Нумізматичні свідчення торговельних та військових зв'язків руських земель Великого князівства Литовського з державою Тевтонського ордену у Пруссії

Размещено на http://www.allbest.ru/

НУМІЗМАТИЧНІ СВІДЧЕННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ ТА ВІЙСЬКОВИХ ЗВ'ЯЗКІВ РУСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО З ДЕРЖАВОЮ ТЕВТОНСЬКОГО ОРДЕНУ У ПРУССІЇ

В. Орлик, д-р іст. наук, проф.

Центральноукраїнський національний технічний університет, Кропивницький

Зв'язки українських середньовічних земель із державою Тевтонського ордену у Пруссії, навіть якщо вони часом були й епізодичними, відображені в документальних джерелах другої половини ХІІІ ст. - початку XVI ст. Проте не меш цінним джерелом для вивчення таких відносин є нумізматична спадщина. Завдяки археологічним розкопкам на теперішній час виявлено чимало тевтонських монет, які проливають світло на широку сітку торговельних відносин Тевтонського ордену із руськими землями.

Ключові слова: Тевтонський орден, монети, нумізматичні джерела, українські середньовічні землі, Велике князівство Литовське.

Процес становлення та розвитку зв'язків українських середньовічних земель із державою Тевтонського ордену у Пруссії відображений переважно в писемних джерелах, зокрема документальних, другої половини ХІІІ ст. - початку XVI ст. Так, ще 1286 р князь Куявії і Добжинь Владислав Локетек обіцяв охорону торуньським і хелмським бюргерам, які бувають на Русі [3, с. 28], а в 1313 р Мазовецький князь Земовіт II дозволив торуньським купцям вільний транзит через свої землі тільки на шляху до Володимира на Волині [7, с. 136]. У серпні 1320 р. Володимирський князь Андрій Юрійович видає протекційний універсал городянам і купцям м. Торуня на право безмитної торгівлі на Руських землях, особливо виділивши тих, хто привозив тканини й інші товари [20, с. 17]. У цьому документі, як і в універсалі, виданому краківським купцям, Володимирський князь підкреслює традиційність цих торгових зв'язків, указуючи спадкоємність своєї економічної політики з політикою свого батька - онука Данила Галицького - Юрія I Львовича. Саме із цього часу відомі переселенці з руських земель до м. Торунь. Так, Кароль Горскі згадує про багату родину Петрашів, яка переселилися до м. Торунь в 1320 р. [23, с. 9].

Торговельні зв'язки з містами Тевтонського ордену (далі - ТО, Орден) продовжувалися й після входження Волині до складу Литовської держави. Відома грамота торуньським купцям, видана після 1341 р. від імені брестського князя Кейстута та волинського князя Любарта, у якій Гедиміновичі дозволяли купцям м. Торуня безперешкодно їздити торгувати до м. Луцька через Дорогочин, Мельник і Брест. У червні 1349 р. польський король Казимир ІІІ затверджує низку торговельних шляхів, у тому числі й із м. Торуня до м. Володимира. У грудні того ж року Казимир ІІІ затверджує право вільного проїзду представникам торуньського купецтва до м. Володимира через Галицьку Русь. Проте вже у 1354 р. в конкурентній боротьбі між купецтвом орденського м. Торуня та польського м. Кракова, Казимир ІІІ стає на бік своїх кредиторів воєнної кампанії 1352 р. на Червону Русь - краківських купців, надаючи їм монопольне право на руську й орденську торгівлю в королівстві Польському. Одним зі шляхів розв'язання зазначеної проблеми став пошук альтернативних торговельних шляхів на Волинь, зокрема через землі Великого князівства Литовського (ВКЛ). Як наслідок, у 1356 р. торговельні каравани з держави Тевтонського ордену у Пруссії пішли через територію ВКЛ, в обхід польських володінь. Папа Римський Інокентій VI у листі до магістра Тевтонського ордену Вінріха фон Кніпроде дорікав йому, що німецькі хрестоносці відкрили литовцям проходи та шляхи, побудували небувалі мости, якими пішли купецькі каравани в татарські та руські землі через язичеську Литву, в обхід християнської Польщі [30, с. 581]. торгівельний пруссія тевтонський монета

