Матеріально-технічне забезпечення Волинської духовної семінарії (1945-1964)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Матеріально-технічне забезпечення Волинської духовної семінарії (1945-1964)

Протоієрей Олександр Федчук

Восени 1945 р. в Луцьку почали функціонувати дворічні пастирсько-богословські курси, перетворені наприкінці літа 1946 р. на Волинську духовну семінарію (далі - ВДС). Заклад став однією з восьми середніх духовних шкіл Руської Православної Церкви в СРСР та однією із трьох - в УРСР, відкритих у 1940-х рр.

За 19 років існування ВДС перетворилася із закладу, що не міг забезпечити своїх вихованців найнеобхіднішим, на одну з найпотужніших семінарій країни. Матеріальне забезпечення ВДС у середині 1950-х рр. вражало навіть представників Навчального комітету РПЦ, які, інспектуючи цю семінарію, називали її найкращою після Московської та ЛенінградськоїДержавний архів Волинської області (далі - ДАВО). Ф. Р-393. Оп. 3. Спр. 23. Арк. 71..

Луцькі богословсько-пастирські курси фінансувалися винятково за рахунок Волинсько-Рівненського єпархіального бюджету. Ремонт орендованого в Луцького міськкомунгоспу аварійного приміщення для курсів коштував єпархії понад 200 тисяч руб., хоча кошторисом передбачалося 50 798 руб. Оскільки будівельних матеріалів за державними цінами знайти не вдавалося, за все довелося чимало переплачувати. Варто відзначити, що певну організаційну підтримку надала місцева влада. Зокрема, через Волинський облвиконком було надано п'ять кубометрів будівельних дощок та 150 кубометрів дров для опалення приміщенняТам само. Оп. 3. Спр. 3. Арк. 35-37.. Не набагато менше єпархіальне управління витратило й напередодні 1946/47 навчального року: на фарбування стін, стелі, вікон, дверей, підлоги, перебудування пічки, засклення вікон, переобладнання кухні, поповнення інвентарю було витрачено тоді 92 200 руб.Там само. Оп. 2. Спр. 4. Арк. 37.

Найбільшою побутовою проблемою навчального закладу в перші роки його існування ректор прот. Микола Тучемський вважав брак місця. У семінарії не було окремого кабінету для ректора, учительської, медпункту, для гуртожитку змогли виділити тільки дві невеликі кімнатиДАВО. Ф. Р-393. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 120.. Восени 1945 р. в ньому вдалося розселити лише двадцять слухачів - переважно тих, хто приїхав здалеку і не мав у Луцьку родичів. Стільки ж вихованців були змушені проживати на приватних квартирах. У гуртожитку не вистачало ліжок, тому майже всі його мешканці спали на саморобних тапчанах. Щоправда, дехто спромігся привести ліжка з дому. Учні користувалися особистим посудом, але його було зовсім малоФедчук О., прот. Волинська духовна семінарія (1945-1964). Луцьк, 2013. С. 17-18..

Після набору 1946 р. семінаристів стало на декілька десятків більше, виникла потреба в додатковому навчальному приміщенні, що зменшило й без того недостатню площу гуртожитку. Тепер адміністрація ВДС змогла виділити для проживання вихованців лише одну кімнату в будівлі семінарії, яку ректор характеризував як "сиру і тісну"ДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 2. Арк. 78.. Це дуже непокоїло о. М. Тучемського, який констатував: "У цілому, стан гуртожитку в даний час вкрай незадовільний. Якщо залишити його в такому неприглядному стані і на майбутнє, то він може стати розсадником заразних хвороб, не кажучи вже про те, що адміністрація курсів не буде мати морального права примушувати вихованців жити в такому невпорядкованому гуртожитку"Там само. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 123..

Частково виправити ситуацію з житлом вдалося 1 березня 1947 р., коли в розпорядження семінарії, згідно із вказівкою архієреяТам само. Оп. 2. Спр. 2. Арк. 19., було передано одну кімнату з квартири викладача ВДС прот. Михайла Варжанського, що розташовувалась у церковному будинку при Луцькій Свято- Покровській церквіТам само. Спр. 4. Арк. 37.. У кімнаті, що, за словами ректора, була "достатньо простора, суха і світла"Там само. Спр. 2. Арк. 78., оселили шістьох семінаристів. Харчуватися вони ходили до семінарської їдальні, дрова для опалення житла носили звідти ж на своїх плечах. Восени 1947 р. до приміщення біля Покров- ської церкви тимчасово було переведено весь гуртожиток ВДС. Мешкало там тоді трохи більше ніж двадцяти осіб, що становило третину всіх семінаристівТам само. Спр. 20. Арк. 33..

У 1947 р., коли у ВДС з'явився четвертий курс, єпархіальне керівництво почало планувати добудову духовної семінарії та зведення нового приміщення для єпархіального управління. У зв'язку з цим місцевого уповноваженого Ради у справах РПЦ М. Діденка просили посприяти у придбанні необхідних будматеріалів. Проте той рекомендував єпископу звернутися безпосередньо до торговельних організацій, заявивши, що "будівельний матеріал в умовах Волині є дефіцитним і відпускати його за плановими цінами не є можливим"ДАВО. Ф. Р-393. Оп. 3. Спр. 7. Арк. 97.. Для тимчасового вирішення проблеми нестачі приміщень один з курсів ВДС було вирішено розмістити в їдальні, а ще для одного виділити кімнату в квартирі архієрея.

