Мовна ситуація в системі державних закладів Кіровоградської області у другій половині ХХ ст.

Мова - це народ. Українська мова - це український народ. На жаль, культура мовлення на Кіровоградщині, в цілому, низька. Цьому є логічне пояснення. Тому, через призму державної політики в різних сферах Кіровоградщини з'ясуємо передумови, що спричинили дане явище.

Наявних праць з даної проблематики на Кіровоградщині не існує, але є суміжні дослідження мовної ситуації у радянський період в Україні. Даною тематикою займалися такі провідні науковці, як: Л. Масенко [1], Л. Ставицька, В. Труб [2], Ж. Шевчук [3], та інші, які досліджують мовне питання в УРСР у другій половині ХХ століття. Єдиним джерелом дослідження мовного питання у Кіровоградській області в зазначений період є архівні матеріали, що містяться у Державному архіві Кіровоградської області.

Тотальною проблемою системи освіти в Українській РСР була її русифікація, коли українська мова цілеспрямовано витіснялася зі шкіл (особливо міських), професійно -технічних училищ, вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Будь -які спроби українських письменників, викладачів вищих навчальних закладів, учителів після XX з'їзду КПРС завадити цьому процесу не мали жодних успіхів [3]. Процес русифікації в галузі освіти проявився, насамперед, у сумнозвісному праві добровільності вибору мов, що закріплювалося в законодавчих актах СРСР від 24 грудня 1958 року та УРСР від 17 квітня 1959 року. Зокрема, у статті десятій Закону "Про зміцнення зв'язку школи із життям і подальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР" говорилося, що навчання в школах України здійснюється рідною мовою учнів [4, с. 246]. У школу, з якою мовою навчання віддавати своїх дітей вирішують батьки та про дозвіл відмовлятися від вивчення української мови, що закріпило панівне становище російської мови в системі шкільної освіти [3, с. 12].

Ж.А. Шевчук відзначає, що "системний характер у процесі русифікації носили кроки Міністерства освіти України, що закріплювалися у ряді тогочасних документів. Зокрема, у доповідній записці до ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 23 січня 1960 року "Про заходи по поліпшенню викладання російської мови у школах Української РСР" [3, с. 11-12].

Так, за період з середини 1950-х - 1960-ті роки накази по Кіровоградському обласному відділу народної освіти області надходили в освітні установи, чергуючись - то українською, то російською мовами.

Матеріали Державного архіву Кіровоградської області свідчать, що попри загальнодержавні настрої, в області все ж таки переважала українська мова в офіційному діловодстві. Накази по Кіровоградському облвно (відділу народної освіти області) за весь вказаний період надходили на місця переважно українською мовою, з деякою часткою російськомовних [5, с. 1-27].

Згідно з протоколом засідання бюро Кіровоградського обкому Компартії України від 20 липня 1983 року "Про організацію виконання в області ухвали ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1983 року № 473 "Про додаткові заходи по поліпшенню навчання російської мови в загальноосвітніх школах і інших учбових закладах союзних республік" [6, с. 171] було передбачено збільшення з 1984 року вчителям підготовчих та 1 - 3 класів, що ведуть навчання російською мовою, вчителям російської мови та літератури IV - ХІ класів шкіл та шкіл-інтернатів усіх типів та найменувань, професійних та середньо - спеціальних учбових закладів з національною мовою навчання, розташованих у сільській місцевості, селищах міського типу посадових окладів на 15 % [1, с. 71].

Прикладом такої мовної політики є мовна ситуація у сфері медицини на Кіровоградщині у другій половині ХХ століття. Повністю русифікованими в області були заклади різних рівнів медицини. Як внутрішня, так і зовнішня документація, що стосувалася цієї галузі, видавалася російською мовою. Кваліфіковані медичні працівники, в основному, у міській місцевості, розмовляли, виписували направлення, довідки, епікризи та інші офіційні документи російською мовою.

Національними мовами видавалася велика кількість книг, газет, журналів, ними послуговувалися у школах, клубах, бібліотеках, вищих та середніх навчальних закладах. Однак, на приклад, з двох рідних мов одна-таки була "рідніша". Це відзеркалено і в назвах підручників, за якими навчалися школярі в Українській РСР: з української - "Українська мова", з російської - "Родная речь" [1].

