Особливості становлення та розвитку літургійних хорових циклів у богослужбовій практиці Закарпаття у середині XIX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості становлення та розвитку літургійних хорових циклів у богослужбовій практиці Закарпаття у середині XIX століття

Бонь С.М.

магістрантка, спеціальність "Музичне митецтво", Мукачівський державний університет

Анотації

У статі розглянуто особливості церковно-співочих традицій хорового співу культури Закарпаття. Розкрито роль музичних діячів, диригентів, композиторів, які були добре обізнані з тогочасною хоровою літературою.

Ключові слова: антифони, ірмологій, клирос, богослужіння, музична культура Закарпаття.

Key words: antiphons, Irmologion, kliros, worship, Transcarpathian musical culture.

Цікавим явищем музичної культури Закарпаття є літургійний багатоголосий хоровий спів. Збереження і поширення давніх традицій церковного співу тісно пов'язано з монастирями, де вівся літопис, переписувались книги, працювали освічені монахи, видатні церковні та громадські діячі, зосереджувалась значна кількість богословської та богослужбової літератури, переписувались книги [2].

Як відзначають дослідники церковно-пісенних традицій Закарпаття, у монастирській літургійній практиці з давніх часів відправи здійснювались за участі двох хорів (правого і лівого клиросу), які антифонно виконували віршові рядки псалмів, стихир чи інших співів. Принцип двохорності, антифонності у християнських богослужбах носить давні коріння, що пов'язують із старозавітнім храмовим співом, утвердженням у християн Антіохії. спів хоровий церковний

Відповідна виконавська практика зберігалась і на Закарпатті, про що йдеться у правилах (Regulae pro Scholis Munkacsiensibus) Мукачівської Богословської школи (1744-1776 рр.), затверджених єпископом Михаїлом- Мануїлом Ольшавським [2]. У школі майбутні священики і дякоучителі музичну грамоту здобували на основі вивчення напівів ірмологіона з обов'язковою щотижневою співочою практикою на двох клиросах. У закладі навчалась значна частина молоді з різних частин Мукачівської єпархії, зокрема у журналі успішності (Catalogus Auditorum Schola Munkacsiensis) за 1757 рік числилось 117 учнів, у 1760 році - 54 учні, що засвідчує збереження і поширення давніх форм ірмолойних напівів на парафіяльних осередках єпархії . Збереглись цікаві факти про особливості церковно-співочих традицій монастирів Закарпаття, у яких мистецька сторона співу регулювалась настановами та "монашими правилами". Так, зокрема, вимагалося співати і читати молитви неспішно, притримуючись середньої сили звучності. Також рекомендувалось співцям уникати низького та високого регістру, дотримуватись хорам двох крилосів точного порядку в антифонному співі, водночас неприйнятним вважався нарочитий, голосний спів [2].

Своєрідну практичну школу засвоєння і поширення багатоголосого хорового співу на Закарпатті репрезентував багаторічною діяльністю хор "Гармонія" (1833-1944), заснований в Ужгороді при Хрестовоздвиженському кафедральному соборі 1833 року Костянтином Матезонським (1794-1858). Як диригент і організатор К. Матезонський протягом 1833-1858 років, залучаючи до співу в хорі учнів гімназії, студентів учительської та духовної семінарії виховав ряд послідовників диригентів-музикантів.

Керівниками хору "Гармонія" були педагоги, священики: Михайло Лихварчик (1859-1860), Еміліян Талапкович (1861-1869), Йосиф Качановський (1869-1875), Юлій Дрогобецький (1875-1891), Еміліян Желтвай (1891-1899), Іван Бокшай (1899-1909), Алексій Чучка (1909-1915), Юлій Дюрко (19151916), Степан Фенцик (1917-1920), Степан Дудинський (1920-1921), Уріил Сільвай (1921-1937), Степан Гладоник (1938-1940), Никифор Петрашевич (1941-1944), які своєю діяльністю сприяли поширенню багатоголосих літургійних композицій та в цілому розвитку хорового виконавства на Закарпатті [3 ]

Діяльність Матезонського мала велике значення для розвитку музичної культури Закарпаття. Вважають, що він був автором ряду багатоголосих духовних творів. Перші музичні діячі, диригенти, композитори були добре обізнані з тогочасною хоровою літературою. Деякі з них стали засновниками аматорських хорових колективів [ 1 ].

Привертає увагу і творчість священика і композитора Е. Талапковича, який є автором повного циклу співів Літургії, що надрукована у вигляді збірника під назвою "Церковно-народноє літургіческоє пініє" [5]. Кожен хоровий номер поданий у супроводі фортепіано, виклад якого дублює хорову партитуру. Літургія складається із 78 номерів, окремі з яких частково дублюються, зокрема ектенії, Алилуя.

Як зазначають дослідники, окремі номери Літургії Е.Талапковича увійшли до циклу співів Літургії Йоана Золотоустого збірника Церковноє Простопініє 1906 року Бокшая-Малинича, яке надруковане в Ужгороді. У даному збірнику також представлено повний цикл літургійних співів, які використовуються на сьогодні як у богослужбовій практиці Мукачівської греко-католицької єпархії, так і за її межами.

У подальшому багато літургійних творів, хорових циклів створив священик і композитор І. Бокшай, творчість якого досліджено Т. Росул [4, с.101-107].

Церковний спів на Закарпатті розвивався у складних політичних і мистецько-культурних умовах. У середині XIX ст. значно пожвавився розвиток багатоголосого хорового співу, що внесло значні якісні зміни, стимулювало композиторську творчість.

У хорових композиціях, які складають цикл Літургії Е. Талапковича виразно проявились локальні риси, спорідненість мелодики з народним мелосом, передусім карпатського регіону. В окремих хорових композиціях органічно поєдналися місцеві традиції церковного співу із новими стильовими рисами, які притаманні добі романтизму.

Саме ці риси забезпечили популярність, утвердження у практиці регіонального церковного богослужіння, витримали іспит часу і збереглись у широкому вжитку у навчальній, богослужбовій та концертно-виконавській практиці сьогодення.

То ж на Закарпатті, як і на Галичині у середині XIX століття священики - композитори збагатили українську церковну музику творами, які вирізняють їх наявністю індивідуального почерку в музичній мові, в мелодизмі та гармонії, фактурі та формі. З одного боку їх твори приваблюють своєю доступністю, демократизмом, а з іншого - випромінюють своєрідне звучання в осмисленні сакральних текстів як у рамках окремих композицій, так і в хорових літургійних циклах.

Завдяки своїм стильовим особливостям літургійні хорові цикли середини XIX століття стали певним орієнтиром у розвитку регіонального хорового виконавства, сприяли художньо-естетичному осмисленню християнських духовних цінностей, розширенню духовно-пісенного репертуару та граней композиторської техніки в мистецьких процесах XX століття.

Список використаних джерел

1. Гошовський В. Початки хорового співу на Закарпатті / В. Гошовський. // Науковий збірник Музею української культури в Свиднику. - Пряшів, 1972. - №6, кн.1. - С.97-109.

2. Задорожний І. Монастирі Закарпаття та їх церковний спів / І. Задорожний // Калофонія: науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво УКУ, 2004. - С.81-91.

3. Пап С. Диригенти і композитори духовних пісень нашої єпархії / С. Пап. // Греко-католицький календар 1981. - Bratislava: Spalok sv. Vojtecha, 1980. С.120-126.

4. Росул Т. Музичне життя Закарпаття 20-30 років XX ст. / Т. Росул. - Ужгород: ПоліПрінт, 2002. - 280 с.

5. Талапкович Е. Церковно-народное литургическое пініє / Е. Талапкович. - Унгварь, 1873. - 60 с.

Размещено на Allbest.ru