До свого переведення з Волинської кафедри, яке сталося на початку літа 1948 р., єпископ Варлаам (Борисевич) встиг замовити інженерні проекти й частково закупити цеглу для запланованого будівництва. До середини 1949 р. нове приміщення єпархіального управління було завершене, а отже, звільнилася будівля, яку єпархія використовувала до цього. Саме сюди восени 1949 р. й перевели гуртожиток ВДС, поселивши тут 45 семінаристів. Тоді ж вдалося значно поповнити інвентар навчального закладу - придбати тридцять ліжок, нові столиТам само. Оп. 2. Спр. 26. Арк. 35.. Через рік можливість жити в гуртожитку біля семінарії отримали вже всі семінаристи, але вони ще мусили користуватися власною постіллюТам само. Спр. 25. Арк. 39.. богословський фінансування бюджет

Наприкінці 1952 р. керуючим Волинсько-Рівненською єпархією замість єпископа Панкратія (Кашперука) був призначений єпископ Палладій (Камінський), який ініціював капітальний ремонт приміщень семінарії і зведення двоповерхової прибудови до одного з нихДАВО. Ф. Р-393. Оп. 3. Спр. 18. Арк. 94.. Будівельні роботи, внаслідок яких до орендованого будинку було добудовано 279 кв. м площі розпочались у травні 1953 р. Єпископ Палладій зазначав, що отримав спеціальне завдання від патріарха зробити ВДС зразковою щодо благоустроюТам само. Спр. 18. Арк. 107.. Ще до розширення приміщення семінарією були замовлені нові меблі для аудиторій та гуртожитку й закуплені постільні приналежностіТам само. Арк. 138-139..

Проведена реконструкція дозволила значно розширити площу семінарських приміщень. В одному з них розташувались аудиторії та частина гуртожитку. В іншому - частина гуртожитку, ізолятор для хворих і квартири ректора та помічника інспектора. Проте й це не змогло повністю усунути тісняву: на думку керівництва семінарії, класні кімнати були недостатньо місткі, а також не вистачало вестибюля, швейцарської, читального залу, квартир для інспектора, економа та допоміжних служб. Гуртожиток, розрахований на 80 осіб, з огляду на перспективи розвитку семінарії, теж вважався замалимТам само. Оп. 2. Спр. 45. Арк. 1.. Тому вже у 1954 р. розпочалися чергові будівельні роботи, але тоді увагу зосередили на господарських приміщеннях: гаражі, сараях, погребі для зберігання продуктів харчування, лазні з пральнею. Корисна площа цих будівель складала 268, 7 кв. м.ДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 45. Арк. 32.

Тим часом архієрей мав намір побудувати новий корпус для семінарії, щоб, за його ж словами, "зробити семінарію взірцевою та повнокровною" і довести кількість її вихованців до 120 осіб, а також забезпечити квартирами всіх службовців семінарії та єпархіального управлінняТам само. Оп. 3. Спр. 18. Арк. 190.. Проект такого будівництва був наприкінці 1953 р. поданий патріарху Олексію І і переданий на розгляд Господарському управлінню при Священному Синоді РПЦ. У січні 1954 р. патріарху надіслали з Луцька ще один рапорт про потребу семінарії в новому корпусіТам само. Оп. 2. Спр. 45. Арк. 35.. Незабаром Патріархія задовольнила прохання ВДС, і будівельні роботи були продовжені.

У 1955 р. для семінарії було побудовано актовий зал площею 131, 52 кв. м, а під ним - котельню, майстерню та вбиральню. Через нестачу житлових приміщень (кількість вихованців неухильно збільшувалася) у 1956 р. господарські будівлі, зведені в 1954 р., довелося переобладнати під житлові приміщення, над якими було зведено другий поверх площею 253, 65 кв. мТам само. Спр. 91. Арк. 25-26.. У такому двоповерховому корпусі розмістився гуртожиток на 70 осіб, кухня, їдальня, канцелярія, бібліотека, котельня, пральня та душова. На це було витрачено 538 тис. руб.ДАВО. Ф. Р-393. Оп. 3. Спр. 23. Арк. 48. Матеріали для будівництва закупляли в магазинах Луцька, Львова та Києва, а начиння механічної пральні для духовної семінарії передала ПатріархіяТам само. Спр. 21. Арк. 168..

Надалі будівельні роботи у ВДС вже не здійснювалися, якщо не враховувати будівництва у 1958 р. огорожі, сторожки та туалетів. Головною причиною припинення у ВДС будівельних робіт слід визнати санкціонований ЦК КПРС восени 1958 р. курс на послаблення Церкви. Однією з його складових було обмеження діяльності богословських навчальних закладів і поступове скорочення їх мережі.

У зв'язку із цим наприкінці 1959 р. місцева влада заявила про дострокове припинення оренди приміщень, що займала семінарія. На початку 1960 р., через вилучення одного з корпусів, у семінарії були змушені зробити певні зміни: перенести із забраного будинку бібліотеку та ізолятор. Довелося пожертвувати читальним залом, кімнатою помічника інспектора та приміщенням бухгалтеріїТам само. Оп. 2. Спр. 76. Арк. 116.. Бібліотеку розмістили в напівпідвалі, а ізолятор - поряд зі спальнями семінаристівТам само. Оп. 3. Спр. 25. Арк. 16..

Згодом у ВДС було вилучено ще декілька приміщень, причому під різними приводами відібрали більшість приміщень, побудованих за церковні гроші. Після останнього з таких вилучень, що сталося в серпні 1963 р., у навчального закладу залишалося 409 кв. м навчальних і службових приміщень, на яких розміщувалися їдальня, канцелярія, кабінет ректора, спальня (прохідна кімната), бібліотека, кухня, посудомийна, комора, гараж. У деяких приміщеннях були виділені місця для навчальних класівДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 104. Арк. 15-16.. Таким був стан ВДС до її закриття в серпні 1964 р.

