Археологічна методика та інновації на пострадянському просторі очима археологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Археологічна методика та інновації на пострадянському просторі очима археологів

Сергій Палієнко

Анотація

Історія археологічної методики та запровадження інновацій у післявоєнний та сучасний періоди залишається на пострадянському просторі маловивченою, проте ця тема є актуальною, адже в цей час в археологічну науку почали запроваджувати досягнення науково-технічної революції. Метою даної статті є вивчення методики роботи з первинними даними (збір інформації під час розкопок, камеральна обробка матеріалів, підготовка звіту про розкопки) та запровадження в цей процес інновацій у радянській та пострадянській археології. Джерелами дослідження є 7 інтерв'ю з археологами з Києва, Москви та Санкт-Петербургу, записані автором.

На думку респондентів, у останні 15 років на пострадянському просторі у польовій археології почали застосовувати сучасні технічні засоби: цифрові фотоапарати, GPS і лазерні тахеометри, а у останній час набули поширення і так звані неінвазивні методи археологічних досліджень. Польові описи знахідок у СРСР вели вручну, а потім за допомогою персональних комп'ютерів. Із радянських часів відбулися зміни у відборі антропологічних матеріалів під час розкопок, також поширеною була і є співпраця у полі зі вченими-природничниками.

З 1970-х рр. у радянській археології намагалися створити бази даних, спочатку на основі матричних таблиць, а далі - із використанням ЕОМ. Роботи в цьому напрямку велися в Москві та Києві, проте успіх було досягнуто тільки із появою сучасних персональних комп'ютерів. Для поховальних пам'яток бронзової доби в Інституті археології РАН створено спеціальну комп'ютерну програму, яка використовується і в наш час.

У радянські часи якість звітів про розкопки часто залежала від наявності фінансових та інших можливостей у дослідника та установи, а найбільш кропіткою була підготовка креслень. Персональні комп'ютери спочатку використовували для роботи з текстами, а згодом - і з графічними матеріалами, що спростило роботу.

Сьогодні сучасні технології дозволяють краще фіксувати знахідки під час розкопок та опрацьовувати первинні данні, проте існують проблеми при зіставленні результатів через різну технічну оснащеність дослідників. Крім того, одна з респонденток висловила думку, що комп'ютери спростили роботу, проте не призвели до революційного прориву власне в археології.

Ключові слова: радянська археологія, антропологія професій, археологічна методика, інновації в археології, обробка первинних даних.

The history of archaeological method and innovation during the post-war and contemporary periods has been studied not enough in the post-Soviet area. But this topic is actual because at that time achievements of the scientific-technical revolution have been implemented into archaeology. The aim of the article is to study the method of primary data processing (information collection at the time of excavation, an office study of artifacts and preparation of a report on the archaeological excavation) and innovation to this process in the Soviet and post-Soviet archaeology. The research is based on 7 interviews with archaeologists from Kyiv, Moscow and St. Petersburg which have been recorded by the author.

On the respondents' opinion for the last 15 years modern digital technique as digital cameras, GPS and laser tacheometers has been used in the post-Soviet area and non-invasive methods of archaeological research have spread at the last time. In the USSR field lists of artifacts were filled manually at the beginning then it was made by personal computers. An approach to anthropological materials selection has been changed since the Soviet time and cooperation with natural scientists has been widespread in the field.

Since 1970s Soviet archaeologists have made attempts to create data bases. Initially matrix tables were used for this then it was realized by computers. These works were provided in Moscow and Kyiv but the progress was made only after appearance of modern PC. A special computer program has been developed for burial sites of the Bronze Age which is in use till now.

In the Soviet time the quality of reports on the archaeological excavation depended on funding and other sources of researchers and research establishments. And the most difficult work was preparation of field drawings for final reports. PCs were in use for working with texts at the beginning and after some time for processing of graphic materials. It made the archaeologists' work simpler.

Today modern technologies help to fix artifacts better in the field and to process primary data. But there are problems with comparison of results because of different equipment status of scholars. Moreover, one respondent expresses an idea that computers have made work easier but they have not led to a revolutionary breakthrough directly in archaeology.

