Вплив "Галицько-російського благодійного товариства" на національно-культурне життя Східної Галичини напередодні Першої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Галицько-російського благодійного товариства» на національно-культурне життя Східної Галичини напередодні Першої світової війни

Кучера I.В.,

кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії, соціології та релігієзнавства, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (Івано-Франківськ, Україна)

Гайналь Т.О.,

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, соціології та релігієзнавства, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (Івано-Франківськ, Україна)

У статті проаналізовано вплив «Галицько-російського благодійного товариства» на національне та культурне життя галицьких українців напередодні Першої світової війни. Здійснено комплексний аналіз основних напрямів його діяльності та механізмів їх реалізації. Висвітлено ставлення українського політикуму до російського слов'янського руху.

Ключові слова: «Галицько-російське благодійне товариство», москвофільський рух, москвофіли, російські урядові кола, український національний рух.

INFLUENCE «GALICIAN-RUSSIAN CHARITABLE SOCIETY» ON THE NATIONAL AND CULTURAL LIFE OF EASTERN GALICIA ON THE EVE OF THE FIRST WORLD WAR

Kuchera I. V.,

candidate of historical sciences, Associate Professor of Philosophy, Sociology and Religious Studies, VasylStefanykPrecarpathian National University (Ivano-Frankivsk, Ukraine)

Hainal T. O.,

candidate of philosophical sciences, Associate Professor of Philosophy, Sociology and Religious Studies, VasylStefanykPrecarpathian National University (Ivano-Frankivsk, Ukraine)

The article analyzes the influence of the Galician-Rus- sian Charitable Society on the national and cultural life of Galician Ukrainians on the eve of the First World War. A comprehensive analysis of the main areas of its activities and mechanisms for their implementation. The attitude of

Ukrainian politicians to the Russian Slavic movement is highlighted.

Keywords:"Galician-Russian Charitable Society",

muscovite movement, muscovites, Russian government circles, Ukrainian national movement.

Постановка проблеми

галицький російський благодійний товариство

Західноукраїнське москвофільство є однією із найбільш актуальних тем у сучасному історичному дискурсі. В умовах сьогодення інтерес до цієї проблеми носить не лише наукову, але й суспільну значимість і пов'язаний з війною Росії проти України на Донбасі. Осмислення ідеології москвофільського руху в історичній ретроспек- тиві допоможе виробити ефективну модель поведінки з нинішніми москвофілами та мінімізувати їхній деструктивний вплив на українське суспільство.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ідейним витокам, генезі та програмним засадам існування москвофільського руху на західноукраїнських землях в середині ХІХ - першій половині ХХ ст. у вітчизняній історіографії присвячено публікації таких дослідників: С. Макарчука, О. Аркуші, М. Мудрого, О.Сухого, Ю. Плекана та В. Гайсенюка.

Суттєвим доповненням у дослідженні даної проблематики стало опублікування О. Сухим документів і матеріалів з фондів Архіву зовнішньої політики Російської імперії Міністерства закордонних справ Російської Федерації у Москві, які практично не використовувалися науковцями під час вивчення цієї теми. Пропонована добірка документів містить матеріали, що відображають ставлення російських офіційних державних інституцій та громадських об'єднань до москвофільського руху в Східній Галичині починаючи від 90-х років ХІХ ст. до початку Першої світової війни.

Значну увагу етносоціальним та національно-політичним особливостям Східної Галичини в окреслений період приділяють у своїх працях сучасні російські науковці - М. Савченко, Н. Пашаєва, І. Міхутіна, М. Клопова. У їхніх дослідженнях домінує погляд, який виправдовує політику Росії, формуючи її образ як миролюбної держави, для якої будь-яка територіальна й економічна експансія в Європі була алогічна та протиприродна. А москвофільський рух подається як єдиний історично виправданий та «правильний», на противагу «штучному» українофільському.

Формулювання цілей статті. У даному дослідженні автори ставить перед собою мету розкрити основні напрямки діяльності «Галицько-російського благодійного товариства» впродовж 1902-1914 рр. та відстежити його вплив на українське суспільство.

Виклад основного матеріалу дослідження

Початок ХХ ст. ознаменувався у Східній Галичині активізацією москвофільського руху. Зокрема, у 1900 р. з ініціативи В. Дудикевича і Д. Маркова у Львові було створено політичне об'єднання «Русскаянароднаяпартия», члени якого відстоювали цілковиту національну і культурну єдність галицьких українців з росіянами.