Усі будівельні роботи, що проводилися у ВДС із 1953 р., оплачувалися Московською Патріархією, яка відтоді взяла семінарію на своє утримання, хоча в перші роки існування закладу зовсім не фінансувала його. Наприкінці 1940-х рр. Патріархія зобов'язала брати участь у фінансуванні ВДС Житомирське та Кам'янець-Подільське єпархіальні управління, оскільки ця семінарія мала готувати священницькі кадри для цих єпархійТам само. Спр. 26. Арк. 35.. Перші відрахування до семінарського бюджету вони зробили в 1949/50 навчальному році, коли Кам'янець-Подільська єпархія перерахувала 70 тис. руб., а Житомирська єпархія - 30 тис. руб.Там само. Оп. 3. Спр. 17. Арк. 19. Для порівняння варто зауважити, що тільки в період з 1 вересня 1948 до 1 травня 1949 р. Волинсько-Ровенське єпархіальне управління витратило на семінарію 208 263 руб.Там само. Оп. 2. Спр. 20. Арк. 35.

У 1950/1951 навчальному році Московською Патріархією на потреби ВДС уперше було виділено 85 тис. руб., що дало змогу організувати для семінаристів триразове безкоштовне харчуванняДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 31. Арк. 28.. Бюджет семінарії у 1951/52 навчальному році складав майже 318 тис. руб., причому на утримання студентів із цієї суми витрачено тільки 69 тис. руб.Там само. Спр. 37. Арк. 29. У 1953 р., коли ВДС почала повністю фінансуватися Патріархією, остання ухвалила для неї бюджет, що майже втричі перевищував суму, яка надавалася навчальному закладу в попередні роки - 913 тис. руб., не рахуючи 50 тис. руб., які особисто від себе пожертвував патріарх Олексій для замовлення нових дубових меблівТам само. Спр. 41. Арк. 29.. Надалі щорічний бюджет семінарії збільшувався. Так, на 1960 р. було асигновано 1 368 912 руб. або 10 480 крб. на одного семінариста (на початок 1959/1960 навчального року у ВДС навчалося 130 вихованців), а на 1961 р. виділено 1 334 939 руб., що становило 16 686 руб. на кожного семінаристаТам само. Оп. 3. Спр. 26. Арк. 91..

Зрозуміло, що покращення фінансування дало змогу на середину 1950-х рр. значно зміцнити матеріально-технічну базу ВДС. Перші її вихованці щоденно, крім неділі та святкових днів, мусили самі колоти й пиляти дрова й топити десять семінарських грубок. Тих семінаристів, які мали теплий одяг, деколи автомашиною відряджали в ліс по дроваДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 3. Арк. 249.. Семінаристи виконували й інші господарські роботи, адже їх тоді обслуговували тільки одна куховарка та одна прибиральниця. У 1952 р. до них додалися ще одна прибиральниця й одна посудниця. У цей час вихованці ВДС уже мусили дбати тільки про прання своєї білизни, оскільки приміщення для прання семінарія тоді ще не малаТам само. Спр. 29. Арк. 62..

У 1953 р. єпископ Палладій виокремив духовну семінарію як самостійну господарчу одиницю зі своєю бухгалтерією і рахунком у банку. Тому саме в цьому навчальному році у штаті працівників ВДС вперше з'явилася посада бухгалтера, яку обійняв Ф.Д. Бутський. Крім нього в семінарії вже працювали економ П.М. Кабаненко (згодом він став учнем ВДС), три прибиральниці й три куховаркиТам само. Спр. 41. Арк. 29.. У 1955 р. у ВДС працювало шістнадцять службовців і осіб обслуговуючого персоналу: бухгалтер, економ, комірник, машиністка (діловод), бібліотекар, медпрацівник, шофер (для семінарії було придбано легковий та вантажний автомобілі), гардеробник (швейцар), дві прибиральниці, кухар і дві помічниці, меха- нік-монтер, нічний сторож і садівникТам само. Спр. 50. Арк. 5.. Через рік кількість обслуговуючого персоналу духовної семінарії знову зросла. Прибиральниць, наприклад, у 1956 р. у ВДС було вже п'ять, з'явилися також дві посудниці та двірникТам само. Спр. 7. Арк. 5.. З початку 1960-х рр. кількість обслуги в семінарії почала зменшуватися.

Значну увагу в семінарії надавали здоров'ю її учнів, хоча забезпечити належний медичний догляд у перші повоєнні роки вдавалося не завжди. Весною 1947 р. один із семінаристів захворів на черевний тиф і того ж року помер, інший отримав запалення легеньДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 4. Арк. 37.. Надалі в річних звітах зазначалося, що важких інфекційних захворювань серед семінаристів не було. Проте на противагу цим свідченням уповноважений М. Діденко в одній з доповідних стверджував, що шестеро семінаристів хворі на туберкульоз. Він вважав, що цих осіб необхідно відрахувати з навчального закладу, щоб вони не заразили інших учнівТам само. Оп. 3. Спр. 11. Арк. 26..

Покращення матеріального забезпечення духовної семінарії позитивно вплинуло і на стан здоров'я її вихованців. Активне будівництво, яке проводилось у 1950-х рр., дозволило виділити окреме приміщення під ізолятор для хворих семінаристів. У ВДС була власна аптека з найважливішими медичними препаратамиДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 45. Арк. 31.. Для лікування хворих запрошували міських лікарів, а постійний нагляд за недужими здійснював семінарський фельдшер, призначений з учнів - М. Скралош, який мав медичну освітуТам само. Спр. 42. Арк. 37.. У 1956 р., коли він закінчив навчання, на постійну роботу до ВДС було запрошено іншого фельдшера. З листопада 1956 р. лікарем у семінарії працювала М.Ф. МисіковаТам само. Спр. 66. Арк. 9., а через рік її замінив О.К. КрутюкТам само. Спр. 71. Арк. 7.. Лікар і фельдшер доглядали хворих семінаристів, але в разі потреби ті звертались і до міської поліклініки. З 1960 р. у ВДС уже не було власних медиківТам само. Спр. 92. Арк. 10..

