Утворення мережі кредитних організацій, як форми підтримки й розвитку гончарного виробництва на Полтавщині (1894-1914 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УТВОРЕННЯ МЕРЕЖІ КРЕДИТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯК ФОРМИ ПІДТРИМКИ Й РОЗВИТКУ ГОНЧАРНОГО ВИРОБНИЦТВА НА ПОЛТАВЩИНІ (1894-1914 рр.)

Олег Белько

FORMATION OF A NETWORK OF CREDIT ORGANIZATIONS AS FORMS OF SUPPORT AND DEVELOPMENT OF POTTERY PRODUCTION IN THE POLTAVA REGION (1894-1914)

Oleh Belko

The article focuses on the creation of credit organizations network by the Poltava provincial local council to support and develop handicrafts, in particular pottery, and the production of ceramic refractories. The article looks at several ways of obtaining funds for the development of handicraft industry, especially the pottery industry which was distinguished by the Poltava provincial local council in a separate category, and for raising its production and artistic level. Here belongs the bank industrial loan which was allocated by the state bank, although not all manufacturers could use it. The second way is a well-established mechanism of state financing of pottery educational institutions, in particular the Opishnenskaia, Postavmutskaia workshops, the Mirhorod Art and Industrial School named after Mykola Hohol, as well as provincial tile workshops and tile-and-brick factories, whose network was increasing with each passing year. One more way was formation of mutual benefit funds, credit societies. Their active growth was observed in Romenskyi, Kostyantynohradskyi, Hadyatskyi, Zinkovskyi and Mirhorodskyi counties. Such forms of financial support solved the production problems of most potters of the province.

Credit societies were regarded by the zemstvo not only as financial mutual assistance but also as a guarantor of their members' activity. Poltava provincial zemstvo could act as a guarantor of fulfillment by its member of obligations to organizations-manufacturers of tools for artisanal production. The positive thing was also the fact that financial capability of the credit societies were not limited to their own funds. They could borrow from banks under a contractual arrangement or get the State Bank loans for development of handicraft business. The formation of the credit organizations network by the zemstvo contributed to the development of handicrafts, pottery in particular, as well as to the intensive production of environmentally friendly ceramic refractory materials and to an increase in the economic potential of the province.

Keywords: credit organizations, the Poltava provincial local council, support of potters, refractory production.

Утворення мережі кредитних організацій, як форми підтримки й розвитку гончарного виробництва на Полтавщині (1894-1914 рр.)

У статті йдеться про утворення Полтавським губернським земством мережі кредитних організацій для підтримки і розвитку кустарного виробництва, зокрема гончарного, виготовлення керамічних вогнетривких матеріалів. Зазначено кілька шляхів отримання коштів для розвитку кустарної промисловості, особливо гончарної, що вирізнялася Полтавським губернським земством в окрему категорію, підвищення її виробничого і художнього рівня. Це - банківський промисловий кредит, що виділяв Державний банк, однак, не всі виробники могли скористатися цим видом. Другий шлях - це відпрацьований механізм державного фінансування гончарних навчальних закладів, зокрема, Опішненської, Постав- муцької майстерень, Миргородської художньо-промислової школи імені Миколи Гоголя, земських черепичних майстерень, черепичних і цегельних заводів, мережа яких з кожним роком збільшувалася. Ще один шлях - це утворення кас взаємодопомоги, кредитних товариств. Активне їх зростання простежувалося в Роменському, Костянтиноградському, Гадяцькому, Зіньківському, Миргородському повітах. Такі форми фінансової підтримки вирішували виробничі проблеми більшості гончарів губернії.

Кредитні товариства розглядалися земством не лише як фінансова взаємодопомога, а ще й гарант діяльності її членів. Полтавське губернське земство могло виступити поручителем виконання її членом зобов'язань перед організаціями, що виготовляли знаряддя праці, які використовувалися в кустарному виробництві. Позитивним було й те, що фінансові можливості кредитних товариств не обмежувалися власними коштами її членів. Вони могли на договірних умовах залучити кредити банків, кошти на розвиток кустарної справи з Державного банку. Утворення земством мережі кредитних організацій сприяло розвитку кустарних промислів, особливо гончарного, інтенсивному виробництву екологічно чистих керамічних вогнетривких матеріалів, підвищенню економічного потенціалу губернії.

Ключові слова: кредитні організації, Полтавське губернське земство, підтримка гончарів, вогнетривке виробництво.

земство полтавський організація кредитний

Belko Oleh, Candidate of Historical Sciences, scientific researcher of the Scientific Department of Exhibitions of the National Museum-Reserve of Ukrainian Pottery in Opishne, junior researcher at the Department of Ceramics of the Newest Time at the Institute of Keramology - Department of the Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Head of the Editorial and Publishing Department of Poltava Regional Universal Scientific Library named after Ivan Kotlyarevsky teacher of the highest category of the Poltava College of Arts named after Mykola Lysenko.

Белько Олег, кандидат історичних наук, молодший науковий співробітник Відділу ке- рамології новітнього часу Інституту керамології - відділення Інституту народознавства НАН України, науковий співробітник Наукового відділу виставок Національного музею-за- повідника українського гончарства в Опішному завідувач редакційно-видавничого відділу Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського, викладач Полтавського коледжу мистецтв імені Миколи Лисенка.

Вивчення шляхів розвитку гончарного промислу на терені Полтавщини, його впливу на формування виробничих відносин спільноти, яка змінювала економічну ситуацію в губернії, не буде об'ємним без розгляду, в усі часи актуального для сфери духовності питання, - фінансового забезпечення процесу творення національної культури.

Організацію кредитної системи для розвитку кустарних промислів Полтавське губернське земство вважало одним із першочергових завдань (Отчет 1881, с. 70-71).