На ґрунті торговельних інтересів держава ТО у Пруссії та Литва, як зазначає Михайло Грушевський, готові були перейти до тривалого порозуміння та зупинити військове протистояння [3, с. 32]. Казимир ІІІ під тиском цих обставин змушений був відмовитися від обмежень прямої торгівлі Ордену та руських земель. Загалом, у другій половині XIV ст. польські королі періодично намагалися обмежити торгівлю ТО з Волинню і Галицькою Руссю (Галичиною), а на початку XV ст. на торгових взаємозв'язках руських земель ВКЛ і держави Тевтонського ордену у Пруссії негативно позначилася Велика війна 1409-1411 рр. та її наслідки. Щоправда, у часи правління великого магістра Пауля фон Русдорфа (1422-1441) знову встановлюються зв'язки між Тевтонським орденом та ВКЛ, особливо його руськими зе-млями. У другій половині XV ст. після завершення Тринадцятирічної війни (війни міст 1454-1466) та підписання 19 жовтня 1466 р. в м. Торунь мирного договору, відомого як Другий Торуньський мир, купецтво колишніх орденських міст отримує право вільної торгівлі та пересування всіма польськими дорогами. Серед торговельних партнерів у хлібній торгівлі волинських міст Луцька та Володимира знову бачимо як орденські міста, зокрема Кенігзберг (на той час столиця держави Тевтонського ордену у Пруссії), так і колишні орденські міста, що відійшли до Польщі, зокрема, Гданськ і Торунь. Купецтво згаданих міст, як представники Ганзейського союзу, закуповувало на Волині необхідну сировину та напівфабрикати для своєї промисловості.

Окрім економічної співпраці, була й військова. Так, чисельні військові підрозділи держави Тевтонського ордену у Пруссії двічі перебували на українських теренах. Перший раз - під час битви 12 серпня 1399 р. на р. Ворсклі, у якій об'єднане військо Вітовта, що мало статус хрестоносців, зазнало нищівної поразки від татарського хана Тимур-Кутлуга й еміра Едигея. У складі війська Вітовта перебував військовий підрозділ Тевтонського ордену на чолі з командором Рагнита Марквардом фон Зальцбахом [27]. Другий раз, майже через 100 років після цих подій, на західноукраїнських землях перебувало багатотисячне військо Тевтонського ордену на чолі з Великим магістром Йоганном фон Тіфеном у складі хрестоносців, організованих польським королем Яном Ольбрахтом у 1497 р. проти Молдавського князівства [9, 21].

Проте зв'язки українських середньовічних земель із державою Тевтонського ордену у Пруссії мали залишити слід не лише в писемних джерелах. Подібні зв'язки, навіть якщо вони часом були й епізодичними, мали залишити в культурних шарах поселень достатню кількість нумізматичних джерел, у зазначеному випадку тевтонських монет, загублених у свій час їхніми власниками. Знахідки монет, за висловом Миколи Котляра, є "реліктами внутрішньої і зовнішньої торгівлі тих часів" [8, с. 65]. Метою нашої статті є вивчення та введення до наукового обігу корпусу нумізматичних джерел, які відображають описані вище зв'язки українських середньовічних земель із державою Тевтонського ордену у Пруссії. Основними нумізматичними джерелами є монетні знахідки, поряд із власне монетами та матеріа-лами й інструментами монетного карбування. Саме монетні знахідки дозволяють не лише поглибити існуючі нині уявлення про грошовий обіг і торговельні взаємовідносини, але й часом змінити усталені стереотипи. Звернемося до проблеми участі монет держави хрес-тоносців - держави Тевтонського ордену у Пруссії, у грошовому обігу на теренах середньовічної України.