Навіть у ті роки, коли семінарія утримувалася за єпархіальні кошти, яких було недостатньо, керівництво навчального закладу прагнуло не економити на здоров'ї учнів. Першим лікарем тут став В.М. Жол- даков, якого єпископ Миколай (Чуфаровський) запросив ще в 1945 р.Там само. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 46-47. У 1952 р. за проханням педколективу єпископ Панкратій (Кашперук) надав 1 000 руб. грошової допомоги для випускника Петра Кучерука, який потребував лікуванняТам само. Оп. 2. Спр. 36. Арк. 21.. Ще більше фінансових можливостей для таких потреб ВДС отримала з 1953 р. Коли у 1955 р. в одного із семінаристів виявили туберкульоз, керівництво навчального закладу придбало для нього путівку й відправило на лікування до ОдесиТам само. Спр. 58. Арк. 100.. У 1960 р. педагогічне зібрання підтримало прохання вихованця четвертого курсу Ростислава Олексюка про надання йому допомоги на курортне лікування в розмірі 1 300 руб.Там само. Спр. 84. Арк. 17. Для профілактики захворювань семінаристам час від часу організовували лекції відповідної тематики. Наприклад, у 1957/58 навчальному році у стінах ВДС читали такі лекції: "Грип, лікування і профілактика", "Зоб, лікування і профілактика", "Черевний тиф, лікування і профілактика"ДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 71. Арк. 110-111..

Одним з важливих факторів здоров'я є харчування, яке протягом перших років функціонування навчального закладу залишалося на досить низькому рівні. Зважаючи на складні економічні умови, за яких доводилося відкривати богословсько-пастирські курси, єпископ Миколай (Чуфаровський) ще на початку осені 1945 р. особисто просив уповноваженого посприяти в забезпеченні продуктовими картками майбутніх викладачів (нарівні з викладачами середньої школи, а ректору - підвищеної 2-ї категорії) та слухачів. Це прохання було задоволене Радою у справах РПЦДАВО. Ф. Р-393. Оп. 3. Спр. 3. Арк. 41.. У 1946 р. викладачі, семінаристи та технічні співробітники ВДС знову отримали продуктові картки, а для сімейних викладачів кількість їх було збільшеноТам само. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 39..

Загалом можна стверджувати, що в 1940-х рр. влада сприяла зміцненню матеріально-технічної бази ВДС. А проте це не означає, що задовольнялися всі прохання семінарії. Наприклад, у 1945 р. архієрей клопотався про відведення нововідкритим курсам 5-10 га землі для організації власного підсобного господарстваТам само. Оп. 3. Спр. 2. Арк. 79. Уповноважений отримав принципову згоду облвиконкому на це, але в Раді у справах РПЦ дали вказівку відмовити єпископуТам само. Спр. 3. Арк. 12-13, 41.. Також керівництву семінарії неодноразово доводилося переплачувати за такі будматеріали, як скло, цегла або вапно, оскільки уповноважений М. Діденко запевняв, що "цей будівельний матеріал в умовах Волині є дефіцитним і відпускати його за плановими цінами неможливо"Там само. Спр. 7. Арк. 97.

У 1950-х рр. місцева влада здебільшого позитивно вирішувала запити ВДС. Було надано дозволи на будівельні роботи в навчальному закладі, поставлено на облік семінарський автотранспорт. Восени 1951 р., коли виникли проблеми із закупівлею хліба, ректор був змушений звернутися з листом до торговельного відділу Луцької міськради: "Останнім часом студенти семінарії, які проживають у гуртожитку по вул. Плеханова 5, у кількості 42-х осіб, змушені кожен окремо купувати для себе хліб у міському магазині, відволікаючись від своїх прямих учнівських обов'язків. Замість того, щоб для всього колективу купувала хліб одна людина, як практикувалось до недавнього часу, біля дверей магазину з'являється ціла група людей із 42-х осіб. Так само службовці та викладачі семінарії у кількості 10 осіб, особливо одинокі, змушені непродуктивно марнувати час на купівлю хліба, який з успіхом міг би бути закуплений особою, яка купує його для гуртожитку. Але це можливо у тому випадку, якщо торговельний відділ Міськради дозволить одному з найближчих магазинів продаж хліба для семінарії через особу, яка для цієї цілі мною буде уповноважена, про що цим дозволяю собі покірно просити Міськраду в надії, що прохання це зустріне повне задоволення. Хліба щоденно буде закуповуватись до 55 кг". Прохання М. Тучемського було розглянуте владою і вирішене позитивноДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 29. Арк. 57..