Питання, що розглядається, ще не знайшло в науковій літературі належного висвітлення. Предметом дослідження є діяльність земських органів самоврядування Полтавщини з організації фінансової підтримки кустарів через мережу кредитних організацій.

За висновками губернського земства, головна причина бідності населення була у відсутності належних соціально-економічних умов для його самореалізації, адже зайнятість в сільському господарстві продовжувалася лише півроку і більша частина гончарів землею в достатній кількості не володіла. Тож часу для занять гончаруванням було вдосталь, а «глини Полтавської губернії, - за визначенням археолога, етнографа Івана Зарецького, - досить різнобарвні, вирізняються високими і багатогранними якостями, і можуть використовуватися для виготовлення, яких завгодно, керамічних виробів, починаючи від грубої цегли, до вишуканих фарфорових витворів... Проте, найцінніше в цьому, не найрідкісніша фарфорова глина, а творчий геній народу, який, в даний час, витрачається нераціонально й нерозумно, як і унікальні природні багатства краю» (О нуждах 1894, с. 2-4).

У 1894 році в Полтавській губернії займалося гончаруванням 721 господарство. Серед них, в Зіньківському повіті - 403 (55,9%), інші - 318 господарств (44,1%) у Лохвицькому, Миргородському, Кобеляцькому, Роменському повітах (О нуждах 1894, с. 7). З кожним роком число гончарів зростало.

Загалом, кількість кустарів і ремісників в губернії станом на початок 1900 року складала близько 80 тис. чоловік; реєстрація виявила їх збільшення за 15 років на 19,5 тис. осіб (1912 року чисельність майстрів склала 125 тис.) (Каталог 1912, с. 7). Зібрані дані 1900 року дозволили скласти карту територіального розміщення кустарних промислів за спеціалізацією виробництв (Отчет 1901, с. 41).

У 1888-1890 роках, стан гончарного промислу у Полтавській, Харківській та Чернігівській губерніях досліджував професор Харківського університету Пилип Корольов (Систематический 1901, с. 939]. Він дійшов висновку, що кустарне виробництво гончарних виробів у Полтавській губернії заслуговує на особливу увагу в усіх його аспектах. Дослідник зазначив, що в кожній місцевості можна зустріти майстрів, які виготовляють вироби, котрі задовольняють споживачів, що безумовно, позитивно вплине на стан економіки в регіоні; вніс пропозицію губернській управі щодо необхідності кредитування кустарів, що позитивно вплинуло б на організацію збуту виробів. Це питання ще в 1884 році порушував у рекомендаціях губернській управі статист Статистичного бюро Полтавського губернського земства Віктор Василенко (Василенко 1887, с. 52).

Аби дати поштовх розвитку інтенсивності та продуктивності гончарської праці, що представлялося справою надзвичайної ваги, в 1897 році губернська управа з особливою увагою віднеслася до проектування кредитної документації для надання позик дрібним виробникам. Малося на увазі, в першу чергу, гончарям-підприємцям з виготовлення вогнетривких матеріалів. Це питання знайшло широке обговорення в повітах. Із 13 повітових земських зібрань - 6 висловили бажання підтримати пропозиції губернської управи. Чотири повітових земства дотримувалися думки, що питання позичок актуальне, але були схильні до вирішення його самостійно. Переяславське та Роменське - рішуче виступили проти того, щоб губернське земство брало на себе посередництво з видачі позик з Державного банку (Полтавскому 1897, с. 43). Миргородське та Пирятинське, - обговоривши доповідь губернської управи, її ухвалили. Золотонішське повітове зібрання, наполягаючи на внесенні декількох поправок, доповідь в цілому, також ухвалило.

Зіньківське земське зібрання організувало широке її обговорення, обравши, з цією метою, особливу комісію. За її висновком, було б доречним, аби роль посередника з видачі дрібних позик виконувало губернське земство, оскільки в нього більше можливостей та засобів для кращої постановки справи. До остаточного вирішення цього питання, комісія запропонувала повітовому земству вийти з проханням до банку виділити на розвиток кустарного промислу 50000 руб. (Полтавскому 1897, с. 50-52). У Зіньківському повіті гончарним промислом славилися Опішне, Малі-Будища, Лазьки, Млини, Більськ. Майстри потребували щонайшвидшої підтримки (Свод 1878, с. 130-146).

Гадяцьке повітове земство запропонувало управі при підготовці Правил включити пункти щодо уточнення порядку повернення позик. Костянтиноградське, Лубенське, Полтавське та Хорольське - доповідь губернської управи не схвалили.

Лохвицьке земське зібрання подало її на розгляд Лубенському товариству сільських господарів, котре визнало участь губернського земства необхідною, і було переконане в тому, що організація кредитування для дрібних товаровиробників сприятиме розвитку конкуренції в торгівлі, що є бажаним для ринкових потреб (Полтавскому 1897, с. 50-52).

Враховуючи, що питання надання дрібного промислового кредиту зацікавило більшість повітів, губернська управа в проекті загальних засад організації посередництва з видачі позик з Державного банку виділила, на перший період, досить вузьку сферу діяльності - видачу предметних позик, з тим, що вона буде по мірі впливу земства на розвиток кустарних промислів, особливо гончарного, розширюватися (Полтавскому 1897, с. 44).

У 1897 році губернським земством було вирішено питання надання позик тільки кустарям, які займаються промислами, зокрема, для облаштування гончарних черепичних майстерень, цегельних заводів. Коли неможливо скористатися кредитом з Державного банку (наприклад, будівництво складів сировини), губернське земство дозволяло кредити з власних капіталів та коштів повітових земств. Маючи в своєму розпорядженні фінансові ресурси, губернська управа організувала: 1) видачу грошових позик під кустарні вироби, які надходили до складу губернського земства; 2) видачу грошових позик під заставу інвентарю; 3) відпуск матеріалів із складів, що знаходилися при зразкових черепичних майстернях (Полтавскому 1897, с. 49).