Keywords: Soviet archaeology, anthropology of science, archaeological method, innovations in archaeology, primary data processing.

Бурхливий розвиток історії археології на пострадянському просторі почався близько 30 років тому. Однією з тем, які розглядали дослідники, є історія запровадження інновацій в археологічній методиці. Зокрема, багато уваги приділено міжвоєнному періоду, коли в радянському палеолітознавстві почали запроваджувати методику розкопок широкою площею (Александрова 1998; 2002; Васильев 2008, с. 25-28; Цеунов 2017). Що стосується післявоєнного часу, а також сучасності, то ця проблематика вивчена недостатньо, проте саме тоді в археології почали використовувати досягнення науково-технічної революції, що і сьогодні залишається актуальним. Для дослідження цієї важливої теми слід звернутися не тільки до традиційних для істориків науки джерел, таких як архівні та літературні, але й до спогадів очевидців. Тому тут може стати в нагоді й використання етнографічних методів, зокрема напівструктурованого інтерв'ю. Так, на заході вже досить давно сформувалася окрема субдисципліна - антропологія науки, яка, за допомогою подібних методів, вивчає процес наукового виробництва та його зв'язок із суспільством. Також з'явився й окремий міждисциплінарний напрямок - STS (Science and technology studies).

На пострадянському просторі активні дослідження з цієї проблематики протягом останніх 15 років тривають в Росії, зокрема, з'явилися праці, присвячені археологам (Щепанская 2005; Шнирельман 2015; Вдовиченков 2015). В Україні тільки досить недавно Ю. С. Буйських (Буйських 2013; 2014) опублікувала роботи з цієї теми, проте питання запровадження інновацій у них не розглядалося.

З 2016 р автор здійснює опитування археологів, які працювали в провідних археологічних установах колишнього СРСР у Москві, Ленінграді, Києві та інших містах, на тему «Археологія як професія», метою якого є вивчення самосприйняття археологами своєї професії та дослідження процесу виробництва та передачі знання в середині археологічного наукового співтовариства. З того часу було записано 11 інтерв'ю, 3 з яких потребують перед розшифруванням додаткової обробки технічними засобами, тому повністю розшифровані 8 інтерв'ю. Респондентами є 4 археологи (3 жінки та 1 чоловік) з Москви (ІА РАН), 3 науковці (2 жінки та 1 чоловік) з Санкт-Петербургу (ІІМК РАН та СПбДУ) та 1 інтерв'ю записане з київською дослідницею (Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПіК). Усі вони розпочали свій шлях в археології наприкінці 1960-х - у 1970-ті роки. У даній публікації використовуються дані з 7 інтерв'ю. Метою даної статті є оприлюднення результатів цього опитування, що стосуються методики роботи з первинними даними (збір інформації під час розкопок, камеральна обробка матеріалів, підготовка звіту про розкопки) та запровадження в цей процес інновацій.

У питальнику «Археологія як професія» цієї проблеми стосуються два запитання:

Які ресурси Ви використовуєте (таблиці, бази даних, спеціальні програми) при обробці первинних даних? Як це відбувалося раніше?

Чи стикалися Ви із запровадженням нових технологій при польових роботах та при камеральній обробці матеріалів? Які результати це дало? Чи є відмінності у запровадженні інновацій раніше і зараз?

Так, одна з респонденток, яка займається дослідженням палеоліту, у якості інновації згадала запровадження під час розкопок методу фронтальної зйомки, що пов'язане із появою доступної та високоякісної цифрової фотографії:

«Вот знаете, я с, с (...) (.) - коротка пауза; (...) - довга пауза. с 2005, 2006 года стала использовать фронтальную съемку. <...> И я её использую, хотя я знаю, что там, тут есть ошибка, есть ошибки, есть накладки. И этот метод, ну я считаю, что этот метод надо обязательно использовать. <...> Понимаете, когда теперь есть вот эти, вот эти нивелиры электронные, да, это всё очень хорошо, но они фотографии не делают предмета. А фотография - просто фотография, она не заменит фотографию фронтальную. <...> И он соединяет часто несоединимое. Он, во-первых, даёт нам, видит объем - то, что на рисунке мы не видим, мы его можем обозначить - «минус 20» или «минус 2». Обозначить можно, а здесь он видит этот объем. Да, вот. (...) Для нас это чрезвычайно, чрезвычайно важно. Вот, но, с другой стороны, (.) и он видит сочетание разных материалов, которые мы, иногда (...) вот в документации, мы даже, я знаю, что существовали отдельные описи - кремнёвая опись, какая-то там ещё опись. А здесь у нас всё вместе» (Бєляєва).

