33, с. 71; 34, с. 113]. Залишившись тут, через кілька років він отримав дозвіл на відповідні богослужіння від папи Калікста ІІІ (1455-1458), які мали б захистити вірних Львівської архідієцезії від татарської загрози [1, с. 53-54].

Побоювання польського короля Казимира IV Ягеллончика, висловлені у зверненні до папи Мико- лая V, не були безпідставними, адже Велика Орда двічі спустошила Поділля у 1452 р. з підступними маневрами [2, с. 186; 34, с. 148, 154-155]. Отримані з ювілею кошти польський король міг використати на зміцнення фортифікацій або ж на формування перших загонів найманого війська в Короні Польській [14, с. 104-106, 108-109, 119-129]. На королівській раді у Кракові на Боже Тіло 1452 р. кардинал Збіґнєв Олесніцький картав короля, що той не дбав про своє королівство та Латинську церкву - тут може бути певна вказівка на нераціональне використання зібраних коштів під час ювілейних святкувань [34, с. 146]. Однак цікаво також, що Поділля й інші терени колишньої Русі, крім львівської землі, перебували у сфері впливу литовців, які відмовлялися інкорпорувати Волинь і Поділля до Корони Польської, і навіть заохочуючи татар до нових нападів через посла Радзивіла Хостіковича [5, с. 97; 15, с. 121; 21, с. 133; 34, с. 98-100, 112, 124, 130, 139-140, 150-151, 155-156]. Крім того, коли було створено згадану ювілейну буллу, ще був живий конкурент Казимира IV Ягеллончика у боротьбі за литовські і руські землі князь Михайло (Михайлушка) Сигізмундович (бл. 1406 - f до 10.02.1452), союзник Великої Орди [3, с. 667; 34, с. 120, 140-141]. У 1453 р. татар не зупинила поразка від Хаджі- Гірея (1441-1466) - у наступному році вони спустошили Луцьку землю (польський король у той час був на полюванні), Поділля та Теребовлянщину [34, с. 170, 174175]. Протистояння польського короля та хана Саїд-Ахмета завершилось ув'язненням останнього в Ковні, щоправда поразку йому завдали московські війська Василя ІІ Темного (1425-1462), союзні польському королю [4, с. 220; 7, с. 124; 13, с. 271; 23, с. 263; 34, с. 155-156]. Король Казимир IV Ягеллончик також скаржився папі Миколаю V напередодні згаданого ювілею, що Русь та Скіфія, що належали до Київської дієцезії, населяли русини, які дотримувалися грецького обряду [18, с. 424; 33, с. 28]. Разом із цим, на прохання руського пароха Івана польський король показав себе віротерпимим правителем, підтвердивши права на звільнення від державних повинностей та зборів для церкви св. Миколая грецького обряду у Львові, надані князем Левом Даниловичем (бл. 1228-1301) [8, с. 23-26].

Висновок

Таким чином, проведення Ювілейного року в 1450 р. мало символічне значення для об'єднання Латинської церкви, що в перспективі відкривало можливість для завершення Столітньої війни в Європі. Винятки, надані папою Миколаєм V для Польського королівства та Великого князівства Литовського у зв'язку із цим ювілеєм показали, що татарська загроза не вичерпала себе ще із ХІІІ ст. Прямих вказівок стосовно використання отриманих коштів під час ювілейних святкувань ще не віднайдено, тому шляхи їхнього використання засновані на припущеннях. Папа Миколай V, найімовірніше, не дотримувався унійної лінії свого попередника Євгенія IV (1431-1447), адже призначив, зокрема, латинського єпископа для Києва та виділив частину коштів із ювілейних святкувань для молодих дівчат, що навернуться до Латинської церкви. Водночас Апостольська столиця не могла вже ефективно скликати християнських монархів проти невірних, що показав провал в організації хрестового походу для відвоювання Константинополя. Польський король Казимир IV Ягеллончик у ситуації, що склалася, пішов на угоду із Московщиною, що лише тимчасово допомогло врегулювати проблему захисту східноєвропейських кордонів. Зрозуміло, що церковна політика польського короля була спрямована на утвердження своєї влади в польських, литовських, білоруських, молдавських та українських землях на зазначеному етапі його панування.

