Меценатська та суспільна діяльність родин Тарновських і Ханенків у кінці XIX - початку XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕЦЕНАТСЬКА ТА СУСПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОДИН ТАРНОВСЬКИХ І ХАНЕНКІВ У КІНЦІ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.

PATRONAGE AND SOCIAL ACTIVITIES OF THE TARNOVSKY AND HANENKO FAMILIES IN THE LATE NINETEENTH AND EARLY TWENTIETH CENTURIES

благодійництво україна тарновський ханенко

Березанська І.М.,

кандидат історичних наук, викладач кафедри

історії та культури України, Університет

Григорія Сковороди в Переяславі

(Україна, Переяслав),

Berezanska І. М.,

Ph.D. in Historical Sciences, Lecturer of Department

of History and Culture of

Ukraine Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

У статті досліджено внесок родин Тарновських та Ха- ненків у історико-культурний розвиток України кінця ХІХ - початку ХХст. З'ясовано, що важливими напрямками діяльності родин Тарновських та Ханенків було мистецьке колекціонування, благодійницька та суспільна діяльність. Простежено процес створення на основі приватних мистецьких колекцій загальнодоступних музеїв світового рівня. У 1902 р. на основі приватної колекції експонатів В. Тарновського створено Музей українських старожитностей ім. В. Тарновського Чернігівського губернського земства. Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва) відкрито завдяки зібранню колекцій мистецьких творів родини Ханенків.

Ключові слова: меценат, колекціонер, родина Тарновських, родина Ханенків, приватна колекція, історико-культурний розвиток, суспільний діяч.

The article investigates the contribution of the Tarnovskyi and Khanenko families to the historical and cultural development of Ukraine at the end of 19th - beginning of 20th centuries. It was found out that important collections of the Tarnovskyi and Khanenko families were artistic collecting, charity and social activities. The process of creating world-class public museums based on private art collections has been traced. In 1902, the V Tarnovskyi Museum of Ukrainian Antiquities of Chernihiv Provincial Region was established on the basis of a private collection of exhibits by V. Tarnovskyi. Bohdan and Varvara Khanenko Art Museum (Kyiv Museum of Western and Eastern Art) is open through gathering of art collections by the Khanenko family.

Keywords: patron, collector, Tarnovskyi family, Khanenko family, private collection, historical and cultural development, public figure.

Сучасні дослідження історико-культурної спадщини українського народу є важливими для розуміння його матеріальних і духовних надбань. Визначне місце в дослідженні культури українського народу посідають визначні особистості, які змогли зробити свій вклад у розвиток світової культури. Такими особистостями є члени родини Тарновських і Ханенків, які проводили просвітницьку роботу серед широких верств населення, піклувалися про покращання житлово-побутових умов мешканців маєтків, брали безпосередню участь у реформах 60-70-х років ХІХ ст., зібрали колекцію шедеврів світового мистецтва і зберегли їх для майбутніх поколінь. Проблема є недостатньою висвітлена у вітчизняній та зарубіжній історіографії.

Історіографія проблеми представлена науковими розвідками Т Борис [2], Д. Кузіної [3], Т Мяс- кової [4], Т Ніколаєвої [5], А. Піпко, А. Рися [6], В. Половець [7], І. Синельник [8], І. Тимошенко [9], Н. Товстоляк [10, 11], М. Шевелєвої [12] та ін.

Великий внесок у розвиток української культури і науки здійснено відомою українською дворянською родиною кінця ХІХ ст. - Тарновськими. Вона об'єднала три лівобережні гілки. Особливої уваги заслуговує діяльність В. В. Тарновського (старшого), В. В. Тарновського (молодшого), Я. В. Тарновського, В. М. Тарновського, В. П. Тарновської, які доклали чималих зусиль для скасування кріпосної системи, створення та матеріальної підтримки медичних та освітніх закладів, розвитку повітових та земських закладів, товариств [11, с. 1].

Григорій Степанович Тарновський - син київського губернського маршалка дворянства Степана Яковича Тарновського. В дитячі роки Григорій бачив благодійні справи своїх родичів. Під час наполеонівської війни 1812 р. він працював в канцелярії чернігівського губернатора. Помістя Тарновських було в безпосередній близькості від місця боїв, Григорій Якович Почека - вітчим Григорія Степановича, брав активну участь в пожертвуванні коштів на формування ополчення [10].

