Детермінанти політичної культури України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Детермінанти політичної культури України

Непіпенко Л.П.,

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, Національна академія Національної гвардії України (Україна, Харків)

Анотації

Nepipenko L. P.,

DETERMINANTS OF THE POLITICAL CULTURE IN UKRAINE

Candidate of Historical Sciences, Docent, Docent at the Department of Social and Humanitarian Science, National Academy of the National Guard of Ukraine (Ukraine, Kharkiv)

У статті простежуються основні чинники, що визначають особливості політичної культури України, які значною мірою обумовлюють закономірності та особливості модернізації українського суспільства.

Будучи одним з головних принципів наукового пізнання, детермінізм зумовлює розгляд досліджуваних феноменів з позиції закономірної причинно-наслідкової взаємодії певної групи чинників. Основними детермінантами політичного процесу є геополітичні і культурно-побутові умови існування націй і народностей, особливості їх духовності та менталітету; політичні цінності, почуття, пріоритети і настанови; традиції й соціокультурна ідентичність; базові елементи релігії, що формують сталі моделі мислення і поведінки (тобто релігійно-психологічні архетипи); символічні ресурси культури; етос політичної культури як сукупність стійких, стабільних рис та орієнтацій культури, з характерною ієрархією цінностей. Сутнісну детермінанту розуміння української політичної культури являє собою регіональний конфлікт історичної ідентичності та відповідна політико-культурна фрагментація, наявність декількох векторів впливу та конфліктних політичних субкультур у політичному просторі країни, відмінності між якими полягають у різному ставленні до національних інтересів та перспектив розвитку. політичний культура історичний

Методологічне підґрунтя вивчення самобутньої політичної культури України склали принципи історизму, наукової об'єктивності та соціального гуманізму; ідея безперервності відродження української державності, як національно-історичного феномену; розуміння політичної культури як історично сформованої взаємозв'язаної, багаторівневої і динамічної сукупності елементів (політичних уявлень, ідей, ідеалів, поглядів і переконань, цінностей, принципів і норм, стереотипів політичного мислення і міфів, настроїв та почуттів, настанов і зразків практичної політичної поведінки, культури функціонування політичних інститутів, способу та стилю політичної діяльності, що забезпечують відтворення та наступність політичного життя). У процесі підготовки статті були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії та спеціально-історичні методи - ретроспективний, порівняльно-історичний.

Ключові слова: політична культура, детермінізм, детермінанти політичної культури.

Main determinants of specific characteristics of the political culture in Ukraine which to a large extent condition regularities and peculiarities of modernization of the Ukrainian society are traced in the article.

Being one of the main principles of scientific research determinism stipulates consideration of the researched phenomena from the viewpoint of the logical causal interaction of a certain group offactors. Main determinants of a political process include geopolitical, cultural and living conditions of existence of nations and ethnic groups, their spiritual and mental habits; political values, feelings, priorities and guidelines; traditions, social and cultural identity; basic elements of religion which form established models of thinking and behaviour (that is religious-psychological archetypes); symbolic cultural resources; ethos of a political culture as a set of the sustained stable traits and cultural attitudes with a specific hierarchy of values. An essential determinant of understanding of Ukrainian political culture is represented by the regional conflict of the historic identity and corresponding political and cultural fragmentation, presence of several influence vectors and conflicting political subcultures in the political space of this country which differ from each other in attitudes to the national interests and development prospects.

Methodological background for study of the original political culture in Ukraine includes principles of historicism, scientific objectivity and social humanism; the idea of the continual resurrection of the Ukrainian statehood as of a national historic phenomenon; conception ofpolitical culture as of a historically formed coherent, multilevel and dynamic assembly of elements (political notions, ideas, ideals, views and beliefs, values, principles and norms, patterns of political thinking and myths, moods and feelings, guidelines and models of practical political conduct, functional culture of political institutions, ways and styles of political activity, which provide reproduction and succession of political life). General scientific methods of analysis, synthesis, induction, deduction and analogy and special historical methods - retrospective and comparative historical - were used in the process of preparing the article.

