Інформаційно-пропагандистське забезпечення в арміях Української Народної республіки і Української держави (1917-1918 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційно-пропагандистське забезпечення в арміях Української Народної республіки і Української держави (1917-1918 рр.)

Information and propaganda support in the armies of the Ukrainian people's republic and the ukrainian state (1917-1918)

Мараєв В. Р.,

кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник, Науково-дослідний центр гуманітарних проблем Збройних Сил України (Україна, Київ),

Maraiev V.,

candidate of historical sciences, leading researcher, Research Center of humanitarian problems of Military Forces of Ukraine (Ukraine, Kyiv)

У статті проаналізовано особливості організації та здійснення інформаційно-пропагандистського забезпечення в лавах Армії Української Народної Республіки періоду Центральної Ради та Армії Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. Метою статті є дослідження особливостей проведення агітаційних і пропагандистських заходів у цих збройних формуваннях на початковому етапі Української революції в 1917-1918 рр. Встановлено, що українські уряди не змогли знайти адекватної протидії активній і демагогічній пропаганді більшовиків, налагодити успішну контрпропагандистську діяльність. На заваді цьому стала низка чинників: слабкість українського національного руху внаслідок тривалої бездержавності і асиміляційної політики Російської імперії, доволі низький рівень національної самосвідомості серед українців, значне поширення соціалістичних ідей в народі, сповідування соціалістичних ідей більшістю політиків Української Народної Республіки, внутрішньополітична і зовнішньополітична нестабільність. Серед засобів агітації в українських регулярних арміях переважали текстові листівки (прокламації), натомість відчувався брак карикатур і плакатів.

Ключові слова: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Українська Центральна Рада, Гетьманат, агітація, пропаганда, армія.

пропагандистське агітація армія

The article analyzes the peculiarities of the organization and implementation of information and propaganda support in the Army of the Ukrainian People S Republic of the period of the Central Rada and the Army of the Ukrainian State of Hetman Pavlo Skoropadsky. The aim of the article is to study the peculiarities of carrying out agitation and propaganda activities in these armedformations at the initial stage of the Ukrainian Revolution in 1917-1918. This was hindered by a number of factors: the weakness of the Ukrainian national movement due to long statelessness and assimilationist policy of Russian empire, rather low level of national self-consciousness among Ukrainians, significant spread of socialist ideas among the people, confession of socialist ideas by most politicians of the Ukrainian People 's Republic. Among the means of agitation in the Ukrainian regular armies, text leaflets (proclamations) predominated, while there was a lack of caricatures and posters.

Keywords: Ukrainian People 's Republic, Ukrainian State, Ukrainian Central Rada, Hetmanate, agitation, propaganda, army.

Початок XX ст. ознаменувався першим у новітній добі проголошенням незалежності України, виходом її на міжнародну арену і створенням вітчизняних регулярних збройних сил. До таких формувань зараховують, зокрема, Армії Української Народної Республіки та Української Держави. Досвід здійснення агітаційних і пропагандистських заходів у цих регулярних арміях привертає до себе особливу увагу, оскільки він також став першим для українців у XX ст., а від ефективності проведення цих заходів значною мірою залежала їхня боєздатність. Українським арміям у ті роки довелося зіткнутися з ворогом, який діяв методом неоголошеної війни, створював на території України (і навіть поза її межами - але з метою подальшого управління Україною) “альтернативні” та “народні” уряди, застосовував активну і агресивну пропаганду. Отже, маємо чимало аналогій із сучасністю, де Україна змушена протистояти збройній агресії Російської Федерації. Тому досвід майже сторічної давнини має бути врахованим у теперішніх умовах.

