Передумови та обставини відкриття Київської духовної семінарії у 1817 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передумови та обставини відкриття Київської духовної семінарії у 1817 р.

Бурега В.В.

У 2017 р. виповнюється 200 років з дня відкриття у Києві духовної семінарії. У дореволюційний період вона діяла трохи більше ніж 100 років, а в 1919 р. в умовах війни та революції змушена була припинити своє існування. У рамках сьогоднішнього ювілейного акту нам хотілось би коротко розповісти про передумови й обставини відкриття Київської духовної семінарії.

На початок ХІХ ст. в Києві продовжувала існувати славетна Києво-Могилянська академія. Вона була всестановим навчальним закладом, в якому у XVIII ст. отримували освіту не тільки діти духовенства, а й шляхтичі, міщани та козаки. Могилянська академія стала першим навчальним закладом такого рівня у православному світі, тому помітну частину її вихованців складали також вихідці з-за кордону.

Однак на початку ХІХ ст., коли на російський престол зійшов імператор Олександр І, було розпочато масштабну реформу освітньої системи, яка торкнулася й церковної освіти. У 1807 р. було створено Комісію із вдосконалення духовних училищ, яка підготувала проект Статуту духовних училищ, який набрав чинності у 1809 р. Головним автором цього проекту вважається Михайло Михайлович Сперанський.

Новий статут передбачав створення триступеневої системи духовної освіти. Початкову освіту віднині мали надавати духовні училища, середню -- духовні семінарії, а вищу -- духовні академії. Термін навчання у повітових духовних училищах складав 4 роки, у семінаріях -- 6 років, в академіях -- 4 роки. Комітет пропонував відкрити в Російській імперії 4 духовних академії, 36 семінарій (за кількістю єпархій), 360 повітових училищ та 1080 парафіяльних училищАктова промова, виголошена 9 листопада 2017 р. на урочистому акті з нагоди 200-річчя Київської духовної семінарії. Титлинов Б. В. Духовная школа в России в XIX веке. Т. 1. Вильно, 1908. С. 25; Римский С. В. Российская Церковь в эпоху Великих реформ (Церковные реформы в России 18601870-х годов). М., 1999. С. 139..

У статуті було закладено ідею певної децентралізації системи духовної освіти. Уся територія імперії віднині була поділена на чотири духовно-навчальних округи, на чолі кожного з яких стояла духовна академія. При академіях створювалися зовнішні правління, які опікувалися справами семінарій округу. А семінаріям доручався нагляд за духовними училищами. На чолі цієї системи постала Комісія духовних училищ, створена при Святішому Синоді в Петербурзі. їй доручався нагляд за всією системою духовної освіти.

Реформу почали втілювати в життя з 1809 р., коли новий статут було запроваджено в Санкт-Петербурзькій духовній академії. Після її першого випуску в 1814 р. новий статут запровадили в Московській академії, яка тоді ж переїхала до Троїце-Сергієвої Лаври. Невдовзі після цього реформу мали провести і в Києві.

Слід зазначити, що на початку ХІХ ст. славетна Київська академія переживала не найкращі часи. Вона виглядала архаїчним навчальним закладом, який не міг відповідати вимогам часу. У Києво-Могилянській академії світська й духовна освіта не розділялися. Тут прагнули викладати і богословські, і загальноосвітні науки. Однак на початку ХІХ ст. досягнути цієї мети вже було неможливо. Розвиток науки сприяв спеціалізації вищої освіти. Неосяжність освітніх завдань, які ставила перед собою Київська академія, призвела до багатопредметності і падіння якості засвоєння студентами кожної окремої дисципліни.

До того ж, конкуренцію Академії почали складати університети, які з'явилися в Російській імперії у ХУІІІ ст. Оскільки за часів царювання Катерини II українське дворянство і козацька старшина починають віддавати своїх дітей на навчання до університетів, у Київській академії поступово збільшується відсоток представників духовного стану. Якщо в першій половині ХУІІІ ст. вихідці з духовного стану складали не більше третини загальної кількості вихованців Академії, то, наприклад, у 1797 р. із 745 студентів дітей духовенства було 575 чоловік (тобто майже 80%), а в 1816 р. таких було 1 080 з 1 152 учнів Титов Ф., прот. Императорская Киевская Духовная Академия в ее трехвековой жизни и деятельности (1615-1915 гг.): Историческая записка. К., 2003. С. 295-298.. Таким чином, Києво-Могилянська академія на початку ХІХ ст. практично втратила свій всестановий характер, поступово перетворившись на школу для дітей духовенства.

