Еволюція земств України доби української Центральної Ради (березень 1917 р. – квітень 1918 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція земств України доби української Центральної Ради (березень 1917 р. - квітень 1918 р.)

Матвієнко Т.О.,

кандидат історичних наук, викладач, Аграрно-економічний коледж Полтавської державної аграрної академії (Полтава, Україна)

Анотації

Проаналізовано політику Тимчасового уряду та Української Центральної Ради щодо земств, еволюцію ставлення останніх до суспільно-політичних процесів Української революції. Обґрунтовано спроби Тимчасового уряду спертися у своїй політиці на повітові і губернські земства у розвитку місцевих органів самоврядування. На основі аналізу соціальних та політичних поглядів демократичних верств населення доведено хибність відповідних сподівань Тимчасового уряду. Показана динаміка усунення губернських комісарів Тимчасового уряду місцевими революційно налаштованими громадськими організаціями, стихійного поповнення губернських та повітових земств представниками згаданих вище установ. Проаналізовано посилення позиції Української Центральної Ради, яка знаходила підтримку серед земств. Розгортання Української революції поступово поглинало українські земства всіх рівнів. Остаточний вибір на користь Центральної Ради вони зробили після більшовицького збройного перевороту в Петрограді. земство губернський революція

Проаналізовано підготовку до виборів, процес голосування та результати виборів до волосних та повітових земств улітку та восени 1917 року. Показано принципову протидію українських земств більшовицьким недемократичним методам боротьби за владу. Висвітлено згубні наслідки агресії більшовицької Росії для земств УНР (Українська Народна Республіка). Вони не змогли відновити повноцінну земську діяльність після відновлення влади Центральної Ради за сприяння австрійсько- німецької військ на території УНР.

Ключові слова: Українська Центральна Рада, Тимчасовий уряд, земство, самоврядування, громадські комітети, вибори, земське зібрання, земські управи, влада, більшовики.

The policy of both the Pro-visional Government and the Ukrainian Central Council on local councils, the attitude evolution of the latter bodies towards social and political processes of the Ukrainian revolution are analysed. The Provisional Government attempts to rely in its policy on district and local councils in the development of local self-government are grounded. Based on the analysis of social and political views of the population democratic strata, falsity of the Provisional Government corresponding expectations is proved. The dynamics of the Provisional Government provincial commissioners elimination by revolutionary-minded local public organizations' members and the spontaneous replenishment of provincial and district councils by representatives of the aforementioned institutions are considered. The strengthing of the Ukrainian Central Council position, which found support among local councils, is reviewed. The Ukrainian revolution deployment gradually absorbed local councils of all levels. They made their final choice in favour of the Central Council after the Bolshevik armed coup in Petrograd.

The preparation for the election, the voting process and results of the election to the district and provincial councils in the summer and autumn of 1917 are studied. The principal opposition of Ukrainian local councils to Bolshevik undemocratic methods of struggle for power are revealed. The detrimental consequences for local councils of the UPR (Ukrainian People's Republic) after the

Bolshevik Russia aggression are highlighted. They failed to revive council activities completely after the restoration of the Central Council power with the assistance of the Austrian-German troops on the UPR territory.

Keywords: Ukrainian Central Council, the Interim Government, zemstvo, self-regulation, public committees, election, zemstvo assembly, zemstvo councils, power, the Bolsheviks.

Губернські та повітові земства, створені після відміни в Росії в 1861 році кріпосного права, попри їх консервативний склад, на початку XX ст. почали претендувати на участь у суспільно-політичному житті держави. Оскільки царський уряд категорично виступав проти цього, більшість земств України вітали повалення в лютому 1917 року російського самодержавства. Вони підтримали Тимчасовий уряд, який очолив голова Всеросійського земського союзу Г Львов. У відповідь той призначив своїми повновладними комісарами на місцях голів повітових і земських управ. Так уряд сподівався зміцнити тут своє становище.

Цікава з історичної точки зору проблема еволюції земств пов'язана з необхідністю поглибленого і детального аналізу діалектики взаємозв'язку суспільно-політичних процесів і трансформацій, що відбувалися із органами місцевого самоврядування того часу і проведенням демократичної реформи місцевого самоврядування в сучасній Україні. Враховуючи тенденцію держави в сучасний період, побудову ефективної системи влади на всіх рівнях дана проблема зберігає свою актуальність.