Список використаних джерел

1. Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватікану та унії (Х - початок XVII ст.): зб. док. і мат. / упоряд. Є. Гринів. - К.: Наук. думка, 1988. - 288 с.

2. Войтович Л.В. Формування кримськотатарського народу. Вступ до етногенезу / Л.В. Войтович. - Біла Церква: Вид. Олександр Пшон- ківський, 2009. - 218 с.

3. Войтович Л.В. Княжа доба: портрети еліти / Л.В. Войтович. - Біла Церква: Вид. Олександр Пшонківський, 2006. - 782 с.

4. Войтович Л.В. Нащадки Чингіз-Хана: вступ до генеалогії Чингізи- дів-Джучидів / Л.В. Войтович. - Л.: Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка, 2004. - 248 с.

5. Зашкільняк Л.О. Історія Польщі. Від найдавніших часів до наших днів / Л.О. Зашкільняк, М.Г. Крикун. - Л.: Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2002. - 752 с.

6. Зіморович Б. Потрійний Львів. Leopolis triplex / Б. Зіморович; пер. Наталії Царьової. - Л.: Центр Європи, 2002. - 224 с.

7. Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба (13001600) / Г. Іналджик; пер. з англ. О. Галенко. - К.: Критика, 1998. - 286 с.

8. Історія Львова в документах і матеріалах / упоряд. У.Я. Єдлінська, Я.Д. Ісаєвич, О.А. Купчинський та ін. - К.: Наук. думка, 1986. - 424 с.

9. Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові (1233-1799) / ред. Н. Врадій, Я. Кісь,

О. Мітюков. - К.: Наук. думка, 1972. - 776 с.

10. Козицький А.М. Leopolis militans. Нариси військової історії Львова ХШ-XVIII ст. / А.М. Козицький. - Л.: Апріорі, 2014. - 368 с.

11. Лозинский С.Г. История папства / С.Г. Лозинский. - М.: Изд. полит. лит-ры, 1986. - 382 с.

12. Нагаєвський І. Історія Римських вселенських архієреїв: у 3 т. / І. Нагаєвський. - Рим: Укр. католицький ун-т ім. св. Климента, 1967. - Т. 2. - 600 с.

13. Полное собрание русских летописей. T. 5: Псковская и Со- фійская летописи. - СПб.: типография Едуарда Праца, 1851. - 275 с.

14. Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.). Львівські історичні пам'ятки. Т. 1. / ред. Я.Р. Дашкевич, Р.М. Шуст. - Л.: [б.в.], 2010. - 544 с.

15. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою / О.В. Русина. - К.: Альтернативи, 1998. - 320 с.

16. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 131, оп. 1, спр. 150, 1 арк.

17. Шуст Р.М. Нумізматика. Історія грошового обігу та монетної справи в Україні / Р.М. Шуст. - К.: Знання, 2009. - 376 с.

18. Abraham W. Uzupelniony katalog dawnych lacinskich biskupow kijowskich / W. Abraham // Callectanea Theologica. - 1937. - 18/1-2. -

S. 413-426.

19. Baronii C. Annales Ecclesiastici denuo excuti et ad nostra usque tempora perducti ab Augustino Thiener ejusdem congregationis presbytero, sanctiorum tabolariorum Vaticani praefecto, etc. / C. Baronii; ed. A. Theiner. - Barri-Ducis: Ludovicus Guйrin, eqies S. Silvestri, 1874. -

T. 28. - 614 p.

20. Codex diplomaticus ecclesiae cathedralis necnon dioeceseos Vilnensis / ed. ks. Jan Fijalek, Wladyslaw Semkowicz. - Krakow: nakl. Polskiej Akademii Umiejзtnosci, 1932. - Vol. 1, Fasc. 1. - 288 s.

21. Davies N. Boze igrzysko. Historia Polski / N. Davies. - Krakow: Znak, 2007. - 1230 s.

22. Documents of the Christian Church / Ed. H.S. Bettenson. - L.: Oxford University Press, 1967. - 343 p.

23. Dvornik F. The Slavs in European History and Civilization / F. Dvornik. - New Brunswick-New Jersey: Rutgers University Press, 1962. - 688 p.