Монети Тевтонського ордену зустрічаються в Україні як поодинокі знахідки, так й у складі грошових і грошово-речових скарбів. Зазначена проблема знайшла певне відображення в науковій літературі. Перші відомості про такі знахідки з'являються у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Так, у мюнц-кабінеті університету Святого Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) зберігалися монети держави Тевтонського ордену у Пруссії, зокрема шилінги намісника Тевтонського ордену Генріха Ройсс фон Плауена (1467-1469) і магістра Генріха Реффле фон Ріхтенберга (1470-1477), що входили до складу грошового скарбу, знайденого в 1844 р. в с. Козинці Брацлавського повіту Подільської губернії [19, с. 16], а також шилінг магістра Пауля фон Русдорфа [10, арк. 2 зв.], що входив до складу грошового скарбу, знайденого в с. Велика Мощаниця Дубенського повіту Волинської губернії в 1897 р. Певні відомості про знахідки монет держави Тевтонського ордену у Пруссії (хрестоносців) у ХІХ - на початку ХХ ст. містяться в матеріалах археологічних з'їздів [18]. В українській радянській історіографії ігнорувалася участь тевтонських монет у грошовому обігу українських середньовічних земель, а також знахідки цих монет в Україні. В останні десятиліття відбуваються процеси переосмислення історичного минулого. Не стало винятком і вивчення проблем історії держави Тевтонського ордену у Пруссії, у тому числі і взаємин цієї держави хрестоносців із правителями та населенням середньовічної України. У світ виходять роботи Л. Войновича [1], Т. Горбача [2], О. Масана [9], Н. Подаляк [14], М. Чорного [21] та ін. У сучасній українській історіографії деякі аспекти проблеми знахідок монет держави Тевтонського ордену у Пруссії на території України відображені в працях Г. Івакіна [5], А. Позіховського та Р. Шуста [15], С. Демидко, O. Погорільця і С. Стопенчука [4], А. Шестопала [22], P. Саввова [17], В. Орлика [11, 13, 25, 26, 27, 28] та ін.

Аналізуючи проблеми знахідок на території сучасної України монет ТО, необхідно врахувати кілька факторів. По-перше, українські землі ВКЛ не межували безпосередньо із державою Тевтонського ордену у Пруссії. Подруге, карбування монет у Тевтонському ордені було розпочато у другій половині 30-х рр. ХІІІ ст. з емісій однобічних монет - брактеатів. Такі монети залежно від типу мають ступінь рідкості R8 - R6 [24, с. 392], тобто, сучасним дослідникам відомо від 2 до 25 екземплярів таких монет. По-третє, карбування повноцінних монет Тевтонського ордену було започатковано у часи правління Великого магістра Вінріха фон Кніпроде (13521382). Саме в часи правління цього магістра Торунський монетний двір карбував срібні монети трьох номіналів: квартинки, шеляги та півскойці (рис. 1). Найпоширенішими монетами були шеляги, менш поширеними - квартинки, а монети великого номіналу півскойця (halbschoter) - досить рідкісними. Незначні емісії даних монет знайшли відображення і на сучасному нумізматичному ринку. Зокрема квартинки, за класифікацією польського нумізмата Е. Копінські, мають ступінь рідкості R1, а півскойця - R4 (121-600 шт.) [24, с. 393]. По-третє, у XIV ст. на грошовому ринку країн Центральної та Східної Європи, у тому числі й держави Тевтонського ордену у Пруссії, окрім монет їхніх власних емісій значне місце займали празькі гроші. Таким чином, нумізматичними свідченнями економічної та військової співпраці українських середньовічних земель і держави Тевтонського ордену у Пруссії, окрім власне монет, карбованих на орденських монетарнях, є частково і празькі гроші, як міжнародний платіжний засіб, хоча факт тевтонського походження знайдених в Україні празьких грошей довести практично нереально.

Під час написання статті автором проаналізовано 274 монети держави Тевтонського ордену в Пруссії, знайдені в Україні впродовж XIX - початку XXI ст. Серед яких і чотири монети Лівонського відділення ТО, дві монети карбовані представниками ТО на чолі з Ніколау фон Редвітцем у часи їхнього управління банатом Северин у 1429-1435 рр. за дорученням угорського короля та Великого магістра ТО. Також нами проаналізовано кілька середньовічних фальсифікатів монет ТО, знайдених на теренах України. Відомості про знахідки цих монет містяться в різнопланових джерелах: архівних документах, музейних колекціях, згаданих вище працях дослідників, свідченнях краєзнавців і матеріалах форумів скарбошукачів [12]. Географічно всі ці знахідки розподіляються як подано в табл. 1.