Keywords: political culture, determinism, determinants of the political culture.

Постановка проблеми. Україна, маючи унікальне геополітичне положення та будучи

протягом століть об'єктом зазіхань інших країн, являє собою територіально неоднорідний суспільний феномен з чітко вираженими регіональними конфліктами історичної ідентичності та політико-культурною фрагментацією. Без науково обґрунтованого звернення до цієї проблематики дуже важко зрозуміти логіку історичних подій та особливості соціокуль- турних трансформацій України у новітній період. А саме - причини поразки національної революції початку ХХ ст., які, до певної міри, виявилися й причинами перемоги більшовиків, утвердження їхньої політичної культури в країні, міру втрати власних політико-культур- них надбань, а також особливості та труднощі, з якими зіткнулася і продовжує стикатися країна в сучасних умовах посткомуністичних перетворень. Ґрунтовне дослідження детермінант політичної культури України сприятиме не тільки більш глибокому розумінню особливостей сучасного суспільно-політичного життя країни, а також можливостей передбачення та виявлення шляхів подальшого розвитку політичних процесів в ній, розробці науково обґрунтованих стратегій соціалізації громадян.

Відтак зрозуміло, чому увага науковців до вивчення феномену політичної культури України, як органічної частини загальноісторично- го процесу, активізувалась саме після розпаду СРСР. Доводилась безпідставність існування стереотипів щодо сільськості, вторинності, непрестижності, провінціалізму, меншовартості української культури, в тому числі політичної [8, с. 12 - 13; 14, с. 198; 22, с. 763 - 770; 46, с. 14 - 21, 120; 47, 14, с. 79]. Обґрунтовувались соціальні настанови щодо безперервності відродження української державності, як національно-історичного феномену [5, 18, 22, 23, 24]. Методологічним підґрунтям такого розуміння генезису та розвитку української політичної культури стали погляди М. Гру- шевського, що розвіювали проповідувану російською офіційною історіографією догму про єдність історичного процесу українського й російського народів та ідею про початок історії "малорусского народа" лише з ХІУ-ХУ століть. А також його історіософська концепція, яка ґрунтується на трьох чинниках: населення зі специфічним національним типом, територія і держава. Звідси історія України постає політичною, що складається з кількох етапів або епох [6].

У 1990-х рр. в дослідженні української політичної культури намітився перехід від розкриття теми в окремих статтях [7; 22, с.162, 196 - 197, 286 - 289, 399 - 401, 619 - 620; 47; 33; 35; 36; 37], розділах узагальнюючих праць з української політології [19, с. 116 - 139; 32, с. 139 - 169], від вивчення окремих етапів розвитку політичної культури України [10, с. 39] до проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції з проблем стану і перспектив політичної культури в Україні [29] та написання відповідних спеціальних праць [25, 30, 34].

Будучи міждисциплінарною науково-практичною проблемою, особливості формування і функціонування політичної культури українського суспільства, її регіональна фрагментація та історичне підґрунтя сучасних регіональних ідеологічних особливостей є сьогодні об'єктом серйозної зацікавленості вітчизняних і закордонних дослідників [3, 12, 28, 31, 40, 41, 44]. Важливе значення для розкриття проблеми мають теоретико-методологічні праці з питань соціокультурної детермінації політичного простору та владарювання, виявлення політико-культурних детермінант суспільного розвитку [2, 4, 16].

Загалом ступінь студіювання теми свідчить, що проблема детермінант політичної культури України на різних етапах її розвитку є недостатньо розробленою.

Мета статті - з'ясувати основні детермінанти політичної культури України, що обумовлюють особливості та закономірності трансформації українського суспільства.