Григорій Степанович разом із дружиною Ганною проживали у родиному маєтку Качанівці, який облаштували за кращими зразками того часу. Інтер'єри палацу поповнювалися антикваріатом і творами сучасного мистецтва. Тарновські захоплювалися музикою, створили в помісті оркестр із кріпосних музикантів, який згодом стає одним із найкращих в Україні. Подружжя брало участь у викупі з кріпацтва талановитого актора Михайла Щепкіна. Через двадцять років Григорій дав гроші на викуп молодого художника Т. Шевченка.

Григорію Тарновському не вдалося реалізувати деякі задумані проекти, а саме: передачу свого майна на створення медичного факультету св. Володимира у Києві та відкриття при Київському університеті св. Володимира філії Академії мистецтв. Незважаючи на тиск влади Григорій Степанович у Качанівці почав формувати центр української культури і мистецтв, прагнув отримати для помістя юридичний статус заповідного маєтку [10].

Тарновський Василь Васильович (старший) - етнограф, меценат, правознавець. Закінчив Ніжинський ліцей кн. Безбородька та юридичний факультет Московського університету. Зацікавленість наукою з'явилася у Василя Васильовича з університетських років. Він цікавився видобутком корисних копалин, скотарством, рибальством, мануфактурною промисловістю, народною освітою. В. Тар- новський (старший) входив у склад Чернігівського губернського комітету, який намагався поліпшити побутові умови поміщицьких селян, був членом Полтавської Тимчасової комісії з питань підготовки реформи 1861 р. Йому належать праці: «Общие основания освобождения крестьян по желанию их помещиков в Полтавской и Черниговской, Курской и Харьковской губерниях», «О крепостном праве в России и необходимости устранения его» [7]. Також він працював над проектом інвентарної реформи та займався статистичними дослідженнями дворянських маєтків. В роки підготовки селянської реформи 1861 р. у своїх статтях В. В. Тарновський досліджував питання звільнення селян, розміру їх земельних наділів, систему розрахунків [11, с. 7].

В. В. Тарновський був високоосвіченою, заможною людиною, брав активну участь у культурно-просвітницькому русі в Україні. Він мав дружні відносини з Т. Шевченком, М. Максимовичем, П. Кулішем, О. Марковичем, С. Гулаком-Артемовським та ін. В. В. Тарновський часто надавав матеріальну допомогу своїм друзям. Так, значну допомогу отримав П. Куліш для видання неопублікованих творів, таких як «Записки о Южной России», роман «Чорна рада». За підрахунками П. Куліша він отримав від Тарновських 3660 карбованців. Найбільш дружні відносини були у В. В. Тарновського (старшого) із Тарасом Шевченком, який часто гостював у помісті. Коли арештували Т. Шевченка, родина Тарновських переховувала його вірші. Після звільнення Т. Шевченка з-під арешту, В.В.Тарновський (старший) купив 17 малюнків і започаткував колекціонування його творів [10].

Продовжив благодійницьку справу батька - Василь Васильович Тарновський (молодший) - активний громадський і культурний діяч, меценат. колекціонер українських старожитностей. Початкову освіту отримав у Москві, потім закінчив історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира. Брав активну участь у громадському житті, у 1869 р. був обраний Борзеньким, а у 1875 В. В. Тарновський (молодший) був нащадком давнього козацького роду. У 18 років він почав збирати колекцію предметів, для досконалого вивчення історії України та побуту українського населення. Його першу колекцію склали збірки двоюрідного дядька та батька - книги, рукописи, картини, українська зброя, келихи, герби. Він намагався проводити археологічні дослідження на території України. Поштовхом до проведення розкопок стала подорож В. В. Тарновського (молодшого) з Д. Яворницьким на початку 1880-х років територією проживання запорожців

Зацікавившись творчістю Т. Шевченка, В. Тарновський зібрав велику колекцію його речей - автографи поета, його папери, книги, акварелі, особисті речі. Він зберіг літературні твори про Шевченка, написані на різних мовах та надруковані у багатьох виданнях. Його качанівську колекцію поповнили знахідки з Княжої Гори під Каневом, яку він купив у місцевого поміщика. За кошти В. Тарновського були проведені розкопки Миколою Біляшівським. Таким чином, до колекції В.В. Тарновського потрапили півтори тисячі речей: хрести і хрестики, золоті і срібні перстені, сережки, браслети [7, с. 145].