Як бачимо, більшість знахідок монет держави Тевтонського ордену у Пруссії зосереджено на теренах історичної Волині та суміжних із нею земель. Саме цей регіон України в середньовічну добу був торговельним партнером міст ТО. Періоди поглиблення таких зв'язків відображає табл. 2, де розподілені знайдені в Україні монети ТО відповідно до періоду їхнього карбування (часу правління їх емітентів).

Розподіл знахідок монет ТО на території сучасної України відповідно до їхніх емітентів засвідчує, що в українських теренах зустрічаються монети, карбовані в XIV ст., зокрема брактеати [29] та монети емісій Вінріха фон Кніпроде і Конрада фон Юнгінгена. Найбільша кількість знахідок монет ТО - майже чверть (24,83 %), належить до монет емісії Великого магістра Йоганна фон Тіфена (1489-1497). На другому місці за кількісним і якісним показником - монети, карбовані в часи Великого магістра Міхаеля Кюхмейстер

фон Штернберга (рис. 2) - 16,06 %, на третьому - монети емісії Великого магістра Мартіна Трухзес фон Ветцхаузена - 14,23, і на четвертому - монети, карбовані в часи Великого магістра Пауля фон Русдорфа - 12,41 %. Інакше кажучи, найбільш поширеними на укра-їнських теренах є монети Тевтонського ордену, карбовані в 1414-1441 рр. та 1477-1497 рр. Проаналізуємо в табл. 3 знахідки монет цих емісій у регіональному вимірі.

Здійснений аналіз і систематизація цих знахідок дозволяють зробити деякі висновки: по-перше, монети Великих магістрів Міхаеля Кюхмейстер фон Штернберга та Пауля фон Русдорфа (рис. 3), які разом становлять 28,47 % знахідок в Україні монет держави Тевтонського ордену у Пруссії, були поширені не лише на теренах історичної Волині та сусідніх з нею земель, а й на Київщині та Чернігівщині. Проникнення монет згаданих магістрів на середньовічні українські землі пов'язане з активною участю ТО у громадянській війні у ВКЛ, в ролі союзника великого князя литовського Свидригайла Ольгердовича, що спровокувало чергове військове протистояння з Польщею - польсько-тевтонську війну (1431-1435). По-друге, знахідки монет Великих магістрів Мартіна Трухзес фон Ветцхаузена (рис. 4) та Йоганна фон Тіфена (рис. 5), які разом становлять 39,06 % від аналізованих нами монетних знахідок, відображають якісно інший період зв'язків руських земель ВКЛ і держави Тевтонського ордену у Пруссії після фактичного припинення протистояння Ордену та королівства Польського. У польській нумізматиці існує термін "згуби", яким характеризують монети, що знаходять у культурних шарах поселень, свого часу загублені власниками. Насичення монетами культурних шарів поселень надає можливість їх виявлення під час розкопок або інших робіт. У цьому випадку важко не погодитися з тезою Володимира Потіна, що такі монети в момент їхньої втрати мали перебувати б "у населення у значних кількостях" [16, с. 114]. Дослідження знахідок монет держави Тевтонського ордену у Пруссії на території сучасної України дозволяє зробити висновок про зв'язки (переважно економічні) її середньовічних земель із Тевтонським орденом і про присутність орденських монет у грошовому обігу на українських теренах у XIV-XV ст. Порушена нами проблема потребує подальшої наукової розробки. Насамперед, ґрунтовного вивчення нумізматичних колекцій Національного музею історії України, обласних і районних краєзнавчих музеїв, звітів Інституту археології НАН України, опублікованих документів XIV-XV ст., фондів Центрального державного історичного архіву України в містах Києві та Львові, а також міських архівів Торуня, Гданська, Калінінграда (Кенігсберга) та ін. Таким чином, для подальшого комплексного дослідження зв'язків українських середньовічних земель із державою Тевтонського ордену у Пруссії необхідно використовувати різнопланові джерела, у тому числі й нумізматичні

Таблиця 1. Географічний розподіл знахідок монет Тевтонського ордену на території сучасної України