Виклад основного матеріалу. Незаперечно, що політична культура є продуктом історичного розвитку та досвіду народу. Тому практично усі дослідники відмічають три найважливіші особливості історії України, що мали суттєвий вплив на розвиток політичної культури українців і на які слушно вказує Б. Цимбалістий [47, № 4, с. 78 - 81]. По-перше, це - тривала багатовікова бездержавність і, як наслідок, відсутність нагоди здобувати досвід влади, бути підметом у стосунках з іншими народами, відчувати себе вільним господарем. По-друге, розчленування української території та включення поодиноких її частин у різні держави зі своїми специфічними культурами, політичними системами, що закономірно відбилося на регіональних особливостях політичної культури України, призвело до психологічного, побутового, політичного відчуження між різними частинами українського народу. По-третє, неодноразова денаціоналізація провідної верстви України. В ХУІ-ХУП ст. - її спольщення; у ХУІІІ-ХІХ ст. - русифікація, що продовжувалося у ХХ ст. та доповнювалося фізичним нищенням, ідеологічним "перекуванням", пролетарсько-класовим просіюванням. І, як наслідок, відчуження населення від своїх провідних верств. Тим самим, без звернення до особливостей традиційної російської політичної культури, що тісно взаємозв'язана з російською національною ідеєю, неможливо зрозуміти специфіку політико-культурного розвитку Наддніпрянщини.

Сучасні науковці єдині в тому, що головними політико-культурними компонентами національної ідеї, як соціально-політичного, морально-етичного, психологічного феномену буття певного народу, виступають ідеї суверенітету, національної держави, ідеал суспільно-політичного устрою, права нації й людини, пануюча в суспільстві ідеологічна система, яка обов'язково має національний характер [18, с. 349 - 353; 22, с. 98 - 99, 753 - 762; 38, с. 279]. Національна ідея завжди формується у контексті певної культури, відбиває світосприйняття народу. Тісний взаємозв'язок політичної культури будь-якого народу з його національною ідеєю, яка несе в собі головні політико-культурні цінності етносу, дозволяє стверджувати, що елементом національної свідомості є виявлення належності до специфічного типу політичної культури [29, с. 52, 54]. Безперечно, що українська і російська ідеї не лише відмінні, а й принципово несумісні саме через особливості територіально-історичного розвитку, формування та осмислення у контексті різних світоглядних настанов, базування на різних політико-культурних традиціях. Якщо перша - наступниця київської традиції свободи та індивідуалізму, то друга

- володимиро-суздальської, а потім - московської традиції авторитаризму, підкорення особистості колективу. Провідна ідея українства з її принципом віча, широкого демократизму, признання рівного політичного права для кожної особистості, громадянства відрізняється від авторитету державної влади, абсолютизму у росіян чи демократичного аристократизму у поляків [1, с. 11 - 13, 154 - 155; 2, с. 152 - 153, 162 - 163; 21, с. 247, 251].

Не випадково, що до усієї сукупності чинників формування і функціонування нації

- територіальних, етнічних, економічних, загальнокультурних, психологічних - сьогодні додаються ще й політичні. А саме - наявність у етносу достатньо розвинутої політичної свідомості і культури, серцевиною яких є ідея власної державності, усвідомлення потреби в ній, ідеал цієї держави. Тобто найкращі, з національної точки зору, форми державного правління й устрою, функції держави у суспільстві. Стосовно української нації можна говорити про існування декількох її історичних форм (руський народ, засновник Київської Русі - прадавня українська нація; козацька нація - давня українська нація; новітня українська нація - з середини XIX ст.). В кожній формі національного буття українців наявні певні етапи, геополітично-історичні цикли у розвитку культури, національної ідеї, державності, періоди національного відродження, боротьби за розбудову власної державності, що характеризуються збереженням і примноженням основних рис культури, яка на кожному етапі розвитку українства мала якісно відмінний рівень і стан [13; 18, с. 355 - 359; 22, с. 758; 32, с. 139 - 169; 37, с. 69 - 70; 38, с. 279; 48].

Умовно можна виділити чотири головних геополітично-історичних цикли у розвитку української політичної культури, кожний з яких характеризується певними відмінностями і в яких, в свою чергу можна виділити додаткові епохи, етапи, періоди. На нашу думку, такий підхід, безперечно, сприятиме більш глибокому розумінню політико-культурних особливостей країни, детермінант її політичного процесу, які необхідно враховувати в сучасних умовах модернізаціїї суспільства.

