Історія зародження і становлення профспілкого руху в Австралії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ ПРОФСПІЛКОГО РУХУ В АВСТРАЛІЇ

Кужельний М.О.,

кандидат політичних наук, Науковий співробітник ДП «Інститут

всесвітньої історії НАН України» (Київ, Україна),

У статті розкрито особливості вихідних умов зародження та формування профспілкового руху в Австралії. Досліджено основні процеси становлення профспілок у ХІХ ст. Визначено особливості політичної активності профспілок в Австралії після створення Лейбористської партії. Зроблено висновки стосовно природи та причин ефективності боротьби профспілок Австралії в сфері захисту трудових прав робітників. Визначено особливості розвитку профспілкового руху в Австралії в ХХ ст. та зроблено спроби проаналізувати його ефективність.

Ключові слова: профспілковий рух, австралійський профспілканізм, Лейбористська партія Австралії, захист трудових прав, міжнародна трудова солідарність.

HISTORY OF THE FORMATION AND DEVELOPMENT OF THE TRADE UNION MOVEMENT IN AUSTRALIA

Kuzhelny M. O.,

Candidate of Political Science, Research Fellow of

the State Enterprise "Institute of World History of the National Academy of Sciences of Ukraine" (Kyiv, Ukraine),

The article revels peculiarities of the initial conditions of origin and formation of the trade union movement in Australia. The main processes of the formation of trade unions in the 19^th century are studied. The objective of this article is to identify the main key aspects of the formation and development of the trade union movement in Australia. The peculiarities of political activity of trade unions in Australia after the establishment of the Labour Party are determined. Conclusions are made regarding the nature and reasons for the effectiveness of the Australian trade union struggle in the field ofprotection of workers' labour rights. Peculiarities of the development were identified and attempts were made to explain the effectiveness of the trade union movement in Australia in the 20^th century. It is stated that a certain system of colonial authorities was established, which actually duplicated the system of legislative and executive power of the metropolis, but whose goal at the stage of creation was an exclusive attempt to stabilize the situation with prisoners and forced migrants. It is concluded that the trade union movement emerged in colonial Australia, when all labour relations were governed by British law, which was characterized by a wide range of workers ' rights. It is noted that the creation of the first trade unions in the early 19^h century was a reaction of the metropolitan authorities to the mass uprisings of convicts, who in fact did not protect labour rights, but the right to decent treatment and proper conditions for serving their sentence. It is stated that the trade union movement was being formed rapidly due to the influence of migration processes associated with the Gold Rush of the 1850's, when migrants from Great Britain came to Australia en masse, including active public figures who had no proper opponents among the colonial authorities and quickly solicited advantages for the working class. The development of the trade union movement was given a significant impetus by the initiative of the trade union leaders to create its own political force - the Labour Party, whose success was marked in the process of gaining independence in Australia in 1901 and in subsequent formation of the Government, as well as protection of labour rights.

Keywords: trade union movement, Australian trade unionism, Labour Party of Australia, protection of labour rights, international labour solidarity.

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку демократичних процесів неможливий без належного рівня захисту прав та свобод людини і громадянина. В різних сферах суспільних відносин такий захист відбувається по різному, але, на нашу думку, один із найкращих та потужних прикладів захисту конституційних прав простежується в сфері трудових відносин. Профспілковий рух після свого зародження в розвинених промислових країнах ще в ХІХ ст. почав охоплювати все більшу кількість держав, проникаючи в них завдяки трудовій міграції. Ідея забезпечення захисту прав трудящих шляхом об'єднання їх у спілки, трасти, союзи тощо стала однією з перших проявів громадянського суспільства, оскільки розкривала можливості вести діалог представникам робітничого класу із власниками засобів виробництва, представляти інтереси трудящих у відносинах із державою, що дозволяло вимагати підвищення рівня соціальних стандартів та гарантій захисту їх прав. Усе це поступово призводило до політизації профспілок. Вони перетворювалися на політичні сили, підтримуючи існуючі політичні партії або створюючи власні, як, наприклад, партія лейбористів в Австралії. Така активність не могла не впливати на політичну карту країни, на рівень та напрямок її суспільно-політичної еволюції. Тому питання становлення та розвитку профспілкового руху в Австралії набуває актуалізації в світлі сучасних трансформаційних процесів глобальної деформації політичного мислення в бік підвищення рівня соціального захисту трудящих. Ще однією особливістю процесу розвитку профспілкового руху в Австралії, який має значення для актуалізації цього напрямку дослідження, полягає у тісній взаємодії політичних інститутів та профспілкових організацій. Зокрема, це простежується у взаємодії лейбористської партії з профспілками та підтримці останніх під час перебування представників партії в Уряді. Все це робить цікавим досвід Австралії з точки зору пошуку потенційних моделей взаємовідносин профспілкових організацій із іншими публічними інституціями.