Пожвавлення діяльності москвофілів було наслідком зростання матеріальної підтримки партії з боку державних і громадських організацій Росії, які намагалися перетворити галицькі москвофільські товариства в агентів російського культурного та політичного впливу. Однак, діяти безпосередньо через державні російські чинники в умовах загострення конфлікту між двома імперіями - Росією та Австро-Угорщиною - ставало дедалі складніше, до того ж не був відлагоджений механізм цих зв'язків між москвофільськими товариствами і російськими державними інституціями.

Задля підтримки діяльності москвофілів у Східній Галичині, 15 грудня 1902 р. у Петербурзі було засноване «Галицько-російське благодійне товариство» («Галицко-русскоеблаготворительноеобщество») - громадську організацію, що мала займатися галицькими справами. Згідно із статутом, діяльність «Товариства» обмежувалася наданням «різноманітної моральної та матеріальної підтримки «руським» галичанам та їх сім'ям, що тимчасово або постійно проживали у Петербурзі, а також сприянням в ознайомленні російської громадськості з Прикарпатською Руссю, її минулим і сучасністю» [13, с. 105].

Проте, що російські політичні кола розглядали «Товариство» як важливий чинник впливу на австрійські справи свідчить той факт, що згодом куратором цієї організації стала донька царя Миколи II велика княжна Тетяна, а саме товариство почали називати «Тетянинським комітетом».

Підтримуючи ідею об'єднання російського народу і національної консолідації імперії, члени «Галицько-російського благодійного товариства» негативно ставилися як до польського, так і до українського національних рухів. Але на початковому етапі існування «Товариства» його організатори особливо наголошували на «українській небезпеці».

1 червня 1909 р. Міністерством внутрішніх справ Росії був затверджений новий статут «Товариства», написаний В. Дудикевичем. Згідно з цим документом завдання громадської організації зводилися до налагодження ефективних (в тому числі і фінансових - І.К., Т.Г.) механізмів «культурного єднання руських галичан, буковинців і угрорусів з російським народом у Росії та надання їм всілякої матеріальної і моральної підтримку в їхньому прагненні до економічного процвітання» [13, с. 105]. Головою організації було обрано графа В. О. Бобринського.

Про практичне втілення в життя ідеї допомоги і братання «Державної Русі» своїй забутій сестрі - «Під'яремній Русі» свідчить кошторис «Товариства», у звіті якого за 1910 р. містяться такі пункти як: «Допомога галицько-російським народно-просвітницьким установам», «Видано на Галицько-російський пансіон у м. Холмі на жіночі бурси» [15, арк. 35зв].

Розширення завдань «Товариства» привело до відкриття його відділень у різних містах Росії. Осередки організації виникли у Києві, Одесі, Москві, Астрахані, Кам'янці- Подільському, Холмі, Вільно, Житомирі, Вітебську і Тулі. Його опікунами виступили редактор журналу «Новоевремя» Д. М. Вергум, архієпископ холмський Євлогій, архієпископ волинський Антоній, галицький москвофіл Ю. Яворський.

Пріоритетним напрямом діяльності «Галицько-російського благодійного товариства» було пересилання російської літератури та налагодження стосунків з «руськими» народними читальнями у Східній Галичині. Тільки для шкільної молоді краю впродовж 1910-1914 рр. було надіслано 6 тис. книг [13, с. 106]. Окрім навчальної літератури значну частину надісланих книг складали роботи російських письменників та релігійна література. Впродовж всього періоду функціонування «Товариства» галичанам жодного разу не було відмовлено в наданні російських книг, журналів і газет, інколи члени організації виписували їх за власні кошти [1, с. 9].

«Товариство» під своєю опікою тримало і москвофільські школи, зокрема понад 20 бурс, що було важливо з огляду на той факт, що кошти, які виділялися галицькою адміністрацією на культурні потреби українців, були мізерними порівняно з аналогічними асигнуваннями для потреб польських організацій. Слід зауважити, що в 1900 р. на культурні потреби поляків у краю австро-угорський уряд надавав 333050 крон, а українців лише - 35900 [6, с. 110].