Перший цикл українського політико-культурного розвитку пов'язується з початковими формами політичної організації життя на терені України та його вершиною під час Київської Русі [5, с. 96 - 114; 7, с. 50 - 51; 18, с. 354

- 355; 19, с. 126; 22, с. 162, 196 - 197; 25, с. 40

- 45; 36, с. 16; 37, с. 72]. Характерними політи- ко-культурними особливостями цього періоду були принципи народоправства у політичному (публічному) житті, потяг до індивідуальної свободи, толерантність. Наявність істотного демократичного компоненту в політичній культурі Київської Русі обумовлювалась фактом існування поруч з державною владою, що базувалася на інституціях народного віче, князя і княжої ради, місцевого самоуправління.

Після занепаду Києва наприкінці XII ст. його політичну культуру успадковує Галицько-Волинська держава, що означало перевагу західних впливів над східними (насамперед, візантійськими), які переважали в період формування Київської держави.

Татаро-монгольська навала, знищення Давньоруської держави та занепад Галицько-Волинського князівства стали початком другого геополітичне-історичного циклу (сер. XIV

- перша пол. XVII ст.) розвитку української культури, в тому числі й політичної.

Довге співжиття з Литвою та Польщею глибоко вплинуло на культуру та формування політичних ідеалів українців [22, с. 197; 25, с. 48

- 49, 51 - 61]. У зв'язку з цим не можна не вказати на існуючи сьогодні релігійні відмінності в українському соціумі, які уходять коріннями саме у вищезазначені далекі часи. Детермінуючи особливості ментальності населення України, його православні та греко-католицькі світи мають світоглядний та культурно політичний вимір [31, с. 227]. З одного боку, Берестейська унія (1596 р.), поділивши українців на два ворогуючих віросповідних табори, заклала фундамент для подальшої фрагменто- ваності української політичної культури, її регіональних особливостей. З іншого боку, унія сприяла зростанню національної самосвідомості, боротьбі за національну самобутність, за втілення в життя української національної ідеї. В українській політичній свідомості залишила відбиток і польська політична практика з її ідеалами свободи власної шляхти, ухвалами сейму, що приймалися на засадах консенсусу, де меншість мала право не допустити утвердження обговорюваного законопроекту. Саме з цим, багато в чому, пов'язуються наявність сильних пропольських сил після смерті Б. Хмельницького та поява Гадяцького договору (1658 р.), відсутність широкого поширення в Україні ідеї покори державній владі, спрямованість на відстоювання своїх політичних інтересів тощо. Суттєво вплинуло на вітчизняну політичну культуру Магдебурзьке право, підтримуючи в ній демократичний компонент, формуючи особливості національної ментальності, які були невластиві російській міській культурі, що завжди була підпорядкована самодержавній центральній владі через особу намісника [5, с. 120 - 132; 9, с. 37 - 38; 22, с. 162, 197 - 198; 25, с. 52; 26, с. 41 - 42, 73; 27, с. 197 - 199].