Також слід зазначити, що в Київській академії не існувало чіткого розмежування між початковою, середньою та вищою освітою. Тут вивчали і основи граматики, і філософію, і богослов'я, що, знов-таки, було очевидним анахронізмом. реформа церковний освіта академія

На межі ХУІІІ-ХІХ ст. помітно погіршилося матеріальне становище Академії. Через незадовільні побутові умови багато вихованців хворіло і смертність була вкрай високою. Так, лише за дев'ять місяців 1800-1801 навчального року в академічній лікарні помер один викладач і 16 студентів Титов Ф., прот. Вказ. праця. С. 320.. 9 липня 1811 р. в Києво-Братському монастирі (на території якого розташовувалася Академія) сталася пожежа, яка сильно пошкодила академічні приміщення Про пожежу див.: Мухин Н. Ф. Киево-Братский училищный монастырь: Исторический очерк. К., 1893. С. 207-210.. При цьому коштів на ремонт в Академії не було.

Комісія духовних училищ при Святішому Синоді вирішила розділити Київську академію на чотири окремих навчальних заклади: парафіяльне училище, повітове училище, семінарію й академію. 28 вересня р. обер-прокурор Святішого Синоду князь Олександр Голіцин повідомив Комісію духовних училищ про бажання імператора здійснити реформу Київського духовно-навчального округу в наступному (1817) році. У зв'язку з цим 17 листопада 1816 р. Святіший Синод надіслав до Комісії духовних училищ указ, в якому йшлося про реформування Київського округу. Згідно з указом від Київського митрополита вимагалося надати до Петербурга відомості про приміщення, які займає Академія, і про те, чи вистачить 'їх для розміщення в них нових навчальних закладів, які мали постати після проведення реформи. Митрополит також повинен був повідомити, скільки студентів Могилянської академії здатні вступити на навчання до реформованої Академії. Крім того, він мав повідомити, хто з викладачів Академії буде здатний викладати за новою програмою. Усі рекомендовані митрополитом викладачі повинні були до квітня р. подати на розгляд до Петербурга конспекти своїх лекцій Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. Отделение III (17961869) / Под ред. Ф. И. Титова. Т. 4 (1813-1819). К., 1913. С. ХУП-ХУШ, 494-497..

Цей указ був отриманий у Києві 7 грудня. Після цього правління Академії оголосило, що всі викладачі мають якнайшвидше подати свої конспекти для відправки їх до Петербурга. Однак до березня 1817 р. свій конспект подав до правління лише один викладач -- професор М. Ф. Берлінський. Правління наполегливо попросило викладачів подати конспекти до 16 березня. Але цю вимогу, крім Берлінського, виконали лише два викладачі: Ігнатій Гловацький та Іван Петрусевич. Інші викладачі й цього разу проігнорували вимогу керівництва. На початку квітня правління вже втретє звернулося до викладачів з вимогою надати на розгляд свої конспекти не пізніше 15 квітня. Але й це не допомогло. І тоді 20 квітня вже Київська духовна консисторія надіслала до Академії жорстку вимогу «доставить конспекты тотчас всенепременно в один день с получением сего указа». Але навіть і після цього свої конспекти подали лише 7 викладачів (у той час, як загалом в Академії їх працювало 16 Список викладачів Академії станом на 1 січня 1816 р. див.: Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. Отделение III. Т. 4. С. 511-513.). Ці конспекти й були передані до Комісії духовних училищ у Петербурзі Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии... Отделение III. Т. 4. С. 616, 635-637..

12 квітня 1817 р. правління Академії подало рапорт Київському митрополиту Серапіону (Александровському), в якому пропонувало в ході реформи перенести Академію до закритого Київського Кирилівського монастиря, а в старих академічних приміщеннях розмістити лише семінарію та училище. На той час місцевість, де розташовано Кирилівський монастир, знаходилася далеко за околицею Києва. Тому Академічне правління вважало, що ця місцевість є вигідною для наук, «любящих уединенные места» Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии... Отделение III. Т. 4. С. 634..