Також у останні десять років у пострадянський археології, зокрема і в українській, почали запроваджувати неінвазивні методи, які дозволяють вивчати археологічну пам'ятку, а також більш точно фіксувати матеріал:

«Вот, сейчас намного упростилось, в основном. Если уметь пользоваться правильно компьютером, GPS-ами там всякими, потому что даже, в смысле, опять-таки, методики первичной, то есть, ну, чтоб разметить, ну, выбрать место, на котором надо копать или, которое надо копать, и точно его разметить, уже значительно проще, чем мы когда-то делали при помощи знаменитого треугольника. <...>

Сейчас их [можливостей] больше для точного фиксирования, для выбора правильного места, для точной фиксации, для определения площади. <...> ...например, теперь таким изделием как гелекоптер, например, пользуются. Вот у меня защитился, под моим руководством, [В. А.] Гнера недавно в этом году по охране памятников. Это неразрушающие методы исследования, которые очень перспективные, на мой взгляд, их в первую очередь надо применять» (Титова).

Ще за радянських часів відбулися зміни у підходах до відбору матеріалу, що підлягав подальшому опрацюванню. Одна з респонденток, яка працювала у новобудовних експедиціях, згадала про ситуацію з відбором антропологічного матеріалу:

«Ну, у нас, правда, валом шёл материал, мы там фиксировали это всё, фотографировали, чертили, разбирали погребения, да, посткраниальный скелет захоранивали, а черепа брали. <...> Конечно, потом, когда уже стали работать на других там памятниках, конечно, уже, теперь забираешь всё - каждую косточку, вплоть до последней фаланги. Вот это то, что лично мой опыт был. Да? И не то, что это - моя ошибка, но меня так научили, так делали все» (Мішина).

Однак дослідниця відзначила, що навіть у радянські часи з археологами на розкопі працювали спеціалісти-природничники, які також відбирали зразки для аналізів:

«Потом у нас на памятнике - вот на этом телле, на котором мы работали, мы довольно активно применяли различные естественные методы: и почвоведение, палинологию, фитолидный анализ, диатомовый. У нас там очень комплекс всех этих методов был. Причем, в основном приезжали наши специалисты туда из Института географии, (...) в том числе и наши палинологи. И вот это для меня была работа рука об руку с ними - не просто они тебе скажут, а именно с ними - очень полезно» (Мішина).

Усі знайдені артефакти підлягають занесенню до опису. У радянські часи описи велися на папері, а з появою сучасних персональних комп'ютерів для створення баз даних артефактів почали застосовуватися програми Access або Excel. Ці програми також використовують і для подальшої роботи з археологічними матеріалами:

«Описи были, которые и сейчас делаются обязательно, в обязательно порядке, ну плюс ещё базы данных - такие, какие есть, самые простые. Там у меня, Access этот самый мне делает» (Бєляєва).

Окремі респонденти згадали про спроби використання у «докомп'ютерну» еру матричних таблиць, у яких відмічали наявність тих чи інших ознак, але потім почалося застосування комп'ютерів:

«На самом деле, все мы начинали вот с этих матричных таблиц. У меня также был такой период, когда ещё не было никаких компьютеров, да. (...) Признаки всякие разные, и вот отмечаешь. А потом, конечно, все стали делать базы. (...) Вот там описания, кто занимается керамикой - керамикой, керамики, кто занимается там погребальным обрядом - да. Мне кажется, это сейчас единственный какой-то вариант. Ну, я вот делала в аксессе [Access] <...> Кто-то делает в Excel» (Мішина).