Навіть за наявних умов у вищезазначений період самобутність української культури простежувалася в політичному ладові, в демократизмі соціальної організації, освіти, усього повсякденного та церковного життя, з виборами духовним і цивільним населенням священиків і навіть митрополитів [26, с. 99 - 111]. У той час, як Московська держава і далі продовжувала жити східною спадщиною Київської Русі, все більше доповнюючи її фінськими, татарськими та монгольськими елементами, українська політична культура, навпаки, орієнтувалася переважно на Західну Європу [5, с. 115 - 185; 22, с. 196 - 197; 25, с. 44 - 45; 37, с. 72; 39, с. 281-288]. В Україні відновилася державність, створився докорінно новий політико- культурний феномен - "Військо Запорізьке". Будучи наступником принципів народовладдя Київської доби, демократичних звичаїв та народних традицій, але не без певних абсолютистських тенденцій, він мав досить відмінні політико-культурні риси у вигляді поєднання республіканської козацької демократії та авторитарної гетьманської влади [18, с. 79; 25, с. 50]. В цілому форми суспільного життя та їх політико-культурне вирішення на українських землях, починаючи з Козацької республіки в Запорозькій Січі, Гетьманщині, Слобожанщині були набагато ліберальнішими, ніж ті, що нав'язувалися ззовні. Своєю політичною культурою з ідеалами республіканської демократії Україна у той час значно відрізнялася від країн найближчого оточення, що залишалися монархіями. Це підтверджує поява "Пактів й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького" П. Орлика (1710 р.) [42, с. 2537], що становить, на думку багатьох сучасник українських дослідників, важливу сторінку вітчизняної та європейської демократії взагалі [5, с. 241 - 249; 18, с. 91 - 99; 43, с. 218 - 222; 48, с. 12 - 13], є яскравим виявом української політичної культури як спадщини [19, с. 128]. Адже з того часу "був змодернізований внутрішній зміст української національної ідеї", "в основу української конституції мав бути покладений парламентський принцип" [9, с. 17]. І дійсно, в подальшому державотворення в Україні відбувалося на традиційних для українського народу республікансько-демократичних політико-культурних засадах [17, с. 3, 6; 18, с. 229; 42, с. 67 - 85].

Тим самим, в українському суспільствознавстві панує думка, що політична культура України формувалася на власному ґрунті самобутнього укладу національного життя під впливом індивідуалістичних, толерантних рис української ментальності та традицій демократизму. Не викликає сумніву твердження про неперервність політичного розвитку українського народу з характерним збереженням основних рис самобутньої політичної культури [34, с. 5; 37, с. 72].

Свідомий вихід за межі другого геополітично-історичного циклу дав можливість простежити головну тенденцію розвитку української політичної культури. Третій геополітично-історичний цикл її еволюції почався в середині XVII ст. і тривав до проголошення України незалежною державою та до розпаду СРСР у 1991 р.

Якщо до середини XVII ст. майже усі землі України знаходилися у межах єдиної політичної системи Речі Посполитої і українське населення дотримувалося приблизно однакових ціннісних орієнтацій, то після цього країна, втративши свою єдність, опинилася в різних політико-культурних просторах. У політичній культурі українців з'явилося декілька субкультур, орієнтованих на систему цінностей держав-сюзеренів. Політичні субкультури - це специфічні політичні настанови, орієнтації, цінності, моделі політичної поведінки, характерні для певних груп, прошарків населення, які відрізняються у своїй системній цілісності від орієнтацій та моделей, що притаманні як окремим групам, так і суспільству в цілому. Наявні у масовій культурі субкультури "відбивають різницю у світосприйманні населення різних регіонів, окремих етнічних та соціальних груп" [25, с. 20]. Наприклад, навіть релігійно-конфесійні відмінності на землях України на початку ХХ ст. співвідносились з різним політичним досвідом - з авторитаризмом в Російській імперії та обмеженою парламентською монархією з нерозвиненою партійною системою і виборами в Австро-Угорщині [31, с. 227].

Політична культура українців, які століттями перебували під іноземним гнітом, піддавалася постійній та цілеспрямованій руйнації [22, с. 765 - 770; 25, с. 71; 35, с. 29; 36; 37, с. 75 - 77; 38, с. 277; 48, с. 18 - 21]. Адже майже усі володарі українських земель запроваджували в ній свій адміністративно-територіальний поділ, органи державного управління, суду, законодавства, символіку, тим самим нав'язуючи основи власної політичної культури.

Основною домінантою третього циклу політико-культурної еволюції України є її розвиток в складі Російської імперії та СРСР. Завдяки цьому українська політична культура набула нових рис. Зокрема, прискорилися процеси згасання патріотизму, національної ідеї в свідомості українства [43, с. 185, 263 - 266].