Окрім суспільно-політичної та практичної, тема дослідження має й науково-теоретичну актуальність. Значний інтерес до земств засвідчено вже в працях безпосередніх учасників революційних подій 1917 року [1; 3; 7; 11; 23]. Зі встановленням радянської влади дослідники цього періоду зосереджували свою увагу переважно на військових аспектах "тріумфальної ходи радянської влади" в Україні та проблемах формування і діяльності рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. Лише в деяких роботах згадуються й альтернативні їм місцеві органи влади, але виключно як буржуазні й антинародні [5; 22; 21].

Об'єктивні, фундаментальні дослідження, які побачили світ після проголошення незалежності України присвячені подіям першого етапу революції [2; 10; 18]. Лише побіжно про долю земств цього періоду згадують і дослідники земств доби Української революції [6; 8; 12].

У зв'язку з цим у запропонованій статті автор ставить за мету проаналізувати суспільно-політичні чинники, які визначали еволюцію земств України. Для її досягнення у статті ставляться наступні завдання: проаналізувати еволюцію політики Тимчасового уряду та Української Центральної Ради щодо земств; висвітлити результати виборчих кампаній до земств; визначити вплив більшовицького Жовтневого перевороту 1917 року в Петрограді на земства України.

Створені ще за царизму, земства не були виразниками соціально-економічних інтересів демократичних кіл сільського населення та їх сподівань на демократизацію процесів формування й діяльності органів влади. Зволікання Тимчасового уряду з реформуванням земств призвело до того, що воно почало проводитися ініціативно місцевими революційно налаштованими громадськими організаціями. Створені ними місцеві виконавчі комітети почали відкликати комісарів Тимчасового уряду, поповнювати своїми представниками склад повітових і губернських земських зібрань, тим самим значно радикалізувавши їх. Аби зберегти ситуацію на місцях під своїм контролем, 14 березня 1917 року Тимчасовий уряд доручив повітовим і губернським комісарам очолити створення губернських, повітових, міських, волосних і селищних комітетів [4, с. 148]. Дійсно, земці брали досить активну участь у їх формуванні. Проте перебороти стихію революційної демократизації земських органів самоврядування не змогли. На кінець весни 1917 року більшість повітових і частина губернських комісарів Тимчасового уряду в Україні за ініціативи громадських комітетів були усунуті зі своїх посад. Їх обійняли представники демократичних сил, які домінували у складі губернських і повітових земських зібрань. Для Тимчасового уряду це загрожувало втратою впливу на місцях, паралічем системи органів влади, наростанням анархії. Особливо гострою ця проблема була в Україні, де зростав авторитет створеної в березні 1917 року Української Центральної Ради. Її заклики до автономії України знаходили все більшу підтримку й серед земців.

Прагнучи зберегти вплив на земства та легітимізувати їх діяльність, уряд пішов на реформування органів земського самоврядування й ухвалив 21 травня 1917 року Положення "Про волосне земське управління" та "Про здійснення виборів губернських і повітових земських гласних" [15]. Ними проголошувалося всезагальне, рівне, пряме виборче право за таємного голосування. Ці правові акти досить детально проаналізовано в історичній та юридичній літературі. Після прийняття 9 червня 1917 року Тимчасовим урядом Постанови "Про зміну діючого положення щодо губернських та повітових земських установ" останні спільно з волосними земствами перебирали на себе основні адміністративні та господарсько-розпорядчі повноваження на місцях [16]. За комісарами Тимчасового уряду зберігалися лише функції нагляду за дотриманням земствами законності у своїй діяльності.

Таким чином, Тимчасовий уряд, по суті, проголосив про створення нової системи управління країною на основі принципів демократії та самоврядування. На цьому неодноразово наголошували учасники обговорення проголошеної земської реформи. Водночас вже тоді звучали скептичні голоси: уряд запізнився з її проведенням і розпочав реформу тоді, коли серед селянства вже почало домінувати негативне ставлення до земств та діяльності самого уряду.

Цим скористалася Центральна Рада, яка 10 червня 1917 року ухвалила I Універсал, у якому чітко проголосила свої наміри боротися за автономію України та статус центральної влади в межах її території. Її основою на місцях мали стати українізовані органи місцевого самоврядування.

Універсал отримав масову підтримку збоку земств України й дав потужний імпульс до їх подальшої демократизації [13, с. 29].

Реакція Тимчасового уряду була блискавичною. Уже 11 червня 1917 року він дав старт виборам до волосних земств, а 29 червня 1917 року його делегація прибула до Києва й змусила Центральну Раду піти на компроміс, викладений у II Універсалі від 3 липня 1917 року. Згідно з ним відповідь на прагнення Центральної Ради до автономії України мали дати Всеросійські Установчі збори, вибори до яких були призначені на осінь 1917 року.

