Населеність домогосподарств сільського соціуму Полтавського полку другої половини XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Населеність домогосподарств сільського соціуму полтавського полку другої половини XVIII ст. (за матеріалами сповідних розписів)

О.А. Бороденко

Анотація

У статті на матеріалах сповідних розписів 1775 року зроблена спроба визначення показників населеності домогосподарств сільського соціуму Полтавського полку, здійснення історико-порівняльного аналізу з подібними даними інших українських, східноєвропейських та західноєвропейських регіонів та виокремлення можливих чинників впливу рівня заселеності територій.

Ключові слова: домогосподарство, населеність, Полтавський полк, сільський соціум.

Бороденко Е.А. НАСЕЛЕННОСТЬ ДОМОХОЗЯЙСТВ СЕЛЬСКОГО СОЦИУМА ПОЛТАВСКОГО ПОЛКА ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ XVIII ВЕКА (ПО МАТЕРИАЛАМ ИСПОВЕДНЫХ РОСПИСЕЙ)

В статье на материалах исповедных росписей 1775 года сделана попытка определения показателей населенности домохозяйств сельского социума Полтавского полка, осуществляется историко-сравнительный анализ с подобными данными других украинских, восточноевропейских и западноевропейских регионов и выделяются возможные факторы, которые влияли на уровень населенности территорий.

Ключевые слова: домохозяйство, населенность, Полтавский полк, сельский социум.

Borodenko O.X HOUSEHOLD POPULATION OF RURAL SOCIETY OF POLTAVA REGIMENT IN THE SECOND HALF OF THE 18TH CENTURY (ACCORDING TO CONFESSIONAL SIGNATURES)

The author examines confessional signatures of 1775 and makes an attempt to identify indicators of household population of rural society of Poltava regiment, to implement historical and comparative analysis of similar data from other Ukrainian, East European and West European regions and to allocate possible factors of population density on these territories.

Key words: household, population density, Poltava regiment, rural society.

В українській історіографії все виразніше прослідковуються тенденції до наслідування наукового досвіду представників школи «Анналів», які започаткували окремі напрямки сучасних історичних досліджень. З-поміж таких виокремлюються «квантитативної історії», історичної демографії, історичної антропології, локальної соціальної історії тощо. У контексті міждисциплінарності вони досить часто поєднуються, адже висновки дослідників можуть бути обґрунтовані чисельними показниками й статистично підтверджені, у центрі уваги постає комплекс проблем, пов'язаних із людиною, з її розмаїттям індивідуальних і неповторних рис, з простеженням її життєвого шляху та поведінкових стратегій, з аналізом соціальних регуляторів людської поведінки через посередництво родини, локальної громади та суспільства загалом. Загальновизнана тріада людина-сім'я-суспільство стає невід'ємним елементом вивчення будь - якої людської популяції.

Таку взаємозалежність показово демонструють унікальні та надзвичайно інформативні матеріали фіскальної та церковної облікової документації другої половини ХУШ ст., приміром Генеральний опис Лівобережної України 1765 -1769 років та сповідні розписи. Саме в них репрезентовано конкретних індивідів, які зареєстровані подвірно. Така ілюстративність джерел створює можливості для вивчення особливостей розвитку ранньомодерного українського суспільства від приватного, родинного до загальнодержавного.

У нашому дослідженні спробуємо на основі кількісних показників, обчислених за матеріалами церковної облікової документації - сповідних розписів 1775 р., розкрити особливості населеності домогосподарств сільського соціуму Полтавського полку, їхньої соціальної структури, зосередитися на компаративному аналізі подібних показників з іншими українськими, східно та західноєвропейськими регіонами другої половини ХУШ ст. та визначити можливі причини, котрі впливали на заселеність та розміри домових спільнот. Вважаємо, що саме кількість людей у дворі в сукупності з особливостями статевовікової, шлюбної та станової структур родин впливали на економічну міцність господарства, мікроклімат сімейних відносин, формування різних стилів життя його мешканців тощо.

Сповідними розписами називають книги, в яких фіксувалося відвідування парафіянами сповіді та причастя. Метою їхнього запровадження було встановлення церковного контролю за мораллю парафіян [1, с. 123]. Сповідні розписи знаходяться у 990 фонді «Переяславсько- Бориспільської духовної консисторії» Центрального державного історичного архіву України у місті Києві, окремій архівній справі «Исповедная роспись церквей Полтавской протопопии за 1775 год», яка записана скорописом другої половини ХУШ ст.

Реєстрації в сповідних розписах проводилися за певною структурою. У преамбулі вказувалися назви поселення та церкви, ім'я священика, який складав розпис. Там само повідомлялося про те, що до реєстру вносилися лише ті парафіяни, які сповідувалися та причащалися, зазначалася дата створення документа. У нашому випадку це 1775 р. Для проведення аналізу демографічних величин населеності було взято сільський регіон Полтавського полку, в склад якого увійшли парафіяни окремих церков досліджуваних населених пунктів: Головача, Горбанівки, Жуків, Диканьки, Куклинців, Пушкарівки, Рибців, Розсошенців, Стасовців, Трибів [2, арк. 120-193, 205-228, 351-382, 501-512, 579-583, 683-691, 712-744].

Парафіяни представлені мешканцями певного виду господарських одиниць - «двору». Слід зауважити, що в історичній науці побутує усталена точка зору про те, що до кінця XVIII ст., тобто в доіндустріальну добу, на теренах усієї Європи поняття «сім'я», «домогосподарство», «домова спільнота», «двір» були тотожними [3, с. 118]. Ще на початку ХХ ст. Г. Максимович виокремив три головні ознаки тогочасного двору: наявність єдиної дворової території, родинні зв'язки між його мешканцями, а також спільне несення повинностей, відбуття служб і сплата податків [4, с. 317]. Саме такий потрійний принцип об'єднання індивідів визначений за теорією британського дослідника П. Ласлетта (Р. Laslett). Об'єднання індивідів ґрунтувалося на основі географічної, функціональної та сімейної ознаках [5, с. 132]. Загалом домогосподарство можна визначити як спільнопроживаючу «домову групу», тобто сукупність людей, які живуть разом в одному житлі. У більшості випадків центром такої групи була сім'я (батьки з дітьми), але доволі часто вона включала в себе також інших осіб - наприклад, наймитів, інколи зі своїми сім'ями [6, с. 9]. Як справедливо відзначає український дослідник Ю. Волошин: «нерідко вони проживали в господарствах своїх господарів усе життя і фактично перебували на правах молодших членів сім'ї» [3, с. 261]. Бувало, що в домогосподарстві могли проживати й поодинокі особи. сповідний розпис церковний населеність

У розписах визначені домогосподарства трьох основних соціальних груп населення: «духовних та їх домашніх» (духовенство), «військових та їх домашніх» (козацтво), «посполитих та їх домашніх» (селянство). У визначеному регіоні переважали посполиті, яким належало 60% (506 дворів). Доволі суттєво їм поступалися козаки - 38,4% (324 двори), а останню позицію закономірно посідали представники духовенства - 1,6% (13 дворів). У двох селах: Головачі та Розсошенцях козацькі домогосподарства відсутні. Крім того, у Розсошенцях, імовірно, через відсутність власної парафії, не було домових спільнот духовенства.

Далі в структурі домогосподарств розглянемо залюдненість дворів. На основі загальної чисельності дворів (див. табл. 1) та кількості населення у кожному поселенню було визначено середню населеність (див. табл. 2).

Таблиця 1. Населеність дворів у селах Полтавського полку (за матеріалами сповідних розписів 1775 р.)

Найбільшою вона виявилася у с. Трибах - 17,5 осіб, с. Куклинцях - 16,9 та с. Жуках - 13,5. Найменш залюдненими виявилися домові спільноти с. Розсошенців - 8,6 особи. У решти населених пунктів число мешканців домогосподарств перевищувало 10 осіб. Так, у с. Стасовцях цей показник становив - 10,4, у с. Горбанівці - 10,6, с. Рибцях - 10,8, с. Головачі - 11,2, с. Пушкарівці - 11,3, а у найбільшому с. Диканьці цей показник складав 11,5 осіб. Виходячи з отриманих результатів, відображених в таблиці 2, можемо стверджувати, що в названих селах Полтавського полку середня залюдненість домогосподарств становила 11,7 осіб.

Таблиця 2. Середня населеність селянських дворів за сповідними розписами 1775 р.

Порівняємо цей показник з аналогічними даними з інших регіонів. Так, сучасний львівський дослідник М. Крикун встановив, що середня населеність домогосподарств Житомирського повіту Київського воєводства у 1791 р. становила 6,6 особи [7, с. 27]. Згідно з дослідженнями С. Шамрая, подібний показник у Київській сотні 1766 р. становив 7,3 особи [8, с. 155], а за даними А. Перковського населеність домогосподарств у всьому Київському полку в 1767 р. становила 8,2 особи [9, с. 105]. Як стверджує Ю. Волошин, в українських домогосподарствах Стародубського полку тоді в середньому проживало 8,9 особи [3, с. 262-264]. Згідно з дослідженнями О. Сакала, які побудовано на основі сповідних розписів другої половини XVIII ст., середня населеність домогосподарств у селах Лубенському полку була 10,4 особи [10, с. 16]. Отже, отримані нами результати вказують на те, що середня населеність домогосподарств Полтавського полку була доволі високою і перевищувала населеність домогосподарств у північних регіонах Гетьманщини - Київському та Стародубському полках, і найбільш наближалася до показників сільського соціуму суміжного Лубенського полку.

На інших територіях Центрально-Східної Європи, зокрема етнічних польських землях кінця XVIII ст., показники цієї демографічної величини були нижчими, ніж у селах Полтавського полку. Зокрема, середня залюдненість селянських родин у парафії Раціборовіц у 1791 р., за підрахунками М. Вижґи (М. Wyzga), склала 4,9 осіб [11, с. 267]. Дещо вищі дані польського сільського населення XVIII ст. визначено М. Копчинським (М. Kopczynski) у осіб [12, с. 97].

Можна стверджувати, що у східноєвропейському регіоні загалом, окрім Прибалтики, населеність домогосподарств була нижчою, ніж вирахувана нами. Так, М. Миттерауер та А. Каган у російських сільських районах Ярославського повіту встановили показники в особи, Рязанській губернії - 8-9,7 осіб, певних регіонах Прибалтики - 12,1 18,8 особи [13, с. 46-47]. Різняться дані за окремими районами білоруських земель. Наприклад, у 1770-1780-х рр. в одному з поселень Берестейської економії середня населеність домогосподарств становила 4,9 осіб, у маєтку Смединь на Поліссі - 6,3, Дубровно на самому сході - 7,1, Друя на північному заході у 1793 р. - 8,5, у подніпровському Биховському графстві у 1796 р. на двір приходилося 8,1 особи [14], у маєтках Корень та Красний Бор Мінської губернії - 6,3 особи в 1740 р. та 6,9 - у 1795 р. [15].

Наші дані значно перевищують і західноєвропейські, отримані П. Ласлеттом. Згідно із його обрахунками, у 100 англійських селах за період з 1574 по 1821 рр. середня населеність домових спільнот становила 4,75 особи [5, с. 152].

Зауважимо, що наші підрахунки показали найбільшу залюдненість домогосподарств найменших за числом населення сіл. Відтак, цей показник може залежати від розміру населеного пункту, а також наявності декількох дуже великих за кількістю осіб домогосподарств, які корегували населеність сіл загалом. Так, у с. Трибах з 12 дворів один був найбільшим за чисельністю мешканців усього регіону. Він нараховував 123 особи. Це панський маєток генерального обозного, кавалера Семена Васильовича Кочубея [2, арк. 502-504]. У інших особливо залюднених селах (Куклинцях та Жуках) переважали складні за типом домові спільноти, що врешті й зумовило велику їхню населеність.

Проте рівень заселеності домових спільнот міг залежати від багатьох чинників. Згідно з твердженням англійського дослідника К. Беркнера (К. Berkner), вирішальною була правова система, яка визначала характер успадкування домогосподарств, а також процес одруження осіб. Окрім того, значний вплив мали: економічні умови, особливі способи забудови, що визначалися географічними умовами, час існування спільнот та характерні особливості певної родини, демографічна специфіка людських популяцій: природній приріст, народжуваність та смертність [16, с. 14].

Іспанський учений І. Дуберт (I. Dubert) серед інших чинників, що впливали на географічні межі та населеність домових спільнот, додає міграційні процеси, які пов'язані з завойовницькими війнами; високий ступінь використання ґрунтів та варіативність їхньої товарності, що породжували акумуляцію цілих родин у сільські домогосподарства; кризові явища, що викликали родинну міграцію та створювали умови для існування саме дрібних та середніх спільнот. Подібно до К. Беркнера, він вказував на вплив демографічних процесів та забезпеченість сільськогосподарською продукцією, що могли порушувати єдність родини та породжувати міграції [17, с. 101].

Польський дослідник Ц. Кукльо (С. Кикіо) також зауважив вплив воєнних конфліктів на збільшення середньої населеності домогосподарств до 5,7 осіб [18, с. 109-110]. Він так само нагадує, що розміри родин визначали епідемії та захворювання, які впливали на їхню репродуктивність, а також й інші природні катаклізми: повені, зливові дощі, довготривалі градобиття, посухи, котрі викликали зменшення кількості продуктів харчування і в результаті зумовлювали їхню дорожнечу [18, с. 105]. Загалом низькі врожаї, часті посухи та недорід, нальоти сарани, як указує вітчизняний дослідник Е. Острась, негативно впливали на хлібозабезпеченість населення українських земель та норми його споживання [19, с. 52], а отже впливали на демографічні показники народжуваності та смертності, що врешті відображалося на рівні заселеності домових спільнот. Виходячи з вищеперелічених чинників, можемо припустити, що подібні явища мали місце й в українському доіндустріальному соціумі, а отже, й впливали на населеність домогосподарств.

Таблиця 3. Населеність дворів у селах Полтавського полку (за матеріалами сповідних розписів 1775 р. (у %))

Зібрані нами дані дозволяють детальніше розглянути домові спільноти визначених сіл за числом мешканців. Ураховуючи показники їхньої населеності, які відображено у таблиці населеності дворів у селах Полтавського полку за матеріалами сповідних розписів 1775 р. (див. табл. 3), умовно поділимо села на дві групи: ті, у яких переважали домогосподарства із заселеністю до 11 осіб та ті, де більшість становили двори із числом 11 та більше мешканців (критерієм поділу в даному випадку слугує округлений показник середньої населеності досліджуваних сіл). До першої групи можна віднести сім з десяти сіл Полтавського полку: Пушкарівку (51,4% господарств), Диканьку (58,5%), Рибці (64,2%), Стасовці (67,3%), Горбанівку (68,4%), Розсошенці (75%), Триби (75,1%). До другої групи відійшли лише три населенні пункти: Головач (54,1%), Жуки (58%), Куклинці (77,9%). Загалом частка домогосподарств з населеністю 2-10 осіб становила 57%. Натомість, була й частка тих домових спільнот (43%), населеність яких становила 11 осіб або ж перевищувала цю кількість.

Отже, проведений аналіз вказує на перевагу в українських селах визначеного регіону домогосподарств дрібних та середніх розмірів. Основну частку становили домогосподарства з числом мешканців 5-10 осіб (57%), тобто домові спільноти загалом не були перенаселеними. Схожа ситуація спостерігалася в українських селах Топальської сотні Стародубського полку, де більшість дворів належало до першої групи (71,4%), а до другої - меншість, лише 28,6%. Дещо по-іншому було в домогосподарствах старообрядницьких слобод Стародубського полку, де спостерігалося переважання господарств із залюдненістю більше 10 осіб (52,4%) [3, с. 265].

Підсумовуючи, зауважимо, що однією з особливостей реєстрації людності в сповідних розписах було декларування мешканців сіл за «дворами» окремих соціальних станів. У соціальній стратифікації суспільства переважали посполиті, яким належало 60%, їм поступалися козаки - 38,4% та останню позицію посідали представники духовенства - 1,6%. Середня населеність дворів полтавського сільського регіону складала 11,7 осіб. Переважали домові спільноти дрібних та середніх розмірів з кількістю мешканців 5 -10 осіб. Нашим дослідженням ми лише порушили одну з маловивчених проблем історії ранньомодерного українського суспільства. Отже, постає необхідність у подальших вивченнях й інших історико - демографічних характеристик тогочасного українського соціуму.

Джерела та література

1. Романова О. Сповідні книги Київської митрополії XVIII ст. Як спосіб церковного контролю за мораллю парафіян / О. Романова // Український історичний журнал. - 2008. - № 4. - С. 122-148.

2. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (ЦДІАК України), ф. 990, оп. 2, спр. 34, 1327 арк.

3. Волошин Ю. В. Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII ст.: історико-демографічний аналіз : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук: 07.00.01 / Ю. В. Волошин. - Полтава, 2006. - 394 с.

4. Максимович Г. А. Деятельность Румянцева-Задунайского по управлению Малороссией / Г. А.

5. Максимович. - Т. 1. - Нежин: Типо-Литография В. Г. Меленевскаго, 1913. - 401 с.

6. Ласлетт П. Семья и домохозяйство: исторический поход / П. Ласлетт // Брачность, рождаемость, семья за три века: Сб. статей / [под ред. А. Г. Вишневского и И. С. Кона]. - М.: Статистика, 1979. - С. 132-158.

7. Семья, дом и узы родства в истории / [под ред. Т. Зоколла, О. Кошелевой, Ю. Шлюмбома]. - Санкт-

8. Петербург: Унив-т АЛЕТЕЙЯ, 2004. - 285 с.

9. Крикун М. Населення домогосподарств у Житомирському повіті Київського воєводства 1791 р. / М. Крикун // Україна модерна. - Львів, 2001. - Ч. 6.

10. Шамрай С. В. Київська сотня на Г етьманщині в XVII-XVIII вв. (Історико-географічна та економічна характеристика) / С. Шамрай. - Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2012. - 170 с.

11. Перковский А. О людности украинского двора и величине семьи во второй половине XVIII века / А.

12. Перковский // Проблемы исторической демографии СССР. Сборник статей [под ред. Р.Н. Пуллата]. - Таллин, 1977. - С. 104-111.

13. Сакало О.Є.Типологія і структура домогосподарств сільського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст.: на прикладі Лубенського полку : автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук: 07.00.01 / О. Є. Сакало. - Полтава, 2011. - 22 с.

14. Wyzga M. Rodzina chlopska w parafii Raciborowice pod Krakowem w XVII-XVIII wieku / M. Wyzga //

15. Spoleczenstwo staropolskie. Seria nowa. - T. III. - ^od red. M. Kopczynski, in.].- War-wa: Wyd-wo DIG, 2009.- S. 245-278.

16. Kopczynski M. Studia nad rozin^ chlopsk^ w Koronie w XVII -XVIII wieku / M. Kopczynski. - Warszawa:

17. Wyd-wo Krupski i S-ka, 1998. - 203 s.

18. Миттерауер М., Каган А. Структура семьи в России и Центральной Европе: сравнительный анализ /

19. М. Миттерауер, А. Каган // Семья, дом и узы родства в истории / [под ред. Т. Зоколла, О. Кошелевой, Ю. Шлюмбома]. - Санкт-Петербург: Унив-т АЛЕТЕЙЯ, 2004. - 285 с.

20. Носевич В.Л. Еще раз о Востоке и Западе: структура семьи и домохозяйства в истории

21. Европы / В. Л. Носевич.

22. Носевич В.Л. Демографический рост в белорусской деревне второй половины ХІХ - начала ХХ века: причины и последствия / В. Л. Носевич.

23. Szoltysek M. Teoria rodziny w uj^ciu Petera Lasletta i The Cambridqe Group - «angielska tajna bron», jej krytycy I jej «dlugie trwanie» / M. Szoltysek // Przeszlosc demograficzna Polski / Materialy i studia. - Wroclaw: Wyd-wo Historyczne Poznan, 2003. - № 24. - S. 7-48.

24. Dubert I. Geografia form rodzinnych w Hiszpanii w latach 1752-1860 / I. Dubert // Przeszlosc demograficzna Polski / Materialy i studia. - Wroclaw: Wyd-wo Historyczne Poznan, 2003. - № 24. - S. 75-102.

25. uklo C. Kobieta samotna w spoleczenstwie miejskim u schylku Rzeczypospolitej szlacheckiej. Studium demograficzno-spoleczne / C. Kuklo. - Bialystok: Wyd-wo Uniwersytetu w Bialymstoku, 1996. - 267 s. 19.Острась Е.С. Врожайність зернових культур, хлібні ціни та забезпечення населення хлібом в Лівобережній Україні в другій половині XVIII ст. / Е.С. Острась. - Донецьк: Донецький національний унів-т, 2003. - 80 с.

Размещено на Allbest.ru