Тема організації кредитування обговорювалася на обласному з'їзді діячів кустарної промисловості (м. Полтава, 1901 р.). Одним із пунктів Постанови цього форуму було звернення:

- до Міністерства фінансів про необхідність відкриття в провінціях центральних організацій дрібного кредиту;

- до Міністерств землеустрою та землеробства, Державного майна щодо збільшення кредиту на потреби кустарної промисловості до розміру, який би відповідав числу осіб, що зайняті кустарним промислом, у відповідності до виділених асигнувань на розвиток фабрично-заводської промисловості (Полтавское 1901, с. 16). На наш погляд, громадська думка позитивно вплинула на вирішення кредитного питання бо вже 1902 року на придбання предметів кустарно-ремісничого виробництва видано Державним банком 337 позик на суму 16561 руб. В цій справі задіяні були шість повітів: Лохвицький, Полтавський, Зіньківський, Лубенський, Ромен- ський та Хорольський. Останній приєднався до фінансової підтримки населення з видачі дрібно-промислових позик в кінці поточного року (Отчет 1903, с. 17-19).

Економічна ситуація (1903) змусила Полтавське губернське земство, взявши на себе посередництво і гарантію сум, що виділяв Державний банк для задоволення потреб кустарів, ремісників-промисловців з виготовлення черепиці й цегли, у кредитах, визнати видачу позик справою повітових земств. Задля цього губернське земство надало повноваження губернській управі просити у Державного банку 200000 руб. (Полтавскому 1903, с. 392). Однак, на перших порах Державний банк відкрив Полтавському губернському земству, в особі його виконавчого органу - губернської управи, 100000 руб. посередницького кредиту, збільшивши суму того ж року до 150000 руб.

Згідно з статутом Державного банку посередниками могли виступати земські заклади (ст. 140), земства (ст. 141) за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством внутрішніх справ. Посередники несли повну відповідальність за суми, відпущені банком для видачі позик (ст. 142). Вони користувалися відкритими кредитами на суму, пред'явлених ними векселів, або зобов'язань (ст. 143). Банк міг видавати посередникам аванси в рахунок відкритих кредитів, про виконання їх (ст. 145) надавалися банку щомісячні звіти (Журналы 1896, с. 4-8).

Отже, роль Полтавського губернського земства, як посередника Державного банку по забезпеченню населення кредитом була визначена. За асигнування губернське земство виплачувало 6% річних. Повітові земства також виплачували губернському земству проценти на суми, визначені відділенням банку для свого посередника (Полтавскому 1903, с. 393). На основі такого роду взаємних зобов'язань виявили бажання користуватися кредитом лише 7 повітових земств: Лохвицьке, Полтавське, Хорольське, Зіньківське, Лубенське, Костянтиноградське, Ро- менське (Полтавскому 1903, с. 394-395). Ці питання ще не знаходили належного висвітлення і в засобах масової інформації.

Категоричними у вирішенні цього питання виявилися лише Гадяцьке і Миргородське земства, вони відмовилися від організації на місцях кредитної справи (Полтавскому 1903, с. 395).

Питання видачі кредитів розглядалося на губернських зборах, вирішено було звернутися до Міністра фінансів щодо збільшення посередницького кредиту від 150000 до 300000 руб. та вдруге підняти клопотання про зниження річних відсотків від 6 до 4 (Полтавскому 1903, с. 400). Збори постановили просити повітові управи не затримувати у місцевих касах кошти, перераховані губернською управою на кредитування населення (Полтавскому 1903, с. 401).

На засіданні Полтавського губернського земського зібрання від 2 грудня 1903 року було розглянуто виконання попередньої постанови від 30 жовтня про пропозиції ревізійної комісії відносно безвідсоткових позик приватним особам, як заохочення до розвитку черепичних заводів. Пропонувалося припинити позики видані безпосередньо губернською управою та запропонувати особам, що бажають будувати такі об'єкти, звертатися до повітових зібрань у загальному порядку (Очерк 1907, с. 104).

Операції з видачі кустарно-ремісничих позик не досягли значних розмірів, оскільки швидкого розвитку набували дрібно-промислові позики за рахунок асигнувань Державного банку. Вони ж включали потреби кустарно-ремісничого населення (Отчет 1904, с. 21). На початку ХХ століття виробництво гончарних вогнетривких матеріалів набувало розвитку в Хорольському, Гадяцькому, Костянтиноградському, Прилуцькому, Лубенському, Полтавському повітах, де поклади глини відповідали розвитку черепичної справи.

Кредитування в Полтавській губернії не обмежувалося наданням гончарям-виробникам лише дрібно-промислового кредиту. Ще в 1902 році неодноразово на економічній раді Полтавського губернського земства порушувалося питання щодо відкриття земських кас дрібного кредиту. В касі Полтавського губернського земства такі операції проводилися, але щодо введення нової - «кредит кустарям», як цільове фінансування, то це питання розглядалося 10 листопада 1906 року. Можна констатувати, що цьому питанню приділялася значна увага, про що засвідчує засідання, що проходило під головуванням голови Полтавської губернської управи Ф. Лизогуба. В доповіді про розвиток кустарних промислів у Полтавській губернії йшлося, що губернське земство повинно надати відчутну допомогу і сприяти розвитку кустарної справи, систематично здійснювати при цьому наступні заходи:

- виступити посередником по замовленню металічних частин землеробських знарядь із сталі, за домовленістю з металургійними заводами для кустарно-виробничих потреб;

- доставити кустарям-виробникам кращі зразки промислового обладнання, яке використовується в кустарному виробництві;

- забезпечити заготовками моделей і шаблонів, необхідних для побудови знарядь;

- забезпечити виробників підготовленою деревиною, яка полегшить подальшу ручну роботу;

- залучати кустарів до участі у виставках, що влаштовує в різних місцях імперія;

- виступити посередником по збуту засобів виробництва і облаштуванню торгових складів;

- запросити інструкторів.