16 червня 1817 р. митрополит Серапіон також надіслав до Петербурга свої міркування з приводу реформи Академії. Він вважав, що приміщень старої Академії цілком вистачить для розміщення в них усіх чотирьох духовних навчальних закладів. Також він вказав імена викладачів, яких вважав здатними викладати в оновленій Академії Там же. С. 640-649..

Однак, поки рекомендації митрополита Серапіона досягли Петербурга, Комісія духовних училищ уже ухвалила рішення щодо реформи Київського округу. 24 червня 1817 р. Комісія визначила тимчасово закрити стару Київську академію, розмістивши в її приміщеннях лише училище та семінарію. В указі Комісії духовних училищ зазначалося, що реформа Академії в Києві відкладається на два роки: «Открытие Киевской академии по новому образованию отсрочить до совершения хотя двухгодичного курса в семинариях Киевского округа по новому их образованию» Там же. С. 666. Там же. С. XXII-XXin.. Таким чином, у 1817 р. стара Київська академія припинила своє існування. В її приміщеннях розташувалися духовна семінарія та парафіяльне й повітове училища. Усе майно Академії було тимчасово передане в розпорядження семінарії, а керування Київським духовно-навчальним округом було тимчасово доручено Санкт-Петербурзькій духовній академії, яка відкрила в Києві свою канцелярію.

На думку прот. Федора Титова, головною причиною такого несподіваного рішення стала негативна оцінка конспектів, які викладачі Києво-Могилянської академії надіслали до Петербурга¹¹. Негативну роль зіграло також і те, що відомості про викладачів Києво-Могилянської академії були надіслані до Петербурга занадто пізно. Конспекти були розглянуті в Петербурзькій духовній академії. На підставі відгуків, які були тут надані конспектам, Комісія духовних училищ визнала лише одного з київських професорів здатним викладати за новою академічною програмою. Це був викладач латинської та російської поезії ієромонах Кирил (Куницький), згодом -- єпископ. Решту викладачів було вирішено відрядити до Києва з Петербурга. А через те, що заповнити відразу всі вакансії випускниками СПбДА було неможливо, Комісія духовних училищ вирішила закрити Академію в Києві. Крім того, як зазначалося в указі Комісії, не вистачало викладачів і для семінарій Київського округу, які мали теж перейти на нову програму.

Схоже, що принципове рішення про тимчасове закриття Академії в Києві було ухвалено у травні 1817 р., оскільки вже тоді Комісія духовних училищ видала розпорядження про набір кращих випускників семінарій Київського округу до Петербурзької та Московської духовних академій.

Отже, за розпорядженням Комісії духовних училищ від 24 червня 1817 р. Могилянська академія припинила своє існування. В Києві розпочали підготовку до відкриття духовної семінарії. Тоді ж Комісія духовних училищ сформувала перший склад викладачів семінарії. Її ректором і професором богословських наук було призначено ієромонаха Мойсея (Богданова), інспектором і професором церковної історії та грецької мови -- Михайла Леонтовича (згодом він прийняв чернецтво з іменем Мелетій і нині відомий як шанований Харківський святитель), професором філософських наук, математики та фізики -- Івана Скворцова (згодом -- протоієрей), професором загальної та російської цивільної історії і єврейської мови -- Олександра Максимовича. Усі вони були випускниками Санкт-Петербурзької духовної академії. Єдиним викладачем Могилянської академії, який увійшов до викладацького складу новоствореної семінарії, став ієромонах Кирил (Куницький), призначений викладачем російської та латинської словесності. Передбачалося, що після відкриття в Києві Академії за новим Статутом, ці викладачі перейдуть до Академії.