Про ініціативи «Товариства» в галузі шкільництва краю свідчить листування організації з львівським «Обществомрусскихженщин«Жизнь»». Зокрема, у листі від 21 лютого 1909 р. вказувалося, що за умови відкриття жіночих бурс у таких містах як Чернівці, Коломия і Тернопіль кожна з них налічуватиме не менше а ніж 50 учениць [14, арк. 20зв]. Напередодні війни такі жіночі школи вже працювали в Самборі (30 вихованець), Яворові (30 вихованець), Бучачі (90 вихованець), Бродах (35 вихованець), Перемишлі (30 вихованець) та Горлиці (35 вихованець) [2].

Невідомий автор, колишній вихованець бурси Народного Дому, залишив цікаві спогади про своє перебування в цьому навчальному закладі. Зокрема, він наголошував, що вся навчально-виховна робота вчительського складу бурси була спрямована на те, щоб у її вихованців збереглася тверда віра, «що вони є частиною великого російського народу...» [10, с. 127].

Значну увагу члени “Галицько-російського благодійного товариства” приділяли галицьким православним громадам. У лютому 1909 р. під керівництвом архієпископа волинського Антонія розпочався збір пожертвувань на будівництво православного храму в с. За- луччяСнятинського повіту [9, с. 55]. Певну роботу «Товариство» проводило і серед мо- сквофіськи налаштованої молоді. Основні її форми - це навчання окремих галичан у Росії за його кошти.

Про систематичне фінансування галицьких москвофілів російськими громадськими організаціями яскраво свідчить наступний факт. Зокрема, у 1904 р. москвофільська організація «Руська Рада» звернулася до повітових філій «Товариства ім. М. Качковського» за порадою: вносити чи не вносити прохання про грошову допомогу «Товариству» до Крайового сейму. Поради поступили практично від усіх філій. Одні рекомендували просити допомоги, інші ні, мовляв, і самі себе добре утримуємо. З-поміж інших виділяється порада, що надійшла з м. Золочів: «внести на те місце прохання куди потрібно і отримати не 100-200 крон, а 2-3 тисячі, чим і перед світом похизуватися було б не соромно» [19, арк. 8-8зв].

Про механізм передачі коштів та її адресатів дають певне уявлення поліційні повідомлення, у яких наголошувалося на систематичній фінансовій допомозі москвофільським інституціям з боку різних російських установ, у тому числі через галицькі кредитні товариства, такі як «Кредитноеобществосамопомо- чи» в Коломиї, яке очолював В. Дудикевич, «Руску касу позичкову» в Бродах, «Лемков- ску касу» в Горлиці та ін. [16, арк. 2-3]. Крім того, гроші надходили через співробітників російського посольства і консульства у Відні, російські консульства у Львові і Чернівцях. Варто зауважити, що одним із посередників у постачанні грошей для російської пропаганди у Східній Галичині був бібліотекар «Народного дому» С. Бендасюк, за діяльністю якого пильно стежила поліція [18, арк. 1, 105, 107, 108, 110].

На початку 1913 р., за поліційними повідомленнями, граф В. Бобринський на прохання галицької делегації у складі Г. Малєца (львівська москвофільська фінансова установа), Л. Качмарника («Лемковская каса» в Горлицях) і доктора Сав'юка (Санок) надав для фінансових москвофільських інституцій Східної Галичини 2 млн. руб. [16, арк. 2-3]. У тому ж 1913 р. часопис «Новоевремя» повідомляв, що Святіший Синод виділив на «бідних голодуючих галичан» 5 тис. руб. [17, арк. 50]. У Росії було опубліковано заклик “подати руку допомоги таким же росіянам, як і ми”. Заклик підписали митрополит Петербурзький Володимир і Київський Флавіан, камергер царя граф Перовський, єпископи Сергій з Філадельфії та Алексій з Саратова [17, арк. 46].

Фінансуванням галицьких москвофілів займалися і російські громадські організації, зокрема, «Санкт-Петербурзьке слов'янське благодійне товариство», Особлива нарада з слов'янського питання при «Русскомсобрании». Для цього вони використовували урядові субсидії [8, с. 163-167]. У 1913 р. перелік таких організацій поповнило «Карпато-ро- сійське товариство» («Карпато-русскоеобщество»), засноване міським головою Москви М. Гучковим. Воно переслідувало таку ж мету і завдання, як і «Галицько-російське благодійне товариство», і працювало в тому ж напрямі, а саме надання допомоги галицьким москвофілам [17, арк. 49а].