В сучасній українській історіографії досвіду проведення агітаційних і пропагандистських заходів в українських регулярних арміях 1917-1918 рр. присвячено достатньо багато уваги. Так, у 2001 р. Л. П. Кривизюк захистив дисертацію на тему “Вишкіл та виховна робота в українських військах періоду визвольних змагань 1917-1920 років” [5]. 2009 року побачила світ узагальнююча стаття того ж автора “Вишкільно-виховний досвід Збройних сил України 1917-1920 рр.” [6].

У 2002 р. О.В. Богуславський захистив дисертацію на тему “Інформаційно-пресова діяльність Центральної Ради та українських урядів 1917-1920 рр.” [3]. Формування і розвиток державницької ідеології Української Народної Республіки періоду Центральної Ради, зокрема, зусилля М. С. Грушевського у цьому напрямку, розглядає О. М. Ситник [11].

Окремі роботи - Р. П. Мельника, Н. С. Гнат- кевич - присвячені аналізу міжвоєнної та сучасної історіографії пресово-пропагандистської роботи в українських арміях цілого періоду 1917-1921 рр. [7; 8]. Відомий дослідник історії українських спецслужб В. С. Сідак дійшов висновку, що спецслужби державних утворень 1917-1921 рр. приділяли недостатньо уваги пропагандистській роботі, що “негативно відбилося на справі попередження і припинення ворожої діяльності противника” [12, с. 97].

Загалом, можемо констатувати, що попри вагому історіографічну базу, досі не проведено комплексного дослідження, яке б узагальнювало досвід агітаційної, пропагандистської, контрпропагандистської, видавничої, культурно-просвітницької, виховної роботи в арміях УНР і Української Держави у 19171918 рр. Проблематика інформаційно-пропагандистського забезпечення в арміях УНР і Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського потребує подальшого поглибленого вивчення.

Завданням статті є дослідження особливостей проведення агітаційних і пропагандистських заходів в Армії УНР та Української Держави на початковому етапі Української революції в 1917-1918 рр.

За доби Української Центральної Ради (березень 1917 - квітень 1918 рр.), розпочався процес українізації військових частин російської армії. 5-8 (18-21 за новим стилем) травня 1917 р. відбувся І Всеукраїнський військовий з'їзд, на якому, зокрема, обговорювалося питання формування першої української військової частини - 1-го українського полку імені Богдана Хмельницького, а також було обрано Український військовий генеральний комітет (УВГК) на чолі з Симоном Петлюрою - основу майбутнього міністерства військових справ УНР. 2-й український полк, який формувався під впливом українських самостійників, був названий на честь Павла Полуботка. Отже, перші українські військові частини отримали назви на честь видатних українських гетьманів, керівників козацької держави Військо Запорозьке ХУТТ-ХУТТТ століть.

Цікавий і маловідомий факт: п'ять років потому, у травні 1922 р., коли Армія і урядові установи УНР вже перебували на еміграції, було розроблено проект наказу, яким передбачалося “однині і на вічні часи” запровадити 9 травня Свято українського війська на честь пам'яті про проведення І Всеукраїнського військового з'їзду. В день свята не мали провадити службової праці, військових навчань, натомість влаштовувати урочисті церковні паради і поминати у церквах загиблих за волю України [1, арк. 83-84]. Зауважимо, що дату для Свята українського війська було обрано некоректно: І Всеукраїнський військовий з'їзд завершив роботу 8 травня 1917 р. за старим стилем (юліанським календарем) - тож за новим стилем (григоріанським календарем) цю річницю слід було б відзначати 21 травня. У наші дні в Україні 9 травня відзначається зовсім інше державне свято - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Після І Всеукраїнського військового з'їзду і створення УВГК розпочався процес становлення української військової преси. Одним із перших таких видань був “Вістник Українського Військового Генерального Комітету”, завданням якого було інформувати про військове життя на фронті і в тилу, політичне, культурне, економічне життя в Україні, проблеми українізації у військах тощо. Згодом на зміну йому прийшли “Вістник Генерального Секретаріяту Військових Справ” і “Військово- науковий Вістник Генерального штабу УНР”, що був призначений для найвищого старшинського складу військ і флоту УНР і подавав компетентну інформацію з військово-політичних та військово-економічних питань. Розвивалася видавнича діяльність і на місцях. Усі часописи ставили основне питання часу - консолідація всіх українських сил для розбудови національної держави і війська [3, с. 6].

