Виховний процес у Київській духовній семінарії в 1817-1867 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виховний процес у Київській духовній семінарії в 1817-1867 рр.

Ільчишин С. В.

У 2017 р. минає 200 років з дня заснування Київської духовної семінарії. Це був середній духовний навчальний заклад, куди вступали здебільшого вихідці з духовного стану, які від народження формувалися у церковній атмосфері. А втім, на семінарію покладалося завдання не тільки надавати знання, але й готувати вихованців до священиць- кого служіння, прищеплювати необхідні для цього навички і звертати особливу увагу на виховний процес.

Про актуальність морального виховання семінаристів особливо детально говорилося вже під час відкриття Київської духовної семінарії. 27 жовтня 1817 р. на урочистому акті виступив перший інспектор семінарії магістр богослов'я Михайло Леонтович (майбутній святитель Мелетій, архієпископ Харківський). У своїй доповіді він зазначив, що в цей день у тому місці, де християнство вперше прийшло на нашу землю, відкрито семінарію, яка готуватиме нових пастирів Церкви. Ці майбутні священики мають не тільки вдосконалювати свої богословські знання, але і пройти відповідне виховання. М. Леонтович підкреслював, що без інформаційного пізнання не обійтися, оскільки без нього священики не можуть бути корисними для суспільства, проте моральне виховання має бути на високому рівні. Вихователі юнаків мусять не тільки забезпечувати вихованців богословськими знаннями, але і навчити їх правильно застосовувати ці знання. Вчителі мають показати семінаристам царину розуму і межі, за які не слід виходити1.

Семінарія, на думку М. Леонтовича, повинна акцентувати увагу саме на моральній складовій. Вихованцям належить стати в майбутньому вчителями благочестя та всіх чеснот. І щоб утвердити й розповсюдити між Речь при открытии Киевской духовной семинарии, сказанная 27 октября 1817 года инспек-тором ее, магистром богословия Михаилом Леонтовичем // Киевские епархиальные ведомости (далее -- КЕВ). 1892. № 20. С. 714-719. семінаристами благочестя, необхідно забезпечити їх міцним фундаментом. Оскільки ж юні вихованці ще не повністю сформувалися і могли розбещуватися, не зважаючи на напучування, то виховання має проходити в суворості та серйозності. Адже благочестя народу великою мірою залежить від благочестя духовенства. Втрата цієї чесноти призвела до знищення давньогрецьких республік і могутнього Риму, які хоча і процвітали в науці, але через своє моральне падіння не встояли і занепали. Одне лише нехтування чистотою благих звичаїв змогло перемогти непереможних. Завдання викладачів полягає в тому, щоб указувати метод практичного втілення богословських знань у рамках благочестяРечь при открытии Киевской духовной семинарии, сказанная 27 октября 1817 года инспек-тором ее, магистром богословия Михаилом Леонтовичем // Киевские епархиальные ведомости (далее -- КЕВ). 1892. № 20. С. 714-719.. Уся відповідальність за моральне виховання покладалася на плечі інспектора, загалом, він був другою після ректора особою в Київській духовній семінарії.

Протоієрей Платон Петров, описуючи історію семінарії в першій половині ХІХ ст., зауважував, що виховна частина визначалася, з одного боку, семінарським статутом та складеними на його базі інструкціями, з іншого -- духом часу і середовищем, з якого походили вихованціПетров П., прот. Краткая историческая записка о судьбах Киевской семинарии за сто лет ее существования (1817-1917 гг.) // Труди КДА. К., 2011. № 14. С. 148.. У ХІХ ст., окрім постійних покарань, які мали місце у старій Академії, виховна робота в семінарії включила в себе елементи гуманізму та нові методи морального виховання -- систему заохоченьАкты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. Отд. III (1796-1869). Под ред. Ф. И. Титова. Т. I1. (1796-1803). К., 1910. С. 338-382..

Розпорядок дня і моральне виховання семінаристів були спрямовані на те, щоб виховувати в них навички, необхідні кандидатам у священнослужителі. Велика увага приділялася тому, щоб вихованці відводили час для домашньої молитви, брали участь у богослужінні, читали та співали на кліросі, прислуговували у вівтарі. Важливо було виховувати в семінаристах правильне розуміння говіння, виконання інших церковних обрядів і святкуваньПетров П., прот. Краткая историческая записка о судьбах Киевской семинарии... С. 148..

