Випускники Києво-Могилянської академії в Православних місіях у Китаї у XVIII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Випускники Києво-Могилянської академії в Православних місіях у Китаї у XVIII ст.

Хроненко І.В.

У 2015 р. Київські духовні школи відсвяткували своє 400-річчя. У цьому контексті доречно розглянути духовну-місіонерську діяльність випускників цього славетного українського закладу. Закінчуючи своє навчання вони активно вливались у суспільне життя країни, займаючи високі церковні і політичні посади. Не забуваючи свою "alma mater", вони несли культуру та Слово Боже в різні куточки Російської імперії, створюючи храми та центри православної освіти. Маючи величезний досвід проповідницької діяльності, "могилянське" духовенство спромоглося організувати та взяти безпосередню участь у майже всіх місіонерських експедиціях XVIII ст., не тільки в середині країни, але й за кордоном.

Пропонуємо, більш детально розглянути ту важливу роль, яку відігравали українські місіонери в налагодженні культурних, просвітницьких і нарешті дипломатичних зв'язків з Китайською імперією у XVIII ст.

За свідченням історика Пекінських місій єп. Миколая (Адоратського), початком Духовної місії в Китаї треба вважати переселення частини населення прикордонного містечка Албазін зі священиком Максимом Леонтьєвим до Пекіну у 1685 рНиколай (Адоратский), иером. Православная миссия в Китае за 200 лет ее существования: история Пекинской Духовной миссии в первый и второй периоды ее деятельности / / Православный Собеседник. 1887. Ч. 1. С. 255.. Інші історики вважають, що ідея заснувати місію виникла у думного дяка А.А. Вініуса у 1698 р. (в той час він очолював Сибірський приказ), після того, як "албазінці" та інші приїжджі православні побудували в Пекіні церкву Софії, Премудрості Божої. Цей дяк написав листа Петру І, де вказав, що є надія на подальше розповсюдження християнства і треба доручити сибірському архієрею відправити до Китаю духовних чи світських людей для навчання мовам і книгам для користі місіїСоловьев С.М. История России. М., 1988. Т. 14. С. 320-321.. В дослідженні Степана Тимофійовича Голубєва "Киевская академия в конце XVII и начале XVIII столетий" (1901) зазначається, що російський імператор 20 липня 1700 р. видав наказ митрополиту Київському Варлааму (Ясинському), щоби було обрано "людей добрых и ученых иноков... непрестарелых, 2 или 3 человек, которые бы могли в Сибири и Китайском государстве. науча святой православной вере, святым крещением просветить, и в познание и в поклонение истиннаго живаго Бога привести"Голубев С.Т. Киевская академия в конце XVII и начале XVIII столетий. К., 1901. С. 98.. Саме від проголошення цього наказу треба рахувати офіційний початок історії Китайської Православної місії. Ці місії підпорядковувались митрополиту Тобольському, якому Петро І відсилав свої накази у 1703, 1706 і 1710 рр., де нагадувалось, що проповідники повинні "не упускать случая к обращению в християнство подданых Китая"Николай (Адоратский), иером. Указ. соч. С. 464.. Саме у цей час Тобольським архієреєм був "апостол Сибиру" святитель Філофей (Лещинський, 1702-11, 1715-27 рр.). Після закінчення Могилянської академії Федір Лещинський одружився і кілька років служив парафіяльним священиком, але коли овдовів, вступив до Києво-Печерської Лаври, де прийняв чернецтво і через деякий час був обраний економом монастиря. Саме для виконання указу від 20 липня 1700 р. у 1702 р. Філофей (Лещинський) був висвячений на митрополита Тобольського й СибірськогоКиєво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. К., 2001. С. 318-319.. За свідченням ще одного "могилянця" та сибірського місіонера Григорія НовицькогоРодом з української знаті, навчався в Києво-Могилянській академії. За участь у виступі Івана Мазепи був засланий до Сибіру. Там він брав участь у місіонерських поїздках митрополита Філофея (Лещинського) по середній і нижній Обі до племен ханти (остяків) і мансі (вогулів) (1712-1715). За результатами експедицій, Новицьким була написана книга, в якій містяться відомості про господарство, матеріальну та духовну культуру цих народів., перший Тобольський митрополит-українець "посылал богословия учителей даже до китайського государства"Новицкий Г.И. Краткое описание о народе остяцком. С пред. Л.Н. Майкова // Памятники древней письменности. СПб., 1884. Т. 53. С. 62.. В одному з таких "посольств" у 1707 р. брав участь майбутній очільник першої китайської місії, скарбник митрополичого дому ієром. Іларіон (Лежайський)Харлампович К.В. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь. Казань,

