Історіографія вивчення жіночих міфологічних образів

жінка релігія ґендерний берегиня

Актуальність. Роль жінки в соціумі здавна є конфліктогенним чинником. Питання рівності та якості морального ставлення до жіночої статі, що обумовлено історичним свідоцтвом, стає, як ніколи, актуальним, якщо враховувати стрімкий цивілізаційний прогрес і маніфестацію свободи.

Питання ґендерного характеру неодноразово висвітлювались у різноманітних наукових дослідженнях. Фундаментальні дослідження цієї проблематики провели зарубіжні науковці. Еволюція положення жінки на різних етапах розвитку соціуму та релігії, зокрема і християнства, докладно подається в книзі Сімони де Бовуар "Друга стать", а також у тритомному виданні доктора Г. Плосса "Жінка". Ґрунтовні ґендерні дослідження релігії висвітлено такими вченими, як Д. Пласков, Ж. Гранд, К. Кріст, М. Гімбутас, М. Делі та іншим теоретиками.

Вітчизняні вчені також порушували це питання у своїх творах, насамперед прагнучи об'єктивно оцінити точки перетинання ґендеру та релігії.

Мета статті - це аналіз наукової літератури, статей, довідників, джерел щодо становлення історіографії, вивчення жіночих міфологічних образів, розгляданні проблем осмислення ролі жінки в сім'ї, релігії та суспільстві.

Методи дослідження. Для виконання сформульованих у дослідженні завдань було використано комплекс взаємопов'язаних методів дослідження: теоретичні, порівняння, систематизація, узагальнення; історично-фемінологічного та ґендерного аналізу з метою аналізу та оцінювання історичних подій і явищ минулого.

Викладення основного матеріалу. Вітчизняна історія про участь жінок у суспільному житті зумовлює переосмислення проблеми взаємин статей, їх співвідношення, особливості та форми соціальної організації, взаємин жінок і чоловіків у суспільстві.

Науково-творчий доробок М. Драгоманова свідчить про те, що вчений розглядав поширені в різних релігіях, зокрема православ'ї, погляди на жінку як такі, що спрямовувалися на її психологічне та фізичне підкорення чоловікові. Ученого цікавили природа стереотипного уявлення про жінку як утілення гріховності, проблеми жіночої національної ідентифікації. На ґрунті пісенного фольклору М. Драгоманов презентував біполярну палітру жіночих образів, у якій відомі героїні могли виступати своєрідним уособленням жіночого вибору. Дослідник уважав, що для українського народу подібний вибір утілювався в образах Марусі Богуславки і Роксолани [1].

У праці О. Єфименко "Народні юридичні погляди на шлюб" аналізувалося народне ставлення до шлюбу, передусім як до громадянського акту. Дослідниця доводила, що реалії народного життя мали розбіжності із церковними канонами, насправді видаючись різноманітнішими, що свідчило про гнучке ставлення селян до справ одруження та розлучення. У своїх працях О. Єфименко дослідила історію шлюбу та процес проникнення церковних впливів. Зважаючи на отримані дані, вона дійшла висновку, що формальне шлюбне право формувалося під впливом греко-римської законодавчої традиції, у якій на початку переважали винятково світські елементи.

Відповідно висвітлені ці проблеми були в дослідженні Ю. Сіцинського, де історик вибудував картину сімейних відносин, проаналізував феномен "цивільного шлюбу" і відповідного до нього "вільного" сімейного статусу жінки, причини довготривалого існування цього явища. Цивільний шлюб має свої особливості. Перша, можливо найсуттєвіша з них, - це відсутність формального укладання шлюбу, який підтверджувався би відповідним актом цивільного стану.