Ступінь наукової розробки теми. Проблематика розвитку профспілкового руху Австралії займала вагоме місце в дослідженнях таких вчених як Бобровникова М., Боуден Б., Брамбл Т., Вілямс Дж., Гуляков А. Д., МакКінтайр К., Малаховский К. В., Мелорі Дж., ле Руа К., Сандерс К., Сланевская Н. М., Сміт У та інших.

Мета статті. Метою даної статті є визначення ключових аспектів становлення та розвитку профспілкового руху в Австралії.

Виклад матеріалу. Австралійській Союз є однією з наймолодших демократичних держав, однак при цьому - чи не найбільш яскравим проявом демократизації суспільних процесів. Зародження Австралійського Союзу (як і в більшості колоніальних англомовних країн) стало результатом колоніальної політики Великої Британії. Саме через призму її особливого ставлення до Австралії необхідно розглядати початковий етап становлення профспілкового руху в цій країні, враховуючи наступні аспекти:

- перші португальські й іспанські поселення на Австралійському континенті доби його відкриття та перші Британські колонії - це місця концентрації злочинців, які відбували там покарання або знаходились на довічних каторжних роботах, або на території тимчасових поселень. Отже, для перших поселенців Австралії питання захисту трудових прав не мало жодної актуальності через їхній статус - засуджених до відбування покарання осіб;

- значна віддаленість від метрополії наділяла місцевих управителів можливостями узурпації влади, чим вони активно користувалися. Це негативно позначалося на дотриманні ними прав тих мешканців, які переселялися в Австралію добровільно;

- колоніальний статус територій означав поширення на неї юрисдикції всіх законодавчих актів Великої Британії. Тобто розвиток професійних спілок відбувався не з порожнього місця, а в умовах існування виваженого та вже перевіреного на ефективність законодавства, яке чітко передбачало широке коло прав та державних гарантій їх захисту для підданих Корони.

Таким чином, задані вихідні умови розвитку профспілкового руху, з одного боку, демонстрували наявність правового забезпечення, але з іншого - брак осіб, права яких потребували захисту. Саме тому зародження профспілкового руху відбувається лише наприкінці XVIII - початку ХІХ ст., в той час, як у метрополії професійні спілки та рухи вже отримували широке визнання.

М. Бобровнікова, посилаючись на роботи Дж. Саткліфа, робить висновок про те, що саме специфіка правового статусу перших поселенців Австралії - каторжників - і призвела до появи профспілкового руху. Справа в тому, що через свавілля колоніальної влади в період 1788-1804-х років пройшла низка страйків, у тому числі і велике повстання Касл Хілл 1804-го року (Castle Hill Rebellion), у ході яких ув'язнені вимагали видачі продовольчих пайків не раз на тиждень, а щоденно. У результаті в 1828-му році відбувається прийняття Закону про регулювання відносин робітників та майстрів (Masters and Servants Act of New South Wales), який був спрямований на те, щоб врегулювати локаути, а також заборонити застосування жорстоких заходів поводження по відношенню до робітників, які виконували роботи в якості покарання [12; 1, с. 4-5].