1914. Т. 1. С. 857.. Після закінчення Київської академії о. Іларіон допомагав архієпископу Чернігівському та Новгород-Сіверському Іоанну (Максимовичу) в організації Чернігівського колегіумуКиєво-Могилянська академія в іменах. С. 316..

Саме святителем Іоанном Тобольським була організована перша офіційна православна місія до Китаю. Його служіння на Тобольській кафедрі є прикладом великих організаторських і духовних талантів святителя, які він проявив ще за часів перебування у стінах Києво-Могилянської академії. Після закінчення Академії в 1673 р. він викладав тут поетику, риторику та латинську мовуКиєво-Могилянська академія в іменах. С. 346. Метою місії, крім духовного просвітництва, були також збір матеріалів про Китай і налагодження та підтримка дружніх відносин між двома країнамиФомин С.В. Последний царский святой. СПб., 2003. С. 42.. Як ми бачимо, перед Першою місією ставились і суто дипломатичні завдання. Як вже зазначалось, її очолював архім. Іларіон (Лежайський). Хоча архім. Іларіон був настоятелем Руської духовної місії в Пекіні тільки один рік і дев'ять місяцівИсторический очерк христианской проповеди в Китае // Труды КДА. 1860. Кн. 4. С. 302., він встиг, після прибуття до Пекіну 17 квітня 1715 р., налагодити "правильное и стройное богослужение, чем привлекал в православную церковь не только албазинцев, но и других язычествующих жителей Пекина"Николай (Адоратский), иером. Указ. соч. С. 476..

Після смерті першого керівника місії схимитрополит Феодор (Лещинський) запропонував Петру І призначити наступним керівником архієрея (він був би вікарієм), із повноваженнями висвячувати священиків і церковнослужителів на місці, збільшуючи духовний штат майбутнього представництваХарлампович К.В. Указ. соч. Т. 1. С. 857.. Після погодження, вибір випав на майбутнього святителя, першого єпископа Іркутського - Інокентія (Кульчицького). До свого призначення цей славетний випускник Київської академії (1706 р.) прийняв чернецтво. У Києво-Печерській Лаврі він був зведений у сан ієромонаха, а у 1714-1718 рр. обіймав посади префекта і викладача філософії Слов'яно-греко-латинській академії в Москві. У 1718-1721 рр. перебував у Олександро-Невській Лаврі у званні соборного ієромонаха і відповідав за діяльність флотських ієромонахів, при цьому у 1720 р. ще виконував обов'язки намісника ЛавриСвятитель Інокентій (Кульчицький), єпископ Іркутський. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:/ / orthodox.com.ua/uk/eparxiya/svyatye/svyatitel-innokentij-kulchickij-episkop- irkutskij.. Дослідники зазначали, що він був "человек по своему времени весьма учёный и отличавшийся строгою нравственно-христианскою жизнью"Исторический очерк христианской проповеди в Китае. С. 303.. У 1720 р. архім. Інокентія (Кульчицького) було висвячено на єпископа Переяславського. Це був другий випадок, коли "могилянцю" давали архієрейський сан для місіонерського служіння. Але свят. Інокентію не судилося потрапити до Китаю. Він кілька років очікував дозволу на в'їзд до Піднебесної, після чого залишився в Іркутську, де фактично заснував єпископську кафедру, на якій служив до кінця свого життя (1731 р.)Ефимов А.Б. Очерки по истории миссионерства Русской Православной Церкви. М., 2007. С. 246-247.. Треба зазначити, що наступний єпископ для Китаю буде призначений лише на початку ХХ ст. місіонер православний китайський