О. Кривоший на основі широкого кола історичних джерел досліджував масштаби впливу релігійного чинника на процес становлення образу жінки. Учений аналізував істотні відмінності, що існували між українцями та росіянами в інтерпретації та сприйнятті православних канонів, різні світоглядні орієнтири, зокрема у ставленні до жінки. Не тільки в узагальненому образі матері князів та козаків, вірних дружин, учасниць українських обрядових дійств, архетипу матері-землі як прообразу Богоматері, але й доводить її значущість в історії козацької доби жінка (матір, сестра, дружина козака), яка уособлює любов до рідної землі, душу України, завжди перебуває поряд із чоловіком [8, с. 33-43]. Наведені в дослідженні факти дають підстави вченому вважати, що "образ Богородиці в свідомості українського народу відігравав роль своєрідного духовного стержня, навколо якого виростала значна кількість релігійних, духовних та ідеологічних зв'язків, пов'язаних з наявністю жіночого чинника. Насичення ментальності народу ідеями та поглядами, що сформувалися під впливом дохристиянської релігійної традиції шанування жінки та християнського культу Богоматері, сприяло виробленню на українських землях своєрідної традиції ставлення до жінки та жінки-матері. На основі цієї традиції та під впливом цілого комплексу різнорідних взаємопроникних елементів відбулося становлення "світського" ідеалу української жінки" [7]. Національне уявлення про жінку-матір, що виявило себе у сакральній символіці, у культі та міфах про Богиню-Матір, Матір-Землю та Матір-Україну [9, с. 15-16].

Християнство, іудаїзм та іслам - це релігії, що сходять до загальної традиції, основу якої в давні часи заклав пророк Авраам. Авраамістична релігійна традиція почала домінувати у світі. Вона впливає на витлумачення різних суспільних проблем навіть іншими релігіями. Незважаючи на єдине ядро, яким уважається Одкровення, кожне з відгалужень має фундаментальні відмінності в поглядах на певне питання. І одним з таких суперечливих феноменів є питання про жінку, її природу та права. Тому проблема жіночого буття, релігійне питання про сутність жінки та її місця в релігійному житті є актуальним багато століть. Зважаючи на реалії сучасного світу, маніфестацію свободи, глобалізацію, постмодернізм і проголошений ним стан "після оргії", що перенасичений усебічними вадами, проблема жінки актуалізується як ніколи гостро.

Проблема осмислення ролі жінки в сім'ї, релігії та суспільстві, ставлення релігій до неї тривалий час залишалася білою плямою в релігієз- навчій науці. Еволюція становища жінки на різних етапах розвитку соціуму та релігії, зокрема і християнства, докладно подається в книзі Сімони де Бовуар "Друга стать", а також у тритомному виданні доктора Г. Плосса "Жінка". Ґрунтовні ґендерні дослідження релігії належать таким ученим, як Д. Пласков, Ж. Гранд, К. Кріст, М. Гмбутас, М. Делі та іншим теоретикам.

Вітчизняні вчені також порушували це питання в своїх творах, намагаюись об'єктивно оцінити точки перетину ґендеру та релігії. Дослідженням феномену жінки в релігії та суспільстві присвячені роботи Л. Погорілої , О. Кісь, А. Колодного, П. Ніколаюк, Н. Чухим, В. Мухтерем, З. Абдураімова, А.Черній, Л. Буряк, Н. Недзельської та інших.

Досліджуючи авраамістичні релігії, усі дослідники наголошують на численних, іноді гранично конфліктних позиціях, яких дотримуються у напрямах, незважаючи на загальний витік.

Питання про жінку є чи не найбільш суперечливим. Майже в кожному канонічному сповіданні авраамістичних релігій жінка сприймається істотою другорядною. Інколи їй приписують сатанинську природу спокусниці й заохочують гоніння чи суворе ставлення. Наприклад, в арабському світі жінка, до проповіді Мухаммеда, була створінням не зовсім людським, часто навіть товаром.

Н. Недзельська у праці "Проблема жінки в релігіях авраамістичної традиції" досліджує початкові принципи авраамістичних релігій у ставленні до жінки і, зокрема, те, як вони трансформувалися під впливом суспільних змін. У цій праці вчена аналізує ставлення християнської релігії до проблеми статі, її походження, взаємини між статями, що є визначальним для розуміння сутності жінки, а також з'ясовує ставлення в релігії до сім'ї та шлюбу як місця, де насамперед реалізується призначення жінки. У цій самій праці Н. Недзельська розкриває особливості вимог авраамістичних релігій до функціональної ролі жінки в суспільстві взагалі та в сім'ї зокрема [6].