Російські урядові кола розуміли, що фінансова підтримка москвофільського руху на території Австро-Угорської монархії могла призвести до ускладнення російсько-австрійських взаємин. Саме тому, формально, ініціатива в організації підтримки російської партії в Східній Галичині і Буковині на початку ХХ ст. належала російським громадським організаціям національного спрямування.

До речі, останні намагалися налагоджувати контакти та співпрацювати з фінансово-банківськими структурами краю. В цьому руслі активно діяло страхове агентство «Славія» [20, арк. 3]. Маючи представництво у Львові, воно поширювало свої операції серед українського населення Східної Галичини. Варто зауважити, що все діловодство «Славії», в тому числі і укладання страхових полісів зі східно- галицьким населенням, велося російською мовою. Як свідчать документи, агентство «Славія» підтримувало тісні зв'язки з «Товариством ім. Качковського», яке рекламувало його у всіх своїх призначених для сільського населення публікаціях. «Славія», в свою чергу, з року в рік підтримувала «Товариство» високими грошовими внесками [20, арк. 3].

У результаті численних асигнувань в Східній Галичині посилювалася москвофільська агітація, наслідком якої була низка судових процесів за державну зраду. Їх провела в 19131914 рр. австрійська влада проти священика І.Кабалюка і 180 селян у Мараморош-Сігеті, а також С. Бендасюка та братів Геровських у Львові [11, с. 93]. Начальник розвідувального бюро австрійського генштабу Макс Ронге пізніше писав, що ці процеси свідчили, як «глибоко була отруєна Галіція російськими інтригами» [12, с. 37]. В ході слідства у справі С. Бен- дасюка виявилось, що москвофіли підтримували тісні зв'язки з графом В. Бобринським, київським «СлавянскимБлаготворительнымОбществом», а також розвідувальним бюро Російської імперії.

Однак москвофільська пропаганда не знайшласуттєвої підтримки серед різних соціальних прошарків населення краю. Про співвідношення сил українського і москвофільського таборів свідчать такі дані: у 1914 р. «Просвіта» мала 2944 читалень, а «Товариство ім. Качков- ського» - близько 300. «Український крайовий ревізійний союз» об'єднував 909 кооперативів, а «Русскийревизионный союз» - 106. На виборах до сейму 1913 р. москвофіли провели лише одного депутата [6, с. 116]. За свідченням добре обізнаного польського сучасника подій, «цю [русофільську] течію назагал слід уважати за форпост російського уряду в нашому краї... Порівняння національних руських інституцій з москвофільськими переконливо показує, що перші є результатом природного розвитку повного сил і життя народу, що прагне поширювати і поглиблювати здобутки; а другі - результатом штучним, насадженим іззовні, без міцних підвалин і майбутнього» [Цит. за: 7, с. 441-442].

Навесні-влітку 1913 р. члени «Галицько- російського благодійного товариства» в Петербурзі провели низку антиавстрійських та антипольських зібрань, на яких були присутні представники Державної думи, Державної ради, партійні та громадські діячі. Така активна діяльність учасників «Товариства» не тільки в Галичині, але й в Росії (організація маніфестацій, гучних газетних кампаній на підтримку православних у «Під'яремній Русі») викликала серйозні побоювання у представників російського дипломатичного відомства. Російський генеральний консул в Будапешті 9 квітня 1913 р. повідомляв, що «недавня маніфестація Галицько-російського товариства в Санкт-Петербурзі справила на уряд Угорщини найнеприємніше враження. Не несучи жодної користі угрорусам, вона лише посилила і оживила ворожнечу Угорщини до Росії». А російський посол у Відні М. М. Гірс 27 березня 1913 р. у листі міністерству закордонних справ писав, що «навіть, якщо ці виступи щирі, то вони все одно дають тільки зворотній ефект. В. Бобринський з властивою йому безтактністю налаштовує проти православних Прикарпатської Русі Польське Коло і адміністративну владу як в Східній Галичині, так і в Австро- Угорщині...» [9, с. 149-151]. Російські дипломатичні чиновники вважали, що щоденне цькування Австрії в журналі «Новоевремя», а також панславістські політичні маніфестації, в кінцевому результаті, будуть спрямовані проти того ж російського уряду і призведуть до погіршення і без того досить крихких мирних відносини між двома державами.