Крім того, внесено пропозицію щодо підняття клопотання перед Головним управлінням землеробства і землеустрою про проведення в Москві наради фахівців за участю представників від губернських земств, для відбору кращих типів землеробських машин, знарядь, виготовлених деталей, які використовуються в кустарних промислах (Полтавскому 1906, с. 261). Потребувало його й гончарне промислове виробництво з виготовлення черепиці й цегли. Адже обробка глини зберігала свій ремісничий, кустарний характер (Свод 1878, с. 130-146).

Губернатор Ф. Лизогуб, підтримуючи, викладені в доповіді, проблемні питання кустарного виробництва, наголосив, «що губернське земство повинно постійно стежити за станом економічного розвитку в губернії і йти на зустріч кожному явищу в цій області, якщо воно має позитивні наслідки; потрібно надавати своєчасну допомогу там, де вона потрібна, з метою поліпшення життєвого рівня населення. Для підняття економіки Полтавської губернії кустарні промисли могли б стати значною підмогою. Теперішній час, як зазначив голова управи, - є найбільш благодатним для їх розвитку, адже продукція полтавських виробників виходить на широку дорогу. Необхідно ретельно вивчити підняті питання і допомогти кустарям - це справа губернського земства».

Із журналів Полтавського губернського земства дізнаємося, що учасниками наради висловлювалися різні думки, виникали суперечки щодо проведення кредитних операцій: - чи через касу губернського земства, чи розподілити кошти по повітах. На думку губернатора, «саме губернська каса дрібного кредиту повинна сконцентрувати всі кредитні операції земства, їх впорядкувати і розвивати земську кредитну справу на користь кустарям. Адже, асигнування на дрібно-промисловий кредит видається Державним банком губернському земству по прямому призначенню, а не як передаточній інстанції, і ця позика, з правильним розвитком справи, може бути значно збільшена» (Полтавскому 1906, с. 261). Однак позиція голови губернської управи не була підтримана. Після голосування дане питання було відкладено для обговорення на наступному засіданні (Полтавскому 1906, с. 263-264), і вже в поточному році вирішено на користь місцевих органів самоврядування. В грудні 1906 року Кременчуцьке повітове земське зібрання постановило відкрити в місті повітову земську касу дрібного кредиту. Міська управа звернулася до Полтавського губернського комітету в справах дрібного кредиту з проханням виділити асигнування в розмірі 10000 руб. в основний капітал каси. Отримавши позитивну відповідь, управою були подані необхідні документи - зобов'язання, за встановленою формою, до Кременчуцького відділення Державного банку (Кременчугское 1908, с. 214-215). Швидкий розвиток земські каси отримали і в інших містах із врахуванням потреб кустарів. Жителі Зіньківського повіту користувалися кредитом з повітової земської каси в сумі 22185 руб. (Отчет 1909, с. 74-75). Розвитку гончарства в Опішному губернська управа приділяла особливу увагу.

Результати діяльності земських кас повітовими органами ретельно вивчалися. І вже в 1910 році відповідно до постанови екстрених зборів Миргородського повітового земства від 27 квітня передбачалися корінні зміни в обслуговуванні населення такою касою, а саме, перехід від безпосереднього кредитування виробників до надання субсидій кредитним товариствам, аби наблизити кредит до потреб населення. Такі зміни не могли бути впроваджені протягом наступних років, через надання позик довготривалого характеру, а також відсутності в багатьох населених пунктах повіту кредитних організацій, окрім волосних кас, які не задовольнялися потреби населення. Відкриття в таких місцях кредитних товариств стало нагальною потребою (Постановления 1912, с. 557).

У 1912 році у Полтавській губернії діяло 5 земських повітових кас: Золотонішська, Зіньківська, Миргородська, Лубенська і Хорольська. Остання - відкрита 1912 року (Журнал 1914, с. 62).

Що ж стосується кредитних товариств, то їх ріст на терені губернії був значно помітний як в кількісному, так і якісному співвідношеннях, крім Хорольського повіту. Тут певну роль зіграли станово-ощадні заклади, які вирізнялися відносно високими балансами. Лише одна Білоцерківська сільська каса мала 1000 руб. із коштів казни, основні капітали інших кас складалися виключно з власних коштів (Журнал 1916, с. 12).

Зупинимось більш детально на організації кредитної справи в Миргородському повіті.

Населення повіту, дізнавшись про припинення надання позик земською касою, порушило клопотання перед земською управою про відкриття кредитних товариств з фінансовою допомогою земської каси. Враховуючи такі побажання, вже в поточному році було відкрито 3 товариства, а прохання про відкриття ще - 6, направлено до Полтавського губернського комітету по організації дрібного кредиту. Отже, до кінця року в Миргородському повіті функціонувало, крім земської каси, 8 кредитних товариств, в тому числі 3, - відкритих 1910 року. П'ять із цих товариств, а саме: Богачанське, Кибинське, Миргородське, Петрівське, Зубівське, засновані за кошти земства, або земської каси, останні ж три - Хомутецьке, Комишнянське і Сорочинське, забезпечувалися субсидіями каси, тому відповідно до статті 38 статуту земських кас, підлягали контролю шляхом ревізій та наданням місячної звітності (Постановления 1912, с. 558). Для виконання цього завдання, а також для контролю за діяльністю кооперативів, котрим надавалися субсидії земською касою, на часі дня постало кадрове питання, була введена посада інструктора.