Першим наріжним каменем є питання про створення людини. Н. Недзельська наголошує на тому, що в віросповідних системах релігій авраамістичних традицій відсутня єдина відповідь на питання, якої статі була перша людина. Дослідниця навіть додає ремарку про те, що британські вчені спробували довести, що Єва на 84 тисячі років старша за Адама [11].

Н. Недзельська визначає два підходи щодо розгляду цього питання. Канонічний підхід ґрунтується на тих біблійних рядках, де йдеться, що першою людиною був чоловік, а пізніше з його ребра була створена дружина. Однак існують аргументи проти, зокрема божественне благословення плодитися і розмножуватися, або ж акцентування на некоректному перекладі слова "ребро". Іудейські богослови вважають неправильним грецький переклад, яким користуються християни. З івриту "ребро" - це грань, бік, тому зведення тільки до одного анатомічного змісту хибне. "Дружина створена не з ребра, а з частини єдиного людини- людства. Вона є межею, стороною людства, яке вийшло з життєвої сутності Адама, тобто з першої людини" [11]. На цьому наголошують як іудейські, так і християнські богослови.

Зважаючи на Книгу Буття, богослови роблять висновок, що чоловік і жінка були створені водночас, одним тілом і душею. Перша людина тому була і чоловіком, і жінкою одночасно. Слово "Адам" у перекладі з давньоєврейської мови означає "людина". Воно не є власним ім'ям чоловіка і як ім'я зустрічається в Старому Завіті тільки тричі в Книзі Буття і один раз у Книзі Давида. У решті випадків Адам означає людину взагалі [11].

Для розуміння ґендерної проблеми авраамістичних релігій важливою є біблійна розповідь про гріхопадіння, що має безліч інтерпретацій. Саме з гріхопадінням релігії авраамістичних традицій пов'язують остаточне становлення особливостей статі, відносин між ними, їх прав та обов'язків. Адам двічі давав ім'я жінці. Уперше - після її творіння, удруге - після гріхопадіння. "Єва" - та, хто дає життя, тобто мати людей, життя.

Отже, спочатку жінка - помічниця, частина чоловіка, навіть власність, яка підпорядкована і підвладна йому, як тварина, потім вона - матір людей, усіх народжених, смертних, мати грішників і гріха [11].

Священні книги релігій авраамістичних традицій у міфах про творіння жінки і гріхопадіння фіксують накладення різних подій в історії людства одна на одну. Після гріхопадіння чоловіче і жіноче начала перейшли до іншого сприйняття, наповненого взаємною ворожнечею, конкуренцією, що триває донині.

У християнській традиції існують два протилежні твердження про правильне ставлення до жінки. З одного боку, є образ Божої Матері - їй поклоняються, ушановують, а також поважають жінок святих та великомучениць. Проте з іншого - жінка створена з ребра Адама і є втіленням потойбічних сил, першою грішницею, причиною падіння та винною у вигнанні з раю, спокусницею, нечистою та неповноцінною.

Роль жінки в християнстві визначалася здебільшого культурно-соціальними вимірами, її функції в релігійному житті постійно змінювалися. У зв'язку з інституціоналізацією церкви деякі з її функцій зникли. Релігійними образами та функціями жінки виявлялися: церковний лідер; учитель, провідник; пророк; удова; діва; супутниця чоловіка-служителя; мучениця [2].

На думку дослідника і богослова П. Євдокимова, висловлену в книзі "Жінка і порятунок світу", християнською відповіддю на проблему жінки є архетип Матері ("дружини, одягненої в Сонце" з Апокаліпсису), яка "в своїй суверенній і незалежній волі, на чому особливо наполягає православ'я, "народжує Божественну форму на землі і форму людську в небі". Жінка - це перше обожнене людське буття, у якому виконуються покликання людського роду і світу. Марія є "архетипом Королівського жіночого священства"" [3].