У вересні 1955 р. правління духовної семінарії просило у міськторгвідділі дозволу на щоденне отримання в одному з магазинів 103 кг хліба для їдальні семінарії. Не отримавши відповіді, адміністрація ВДС мусила звернутися за сприянням у вирішенні цієї проблеми до уповноваженого. Справа в тому, що централізовано хліб у семінарію не завозили, а в магазині відмовлялися продавати по сто з лишком буханок хліба в одні руки. Тому, за словами ректора, "доводилось із лекцій зривати декілька осіб, щоб вони займали черги у міських магазинах". За словами одного з тодішніх викладачів ВДС, поблизу семінарії, був продуктовий магазин, яким завідував єврей. Тільки в нього таємно можна було отримати потрібну кількість хліба з-під прилавкаВлодек П., прот. У роки хрущовських гонінь претензій до студентів і викладачів Духовної семінарії не мало тільки похоронне бюро // Вісник Прес-служби УПЦ. Вип. 58. К., 2006. С. 43-46.. Взагалі за дрібнооптовими нормами семінарія отримувала в державних магазинах лише частину продуктів (хліб, рибу, крупи та інше), більшість же продуктів харчування купували на колгоспному ринкуДАВО. Ф. Р-393. Оп. 3. Спр. 20. Арк. 78..

Наприкінці 1950-х рр. стали відчутними зміни у ставленні різних радянських установ до задоволення побутових потреб ВДС. Попри те що під час будівництва й уведення в експлуатацію прибудов до будівель ВДС з місцевою владою були узгоджені всі питання і в неї не виникало жодних заперечень проти будівельних робіт, на початку 1960-х рр. семінарії було пред'явлено щодо цього низку претензій. Зокрема, ВДС звинувачували у забудові охоронної зони пам'ятки архітектури, а також у тому, що раніше отримані дозволи на будівництво надані з порушеннямиТам само. Оп. 2. Спр. 82. Арк. 151-153.. Ці закиди використали як привід для поетапного вилучення в семінарії прибудованих приміщень. На початку 1960 р. уповноважений змусив керівництво єпархії відмовитися від запланованої купівлі для семінарії п'ятикімнатного будинкуТам само. Оп. 3. Спр. 25. Арк. 8., у тому ж році ВДС не дозволили зробити ще одну добудовуТам само. Арк. 117.. Водночас на засіданні Луцького міськвиконкому 14 листопада 1960 р. головний архітектор міста Г. Бородін отримав сувору догану та попередження за те, що не вжив заходів проти порушення постанови РНК від 26 вересня 1940 р. "Про боротьбу з самовільною забудовою земельних ділянок у містах і селищах" та постанови РМ СРСР від 14 жовтня 1948 р. "Про заходи до поліпшення охорони пам'яток культури". Тоді ж за "самовільне і безкоштовне будівництво каналізації для духовної семінарії" догану отримав і начальник управління водоканалу О. Боярчук, якого зобов'язали найближчим часом стягнути з ВДС 24 729 руб. за підведення до міського колектора каналізації довжиною 136 погонних метрів. Догану було оголошено й економісту міськплану В. Коцюбинському, який без дозволу керівництва виписав семінарії 10 тис. цеглинДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 81. Арк. 3-4..

І в дрібніших питаннях керівництво семінарії також втратило підтримку місцевої влади. Наприклад, на початку 1963 р. адміністрація ВДС просила прикріпити семінарію до якої-небудь бази чи магазину для постачання продовольством, на що отримала відповідь, що інші навчальні заклади своїх власних їдалень і буфетів не мають і не прикріплені до жодної продовольчої бази. Ті ж заклади харчування, що обслуговують учнів навчальних закладів, організовані трестом, який і постачає їх продуктами зі своєї бази, а організовувати їдальню для такого закладу, як духовна семінарія, на переконання владних органів, було б недоцільно. Обласні чиновники зауважили, що в луцьких магазинах і на ринку вільно продаються всі необхідні продукти харчування без жодних черг, а тому для ВДС можна й надалі закупляти продукти саме таким чином. Крім того, автоінспекція відмовлялася повернути зняті із семінарської автомашини "Победа" номери, вважаючи експлуатацію автомобіля за існуючими правилами неможливоюТам само. Спр. 100. Арк. 3.. Різного роду обмеження з 1960-х рр. стали перманентними, причому такі утиски від радянських установ не варто вважати випадковими і не пов'язаними між собою. Вони безперечно були проявами загального посилення в СРСР антирелігійної боротьби, у яку мусили бути залучені всі. Тому можна стверджувати, що й на Волині ці утиски були контрольованим процесом: шляхом скорочення матеріально-технічної бази ВДС влада планомірно послаблювала семінарію і готувала ґрунт для її закриття.

Важливо зрозуміти, що навіть на тому етапі, коли ВДС відчувала певну державну підтримку, ця остання не поширювалася далі надання дозволів на ту чи іншу діяльність чи технічного сприяння в організації побуту семінаристів. Фінансування навчального закладу здійснювалося лише за церковні кошти, а окремі статті видатків якийсь час лягали на плечі самих семінаристів. Так, у 1940-х рр., єпархіальне управління, яке сплачувало всі комунальні послуги, роботу обслуги й ремонтні роботи семінарії, не мало можливості виділяти кошти ще й на харчування учнів. Тому харчування організовувалося самими учнями у складчину. Щоправда, з єпархіального бюджету все ж таки надавалася деяка допомога майбутнім священнослужителям: картоплю, огірки та капусту для їдальні купували за кошти єпархіїТам само. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 99.. У 1946/47 навчальному році, наприклад, на придбання продуктів для їдальні, в якій харчувалося тоді двадцять осіб, було виділено 12 тис. руб.ДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 4. Арк. 37. Усі, хто проживав у гуртожитку, чергували в їдальні, а загальний нагляд за веденням господарства здійснював завгосп семінарії. Колишній вихованець, а згодом ректор ВДС прот. Петро Влодек про особливості харчування в семінарії у ті роки писав таке: "Ми на Раді встановили, що кожен має раз у місяць здати кілограм сала, п'ять кілограмів круп, пів мішка картоплі. Жили з того, що змогли знести, дещо купляли. Були такі студенти, котрі не мали звідки взяти продукти. Окрім того, у повоєнні роки не було транспорту, і харчі приходилось навіть за дві сотні кілометрів приносити пішки"Влодек П., прот. Зазнач. твір. С. 43-46..