24. Echevarria A. The Fortress of Faith: The Attitude Towards Muslims in Fifteenth Century Spain / A. Echevarria. - Leiden-Boston-Kцln: Brill, 1999. - 254 p.

25. Es^ A. Ьberweisungen an die Apostolische Kammer aus den diцzesen des Reiches unter einschaltung italienischer und deutscher kaufleute und bankiers. Regesten der vatikanischen Archivalien 14311475 // Quellen und Forschungen aus italienischen Bibliotheken und Archiven. - 1998. - Bd. 78. - S. 262-387.

26. F6-34. Indulgence of Pope Nicholas V [Online]. - Available from: http://www.mab.lt/pergamentai/Kolekcija/Pergamentas_En93f1.html?txtSign =F6-34.

27. Frenz Th. Repertorium Officiorum Romanae Curiae. Conspectus cognominum. Racaneto (de) [Online]. - Available from: http://www.phil.uni- passau.de/fileadmin/dokumente/lehrstuehle/frenz/RORC/conspectus_

cognominum.pdf.

28. Gorski K. Papiestwo w Rzymie / K. Gorski. - Krakow: Znak, 1990. - 160 s.

29. Gualdo G. Pietro da Noceto e l'evoluzione della Segreteria papale al tempo di Niccolo V (1447-1455). - UrL: http://books.openedition.org/efr/1238?lang=it

30. Kallimach, F.B. Zycie i obyczaje Grzegorza z Sanoka, arcybiskupa lwowskiego / F.B. Kallimach. - Lwow: staraniem „Kolka filologicznego", 1909. - 87 s.

31. Koziej J. Grzegorz z Sanoka / J. Koziej // Encyklopedia katolicka. T. 6 / red. Jan Walkusz i inn. - Lublin: KUL, 1993. - S. 351-352.

32. Parmeggiani, R. Pietro da Noceto / R. Parmeggiani // Dizionario

Biografico degli Italiani [Online]. - 2015. - Vol. 83. - URL:

33. Prokop, K. Arcybiskupi Haliccy i Lwowscy. Szkice biograficzne/ K. Prokop. - Bialy-Dunajec: [S. n.], 2010. - 449 s.

34. Roczniki czyli kronika slawnego Krolestwa Polskiego dzielo czcigodnego Jana Dlugosza kanonika krakowskiego gorliwego badacza dziejow swego narodu zestawione z najwiзksz^ starannosci^ i dbalosci^ o prawdз historyczn^ / red. K. Baczkowski i inn. - Warszawa: PWN, 2009. - 466 s.

35. Sensi М. "Il Giubileo viaggio nella storia - Gli Anni Santi del 1423 e

1450". - URL: http://www.vatican.va/jubilee_2000/pilgrim/documents/ju_-

gp_06042000_p-7_it.html.

36. The Vatican Library by Father Leonard Eugene Boyle, O.P. - URL: https://www.loc.gov/exhibits/vatican/intro.html.

37. Vetera monumenta Poloniae et Lithuaniae. T. 2: 1410-1572 / Ed. A. Theiner. - Roma: Typis Vaticanis, 1861. - 782 p.

38. Zachariasiewicz F. Historia Metropolitalnej Kapituly Lwowskiej obrz^dku lacinskiego, tudziez wiadomosc o kanoniach tamecznych z biegiem czasu zalozonych, nareszcie wykaz pralatow i kanonikow tejze kapituly od roku 1429 do roku 1830 // Przyjaciel chrzesciajanskiej prawdy. - 1838. - R. 6, Z. 3. - S. 125-138.