Перші комп'ютери або, як їх тоді називали, - ЕОМ, почали застосовувати ще у 1970-ті роки, а інформацію до них заносили за допомогою перфокарт. Про це згадує респондентка з Москви: «С перфокартами возились. <...> Я, я уже не пробовала, практически, я просто смотрела как. Это, вот, чуть постарше, наверное, даже не на десять лет, а может быть лет на пять. Вот они там возились в лаборатории с Игорем Сергеичем [Каменецьким], вот, делали эти самые перфокарты, но... <...> Уже не застала» (Андреєва).

Подібні роботи тривали з кінця 1970-х років у київському Інституті археології АН УРСР під керівництвом Володимира Федоровича Генінга, зокрема до цього залучалися й кібернетики:

«Ну, вот, я тоже уже неоднократно вспоминала типолого-статистический метод при обработке материалов, ну, вот, кремнёвых, там - из металлов, это всё. Вот, как раз этим очень серьезно пытались заниматься сотрудники отдела Генинга - методика, вот эта вот, специальные эти программы разрабатывал по (...) электронным... Не электронным, это так тогда не называлось... Базы данных по курганам, например, Украины. Были издания даже. Потому что работали археологи, вот, сотрудники этого отдела Генинга, ну, условно говоря, так, хочется, чтоб быстрее, на.... с кибернетиками. Потому что всё это было только в самом начале, перфокарты, там были, всё, разрабатывали критерии отбора определённых параметров. Вот, и в результате пришли к тому выводу, что невозможно охватить необъятное, и это - правильно» (Титова).

Саме у сімдесяті роки в радянській археології розпочалися перші спроби опрацювання накопиченого матеріалу за допомогою обчислювальної техніки, які тривали і в наступне десятиліття, але повноцінно це вдалося зробити тільки з появою персональних комп'ютерів уже після розпаду СРСР Так, про подібні роботи у Москві згадує одна зі співробітниць Інституту археології РАН: «Значит, (...) ну, одни из первых баз данных, это - восьмидесятые годы, конечно, вот. Вообще была идея сделать базу данных первыми перфокартами у нас. Были куплены специальные машины под это дело, на этих перфокартах мы записки друг другу писали. То, что были, как бы сказать, закуплены эти перфокарты, как раз Каменецкий этим руководил, значит. И потом это должно было быть обсчитано как-то и так далее. И, и ещё мы тестировали базы данных (...) на... в виде таблиц. То есть, вот, расчерчиваешь таблицу, смотришь отчёт, здесь у тебя признаки, здесь у тебя погребения, и, значит, там значками, значит там - плюсиками и минусиками... <...> Потом, значит, это делалось, собственно говоря, для перфокарты. Потом появились первые программы, первые программы, вот машина «Мэра» [вочевидь, польський Mera-Elzab Meritum] была такая. У нас она в институте завелась, (.) она у нас завелась первая, как раз в отделе охранных раскопок.

С начала восьмидесятых я работала на этой самой «Мэре», да. Она у нас была и в отделе тоже. Вот мы как раз по коду Каменецкого туда, значит, тоже загоняли вот по грантам это всё дел[али]. Ну, вот когда, уж вам, наверное, лучше знать, появились у нас первые персональные компьютеры, ну, тогда вот, опять же, получшал вопрос с базами данных, конечно. Вот, тогда в тех программах это стало вполне возможным, а потом совершенствовались компьютерные программы, и уже тут получалось» (Сорокіна). інновація розкопка камеральний антропологічний

Вже з появою сучасних комп'ютерів для поховальних пам'яток бронзової доби у московському Інституті археології створили спеціальну комп'ютерну програму:

«А у нас, например, есть (...) некоторый вот коллектив - тот же [Олександр Миколайович] Гей, Марина Андреева. Они работали несколько лет, да и сейчас работают с программистом, с программистом, который специальную написал программу вот по их источнику погребальный, погребальный обряд вот курганов бронзовых. И вот они работают в этой программе» (Мішина).

«В то время, ну, на самом деле, уже в конце де-де... восьмидесятых - начале девяностых мы начали строить, вот, с Александром Николаевичем Геем такую вот базу данных хитрую по курганным погребениям. Она, в общем, до сих пор и функционирует» (Андреєва).