Але незважаючи на те, що ні уряд, ні Міністерство закордонних справ Росії не схвалювали позицію російських націоналістів, проекти по збільшенню грошової допомоги «Російській народній партії» у Східній Галичині не залишилися поза їхньою увагою. Влітку 1913 р. це питання являло собою серйозну зовнішньополітичну проблему. Тому його вирішення було передано С. Сазонову. В серпні 1913 р. він повідомив міністра фінансів про логічність збільшення суми для підтримки «руської народності» в Австро-Угорщині до 200 тис. руб. на рік і отримав згоду за умови контролю зі сторони фінансових інституцій [9, с. 93].

В останні передвоєнні роки галицькі москвофіли часто їздили до Росії на запрошення слов'янських товариств. Метою їхніх візитів був збір пожертвувань для підтримки діяльності москвофільських економічних і просвітницьких організацій [16, арк. 2-3, 43, 49; 17, арк. 47, 57-58]. Москвофілам вдалося зібрати чималі кошти в 1913 р., коли Галичину спіткало стихійне лихо. Зокрема, Д. Марковстворив у Львові «Рятувальний комітет», який разом з «Галицько-російським благодійним товариством» організував поїздки по великих містах Росії, де відбулися засідання і збір пожертвувань для голодуючих галицьких селян. Станом на 1 травня 1914 р. до Східної Галичини було відправлено 100 тис. руб. [17, арк. 48-49, 57-58].

Українські національні політики, спостерігаючи за подіями в Росії, проведенням антиав- стрійських акції російськими слов'янськими товариствами та значною матеріальною підтримкою москвофільських діячів на території Австро-Угорщини, дійшли висновку, що російський слов'янський рух за своєю ідеологією тотожний із зовнішньополітичним курсом російської урядової політики, спрямованої на посилення політичного і економічного впливу на Балканах та зміцнення ідей російської гегемонії серед слов'ян [3; 4].

В публікаціях на ці теми підкреслювалося, що прихильники слов'янської ідеї в Росії ще з XIX ст. мали «апетити» на Східну Галичину, які тепер, в час загострення російсько-австрійських відносин, значно зросли. Як доказ цього, часопис «Діло» наводив чимало цитат з російської преси, де говорилося про право Росії на Східну Галичину на випадок поразки Австро-Угорщини у війні. Допомогу російських слов'янських товариств галицьким москвофілам українські діячі розцінювали як чергове завдання російської політики, виконання якого мало стати «прелюдією до нового боснійсько-герцоговинського акту, на цей раз Росії над Східною Галичино». Українські політики застерігали слов'янство, що в російські експансивні плани входить не тільки Східна Галичина: далі будуть «угорська, хорватська, чеські губернії». Адже Галичина - це лише ключ для здійснення мрії старослов'янського панславізму про велику слов'янську імперію від Тихого і Льодовитого океану до Адріатич- ного моря [3; 5; 4].

Висновок

Напередодні Першої світової війни галицькі москвофіли цілком солідаризувалися з російськими націоналістами, активізували свою пропагандистську діяльність і готували сприятливе ставлення місцевого, перш за все українського населення, до російських військ на випадок збройного австрійсько-російського військового конфлікту. Звичайно, виходячи з тактичних політичних міркувань, лідери москвофільських товариств та їх покровителі з Росії обмежували свій зв'язок лише рівнем культурної співпраці. Активна проро- сійська агітація в Східній Галичині спонукала австрійську владу до репресивних заходів щодо прихильників москвофільських ідей.

Список використаних джерел

1. Галицко-Русское благотворительное общество в Санкт-Петербурге. - С.- Пб., «Надежда», 1908. - 68 с.

2. Голосънарода. - 27 червня (10 липня) 1914.

- №27. - С.5.

3. Діло. - 1912. - 26 листопада.

4. Діло. - 1913. - 19 лютого.

5. Діло. - 1913. - 4 квітня.

6. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (XIX ст. - 1939р.) / М. Кугутяк. - Івано-Франківськ, 1993. - 200 с.

7. Лисяк-Рудницький І. Історичний есе: У 2 т. / І. Лисяк-Рудницький. - К.: Основи, 1994.- Т.1. - 554 с.