У цьому контексті цікавою є точка зору К. Мак-Кінтайра, яку інтерпретує в своїх роботах А. Д. Гуляков наступним чином: саме початок розвитку профспілкового руху в Австралії започаткував процеси формування Австралійської державності. Фактично саме постійні повстання засуджених привернули до себе увагу метрополії, і саме Парламент Великої Британії обмежив свавілля власних представників у колоніях Імперії. Розвиток Австралії ознаменувався тим, що велика кількість засуджених, а фактично перших поселенців, мали соціальну та культурну пам'ять, розуміючи, що рівень дотримання їх прав та свобод в метрополії набагато вищий, ніж у колонії. Однак проблема полягала в тому, що саме колоніальна влада узурпувала той обсяг повноважень, який було їй делеговано Лондоном, та намагалася абсолютизувати його.

Саме тому «Законодавчим Актом 1823-го року було утворено Законодавчу раду Нового Південного Уельсу, яка призначалася британським міністром колоній, до складу якої входило семеро членів із консультативними функціями. Губернатор був зобов'язаний ознайомити раду з тим чи іншим своїм указом до його оприлюднення, а члени ради мали право письмово викласти свої заперечення, які прямували до Лондона. Але до цієї процедури ознайомлення з експертизою указу на відповідність законам Англії проводив головний суддя колонії. Незабаром згідно з Інструкцією британського уряду від 1825-го року при губернаторі було створено ще один орган - Виконавчу раду, до рекомендацій якої губернатор повинен був дійсно прислухатися» [2, с. 8-9; 9].

Таким чином, було започатковано певну систему органів колоніальної влади, які фактично дублювали систему законодавчої та виконавчої влади метрополії, але метою яких на етапі їх створення було виключне намагання стабілізувати ситуацію із ув'язненими та примушеними до роботи вимушеними переселенцями.

У 1830-х роках в Австралії створюються перші організації працівників для представництва їх інтересів у відносинах із роботодавцями та владою. «Це були не зовсім профспілки, як ми їх знаємо сьогодні. Їх було набагато менше, зазвичай вони мали лише 20-60 членів, і в основному займалися збором коштів для захисту від хвороб та безробіття. У період з 1830-го по 1850-й рік у Сіднеї було засновано близько двадцяти таких робітничих товариств, а в Мельбурні - близько десятка. Хоч і не числені за кількістю, вони почали важливий напрям роботи - активізацію громадянської свідомості трудового класу» [7].

У 1850-х роках відбувається так звана «Золота лихоманка», коли після відкриття покладів золота спостерігається перша досить потужна трудова міграція в межах континенту та навіть розпочинається масове прибуття мігрантів із метрополії.

Н. М. Сланевська, спираючись на результати робіт К. В. Малаховскього, приходить до висновку, що «золота лихоманка» негативно вплинула, особливо в першій половині 50-х років, на розвиток профспілкового руху в Австралії. Наприклад, Товариство мулярів, створене в Мельбурні в 1850-му році, розпалося внаслідок того, що його члени пішли на пошуки золота. Відновлено воно було лише в 1855-му році. Те ж саме відбулося і з Асоціацією друкарських робітників Мельбурна, яка виникла в 1851-му році. Свою діяльність асоціація відновила лише в 1867-му році [3; 4, с. 72-74]. Але ми не погоджуємося із таким твердженням, оскільки саме трудова міграція стала необхідним драйвером соціальних процесів таких, як приплив нових ідей, нових громадських активістів із метрополії. Відбувається насичення досвідом профспілкового руху молоддю, не сформованою у професійні спілки або об'єднання робітників.

Так, зокрема, з Великої Британії прибуває Дж. Стефанс, який був активним чартистом у Великобританії та в силу відсутності опозиції в Австралії надзвичайно широко та плідно розгорнув свою діяльність в сфері захисту трудових прав. Так саме в період 1850-1870-х років відбувається боротьба, яка отримала назву «8-8-8». Теза про те, що всі трудящі в Австралії повинні «8 годин працювати, 8 годин відпочивати та 8 годин спати», стала наріжним каменем розвитку профспілкового руху у всьому ХІХ ст.