Колекція українських старожитностей В.В. Тарновського (молодшого) поповнювалася з Лівобережжя, Правобережжя та Новоросійського краю. Д. Явориницький, який особисто знав колекціонера, зазначає, що постачальники старожитнос- тей у В. В. Тарновського були постійні і випадкові, часто євреї. Були випадки, коли він купляв річ не знаючи наскільки вона унікальна і цінна. Іншим джерелом поповнення колекції був обмін між колекціонерами. Багато людей, розуміючи його подвижницьку місію, приносили свої цінні знахідки і безкоштовно віддавали їх [8, с. 284, 286, 287]. У Качанівці його колекція розміщувалася у великій кімнаті, що слугувала домашнім музеєм. Старовинні речі прикріплювалися на стінах або спеціальних вітринах. Із збільшенням колекції, кабінет В.В. Тарновського теж облаштували під музей. З переїздом до Києва на розі вулиці Театральної і Великої Володимирської відкрили музей, де екскурсоводом був сам Василь Васильович [8, с. 289].

З часом колекціонування переросло в доброчинність і меценатство. В. В. Тарновський (молодший) був одружений на своїй троюрідній сестрі Софії Василівні, дочці Василя Петровича Тарновського. Василь Петрович постійно фінансував заклади освіти та виділяв кошти на інші благодійні справи [10].

Головною метою В. В. Тарновського (молодшого) було створення лівобережного Оссоленіуму - наукового осередка, який мав розміщувати унікальні писемні джерела з історії України. Значні кошти В. В. Тарновський виділяв для встановлення пам'ятників видатним українцям, створення заповітних територій у Качанівці, Ніжині, Полтаві, біля могили Т. Шевченка [11, с. 10].

В. В. Тарновського (молодшого) вважають одним із найбільших благодійників в Україні. Він виділяв значні кошти на діяльність українських митців, видання історичного часопису «Київська старовина», спорудження пам'ятників Миколі Гоголю в Ніжині, Івану Котляревському в Полтаві [12].

Дослідниця І. Синельник виділяє три етапи у формуванні колекції речей українських старожитностей В. В. Тарновського: перший початковий - період 50-60-х рр. ХІХ ст., коли В.В. Тарновський почав збирати речі української старовини; другий етап - 70-80-ті рр. ХІХ ст. - пов'язаний з активною діяльністю колекціонера, мецената, громадського діяча; третій - завершальний етап - 90-ті рр. ХІХ ст., коли колекція В. В. Тарновського стає популярною. Третій період пов'язаний з періодом відкриття музею українських старожитностей у Києві [8, с. 290].

Не менш відомими благодійниками були Богдан та Варвара Ханенки. Їх меценатська діяльність займає одне із визначних місць в історико-культур- ному розвитку України кінця ХІХ - початку ХХ ст. Богдан Іванович та Варвара Миколаївна Ханенки - колекціонери творів мистецтва, музейні діячі, меценати, громадські діячі.

Богдан Іванович Ханенко походив з відомого українського дворянського роду, що бере початок від запорозького козака Степана Ханенка. У Московський університетдиплом кандидата права і розпочав кар'єру чиновника в департаменті міністерства юстиції. Працюючи на державній службі він одночасно займався колекціонуванням творів мистецтва різних періодів. Перебуваючи п'ять років у Польщі, на посаді члена Варшавського окружного суду, Б. Ханенко знайомиться з найбільшими художніми галереями Італії, Німеччини, Франції. Там він стає «професійним» колекціонером [6].