References

1. HRYNIV, YE. (ed.) (1988) Borotba Pivdenno-Zakhidnoi Rusi i Ukrainy proty ekspansii Vatykanu ta unii (X- pochatok XVII st.): zbirnyk dokumentiv i materialiv [The Struggle of Southwestern Rus and Ukraine againsе Vatican and Uniates Expansion (10^th - Early 17^th Centuries): Documents and Materials]. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian]

2. VOITOVYCH, L.V. (2009) Formuvannia krymskotatarskoho narodu. Vstup do etnohenezu [The Origins of the Crimean Tatars. An Introdustion to Ethnogenesis]. Bila Tserkva: vydavets Oleksandr Pshonkivskyi. [In Ukrainian]

3. VOITOVYCH, L.V. (2006) Kniazha doba: portrety elity [Dukes'

Epoch: Portraits of the Elite]. Bila Tserkva: vydavets Oleksandr

Pshonkivskyi. [In Ukrainian]

4. VOITOVYCH, L.V. (2004) Nashchadky Chynhiz-Khana: vstup do henealohii Chynhizydiv-Dzhuchydiv [Successors of Genhgiz Khan: An Introduction to Chenghisids' Genealogy]. Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka. [In Ukrainian]

5. ZASHKILNIAK, L.O., KRYKUN, M.H. (2002) Istoriia Polshchi. Vid naidavnishykh chasiv do nashykh dniv [The History of Poland. From the Oldest Time to Modernity]. Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka. [In Ukrainian]

6. ZIMOROVYCH, B. (2002) Potriinyi Lviv. Leopolis triplex. Lviv: Tsentr Yevropy. [In Ukrainian]

7. INALDZHYK, H. (1998) Osmanska imperiia. Klasychna doba (13001600) [Ottoman Empire. Classical Period]. Kyiv: Krytyka. [In Ukrainian]

8. YEDLINSKA U. et al. (1988) Istoriia Lvova v dokumentakh i materialakh [The History of Lviv in Documents and Materials]. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian]

9. VRADII, N. et al. (1972). Kataloh perhamentnykh dokumentiv Tsentralnoho derzhavnoho istorychnoho arkhivu URSR u Lvovi (1233-1799) [Catalogue of Parchments in the Central State Historical Archive of Ukrainian SSR in Lviv]. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian]

10. KOZYTSKYI, A. M. (2014) Leopolis militans. Narysy viiskovoi istorii Lvova XIII-XVIII st. [Essays on Military History of Lviv of XIII-XVIII Centuries]. Lviv: Apriori. [In Ukrainian]

11. LOZINSKIJ, S.G. (1986) Istoriya papstva [The History of Popes]. Moskva: Izdatel'stvo politicheskoj literatury. [In Russian]

12. NAHAIEVSKYI, I. (1967) Istoriia Rymskykh Vselenskykh Arkhyiereiv [The History of Roman Ecumenical Bishops]. Rym: Ukrainskyi katolytskyi universytet im. sv. Klymenta. [In Ukrainian]

13. ANON (1851) Polnoe sobranie russkyx letopisej. T. 5: Pskovskaya i Sofijskaya letopisi [The Full Collection of Russian Chronicles. Vol. 5: Pskov and Sofia Chronicles]. Saint Petersburg: Tipografiya Eduarda Praca. [In Russian]

14. DASHKEVYCH, YA. et al. (2010) Pryvilei mista Lvova (XIV-XVIII st.) [The Privileges of Lviv]. Lviv: [S.n.]. [In Ukrainian]

15. RUSYNA, O.V. (1998) Ukraina pid tataramy i Lytvoiu [Ukraine under the Rule of Tatars and Lithuania]. Kyiv: Alternatyvy. [In Ukrainian]

16. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, Lviv (TsDIAL Ukrainy) [Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv], fond 131, opys 1, sprava 150, 1 arkush.

17. SHUST, R.M. (2009) Numizmatyka. Istoriia hroshovoho obihu ta monetnoi spravy v Ukraini [Numismatics. The History of Money Turnover and Coinage Ukraine]. Kyiv: Znannia. [In Ukrainian]

18. ABRAHAM, W. (1937) Uzupetniony katalog dawnych tacinskich biskupow kijowskich. Callectanea Theologica. №18/1-2. Pp. 413-426.

19. BARONII, C. (1874) Annales Ecclesiastici denuo excuti et ad nostra usque tempora perducti ab Augustino Thiener ejusdem congregationis presbytero, sanctiorum tabolariorum Vaticani praefecto, etc. Barri-Ducis: Ludovicus Guйrin, eqies S. Silvestri.