На думку Миргородської управи, кредитні організації не зовсім використовували свої можливості в розвитку операцій: зупинилися, головним чином, на грошових, посередницькі - завершувалися невдало. Причини неодноразово висвітлювалися в періодичних виданнях і зводилися до того, що при тогочасних умовах торгівлі землеробською технікою, конкурувати товариствам із приватними складами можна лише коли об'єднатися (Журнал 1914, с. 63). Отже, об'єднання кредитних товариств залишалося гострим питанням, хоч у поточному році вони продовжували перебувати у пригніченому стані, так званій «сплячці від чекання». Діяльність цих організацій була поставлена під власний контроль, бо владні структури, в особах інспекторів дрібного кредиту, не мали можливості на належному рівні виконувати цю функцію. Тож, при наявності виробничої практики здійснення самоконтролю, учасники кооперативів були переконані в необхідності утворення кредитної спілки (Журнал 1914, с. 61).

Враховуючи, що в Полтавській губернії діяла широка мережа організацій по наданню позик як прямого, так і опосередкованого втручання, а також фінансування губернським земством, Полтавська губернська землевпорядна комісія надіслала лист повітовим землевпорядним комісіям від 26 жовтня 1909 року за № 4232, в якому дано загальний огляд кооперативних установ дрібного кредиту Полтавської губернії за 1908 рік.

Так, на 1 січня 1909 року загальне число кредитних товариств збільшилося від 69 до 99, або на 43,5 %, зокрема, в 1908 році в районі Полтавського відділення відкрито 14 кредитних товариств, Кременчуцького - 5, у Костянтиноградському повіті - 9, Гадяцькому - 7, Миргородському - 4, у Зіньківському лише 1, хоч гончарі, виробники вогнетривких матеріалів вкрай потребували фінансової підтримки (у 1907 році потреби кустарів, ремісників, дрібних підприємців забезпечувало 24 кредитних товариства).

Відповідно висновків, з джерельних матеріалів, нерівномірність розподілу товариств пояснювалася незадовільною роботою місцевої інтелігенції, голів і членів сільськогосподарських товариств (Журнал 1909, с. 22).

У ряді повітів дане питання знаходилося на контролі повітових земств, зокрема, на Лубенському повітовому земському зібранні заслуховувався звіт управи з організації дрібного кредиту. За підсумками 1908 року кредит на розвиток кустарних промислів було видано в сумі 26816 руб., чистого прибутку надійшло 415 руб. (Постановления 1909, с. 65).

На 1 січня 1909 року в 99 кредитних товариствах, 36 позико-ощадних установах Полтавської губернії було 63000 членів. Баланс усіх кооперативних установ дрібного кредиту складав 3155000 руб. Річний оборот - 8492000 руб. Незважаючи на переконливі статистичні дані, коштів, для задоволення потреб кустарів в кредитах, не вистачало (Журнал 1909, с. 34), особливо її потребували гончарі-підприємці для будівництва цегельних, черепичних заводів.

На адресу Полтавської губернської управи Міністерством внутрішніх справ було надіслано роз'яснення щодо Зводу правил про надання фінансової допомоги. Ними передбачено, що установи, котрі надають позики, мають право вирішувати, як проводити розрахунки з населенням - коштами чи матеріалами, в рахунок призначених позик (Правила, 17 березня, 1907 року, ст. 1. - Журнал комітету по землевпорядних справах, від 17 жовтня 1908 року, № 155, п.1.). Зазначено, що клопотання про позики задовольняються у випадку визнання доцільності передбачених витрат (відповідно п.3., ст. 7, Наказ від 15 листопада 1906 року) (Журнал 1909, с. 10).

Посвідчення, що підтверджували дійсну потребу у витратах у розмірі позики надавали уповноважені особи землевпорядних організацій. їх висновок розглядався на землевпорядних комісіях (Журнал комітету по землевпорядних справах від 17 жовтня 1908 року № 153 п.п. IV, V) (Журнал 1909, с. 13). Призначені позики видавалися або в повному розмірі, або частинами, це залежало від рішення комісії (Журнал комітету по землевпорядних справах від 17 жовтня 1908 року № 153 п. VIII) (Журнал 1909, с. 14).

Повернення позик проводилося через п'ять років, щорічною оплатою в рівних частинах, без нарахування відсотків. Термін платежів визначався із початком наступного, після п'ятого, пільгового року, тобто з 1 січня (Правила від 17 березня 1907 року, ст. 12) (Журнал 1909, с. 15).

Губернським земством щорічно підраховувалися борги з видачі позик на кустарне виробництво. Зокрема, на 1 січня 1906 року найбільше були винні кустарі-промисловці, що займалися організацією черепичної справи - 3168 руб. Особи, які порушували умови договору щодо вчасної сплати боргу, притягалися до відповідальності (Полтавскому 1904, с. 44).

Кредитні товариства в Полтавській губернії виникли, головним чином, при сприянні Державного банку, частина їх користувалася і фінансовою підтримкою земств, приватних осіб, установ. Станом на 1 січня 1913 року асигнування складало 948961 руб. усієї суми зайнятого основного капіталу кредитних товариств, із них, Державним банком виділено 621708 руб. (65,5%), земствами - 76854 руб. (8%), приватними особами і установами 23523 руб. (2,5%) і власного - 226876 руб. (близько 24%).

У звіті Полтавської земської управи йшлося, що у 1913 році переважна більшість позичок видавалася під застави - це вироби ремесел і промислів (Журнал 1914, с. 46).

На 1 січня 1913 року в Полтавській губернії діяло 203 кредитних товариств, 71 позико-ощадна каса, 5 земських кас та 267 станових громадських закладів дрібного кредиту, в останні входили 2 сільські каси та 6 банків, інші - повітові (Журнал 1914, с. 33).

Операції позико-ощадних кас зводилися виключно до видачі грошових позик, ніяких посередницьких дій, чи під застави, ці заклади не впроваджували.