Одруження з Варварою Терещенко, яка поділяла любов Богдана до мистецтва, була його помічником і однодумцем, дозволило йому розширити справу колекціонування. У 1881 р. після закінчення державної служби він повертається з Варварою на батьківщину, змінюючи час від часу місце проживання. Родина поперемінно проживає в Києві, Москві та у своєму маєтку в Курській губернії. Богдан Іванович облаштовує господарство у своїх маєтках, бере активну участь у громадському житті міста.

Благодійницька діяльність Б. Ханенка виходила за межі Києва. Він був засновником Чернігівського музею українських старожитностей ім. В. Тар- новського, (1902 р.). Подружжя Ханенків виділяло значні кошти на археологічні дослідження, зокрема фінансували розкопки В. Хвойки на Київщині [6].

Богдан Ханенко підтримував зв'язки з експер- тами-антикварами. Він часто бував на аукціонах і магазинах країн Європи. Спілкування з фахівцями митецтвознавства дозволило Б. Ханенку розумітися в тонкощах мистецьких творів. Перебуваючи в європейських країнах він купував відомі твори для своєї мистецької колекції [2, с. 104].

Крім колекціонування творів європейського мистецтва, Б. Ханенко цікавився українськими старожитностями та археологічними знахідками. Його благодійницька діяльність була спрямована на матеріальну підтримку музейних закладів. Так, у 1899 р. завдяки активній підтримці Б. Ханенка був заснований Міський музей старожитностей і мистецтв (нині - Національний художній музей). На початку заснування музею основу його колекції становили зібрання археологічних знахідок із мистецьких колекцій родини Ханенків, І. Линниченко, О.Бобринського, О. Терещенка та ін. З часом музей отримав інші мистецькі твори [2, с. 105]. На думку Б. Ханенка «музей має бути не лише зібранням раритетів та взірців, але водночас і школою, і храмом, і священним місцем, куди мусять стікатися всі для вивчення прекрасного і поклоніння красі - щоб потім, у житті, любити і шанувати красу» [1].

Крім живопису Богдан Ханенко захоплювався скульптурою, творами античної культури, мистецтвом народів Близького та Далекого Сходу, колекціонував скіфські, слов'янські да давньоруські археологічні знахідки [6].

Великий внесок у розвиток музейної справи України зробила Варвара Миколовна Ханенко. Вона походила з родини українських цукрових магнатів Терещенків, які відомі своєю благодійною діяльністю, а саме фінансовою підтримкою лікарень, пологових будинків, притулків для бідних, народних училищ, церков. Родина Терещенків стала початківцями у виробництві цукру із буряка за новітніми технологіями. Варвара була старшою дочкою Миколи Артемовича Терещенка. Вона народилася в Глухові на Сумщині. У 1875 р. разом із родиною Варвара переїхала до Києва [3, с. 239-240].

Богдан Ханенко розпочав будівництво особняка на вулиці Терещенківській, 15. В ньому поєднувалися функції житлового будинку і музею. Кращою картиною колекції Б. Ханенка став «Портрет інфанти Маргарити», куплений у 1912 р. куплений на аукціоні в Берліні. Повний склад колекції Ханенків невідомий. Згідно наявних даних їх колекція нараховує понад 400 живописних робіт, близько 8 тисяч гравюр, 700 творів мистецтва країн Сходу, понад 300 золотих і срібних виробів [6].

У подружжя Ханенків була бібліотека, яка нараховувала близько 3000 книг з мистецтвознавства. Такої великої бібліотеки за кількістю книг не було в жодній приватній колекції. Бібліотека поповнювалася за рахунок надходжень із антикварних магазинів, аукціонів. Зібрану колекцію живопису, книг, старовинних меблів, золота, колекцію ікон та придбаний для неї будинок Борис Ханенко заповів Києву, склавши заповіт [4, с. 301]. Необхідність передачі своєї колекції Києву яскраво виражена в словах Богдана Ханенка на церемонії відкриття музею: «На мій погляд, художній твір дійсно знаходиться в ув'язненні, тюрмі, але не у громадському музеї, а в приватному зібранні , де він не всім доступний...» [6].