Універсал викликав глибоке розчарування в демократичних земських колах. Це ще більше ускладнило підготовку виборів до волосних земств. Попри те, що координували її комісари Тимчасового уряду, основний тягар ліг на земства, яким довелося вирішувати фінансові, організаційні, кадрові та інші проблеми під час визначення меж земських волостей, числа гласних у кожній із них, формування виборчих комісій, створення дільниць для голосування, укладання списків виборців. Останні у своїх більшості розцінювали вибори до волосних земств як спробу не лише зберегти, а й розширити сферу діяльності дореволюційних установ, тому нерідко чинили опір заходам із їх підготовки.

Політичні партії, які розглядали виборчу кампанію у волосні земства як репетицію боротьби за свій вплив на інших щаблях адміністративної системи та на виборах до Установчих зборів, суттєво вплинути на хід підготовки до них не могли, оскільки вони мали проводитися за мажоритарною системою [9, с. 92]. До того ж на волосному рівні партії організаційно були представлені дуже слабо. Відтак кандидати в гласні волосних земств висувалися переважно за становим, а не партійним принципом.

Прагнучи виправити ситуацію, 26 липня 1917 року Тимчасовий уряд дозволив повітовим земствам приймати рішення про можливість проведення волосних виборів за пропорційною системою [17]. Це був "політичний хабар" партії російських есерів, які домінували у складі Тимчасового уряду й мали найбільший вплив на селі. Проте в Україні популяризовані ними моделі вирішення найболючішого для селян земельного питання на той час уже асоціювалися з партією українських есерів і створеними нею селянськими громадськими організаціями. Вони ж орієнтувалися на Українську Центральну Раду. Відтак запровадження пропорційної системи на виборах до волосних земств в Україні не дало політичного зиску Тимчасовому урядові. Навпаки, цей крок лише ускладнив підготовку до волосних виборів, терміни проведення яких із липня 1917 року змістилися на кінець серпня - жовтень цього року. Відповідно довелося перенести вибори до Всеросійських Установчих зборів.

Проведений аналіз явки виборців на дільничні комісії для голосування засвідчує надзвичайно високий рівень їх абсентеїзму в усіх без винятку губерніях України. Дуже рідко відсоток тих, хто проголосував на виборах до волосних земств, сягав 50%. У багатьох волостях довелося призначати повторні вибори. Але на них приходило ще менше виборців [14].

Негативне ставлення селян до самих виборів, їх недовіра до представників заможних верств населення та інтелігенції, низький рівень політичної культури та освіти визначали результати виборів: до волосних земств були обрані переважно селяни, висунуті позапартійними групами селян чи селянськими громадськими організаціями - радами та спілками. За висуванців політичних партій майже не голосували, а якщо й голосували, то переважно за представників від українських соціалістів-рево- люціонерів. Усе це визначило політичні наслідки виборів до волосних земств: на більшості установчих засідань волосних земських зібрань, які масово прокотилися Україною у вересні - жовтні 1917 року, була задекларована підтримка Української Центральної Ради.

Саме в цей час в Україні відбувалися вибори до повітових земств. Лише в Полтавській губернії явка виборців на них сягала понад 60%, в інших - була навіть нижчою, ніж на волосні. Як у волосних, у повітових земських зібраннях домінували позапартійні гласні від селян, більшість із яких розділяли засадничі положення партії українських есерів. Оскільки вибори проводилися і в повітових центрах, зріс відсоток у складі повітових земств гласних, висунутих групами та спілками місцевої інтелігенції й осередками політичних партій. Останні досить активно працювали на виборах, проте відчутних результатів досягли лише українські есери. При цьому, порівнюючи з дореволюційним, склад гласних повітових земств оновився майже повністю. Більшість із них орієнтувалися на Центральну Раду. Отже, вибори продемонстрували можливість досягнення проголошених нею цілей демократичним шляхом.

Силове захоплення в жовтні 1917 році влади в Росії більшовиками підштовхнуло Українську Центральну Раду до прийняття 7 листопада 1917 року III Універсалу, у якому проголошувалася Українська Народна Республіка. Декларувався її нерозривний зв'язок із демократичною Росією, проте вища влада в Україні переходила до Центральної Ради та її Генерального Секретаріату. Найвищою адміністративною владою на місцях оголошувалися органи місцевого самоврядування, у тому числі земства [19, с. 401]. Аби підкреслити їх нову роль у майбутній Україні, 19 грудня 1917 року Центральна Рада ухвалила закон "Про зміну назв земських інституцій", згідно з яким земства отримали статус волосних, повітових і губернських народних рад [20, с. 50].