Якщо користувачами кредитних товариств була певна група кустарів та ремісників однієї місцевості, то позико-ощадні товариства розподілялися на три групи: з переважною більшістю сільського населення - 51, міського - 14, змішана група - 6. Кустарі і ремісники були в кожній групі. Важливою нормою стало розширення кола отримувачів кредитів. Баланс позико-ощадних товариств за 1914 рік збільшився на 32%, але кредитні товариства користувалися більшим попитом, їх баланс зріс на 52% (Журнал 1914, с. 52).

Частина гончарів вирішувала питання фінансового забезпечення через станово-громадські організації дрібного кредиту. Таких у губернії функціонувало - 267.

Діяльність цих організацій протягом останніх трьох років часто висвітлювалася у засобах масової інформації, зокрема, заходи по впорядкуванню фінансових операцій з вогнетривкого будівництва. Складність в їх роботі була у відсутності фінансового забезпечення керівництва організацій. Обране Правління, якщо й отримувало певну винагороду, то мізерну, а більшість членів Правління не отримували її зовсім. Робота тут велася на громадських засадах. Проте існує проста істина - результати роботи кожної організації, багато в чому, залежать від виважених, чітких дій адміністрації. Саме з формування керівного складу, починалися організаційні дії кредитних товариств. На жаль, громадські каси в цьому питанні були поставлені в найгірші умови, простежувалося зовсім інше ставлення до них з боку інспекції дрібного кредиту. Кредитні товариства їм були ближчі по роду служби.

В ході опрацювання наукових джерел - директивних документів земських органів самоврядування з питань організації кредиту, встановлено, що Полтавське губернське земство цілеспрямовано впроваджувало систему заходів з фінансового забезпечення кустарів, ремісників, вдосконалення їх виробничої бази через сировинні склади, шляхом посередництва по виготовленню знарядь праці. Особлива увага приділялася розвитку черепичної справи з використанням глини. Через підняття рівня кустарного виробництва губернське земство забезпечувало виконання ряду основних соціально-економічних програм губернії, зокрема, з вогнетривкого будівництва житлових і нежитлових приміщень, особливо в сільській місцевості, з виробництва промислової продукції для потреб населення. Саме гончарними виробами земство презентувало мистецтво Полтавщини за кордоном, де творчість гончарів вкотре високо поціновувалася. Розуміючи, що, для того, аби конкурувати не лише в ціні, а й в якості на європейській площині, кустарна галузь потребувала значних вкладень, тож, одній фінансовій організації осилити цю проблему було неможливо.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, Полтавською губернською управою для розвитку кустарної галузі, особливо гончарної, що вирізнялася земством в окрему категорію, підвищення її виробничого і художнього рівнів, було запропоновано декілька шляхів отримання коштів. Це - банківський промисловий кредит, що виділяв Державний банк, однак, не всі виробники могли скористатися цим видом, через те, що обіг капіталів у селянських господарствах був невисокий, а банківські установи були зацікавлені в швидкому поверненні позик. Крім того, в заставу кустар чи ремісник міг запропонувати набагато менше від розміру кредиту, якого він потребував, і як підтверджують джерела, ціни на гончарну продукцію були досить низькі.

Другий шлях - це фінансування земськими органами місцевого самоврядування гончарних навчальних закладів, земських черепичних майстерень, черепичних і цегельних заводів, мережа яких з кожним роком збільшувалася.

Ще один шлях, який губернська управа вважала дуже доречним, це утворення кас взаємодопомоги, кредитних товариств, активне їх зростання простежувалося в Роменському, Костянтиноградському, Гадяцькому, Зіньківському, Миргородському повітах. Такі форми фінансової підтримки вирішували виробничі проблеми більшості кустарів губернії.

Кредитні товариства розглядалися земством не лише як фінансова взаємодопомога, а ще й гарант діяльності її членів. Воно могло виступити поручителем виконання її членом зобов'язань перед організаціями, що виготовляли знаряддя праці, які використовувалися в кустарному виробництві. Отже, зростав рівень кредитоспроможності кожного члена громадської організації. Позитивним було й те, що фінансові можливості кредитних товариств не обмежувалися власними коштами її членів, вони могли на договірних умовах залучити кредити банків, кошти на розвиток кустарної справи з Державного банку. Показовим прикладом фінансової діяльності може бути мережа кредитних організацій Миргородського повіту.

Полтавське губернське земство вирізнялося з-поміж інших земств уважним ставленням до соціально-економічних проблем регіону. Утворення земством мережі кредитних організацій сприяло розвитку кустарних промислів, особливо гончарного, інтенсивному виробництву екологічно чистих керамічних вогнетривких матеріалів, підвищенню економічного потенціалу губернії, просуванню кераміки Полтавщини в різні країни й континенти, вирішенню нагальних питань того часу, що майже тотожні сьогоденню.

Список джерел та літератури

Василенко В.И., 1887, Кустарные промыслы сельских сословий Полтавской Губернии. Вып. ІІ. Полтава: Издание Полтавской губернской земской управы.

Журнал Полтавского губернского присутствия, 1909, 10, Полтава: Электр. Типо-литография А. Подземского.

Журнал Полтавского губернского присутствия, 1909, 5, Полтава: Электр. Типо-литография А. Подземского.

Журнал Полтавского губернского присутствия, 1914, 1, Полтава: Типо-Лит. Губернскаго правления. Журнал Полтавского губернского присутствия, 1916, 4, Полтава: Типо-Лит. Губернскаго правления. Журналы Кобелякской уездной земской управы. Кобелякскому очередному уездному земскому собранию ХХХІ очередного созыва 1895 года, 1896, Кобеляки: Типография Б. И. Брагилевского.

Каталог изделий вырабатываемых кустарями Полтавской губернии и в земских учебных мастерских и продаваемой через земский склад, 1912, СПб.: Типография А. С. Суворина.