Варвара Ханенко займалася і просвітницькою діяльністю. Крім створення шкіл, училищ для дітей місцевого населення, вона не залишала поза увагою і дорослих. Для них були відкриті вечірні курси із загальноосвітніх предметів і сілького господарства. Ханенки піклувалися і про побутові умови жителів с. Оленівки. На головній вулиці розташовувалася сільська управа, будинок священника і церква. Село мало навіть льодівню для виготовлення влітку морозива. У Оленівці була своя електростанція для освітлення маєтку. Наприкінці ХІХ ст. у селі побудували ткацьку майстерню оснащену верстатами для виготовлення килимів та гобеленів.

За півтора місяці до смерті Богдан Ханенко склав заповіт про безкоштовну передачу своєї колекції та двох будинків по вул. Терещинківській Києву. Була єдина умова, що зібрання творів має отримати назву «Музей Терещенків». Варвара Ха- ненко згідно заповіту залишалася довічним розпорядником колекції і будинків [6].

Усвідомлюючи, що колекції загрожує небезпека, Варвара Ханенко заручившись підтримкою мистецтвознавця В. Лукомського склала описи книг і творів, готуючи експозицію. Їй пропонувало німецьке командування емігрувати разом з колекцією до Німеччини, на що вона категорично відмовилася. У 1918 р. Варвара звернулася до Всеукраїнської Академії наук з проханням прийняти в дар мистецькі пам'ятки, бібліотеку, будівлю музею. За однією з умов озвучених Варварою Ханенко потрібно було зберегти назву бібліотеки і збірки мистецьких пам'яток як «Музей імені Б. І. і В. М. Ханенків», а його власниці дозволити проживати до смерті в будинку № 15 по вулиці Терещенківській.

З приходом радянської влади колекція Ханенків була націоналізована. Упродовж 1918-1920-х років у зв'язку із зміною політичної влади доля музею Ханенків залишалася невизначеною. Весь цей час В. М. Ханенко разом із сестрою та прислугою жили на третьому поверсі будинку, а згодом нова влада їх виселила з будинку. Останні місяці життя Варвара жила у кімнаті своєї прислуги, хворіла і голодувала. Померла В. М. Ханенко 22 квітня 1922 р. і похоронена поряд з чоловіком на території Видубицького монастиря [3, с. 242].

Отже, в культурному житті України у кінці ХІХ - початку ХХ ст. велику роль відіграли родини меценатів, суспільних діячів, колекціонерів - Тарновські та Ханенки. Завдяки їх ентузіазму, наполегливій праці і любові до України, вдалося створити і передати майбутнім поколінням скарбницю українських старожитностей та європейських творів мистецтва. Благодійницька, громадська та просвітницька діяльність родин Тарновських та Ханенків може слугувати яскравим прикладом наслідування для сучасного покоління українців.

Список використаних джерел

1. Богдан і Варвара Ханенки. ЦБЬ: https://www. khanenkomuseum.kiev.ua/uk/pro-musey/istoriya/bogdan-i- varvara-hanenky (дата звернення: 11.03.2020).

2. Борис Т. Приватне мистецьке колекціонування в Наддніпрянській Україні (остання третина ХіХ - початок ХХ ст.) // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Сер. Істор. науки. № 11 (236). 2012. С. 102-107.

3. Кузіна Д. І. Просвітницька і благодійницька діяльність Варвари Ханенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. К.: Глухів. Вип. 3. 2010. С. 239-242.

4. Мяскова Т Варвара Миколаївна Ханенко та доля її бібліотеки // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Вип. 31. 2011. С. 298-311. Шк: Мїр://ігЬІ8-пЬиу. gov.ua/everlib/item/er-0000000574.

5. Ніколаєва Т Меценат української культури В.Тарновський (молодший) // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. Вип. 17. 2010.

B. 368-372.

6. Піпко А., Рись А. Меценатська діяльність Богдана та Варвари Ханенків. иБк: http://ukrconf.fl.kpi.

ua/wpcontent/uploads/2014/12/47._Pipko_Anna Rys

Artem.pdf (дата звернення: 12.03.2020).

7. Половець В. Династія качанівських благодійників //Сіверянський літопис. № 4. 2018. С. 142-149.

8. Синельник І. В. В. Тарновський та його колекція українських старожитностей. URL: http://history.org.ua/ JournALL/sid/11/2/15.pdf (дата звернення: 12.01/2020).