Російське панування негативно відбилося на рівні демократизму українського суспільства, блокувало його історичну пам'ять, прищеплюючи національний нігілізм, сприяло винищенню та асиміляції української еліти, що посилювалося практикою її залучення до участі в імперському суспільно-політичному житті [11, с. 919; 15, с. 265 - 267; 22, с. 764 - 765; 26, с. 44 - 64]. Сучасні вітчизняні та закордонні дослідники одностайні в тому, що вже з початку ХУШ ст. характерною особливістю політичної культури України стає "малоросійська свідомість" [5; 22, с. 764; 43, с. 212 - 214; 45, с. 263] або "подвійна ідентичність" [25, с. 80]. Вона полягає в комплексі провінціалізму значної частини українського суспільства, в байдужості і, навіть, негативному ставленні до українських національно-державних прагнень і традицій, в активній підтримці російської культури.

Набуття Україною незалежності після розпаду СРСР стало початком четвертого, сучасного циклу розвитку української політичної культури, якій притаманні високий ступінь фрагментарності з характерною відсутністю єдності громадян щодо політичного устрою країни, соціальна роз'єднаність, розбіжності в розумінні владних повноважень, високий ступінь конфліктності, нестабільність урядів та суспільства [40, с. 56]. Також політичній культурі сучасної України властиві політична байдужість, розмитість моральних цінностей та ідеалів, індиферентність громадян на тлі деструктивної діяльності ультрарадикальних сил [40, с. 57]. Амбівалентність політичної свідомості українських громадян простежується в їхній орієнтації на взаємо протилежні цінності та норми, у взаємовиключному поєднанні демократичної мети та авторитарних методів її досягнення, в одночасній підтримці інтеграції з ЄС і Євразійського ринку, за відродження української мови за умови збереженням російської мови як державної тощо. Події, що розгорнулись впродовж останніх років, військовий конфлікт на Сході України, який триває з 2014 р. ще більше загострюють історично детерміновані особливості та регіональні відмінності політичної культури України. В зв'язку з цим звертають на себе пророцькі попередження відомого українського політичного діяча В. Липинського, висловлені ще на початку ХХ ст. Він наголошував, що спроби об'єднання України шляхом протиставлення її політики Сходу або Заходу не будуть мати успіху, адже Україна "не може об'єднатися ненавистю до Москви або Польщи, бо ненависть до Москви зажене її в Польщу, ненависть до Польщи зажене її в Москву, а ненависть одночасно до обох - в петлю самогубця або в дім для божевільних" [20, с. 25 - 26].

Висновки

В межах культуроцентристської парадигми, що формується в сучасні науці, пояснення глибинних підвалин суспільних явищ спирається саме на соціокультурний контекст. Досвід України доводить, що ігнорування детермінант соціокультурного розвитку у процесі політичної модернізації призводить до внутрішньої нестабільності та загострення соціальних суперечностей, веде до моральних і матеріальних втрат - до відтоку населення за кордон, безробіття, інфляції, корупції тощо. Прагнення політиків копіювати моделі розвитку західних країн, які давно пройшли первинну модернізацію, без урахування особливостей національного культурного середовища власної країни лише загострює наявні соціально-економічні проблеми. Відтак успіх політичної модернізації залежить від вирішення соціокультурних суперечностей, оскільки потребує суспільної злагоди щодо політичних реформ, які проводяться в країні, та довіри до політиків.

Під детермінантою розуміється визначальна характеристика певного об'єкта, явища, події, що безпосередньо впливають чи визначають іншу подію або інше явище [16, с. 166]. Суттєвою особливістю України є існування глибокого культурного, ідейно-політичного та ментального розколу суспільства по відношенню й до історичного минулого країни, і до її майбутнього, що обумовлене такими детермінантами: геополітичні умови існування, особливості історичного розвитку країни, багатовікова бездержавність, розчленованість країни та тривалі періоди входження її частин до складу інших держав. Як наслідок, в політичній культурі сучасної України і досі простежується комплекс національної меншовартості, занижена та неадекватна оцінка власних національних інтересів, схильність більше розраховувати не на власні сили, а на зовнішню допомогу. Політико-культурний простір країни сегментований, у ньому наявні конфліктні регіональні субкультури, відсутня консенсусна політична культура з узгодженим ставленням усіх її громадян до ідеологічних цінностей і пріоритетів політичного розвитку, а також політичних сил, що їх відстоюють [3, 28, 44]. Навпаки регіональним спільнотам Центру, Заходу, Сходу і Півдня країни притаманна особлива регіональна свідомість, що ґрунтується на власній регіональній ідентифікації зі своїми особливими регіональними цінностями та інтересами, детермінованими спільним історичним, політико-правовим досвідом, етнічними та конфесійними особливостями. Слід зауважити, що довготривалі детермінанти політичної культури характеризуються стійкістю та повільністю змін. Однією з таких детермінант і важливим системоутворюючим компонентом політичної культури України є конфесійний чинник. Про що також наочно свідчить історія та процедура надання томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні у 2018 - на початку 2019 рр., яка набула чітко вираженого політичного забарвлення.