Отже, відкриття в Києві духовної семінарії було пов'язане із закриттям Києво-Могилянської академії, яку кияни вважали однією з визначних установ свого міста, його своєрідною візитівкою. Тому відкриття семінарії не викликало в Києві особливої радості. Дослідник історії Київської семінарії протоієрей Павло Троцький у 1871 р. писав, що «уже при первой вести о преобразовании наших духовных училищ глухой ропот на реформу и некоторая боязнь за себя пронеслись в стенах нашей древней Академии как между наставниками, так и между студентами» Троцкий П., свящ. Несколько слов об открытии Киевской духовной семинарии в 1817 году // Киевские епархиальные ведомости (далі -- КЕВ). 1871. № 19. С. 442.. Ректор Київської духовної семінарії протоієрей Платон Петров на початку ХХ ст. також писав про те, що «появление на свет Киевской семинарии не было встречено в киевском обществе, да и вообще в епархии чувством радости, не было приветствовано искренними благопожеланиями: семинария являлась вопреки желаниям тогдашнего киевского общества и всей епархии» Платон (Петров), еп. Краткая историческая записка о судьбах Киевской семинарии за сто лет ее существования (1817-1917 гг.) // Труди КДА. № 14. 2011. С. 131.. Невдоволення посилювалося і тим, що майже всі викладачі новоствореної семінарії (крім ієромонаха Кирила) були для Києва, так би мовити, чужаками. Це були молоді випускники Петербурзької академії, які жодним чином не були пов'язані з Могилянською школою. Старі ж викладачі Київської академії були звільнені зі своїх посад. Деякі з них були призначені як викладачі до інших семінарій Зокрема, префект Київської академії архімандрит Мелетій (Носков) був призначений інспектором Чернігівської духовної семінарії, а викладач російської та латинської словесності ієромонах Авксентій (Галинський) став інспектором Воронезької духовної семінарії., а хтось був змушений самостійно шукати для себе нове місце служіння. Більшість викладачів старої Академії обійняли священицькі місця на парафіях Києва.

Аби пом'якшити невдоволення проведеною реформою, митрополит Серапіон зробив спробу домогтися перегляду рішення про закриття Академії. 27 листопада 1817 р. він надіслав до Петербурга прохання, в якому повідомляв, що закриття Академії викликало в Києві «немалое сожаление». Цей жаль висловлювали і «в ученом кругу Киева», і серед «самых знаменитых лиц», які були вихованцями славетної Академії. Аби заспокоїти це невдоволення, митрополит Серапіон пропонував дати нововідкритій семінарії особливу назву: «Киевской Академии духовная семинария » Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. Отделение III.

Т. 4. С. 691-692.. Однак Комісія духовних училищ відхилила це прохання, оскільки воно не відповідало новому Статуту духовних академій.

Ректор Київської семінарії ієромонах Мойсей прибув до Києва у середині вересня 1817 р. Незабаром його будо зведено в сан архімандрита. Інспектор Михайло Леонтович прибув до Києва 26 вересня. Після цього було створено правління семінарії, першою справою якого стало проведення іспитів для всіх вихованців старої Академії, які тепер, відповідно до своїх здібностей, мали бути зараховані або до семінарії, або ж до духовних училищ. Іспити розпочалися 2 жовтня. Передбачалося, що вони триватимуть протягом тижня. Проте, оскільки в Могилянській академії навчалося близько 1 000 студентів, іспити розтягнулися аж на три тижні.

У результаті іспитів 155 вихованців старої Київської академії були звільнені від навчання «по малоуспешности их и великовозрастию» Платон (Петров), еп. Краткая историческая записка о судьбах Киевской семинарии. С. 133.. 45 колишніх вихованців Академії були зараховані до вищого класу семінарії, 60 -- до середнього і 131 -- до нижчого. Крім того, з тих, хто раніше не навчався в Могилянській академії, до середнього відділення було зараховано 6 чоловік, а до нижчого -- 31. Отже, загалом на навчання до семінарії прийняли 273 вихованця Троцкий П., прот. Ход образования духовных училищ в начале нынешнего столетия и открытие Киевской Духовной семинарии 27 октября 1817 г // Труды КДА. 1893. № 1. С. 74. Повний список осіб, прийнятих до вищого відділення КДС див. в: Троцкий П., свящ. Несколько слов об открытии Киевской духовной семинарии в 1817 году. С. 449.. До вищого відділення повітового духовного училища було зараховано 167 дітей, до нижчого -- 271. Крім того, було додатково набрано до вищого відділення 31 учня, а до нижчого -- 35. Загалом учнями повітового училища стали 503 хлопця. Ще 40 дітей було прийнято до нововідкритого парафіяльного училища Троцкий П, свящ. Несколько слов об открытии Киевской духовной семинарии в 1817 году // КЕВ. 1871. № 20. С. 449-450..