Повноцінне безкоштовне харчування для всіх семінаристів у ВДС вдалося організувати тільки в 1950 р. Основну увагу, за словами керівництва навчального закладу, звернули на те, щоб їжа семінаристів була простою, здоровою і надавалася в достатній кількості. У 08:15 студентам пропонувався гарячий сніданок, у 14:30 - обід із двох страв, а в 19:45 - вечеря. Хліба кожен отримував по пів кілограма на деньДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 25. Арк. 44..

При цьому харчування у 1950/1951 навчальному році, згідно з розпорядженням єпископа, було покращене, адже на початку навчання семінаристи скаржились на одноманітність страв і нестачу хліба. З 1953 р. на харчування кожного вихованця ВДС щомісяця витрачалося 300 руб.Там само. Спр. 41. Арк. 29., причому воно стало чотириразовимТам само. Оп. 3. Спр. 18. Арк. 107.. Крім того, архієрей розпорядився безкоштовно давати сніданок і викладачам, витрачаючи на це по 25 крб. у місяць на особуТам само. Арк. 93..

Один зі збережених документів, у якому записане меню семінарії на дванадцять днів, засвідчує, що в непісні дні студенти на перше їли суп пшоняний із салом, український борщ, щі, молочний суп, молочний суп- геркулес, манну кашу, вівсяний молочний суп; на друге - печеню з картопляним пюре і тушкованою капустою, печеню з вермішеллю та помідорами, гуляш із картоплею, кашу ячну з маслом, макарони з маслом, картоплю із салом та огірками, печеню з ячною кашею, котлети з тушкованою капустою, макарони з м'ясом. У пісні дні - гороховий суп, перловий суп, суп-лапшу, картопляний суп, горохову кашу, вінегрет, манні котлети із солодкою підливою, варену картоплю з помідорамиМеню для їдальні // Архів ВДС.. Отже, вихованці семінарії у середині 1950-х рр. отримували не тільки калорійне, а й різноманітне харчування. Колишній семінарист М. Рибчин- ський, який у 1957 р. був призначений помічником завгоспа, теж свідчив, що харчування у ВДС було хороше. У той час, зокрема, закупляли чимало свіжої риби та консервів в одній з рибних крамниць поблизу семінарії. У раціоні було молоко, свіжі булки та смачний хлібний квас власного приготуванняІнтерв'ю з прот. М. Рибчинським. Записано автором..

Після переведення духовної семінарії на фінансування з Патріархії кожного семінариста було забезпечено щомісячною стипендією, хоча певні матеріальні заохочення почали практикувати раніше. Наприклад, у 1947/48 навчальному році стипендію отримувало чотирнадцять осібДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 13. Арк. 83., однак є підстави вважати, що надавали її тим, хто виконував якийсь додатковий послух при єпархіальному управлінні. Тоді такі витрати склали 19 125 руб.ДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 13. Арк. 136.

Розмір загальної щомісячної стипендії був неоднаковим для вихованців різних курсів. Так, у 1954 р. для першого курсу вона становила 40 руб. на місяць, для другого - 50, третього - 75 і для четвертого - 100 руб. на місяцьТам само. Оп. 3. Спр. 19. Арк. 105.. З 1 січня 1954 р. у ВДС було введено додаткові стипендії 1-ї та 2-ї категорій. Стипендія 1-ї категорії, у сумі 50 руб., виплачувалась тим особам, які при відмінній поведінці мали середню оцінку не нижче 4,5 за умови відсутності "трійок". Стипендію 2-ї категорії, у сумі 25 руб., отримували учні, середній бал у яких був менший за 4,5 і які також не мали "трійок". Навчальний комітет РПЦ розпорядився за поведінку "п'ять з мінусом" зменшувати стипендію наполовину, а за "чотири" - видавати лише 15 руб. на санітарно-гігієнічні потреби. За одну незадовільну оцінку за підсумками півріччя семінарист втрачав 25% стипендії, за дві - 50%. Оцінки за церковний спів не враховувалисяТам само. Оп. 2. Спр. 44. Арк. 12..

Що ж до грошового забезпечення викладачів, то навіть у найважчі для семінарії 1940-ві рр. вони отримували підвищену заробітну плату, порівняно з державними окладами у країні. У перші роки функціонування семінарії саме зарплатна відомість складала більшу частину її річних бюджетів. Так, у 1947/48 навчальному році на семінарію було витрачено 298 тис. руб., з яких 216 тис. пішло на зарплату викладачамТам само. Спр. 13. Арк. 136.. Через рік зарплата складала 179 з 208 тис. руб., витрачених на ВДСТам само. Спр. 18. Арк. 35..

Найбільшу зарплату мав ректор ВДС: протягом 1946/1947 навчального року він отримав 52 тис. руб., а через рік, коли гроші сплачували тільки з вересня до травня - 41, 5 тис. руб. Викладачі за 1946/1947 навчальний рік отримали у середньому до 30 тис. руб. кожен, а через рік оплата їхньої праці дещо зменшиласьТам само. Спр. 13. Арк. 137..

У цей самий час уповноважений Ради у справах РПЦ, який знав, які зарплати мають викладачі ВДС, отримував 1000 руб. на місяць, тому до таких високих окладів ставився вкрай негативно. Він був переконаний, що викладачі намагаються залучити до навчального закладу якомога більше молоді для того, щоб не втрачати хорошу зарплату. М. Діденко вважав, що "викладачам духовної семінарії зарплата має виплачуватись не більша окладів викладачів середніх масових шкіл"ДАВО. Ф. Р-393. Спр. 14. Арк. 128..