У період, коли активно відбувався процес українізації військових частин російської армії, Український військовий генеральний комітет через київську газету “Народна воля” звернувся до українського народу з проханням надати матеріальну підтримку формуванню своєї армії: “Зараз цілий ряд дівізій і корпусів на фронті перетворяються в Українські, отже, незабаром матимемо велику національну армію... Допоможіть же, брати, і Ви нам в сій справі. Хай кожне село та деревня не забудуть про своїх. Жертвуйте гроші, хліб, рукавиці, наушники, полотно, онучи, теплу одежу на осінь та на зиму, шапки, теплі штани, жилетки, тютюн, мило, сало і всякі харчі” [9, с. 186-187]. Тут же детально описувався спосіб передання зібраного: в селах пожертви мала збирати спеціальна комісія на чолі з сільським старостою, передавати зібране волосній раді, далі до повітової і губерніальної, і зрештою, до Українського військового генерального комітету [9, с. 187].

У вигляді листівки в Армії УНР поширювалися 14 заповідей Головного Отамана С. В. Петлюри українському козакові. Серед них були такі: любити свій рідний край; захищати його від ворогів; виконувати накази начальників; шанувати своїх офіцерів; виручати товаришів у бою; берегти скарбове майно; боротися з проявами мародерства і насильства в армії; бути охайним; не пиячити, займатися самоосвітою; не розголошувати таємну інформацію, виявляти шпигунів, провокаторів і дезертирів тощо [2, арк. 211].

В цілому, за доби Української Центральної Ради зафіксовано початки інформаційно-пропагандистської роботи у військах - створення військових частин, названих на честь видатних діячів української історії, заснування військової преси, прийняття армійського статуту тощо. Однак, соціалістичне керівництво

Центральної Ради вбачало у збройних силах засіб насильства і панування буржуазії над трудовими класами, а тому у перспективі планувало розформувати їх і замінити на народну міліцію. Тільки більшовицька збройна агресія змусила переглянути ці наміри і зайнятися розбудовою української армії. Військові дії продемонстрували, що створення регулярної української армії неможливе без проведення інформаційних заходів, агітації і пропаганди, і цій справі було необхідно приділяти належну увагу.

За періоду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського (квітень-грудень 1918 р.) військове будівництво очолили фахівці військової справи, однак в армії продовжував відчуватися брак розробленої концепції інформаційно-пропагандистського забезпечення. Ставка на фахівців високого рангу колишньої російської армії призвела до того, що українські збройні сили поповнилися значною кількістю офіцерів і генералів, байдужих до української справи. Служба в Україні була для них лише перехідним етапом на шляху до білогвардійських військових формувань або до еміграції на територію інших держав. Тому вони не були зацікавлені у піднятті українського національного патріотизму у гетьманській армії.

За Гетьманату завдання інформування і агітаційно-пропагандистського впливу у військах покладалося на спеціалізовані видання. Військово-науковим відділом 2-го управління Генерального штабу видавалися два журнали “Армія і Фльот України” та “Військово-науковий Вістник Армії і Фльоти”. Обидва видання мали завданням вивчати досвід іноземних армій та флотів та розробляти питання організації, виховання та проведення бойової підготовки у військах.

Важливим інформаційним органом військового міністерства Української Держави була щоденна військово-морська газета “Армія”, яка виходила з 3 листопада 1918 р. - тобто в останній період існування Гетьманату. У першому випуску редколегія проголосила своєю метою “Полекшити трудні умови командному складові і старшинству в справі будування, укріплення й розвитку мощности армії” [4]. Однак газета виходила переважно російською мовою, тим самим не могла повною мірою виступати належним провідником українських ідей і цінностей. Взагалі ж, політика гетьманського уряду створила прецедент до мовної боротьби у суспільно-політичному житті, що мало відбиток і на пропагандистській роботі у військах [3, с. 8].