Застосування сучасної комп'ютерної техніки суттєво спростило підготовку звітів про проведені польові роботи. У радянські часи найскладнішим було підготувати креслення та зробити якісні фотографії, тому якість звітів була неоднаковою, а залежала від наявності фінансових можливостей. Найякісніші звіти зазвичай здавали так звані новобудовні експедиції, що працювали за госпдоговорами під час великих будівництв. Так, одна з московських респонденток колишня співробітниця такої великої експедиції описує процес підготовки звітів до появи новобудов:

«Значит, если мы берём где-то до, опять же, больших новостроечных экспедиций и вне их, вне их, то значит отчёт делался на коленке. То есть брался альбомчик, типа для семейных фотографий, и туда, значит, это всё аккуратненько вклеивалось. Ну, полнота зависела, соответственно от (.) значит, квалификации товарища. Значит, ну, что делалось? Обязательно, конечно, фотографирование, обязательно был чертёж. Качество могло быть самое разное, прямо скажем. (.) Текст, ну, опять же, полнота его зависела как, по возможности. Ну, вот, (.) антропологические определения часто делались на глазок, значит, вот - где у нас М/Ж.» (Сорокіна)

Також вона порівнює цей процес із тим, як це відбувалося у новобудівних експедиціях:

«А что касается новостроечных, то, вот, они стали выделять большие, по крайней мере, институтские, большие деньги. Антрополог - обязательно, антропологические определения, чертежи обязательно делались профессионалами. Для этого брали архитекторов, часто студентов, ну, кто мог - археологи, там и так далее. Вот, архитекторы - идеальный вариант для нашего черчения, причём не обязательно стенки, костяки они замечательно могут рисовать. Вот. И обязательно, так сказать, всё это белилось. Ну, была сначала миллиметровка, потом это всё белилось на кальку. Я тоже этим занималась, вот, в студенческие годы по договорам. Затем эти кальки (.) отдавались во ФОКИ - была такая у нас лаборатория. Это Лаборатория фотокино Академии наук. Там эти кальки переснимались профессионально. Для съемки вещей была у нас фотолаборатория своя. Это, значит, всё переснималось, и они нам выдавали (.) снятые чертежи, проявленные и отпечатанные плёнки. И всё это, естественно, в отчёт писалось. Надписывали, ну, либо на машинке приклеивали или от руки там, значит, кто как мог. Вот. А сейчас - компьютерные технологии, всё это делается элементарно, совершенно. Это всё уже в поле делается на компьютере, компьютером обрабатываются, естественно, все чертежи...» (Сорокіна).

Наскільки кропітким був процес підготовки польових креслень для здачі звітів до архіву описує співробітник тодішнього Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР:

«Дело в том, что полевые чертежи мы... которые шли в отчёт, мы сдавали в лабораторию камеральной обработки, и там была большая группа художников-чертёжников. Они переводили полевые чертежи на ватман. <...> Далее эти чертежи передавались в фотолабораторию нашу, где они фотографировались на вот такую вот камеру огромную, стоячую. <...> И потом выдавались фотографии очень хорошего качества, эти полевые чертежи, и они наклеивались в альбом. И полностью альбом, он сдавался, (...) по-моему, да, (.) да, он в архив, в рукописный архив сдавался, то есть, отчёт с альбомом» (Нєхорошев).

Окремим є питання, наскільки ефективним було впровадження нових технологій. Одна з респонденток згадує, що перші персональні комп'ютери погано працювали з графікою, тому вони більше використовувалися для роботи з текстами замість друкарських машинок. А щодо креслень, то їх якість все одно залежить від людини, яка їх робила, а комп'ютери тільки допомагають їх опрацьовувати для підготовки до друку чи передачі до архіву:

«Дело в том, что всё зависело от компьютера. Первый компьютеры графику откровенно не тянули или тянули её плохо, или это было, как сказать, не то. Вот. А, (.) значит, это касалось больше работы с текстами, конечно. Тут облегчение пошло сразу. Эти машинистки, которые там перепечатывали, и надо было это всё вычитывать потом. Тут, естественно, конечно, все распечатки стали делаться на компьютере.