Зарплата викладачів семінарії залежала від кількості лекційних годин: у 1953 р. за кожний урок викладач отримував по 40 руб., а з 1 січня 1954 р. єпископ, за словами уповноваженого, планував підняти оплату до 50 руб.Там само. Оп. 3. Спр. 18. Арк. 157. За додаткове навантаження викладачі отримували надбавку до платні, але, наприклад, завідуючий бібліотекою та керівник семінарського хору були зобов'язані приділяти цим своїм обов'язкам не менше, як чотири години на тиждень. Оплачувалася й праця інспектора та його помічників, класних керівників, секретаря правління семінарії.

У 1954 р. для семінаристів вперше були пошита уніформа однакового зразка: особам, які перебували у священному сані, пошили підрясники та штани, а всім іншим - костюмиДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 51. Арк. 87.. На це було виділено 68 тис. руб. - по 1 200 руб. на кожного вихованця у сані та по 500 руб. на інших учнівТам само. Оп. 3. Спр. 19. Арк. 146.. Надалі підрясники завжди замовляли для тих семінаристів, які під час навчання приймали священний сан. Проте періодично виникали проблеми з одежею через брак у Луцьку необхідної тканини для пошиття уніформи. Напередодні 1957/58 навчального року адміністрація семінарії у справі придбання тканини, потрібної, щоб пошити костюми для ста сорока учнів, зверталася по допомогу до Господарчого управління РПЦТам само. Оп. 2. Спр. 66. Арк. 106..

Місцеві архієреї вболівали за абітурієнтів зі своїх єпархій, а Львівсько-Тернопільський та Станіславський єпископи особисто приїздили до Луцька, щоб влаштувати своїх кандидатів. Кожний архієрей, як заявляло керівництво ВДС, "проявляв велику турботу про учнів зі своєї єпархії; вони надавали їм матеріальну допомогу, цікавилися їхніми успіхами, приймали їх, коли вони приїздили додому на канікули"Там само. Оп. 3. Спр. 23. Арк. 65.. Проте все це робилося у приватному порядку, оскільки Навчальним комітетом РПЦ не рекомендувалося преосвященним за своїм вибором вносити дотації на утримання семінаристів паралельно зі звичайними внесками у патріархію, зокрема і на навчальні закладиТам само. Оп. 2. Спр. 75. Арк. 84..

Буваючи у ВДС, архієреї відзначали, що навчально-виховний процес у ній проходить на високому рівні, на що впливали й хороші побутові умови. Так, єпископ Житомирський Володимир (Кобець), який відвідував Луцьк у 1955 і 1956 рр., писав у "Книзі почесних гостей ВДС": "Мене радує як сама постановка навчального процесу у Семінарії, так і викладачі та учні, які живуть одним серцем та однією думкою - виправдати високе звання християнина і довести паству до Христа. Всюди та у всьому відчувається і видна батьківська турбота, яка постійно проявляється як із боку керівництва Семінарією, так і особисто владики Палладія, спрямована на покращення побуту вихованців і створення усіх умов у справі найкращого засвоєння богословських дисциплін. У всьому видно батьківську турботу викладачів та синівську покірність учнів"Книга почесних гостей ВДС // Архів ВДС..

Досить великою була семінарська бібліотека, хоча спочатку вона перебувала в хаотичному, невпорядкованому стані. Наприкінці червня 1946 р. прот. М. Тучемський особисто порахував книги - їх виявилося 677ДАВО. Ф. Р-393. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 99.. Бібліотека навчального закладу була сформована на основі зібрання літератури при кафедральному Свято-Троїцькому соборі, деякі книги передано від Луцької Покровської церкви, адже власну бібліотеку було дозволено мати тільки духовній семінарії та єпархіальному управлінню, а храмам влада заборонила зберігати літературуДАВО. Ф. Р-393. Оп. 3. Спр. 4. Арк. 101.. Це були переважно старі церковні журнали та різні дореволюційні богословські видання. У бібліотеці тоді не знайшлося жодного примірника Біблії російською чи слов'янською мовою, як і повного Нового Завіту. У наявності були лише кілька примірників Євангелія українською та російською мовами. Творів української і російської класичної та сучасної літератури в бібліотеці теж не було. Протягом першого навчального року, щоправда, придбали кілька збірок поезій М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана тощо.

27 грудня 1946 р. Луцький міський відділ культпросвітроботи зареєстрував у семінарії бібліотеку за № 18 як установу закритого типуТам само. Спр. 17. Арк. 169.. Протягом найближчого часу її було впорядковано. На 30 травня 1947 р. в бібліотеці ВДС налічувалося вже 2 528 книг, з яких близько 10% складала радянська література, придбана в магазиніТам само. Спр. 7. Арк. 158.. Цікаво, що сам Волин- сько-Ровенський єпископ Варлаам (Борисевич) розпорядився придбати для семінарії класичну літературуТам само. Оп. 2. Спр. 3. Арк. 238.. Адміністрація навчального закладу усвідомлювала, що мізерна начитаність західноукраїнських юнаків була причиною 'їхнього недостатнього загального розвитку, а тому й намагалася забезпечити вихованців різноплановою літературою. Тільки влітку 1948 р. для семінарії було придбано 214 нових книгДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 13. Арк. 179.. Тоді ж вдалося придбати і повний комплект (22 екземпляри) церковно-богослужбових книг, необхідних для вивчення літургіки. Для зберігання книг купили три шафиТам само. Спр. 4. Арк. 37.. Бібліотекою користувалися як викладачі, так і учні семінарії, які брали книги із собоюТам само. Спр. 14. Арк. 124..