Після того як іспити було закінчено й усі приміщення Академії підготовлено до початку навчання, 27 жовтня 1817 р. відбулося урочисте відкриття семінарії. Слід звернути увагу, що 27 жовтня за юліанським календарем -- це день пам'яті преподобного Нестора Літописця. Отже, відкриття Київської духовної семінарії відбулося саме в той день, в який сьогодні Київські духовні школи святкують свій актовий день. Таким чином, саме сьогодні (9 листопада 2017 р.) виповнюється рівно 200 років з дня відкриття в Києві духовної семінарії.

Відкриття семінарії відбувалося так. 27 жовтня 1817 р. архімандрит Мойсей (Богданов) очолив у Братському монастирі Божественну літургію, після якої було відправлено подячний молебень. Після цього всі учні та викладачі семінарії, а також почесні гості зібралися до актової зали у старому академічному корпусі. Тут семінаристи заспівали кант, який був написаний спеціально для цього дня. Зібрання відкрилося читанням указу 1814 р. про проведення реформи духовних навчальних закладів. Потім були проголошені многоліття Синоду, імператору та Київському митрополиту. Після цього ректор архімандрит Мойсей виголосив промову про реформу духовних училищ, інспектор Михайло Леонтович -- про духовне виховання юнацтва, професор філософії Іван Скворцов -- про зв'язок між філософією та релігією (латинською мовою), вчитель словесності ієромонах Кирил (Куницький) -- про користь словесних наук і вчитель історії О. Максимович -- про засоби, які сприяють духовній просвіті Тексти промов див.: Речь при открытии Киевской духовной семинарии, сказанная 27 октября 1817 года инспектором ее, магистром богословия Михаилом Леонтович ем // КЕВ. 1892. № 20. С. 714-719; О средствах, ведущих к духовному просвещению [Читано 27 октября 1817 года профессором Александром Максимовичем при открытии Киевской духовной семинарии] // КЕВ. 1893. № 2. С. 42-48; Речь о пользе словесности, говоренная при открытии Киевской духовной семинарии 27 октября 1817 года учителем словесности, соборным иеромонахом Кириллом Куницким // КЕВ. 1893. № 4. С. 100-107; Речь профессора философии и математики Ивана Михайловича Скворцева, сказанная 27 октября 1817 года при открытии Киевской духовной семинарии [на латинском языке] // КЕВ. 1893. № 5. С. 118-123; Речь профессора философии и математики Ивана Михайловича Скворцева, сказанная 27 октября 1817 года при открытии Киевской духовной семинарии (В переводе с латинского подлинника) // КЕВ. 1893. № 8. С. 199-206.. Після промов були оголошені списки учнів семінарії по класах. Закінчився урочистий акт духовним співом Троцкий П., свящ. Несколько слов об открытии Киевской духовной семинарии в 1817 году // КЕВ. 1871. № 20. С. 464-465; Платон (Петров), еп. Краткая историческая записка о судьбах Киевской семинарии. С. 134..

Митрополит Серапіон не був присутнім на урочистому акті. У своєму щоденнику він зазначав, що не зміг поїхати до семінарії «по причине сильной боли ноги правой». Він доручив відвідати урочистий акт архімандриту Київського Миколаївського монастиря Варлааму. Наступного дня, у неділю 28 жовтня, ректор архімандрит Мойсей разом із усіма викладачами семінарії відвідали митрополита й доповіли йому про відкриття семінарії. Митрополит зазначає в щоденнику, що семінарські гості «были подчеваны водкою с закускою» Из истории Киевской Академии в 1-й четверти настоящего столетия (Выдержки из дневника митрополита Серапиона с предисловием) // Труды КДА. 1883. № 2. С. 330-331.. Цікаво зазначити, що митрополит Серапіон навіть після відкриття семінарії продовжував у своєму щоденнику називати навчальні приміщення Братського монастиря Академією. Наприклад, 20 грудня 1817 р. він пише у щоденнику: «В 11 часу поехал в Академию, где в новообразованной семинарии были экзамены» Там же. С. 332.. Таким чином, навіть після свого тимчасового закриття Академія продовжували існувати у свідомості киян.

Курс навчання в семінарії становив шість років, які поділялися на три класи по два роки кожний: словесний (або нижчий), філософський (або середній) та богословський (або вищий). Назви класів вказували на те, що в кожному з них викладається один предмет як головний, а решта вважаються другорядними. Так, у вищому класі головним предметом було богослов'я, окрім якого тут також вивчалася церковна історія; у середньому класі головною була філософія, окрім якої вивчалися математика та фізика; у нижчому відділенні головною була словесність (риторика), крім якої також вивчалася всесвітня історія. Також в усіх класах вивчалися мови: давньогрецька, французька, німецька (починаючи з нижчого відділення) та єврейська (починаючи із середнього відділення). Як бачимо, семінарія мала надавати своїм вихованцям класичну середню освіту з посиленою богословською складовою.

Отже, з кінця жовтня 1817 р. в Києві почала діяти духовна семінарія. Протягом двох років (до 1819 р.) вона була головним навчальним закладом Київської єпархії. Лише після того, як у 1819 р. відбувся перший випуск Київської духовної семінарії, Комісія духовних училищ оголосила проведення першого набору до нової Академії. До складу першого курсу Академії увійшли кращі випускники дванадцяти духовних семінарій Київського округу Аскоченский В. И. История Киевской Духовной Академии, по преобразовании ее в 1819 году. С. 40..

26 серпня 1819 р. Комісія духовних училищ видала указ про відкриття Київської духовної академії, яке відбулося 28 вересня. Архімандрит Мойсей тоді ж був переведений на посаду ректора до Академії, а ректором семінарії став архімандрит Кирил (Куницький). Таким чином, лише в 1819 р. в Києві були відкриті всі навчальні заклади, передбачені новим Статутом: Академія, семінарія, повітове та парафіяльне училища.

Хоча формально Академія і семінарія були тоді самостійними навчальними закладами, між ними все ж існував тісний зв'язок. Усі викладачі, призначені в 1817 р. для роботи в семінарії, згодом стали викладачами КДА. В наступні роки викладачами семінарії, як правило, призначалися випускники Київської академії. До реформи 1867-69 рр. члени семінарської адміністрації (ректор та інспектор) входили до складу Академічної конференції і працювали в цензурному комітеті при Академії. Такі відомі церковні діячі, як єпископ Мойсей (Богданов), єпископ Кирил (Куницький), архієпископ Антоній (Амфітеатров), єпископ Філарет (Філаретов), святитель Іоанникій (Руднєв), єпископ Феодосій (Олтаржевський), послідовно займали ректорську посаду спочатку в Київській семінарії, а потім -- в Академії. І Академія, і семінарія розташовувалися на Подолі. У 1817-19 рр. семінарія перебувала в старому Академічному корпусі, а з 1819 р. (після відкриття Академії) переїхала до колишньої академічної бурси, розташованої на березі Дніпра. Кращі випускники семінарії продовжували навчання в Київській академії.

Протягом ХІХ -- початку ХХ ст. Київська духовна семінарія була головною школою, яка готувала кандидатів у священство для Київської єпархії. З 1860 р. семінарія видавала свій часопис «Руководство для сельских пастырей». Видання було орієнтоване на потреби парафіяльного духовенства. В ньому друкувалися численні гомілетичні, історичні та пасторологічні матеріали, які призначалися для парафіяльних проповідників і законовчителів. Чимало випускників семінарії стали згодом відомими не лише церковними, а й громадськими та культурними діячами. Як писав на початку ХХ ст. ректор Київської духовної семінарії протоієрей Платон Петров, «мы не знаем ни одной отрасли человеческого труда, ни одной области общественного служения, где не подвизались бы с честью питомцы нашей школы» Платон (Петров), еп. Краткая историческая записка о судьбах Киевской семинарии. С. 150..

Історія Київської духовної семінарії потребує поглибленого та зосередженого вивчення. Будемо сподіватися, що сьогоднішній ювілей сприятиме посиленню інтересу наших вихованців до історії нашої школи.

Размещено на Allbest.ru