Значущою складовою внутрішнього розпорядку було ретельне планування вільного та навчального часу вихованців. Інспектор мусив буквально слідкувати за всім. Насамперед, за тим, щоб вихованці були обов'язково присутні в аудиторіях та нікуди не запізнювалися. Розпорядок дня був насиченим. О шостій ранку -- підйом, о сьомій -- ранкові молитви та сніданок. З восьмої до дев'ятої був вільний час для підготовки до уроків. Заняття тривали з дев'ятої до тринадцятої години. Після цього наставав обід та відпочинок або прогулянка до п'ятнадцятої годи- ни. З п'ятнадцятої до сімнадцятої продовжувалися заняття, окрім четвергів. Потім -- година відпочинку або прогулянки. З вісімнадцятої до двадцять першої години тривала самопідготовка, після чого наставав час вечері та вечірніх молитов, присутність на яких перевірялася інспектором. О двадцять другій годині був відбій. Семінаристам дозволялося з навчальною метою не гасити світло у келіях до двадцять третьої години, після якої всіма келіями проходив інспектор та перевіряв, чи загашений вогонь свічокТроцкий П., прот. Первый учебный курс Киевской духовной семинарии 1817-1818 гг. // Труды КДА. 1893. № 7. С. 381-383..

Звершуючи постійний контроль за семінаристами, інспектор мусив також переглядати літературу, яку читають вихованці, -- на це було спеціальне розпорядження ректора семінарії, яке наказувало вихователям семінарії ретельно слідкувати за тематикою літератури, читаної семінаристамиЦентральний державний історичний архів України в м. Києві (далі -- ЦДІАК). Ф. 712. Оп. 6. Спр. 784. Арк. 1.. Саме тому шафи з книгами вихованців не закривалися на замок, щоб інспектор міг особисто переглянути, чи немає тут не- дозволених книжок. У випадках, коли такі знаходилися, інспектор, порадившись із ректором, вилучав книгу та карав семінариста відповідно до ступеня провини. Також інспектору належало слідкувати за тим, які пісні співають семінаристи, оскільки світські пісні в стінах семінарії суворо заборонялисяТроцкий П., прот. Первый учебный курс Киевской Духовной семинарии... С. 393-394.. Найбільшу кількість заборонених книг було вилучено у семінаристів у кінці 1850-х -- на початку 1860-х рр., коли семінаріями прокотився дух вільнодумстваТитлинов Б. В. Духовная школа в России в ХІХ столетии. Вып. 2. Вильна, 1909. С. 183..

До інспекторських обов'язків входив ще й нагляд за семінаристами у святкові та вихідні дні, який звершувався також за допомогою так званих старшихТроцкий П., прот. Первый учебный курс Киевской духовной семинарии. С. 382. ЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 389. Арк. 1.. Саме вони допомагали наглядати за поведінкою семінаристів поза стінами семінарії. Старші призначалися інспекцією для ретельнішого нагляду за дисципліною вихованців11. Зазвичай кожного року на початку вересня інспектор подавав відповідний рапорт до правління семінаріїЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 540. Арк. 1., у якому повідомлялося, що з причини закінчення навчання учнів вищого відділення, які до цього часу несли послух старших, та їхнього від'їзду в єпархіальні відомства виникла необхідність призначити їм достойну заміну. Кандидати обиралися з-поміж вихованців вищого і середнього відділення та затверджувалися правлінням семінаріїЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 121. Арк. 1..

Після того як правління затверджувало запропоновані кандидатури, новообрані старші публічно отримували список тих семінаристів, за якими надалі мали наглядати і про яких мали доповідати інспектору. У старших були деякі преференції, наприклад, вони мали особливо виділене місце в храмі за богослужінням і за трапезою. Старші вели перед на зібраннях, 'їм підкорялися кімнатні служителі. Цікаво, що кожного дня о дев'ятій годині вечора старші доповідали інспектору про своїх підвідомчих семінаристів. А у випадках надзвичайних проступків обов'язково відразу ж доносилиТроцкий П., прот. Первый учебный курс Киевской духовной семинарии... С. 384.. Так передбачалося, щоправда, на практиці реалізувалося по-різному.