8. Лотоцький О. Сторінки історії / О. Лотоцький.

- Варшава: Український науковий інститут, 1993. -

Ч.2. - 481 с.

9. Москвофільство: документи і матеріали / Вступна стаття, коментарі та добірка документів Сухого О. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. - 236 с.

10. Пашаева Н. Очеркиисториирусского движения в ГаличинеXIX-XXвв. / Н. Пашаєва. - М., 2001. - 201 с.

11. Попович О. Відродження Буковини. Спомини / О. Попович. - Львів, Червона калина, 1933.

- 120 с.

12. Ронге М. Разведка и контрразведка / М. Рон- ге. - К.: Синто, 1993. - 240 с.

13. Сухий О. «Галицько-російське благодійне товариство та головні напрями його діяльності» /

О.Сухий // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка: Зб. наукових праць. 1992. Вип.2. С. 105109.

14. Федеральноегосударственноеучреждение «Российскийгосударственный исторический архив», Москва (далі - ФГУ РГИА). Ф. 465. Оп. 1. Д. 2. 20 лл.

15. ФГУ РГИА. Ф. 465. Оп. 1. Д. 3. 35 лл.

16. Центральний державний історичний архів України, Львів (далі - ЦдіАУЛ). Ф. 146. Оп. 4. Спр. 2321. 94 арк.

17. ЦДІАУЛ. Ф. 146. Оп. 4. Спр. 2326. 78 арк.

18. ЦДІАУЛ. Ф. 146. Оп. 4. Спр. 5887. 268 арк.

19. ЦДІАУЛ. Ф. 182. Оп. 1. Спр. 113. 20. арк.

20. ЦДІАУЛ. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2028. 13 арк.

References

1. Galician-Russian Charitable Society in St. Petersburg. - S.-Pb., «Nadezhda», 1908. - 68 p.

2. The voice of the people. - June 27 (July 10) 1914. - №27. - P.5.

3. The case. - 1912. - 26 November.

4. The case. - 1913. - February 19.

5. The case. - 1913. - April 4.

6. Kugutyak M. Galicia: pages of history. Essay on the socio-political movement (XIX century - 1939) /

M.Kugutyak. - Ivano-Frankivsk, 1993. - 200 p.

7. Lysyak-Rudnytsky I. Historical essay: In 2 vols. / I. Lysyak-Rudnytsky. - К.: Основи, 1994.- Т.1. - 554 р.

8. Lototsky O. Pages of history / O. Lototsky. - Warsaw: Ukrainian Scientific Institute, 1993. - Part 2. - 481 p.

9. Moskvofilstvo: documents and materials / Introductory article, comments and a selection of documents Sukhogo O. - Lviv: Publishing Center of LNU. Ivan Franko, 2001. - 236 p.

10. Pashaeva N. Essays on the history of the Russian movement in Galicia in the XIX-XX centuries. /

N.Pashaeva. - M., 2001. - 201 p.

11. Popovych O. Revival of Bukovina. Memories /

O.Popovich. - Lviv, Chervonakalyna, 1933. - 120 p.

12. Ronge M. Intelligence and counterintelligence / M. Ronge. - К.:Синто, 1993. - 240 р.

13. Sukhy O. “Galician-Russian Charitable Society and the main directions of its activities” / O. Sukhy // Scientific notebooks of the Faculty of History of Lviv National University. I. Franko: Coll. scientific works. 1992. Issue.2. Pp. 105-109.

14. Federal State Institution “Russian State Historical Archive”, Moscow (hereinafter - FGU RGIA). F. 465. Op. 1. D. 2. 20 ll.

15. FGU RGIA. F. 465. Op. 1. D. 3. 35 ll.

16. Central State Historical Archive of Ukraine, Lviv (hereinafter - CDIAUL). F. 146. Op. 4. Ref. 2321. 94 arc.

17. CDIAUL. F. 146. Op. 4. Ref. 2326. 78 arc.

18. CDIAUL. F. 146. Op. 4. Ref. 5887. 268 arc.

19. CDIAUL. F. 182. Op. 1. Ref. 113. 20. arc.

20. CDIAUL. F. 309. Op. 1. Ref. 2028. 13 arc.

Размещено на Allbest.ru