Ну, а что касается, компьютерных чертежей, то, понимаете, это же, как бы вам сказать, это же не чертёж компьютерный, не компьютер же его чертит. <...> Чертит человек. И качество-то первоначальное - это то, что сделал человек. А потом, в каком виде оно представлено, это уже, в общем, не имеет значение. В виде калечки, как некоторые там приклеивали, или с миллиметровочки сделанной, или в виде перефотографированной этой кальки, уменьшенной, там, нужным образом, или в виде компьютерной распечатки. Это, в общем, не имело значения. Это вот, как пошли компьютеры, это очень быстро произошло (Сорокина).

Проте застосування сучасних технічних засобів усе одно не вирішує всіх проблем науки. З одного боку, це дозволяє більш точно фіксувати матеріал під час польових робіт, але, з іншого, не призводить до якихось проривів навіть під час камеральної обробки матеріалів:

«Вот, новые технологии при полевых работах. Да. При камеральной обработке, вот, пожалуй, при камеральной обработке - нет. Это формализация, описание и всё. Какие результаты это принесло? Пока никаких. Вот, это - парадокс, но тем не менее» (Щеглова).

Респондентка звернула увагу, що сучасні програми, зокрема 3D-моделювання полегшує візуальне сприйняття інформації, проте не призводить до якихось незвичайних висновків. Іншою проблемою є те, що передові технології застосовуються не всіма археологами, тоді, відповідно, дуже важко порівнювати результати, репрезентовані у різній формі:

«Тахеометры дали, но вот хорошо мы видим 3D-реконструкцию Каповой пещеры, например, да? Или каких-то у нас самая такая приятная. Вот мы видим повисающие в трёхмерном пространстве находки или ещё что-то такое, но это кейс. Это показать красиво студентам на лекции, как можно. Где разработки, связанные с этим, где массовое внедрение этого всего? Ведь, понимаете, одни работают, используя эти методы, а другие - нет. И как сравнивать результаты? <...> Я пока не вижу того, чтобы это, чтобы это привело к каким-то потрясающим выводам. Всё на стыке наук, а внутри археологии никакого такого вот нету» (Щеглова).

Також дослідниця висловила думку, що ті сподівання, які у 1960-ті роки покладалися на застосування в археології електронно-обчислювальної техніки, повністю не виправдалися, адже це було вкрай необхідне для роботи з великими масивами матеріалу, який вже було накопичено в ті роки. Безперечно, праця археолога полегшилася, проте значного прориву не відбулося:

«И... (...) тут мне кажется, уже назрел большой кризис, потому что при накоплении огромного, при полном накоплении материала, у нас нету, почему-то мы как-то вот после «Аналитического археологии» того же самого Кларка, не появилось какого-то нового прорыва по тому, как надо с этим со всем работать. Вот казалось, что сейчас появятся компьютеры, и всё заработает. И оно не заработало» (Щеглова).

Отже, за результатами опитування археологів з Києва, Москви та Санкт-Петербургу вдалося зібрати наступну інформацію щодо методики обробки первинних даних та запровадження інновацій. На пострадянському просторі у польовій археології почали застосовувати сучасні технічні засоби: близько 15 років тому - цифрові фотоапарати, а згодом GPS і лазерні тахеометри. В останній час набувають поширення і так звані неінвазивні методи археологічних досліджень, які дозволяють отримати інформацію про археологічну пам'ятку не пошкоджуючи її. Польові описи знахідок у радянські часи вели вручну, а після появи персональних комп'ютерів - із їх допомогою. Зараз найбільш поширеними є програми MS Access та MS Excel.

Також з радянських часів відбулися зміни у відборі антропологічних матеріалів під час розкопок - для подальших досліджень почали забирати всі кістки, а не тільки черепи. І в радянській, і в пострадянській археології під час розкопок у полі працювали також учені-природнич- ники, які відбирали зразки для аналізів.

Ще з сімдесятих років у СРСР здійснювалися спроби зі створення в археології баз даних, на початку - на основі матричних таблиці, далі - комп'ютерних, зокрема із застосуванням перфокарт. Роботи в цьому напрямку велися в Москві та Києві, але успіху вдалося досягти тільки із появою сучасних персональних комп'ютерів. Для поховальних пам'яток бронзової доби у московському Інституті археології РАН навіть створили спеціальну комп'ютерну програму, яку використовують і зараз.