В останні місяці Гетьманату відзначається активізація інформаційної роботи як у збройних силах, так і серед населення, яке спонукали стати на захист влади. Це виявилося необхідним, зважаючи на обставини часу - завершення Першої світової війни, виведення німецьких і австро-угорських військ, декларування об'єднання Української Держави із небільшо- вицькою Росією, початок антигетьманського повстання і системну кризу гетьманського режиму. Так, П. П. Скоропадський 19 листопада 1918 р. видав спеціальний наказ армії Української Держави і грамоту до хліборобів. У наказі йшлося: “Настав грізний час, коли всі чесні й люблячі свою Вітчизну люди повинні грудьми стати на її оборону. Тепер немає місця національним суперечкам і політичному розбрату... Тепер, коли Росія гине, розшматована страхіттями большевизму, коли большевизм цей загрожує вже Україні, Ви мусите віддати всі ваші сили на працю Батьківщині. Я закликаю всіх до збереження й зміцнення державного ладу. До вас, козаки, звертаюсь Я з великим проханням - одверто боріться з большевизмом” [13, с. 72]. Хліборобів (тобто заможних і середніх селян-землевласників) керівник держави закликав вступати до війська, утворити “свою хліборобську озброєну силу на противагу розбишакам та большевикам. Ви повинні стати твердою стіною, щоби об неї розбилися всі змагання ворогів порядку” [13, с. 73]. Привертає увагу, що Гетьман далекоглядно вбачав саме у більшовиках основного ворога для існування української національної державності і прагнув консолідувати українське суспільство. Хоча, як показали подальші події, гетьманський режим впав унаслідок громадянського протистояння, а не військової конфронтації з більшовицькою Росією.

Таким чином, досвід українських регулярних армій доби Української революції 1917-1921 рр. яскраво засвідчив, що агітаційна і пропагандистська робота у військах є одним із першорядних чинників забезпечення повноцінного функціонування національних збройних сил, відданих ідеї захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності своєї країни. Однак в умовах початкового етапу визвольної боротьби українського народу в 1917-1918 рр. цим питанням приділялося недостатньо уваги. Українські політичні і військові діячі не проаналізували досвід Першої світової війни, у якій країни Антанти здобули перемогу значною мірою завдяки пропагандистській діяльності. Українські уряди не змогли знайти адекватної протидії активній і демагогічній пропаганді більшовиків, налагодити успішну контрпропагандистську діяльність. На заваді цьому стала низка чинників: слабкість українського національного руху внаслідок тривалої бездержавності і асиміляційної політики імперій, доволі низький рівень національної самосвідомості серед українців, значне поширення соціалістичних ідей в народі, сповідування соціалістичних ідей більшістю політиків Української Народної Республіки, внутрішньо- і зовнішньополітична нестабільність, часті зміни політичних режимів (Центральна Рада - Гетьманат - Директорія).

Системна робота з проведення агітаційних і пропагандистських заходів серед армії та мирного населення розпочалася тільки за періоду Директорії УНР. Відчутним недоліком слід вважати і відсутність протягом 1917-1918 рр. спеціальних бойових нагород для українських військовиків, які відзначилися під час бойових дій. Серед засобів агітації в українських регулярних арміях переважали текстові листівки (прокламації), натомість відчувався брак карикатур і плакатів, які ефективно використовували їхні противники - більшовики і білогвардійці.

Список використаних джерел

Центральний державний архів вищих органів влади та управління (ЦДАВО) України. - Фонд 1075. - Опис 2. - Справа 208.

ЦДАВО України. - Ф. 1429. - Оп. 2. - Спр. 81.