Обраний вихованець мав бути «благонравственного поведения» і успішним у навчанні. Кількість старших могла варіюватися в межах від 10 до 20 осіб. Головною їхньою функцією було підтримання порядку й дисципліни серед вихованців, які проживали в семінарському гуртожитку. У 20-х рр. ХІХ ст., ще до переселення семінарії в нові корпуси (воно відбулося у 1832 р.), старшими зазвичай призначалися 10 вихованців з вищого відділення та 4 із середнього. Із середини 1830-х рр. їх кількість дещо збільшилася, оскільки гуртожиток змінився і, відповідно, змінилася кількість кімнат. Наприклад, 4 вересня 1835 р. інспектор Григорій Бойков подав рапорт до правління семінарії з двома списками. У першому зазначалося 9 кандидатів для 1, 2, 6, 7, 8, 9, 10, 11 та 12-ї житлових кімнат, розташованих у казенному домі. У другому списку -- 11 обраних вихованців для несення послуху старших над учнями, які мешкали в семінарському доміЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 540. Арк. 1.. На сьогодні в архіві збереглася не одна записка інспектора семінарії про призначення з числа вихованців старших кімнатних і квартирних для нагляду за учнями, які проживають у семінарських корпусах і на приватних квартирахЦДІАК. Ф. 712. Оп. 5. Спр. 51. Арк. 1.. Для прикладу можна взяти одне з прохань інспектора Я. Саульського: призначити старших «для надзора за учениками, проживающими на частных квартирах»ЦДІАК. Ф. 712. Оп. 6. Спр. 745. Арк. 1-2..

Нагляд проводився не тільки для підтримання пристойної поведінки, але і для того, щоб не було проблем із власниками квартир. Наприклад, дворянка Крижановська звернулася зі скаргою до інспектора Київської духовної семінарії, що семінарист Волков уже довгий час не віддає плату за оренду квартириЦДІАК. Ф. 712. Оп. 6. Спр. 43. Арк. 1.. Щоб зменшити кількість таких випадків, треба було покласти на когось обов'язок контролювати це питання, поки інспектор займався важливішими справами. Для цього було необхідно розширити штат помічників інспектора (субінспекторів)ЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 333. Арк. 1..

Як пише протоієрей П. Петров, інститут старших проіснував до середини 1840-х рр.Петров П., прот. Краткая историческая записка о судьбах Киевской семинарии... С. 148. Цей інститут приніс певну користь семінарії. Зокрема, старші не тільки наглядали за меншими, але й мали допомагати їм у навчанні. При цьому інститут старших мав і очевидні негативні риси. Семінаристи часто скаржилися на те, що старші поводили себе зухвало, займалися шпигунством, вирізнялися хитрістю та грубістю. Старші мали бути «очима» та «вухами» інспектора, що породжувало недовіру та невдоволення вихованцівТроцкий П., прот. Первый учебный курс Киевской духовной семинарии. С. 389-393..

Звіт про поведінку учнів щомісяця подавався інспектором семінарії на розгляд семінарського правління. Інколи такі звіти могли подавалися і частіше (наприклад, раз на тиждень)ЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 1287. Арк. 1-33.. Статут визначав, що цей звіт має подаватися у вигляді таблиці, в якій зазначено прізвища лише тих вихованців, за якими було помічено або особливо похвальну поведінку, або ж особливі проступки. Правління заносило ці відомості до загального списку вихованцівТроцкий П., прот. Первый учебный курс Киевской духовной семинарии. С. 384., у якому всі семінаристи отримували типові оцінки за поведінку: «очень хорошее поведение», «доброе», «скромное поведение», «плохое»ЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2., Спр. 84. Арк. 2-10., «поведения доброго и честного, скромного и тихого, добродушного и деятельного»ЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 297. Арк. 1-8..

Типовими порушеннями дисципліни були: купання у Дніпрі (воно було суворо заборонене семінарською інспекцієюЦДІАК. Ф. 712. Оп. 5. Спр. 151. Арк. 1.) та від'їзд додому чи до родичів без попередження керівництва. Інспектор через консисторію міг задіяти поліцію, щоби повернути втікачів до семінаріїЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 356. Арк. 1.. Про тих, хто регулярно порушував дисципліну та не виявляв схильності до виправлення, інспектор подавав рапорти до правління семінарії, яке приймало рішення про покаранняЦДІАК. Ф. 712. Оп. 6. Спр. 255. Арк. 1-18.. Так, наприклад, у 1831 р. вихованець семінарії на прізвище Менчице постійно підбурював парафіян проти свого місцевого священика КрубовичаЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 258. Арк. 1.. Інші ж вихованці дозволяли собі писати і малювати на огорожах та стінах будинків у Києві, тож ректору семінарії навіть довелося видати спеціальну заборонуЦДІАК. Ф. 712. Оп. 6. Спр. 788. Арк. 1..

Статут духовних семінарій 1808 р. був просякнутий ідеями гуманізму, тому тілесні покарання, які були звичними для семінарій у XVIII ст., тут навіть не згадувалися. У разі доведеної провини вихованця Статут рекомендував такі покарання: напоумлення («увещания»), догани, призначення особливого місця на трапезі, засудження на хліб і воду, утримання в спеціально призначеному карцері та, зрештою, виключення зі школиПетров П., прот. Краткая историческая записка о судьбах Киевской семинарии... С. 148..