9. Тимошенко І. Український «Ермітаж» Богдана і Варвари Ханенків. URL: http://primetour.ua/uk/company/ articles/ukrayinskiy--ermitazh--bogdana-i-varvari-hanenkiv. html (дата звернення: 10.02.2020).

10. Товстоляк Н. М. Доброчинні традиції родини Тар- новських. URL: https://borova.org/dobrochinmi-tradiciyi- rodini-tarnovskix/ (дата звернення: 23.03.2020).

11. Товстоляк Н. М. Меценати і суспільні діячі Тар- новські, їх місце і роль в історії України ХІХ ст.: авто- реф. дис. ...канд. іст. наук. 07.00.01. Дніпропетровськ, 2006. 16 с.

12. Шевелєва М. Василь Тарновський. Меценатство як справа усього життя URL: https://uain.press/ blogs/vasyl-tarnovskyj-metsenatstvo-yak-sprava-usogo- zhyttya-1209661 (дата звернення: 19.02.2020).

References

1. Bohdan i Varvara Khanenky. URL: https://www. khanenkomuseum.kiev.ua/uk/pro-musey/istoriya/bogdan-i- varvara-hanenky (data zvernennia: 11.03.2020).

2. Borys T. Pryvatne mystetske kolektsionuvannia v Naddniprianskii Ukraini (ostannia tretyna KhlKh - pochatok KhKh st.) // Naukovyi visnyk Volynskoho natsionalnoho uni- versytetu imeni Lesi Ukrainky. Ser. Istor. nauky. № 11 (236). 2012. S. 102-107.

3. Kuzina D. I. Prosvitnytska i blahodiinytska diialnist Varvary Khanenko // Sivershchyna v istorii Ukrainy: Zb. nauk. pr. K.: Hlukhiv. Vyp. 3. 2010. S. 239-242.

4. Miaskova T. Varvara Mykolaivna Khanenko ta doha yii biblioteky // Naukovi pratsi Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho. Vyp. 31. 2011. S. 298-311. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0000000574.

5. Nikolaieva T. Metsenat ukrainskoi kultury V V Tar- novskyi (molodshyi) // Problemy istorii Ukrainy KhIKh - pochatku KhKh st.: Zb. nauk. pr. Vyp. 17. 2010. S. 368-372.

6. Pipko A., Rys A. Metsenatska diialnist Bohdana ta Varvary Khanenkiv. URL: http://ukrconf.fl.kpi.ua/wpcon-tent/uploads/2014/12/47._Pipko_Anna__Rys A_rtem.pdf (data zvernennia: 12.03.2020).

7. Polovets V Dynastiia kachanivskykh blahodiinykiv // Siverianskyi litopys. № 4. 2018. S. 142-149.

8. Synelnyk I. V V Tarnovskyi ta yoho kolektsiia ukrainskykh starozhytnostei. URL: http://history.org.ua/ JournALL/sid/11/2/15.pdf (data zvernennia: 12.01.2020).

9. Tymoshenko I. Ukrainskyi «Ermitazh» Bohdana i Varvary Khanenkiv. URL: http://primetour.ua/uk/company/ articles/ukrayinskiy--ermitazh--bogdana-i-varvari-hanenkiv. html (data zvernennia: 10.02.2020).

10. Tovstoliak N. M. Dobrochynni tradytsii rodyny Tar- novskykh. URL: https://borova.org/dobrochinni-tradiciyi- rodini-tarnovskix/ (data zvernennia: 23.03.2020).

11. Tovstoliak N. M. Metsenaty i suspilni diiachi Tar- novski, yikh mistse i rol v istorii Ukrainy KhIKh st.: avtoref. dys. .kand. ist. nauk. 07.00.01. Dnipropetrovsk, 2006. 16 s.

12. Shevelieva M. Vasyl Tarnovskyi. Metsenat- stvo yak sprava usoho zhyttia. URL: https://uain.press/ blogs/vasyl-tarnovskyj-metsenatstvo-yak-sprava-usogo- zhyttya-1209661 (data zvernennia: 19.02.2020).

Размещено на Allbest.ru