К. ле Руа та К. Сандерс зазначають, що австралійські професійні спілки домоглися своєї перемоги за 8-годинну тривалість робочого дня вже 1856-го року, коли відбулася хода каменярів та представників інших робітничих професій одразу після того, як закінчилися 8 годин їх праці. Вони рушили Мельбурном, і це не був страйк, це не було протистояння, це було вираження волі робітничого класу [8]. Як зазначають дослідники, це виявилося значною перемогою, оскільки робітники не стали активно протидіяти, а колоніальна влада не могла дозволити нових страйків та бунтів, тому порозуміння було знайдено надзвичайно швидко, і саме це стало першим кроком на шляху до глобальної перемоги за 8-годинну тривалість робочого дня. Спираючись саме на досвід Австралії профспілки по всьому світу почали активно налаштовувати національні рухи на боротьбу за трудові права найманих працівників.

Такий успіх австралійських профспілок став можливий завдяки тому, що вже в 1830-му році з'явилася перша велика профспілка - працівників суднобудівної галузі, в 1831-му - деревообробної; в 1833-му - будівельної. Їхня взаємодія та координація не мала чіткого алгоритму, але ситуативне об'єднання зусиль дало надзвичайно плідний результат.

Б. Боуден у цьому контексті зазначає, що після 1879-го року, коли було створено Міжколоніальний конгрес профспілок (Inter-Colonial Trade Union Congress), відбувається зростання активності профспілкової діяльності. Активнішою стала професійна преса, спрямована на масову аудиторію, маючи у своєму арсеналі щотижневі газети. Виникає явище, яке згодом отримало назву «трудовий радикалізм», що згодом і призвело до перемоги над колоніальною владою. Непримиренна позиція більшості працівників та активістів робітничого руху справляла відчутний тиск на політику колоніального лібералізму. У результаті саме це і призвело до перемоги у вигляді прийняття Закону про профспілкових організаціях (Trade Union Act) у 1881-му році [5]. Така перемога і такі події стали важливим підґрунтям для багатьох суспільно-політичних процесів в Австралії. Вплив профспілок став настільки вагомим, що відбулося оформлення їх політичної надбудови - Лейбористської партії. В той же час перемоги профспілкового руху в Австралії демонструють надзвичайний рівень лібералізації суспільних відносин у порівнянні із метрополією, що призводить до зародження ідеї федералізації та проголошення незалежності Австралії.

Однак, період між 1890-1901-х років ознаменувався жорстким протистоянням між владою й роботодавцями та робітничим класом та профспілковим рухом взагалі. Справа в тому, що в цей період відбулося три страйки: у 1890-му році страйк моряків; у 1891-му році - овечих стриунів; у 1892-му році - шахтарів. Ці акти непокори були досить жорстко придушені поліцейськими, особливо страйки шахтарів, оскільки метрополія вимагала золота від своїх колоній. Таке придушення і загалом зміна курсу політичного керівництва Австралійських колоній продемонструвала передчасність оплесків з нагоди перемог профспілкового руху. Відбувається пошук нових спроб та нових форматів, здатних повернути повагу влади і роботодавців до найманих працівників. У цей час спостерігається певна радикалізація частини робітничого класу. Народжується новий соціальний прошарок - трудові активісти -, які перетворюються на так би мовити «конторських робітників» і підбурюють громадськість на нові форми виступів та боротьби проти влади за свої трудові права.

Варто зауважити, що законодавство Австралії на той час створило найвигідніші умови для трудового класу, найкращу систему соціальних гарантій та оплати труда тощо. Отже, боротися за розширення своїх прав робітники не могли, спираючись виключно на профспілковий рух, оскільки влада і так пішла на максимальні поступки.

Відбувається створення Лейбористської партії у 1901-му році, яка стає політичною надбудовою профспілкового руху і починає активно на політичному рівні відстоювати права трудового населення. Вже після створення Австралійського союзу в 1901-му році Лейбористська партія увійшла до складу Уряду, а її представник К. Вотсон сформував перший у світі лейбористський Уряд, що фактично ознаменувало політичну перемогу робітничого класу над буржуазією, до чого на той час лише закликали К. Маркс та Ф. Енгельс.