Іудейська віра не приймає християнської концепції первородного гріха та наполягає на початковій доброті творіння. Згідно з Торою, чоловік і жінка внутрішньо взаємопов'язані: тільки разом, у родині, доповнюючи одне одного, вони становлять цілісну істоту. Тому чоловік і жінка створені Богом для взаємного кохання і поваги. Однак рівність чоловіка і жінки перед Богом не означає їх рівності в релігійному житті. Їм призначено виконувати різні заповіді. Релігійні вимоги до жінки істотно м'якші, ніж до чоловіка. Різниця служіння знайшла відображення і в молитві. Чоловік щодня дякує Богові за те, що Він не створив його жінкою, жінка - саме за те, що створив її жінкою [б].

Про повагу до жінки в іудаїзмі свідчить те, що належність дитини до єврейства визначається не за батьківською, а за материнською лінією. Однак Танах подає і негативні приклади ставлення до жінки. В окремих фрагментах жінка розглядається як частина матеріальної власності чоловіка, поряд із житлом, рабами, худобою та іншими необхідними речами. У релігійному житті ортодоксальних іудеїв жінка вважається неповноцінною, тому синагоги розділені на жіночу і чоловічу частини. Також жінка не може бути священнослужителем, що характерно майже для всіх релігій світу [2].

В ісламі чоловік у всіх сферах має переваги над жінкою. Безумовна покірність жінки чоловікові у всьому проголошується ідеалом та головним принципом. Як і в інших напрямах авраамістичної традиції, мусульманство вважає Єву винною, а головна біда в тому, що Адам її послухав, з цього робиться висновок - чоловіки ніколи не мають слухати жінок, довіряти їм чи радитися з ними. На відміну від дочки, сестри чи дружини, матір посідає почесне місце в родині й повага до неї, шанування дітьми є обов'язковим, але це не стосується чоловіка. Обов'язок мусульманки - підкорятися чоловікові, а його обов'язок - карати неслухняних жінок. У повсякденному житті мусульманка обмежена багатьма правилами поведінки. Проте багато дослідників зазначають, що жінки в ісламі зовсім не пригнічуються і можуть бути підприємцями, політичними лідерами або можуть активно впливати на соціальне життя [6].

Таким чином, основними питаннями, що стосуються теми взаємин релігії і жінки, є: 1) чи має вплив сама жінка та історія питання про неї на зміну поглядів на роль жінки в історії та релігії; 2) жіноче уявлення про релігію в сучасності; 3) чи існує переоцінювання колишніх поглядів і чи впливає вона на залучення сучасної жінки до релігійного життя?

Отже, проблема жінки в релігії набуває актуалізації, що сприяє розширенню горизонту релігієзнавчих та компаративних досліджень та студій. Це, безумовно, впливає на всю культуру і змушує переосмислити як історію релігії, так і історію людства загалом.

У православній традиції канонічно формується образ жінки-жертви, їй приписують якості покірності, підкорення, меншовартість. Проте в українському суспільстві довгі віки плекався зовсім інший образ - яскрава, багатогранна жінка, наділена силою, емоційністю, душевністю, чуттєвістю, мудрістю і загадковістю. Ці та інші подібні якості сформували стереотип жінки-Берегині.

В українській науковій думці цей стереотип уперше виокремлений Соломією Павличко у статті "Прогрес затримується: консервативні лики жінок в Україні" [10]. Згодом він активно розробляється В. Агєєвою, О. Кісь, В. Слінчук. Загалом стереотип Берегині виявляється у багатьох образах як символ жінки-матріарха (О. Кісь), вічний образ матері, хранительки домашнього затишку, опікунки дітей та чоловіка [5].