Важливими у виховному процесі були так звані заохочення («поощрения»). У 101-му пункті семінарського Статуту йшлося, що заохочення можуть мати різні форми. Інспектор міг похвалити вихованця перед його товаришами в кімнаті гуртожитку. Також відзначеного вихованця могли зарахувати до числа старших і дозволити йому зайняти особливе місце в храмі й на трапезі. Крім цього, за ініціативою інспектора, правління семінарії на чолі з ректором могло викликати такого вихованця на своє засідання та висловити йому подяку за зразкову поведінку. Ще одним із видів заохочень була похвала, виголошена з кафедри під час іспитів чи інших семінарських зібрань. При цьому вихованцю могли вручити подарунки (зазвичай книги з пам'ятними написами)Троцкий П., прот. Первый учебный курс Киевской духовной семинарии. С. 384-386..

Слід зазначити, що в перші десятиліття існування семінарії її керівництво далеко не завжди дотримувалося принципів, задекларованих у Статуті. Протоієрей П. Петров пише, що гуманність, якою був просякнутий Статут 1808 р., на жаль, довгий час залишалася нездійсненною мрією. Очільники Київської семінарії час від часу тлумачили статутне положення про «отеческое попечение» як санкцію на тілесні покарання. До 1850-х рр. у семінарії реально існували тілесні покарання (як звали 'їх самі вихованці, «правленские бани»). Було абсолютно типовим призначати тим, хто порушував дисципліну або погано вчився, покарання різкамиПетров П., прот. Краткая историческая записка о судьбах Киевской семинарии. С. 148-149.. Особливо часто застосовували різки в Київській семінарії за інспекторства (1841-1845 рр.) та ректорства (1845-1851 рр.) архімандрита Антонія (Амфітеатрова)ЦДІАК. Ф 712. Оп 1. Спр. 4. Арк. 1.. Але в цілому це покарання ставало дедалі все більш архаїчним і зникло з духовної школи. духовна семінарія моральне виховання

Серед особливо суворих покарань було засудження до закриття під ключ у карцері. Це означало повну ізоляцію, утримання засудженого лише на воді з хлібом, позбавлення права читати книги і писати. Таке покарання могло тривати від одного до семи днів. Суворе випробування мало привести винуватця до каяття. Час від часу покараного вихованця навідував інспектор з настановами. Якщо й карцер не виправляв семінариста, його відраховували із семінаріїТроцкий П., прот. Первый учебный курс Киевской духовной семинарии. С. 386.. Відрахування вважалося найсуворішим покаранням і застосовувалося тільки після погодження з Київським митрополитом. У випадках кримінального характеру правління семінарії негайно передавало вихованця через духовну консисто рію до громадянського суду. Про це повідомляли також правління Київської духовної академії, якому була підзвітна семінаріяТам же. С. 387.. Ті учні, які були відраховані і з часом розкаялися у своїх вчинках, могли відновитися в семінаріїЦДІАК. Ф. 712. Оп. 5. Спр. 141. Арк. 1..

Загалом правління семінарії мало справу з духовною консисторією та поліцією лише в тих випадках, коли провини вихованців виходили за межі семінаріїЦДІАК. Ф.712. Оп. 2. Спр. 209. Арк. 1.. Зокрема, правлінню доводилося інколи забирати своїх вихованців із поліції, коли їх затримували за такі злочини, як крадіжки, пограбування та навіть побиття міщанЦДІАК. Ф. 712. Оп. 6. Спр. 35. Арк. 1-4. ЦДІАК. Ф. 712. Оп. 6. Спр. 34. Арк. 1.. Були й випадки, коли семінаристи втікали із семінарії в казенному одязі і їх доводилося розшукувати.

Усі вихованці у святкові та недільні дні мали молитися за богослужінням у храмі. Присутність відмічалася у спеціальних табелях. Неблагопристойна поведінка в храмі вважалася найтяжчою провиною, яка каралася найсуворіше. Деяким семінаристам згідно зі спеціальним дозволом можна було молитися в інших храмах Києва, виконуючи під час богослужінь церковні послухи. Одним із таких храмів була Іллінська церква на ПодоліЦДІАК. Ф. 712. Оп. 6. Спр. 285. Арк. 1..

Після Великого посту інспектор подавав до правління семінарії відомості про те, як сповідалися та причащалися під час посту. Наприклад, у 1841 р. інспектор семінарії ієромонах Іоанникій зазначав, що із семінаристів усі пройшли спільне моління, говіння, сповідь і причастя, окрім тих, які були вдома або співали в Софійському та Михайлівскому хорах. Кожному вихованцю видавалася спеціальна виписка, у якій відзначалося, коли і де він склав сповідь та прийняв Святі Тайни. Цей документ підшивався до особової справиЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 1180. Арк. 1..