В Австралії Лейбористська партія зробила те, що в інших країнах зробили ліберали, а саме - запровадила єдині тарифи для всієї країни, єдину форму освіти, єдиний земельний податок та єдине трудове законодавство. Природно, що коли Австралія нарешті, розвинувшись і консолідувавшись як незалежна капіталістична держава, стан робітників змінився кардинально в набагато кращому напрямку. Фактично відбулося втілення ідеалів капіталізму та соціалізму в політичному житті незалежної капіталістичної держави [11, с. 12-18].

Так однією з найбільш значущих реформ цієї епохи було створення Арбітражного суду, законодавчо затвердженого Федеральним урядом у 1904-му році. Цей суд було створено для провадження арбітражу із виробничих суперечок, таких як вимоги про кращу заробітну плату та умови праці, також на нього покладався обов'язок розгляду скарг на недобросовісне ставлення роботодавців до працівників. Це було втіленням бажання профспілок та деяких прогресивних політиків уникати повторення катастрофічних промислових конфліктів 1890-х років, і влада пішла на такий компроміс. Роботодавці та профспілки поставали зі своєю справою перед суддею (а пізніше кількома суддями), який вирішував справу, ґрунтуючись на доказах, наданих сторонами. Вважалося, що така ініціатива сприятиме досягненню компромісу у діалозі між роботодавцями та працівниками та зменшить випадки, коли профспілкам доведеться вдаватися до крайніх та часто тривалих заходів, в тому числі страйків [7]. Все це мало підвищити рівень політичної та правової свідомості представників трудового класу, сприяти трансформації самого підходу до організації захисту трудових прав і свобод. Колоніальна влада, а згодом і Федеральний уряд, утворені силами Лейбористської партії, демонструють необхідність налагодження тривалого стійкого та мирного діалогу між робітниками, роботодавцями та державою. Відбувається формування моделі відносин, яка згодом отримає поширення у всьому світі - трипартизм.

Профспілки досягли такого рівня розвиту та домоглися такого рівня політичного впливу, що питання захисту трудових прав розглядалося вже як досягнений та опанований ідеал розвитку соціуму. Формується новий концерт державного управління по відношенню до врегулювання трудових спорів соціальний діалог. Все це стає невід'ємним елементом державотворчих процесів Австралії вже на початку ХХ ст., коли в інших країнах ситуація була на етапі формування професійних спілок.

Початок ХХ ст. ознаменувався підвищенням рівня соціальної ролі профспілок у політичних процесах. Зокрема, це вияскравилося на прикладі протидії профспілок зменшенню вікового та соціального цензу для призову в армію. Австралія, виступаючи в Першій світовій війні на боці Великої Британії, направляла свій контингент до театру військових дій, але профспілки протистояли тому, щоб відправляти виключно представників робітничого класу. Зрештою, вони домоглися своєї перемоги, але той тиск, який правоохоронна система та роботодавці здійснювали на профспілки, сприяв виокремленню найбільш радикальних представників загально австралійського профспілкового руху та оформлення ними власної політичної сили Комуністичної партії Австралії. Жодних вагомих досягнень радикальні підходи та методи боротьби не дали. Комуністична партія Австралії перетворилася виключно на біфурканта політичних процесів, а не на конструктивну політичну силу. Однак саме завдяки цій партії відбувся перший вагомий розкол Лейбористської партії, що негативно вплинуло на розвиток профспілкового руху в період Глобальної економічної депресії 1930-х рр. та в період Другої світової війни.

У 1929-му році Австралія переживала Велику депресію. Кожного третього австралійського працівника було звільнено з роботи, основну заробітну плату було знижено на 10%. Профспілкам довелося боротися, зокрема, проти утиску трудових прав шахтарів, які у 1929-му році фактично понесли на собі всі економічні збитки роботодавців - їхня заробітна плата була зменшена на 12,5%.

У 1927-му році створено Австралійський профспілковий союз як найвищий орган усього профспілкового руху, пізніше перейменований на Австралійську раду профспілок. Це був важливий крок до активізації співпраці між профспілковим рухом, і він відбувся у життєво важливий час, оскільки саме представники цієї організації почали відстоювати інтереси робітників на федеральному рівні. Їх тиск на лейбористів, які фактично утримувалися за рахунок профспілок, мав визначальне значення, і перед Другою світовою війною було ухвалено низку законодавчих актів, якими закріплювалися гарантії працівників на укладення колективних, а не індивідуальних трудових договорів. Це можна вважати прогресом глобального масштабу.