Після невдалої спробі організувати Другу Китайську місію на чолі з єпископом, дипломати з обох боків домовились про особливий статус духовної місії. Про це свідчить V стаття Кяхтинської російсько-китайської угодиЮзефович Т.П. Договоры России с Востоком. СПб., 1869. С. 243.. Наступну Китайську православну місію очолив архім. Антоній (Платковський), який був призначений на цю посаду в грудні 1726 р. Він навчався у Києво-Могилянській академії та у Московській Слов'яно-греко-латинській академії, де прийняв чернечий постриг. У 1717 р. він приєднується до святителя Філофея (Лещинського) в місіонерських поїздках по Сибіру і Далекому Сходу. Саме архім. Антоній, першим із усіх місіонерів Сибіру, спромігся відкрити в Іркутську спеціальну школу з метою навчання священиків мовам прикордонних з Китаєм народів, для розповсюдження серед них Православ'я. Згодом із цієї школи він обрав трьох учнів для своєї Китайської місії. Протягом свого майже шестирічного перебування в Пекіні (1729-35 рр.), він займався благоустроєм церкви, яка була зруйнована землетрусом, клопотався про друк чотиримовного лексикону і охрестив майже три десятка чо- ловіківКиєво-Могилянська академія в іменах. С. 427; Ефимов А.Б. Указ. соч. С. 248..

Після чотирирічної перерви у 1741 р. настоятелем і керівником Четвертої Пекінської місії було призначено спочатку проф. богослов'я Києво-Могилянської академії (згодом - ректора Слов'яно-греко- латинської академії) архім. Платона (Левицького)Харлампович К.В. Указ. соч. Т. 1. С. 859.. Невдовзі у зв'язку з його хворобою новим очільником місії було призначено архім. Гервасія (Линцевського). Після закінчення Київської академії наприкінці 1730-х рр. о. Гервасій викладав в Академії у класах синтаксиси й поетики та водночас був намісником Київського Михайлівського Золотоверхого монастиряКиєво-Могилянська академія в іменах. С. 322.. За період десятилітнього перебування в Китаї (1745-55 рр.) він займався відбудовою церкви, вивченням мови та перекладами. Унікальність цієї місії полягає в тому, що вона складалася виключно з українцівХарлампович К.В. Указ. соч. Т. 1. С. 860.. Найбільш славетним її діячем можна назвати ієром. Феодосія (Сморжевського). Після закінчення Академії в Києві він приймає чернечий постриг у Києво-Софійському монастирі. У 1742 р. його було направлено до Петербурга для відправки в чергову Пекінську духовну місію. За період перебуванні в Китаї він спромігся написати кілька наукових розвідок, а саме: "Обстоятельная история Российской пекинской миссии и всех бывших там наших миссионеров" (тут описано 70-річну історію перебування православних у Китаї), а також "Об иезуитах в Китае"Сибирский вестник. Иркутск, 1822., в якій детально охарактеризована діяльність католицьких місіонерівКиєво-Могилянська академія в іменах. С. 498..

У подальшому вихідці з Могилянки будуть присутні в Китайських місіях, але духовну й організаційну основу цих представництв вони заклали саме в першій половині XVIII ст. Саме завдячуючи таким випускникам Київської академії, як митрополити Філофей (Феодор) і Іоанн Тобольські та інші, духовне світло християнської культури прийшло в найвідда- леніші землі Російської імперії, і за її межі. Як зазначав К.В. Харлампо- вич, український чинник був присутнім у Китайських місіях протягом 60-70 років від часу їх заснуванняХарлампович К.В. Указ. соч. Т. 1. С. 857.

Размещено на Allbest.ru