Богуславський О. В. Інформаційно-пресова діяльність Центральної Ради та українських урядів 1917-1920 рр.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.08 “Журналістика” / О. В. Богуславський / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2002. - 17 с.

Від контори газети “Армія” // Армія: Щоденна військово-морська газета. - К., 1918. - Неділя, 3 листопаду. - Ч. 1. - С. 1.

Кривизюк Л. П. Вишкіл та виховна робота в українських військах періоду визвольних змагань 1917-1920 років: Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 20.02.22 “Військова історія” / Л. П. Кривизюк / Національний університет “Львівська політехніка”. - Львів, 2001. - 23 с.

Кривизюк Л. Вишкільно-виховний досвід Збройних сил України 1917-1920 рр. / Л. Криви- зюк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Збірник наукових праць. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2009. - Вип. 18. - С. 426-431.

Мельник Р. П. Питання вишколу старшин армії УНР у практичній діяльності та теоретичній спадщині військової еміграції 20 - 30 рр. XX ст. / Р. П. Мельник // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: Держава та армія. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010.

№ 670. - С. 88-95.

Мельник Р. Теоретичні основи підготовки офіцерських кадрів та особового складу армії у публіцистичній спадщині С. Петлюри / Р. Мельник // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. І. С. Зуляка.

Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2013. - Вип. 1. - Ч. 2. - С. 88-92.

Петлюра С. Статті, листи, документи. - Т. IV / Упорядник В. Сергійчук. - К.: ПП Сергійчук М. І., 2006. - 704 с.

Сегеда С. П. Порівняльний аналіз тематичних напрямів військової преси Армії УНР та УГА (1919 р.). / С. П. Сегеда // Гілея: Науковий вісник: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. - К., 2010. - Вип. 34. - С. 72-79.

Ситник О. М. Стан розвитку державницької ідеології періоду УНР / О. М. Ситник // Наукові праці. Історія: Науково-методичний журнал. - Миколаїв: Видавництво ЧДУ ім. Петра Могили, 2010.

Вип. 108. - Т. 121. - С. 32-35.

Сідак В. С., Вронська Т. В. Спецслужба держави без території: люди, події, факти (військова розвідка та контррозвідка ДЦ УНР в екзилі 19261936 рр.) / В. С. Сідак, Т. В. Вронська. - К.: Темпо- ра; Видавництво Національної академії СБ України, 2003. - 240 с.: іл.

Українська Держава (квітень-грудень 1918 року). Документи і матеріали. У двох томах, трьох частинах. - Т. 2 / Упоряд.: Р. Пиріг (керівник) та ін.

К.: Темпора, 2015. - XX+412 с.

References

Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orha- niv vlady ta upravlinnia (TsDAVO) Ukrainy (Central State Archive of Higher Authorities and Management of Ukraine). - Fond 1075. - Opys 2. - Sprava 208.

TsDAVO Ukrainy. - F. 1429. - Op. 2. - Spr. 81.

Bohuslavskyi O. V. Informatsiino-presova di- ialnist Tsentralnoi Rady ta ukrainskykh uriadiv 19171920 rr. (Information and press activity of the Central Rada and Ukrainian governments of 1917-1920): Av - toref. dys. ... kand. filol. nauk: 10.01.08 “Zhurnalisty- ka” / O. V. Bohuslavskyi / Kyivskyi natsionalnyi uni- versytet imeni Tarasa Shevchenka. - K., 2002. - 17 s.

Vid kontory hazety “Armiia” // Armiia: Shch- odenna viiskovo-morska hazeta (From the office of the newspaper «Army» // Army: Daily military-naval newspaper). - K., 1918. - Nedilia, 3 lystopadu. - Ch. 1. - S. 1.