Кременчугское земство Полтавской губернии. Журналы 43 очередного собрания 1907 года с докладами управы и приложениями, 1908, Кременчуг: Типо-Литография И. А. Дохмана.

О нуждах гончарного дела в Полтавской губернии. Доклад Полтавской губернской земской управы губернскому земскому собранию ХХІХ очередного созыва, 1894, Полтава: Типо-Литография Л. Фришберга. Отчет Зеньковской уездной земской управы за 1908 год. По счетоводству, 1909, Зеньков: Типография Василевського.

Отчет Полтавской губернской земской управы за 1880 год, 1881, Полтава: Типография Н. Пигуренко. Отчет Полтавской губернской земской управы за 1900 год, 1901, Вып. І. Полтава: Типо-литография Л. Фришберга.

Отчет Полтавской губернской земской управы за 1902 год, 1903, Вып. І. Полтава: Типо-литография Торгового Дома «Л. Фришберг».

Отчет Полтавской губернской земской управы за 1903 год, 1904, Вып. І. Полтава: Типо-литография Торгового Дома «Л. Фришберг».

Очерк Полтавской губернской земской управы за 1907 год, 1907, Вып. ІІ. Полтава: Электр. Типо-Литогр. Торг. Дома И. Фришберг и С. Зохорович.

Полтавское общество сельского хозяйства. Постановления областного съезда деятелей по кустарной промышленности в г. Полтаве 27 сентября - 6 октября 1901 года, 1901, Полтава: Типо-Литография М. Л. Старожицкаго.

Полтавскому губернскому земскому собранию XL очередного созыва. Ревизионной комиссии Доклад 1904 года, 1904, Полтава: Типо-Литография Л. Фришберга.

Полтавскому губернскому земскому собранию XLII очередного созыва. Губернской земской управы Доклады 1906 года, 1907, Полтава: Электр. Типо-Литография Торг. Д. «Л. Фришберг».

Полтавскому губернскому земскому собранию ХХІХ созыва. Губернской земской управы Доклады 1903 года, 1903, Полтава: Электр. Типо-Литография Торг. Д. «Л. Фришберг».

Полтавскому губернскому земскому собранию ХХХІІІ очередного созыва Полтавской губернской управы доклады № 1-10 1897 г., 1897, Полтава: Типо-Литография Л. Фришберга.

Постановления Лубенского уездного земского собрания 1909 г. Доклады управы, 1909, Лубны: Типография И. Л. Ицкович.

Постановления Миргородского уездного земского собрания 47 очередного созыва 30 сентября, 3, 4, 5 октября 1911 г., доклады Управы с приложениями к ним и постановления чрезвычайных уездных земских собраний 29 января, 5 июля и 25 ноября 1911 года с докладами Управы и др. приложениями, 1912, Миргород: Типография Ш. В. Шик.

Свод журналов Полтавского губернского земского собрания XIV-го очередного созыва 1878 года. С приложениями к ним и докладами губернской управы, 1878, Полтава: Типография Н. Пигуренко. Систематический свод Постановлений и распоряжений Полтавского губернского земства за вторыя четыре трехлетья (с 1883 по 1894 г. вкл.), 1901, Вып. II. Полтава: Типо-Литография Л. Фришберга.

References

Vasilenko V. I., 1887, Kustarnye promysly sel'skikh soslovij Poltavskoj Gubernii [Handicrafts of rural estates of the Poltava Province]. Poltava: Izdanie Poltavskoj gubernskoj zemskoj upravy. [In Russian].

Zhurnal Poltavskogo gubernskogo prisutstviya, 1909, [Journal of the Poltava Provincial Presence]. Poltava: Elektr. Tipo-litografiya A. Podzemskogo. 10 (za oktyabr' 1909 goda). [In Russian].

Zhurnal Poltavskogo gubernskogo prisutstviya, 1909, [Journal of the Poltava Provincial Presence]. Poltava: Elektr. Tipo-litografiya A. Podzemskogo. 5 (za aprel' 1909 goda). [In Russian].

Zhurnal Poltavskogo gubernskogo prisutstviya, 1914, [Journal of the Poltava Provincial Presence]. Poltava: Tipo-Lit. Gubernskago pravleniya. 1. (yanvar 1914 g.). [In Russian].

Zhurnal Poltavskogo gubernskogo prisutstviya, 1916, [Journal of the Poltava Provincial Presence]. Poltava: Tipo-Lit. Gubernskago pravleniya. 4. (aprel' 1916 g.). [In Russian].

Zhurnaly Kobelyakskoj uezdnoj zemskoj upravy. Kobelyakskomu ocherednomu uezdnomu zemskomu sobraniyu XXXI ocherednogo sozyva 1895 goda, 1896, [Magazines of the Kobelyak district county council. To the Kobelyak regular district council of the XXXI of the next convocation of 1895]. Kobelyaki: Tipografiya B. I. Bra- gilevskogo. [In Russian].

Katalog izdelij vyrabatyvaemykh kustaryami Poltavskoj gubernii i v zemskikh uchebnykh masterskikh i prodavaemoj cherez zemskij sklad, 1912, [Catalog of products developed by artisans of the Poltava province and in zemstvo training workshops and sold through the zemstvo warehouse]. SPb.: Tipografiya A. S. Suvorina. [In Russian].

Kremenchugskoe zemstvo poltavskoj gubernii. Zhurnaly 43 ocherednogo sobraniya 1907 goda s dokladami upravy i prilozheniyami, 1908, [Kremenchug zemstvo of the Poltava province. Magazines of the 43rd ordinary

meeting of 1907 with reports of the council and appendices]. Kremenchug: Tipo-Litografiya I. A. Dokhmana. [In Russian].