Постанови колегії, накази, листи Міністерства освіти УРСР надходили українською мовою. Але ті ж самі накази, рішення колегій, вказівки міністрів освіти УРСР надходили на місця і російською, і українською мовами [7].

Комісія Спілки письменників України навела дані за 1987 рік про кількість різнонаціональних шкіл. У м. Кіровограді нараховувалося: 11 змішаних шкіл, 17 шкіл з російською мовою викладання (російські) та всього 7 шкіл з україномовним викладанням (українські). У районах області ситуація значно краща, там переважна більшість шкіл з українською мовою викладання [4, с. 120]. Тому не дивно, що всі накази начальника управління освіти в Кіровоградській області з основної діяльності були українською мовою.

Хоча, варто зазначити, що всі накази, які надходили від Кіровоградського облвно про роботу шкіл, організацію навчального процесу - друкувалися українською мовою. Заяви, які надходили на адресу облвно від педагогічних колективів, директорів шкіл, батьків учнів - також українською мовою [8, с. 32-33, 109].

У період з 1966 - 1967 років в Кіровоградській області за критерієм: праці, наукові записки, збірники та інші серійні видання різними мовами, зафіксовано 1-е видання українською мовою, яке стосувалося сфери сільського господарства Кіровоградської області [9, с. 70-72].

Однією з найпомітніших творчих організацій в Кіровоградській області стало обласне літературне об'єднання. У 1958 році воно видало альманах "Степ". Але у 60 -ті роки стали помітними ідеологічні репресії проти окремих представників інтелігенції, письменників. Зокрема, в Будинку культури Добровеличківського району кореспондентом Вільшанської газети працював виключений за націоналізм із Київського університету поет М. Холодний [10, с. 29].

У 1950-х роках почав діяти український музично-драматичний театр, обласна філармонія, де значну частину займали вистави українською мовою [10, с. 27].

Бюро обкому КП України в деяких питаннях роботи українського музично- драматичного театру імені М.Л. Кропивницького відзначало, що "за 1968 рік було здійснено ряд вистав: "Марина" М. Зарудного, "Горлиця" О. Коломійця, "Поступилися місцем" В. Дельмарта, та інших". У цьому ж році вийшли в світ вистави "Камо" О. Левади, "Мати- наймичка" І. Тогобічного, які теж користувалися успіхом у кіровоградських глядачів [11].

Доносячи високе мистецтво до широких мас Кіровоградської області, театр ставив свої вистави у всіх без винятку районах області. У доповідних записках відділу пропаганди та агітації зазначалося, що "... театр обслужив трудящих Світловодського, Петрівського, Онуфріївського районів - за 33 дні поставили 70 вистав" [1, с. 6].

Як зазначає П. Босий в історичній довідці про театри Кіровоградщини, "українська, російська, суржик звучали з театрального кону живою народною мовою, що несла розвагу й освіту" [12].

Починаючи з 1980-х років, у бібліотеці ім. Д.І. Чижевського в рамках роботи кіноклубу "Екран" активно демонструвалися польські фільми, у тому числі і польською мовою ("Земля обітована", "Катинь" А. Вайди, та ін.), що не аби як порадувало прихильників даної мови.

Проведені дослідження показують, що всі накази, які приходили в комітет радіоінформації при виконкомі Кіровоградської обласної Ради депутатів трудящих (1951 - 1990 рр.) від Держкомітету СРСР по телебаченню та радіомовленню та Всесоюзного і Українського комітетів радіомовлення (в основному, стосуються категорії дикторів, оплати праці, інвентаризації, надання платних послуг населенню) написані російською мовою [13].

Телебачення розвивало мовну культуру, було всебічним, диктори розмовляли як українською, так і російською мовами. Така ж ситуація двомовності і в журналістиці, але варто відзначити, що, здебільшого, не було навмисного змішання мов. Передачі (переважно україномовні) транслювалися тією мовою, якою були пролонговані.

Значний внесок в розвиток мовної ситуації у Кіровоградській області у другій половині ХХ століття внесло загальноукраїнське та обласне теле-радіомовлення. Значна частина телепередач, підготовлених комітетом на українське та обласне Кіровоградське телебачення, виходили переважно українською та російською мовами. Мовне спрямування телепередач Кіровоградщини визначалося темою, змістом, певними особливостями обраної тематики.

Заходи, які були здійснені протягом 1970-х - першої половини 1980-х років зі зменшення функціональності української мови в системі освіти Української РСР показують, що в квітні 1987 року в Україні у 4 тис. 500 російськомовних школах навчалося більше половини всіх учнів країни [1, с. 70]. За переписом 1979 року 4 млн. (17,1 %) українців в Україні відмовилися від рідної мови [4, с. 129].

Незмінною залишалася ситуація у партійній сфері Кіровоградських осередків комуністичної партії, а саме у діловодстві. Ведення документації у виконкомі облради народних депутатів і обкомі компартії України - українською мовою, але діловодство обкому компартії України облвиконкому - російською.

У освітній галузі ситуація також залишалася незмінною. Вказівки Міністерства освіти УРСР, які були під грифом "для службового користування" друкувалися та розписувалися на інші органи Кіровоградської області російською мовою [14, с. 1-5].

Із занепадом радянської державності та виокремленням незалежних республік змінюється і мовна ситуація в сфері теле-радіомовлення, яке вже на той час виходить на провідні позиції в суспільному житті громадян України.

Отже, керівництво СРСР у другій половині 1950 - 1980-х роках продовжувало спрямовану політику русифікації освітньої галузі на різних рівнях, що і спричинило вкрай негативні наслідки для української мови на Кіровоградщині. Друк газет відбувався також двома мовами, зі значним переважанням російської мови на шпальтах як міської, так і районної кореспонденції. Постановки театру ставилися як українською, так і російською мовами. Немає підстав говорити про переважання у виставах однієї мови над іншою.

Таким чином, цілеспрямоване, штучне витіснення як розмовної, так і офіційної української мови в області закріпило на стійких позиціях двомовність серед всього населення Кіровоградщини. Що в подальшому і призвело до розповсюдження в даних сферах такого явища як "суржик".

Незважаючи на прийняті заходи захисту та поширення української мови, як в Україні, так і в області в цілому, варто відмітити, що після здобуття Україною незалежності 1991-го року, продовжується стрімкий прогрес розвитку та розповсюдження російської мови серед населення краю, що поліпшує процес розповсюдження такого явища як "суржик".

1. Масенко Л.Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір / Лариса Терентіївна Масенко. - К.: Вид. дім "КМ Академія", 2004. - 163 с.

2. Ставицька Л. Суржик: міф, мова, комунікація / Л. Ставицька, В. Труб // Українсько-російська двомовність. Лінгвосоціокультурні аспекти: зб. наук. праць / За заг. ред. Л. Ставицької. - К.: Пульсари, 2007. - С. 31-120.

3. Шевчук Ж.А. Мовна політика в Україні (кін. 50-х - поч. 90-х рр. XX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 "Історія України" / Ж.А. Шевчук. - Х., 2001. - 20 с.

4. Вівчарик М.М. Українська нація: шлях до самовизначення / Вівчарик М.М., Панченко П.П., Чмихова В.І. - К.: Вища школа, 2001. - 287 с.

5. Державний архів Кіровоградської області (ДАКО), ф. Р-3175, оп. 6, спр. 49. - 67 арк.

6. ДАКО, ф. П-429, оп. 25, спр. 16. - 216 арк.

7. ДАКО, ф. Р-3175, оп. 8, спр. 1. - 208 арк.

8. ДАКО, ф. Р-3175, оп. 6, спр. 830. - 280 арк.

9. Кравців Б. Прогресування русифікації в Українській РСР (на основі радянських бібліографічних і статистичних даних) / Б. Кравців // Сучасність. - 1972. - Ч. 10. - Жовтень (142). - С. 67-74.

10. Шевченко С.І. Кіровоградська область у 1939 - 1998 роках / С.І. Шевченко // Методичний вісник. - 98

(Матеріали до проведення ювілейного року, присвяченого 60 -річчю утворення області, на тему: "Перлина сонцесяйного намиста - Кіровоградщина моя"). - № 23. - С. 13-34.

11. ДАКО, ф. П-429, оп. 11, спр. 145. - 7 арк.

12. Босий П. Історія театру на Кіровоградщині [Електронний ресурс] / П. Босий // Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д.І. Чижевського. - Режим доступу: http://library.kr.ua/elib/bosiyP/teatr.html.

13. ДАКО, ф. Р-3083, оп. 2, спр. 1. - 50 арк.

14. ДАКО, ф. Р-3175, оп. 8, спр. 88. - 77 арк.

Размещено на Allbest.ru