Загалом політична культура сучасної України, будучи посткомуністичною, пострадянською, знаходиться у стані свого оновлення і становлення в умовах серйозного впливу детермінант історичного, геополітичного та радикально-перетворюючого характеру. У цій площині науковцями виділяються три впливові політичні субкультури в політичній культури сучасної України (українську, російську, західну), що різняться ставленням до національних інтересів і рівнем соціально-політичної та економічної активності. Також сьогодні чітко простежуються три вектору впливу на політичні процеси в Україні: південно-західний, пов'язаний з впливом на культурні та релігійні процеси; південно-східний, який детермінує прийняття економічних рішень; південний, що відгукується у сепаратистських та автономістських тенденціях в українському політичному просторі [44, с. 97].

Загалом проблемність формування демократичної політичної культури в сучасній Україні пов'язана з тим, що, з одного боку, її населенню притаманна схильність до політичних цінностей Західної Європи, а, з іншого боку, у нього наявні ментальні і культурні риси Сходу у вигляді етатизму, патерналізму, орієнтації на харизматичних лідерів, правового нігілізму, нерозвиненості громадянських позицій тощо. Все це дозволяє говорити про неорганічність політичної культури України, багато її елементів не відповідають українським національним традиціям і характеру, суттєво заважають вирішенню нагальних суспільно-політичних проблем, постійно провокуючи підрив досягнення громадянської злагоди.

Список використаних джерел

1. Антонович В. Коротка історія Козаччини / В. Антонович. - К.: Україна, 1991. - 158 с.

2. Близняк Р 3. Социокультурные детерминанты политического властвования / Р 3. Близняк // Проблемы политической трансформации и модернизации России. М.: Моск. Обществ. науч. Фонд. - 2001. - С. 149 - 168 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ecsocman.hse.ru/ data/676/685/1219/007Bliznyak.pdf

3. Бориско О.А. Региональная фрагментация политической культуры населения Украины: авто- реф. дис. ... канд. политич. наук: 23.00.02 / Бориско Ольга Александровна. - Краснодар, 2006. - 22 с. [Електронний ресурс] - Режим доступу: https:// new-disser.ru/_avtoreferats/01003308960.pdf

4. Галанюк В.В. Социокультурные детерминанты политического процесса: Теоретико-методологический аспект: дис. ... канд. политич. наук: 23.00.03 / Галанюк Владимир Васильевич. - Москва, 1999. - 135 с. [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://www.dissercat.com/ content/sotsiokulturnye-determinanty-politicheskogo- protsessa-teoretiko-metodologicheskii-aspekt

5. Грабовський С. та ін. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Став- рояні, Л. Шкляр. - К.: Генеза, 1995. - 608 с.

6. Грушевський М. Звичайна схема "русскої" історії й справа раціонального укладу східного Слов'янства / М. Грушевський // Вивід прав України. - Львів: МП "Слово", 1991. - С. 7 - 13; Грушевський М.С. Ілюстрована історія України / М.С. Грушевський / АН України, Ін-т укр. археогр., Ін-т історії України. Вступна стаття В.А. Смолія, П.С. Соханя. - К.: Наук. думка, 1992. - 544 с.; Грушевський М.С. Історія України - Руси: В 11 т., 12 кн. / М.С. Грушевський / Редкол.: П.С. Сохань (голова) та ін. - К.: Наук. думка, 1991 - 1998; Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа / М.С. Грушевський / Сост. и ист.-биогр. очерк Ф.П. Шевченко, В.А. Смолия; Примеч. В.М. Рычки, А.И. Гуржия. - К.: Лыбидь, 1990. - 400 с.

