Садибні будинки Слобожанщини в добу бароко

Размещено на http://www.allbest.ru/

САДИБНІ БУДИНКИ СЛОБОЖАНЩИНИ В ДОБУ БАРОКО

Бірьова О.Ю.,

кандидат історичних наук, старший викладач кафедри історії України, музеєзнавства і пам'яткознавства, Харківської державної академії культури (Харків, Україна),

В статті розглянуто садиби козацької старшини часів періоду бароко. Охарактеризовано особливості прояву даного художнього стилю в інтер'єрі житлових будинків Слобожанщини. Розглянуто основні складові оздоблення садибних будинків. Проаналізовано вплив місцевої культури та традицій на європейські риси стилю бароко.

Ключові слова: садиба, інтер'єр, архітектурний стиль, бароко

Bir'ova O. U.,

Candidate of Historical Sciences, lecturer of department History of Ukraine, museology and monuments, KHDAK (Kharkiv, Ukraine)

The aim of this article is to explore the features of the estate houses of Slobidska Ukraine in the Baroque period.

Research methodology. The article used general scientific and specially historical methods. Historical Methods: chronological, historical-comparative.

Results. The Baroque style in the interior of the Slobozhanska manor houses had features that were influenced by the local culture and traditions. This style was used more in church construction than in residential buildings. Representatives of the Baroque style in Slobozhanshchina were Cossack officers.

Baroque - solemn style. More characteristic of palace construction. Because the architecture and interior decoration required considerable funds. In the Slobozhanshchina, this style was much more modest, since the Cossack officers did not have great funds. The Ukrainian Baroque absorbed all the rich experience of European art. In baroque architecture, facades decorated with stucco, twisted columns and other architectural details were used. The solemnity of the interior was enhanced by fabric, carpets, dishes, weapons. Considerable attention was paid to fabrics. The interior decoration of the officers' homes was more solemn than the interior of the homes of ordinary Cossacks.

In the interior of the baroque stove played an important role. To describe the life of Baroque times in Sloboda Ukraine is a description of the decoration of the homes of Cossack colonels. A list of their real estate is provided in source materials.

Ukrainian Baroque beginning of the XVIII century. Often called Cossack, because Cossack itself was a carrier of artistic taste.

Keywords: estate, interior, architectural style, baroque.

житловий інтер'єр бароко слобожанщина

Садибна тематика набуває сьогодні широкої популярності. Вона досліджується фахівцями різних галузей: мистецтвознавцями, істориками, архітекторами, краєзнавцями. В Україні багато об'єктів культурної спадщини, які сьогодні мало досліджені або взагалі невідомі в науковому просторі.

Ґрунтовні роботи по дослідженню інтер'єру слобідських садиб належать Г К. Лукомському, автору багатьох статей та монографій. Георгій Крескентьєвич разом зі своїми друзями однодумцями Миколою Омеляновичем Макаренко та Борисом Костянтиновичем Реріхом плідно працювали в галузі мистецтва, маючи на меті створити в Україні найкращій художній музей. Саме завдяки роботам та фотографіям Г. К. Лукомського ми можемо сьогодні бачити як виглядали втрачені садибні об'єкти. Роботи сучасних авторів: А. Макарова, О. Віктоняк характеризують промисли та мистецтво Слобожанщини часів бароко.

Мета статті - дослідити особливості садибних будинків слобідської України періоду бароко.

Бароко - урочистий стиль. Більш характерний для палацового будівництва. Оскільки архітектура та оздоблення інтер'єрів потребували чималих коштів. В Слобожанщині цей стиль був значно скромнішим, оскільки козацька старшина не мала великих статків. В барочному стилі працював відомий архітектор Бартоломео Растрелі. В Слобожанщині його авторству належить проект церкви в Охтирці. Житлові інтер'єри не були такими урочистими як церковне будівництво, яке фінансувалося представниками імператорського роду.

В архітектурі бароко застосовували фасади, прикрашені ліпниною, витими колонами та іншими архітектурними деталями. Іноді через скульптурний декор візуально втрачалася загальна конструкція будівлі. Амури, виноградні лози прикрашали не лише фасади, але й інтер'єри будинків. В цей період набув популярності П-подібний тип будівель, який складався з центральної частини та двох бокових виступів - ризалітів. Такий будинок гармонійно поєднувався з садибним парком, що розташовувався позаду будинку та парадним двором перед головним фасадом.