У радянські часи якість звіту часто залежала від наявності фінансових та інших можливостей у дослідника та установи, тому найкращі можливості мали так звані новобудівні експедиції, які працювали за госпдоговорами. Найбільш кропіткою була робота з підготовки креслень для звіту. Із появою персональних комп'ютерів їх спочатку використовували для роботи з текстами, а згодом - і з графічними матеріалами, зокрема кресленнями, що дуже спростило роботу. Сьогодні застосування сучасних інформаційних технологій дозволяє проводити більш ретельну фіксацію знахідок під час розкопок, а також опрацьовувати первинні данні, проте так як у різних дослідників рівень технічного оснащення також різний, то це створює проблеми при порівнянні результатів роботи. Також висловлено думку, що хоч комп'ютери значно спростили роботу, проте їх використання не призвело до суттєвих проривів власне в археології на інтер- претаційному рівні, адже усі досягнення тільки за рахунок застосування методів суміжних наук.

Наразі опитування «Археологія як професія» триває, і згодом результати наведені вище будуть доповнені. Також зібрана інформація може бути використана в комплексі з архівними та літературними джерелами для розкриття повної картини щодо застосування інновацій в радянській і пострадянській археології.

Джерела та література

1. Андреева М. В. Інтерв'ю від 04.10.17. Особистий архів С. В. Палієнка.

2. Беляева В. І. Інтерв'ю від 20.11.18. Особистий архів С. В. Палієнка.

3. Мішина Т М. Інтерв'ю від 03.10.17. Особистий архів С. В. Палієнка.

4. Нєхорошев П. Є. Інтерв'ю від 27.04.16. Особистий архів С. В. Палієнка.

5. Сорокіна І. В. Інтерв'ю від 23.11.16. Особистий архів С. В. Палієнка.

6. Титова О. М. Інтерв'ю від 13.04.16. Особистий архів С. В. Палієнка.

7. Щеглова О. О. Інтерв'ю від 16.11.18. Особистий архів С. В. Палієнка.

8. АЛЕКСАНДРОВА, М. В., 1998, «Идеология» раскопок и приоритеты археологического исследования (у истоков советской методики раскопок палеолитических поселений). В: Восточный граветт. М.: Научный мир, с. 142-150.

9. АЛЕКСАНДРОВА, М. В., 2002, Идеология раскопок в «новой методике» П. П. Ефименко. В: Особенности развития верхнего палеолита Восточной Европы (Костенки в контексте палеолита Евразии. Вып. 1. Труды Костенковской экспедиции). СПб., с. 25-32.

10. БУЙСЬКИХ, Ю. С., 2013, «Чужий» городянин у просторі міста: «Поле» у професійній субкультурі київських археологів, Постфактум: історико-антропологічні студії, № 1, с. 40-53.

11. БУЙСЬКИХ, Ю. С., 2014, «Археологія як спосіб життя...»: до питання вивчення української археологічної субкультури, Поле: збірник наукових праць з історії, теорії та методології польових досліджень. Т. 1. Вступ до спеціальності. Київ, с. 5-106.

12. ВАСИЛЬЕВ, С. А., 2008, Древнейшее прошлое человечества: поиск российских ученых. СПб. ВДОВНЕНКОВ, Е. В., 2015, «Незамеченные революции» в антропологии и археология, или почему археологи не читают Бруно Латура, Антропологический форум, № 24, с. 37-43.

13. ЦЕУНОВ, І. А., 2017, Дослідження палеолітичних пам'яток широкими площами в радянській Україні на межі 20 - 30-х рр. ХХ ст., Магістеріум, 67, с. 89-94.

14. ШНИРЕЛЬМАН, В. А., 2015, Почему научные революции обходят нас стороной? Антропологический форум, № 24, с. 82-89.

15. ЩЕПАНСКАЯ, Т. Б., 2005, Экспедиционные традиции: к топографии «поля» в неформальном дискурсе полевых исследователей (этнографов, археологов, антропологов) В: Проблемы исторического регионо- ведения. Сборник научных статей. СПб: Изд-во СПбГУ, с. 76-100.