Наступний етап розвитку профспілкового руху слід визначити такими часовими рамками - період до та після Другої світової війни. Як зазначає Г Мелорі, перший прояв політичної ваги профспілкового руху можна побачити вже в 1937-1938-х роках, коли робітники сталеливарних заводів та морських портів відмовилися відвантажувати чавун та сталь Японії, яка почала активні військові дії в Китаї. Це безпрецедентний приклад демонстрації міжнародної солідарності робітничого класу, це приклад дієвої боротьби за глобальний світовий мир та порядок. Навіть протистояння з поліцейськими та серйозна протидія з боку Генерального прокурора Австралійського союзу не змусили профспілки змінити своє рішення. Більше того, в період 19381941-х років відбувається ще одна вагома подія: зрівняння в трудових правах жінок та чоловіків, в тому числі і в питаннях оплати праці. Це стало можливим після того, як робочі місця чоловіків, які пішли добровольцями на війну, стали займати жінки [10]. Це знову продемонструвало надзвичайно високий рівень політичної активності та політичної культури профспілок Австралії. Їх політичний вплив та ефективність інструментів, обраних для захисту власних прав і свобод, прогресивність мислення керівників профспілкового руху, а також далекоглядність політичного керівництва країни сприяло тому, що лідери держави майже завжди йшли на поступки профспілкам у сфері захисту та гарантування трудових прав робітників.

На думку В. Сміта, Друга світова війна принесла в Австралію значну індустріалізацію, що стало переламним етапом у розвитку профспілкового руху. Так у Постанові З'їзду Австралійської ради профспілок 1945-го року проголошувалися нові горизонти для боротьби у всіх галузях економіки: досягнення 40-годинного робочого тижня; підвищення соціальних гарантій та якості медичного забезпечення працівників, зайнятих на важких та шкідливих роботах; оплата відпусток та збереження рівня соціального захисту робітників з боку роботодавців у випадку втрати працездатності [11, с. 12-18].

Ці прогресивні ідеї випереджали свій час, але якщо подивитися більш прискіпливо - вони виражали основні ідеали Лейбористської партії, яка завдяки цим гаслам перемогла на виборах та знову сформувала Уряд, але згодом програла вибори 1949-го року Ліберальній та Національній партіям Австралії. Однак навіть це є свідченням того, що профспілковий рух в Австралії завжди мав політичне забарвлення.

Про це, до речі, говорить у своїх дослідженнях Т Брамбл, відзначаючи, що «австралійський профспілканізм, зростаючи у своїй політичній вазі, опинився в ситуації, коли подальший розвиток був не можливий, що неминуче призводило б до зменшення його вагомості у питаннях захисту прав працівників. Розвиток профспілкового руху в Австралії відображає його залежність від темпів та циклів перебудови економіки, послідовності не- лейбористських урядів у своїй політиці зменшення політичної значимості профспілок та зміни ставлення роботодавців до системи гарантій трудових прав працівників [6, с. 257-262].

Фактично 1960-1980-ті роки можна вважати етапом завершення формування профспілкового руху в Австралії, його кінцевого оформлення в усталені інституції, які мали вагоме значення для вироблення національної політики в сфері захисту прав трудящих.

Висновки. Підсумовуючи викладені вище результати дослідження процесу зародження та становлення профспілкового руху в Австралії слід зробити наступні висновки.

Профспілковий рух в Австралії явище надзвичайно унікальне, оскільки він зароджувався як спроба ув'язнених та каторжних робітників, які відбували терміни ув'язнення, тобто фактично спроба осіб засуджених за скоєння тяжких злочинів захистити той мінімум прав, який в них залишався. Виснажливі умови праці стали причиною для консолідації суспільства, яке в принципі не спроможне на це - соціуму злочинців, осіб маргінальних із високим рівнем девіантної поведінки. Але вони розпочавши боротьбу у форматі страйків, тобто радикальним чином, домоглися того, що умови їх праці були покращені.