Одна з властивих рис бароко - просторова ілюзія, яка характеризує риси даного стиля. Урочистість інтер'єру посилювали тканина, килими, позолочена ліпнина. Криволінійні та округлі контури надавали декору живописність. Значну увагу приділяли тканинам. Елементи, виконані за допомогою тканини, повинні були утілювати розкіш. Освітлювалися кімнати за допомогою освітлюваних приладів, зроблених під свічки: канделябрами, жирандолями, шандалами та підсвічниками. Шандали та підсвічники можна було переміщувати з однієї кімнати в іншу, а канделябри та жирандолі закріплювалися на підлозі або на стінах. Термін «люстра» у перекладі з французької означає «блиск» - цей тип світильника почав застосовуватися у другій половині XVII ст. Кришталева люстра була обов'язковим елементом будь-якого інтер'єру «палацового» типа.

Прикладом козацького помешкання є будинок підпрапорного, про який розповідає Г Квітка-Основ'яненко: «В помешканні розміщувалося декілька світлиць, у яких проходили свята й урочисті прийоми. У цих кімнатах, як і в інших жилих приміщеннях, знаходилися печі. У будинку були дитяча кімната, спальня господаря та інші. Прикрасою оселі були птахи, співом яких насолоджувалися члени родини підпрапорного» [2, с. 46].

Ще одним прикладом оселі заможного господаря є опис помешкання, наведений М. Сумцовим: «Хата простора, стіни кімнати пофарбовані синькою в блакитний колір. Передній кут заставлений численними кіотами ікон. Під стелею різний сволок (головна балка) з надписом. Біля стін з обох боків - лави» [6, с. 15].

Будинок харківського полковника Л. Шидловського мав одну світлицю та дві кімнати. У Ф. Шидловського одна з осель - це чотири світлиці та чотири кімнати людські з коморами. Більших розмірів передбачалася споруда в селі Різдвяному, але вона так і не була завершена. Будинок планувалося зробити з дев'яти світлиць з кімнатами та коморами (світлицею називали кімнати, які не мали конкретного призначення та розміщувалися в дерев'яному будинку, а такі ж кімнати в кам'яному будинку - палатами). Ф. Шидловський побудував лише вісім кімнат з трьома печами, вікна цих приміщень були захищені ґратами. Вікна в усіх світлицях - скляні. Використання цього матеріалу свідчить про те, що оселі полковників мали переваги порівняно з житлом пересічного козацтва, оскільки в будинках селян вікна робили з повстини або зі слюди. Зсередини стіни будинку Ф. Шидловського були вибілені. У декількох світлицях розміщувалися печі із зелених кахлів.

Внутрішнє оздоблення старшинських будинків було більш урочистим ніж інтер'єр осель пересічного козацтва. Декоративне мистецтво, що застосовувалося в інтер'єрі, впливало на людину в її повсякденному житті. Інтер'єр можна віднести до соціальної сфери життя, оскільки кожна епоха та соціальна група накладає свій відбиток на мистецтво оформлення осель. Складовою внутрішнього оздоблення були монументально-декоративні розписи, скульптура, тканини, освітлювальні прилади й інші речі. Всі елементи ансамблю жилого приміщення гармонійно поєднувалися між собою.

Українське бароко увібрало в себе весь багатий досвід європейського мистецтва, об'єднавши його з естетичними засадами, розумінням прекрасного. Інтер'єру притаманні ті ж властивості, що й архітектурі - контраст освітлених просторів у глибину або висоту, що надає їм пластичної виразності [4, с. 10].

В інтер'єрі бароко піч відігравала важливу роль. Вона була великого розміру із двох або трьох ярусів, частіше прямокутною. Поверхні печей орнаментувалися барвистим рельєфом або помальованими кахлями. Фарбування печей мало практичні та естетичні потреби. Наприклад, поверхню печі, зазвичай фарбували у світлі тони (білий, блакитний, бірюзовий). Ці фарби сприяли поліпшенню освітлення кімнати. Нижню частину - темними кольорами. На Слобожанщині частіше застосовували однобарвні рельєфні кахлі. Рисунок рельєфних кахлів являв собою переважно геометричну орнаментику, що зумовлювалося способом виготовлення плитки. Зазвичай, облицьовувальна плитка виготовлялася в дерев'яних формах для рельєфної орнаментики, застосовувався різьблений піддон з липової дошки. Саме тому на керамічних кахлях можна знайти всі ті елементи орнаментики, що характерні різьбі по дереву. Особливо часто трапляється розетка, широко застосовувана в народній різьбі по дереву для оздоблення окремих архітектурних елементів меблів, предметів побуту тощо.