Водночас більшість земств підтримували Центральну Раду лише в частині її автономних прагнень у складі Росії, продовжували вірити у доле- носність Всеросійських Установчих зборів. Тому, коли у відповідь на їх розпуск більшовиками та пряму військову агресію більшовицької Росії в Україну Центральна Рада проголосила незалежність УНР, земці розгубилися - самостійність для них була неочікуваною.

Після захоплення території України більшовиками земці спробували досягнути компромісу з ними. Не маючи власного адміністративно-господарського апарату управління, останні декларували готовність до нього. Проте дуже скоро їх політичні інтереси взяли гору над здоровим глуздом і більшовики розпустили не лише земські збори, а й більшість земських управ. В Україні силою зброї окупантів їх місце зайняли органи диктатури пролетаріату - ради робітничих, селянських і солдатських депутатів.

Також втрати (кадрові, політичні, іміджеві, організаційні), яких зазнали земства від тимчасової окупації України були, настільки значними, що ті не змогли розпочати свою роботу й після відновлення за підтримки німецько-австрійських військ влади Центральної Ради. Остання ж виявилися не спроможною допомогти їм у цьому. Усе це було однією з причин, які й визначили її сумну долю. 29 квітня 1918 року вона була розпущена генералом П. Скоропадським, який захопив владу в Україні.

Таким чином, еволюція земств Україні доби Центральної Ради має практичне значення для сучасного реформування системи влади й органів місцевого самоврядування. По-перше, вона переконливо свідчать, що реформа може мати успіх лише за умови, що буде максимально враховувати інтереси місцевого населення та їх громад і користуватиметься їх підтримкою. По-друге, її успіх залежить від послідовності й наполегливості в реалізації та підтримці збоку центральних інститутів влади.

Список використаних джерел

1. Бойко В. 1917, Земство і народні управи, Час, Київ.

2. Верстюк В. 1997, Українська Центральна Рада, Заповіт, Київ.

3. Веселовский Б.Б. 1917,Местное самоуправление и демократия, Муравей, Петербург.

4. Гайда Ф.А. 2001, 'Механизм власти Временного Правительства', Отечественная история, №2, с. 141-153.

5. Гамрецький Ю.М. 1966, Ради робітничих депутатів України в 1917 р. (Період двовладдя), Наукова думка, Київ.

6. Гвоздик В.С. 2010, 'Земства України в умовах революційних потрясінь 1917 року', Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, Вип. XXIX, с. 98-105.

7. Грушевський М. 1991, Хто такі українці і чого вони хочуть, Т-во "Знання України", Київ.

8. Завальнюк О.М., Стецюк В.Б. 2009, Земства Поділля у добу Української революції 1917-1920р. р, Аксіома, Кам'янець-Подільський.

9. Захарчук А.С. 2002, Державотворчі пошуки на Слобожанщині в контексті Української революції: політико - правовий аспект (березень 1917 - квітень 1918 рр.), Козацький вал, Суми.

10. Копиленко О. 1992, "Сто днів" Центральної Ради, Україна, Київ.

11. Королів В. 1917, Про народне самоврядування (Земство), Просвіта, Київ.

12. Лозовий В.С. 2010, Ставлення селянства України до влади в добу Центральної Ради (березень 1917- квітень 1918рр.). Дисертація доктора історичних наук, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Київ.

13. Матвієнко Т.О. 2008, 'Земства України в контексті трансформації органів влади в 1917 році'. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць, Вип. 14, с.

23- 34.

14. Матвієнко Т О. 2014 'Результати виборів до волосних земств в Україні 1917 р'. Наукові праці історичного ф-ту Запорізького національного університету, Вип. XXXVIII. с. 116-122.

15. Постановления Временного Правительства о волостном земском управлении, о производстве выборов губернских и уездных земских гласных и наказ о производстве выборов волосных земских гласных 1917, Скоропечатная А.А. Левенсон, Москва.

16. Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при Правительствующем Сенате 1917, Постановление Временного Правительства "Об изменении действующего Положення о губернських и уездных земских учреждениях впредь до издания нового о них Положения" от 9 июня 1917 г, Сенатская типография, Санкт-Петербург.

17. Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при Правительствующем Сенате 1917, Постановление Временного Правительства "О дополнении приложенного к отделу I постановления Временного Правительства от 21 мая 1917 года положения о волостном земском управлении" от 26 июля

1917 г., Сенатская типография, Санкт-Петербург.

18. Солдатенко В.Ф. 1997, Українська революція: концепція та історіографія, Либідь, Київ.

19. Толочко П.П. (ред.) 1996, Українська Центральна Рада: документи і матеріали. Київ: Наукова думка. с. 398-401.