Kryvyziuk L. P. Vyshkil ta vykhovna robota v ukrainskykh viiskakh periodu vyzvolnykh zmahan 1917 - 1920 rokiv (Training and educational work in the Ukrainian troops during the liberation struggle of 1917-1920): Avtoref. dys. ... kand. ist. nauk: 20.02.22 “Viiskova istoriia” / L. P. Kryvyziuk / Natsionalnyi universytet “Lvivska politekhmka”. - Lviv, 2001. - 23 s.

Kryvyziuk L. Vyshkilno-vykhovnyi dosvid Zbroinykh syl Ukrainy 1917-1920 rr. (Educational experience of the Armed Forces of Ukraine 19171920) / L. Kryvyziuk // Ukraina: kulturna spadsh- chyna, natsionalna svidomist, derzhavnist: Zbirnyk naukovykh prats. - Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy, 2009. - Vyp. 18. - S. 426-431.

Melnyk R. P. Pytannia vyshkolu starshyn armii UNR u praktychnii diialnosti ta teoretychnii spad- shchyni viiskovoi emihratsii 20 - 30 rr. XX st. (The question of training of officers of the army of the Ukrainian People's Republic in practical activity and theoretical heritage of military emigration of 20-30 years of the XX century) / R. P. Melnyk // Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”: Derzhava ta armiia. - Lviv: Vydavnytstvo Lvivskoi politekhniky, 2010. - № 670. - S. 88-95.

Melnyk R. Teoretychni osnovy pidhotovky ofits- erskykh kadriv ta osobovoho skladu armii u publitsys- tychnii spadshchyni S. Petliury (Theoretical bases of officer training and army personnel in the journalistic heritage of S. Petliura) / R. Melnyk // Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka. Seriia: Istoriia / Za zah. red. I.S. Zuliaka. - Ternopil: Vyd-vo TNPU im. V. Hnatiuka, 2013. - Vyp. 1. - Ch. 2. - S. 88-92.

Petliura S. Statti, lysty, dokumenty (Articles, letters, documents). - T. IV / Uporiadnyk V. Serhi- ichuk. - K.: PP Serhiichuk M. I., 2006. - 704 s.

Seheda S. P. Porivnialnyi analiz tematychnykh napriamiv viiskovoi presy Armii UNR ta UHA (1919 r.) (Comparative analysis of thematic areas of the military press of the Army of the Ukrainian People's Republic and the Ukrainian Galician Army (1919)). /

S. P. Seheda // Hileia: Naukovyi visnyk: Zbirnyk nau- kovykh prats Natsionalnoho pedahohichnoho univer- sytetu im. M. P. Drahomanova. - K., 2010. - Vyp. 34.

S. 72-79.

Sytnyk O. M. Stan rozvytku derzhavnytskoi ideolohii periodu UNR (The state of development of state ideology of the uPr period) / O. M. Sytnyk //

Naukovi pratsi. Istoriia: Naukovo-metodychnyi zhur- nal. - Mykolaiv: Vydavnytstvo ChDU im. Petra Mo- hyly, 2010. - Vyp. 108. - T. 121. - S. 32-35.

Sidak V. S., Vronska T. V. Spetssluzhba der- zhavy bez terytorii: liudy, podii, fakty (viiskova ro- zvidka ta kontrrozvidka DTs UNR v ekzyli 1926

1936 rr.) (State special service without territory: people, events, facts (military intelligence and counterintelligence of the Ukrainian People's Republic in exile in 1926-1936)) / V S. Sidak, T. V Vronska. - K.: Tempora; Vydavnytstvo Natsionalnoi akademii SB Ukrainy, 2003. - 240 s.: il.

Ukrainska Derzhava (kviten - hruden 1918 roku). Dokumenty i materialy. U dvokh tomakh, trokh chastynakh (Ukrainian State (April-December 1918).

Documents and materials. In two volumes, three parts). - T. 2 / Uporiad.: R. Pyrih (kerivnyk) ta in. - K.: Tempora, 2015. - XX+412 s.

Размещено на Allbest.ru