Українська дослідниця С. Димитрова пише, що "Первозданна Жінка стає союзником і вчителем, жінка починає бачити не парою очей, а багатоокою інтуїцією. Перед такою жінкою, її силою та владою над людьми постає страх, виправданий в українському суспільстві, як страх перед відьмою, що асоціюється з чаклунством. Хоча походження слова "відьма" - від "відати, знати". Споконвіку люди пов'язували секрет жіночої чарівності з чаклунством відьом. Відьма - це жінка, яка володіє таємницями лісу, знає закони природи, життя людини, тварин і рослин" [10].

Невід'ємним атрибутом стереотипу Берегині є мудрість, що також не обходять увагою у сучасному світі, формуючи образ Ділової Жінки. Міфологічні Афіна і Софія в українському суспільстві перевтілюються в образ новітньої бізнес-вумен, яка обіймає керівну посаду та бере активну участь в суспільному житті [10].

Поряд зі стереотипом Берегині в українському суспільстві позначається стереотип жінки-Барбі, що був виокремлений у дослідженнях С. Павличко та О. Кісь. Цей образ виявився збірним, він був сформований під впливом "християнської традиції меншовартості та недалекоглядності жінки, а також під впливом міфічних жіночих образів, що символізують красу, легковажність, холодний розрахунок - спочатку Єва, потім - Персефона, Афродіта, Венера" [10]. Зважаючи на сучасні реалії подібною жінкою-Барбі виявляється красуня, яка здебільшого зайнята своєю зовнішністю та комфортним існуванням. Вона не звертає уваги на суспільне життя країни.

О. Кись також досліджує питання образа Берегині та його вплив на українське суспільство. Дослідниця пише, що "для українців матріархат - не абстрактна поняття, його національним втіленням є образ Берегині, яка уособлює всі чесноти справжнього Матріарха. Процес екстраполяції образу і функцій Берегині з мікрорівня (сім'ї) на макрорівень (суспільно-політичну сферу) став особливо інтенсивним, коли вищі українські державні діячі та посадові особи - чоловіки - почали активно експлуатувати цей образ, усіляко підкреслюючи суспільне значення універсального материнства для сім'ї і держави. Материнство стає політичним покликанням жінок" [5; 4].

О. Кись наголошує, що в сучасній україністиці спостерігається парадоксальне явище: "З одного боку - формальне визнання і повсюдне наголошення особливої ролі та місця жінки в культурі, суспільстві та історії України, оспівування Матері і Материнства. З іншого - цілковита відсутність ґрунтовних досліджень ґендерних аспектів традиційної української культури. Нам доведеться визнати, що ми практично нічого не знаємо про повсякденне життя простих українських жінок у нашому історичному минулому, крім того, що "загальновідомо". Міф про Особливу Українську Жінку-Берегиню наразі підмінив собою глибокі наукові дослідження" [5].

Ґрунтуючись на здійснених дослідженнях, О. Кісь доходить висновку, що "небезпека, яка чатує на прихильниць Берегині, полягає в створенні і підтримці ілюзії про особливе і високе становище української жінки. Для жінок матріархальний міф - ідейний наркотик, самообман, спосіб утечі від жорстокої реальності (де жінка - зневажена, експлуатована, безправна, безмовна) у світ мрії (де весь український космос обертається навколо Берегині, що гордо стоїть на постаменті). Він суттєво перешкоджає українським жінкам усвідомити власні проблеми і перспективи в суспільно-політичній сфері. Вся попередня історія України - це чоловіча історія. Матріархатний міф і Берегиня - яскраве свідчення цього", пише дослідниця [5].

Монографія Буряк Лариси "Жінка в українському історичному наративі: автори, ідеї, образи (друга половина ХІХ - перша третина ХХ ст.)" є безсумнівно одним з серйозніших наукових трудів. До ключових тематичних блоків дослідження про жінок, що розглядає авторка, належать соціально-правовий статус жінки, жінки і політична сфера, жінки та релігійне життя, жінки в приватно-побутовій сфері, жінки й освіта. Крім того, дослідниця докладно розглядає процес формування ідеалізованого образу матері (який називає "материнським дискурсом") та його роль у творенні національного жіночого взірця [1].