За своїм виглядом печі поділялися на «руські» та «голландські». «Голландські» призначалися лише для опалення та розміщувалися в парадних кімнатах. Їхній декор змінювався протягом часу. «Руські» печі розташовувалися лише в кухні або в людській. Їхній зовнішній вигляд залишався майже незмінним.

Протягом XVIII ст. малюнок та колір кахлів набували різних варіантів. Проте живопис на кахлях мав меншу художню виразність, ніж стінопис, оскільки малюнок, обмежений невеликим простором, не мав внутрішньої енергії та комбінації фарб. Колір кахлів був різноманітним: синім, зеленим, жовтим та іншим, крім того, на них міг бути малюнок із зображенням птахів, на тему козацького побуту та іншого змісту. Відомостей про гончарство Слобожанщини дуже мало. Є дані про існування гончарної майстерні в місцевості Нова Водолага, вироби тутешніх майстрів мали високу якість [1, с. 76]. Майстри гончарного виробництва були вихідцями з козацтва, наприклад, майстер гончарного виробництва, професійні здібності якого високо оцінила графиня В. Капніст, зробив багато виробів за моделями графині.

Для конкретнішого уявлення про побут часів бароко в Слобідській Україні слід розглянути оздоблення осель козацьких полковників. Опис їхнього нерухомого майна наведений у джерельних матеріалах. Один із них, виданий С. Шидловським, має назву: «Матеріали для нарису службової діяльності Шидловських у Слобідській Україні 1696 - 1721рр.» [7].

Згідно з цими описами, однією зі складових інтер'єру були меблі. Переважна частина цінних меблів була привізною. У конструкції меблів переважали прямі поверхні. Дерев'яні частини прикрашалися рельєфною різьбою, а м'які - оббивалися тканинами або шкурами. На відміну від коштовних меблів, більшість простих - була домашнього виробництва. В інтер'єрі полковників використовувалося багато тканин.

В епоху бароко особливу увагу приділяли прикрасам ліжка, яке мало чималу низку оздоб. Варіанти ліжок із різними видами балдахінів часто прикрашалися різьбленням по дереву.

У полковника Ф. Шидловського оселю прикрашали також дванадцять скатертин (сім швабських, чотири українські й одна голландська), тридцять хусток та рушників вишитих золотом, шовком та сріблом [7, с. 100]. Це свідчить про те, що часто прикрасою дорогої тканини була вишиванка.

Народне шитво зародилося та розквітло завдяки пануванню системи натурального господарства. У XVIII ст. цей вид ремісництва набув поширення, оскільки попит на художні речі серед козацької старшини зріс. Вишиванки шовком, сріблом та золотом прикрашали рушники, хустки, а також деякі частини одягу.

В інтер'єрі будинків не остання роль належала килимам. Ними застилали столи, стільці, лави. Дорожчі килими вішали на стіни, а простіші - клали на підлогу. Вони були різного виробництва: польського, українського, перського, турецького. Найдавніша назва цього виду речей -»ковер», ним позначали тканини різної техніки виробництва: ворсові, стрижені, безворсі, шовкові та інші. Термін «килим» виник пізніше. У Персії та Туреччині килимом називали рівну безворсу тканину. Орнамент цієї групи тканин був смугастим з геометричним малюнком.

Ф. Шидловський мав тринадцять різних килимів перської, турецької та української роботи. Два килими були, імовірно, харківського виробництва. У полковника Л. Шидловського - десять килимів: два перські та вісім українських, серед них були килими місцевого виробництва. Існує версія, згідно з якою місцеві слобідські майстри коцарського виробництва виготовляли фарби з польових квітів та фарбували ними шерсть, яку отримували від домашніх овець, а з неї потім ткали килими з фантастичними візерунками [6, с. 30].

Картини та портрети поступалися своєю кількістю іконам.

До кімнатного оздоблення належали й органи: великі та малі, інколи їх прикрашали годинниками. Годинники також доповнювали інтер'єр кімнат: «бойові в ящику», «настінні».

На стіни вішали й дзеркала різних розмірів. У Ф. Шидловського - два дзеркала одностінних у чорних рамах, столове - у лаковій рамі із золотими візерунками і дзеркало в чорній рамі.

У перелікові майна слобідських полковників згадується багато посуду, який використовувався не лише для свого прямого призначення, але також для прикрашання кімнат; його зберігали на полицях та у скринях.