O nuzhdakh goncharnogo dela v Poltavskoj gubernii. Doklad Poltavskoj gubernskoj zemskoj upravy gubernskomu zemskomu sobraniyu ХХІХ ocherednogo sozyva, 1894, [On the needs of pottery in the Poltava province. Report of the Poltava Provincial Zemstvo Council to the Provincial Zemstvo Assembly of the XXIX regular convocation]. Poltava: Tipo-Litografiya L. Frishberga. [In Russian].

Otchet Zen'kovskoj uezdnoj zemskoj upravy za 1908 god. Po schetovodstvu, 1909, [Report of the Zenkovsky district county council for 1908. In bookkeeping]. Zen'kov: Tipografiya Vasilevskogo. [In Russian].

Otchet Poltavskoj gubernskoj zemskoj upravy za 1880 god, 1881, [Report of the Poltava Provincial Zemstvo Council for 1880]. Poltava: Tipografiya N. Pigurenko. [In Russian].

Otchet Poltavskoj gubernskoj zemskoj upravy za 1900 god, 1901, (Vyp. 1). [Report of the Poltava Provincial Zemstvo Council for 1900]. Poltava: Tipo-litografiya L. Frishberga. [In Russian].

Otchet Poltavskoj gubernskoj zemskoj upravy za 1902 god, 1903, (Vyp. 1). [Report of the Poltava Provincial Zemstvo Council for 1902]. Poltava: Tipo-litografiya Torgovogo Doma «L. Frishberg». [In Russian].

Otchet Poltavskoj gubernskoj zemskoj upravyza 1903 god, 1904, (Vyp. 1). [Report of the Poltava Provincial Zemstvo Council for 1903]. Poltava: Tipo-litografiya Torgovogo Doma «L. Frishberg». [In Russian].

Ocherk Poltavskoj gubernskoj zemskoj upravy za 1907 god, 1907, (Vyp. 2). [Essay on the Poltava Provincial Zemstvo Council for 1907]. Poltava: Elektr. Tipo-Litogr. Torg. Doma I. Frishberg i S. Zokhorovich. [In Russian]. Poltavskoe obshhestvo sel'skogo khozyajstva. Postanovleniya oblastnogo s'ezda deyatelej po kustarnoj promyshlennosti v g. Poltave 27 sentyabrya - 6 oktyabrya 1901 goda, 1901, [Poltava society of agriculture. Decisions of the regional congress of figures on handicraft industry in the city of Poltava September 27 - October 6, 1901]. Poltava: Tipo-Litografiya M. L. Starozhiczkago. [In Russian].

Poltavskomu gubernskomu zemskomu sobraniyu XL ocherednogo sozyva. Revizionnoj komissii Doklad 1904 goda, 1904, [Poltava Provincial Zemstvo Assembly XL of the next convocation. Audit Commission Report 1904]. Poltava: Tipo-Litografiya L. Frishberga. [In Russian].

Poltavskomu gubernskomu zemskomu sobraniyu XLII ocherednogo sozyva. Gubernskoj zemskoj upravy Doklady 1906 goda, 1906, [Poltava Provincial Zemsky Assembly of the XVII regular convocation. Provincial Zemstvo Board 1906 Reports]. Poltava: Elektr. Tipo-Litografiya Torg. D. «L. Frishberg». [In Russian]. Poltavskomu gubernskomu zemskomu sobraniyu XXIX sozyva. Gubernskoj zemskoj upravy Doklady 1903 goda, 1903, [Poltava provincial assembly of the XXIX convocation. Provincial Zemstvo Board 1903 Reports]. Poltava: Elektr. Tipo-Litografiya Torg. D. «L. Frishberg». [In Russian].

Poltavskomu gubernskomu zemskomu sobraniyu XXXIII ocherednogo sozyva Poltavskoj gubernskoj upravy doklady № 1-10 1897 g., 1897, [Poltava Provincial Zemstvo Assembly of the XXXIII next convocation of the Poltava Provincial Council reports No. 1-10 1897]. Poltava: Tipo-Litografiya L. Frishberga. [In Russian]. Postanovleniya Lubenskogo uezdnogo zemskogo sobraniya 1909 g. Doklady upravy, 1909, [Resolutions of the Lubensky district zemstvo assembly of 1909. Reports of a council]. Lubny: Tipografiya I. L. Iczkovich. [In Russian].

Postanovleniya Mirgorodskogo uezdnogo zemskogo sobraniya 47 ocherednogo sozyva 30 sentyabrya, 3, 4, 5 oktyabrya 1911 g., doklady Upravy s prilozheniyami k nim i postanovleniya chrezvychajnykh uezdnykh zemskikh sobranij 29 yanvarya, 5 iyulya i 25 noyabrya 1911 goda s dokladami Upravy i dr. prilozheniyami, 1912, [Resolutions of the Mirgorod district zemstvo assembly of the 47th convocation on September 30, October 3, 4, 5, 1911, reports of the Council with their annexes and resolutions of emergency county councils of January 29, July 5 and November 25, 1911 with reports of the Board and others .applications]. Mirgorod: Tipografiya Sh. V. Shik. [In Russian].

Svod zhurnalov Poltavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya XIV-go ocherednogo sozyva 1878 goda. S prilozheniyami k nim i dokladami gubernskoj upravy, 1878, [The collection of magazines of the Poltava provincial zemstvo assembly of the 14th regular convocation of 1878. With annexes to them and reports of the provincial administration]. Poltava: Tipografiya N. Pigurenko. [In Russian].

Sistematicheskij svod Postanovlenij i rasporyazhenij poltavskogo gubernskogo zemstva za vtoryya chetyre trekhletya (s 1883 po 1894 g. vkl.), 1901, (Vyp. 2). [A systematic set of decrees and orders of the Poltava provincial zemstvo for the second four three-year periods (from 1883 to 1894 incl.)]. Poltava: Tipo-Litografiya L. Frishberga. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru