Британо-американський напрям в стратегії ІІІ Інтернаціоналу в 1941-1943 рр. (за матеріалами "Щоденника" Г. Димитрова)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Британо-американський напрям в стратегії ІІІ Інтернаціоналу в 1941-1943 рр. (за матеріалами "Щоденника" Г. Димитрова)

Ігор Римар,

кандидат історичних наук,

Київський НДЕКЦ МВС України, м. Київ

Анотація

На основі щоденникових записів генерального секретаря ІІІ Інтернаціоналу Г. Димитрова, документів Російського державного архіву соціально-політичної історії, документів зовнішньої політики СРСР проаналізовано характерні риси дискурсивної моделі стратегії і тактики ІІІ Інтернаціоналу в 1941-1943 рр., особливості його діяльності в сфері пропаганди щодо Комуністичної партії США та Комуністичної партії Великобританії протягом першого періоду німецько-радянської війни 1941-1945 рр. та в процесі становлення Антигітлерівської коаліції. Охарактеризовано роль компартій США та Великобританії у процесі консолідації демократичних сил у боротьбі проти Німеччини та її союзників, особливості їхньої діяльності в рамках дискурсивної моделі ІІІ Інтернаціоналу 1941-1943 рр. Окреслено місце і значення компартії США та Великобританії в рамках реалізації Комінтерном стратегії надання всебічної допомоги СРСР у війні з Німеччиною, розгортання активного партизанського руху та руху Опору в окупованих країнах, налагодження відносин з урядами Ф.Д. Рузвельта та У. Черчилля задля якомога швидшого закінчення війни.

Ключові слова: стратегія і тактика ІІІ Інтернаціоналу, дискурсивна модель, Комуністична партія США, Комуністична партія Великобританії, німецько-радянська війна, Антигітлерівська коаліція.

Ihor V. Rymar, PhD (History), Kyiv Scientific Research Forensic Center of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv.

THE BRITISH-AMERICAN DIRECTION IN THE STRATEGY OF THE THIRD INTERNATIONAL IN 1941-1943 (ON THE MATERIALS OF THE "DIARY" OF GEORGI DIMITROV)

Abstract. On the basis of diary entries of the Secretary General of the Third International G Dimitrov, documents of the Russian State Archive of Socio-Political History, and documents of Soviet foreign policy, the author analyzes the characteristic features of the discursive model of the strategy and tactics of the Third International in 1941-1943, especially its activities in the field of propaganda regarding the Communist Party of the USA and the Communist Party of Great Britain during the first period of the German-Soviet war of 1941-1945 and in the process of the formation of the Anti-Hitler coalition. The role of the CPUSA and CPGB in the process of consolidating democratic forces in the struggle against Germany and its allies, the features of their activities in the framework of the discursive model of the Third International of 1941-1943, are characterized. The place and significance of the CPUSA and CPGB in the context of the Comintern S strategy of providing comprehensive assistance to the USSR in the war with

Germany, the deployment of the partisan movement and the Resistance movement in occupied countries, and the establishment of relations with the governments of F. Roosevelt and W. Churchill for a quick end to the war. In the course of the study, the main areas of activity of the American and British Communist Parties, the preservation of distance in cooperation with national governments and especially the intelligence and counterintelligence bodies of the Allies during 1941-1943, were established. A separate place in G Dimitrov S recordings is occupied by the problem of opening a second front in Europe in 1942 and propaganda issues related, first of all, to the signing of the British- Soviet and American-Soviet agreements, the problems of their coverage in newspapers and on the radio. інтернаціонал пропаганда війна

Key words: strategy and tactics of the Third International, discursive model, Communist Party of the USA, Communist Party of the Great Britain, German-Soviet war, Allies of World War II.

Діяльність Комуністичного Інтернаціоналу (ІІІ Інтернаціоналу, Комінтерну) протягом 22 червня 1941 р. - 10 червня 1943 р. все ще залишається малодослідженим періодом в історії міжнародного робітничого руху. Не зважаючи на багаточисельну джерельну базу, що стала доступною після 1991 р. та сприяла "реконструкції досвіду комунізму <...> між Російською революцією та Другою світовою війною" [11, с. 177].

Серед значного масиву документів та джерел особового походження, пов'язаних з діяльністю ІІІ Інтернаціоналу, варто виокремити щоденникові записи генерального секретаря Комінтерну Георгія Димитрова. Вони є унікальним джерело, своєрідною "бесідою зі Сталіним" [9, с. xxx], "звітом про життя міжнародного революційного бюрократа" [8], "вікном у закулісся", де приймалася значна частина важливих та доленосних рішень, "протиставлення глобальності комунізму та його вбогості" [15, с. 29].

Разом з тим, аналіз щоденника Г. Димитрова розкриває важливі аспекти механізму прийняття рішень як на рівні ЦК ВКП(б), так і секретарів Комінтерну та окремих партій, процес обговорення та погодження директив, роль Й. Сталіна та окремих представників ЦК ВКП(б) в даному процесі, взаємодію Комінтерну з апаратом партії-держави СРСР тощо. Залишаючись досить фрагментарним джерелом, записи Г. Димитрова все ж є важливими та незамінними у дослідженні як історії ІІІ Інтернаціоналу, так і окремих комуністичних партій.

Одним з таких аспектів, які знаходимо при вивченні щоденника Г. Димитрова, є взаємодія Комінтерну з Комуністичною партією США(КП США) та

Комуністичною партією Великобританії(КПВ) в контексті розгортання німецько-радянської війни та утворення Антигітлерівської коаліції протягом 1941-1943 рр.

Історіографія проблеми є досить широкою, однак розглядає переважно проблеми формування та діяльності "Великої трійки" в рамках Антигітлерівської коаліції. Проте, варто вказати на ряд досліджень, котрі звертаються до аналізу щоденникових записів Г. Димитрова (І. Банак [9], Е. Епплбаум [8], С. Коткін [15]), проблем історії американської (Х. Клер [14], Дж. Хейнс [13], К. Гіні [12]) та британської (Е. Торп [17]) компартій, першого етапу Другої світової війни та передумов німецько-радянської війни (Д. Прайс-Джонс [16]), діяльності Комінтерну (Ф. Фірсов [6], [7]) тощо.

Джерельна база представлена щоденниковими записами Г. Димитрова [9], збірниками документів Російського державного архіву соціально-політичної історії(РДАСПІ) [2], [3], документами зовнішньої політики СРСР [1], законодавчими актами США [18] тощо.

Аналізуючи щоденникові записи генсека Комінтерну стає зрозумілим, що вже з першого дня війни Комінтерн активно залучається до боротьби з метою максимально допомогти СРСР у війні та мобілізації компартій окупованих країн Європи на боротьбу з нацистською Німеччиною та її союзниками. Значна частина записів, пов'язаних з КП США та КПВ відноситься до 1941-1942 рр. Відсутність уваги до цих партій протягом першої половини 1943 р. можна пояснити активізацією роботи Комінтерну в області пропаганди та посилення партизанського руху в Європі після перемоги під Сталінградом. З іншого боку, в травні 1943 р. радянським керівництвом було ініційовано процес ліквідації ІІІ Інтернаціоналу, як міжнародної організації робітничого руху.

Не зважаючи на це, записи у щоденнику Г. Димитрова дозволяють розширити та доповнити наше розуміння місця та ролі Комінтерну, КП США та КПВ у відносинах всередині "Великої трійки" протягом надзвичайно складного та суперечливого періоду 1941-1943 рр., виявити характер впливу та взаємодії Комінтерну з цими партіями в рамках дискурсивної моделі 1941-1943 рр. тощо.

О 7:00 22 червня 1941 р. Г. Димитрова терміново викликали в Кремль, де він дізнався про початок війни. За словами генсека Комінтерну, Й. Сталін зустрів його "спокійним, рішучим та впевненим". Не зважаючи на численні попередження про підготовку Німеччини до нападу на СРСР [14], які сприймалися радше як дезінформація [16] або ж не сприймалися зовсім(травневі повідомлення Й. Тіто [2, с. 536-537] та ін.), вождя сильно обурило те, що Німеччина та її союзники здійснили напад "не висуваючи жодних претензій, не вимагаючи жодних переговорів, напали підло, як розбійники<...>Тільки комуністи можуть перемогти фашистів". Майже одразу Й. Сталін дав вказівки щодо роботи ІІІ Інтернаціоналу: "Комінтерн поки не повинен виступати відкрито. Партії на місцях розгортають рух на захист СРСР. Не піднімати питання про соціалістичну революцію. Рад[янський] народ веде вітчизняну війну проти фашистської Німеччини. Ставиться питання про розгром фашизму, що поневолив ряд народів та прагне поневолити інші народи" [10, с. 166-167]. Дані вказівки лягли в основу нової дискурсивної моделі Комінтерну, визначили основи комінтернівської стратегії і тактики(допомога СРСР у війні проти Німеччині є безпосередньої метою, тоді як антифашистська риторика виступає основою та засобом для консолідації сил, що протистоять Німеччині та її союзникам) [4, с. 217-218].

Після повернення від Й. Сталіна Г. Димитров зібрав екстрене засідання Секретаріату Виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу(ВККІ) в ході якого було вироблено нову модель стратегії, як основу для подальших дій. При цьому Г. Димитров наголосив: "Все, що допомагає Радянському Союзу та прискорює розгром фашизму, є вирішальним в наших діях. Інтерес всіх народів - це поразка німецького фашизму".

Після засідання були вироблені та відправлені відповідні директиви компартіям європейських країн, Китаю, США та Британії. Незважаючи на варіювання змісту повідомлень, що випливає з особливостей ситуації, у яких знаходилися компартій, акцентувалося на наступних тезах: віроломний напад Німеччини на СРСР є ударом не тільки проти країни соціалізму, але і проти свободи та незалежності всіх народів; захист Радянського Союзу є одночасно захистом народів окупованих Німеччиною країн. Комінтерн рішуче закликав компартії зробити все можливе задля підтримки СРСР у його справедливій війні; створити інтернаціональний фронт боротьби проти німецького фашизму. "Враховуйте, що на даному етапі питання ставиться про захист народів проти фашистського поневолення, а не про соціалістичну революцію" [3, с. 97].

На відміну від попередніх періодів діяльності Комінтерну, однією з відмінних рис моделі стало те, що війна, яку вів СРСР проти Німеччини та її союзників стала основною складовою частиною боротьби з агресією та фашизмом в цілому, яку зобов'язані вести всі демократичні країни та сили руху Опору в окупованих країнах. Це пояснює характер директив Комінтерну, в яких комуністів закликали зайняти активну позицію в русі Опору та орієнтували на максимальне сприяння зусиллям держав Антигітлерівської коаліції у війні з державами Осі, що в цілому відображало загальні цілі антифашистської боротьби [7, с. 348].

Окрім цього, внаслідок вироблення нової моделі ІІІ Інтернаціоналу стала можливою еволюція національних комуністичних партій в активних учасників руху Опору в Європі. Це дозволило їм стати, на думку російського історика Ф. Фірсова, "дійсно масовими партіями" [6], що надалі матиме велике значення для розвитку компартій у повоєнній Європі.

Разом з цим у повідомленнях, направлених Комінтерном у Нью-Йорк та Лондон, все ще була відчутною недовіра до кабінетів Ф.Д. Рузвельта та У. Черчилля. Цим пояснюється той факт, що ВККІ попередив керівництво цих компартії стосовно намірів нацистської Німеччини досягти домовленостей з англійськими та американськими реакціонерами, які б зашкодили життєво важливим інтересам їхніх народів. Керівництво ІІІ Інтернаціоналу ретельно спостерігало за всіма заявами компартій, виступаючи з різкою критикою за найменший їхніх відступ від директив. Занепокоєний декларацією англійської компартії, Секретаріат ВККІ 24 червня відправив повідомлення, з метою виправити допущені ЦК КПВ помилки: "По-перше, не варто зображати віроломний напад німецького фашизму на СРСР як війну між двома системами - капіталістичною та соціалістичною.<...>По-друге, потрібно враховувати, що продовження Англією війни проти Німеччини є підтримкою справедливої війни радянського народу, тому неправомірні ваші нападки на Черчилля після його останнього виступу. Головна спрямованість ваших виступів<...>проти капітулянтських антирадянських елементів" [10, с. 168]. Такі ж повідомлення були відправлені й іншим компартіям, які припустилися подібних помилок, про що було поінформовано Й. Сталіна та В. Молотова 25 червня 1941 р. [10, с. 168]. Як зазначає британський дослідник Е. Торп, тепер генсек КПВ Г. Полліт отримав можливість "знищити фашистських виродків раз і назавжди", цим самим утвердивши партійну лінію на наступні декілька роки [17, с. 22].

26 червня було дано додаткові інструкції компартії США, у яких наголошувалося на "корінній зміні характеру війни", що вимагало змінити тактику компартій, а також необхідності підтримувати зусилля американського уряду, що "дозволить англо-американському блоку продовжувати боротьбу з фашистською Німеччиною". Разом з цим, компартії давалася вказівка зберігати політичну незалежність від уряду та виступати проти "прогітлерівських елементів американської буржуазії та всіх, хто допомагає німецькому фашизму під виглядом пацифізму та ізоляціонізму, виступає проти допомоги Радянському Союзу". Відтепер КП США зобов'язувалася підтримувати "практично всю внутрішню політику президента Рузвельта" [12, с. 175]. Аналогічне повідомлення було відправлено компартії Британії наступного дня, 27 червня [10, с. 169].

Варто зазначити, що дані вказівки, направлені після ліквідації зі сторони компартії США "органічної приналежності до Комуністичного Інтернаціоналу" в листопаді 1940 р. внаслідок прийняття Акту Вурхіса [18] в жовтні того ж року та підтвердженої Секретаріатом ВККІ в грудні 1940 р. [4, с. 148-149], зайвий раз доводять вимушеність та симулятивність подібного кроку з боку керівництва КП США.

Протягом перших місяців війни керівництво Комінтерну, намагаючись діяти у тісній співпраці з Народним комісаріатом зовнішніх справ(НКЗС) пропонувало домагатися розгортання кампанії профспілкових та громадських організацій окремих країн з метою створення єдиного фронту боротьби СРСР, США, Великобританії та інших країн проти Третього Рейху та його союзників. У даному контексті ВККІ запропонував ідею звернення радянських профспілок до генеральної ради британських тред-юніонів з пропозицією створення англо- російського профспілкового комітету, який "міг би слугувати об'єднавчим центром робітничого руху всіх країн, в тому числі і американських профспілок, проти фашистської Німеччини та на підтримку справедливої вітчизняної війни радянського народу" [3, с. 109-112]. Ці та інші пропозиції обговорювалися під час бесіди В. Молотова з Г. Димитровим та Д. Мануїльським 6 липня 1941 р. та в цілому були прийняті, окрім ініціативи створення англо-російського профспілкового комітету. На думку В. Молотова, подібна акція була несвоєчасною та поспішною, могла викликати непотрібні підозри британського уряду [10, с. 174]. Зі свого боку, НКЗС через посла СРСР у Лондоні І. Майського оголосив англійському уряду, що СРСР підтримує відновлення Чехословаччини, Югославії та Польщі в національних кордонах, створення їхніх національних центрів та відповідних національних легіонів на території СРСР [1, с. 107], що, за словами радянського посла, "справило сильне враження" [1, с. 111] на міністра іноземних справ уряду Об'єднаного Королівства Е. Ідена.

Наступного дня була відправлена загальна директива в Нью-Йорк(для США, Канади, країн Латинської Америки) та Лондон. Керівництво Комінтерну наголошувало на необхідності проведення кампанії зі створення єдиного фронту держав проти гітлеризму (в першу чергу СРСР, Англії та Америки), а також поєднанні політики національного фронту з діями по дезорганізації тилу противника та партизанським рухом(вірогідно в країнах, окупованих Німеччиною) [10, с. 175-176].

У неділю, 13 липня 1941 р. Г. Димитров отримав звіт про укладення домовленостей між СРСР та Британією (Угода про спільні дії уряду Союзу РСР та уряду Його Величності в Об'єднаному Королівстві у війні проти Німеччини від 12 липня 1941 р. [1, с. 145-146]), що було важливим кроком у процесі формування Антигітлерівської коаліції. Того ж дня він мав розмову з В. Молотовим щодо протесту ісландських комуністів проти окупації Ісландії американцями, що, вочевидь, загрожувало радянсько-американським відносинам. У Комінтерні дали пояснення щодо акції та відправили повідомлення для КПВ з вказівкою виправити становище ісландських комуністів [10, с. 179].

Разом з реалізацією стратегії, спрямованої на утворення єдиного фронту у війні з державами Осі, Комінтерн звертав окрему увагу на діаспорні меншини, що проживали на території США. 25 липня 1941 р. в Нью-Йорк було відправлено повідомлення у зв'язку з відсутністю будь-яких дій зі сторони американських угорців та болгар на підтримку СРСР у війні [10, с. 179].

Протягом серпня-вересня 1941 р. у щоденнику відсутні згадки про повідомлення чи директиви компартіям США та Великобританії. В полі зору генсека Комінтерну перебували події на фронті та діяльність європейських компартій. Черговий запис датується 9 жовтня 1941 р. у зв'язку зі звітом посла СРСР у США К. Уманського. В цілому позитивний для радянської сторони(не зважаючи на затягування вступу США у війну до 1942 р., Штати все таки будуть допомагати СРСР), у звіті аналізуються особливості впливу пропаганди на американське суспільство через кінематограф, радіо та пресу, а також тактичні проблеми КП США(в першу чергу - поєднання позиції національної оборони та захисту робітників від домагань капіталістів) тощо [10, с. 195-196]. Цей запис варто розцінювати як маркер, що характеризує важливість Сполучених Штатів для СРСР, з однієї сторони, та успішної діяльності КП США для Комінтерну та СРСР, з іншої.

2 листопада 1941 р. Г. Димитров занотовує у щоденнику текст директиви, відправленої європейським компартіям, в Китай, Лондон та США. Основний акцент зміщується в сторону тимчасовості німецьких успіхів на фронті, складнощів, з якими зіткнувся А. Гітлер, подальшому розгортанні та поширені партизанської війни та руху Опору в німецькому тилу. Не зважаючи на переїзд частини радянського уряду та Комінтерну з Москви в Куйбишев та Уфу, директива випромінює впевненість у безумовній перемозі радянської армії та антигітлерівського фронту СРСР, Британії, Сполучених Штатів і всіх демократичних сил, що протистоять державам Осі та закінчується рішучим закликом підтримати військові зусилля СРСР, розгортати більш активну партизанську боротьбу на окупованих територіях тощо [10, с. 202-203].

Як засвідчують записи у щоденнику Г. Димитрова, протягом 1942 р., основні зусилля Комінтерну та компартій були спрямовані на укріплення коаліції, при одночасному уникненні поглиблення співпраці комуністичних партій з розвідувальними органами Британії та США. Керівництво ІІІ Інтернаціоналу докладало значних зусиль у сфері пропаганди, що було викликано укладенням радянсько-британської та радянсько-американської угод, які заклали підвалини Антигітлерівської коаліції. Разом з тим, керівництво ІІІ Інтернаціоналу досить часто обмежувало можливість маневру компартій у співпраці з національними урядами.

Протягом зими 1942 р. у записах Г. Димитрова лише двічі згадано про США та Британію. Вперше - 26 січня у зв'язку з повторним зверненням угорського комуніста М. Ракоші до генсека Комінтерну з пропозицією призначити його в США для роботи серед угорської діаспори. Як і в попередній раз, Г. Димитров йому відмовляє та занотовує "Неможливо!" [10, с. 207]. Вдруге - 12 лютого. Під час зустрічі з Д. Мануїльським, людиною Й. Сталіна в Комінтерні, між ними відбувся обмін думками щодо підозрілих аспектів британської радіопропаганди. Як очевидно із запису, в керівництві Комінтерну все ще не довіряють союзникам по Антигітлерівській коаліції: "Вони не будуть готуватися до капітуляції чи компромісу з Гітлером? Маємо бути насторожі!" [10, с. 208].

Активізація інтересу до КП США та КПВ відбувається наприкінці весни 1942 р. 5 травня Г. Димитров повідомив Й. Сталіна що один з лідерів Лейбористської партії, Г. Ласкі, виступає з пропозицією об'єднання міжнародного робітничого руху. Ідея була підтримана ІІ Інтернаціоналом, представниками соціалістичних партій окупованих країн, які знаходилися в Лондоні та винесена на обговорення в рамках майбутньої конференції Лейбористської партії. На прохання Г. Полліта дати інструкції стосовно позиції, яку слід зайняти напередодні національної конференції компартії, Г. Димитров відповів, що вважає дану ідею підозрілою, "не доцільною та контрпродуктивною", про що пізніше писав В. Молотову та Й. Сталіну. Генсек Комінтерну вважав за необхідне вказати очільнику КПВ, що він та ЦК "ні в якому разі не повинні займатися цим питання". Позицію Г. Димитрова підтримав Й. Сталін [10, с. 214-215].

20 травня Г. Димитров отримав нове повідомлення від Г. Полліта. Лідеру КПВ пропонують підтримати кандидатуру "незалежного" кандидата, депутата- консерватора та одного з членів кабінету У. Черчилля В. Бівербрука та виступити спільно проти У. Черчилля. Г. Полліт відмовився.

Наступного дня керівництво ІІІ Інтернаціоналу надсилає відповідь Г. Полліту. Комінтерн рекомендує підтримати діючий уряд У. Черчилля в його зусиллях, спрямованих на укріплення союзу з СРСР проти Гітлера та мобілізацію ресурсів англійського народу проти Німеччини; не висувати власних кандидатів на виборах та підтримати тих, хто виступає за тісний союз з СРСР та активне ведення війни до повного розгрому гітлеризму, а також використати виборчу кампанію для популяризації власних гасел [10, с. 217-218].

Через кілька днів, 25 травня, Г. Димитров отримав повідомлення про становище англійської компартії від спеціаліста НКВС з англо-саксонських країн Г. Овакімяна. У своєму повідомленні співробітник НКВС припускав, що англійська розвідка використовує генсека КПВ, щоб проникнути в партію. Однак йому невідомо чи це відбувається за сприяння Г. Полліта або через відсутність достатньої пильності. Окрім цього, він повідомив Г. Димитрова про співпрацю між НКВС та британською розвідкою в перевезенні людей за лінію фронту [10, с. 219].

Страх проникнення в партійні ряди іноземних агентів та шпигунів для комуністів був досить болючою та, в певному сенсі, маніакальною проблемою. Особливо враховуючи наслідки Великого терору 1936-1938 рр. Однак, можна припустити іншу причину. За декілька днів до повідомлення Г. Овакімяна, 13 травня, генсек Комінтерну отримав повідомлення від компартії США, в якому пропонувалося співпрацювати з американською та британською розвідками в підготовці груп колишніх інтербригадівців для підривної роботи в німецькому тилу. Дії керівництва компартії США, яке очолював Ф. Уолдрон(Т. Райян)(генсек КП США Е. Браудер в цей час перебував у в'язниці - Авт.), яке брало участь у переговорах з головою розвідувальної служби США У. Донованом щодо залучення італійських та німецьких антифашистів для підготовки пропагандистських матеріалів та радіопередач, керівник зовнішньої розвідки СРСР П. Фітін розцінив, як політичну помилку. Це могло загрожувати проникненням агентів американської розвідки в компартію та призвести до її дискредитації з подальшою забороною.

Так само були розцінені пропозиції Ф. Уолдрона погодитися на використання американською розвідкою членів партії призивного віку для служби в "командос" та дії колишнього командира інтербригади ім. А. Лінкольна М. Вульфа, який займався відбором та навчанням для розвідки союзників ветеранів війни в Іспанії [13, с. 260-263]. ВККІ дав негайну вказівку в Нью Йорк призупинити діяльність М. Вульфа та інших представників лівих організацій в цьому напрямку [10, с. 216].

Так чи інакше, страх перед проникненням агентів розвідки союзників у компартій залишався. Як підтвердження - запис у щоденнику Г. Димитрова від 21 вересня 1942 р. Цього дня він відправив директиву генсеку данської компартії А. Ларсену. Керівник Комінтерну рекомендував зберігати обережність у контактах з британцями та підтримувати зв'язок з ними виключно через третіх осіб. У документі рекомендувалося зберігати максимальну незалежність від британців та остерігатися шпигунів, які здатні "привнести небезпечний розкол до ваших лав" [10, с. 243-244].

Улітку 1942 р. головною темою у щоденникових записах Г. Димитрова була проблема відкриття другого фронту в Європі. У записах від 29 липня, 11 та 12 серпня 1942 р. присутня прихована недовіра до союзників. Г. Димитров постійно отримує інформацію, що у 1942 р. другому фронту не бути. "Англійці та американці, очевидно, мають намір вести війну проти Гітлера, але вони хочуть робити це нашими руками", "...в Адміралтействі та в інших англійських організаціях є вороги, які хочуть зруйнувати допомогу для нас"(щодо питання скорочення англо-американської допомоги)(29 липня 1942 р.) [10, с. 233]; ".[британський] уряд не має наміру відкривати другий фронт"(зашифроване повідомлення Г. Полліта від 9 серпня 1942 р., передане Г. Димитрову П. Фітіним)(11 серпня 1942 р.) [10, с. 234-235]; "Американський кореспондент Паркер сказав<.>що відносини між Радянським Союзом та Англією дуже натягнуті через проблеми другого фронту. Англійці не хочуть відкривати другий фронт в цьому році"(з розмови між Г. Димитровим та американською кореспонденткою Д. Росс)(12 серпня 1942 р.) [10, с. 236]. Разом з тим, у повідомленні Г. Полліта від 9 серпня вказувалося, що в Британії розгорнулася широка кампанія на підтримку СРСР та відкриття другого фронту в 1942 р. через страх, що його відсутність залишить СРСР один на один у боротьбі з Німеччиною. Лідер КПВ висловлює припущення, що назріває "гостра політична криза<.>якщо не буде відкрито другий фронт" [10, с. 235], що дозволяє припустити значний тиск на військовий кабінет У. Черчилля з боку британського суспільства.

Однак уже восени проблема другого фронту зникає зі щоденника. На святковому зібранні в Кремлі 6 листопада 1942 р. Й. Сталіна висловив впевненість, що між двох коаліцій, італо-німецької та англо-радянсько-американської, перемога останньої гарантована [10, с. 246]. Окрім цього, проблема другого фронту тимчасово відходить на другий план у зв'язку з окупацією німцями території Віші та висадкою англо-американських сил у Французькому Марокко та Алжирі 8 листопада 1942 р. під командуванням генерала Д. Ейзенхауера(операція "Факел").

Під час засідання Секретаріату ВККІ 11 листопада 1942 р. Г. Димитров наголошував, що події у Північній Африці "полегшують та прискорюють відкриття другого фронту на континентів.,>ми знаходимося напередодні вирішального перелому у війні" [10, c. 247].

Разом з тим, протягом червня 1942 р. у Комінтерні розглядалося питання висвітлення радянсько-англійської угоди та радянсько-американських домовленостей по радіо та серед політпрацівників. З цією метою 12 червня було організовано конференцію секретарів ВККІ за участі керівників радіоредакцій та політпрацівників, а 20 червня - засідання Секретаріату ВККІ з керівниками радіостанцій та політпрацівниками.

Під час конференції 12 червня було охарактеризовано значення радянсько- англійської угоди та радянсько-американських домовленостей і вказано, що вони виступають "потужною зброєю в боротьбі проти гітлерівської банди та її спільників, а також проти п'ятої колони та антирадянських елементів в Америці та Англії". Договори розцінювалися, як "потужний стимул для подальшого об'єднання антигітлерівських сил по всьому світу" [10, c. 224-225].

Однак, уже під час засідання Секретаріату ВККІ 20 червня директорам дано розпорядження проводити більш агресивну пропагандистську роботу. Відкриття другого фронту пов'язувалося з розширенням європейського руху Опору, а 1942 р. розцінювався як "рік перемоги". Проте, початок німецького наступу на Сталінград змусив Комінтерн змінити риторику. Таким чином, як свідчать записи, акцент змістився із союзницьких домовленостей в бік пропаганди, проблеми другого фронту та закінчення війни у 1942 р.