Необхідним атрибутом козацької старшини була зброя, яка також застосовувалася для прикрашання стін у кімнатах. Полковник І. Перехрестов мав красиву та цінну зброю. На першому плані була шабля - головна складова повного козацького вбрання. Найціннішими були турецькі шаблі: вони мали срібні визолочені оправи з коштовним камінням. На відміну від шабель, вогнепальна зброя мала менше прикрас: пістолети німецького виробництва та пищалі турецькі, німецькі й тульські. Булава срібна визолочена, прикрашена бірюзою.

У полковника Л. Шидловського описана така зброя: три пищалі, з яких дві - тульського виробництва; в третій - замок турецький, ложа кленова. Дві пари пістолетів у горіхових ложах. Шабля булатна українського виробництва. Пернач - знак полковничої влади, жезл із шаром на кінці, виготовлений з міді, оброблений сріблом та прикрашений черню та камінням.

У полковника Ф. Донця: тринадцять ножів зі сталі, з яких три турецького та один польського виробництва. Стальний кинджал зі срібною позолоченою оправою [7, с. 86].

Кімнати меблювалися сундуками та скринями різного розміру, в них господарі будинку зберігали одяг.

Таким чином, на майно дивилися як на кращий спосіб вкладення свого капіталу. Усі ці скрині з численними каптанами, посудом, шаблями, тощо були виразником усталеного патріархального ладу. В основу побуту було покладено натуральне господарство, яке виробляло більшість речей побутового вжитку, ця тенденція була характерна також для дрібнопомісного господарства й в подальші роки.

Інтер'єр оселі часів бароко описується в поемі І.Орновського «Багатий шаною, славою й честю сад Захаржевських». Опис декоративно-рослинних розписів інтер'єру, який, начебто, був характерний харківському будинкові Ф. Донець-Захаржевського [5, с. 17]. Вважати цей опис внутрішнього оздоблення оселі достовірним сумнівно. Адже справжнє оформлення будинків того часу мало чим нагадувало інтер'єр навіть скромного палацу. На малюнку художника І. Щирського до панегіричної поеми І. Орновського зображено сад з мармуровим багатоповерховим фонтаном з бронзовими тритонами, палац-бельведер. Але такого палацу ніколи не існувало ні в Харкові, ні в Ізюмі. І. Щирський запозичив ці чарівні образи з якихось італійських гравюр та осмислив їх, як символи майбутнього квітучого життя Слобожанщини. Такий вигляд мали в майбутньому набути оселі, на думку полковників Донець-Захаржевських.

Українське бароко початку XVIII ст. часто називають козацьким, адже саме козацтво було носієм художнього смаку. Чимало творів було створено на замовлення козацької старшини.

У середині XVIII ст. стиль бароко набув нових ознак, які дістали назву - рококо. Зміни в інтер'єрі відобразилися перш за все на характері декоративного оздоблення: форми меблів стали граціознішими. Найпоширенішим орнаментом були завитки, переплетіння стрічок. Посилився вплив східних мотивів, особливо китайських. У цей період почали використовуватися паперові шпалери для стін [3, с. 131]. Але нові форми не мали широкого вжитку в садибному будівництві слобідського панства. Вищезазначені стилі (бароко та рококо) більше проявилися у церковному зодчестві ніж у жилих будівлях та господарських спорудах.

Отже, слобідські садиби доби бароко відрізнялися від козацьких помешкань лише розмірами. Житлових споруд палацового типу на території регіону не було на той час. Інтер'єри кімнат мали великий вплив місцевої козацької культури.

Вивчення різних аспектів садибної проблематики Слобожанщини є тематикою подальших досліджень.

Список використаних джерел

1. Віктоняк О. Україна в описах західноєвропейських подорожників другої половини XVIII ст. / О. Віктоняк. - Львів : Дніпрова хвиля, 1995. - 141 с.

2. Квитка-Основьяненко Г. Ф. Пан Халявский / Г. Ф. Квитка-Основьяненко. - К.: Дніпро, 1984. - 335 с.

3. Кес Д. Стили в мебели / Д. Кес. - Будапешт: Изд-во АН Венгрии, 1979. - 269 с.

4. Лукомский Г К. Старинные усадьбы Харьковской губернии/ Г. К. Лукомский. - Х.: Райдер, 2001. - 240 с.

5. Макаров А. Світло українського бароко / А. Макаров. - К.: Мистецтво, 1994. - 288 с.

6. Сумцов М. Ф. Слобожане: історико-етнографічна розвідка / М. Ф. Сумцов. - Х.: Союз, 1918. - 240 с.

7. Шидловский С. И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине 1696 - 1727 гг., собранные и изданные С. И. Шидловским / С. И. Шидловский. - СП б.: Тип. князя В. П. Мещерского, 1896. - 267 с.

Размещено на Allbest.ru