Здобувши перші перемоги та забезпечивши необхідний рівень умов праці ув'язнені стали залучати до своїх виступів та рухів цивільне населення, робітників портів та інших працівників фізичної праці. Так створювалися перші трудові союзи, становлення яких відбулося знову ж таки через страйки, збройні виступи та тривалу боротьбу за покращення трудових прав вже на початку ХІХ ст. Унікальність такого явища полягає в тому, що його започаткували фактично особи, що повсюдно у світі вважаються неспроможними та позбавленим можливості впливати на будь-які суспільно-політичні процеси виявилися драйвером профспілкового руху, який однак на етапі зародження ще не мав таких ознак.

Основна цінність досвіду становлення профспілкового руху в Австралії полягає в тому, що саме через відсутність будь-яких союзів, профспілок, об'єднань працівників відбулося створення найпотужнішого руху за захист трудових прав. В цьому і є основана особливість профспілкових організацій Австралії - вони є продуктом руху за права, а не рушійними силами такого руху. Цей рух, який дав змогу саме Австралії швидше за всі інші країни домогтися моделі організації трудового процесу, яка стала відома як 8/8/8 (8 годин для праці, 8 годин для активного відпочинку і вільного часу, 8 годин для сну).

Ще одна цінність профспілкового руху і особливість, яка не має аналогів у світі полягає у тому, що саме профспілковий рух, профспілкові організації сформували політичну карту Австралії. Створена профспілками Лейбористська партія стала провідною політичною силою Австралії, а її політичної платформою стала мета дотримання балансу між інтересами працівників та роботодавців як основних учасників, базових учасників економічних відносин. Саме в цьому і криється той ефект, який профспілки здійснюють на публічно-політичну сферу Австралійського Союзу.

політичний профспілок австралія трудовий

Список використаних джерел

1. Бобровникова М. Развитие законодательства об объединениях работников в Австралии. Журнал сравнительного трудового права. 2012. №. 8. С. 3-8.

2. Гуляков А. Д. Пионерский федерализм в Австралии: особенности становления и динамика развития. Известия высших учебных заведений. Поволжский регион. 2015. №1. С. 5-17.

3. Малаховский К. В. История Австралии. - Москва: Наука, 1980. С. 398.

4. Сланевская Н. М. Формирование Австралийской идентичности. Сборник Австралия, Океания и Индонезия в пространстве времени и истории. Маклаевский сборник. 2010. №3. C. 69-80.

5. Bowden B. The riseand decline of Australian unionism: a history of industrial labour from the 1820-s to 2010. Labour History. 2011. - URL: https://doi.org/10.5263/la- bourhistory. 100.0051

6. Bramble T. Trade Unionism in Australia: A History From Flood To Ebb Tide Paperback - Cambridge University Press, 2008. 310 р.

7. History of Australian unions. - URL: https://www. actu.org.au/about-the-actu/history-of-australian-unions

8. Le Roy K., Saunders C. Australia: The Evolution of a Constitution. A Global Dialogue on Federalism. Booklet Series. Vol. I. Dialogues on Constitutional Origins, Structurte and Change in Federal Countries [ed. by R. Blindenbacher, A. Ostien]. - Montreal, 2005.

9. Macintyre C., Williams J. Australia: A Quiet Revolution in the Balance of Power. Global Dialogue on Federalism. Booklet Series. Vol. II. Dialogues on Distribution of Powers and Responsibilities in Federal Countries [ed. by R. Blindenbacher, A. Ostein]. - Montreal, 2005.

10. Mallory G. The Dalfram Pig-iron Dispute and Wharf- ies Leader, Ted Roach. The Hummer. Australian Society for the Study of Labour History. 1998. № 3 (2). - URL: https:// asslh.org.au/hummer/vol-3-no-2/dalfram-pig-iron/

11. Smith W. A brief history of Australian unionism and the role of the Communist Party. - Surry Hills NSW: New Age Publishers Pty Ltd. 2010. 44 р.

12. Sutclif fe J. T. A History of Trade Unionism in Australia. N. Y, 1967.

Размещено на Allbest.ru