20. Толочко П.П. (ред.) 1996, Українська Центральна Рада: документи і матеріали. Київ: Наукова думка. с. 50-51.

21. Тригуб П.М. 1972, 'Ліквідація міських дум і земств у період боротьби за встановлення і зміцнення радянської влади на Україні (грудень 1917 р. - березень

1918 р.)', Питання історії народів СРСР, Вип. 13, с.

24- 31.

22. Харитонов В.Л. 1966, Лютнева революція 1917року на Україні, ХДУ, Харків.

23. Христюк П. 1921, Замітки і матеріали до історії української революції. 1917-1920 рр., Вид-во Чар- торийських, Відень.

References

1. Boyko V 1917, Local Council and People's Boards, Time, Kyiv.

2. Verstrnk V 1997, The Ukrainian Central Council, Testament, Kyiv.

3. Veselovskyi B. B. 1917, `Local Self-Government and Democracy', Ant, St. Petersburg.

4. Haida F. A. 2001,'The Mechanism of the Provisional Government Power' National History, issue 2, p. 141-153.

5. Hamretskyi Yu. M. 1966, `Workers' Deputies Councils of Ukraine in 1917 (period of diarchy)', Scientific Opinion, Kyiv.

6. Hvozdyk V S. 2010, `Ukrainian Local Councils in Conditions of Revolutionary Upheavals in 1917', Research works of the Historical Department of Zaporizhzhia National University, Vol. XXIX, p. 98-105.

7. Grushevskii M. 1991, `Who Ukrainians Are and What They Want', Society `Knowledge of Ukraine' Kyiv.

8. Zavalniuk O. M, Stetsyuk V B. 2009, `Podilia Local Councils During the Period of the Ukrainian Revolution of1917-1920', Axiom, Kamenets-Podilskyi.

9. Zaharchuk A. S. 2002, `State-FormingSearches in Slobozhanshchyna in the Context of Ukrainian Revolution: Political- Legal Aspect (March 1917 - April 1918)', Cossack Wall, Sumy.

10. Kopylenko O. 1992, `'One Hundred Days' of the Ukrainian Central Council', Ukraine, Kyiv.

11. Koroliv V 1917, `On the National Self-Government (Local Council)', Enlightment, Kyiv.

12. Lozovyi V. S. 2010, `Ukrainian Peasants' Attitude to Power During the Period of the Central Council (March 1917 - April 1918)', Doctor of Historical Sciences Thesis, National Pedagogical Dragomanov University. Kyiv.

13. Matvienko T. O. 2008, `Ukrainian Local Councils in the Context of the Government Bodies' Transformation in 1917', Gilea: Research Journal. Collected Works, Vol. 14, p. 23-34.

14. Matvienko T. O. 2014 `Results of Election to the Township Local Councils in Ukraine in 1917', Research works of the Historical Department of Zaporizhzhia National University, Vol. XXXVm. p. 116-122.

15. `The Provisional Government Decrees on Township Council Management, on Procedure of Provincial and District Council Odd Men Election and an Order on Procedure of District Council Odd Men Election in 1917', Skoro- pechatnaia A. A. Levenson, Moscow.

16. `Collection of Government Laws and Orders published under the Control of the Government Senate in 1917, the Provisional Government Decree `About the Changes in the Current Status of Provincial and District Local Council Bodies up to the Publication of Their New Status' from 9th June 1917', Senate Printing House, St. Petersburg.

17. `Collection of Government Laws and Orders published under the Control of the Government Senate in 1917, the Provisional Government Decree `About the Complement to Part I of the Provisional Government Decree from 21th May 1917 about Township Council Governing from 26th May 1917', Senate Printing House, St. Petersburg.

18. Soldatenko V. F. 1997, `The Ukrainian revolution: the Concept and Historiography', Lybid, Kyiv.

19. Tolochko P. P. (ed.) 1996, `The Ukrainian Central Council, Documents and Materials', Kyiv: Scientific Opinion, p. 398-401.

20. Tolochko P. P. (ed.) 1996, `The Ukrainian Central Council, Documents and Materials', Kyiv: Scientific Opinion, p. 50-51.

21. Trygub P. M. 1972, `The elimination of City and Local Councils During the Struggle for the Establishment and Strengthening of the Soviet Power in Ukraine (December 1917 - March 1918)', Questions of History of the USSR Peoples, Vol. 13, p. 24-31.

22. Kharytonov V. L. 1966, `February Revolution of 1917in Ukraine', KSU, Kharkiv.

23. Khrystiuk P. 1921, `Notes and Materials for the History of the Ukrainian Revolution in 1917-1920', Charto- ryski Publishing House, Vienna.

Размещено на Allbest.ru