Протягом першої половини 1943 р. Комінтерн займався розгортанням активної пропаганди після перемоги радянський військ під Сталінградом, а також питаннями розпуском ІІІ Інтернаціоналу, що найвірогідніше, стало причиною зникнення інформації про КП США та КПВ зі щоденника.

Таким чином, на основі аналізу доступних джерел інформації можна стверджувати, що протягом 1941-1943 рр. діяльність Комінтерну і компартій США та Великобританії носила конструктивний характер, що випливало з необхідності утворення стійкого союзу СРСР, США та Британії у боротьбі проти спільного ворога, а також необхідності забезпечити максимальну допомогу СРСР у війні.

Відчуваючи певну недовіру до союзників та страх проникнення іноземних агентів, КП США та КПВ за допомоги Комінтерну все ж змогли виробити відносно успішну стратегію взаємодії з національними урядами, що сприяло формуванню Антигітлерівської коаліції, популяризації комуністичних ідей у США та Британії під час та після війни, рупором яких вони виступали.

Г. Димитров та більшість функціонерів ІІІ Інтернаціоналу продовжували працювати у Відділі міжнародної інформації при ЦК ВКП(б)(спадкоємець Комінтерну). Однак щоденникові записи за 1944-1945 рр. були присвячені проблемам компартій країн Східної та Центральної Європи, які по закінченню війни були перетворені на свого роду "зовнішню імперію" СРСР та у вигляді країн "народної демократії" відійшли до радянської сфери впливу.

Список використаних джерел та літератури

1. Документы внешней политики. 22 июня 1941 - 1 января 1942. Т. XXIV [под. ред. Е.П. Гусарова и др.]. - М.: Международные отношения, 2000. - 632 с.

2. Коминтерн и вторая мировая война Ч.1 :До 22 июня 1941 г. [сост., авт. вступ.ст. и коммент. Н.С. Лебедева, М.М. Наринский; отв.ред. К.М. Андерсон, А.О. Чубарьян]. - М.: Памятники исторической мысли, 1994. - 554 с.

3. Коминтерн и вторая мировая война Ч.2: После 22 июня 1941 г. [сост., авт. вступ.ст. и коммент. Н.С. Лебедева, М.М. Наринский; отв.ред. К.М. Андерсон, А.О. Чубарьян]. - М.: Памятники исторической мысли, 1998. - 597 с.

4. Римар І. В. Вплив позиції Й. Сталіна на формування тактико - стратегічних моделей ІІІ Інтернаціоналу (1935-1943 рр.). / І.В. Римар // Вісник аграрної історії: науковий журнал. - 2018. - Вип. 23-24. - С. 208-226

5. Римар І. В. ІІІ Інтернаціонал та Комуністична партія США: політика та взаємовідносини (серпень 1939 - червень 1941 року). / І.В. Римар // Американська історія та політика: науковий журнал. - 2018. - №5. - С. 140-152

6. Фирсов Ф.И. Коминтерн после 22 июня 1941. [Електронний ресурс] / Ф.И. Фирсов // - Режим доступу: https://echo.msk.ru/programs/victory/510571-echo.html

7. Фирсов Ф.И. Секреты Коммунистического Интернационала. Шифропереписка. / Ф.И Фирсов. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН); Фонд "Президентский центр Б.Н. Ельцина", 2011. - 519 с.

8. Applebaum A. The daily life of a revolutionary. [Електронний ресурс] / A. Applebaum // The Telegraph. - 2003. - Режим доступу: https://www.telegraph.co.uk/culture/books/3599744/The- daily-life-of-a-revolutionary.html

9. Banac I. Introduction Georgi Dimitrov and His Diary: The Rise and Decline of the Lion of Leipzig / I. Banac // The Diary of Georgi Dimitrov. 1933-1949. / I. Banac - Yale University Press: New Haven and London, 2003. - Р. xv-xlviii.

10. Banac I. The Diary of Georgi Dimitrov. 1933-1949. / I. Banac, ed. - Yale University Press: New Haven and London, 2003. - 497 p.

11. Barrett J.A. The History of American Communism and Our Understanding of Stalinism. / J.A. Barrett // American Communist History. - 2003. - Vol. 2. - Р. 175-182.

12. Geaney K. The World of American Communism: Ups and Downs 1918-1945. / K. Geaney // West Bohemian Historical Review - 2014. - № 2. - Р. 163-178

13. Klehr H. The Secret World of American Communism. / Klehr, H., Haynes J., Firsov F. - Yale University Press: New Haven and London, 1995. - 380 p.

14. Klehr H. Whiplash: Communists Worldwide Scrambled to Adjust to the Pact. [Електронний ресурс]. / H. Klehr // Law & Liberty. - 2019. - Режим доступу: https://www.lawliberty.org/liberty- forum/whiplash-communists-worldwide-scrambled-to-adjust-to-the-pact/

15. Kotkin S. A Conspiracy So Immense. / S. Kotkin // The New Republic - 2006. - p. 28-34

16. Pryce-Jones D. A Devils' Alliance and a Civilizational Failure. [Електронний ресурс]. / D. Pryce-Jones // Law & Liberty. - 2019. - Режим доступу: https://www.lawliberty.org/liberty-forum/a- devils-alliance-and-a-civilizational-failure/

17. Thorpe A. British Communists and Anglo-French Relations, 1914-1945. [Електронний ресурс]. / A. Thorpe // - 2006. - Режим доступу: https://ore.exeter.ac.uk/repository/bitstream/handle/10036/18793/Rouen%20Paper.pdf?sequence=1&isAll owed=y

18. 18 USC 2386: Registration of certain organizations. United States Code, Title 18 Part I Chapter 115. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://uscode.house.gov/view.xhtml?req=granuleid:USCprelim-title18- section2386&num=0&edition=prelim

References:

1. Gusarova, E.P. et al., (Eds.). (2000) Dokumentyi vneshney politiki. 22 iyunya 1941 - 1 yanvarya 1942. T. XXIV. Moskva: Mezhdunarodnyie otnosheniya.

2. Anderson, K.M., Chubaryan, A.O. (Eds.). (1994) Komintern i vtoraya mirovaya voyna Ch.1:Do 22 iyunya 1941 g. Moskva: Pamyatniki istoricheskoy myisli.

3. Anderson, K.M., Chubaryan, A.O. (Eds.) (1998) Komintern i vtoraya mirovaya voyna Ch.2: Posle 22 iyunya 1941 g. Moskva: Pamyatniki istoricheskoy myisli.

4. Rymar, I. V. (2018) Vplyv pozytsii Y. Stalina na formuvannia taktyko - stratehichnykh modelei III Internatsionalu (1935-1943 rr.). Visnyk ahrarnoi istorii: naukovyi zhurnal, 23-24, 208-226

5. Rymar, I. V. (2018) III International ta Komunistychna partiya SShA: polityka ta vzayemovidnosyny (serpen" 1939 - cherven" 1941 roku). Amerykans"ka istoriya ta polityka: naukovyj zhurnal, 5, 140-152

6. Firsov, F. (2008, April). Komintern posle 22 iyunya 1941. Radio Eho Moskvyi. Retrieved from https://echo.msk.ru/programs/victory/510571 -echo.html

7. Firsov, F. (2011) Sekretyi Kommunisticheskogo Internatsionala. Shifroperepiska. Moskva: Rossiyskaya politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN).

8. Applebaum, A. (2003, July) The daily life of a revolutionary. The Telegraph. Retrieved from https://www.telegraph.co.uk/culture/books/3599744/The-daily-life-of-a-revolutionary.html

9. Banac, I. (2003) Introduction. Georgi Dimitrov and His Diary: The Rise and Decline of the Lion of Leipzig (p. xv-xlviii.) Yale University Press: New Haven and London.

10. Banac I. (2003) The Diary of Georgi Dimitrov. 1933-1949. Yale University Press: New Haven and London.

11. Barrett, J.A. (2003) The History of American Communism and Our Understanding of Stalinism. American Communist History, 2(2), 175-182.

12. Geaney, K. (2014) The World of American Communism: Ups and Downs 1918-1945. West Bohemian Historical Review, 2, 163-178.

13. Klehr, H., Haynes J., Firsov F. (1995) The Secret World of American Communism. Yale University Press: New Haven and London.

14. Klehr, H. (2019) Whiplash: Communists Worldwide Scrambled to Adjust to the Pact. Law & Liberty. Retrieved from https://www.lawliberty.org/liberty-forum/whiplash-communists-worldwide- scrambled-to-adjust-to-the-pact/

15. Kotkin, S. A (2006) Conspiracy So Immense. The New Republic, 28-34

16. Pryce-Jones, D. (2019) A Devils' Alliance and a Civilizational Failure. Law & Liberty. Retrieved from https://www.lawliberty.org/liberty-forum/a-devils-alliance-and-a-civilizational-failure/

17. Thorpe, A. (2006) British Communists and Anglo-French Relations, 19141945. Retrieved from https://ore.exeter.ac.uk/repository/bitstream/handle/10036/18793/Rouen%20Paper.pdf?sequence=1&isAll owed=y

18. 18 USC 2386: Registration of certain organizations. United States Code, Title 18 Part I Chapter 115. Retrieved from http://uscode.house.gov/view.xhtml?req=granuleid:USCprelim-title18- section2386&num=0&edition=prelim

Размещено на Allbest.ru