20. FIJAtEK, J.; SEMKOWICZ, W. (1932) Codex diplomaticus ecclesiae cathedralis necnon dioeceseos Vilnensis. Krakow: nakt. Polskiej Akademii Umiejзtnosci.

21. DAVIES, N. (2007) Boze igrzysko. Historia Polski. Krakow: Znak.

22. BETTENSON, H. (ed.) (1967) Documents of the Christian Church. London: Oxford University Press.

23. DVORNIK, F. (1962) The Slavs in European History and Civilization. New Brunswick-New Jersey: Rutgers University Press.

24. ECHEVARRiA, A. (1999) The Fortress of Faith: The Attitude Towards Muslims in Fifteenth Century Spain. Leiden-Boston-Kцln: Brill.

25. ESCH, A. (1998) Ьberweisungen an die Apostolische Kammer aus den diцzesen des Reiches unter einschaltung italienischer und deutscher kaufleute und bankiers. Regesten der vatikanischen Archivalien 1431-1475. Quellen und Forschungen aus italienischen Bibliotheken und Archiven. Bd. 78. S. 262-387.

26. F6-34. Indulgence of Pope Nicholas V. [Online]. Avaliable from: http://www.mab.lt/pergamentai/Kolekcija/Pergamentas_En93f1.html?txtSign =F6-34.

27. FRENZ, Th. (N.d.) Repertorium Officiorum Romanae Curiae. Conspectus cognominum. Racaneto (de). [Online]. Avaliable frm: http://www.phil.uni-passau.de/fileadmin/dokumente/lehrstuehle/frenz/- RORC/conspectus_cognominum.pdf.

28. GФRSKI, K. (1990) Papiestwo wRzymie. Krakow: Znak.

R. Ivashko, Ph. D. student

Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine

29. GUALDO, G. (N.d.) Pietro da Noceto e l'evoluzione della Segreteria papale al tempo di Niccolo V (1447-1455). [Online]. Avaliable from: http://books.openedition.org/efr/1238?lang=it.

30. KALLIMACH, F.B., (1909) Zycie i obyczaje Grzegorza z Sanoka, arcybiskupa lwowskiego. Lwow: staraniem "Kotka filologicznego".

31. KoZIEJ, J. (1993) Grzegorz z Sanoka. In: Jan Walkusz, red. Encyklopedia katolicka. T. 6. Lublin: KUL. S. 351-352.

32. PARMEGGIANI, R. (2015) Pietro da Noceto. Dizionario Biografico degli Italiani. Vol. 83 [Online]. Avaliable from: http://www.treccani.it/ enciclopedia/pietro-da-noceto_(Dizionario-Biografico)/

33. PROKOP, K. (2010) Arcybiskupi Haliccy i Lwowscy. Szkice biograficzne. Biaty-Dunajec: [S. n.]

34. BACZKOWSKI, K. (ed.) (2009) Roczniki czyli kronika slawnego Krolestwa Polskiego dzielo czcigodnego Jana Dlugosza kanonika krakowskiego gorliwego badacza dziejow swego narodu zestawione z najwiqkszq starannosciq i dbalosciq o prawdq historycznq. Warszawa: PWN.

35. SENSI, М. (N.d.) "Il Giubileo viaggio nella storia - Gli Anni Santi del 1423 e 1450". [Online]. Avaliable from: http://www.vatican.va/jubilee_2000/ pilgrim/documents/ju_gp_06042000_p-7_it.html.

36. ANON (N.d.) The Vatican Library by Father Leonard Eugene Boyle,

O.P. [Online]. Avaliable from: https://www.loc.gov/exhibits/vatican/intro.html.

37. THEINER, A. (1861) Vetera monumenta Poloniae et Lithuaniae. T. 2:1410-1572. Roma: Typis Vaticanis.

38. ZACHARIASIEWICZ, F. (1838) Historia Metropolitalnej Kapituty Lwowskiej obrz^dku tacinskiego, tudziez wiadomosc o kanoniach tamecznych z biegiem czasu zatozonych, nareszcie wykaz pratatow i kanonikow tejze kapituty od roku 1429 do roku 1830. Przyjaciel chrzesciajanskiejprawdy. R. 6, Z. 3. S. 125-138.

Размещено на Allbest.ru