Звертаючи увагу в дискусій про вплив християнства на правове становище жінок у подружжі та формування амбівалентного суспільного образу жінки (стереотип Марії та Єви), Л. Буряк відстежує залежність дослідницьких стратегій авторів від їхніх особистих переконань (насамперед релігійних поглядів): "Якщо одні науковці переконливо доводили суперечність поміж консервативними релігійними догмами щодо шлюбу та гнучкішими реаліями подружнього життя і статевих стосунків, то інші прагнули показати вирішальну роль релігійного чинника у зміцненні родини та моралі" [4].

Отже, Л. Буряк демонструє, що ця дискусія точилася фактично в руслі давніх релігійних протистоянь, у контексті яких віросповідання було одним із маркерів національної ідентичності, і жіноче питання стало одним із аргументів у цих дебатах.

Висновки. Отже, здійснений теоретичний аналіз наукових джерел та літератури засвідчив, що інтеграція жінки в суспільне та релігійне життя має відбуватися на тлі переосмислення важливості традиційного середовища та усвідомлення важливості впливу, ролі та значення жінок у ньому. Ґендерні, компаративні, історичні, культурологічні та філософські дослідження та історіографія спрямовані на вивчення місця, ролі, активності, волевиявлення й самореалізації чоловіків і жінок у змінних історичних умовах. Результатом досліджень науковців із різних галузей знань стало створення сучасної історіографії з урахуванням набутків ґендерної теорії, системи наукових поглядів на взаємини й статусів жінки і чоловіка, їхніх соціально-рольових характеристик та особливостей.

Таким чином, дослідження жіночого питання, позначеного релігійною проблематикою, мали реконструювати процес утвердження християнських традицій у приватній сфері, відтворити механізми їхніх впливів на родину та її членів; надати інтелектуальний імпульс осмисленню загострених національним відродженням історично-культурних процесів, конфесійних трансформацій української еліти, православно-католицького протистояння, протестантських впливів в українському середовищі, що мало сприяти усвідомленню історичного вибору України, її місця у системі європейської цивілізації.

Отже, зрозуміло, що вітчизняні вчені приділяють значну увагу питанню жіночих образів в релігії. Їхні наукові розробки відрізняються фундаментальністю і багатоплановим оглядом проблематики, не поступаючись закордонним дослідникам. Однак варто зазначити недостатній рівень наукової неупередженості, оскільки деякі автори інтерпретують проблему на свій розсуд.

Список використаних джерел

1. Буряк Л. Жінка в українському соціумі: історичні студії другої половини ХІХ ст. - початку ХХ ст.

2. Гурьева К.А. Религиоведческий аспект - "women's studies"

3. Евдокимов П. Женщина и спасение мира

4. Кісь О. Кого оберегает Берегиня, или Матриархат как мужское изобретение

5. Кісь О. Рецензія. Буряк Лариса, Жінка в українському історичному наративі: автори, ідеї, образи (друга половина ХІХ - перша третина ХХ ст.): Монографія / О. Кісь. - К.: Національна академія управління, 2010. - 368 с.

6. Місце і роль жінки в релігійному просторі / В.В. Костенюк, М. М. Вакарик.

7. Кривоший О.П. До питання про роль релігійного чинника в процесі становлення образу жінки в історії України (X - перша половина XVII ст.)

8. Кривоший О. П. Жінка в суспільному житті України за козацької доби / О. П. Кривоший // Українки в історії / за заг. ред. В. Борисенко. - К.: Либідь, 2006 - С. 33-43.

9. Личковах В.А. Філософія етнокультури. Теоретико-методологічні та естетичні аспекти історії української культури / В.А. Личковах. - К.: Вид. ПАРАПАН, 2011. - 196 с.

10. Маслова Ю.П. Релігійно-міфологічне підґрунтя ґендерних стереотипів

11. Недзельська Н. . Проблема жінки в релігіях авраамістичної традиції: дис. канд. філос. наук: 09.00.11 / Н.І. Недзельська. - К., 2004.

Размещено на Allbest.ru