References

1. Andreeva M. V. The interview from 04.10.17. The private archive of S. V. Paliienko.

2. Belyaeva V. I. The interview from 20.11.18. The private archive of S. V. Paliienko.

3. Mishina T. N. The interview from 03.10.17. The private archive of S. V. Paliienko.

4. Nekhoroshev P. Ye. The interview from 27.04.16. The private archive of S. V. Paliienko.

5. Sorokina I. V. The interview from 23.11.16. The private archive of S. V. Paliienko.

6. Titova Ye. N. The interview from 13.04.16. The private archive of S. V. Paliienko.

7. Shcheglova O. A. The interview from 16.11.18. The private archive of S. V. Paliienko.

8. ALEKSANDROVA, M. V., 1998, «Ideologiya» raskopok i prioritety arkheologicheskogo issledovaniya (u istokov sovetskoy metodiki raskopok paleoliticheskikh poseleniy) [The «ideology» of excavation and priorities of an archaeological research (the beginnings of the Soviet method of Paleolithic sites excavation)]. In: Vostochnyi gravett. Moscow: Nauchnyy mir, s. 142-150. [In Russian].

9. ALEKSANDROVA, M. V., 2002, Ideologiya raskopok v «novoy metodike» P. P. Yefimenko [The ideology of excavation in the «new method» of P.P. Yefimenko]. In: Osobennosti razvitiya verkhnego paleolita Vostochnoy Yevropy (Kostenki v kontekste paleolita Yevrazii. Vyp. 1. Trudy Kostenkovskoy ekspeditsii). SPb., s. 25-32. [In Russian].

10. BUISKYKH, YU. S., 2013, «Chuzhyi» horodianyn u prostori mista: «Pole» u profesiinii subkulturi kyivskykh arkheolohiv [An «alien» city-dweller in urban space: the «field» in a professional subculture of Kyiv's archaeologists]. Postfaktum: istoryko-antropolohichni studii, № 1, s. 40-53. [In Ukrainian].

11. BUISKYKH, YU. S., 2014, «Arkheolohiia yak sposib zhyttia...»: do pytannia vyvchennia ukrainskoi arkheolohichnoi subkultury [«Archaeology as a way of life...»: to the problem of studying of the Ukrainian archaeological subculture]. Pole: zbirnyk naukovykh prats z istorii, teorii ta metodolohii polovykh doslidzhen. T. 1. Vstup do spetsialnosti, s. 5-106. [In Ukrainian].

12. VASIL'EV, S. A., 2008, Drevneyshee proshloe chelovechestva: poisk rossiyskikh uchenykh [Russian scholars on human prehistory]. SPb. [In Russian].

13. VDOVNENKOV, YE. V., 2015, «Nezamechennye revolyutsii» v antropologii i arkheologiya, ili pochemu arkheologi ne chitayut Bruno Latura [Archaeology and «unnoticed revolutions» in anthropology or why archaeologists don't read Bruno Latour]. Antropologicheskiy forum, № 24, s. 37-43. [In Russian].

14. TSEUNOV, I. A., 2017, Doslidzhennia paleolitychnykh pam'iatok shyrokymy ploshchamy v radianskii Ukraini na mezhi 20-30-kh rr. KhKh st. [The field research of Paleolithic sites by the «wide squares» method in the Soviet Ukraine in the end of the 1920s - the first half of the 1930s]. Mahisterium, 67, s. 89 - 94. [In Ukrainian]. SHNIRELMAN, V. A., 2015, Pochemu nauchnye revolyutsii obkhodyat nas storonoy? [Why do scientific revolutions pass us by?]. Antropologicheskiy forum, № 24, s. 82-89. [In Russian].

15. SHCHEPANSKAYA, T. B., 2005, Ekspeditsionnye traditsii: k topografii «polia» v neformalnom diskurse polevykh issledovatelei (etnografov, arkheologov, antropologov) [Expeditionary traditions: to the topography of a «field» in informal discourse of field researchers (ethnographers, archaeologists, anthropologists)]. Problemy istoricheskogo regionovedeniya. Sbornik nauchnykh statei. St. Petersburg: Izd-vo SPbGU, s. 76-100. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru