Трансформація музейної мережі Волинської області в 1991-2016 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформація музейної мережі Волинської області в 1991-2016 рр.

Ключові слова: музей, музейна мережа, комунальні музеї, громадські музеї, Волинська область. музейний краєзнавчий громадський

Бильо Любомир. Трансформация музейной сети Волынской области в 1991-2016 гг. В статье анализируются изменения музейной сети Волынской области в годы независимости Украины. Прослеживаются процессы совершенствования структуры Волынского краеведческого музея и формирования в его составе Музея волынской иконы, Затурцивского мемориального музея Вячеслава Липинского и Музея истории Луцкого братства. Характеризуются становление в области системы коммунальных музеев, профильное развитие общественного и ведомственного музейного строительства. Графически определены тенденции изменений на протяжении исследуемого периода количества общественных музеев и музеев при учебных заведениях. Акцентируется внимание на детерминантах, повлиявших на исследуемые процессы.

Ключевые слова: музей, музейная сеть, коммунальные музеи, общественные музеи, Волынская область.

Bilo Liubomyr. The Transformation of the Museum Network of Volyn Region in 1991-2016 Years. The changes of the museum network of Volyn region during the independence of Ukraine are analyzed in the article. The processes of the perfection of the structure of Volyn Local History Museum and the formation of the Volyn Icon Museum, Zaturtsi Memorial Museum of Vyacheslav Lipinskiy and Lutsk Fraternity History Museum in its structure are traced. The process of settling of the regional communal museum system, the key development of the public and departmental museum building are characterized. The tendencies of changes of the quantity of the communal museums and educational institutions' museums during the period under investigation is graphically settled. The attention is payed to the determinants that have affected the processes under investigation.

Key words: museum, museum network, communal museums, public museums, Volyn region.

Постановка наукової проблеми та її значення. Роки українського державотворення стали важливим етапом зміни місця й ролі музею як соціокультурної інституції. На новому етапі музейного будівництва зазнали вдосконалення науково-фондова, експозиційно-виставкова, культурно- освітня діяльність вітчизняних музеїв, оптимізовано мережу музейних закладів. Подальша розбудова музейництва потребує ґрунтовного аналізу, набутого в останні десятиріччя досвіду трансформації музейної сфери. Дослідження вказаних процесів на загальнодержавному рівні не можливе без ви - вчення регіонального аспекту проблеми, зокрема матеріалів Волинської області. Необхідність такої розвідки актуалізується недостатністю розробки проблеми у вітчизняній історіографії.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Дослідження процесів реформування музейної галузі в незалежній Україні було започатковане вченими в 90 -х рр. ХХ ст. Окрім узагальнювальних праць (З. Мазурик Р. Маньковська, Т. Миронова, І. Пантелейчук та ін.), в останні десятиріччя з'явилися й публікації щодо окремих аспектів проблеми, зокрема питанням розбудови музейництва у Волинській області. Їхні автори аналізують різні аспекти функціонування головного музейного осередку області - Волинського краєзнавчого музею (Г. Бондаренко, О. Вернидубов, Л. Грицина, Є. Ковальчук, А. Силюк та ін.), діяльність окремих комунальних музейних установ краю (П. Бишевич, Н. Войтюк, Г. Гуртовий, Н. Пась та ін.). Загалом реорганізація мережі музеїв Волині кінця ХХ - початку ХХІ ст. простежено в публікаціях В. Надольської. Однак вивчення обраної для розгляду в статті проблеми лише започатковане низкою публікацій і вимагає подальшого поглиблення.

Мета статті - розглянути процеси трансформації музейної мережі Волинської області за роки українського державотворення.

Завдання статті - з'ясувати кількісні та якісні зміни системи комунальних, громадських і відомчих музеїв у Волинській області впродовж 1991-2016 рр.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Проголошення незалежності України започаткувало зміни у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Вони охопили й культурне життя, зокрема вітчизняне музейництво. Якщо в радянський період музеї розглядалися як осередки пропаганди соціалістичного способу життя, їхня діяльність ретельно контролювалася партійними й державними органами, то із розгортанням демократизації їхня роль почала якісно змінюватися, можливості відбору, представлення та популяризації пам'яток помітно розширюватися. Упровадження нових засадничих принципів функціонування музеїв, зумовлене від - криттям багатьох "білих плям" в українській історії, розгортанням регіональних історико -краєзнавчих досліджень, викликало об'єктивну потребу вдосконалення мережі державних та громадських музеїв Волинської області. До цього процесу активно долучилася місцева громадськість - учителі, краєзнавці, ентузіасти.

Відмова музеїв від реалізації пропагандистської функції, яка визнавалася найважливішою в радянський період, поставила питання про долю музейних установ, котрі висвітлювали історію комуністичної партії та її лідерів. Станом на 1991 р. у Волинській області нараховувалося 183 музейні заклади [5, арк. 10]. У 1992 р. згідно з постановою колегії обласного управління культури з обліку знято 124 музейні заклади [7, арк. 11]. Практично в усіх містах і районних центрах Волинської області закривалися численні музеї й музейні кімнати Леніна, бойової й трудової Слави, інтернаціональні, тощо. Експозиція цих музейних установ у кращому випадку складалась із декількох плакатів та копійних матеріалів.

Активізація наукового й творчого пошуку музейних працівників області, поглиблення їхніх історико-краєзнавчих досліджень, використання нових підходів в експозиційному показі історичного минулого та сучасного Волині стали об'єктивним підґрунтям для підняття питання про якісні зміни в музейній мережі Волинської області та пошуку можливих способів її вдосконалення з урахуванням динамічних змін, що відбувалися в суспільстві [2, с. 24].

До розв'язання такого важливого завдання насамперед звернулися працівники Волинського краєзнавчого музею (далі - ВКМ) як головної музейної установи області. Цей найдавніший та най - більший музей краю протягом усієї своєї історії активно здійснював координаційну та методичну роботу в музейній сфері.

Станом на 1991 р. його підрозділами було 10 музейних закладів, зокрема Обласний краєзнавчий музей, Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, Лопатенський музей партизанської слави, Музей історії релігії, Художній музей м. Луцька, Ковельський історичний музей, Володимир-Волинський історичний музей, Кортеліський історичний музей, Лобненський музей партизанської слави та Маневицький краєзнавчий музей [ 3, с. 27].

У зв'язку зі зміною системи фінансування музейних установ на початку 1990-х рр. відбулася реорганізація структури ВКМ. Згідно з рішеннями Волинського облвиконкому та наказів обласного управління культури про розмежування майна між об'єктами комунальної власності, низка музеїв перейшла в підпорядкування районних і міських органів влади.

Зокрема, у 1991 р. з ВКМ відокремилися й перейшли в районне підпорядкування Лобненський музей партизанської слави (відкритий у 1971 р.) та Володимир -Волинський історичний музей (постав на базі збірки старожитностей Волинського краю, заснованої в 1887 р.). Протягом 1992 р. - Маневицький краєзнавчий (відділ обласного музею з 1979 р.) і Ковельський історичний музей (виник у 1989 р. на базі Ленінського музею), вийшли з підпорядкування обласного музею. Із 1995 р. Кортеліський історичний музей (відкритий у 1980 р.) отримав статус самостійного комунального музею районного підпорядкування [7, арк. 11].

Продовженням таких змін структури ВКМ стало рішення Волинської обласної ради від 3.12.2002 р. № 4/12 "Про передачу експозиції Лопатенського музею партизанської Слави", згідно з яким останній передано з балансу ВКМ у спільну власність територіальних громад сіл, селищ і міст Ківерцівського району [8, арк. 19].

Відмова від комуністичної ідеології, зокрема атеїзму, дотримання права людини на свободу совісті актуалізували питання подальшого функціонування в обласному центрі в приміщенні костелу святих Петра і Павла Музею історії релігії. У серпні 1993 р. з уваги на існування у фондах обласного музею численної збірки творів сакрального мистецтва згідно з рішенням дирекції ВКМ відбулося перепрофілювання Музею історії релігії в Музей Волинської ікони та виділення для нього приміщення [9, с. 6].

Збереження в с. Затурцях Локачинського району історичного середовища, пов'язаного з родиною Липинських, необхідність вивчення й популяризації діяльності видатного політичного та громадського діяча стали підґрунтям реалізації музейниками краю ідеї відкриття ще однієї музейної установи. Згідно з наказом Управління культури Волинської облдержадміністрації від 29 травня 1995 р. розпочато організацію Затурцівського меморіального музею-садиби В'ячеслава Липинського з правами відділу ВКМ. Із 1996 р. у колишній садибі родини Липинських розгорнуто ремонтно-реставраційні роботи. Офіційне відкриття музею для відвідувачів відбулося 22 серпня 2011 р. Сьогодні це єдиний в Україні та світі музей відомого історика, політолога й державного діяча початку ХХ ст., уродженця Волині [16, с. 173-174].

27 вересня 2011 р. у структурі ВКМ з'явився ще один відділ - Музей історії Луцького братства. Його відкриття стало можливим завдяки подвижницькій діяльності членів Волинського крайового братства святого апостола Андрія Первозванного, зокрема його очільника А. Бондарчука, які звернули увагу влади на важливість збереження для громади Луцька архітектурно-історичного комплексу Хрестовоздвиженської церкви й братського будинку, вивчення та відродження традицій братчиків. Музей історії Луцького братства став першим в Україні музеєм, присвяченим окремій братській асоціації [1, с. 6].

Отже, станом на 01 січня 2016 р. структурними підрозділами ВКМ є п'ять діючих музеїв - це філія "Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки" і чотири відділи (Художній музей м. Луцька, Музей волинської ікони та Музей історії Луцького братства у Луцьку), і Затурцівський меморіальний музей В'ячеслава Липинського [15].

У період розбудови української державності музейна мережа Волинської області включила нові музеї комунальної власності. Значна частина комунальних музеїв Волинської області постала з колекцій громадських музеїв. Зокрема, згідно з рішенням Любомльської районної ради в 1993 р. на базі діючого народного було створено самостійний державний Любомльський краєзнавчий музей.

У 2000 р. Горохівський музей Революційної бойової і трудової слави перепрофільований у Горохівський районний народний історичний музей, який у 2011 р. отримав статус комунального музею районного підпорядкування [11, арк. 29].

Згідно з рішеннями районних і міських рад у 2010 р. статус комунальних музеїв отримали Ківерцівський краєзнавчий музей, Іваничівський, Нововолинський та Торчинський народні історичні, Камінь-Каширський, Рожищенський і Старовижівський народні краєзнавчі музеї [10, арк. 25].

Обмежені у фінансуванні громадські музеї не мали можливості повноцінно виконувати свої функції, тому їх передання до комунальної власності значно зміцнило музейництво в області. У районних центрах розгорнулися дослідження власної історії та культури, значно більше уваги приділяли збереженню й популяризації пам'яток серед місцевого населення.

Отже, станом на 01 січня 2016 р. музейна мережа Волинської області нараховує 17 державних музеїв [12, арк. 32].

Значних змін зазнала й мережа громадських музеїв Волинської області - культурно-освітніх установ, які створюються з ініціативи та за безпосередньої участі трудових колективів або окремих осіб. За визначні досягнення у сфері популяризації культурної спадщини громадським музеям присвоюється почесне звання "Народний музей". Якщо станом на 01 січня 1991 р. методичним відділом ВКМ узято на облік 183 музейних заклади на громадських засадах, у тому числі 12 - це ті, що мають звання "Народний музей" [5, арк. 10], то станом на 01 січня 2016 р. на обліку перебуває 84 музеї на громадських засадах, у тому числі шість - зі званням "Народний музей". Зміни в кількості музейних закладів на громадських засадах Волинської області протягом незалежності України простежено в графіку (рис. 1)[15].

Рік

Рис. 1. Музейні заклади на громадських засадах Волинської області (1991-2016рр.)