Вільний вихід вихованців за межі семінарського двору не дозволявся. Сторож при воротах не пропускав вихованців до міста без дозвільного квитка, що видавався інспектором. У такому квитку зазначався час відпустки, яка ніколи не могла припадати на нічний час. Усі вихованці мали прибути на територію духовних шкіл не пізніше відбою. Винят- комм були лише дні канікул, або, як їх тоді називали, вакацій.

Канікули були тричі на рік: з 24 грудня по 7 січня (Різдвяні); зі свята Входу Господнього в Єрусалим до кінця Світлого тижня (Пасхальні) та з 15 червня до 1 вересня (літні). У ці дні вихованці могли поїхати до своїх батьків чи близьких родичів, зазначивши адресу свого перебування на вакаціях. Після повернення кожен вихованець мав особисто засвідчити свій приїзд інспектору. Зустрічі з батьками чи родичами могли відбуватися і під час навчального року. Вони зазвичай проходили в самій семінарії під наглядом старшого, який мав доповідати про них інспектору. Не дозволялися часті візити до семінарії малознайомих людей, особливо в пізній часТроцкий П., прот. Первый учебный курс Киевской духовной семинарии... С. 387-389..

Звісно, самовільні поїздки додому заборонялися. У випадках подібних втеч вихованців намагалися повернути до семінарії та призначали їм покарання. Додому тікали переважно ті вихованці, які мешкали не в гуртожитку, а в місті на квартирах, оскільки за ними нагляд був не таким суворимЦДІАК. Ф. 712. Оп. 2. Спр. 515. Арк. 1-3..

У 1841 р. Святіший Синод постановив, щоб у кожній семінарії при інспекторі були призначені два штатні помічники, які б допомагали здійснювати нагляд за вихованцями, а також мали право застосовувати деякі покарання. Зокрема, за погану поведінку вони мали право штрафувати вихованців голодним столом, а за невиправну поведінку не відпускати у вихідні та святкові дні до міста чи до родичів. Право видавати відпускний квиток також переходило до помічника інспектора. І навіть якщо сам інспектор відпустив семінариста додому, то помічник інспектора міг не видати відпускного квитка, якщо на це були поважні причини. Про проступки вихованця помічник інспектора («наглядач») допо-відав інспектору і правлінню семінаріїНадеждин А. Н. История Санкт-Петербургской духовной семинарии с образовани-ем общих узаконений и мероприятий по части семинарского устройства. 1809-1884. СПб., 1885. С. 332, 455-456..

Слід пам'ятати, що в 1817-1860 рр. щорічно в семінарії навчалося близько 300 семінаристів. Протоієрей П. Троцький замислюється над питанням, як одна людина могла угледіти за цими вихованцями та одночасно з цим ще й керувати Київськими парафіяльним та повітовим духовними училищами, які загалом налічували понад 500 учнів. Звісно, що ректор та інспектор фізично не могли слідкувати за порядком. Ситуацію багато в чому рятувало те, що в зазначений період, на відміну від початку ХХ ст., у середовищі семінаристів не виникало бунтів. їхню відсутність показують щомісячні звіти інспекторів. Навпаки, такі потрясіння, як холера 1832-1833 рр. та інші нещастя, не роз'єднували, а об'єднували семінаристів, виховували в них одностайність та взаємовиручку. Однак інспектору доводилося зранку до вечора, а подекуди й уночі, особисто слідкувати за порядком, дисципліною та тишею. Весь день у нього був насичений вирішенням безлічі питань із життя молодих вихованців, яке постійно кипілоТроцкий П., прот. Первый учебный курс Киевской духовной семинарии. С. 387-389..

Підводячи підсумок, маємо зазначити, що у часи дії Статуту 1808 р. система семінарського виховання залишалася вкрай архаїчною. У цій системі, зокрема, зберігалися такі виховні методи, як тілесні покарання та перебування в карцері на хлібі й воді. У спогадах випускників духовних семінарій першої половини ХІХ ст. можна знайти чимало сумних історій про важкі реалії тогочасного семінарського життя. При цьому творці Статуту 1808 р. все ж прагнули запровадити в семінаріях більш гуманні методи впливу на вихованців. І можна бачити, що упродовж 1817-1867 рр. система виховання в Київській духовній семінарії поступово еволюціонувала, позбавляючись тих рис, які не відповідали вимогам часу.

Размещено на Allbest.ru