У 1953 р. бібліотека ВДС налічувала 3 126 одиниць зберігання, з яких книг релігійного змісту було 2 542, інші - радянські повоєнного видання. Бібліотека мала чимало цінних дореволюційних періодичних видань: "Церковні відомості" з додатком (1888-1916 рр.) - 129 примірників, "Церковний вісник" (1875-1913) - 55, "Труди Київської духовної академії" (1850-1892, 1916) - 90, "Богословський вісник" МДА (1915-1916) - 13, "Християнське читання" СПДА (1850-1913) - 308, "Творіння святих отців з додатками" МДА (1844-1883) - 55, "Волинські єпархіальні відомості" (1877-1907) - 32, "Странник" (1860-1912) - 235, "Братське слово" (1885-1896) - 38, "Православний співбесідник" КазДА (1858-1915) - 49 примірників тощо. Крім цього, у бібліотеці було 322 книги з творами святих отців, 43 житій святих, 38 партитур з нотами, 12 томів "Богословської енциклопедії" (1900-1911). Вихованці ВДС мали змогу читати й нові релігійні видання РПЦ. Проте видань 1920-1930-х рр. зберігалося у бібліотеці дуже мало, причому практично всі вони були полемічного чи морального змісту. Популярних на Волині у міжвоєнний період журналів "Церква і нарід" та "Воскресное чтение" не було взагалі, як і українських перекладів богослужбової літератури.

У 1950-1960-х рр. у семінарській бібліотеці можна було знайти чимало художньої та наукової літератури - історичної та філологічної. У книгозбірні з'явилися екземпляри Нового Завіту єврейською, французькою, італійською, німецькою, англійською, румунською, богемською, фінською, датською мовами, а грецького тексту Біблії налічувалося 15 примірників. Читачі семінарської бібліотеки могли ознайомитись у ній із цілою низкою зібрань творів російських та українських класиків. Усі наявні книги були внесені у спеціальний каталог і пронумеровані. В окремий журнал записувалася література, що видавалася читачам. У цьому ж журналі можна було побачити позначки про перевірку бібліотеки працівниками облліту та про вилучення деяких книг та журналівДАВО. Ф. Р-393. Оп. 3. Спр. 17. Арк. 169.. Зрозуміло, що відсутність видань міжвоєнного періоду пояснюється саме цими хижацькими діями облліту. Завдяки тому, що викладач семінарії священник Олексій Вислоцький умів ремонтувати книги і навчав цього семінаристів, вдалося врятувати чимало старих книжок, адже у ВДС було багато видань навіть першої половини ХІХ ст.Федчук О., прот. Волинська духовна семінарія (1945-1964). С. 185.

Для семінарії щорічно передплачувалося чимало періодики, причому з 1954 р. кількість примірників газет і журналів, що отримувала семінарія, значно збільшилася. Деякі газети й особливо журнали семінарія виписувала лише рік-два, інші надходили протягом усіх років існування ВДС. Серед видань, які постійно передплачувалися для семінарії, були газети "Радянська Волинь", "Правда", "Радянська Україна", "Известия", "Літературна газета", "Труд", "Комсомольская правда", а також журнали "Журнал Московской Патриархии", "Огонек", "Октябрь", "Дніпро", "Звезда", "Перець", "Крокодил", "Україна". В окремі роки для семінаристів були доступні й такі видання, як "Исторический архив", "Вестник истории мировой культуры", "Вестник древней истории", "Русский язык в школе", "Ведомости Верховного Совета СССР", "Вопросы философии", "Нова Албанія", "Молодь світу", "Чехословаччина", "Польща", "Умови життя і здоров'я", "Народна Румунія", "Наука і життя", "За прочный мир" та інші. Як не дивно, адміністрація навчального закладу вбачала користь і в журналах для жінок "Крестьянка" та "Работница", дитячій "Піонерській правді" чи пропагандистському "Журналі агітатора". Газети в семінарії отримували вчасно, з розрахунку по одному примірнику на клас. А ось журнали, за словами ректора, деколи доводилося чекати занадто довгоДАВО. Ф. Р-393. Оп. 3. Спр. 20. Арк. 80..

Задля організації дозвілля у лютому 1955 р. було придбано вузькоплівковий кіноапарат, за допомогою якого для вихованців і викладачів демонструвалися фільми наукового та художнього змісту. Згідно із домовленістю керівництва навчального закладу кінофільми семінарія отримувала за свої кошти від обласної контори "КінопрокатуДАВО. Ф. Р-393. Оп. 2. Спр. 51. Арк. 88.. У вільний час семінаристи також мали змогу послухати радіоприймач "Білорусь", діяло дві радіоточкиТам само. Оп. 3. Спр. 20. Арк. 81.. У 1953 р. було проведено телефонТам само. Оп. 2. Спр. 36. Арк. 47..

Отже, у перші роки роботи ВДС формування її матеріально-технічної бази здійснювалося Волинсько-Ровенським єпархіальним управлінням. Від 1953 р. семінарію почала утримувати Московська Патріархія, завдяки чому протягом 1950-х рр. до орендованих ВДС приміщень було зроблено декілька добудов, що дало змогу забезпечити належні умови для навчання та побуту учнів. До 1958 р. місцева влада сприяла організаційному становленню навчального закладу та його нормальному функціонуванню, що свідчить про те, що в цей період державою не планувалося закриття семінарії. З кінця 1950-х рр. влада розпочала дії, спрямовані на послаблення матеріально-технічної бази ВДС, що було зумовлено зміною державної релігійної політики і мало на меті згортання діяльності ВДС та її закриття.

Размещено на Allbest.ru