7. Денисенко В.М., Вдовичин І Я. Українська політична культура: проблема дослідження і особливості формування / В.М. Денисенко, І. Я. Вдо- вичин // Актуальні проблеми суспільно-політичного і духовного розвитку в Україні. Вісник Львівськ. ун-ту. Сер. сусп. наук: Вип. 30 / Редкол.: А. І. Па- шук (відп. ред.) та ін. - Львів: Світ, 1992. - С. 48 - 54.

8. Дзюба І. Історія наша триває.../ І. Дзюба // Золоті ворота. - К.: "Час", 1991 - Вип. 1. - С. 3 - 15.

9. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї / Д. Донцов. - К.: Товариство "Знання" України, 1991. - 48 с.

10. До питання про вплив діяльності кн. М.Л. Глинського на формування політичної культури українського суспільства ХУІ - XVII ст. / Д.С. Вир- ський // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Вип. V - Запоріжжя: Просвіта, 1999. - С. 3 - 7.

11. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Репринтне відтворення 1949 року. - К.: Фірма "Віпол", 1994 - 1995. - 1230 с.

12. Єфтєні Н.М. Проблеми формування політичної культури в сучасному українському суспільстві / Н.М. Єфтєні // Актуальні проблеми політики. - 2014. - Вип. 53. - С. 267 - 274 [Електронний ресурс] - Режим доступу: Ы!р:/^расе. onua.edu.Ua/bitstream/handle/11300/1610/Шепі%20 РгоЬ 1ету%20^гтиуаппуа%20роШ%20кикигу. pdf?sequence=1&isAПowed=y

13. Злупко С. Геополітично-історичні цикли в розвитку української культури та врахування їх досвіду в сучасному державотворенні (постановка проблеми) / С. Злупко // Політологія. Етнологія. Соціологія: Доповіді та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. - Х.: Око, 1996. - С. 215 - 220.

14. Знание, культура, власть: проблемы философского осмысления: Тезисы докладов философского симпозиума студентов, аспирантов, молодых преподавателей (октябрь, 1993). - Харьков: ХДУ, 1993. - 268 с.

15. Історія України: нове бачення: У 2 т. / Під ред. В.А. Смолія. - К.: Україна, 1995. - Т. 1. - 350 с.

16. Коврига С. Детермінанти політичного простору /С. Коврига // Соціогуманітарні проблеми людини. - 2010. - № 4, - С. 164 - 171 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov. ua/bitstream/handle/123456789/27420/16-Kovryha. pdf?sequence=1

17. Костицький М.В. Політико-правова доктрина як основа побудови української держави і права / М.В. Костицький // Проблеми державотворення в Україні. Вісник Львівськ. ун-ту. Сер. Юридична. - Вип. 31. - Львів, 1994. - С. 3 - 6.

18. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки: [Текст лекцій] / Б.Л. Кухта. - К.: Генеза, 1994. - 368 с.

19. Лісовий В.С. Культура - ідеологія - політика / В.С. Лісовий. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1997. - 352 с.

20. Липинський Вячеслав. Хам і Яфет з приводу десятих роковин 16/29 квітня 1918 р. / Вячеслав Липинський. - Львів: Накладом "Поступу", 1928.

- 30, [2] с. [Електронний ресурс] - Режим доступу: Шїр://ігЬк nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0000098

21. Лук Н. Национальная идея в духовной культуре Украины середины ХІХ - начала ХХ века (философский анализ) / Н. Лук // Философская и социологическая мысль. - 1995. - № 1 - 2. - С. 246

- 253.

22. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Ко- рецького; Редкол.: Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. - К.: Довіра: Генеза, 1996. - 942 с.

23. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності / Я. Малик, Б. Вол, В. Чуприна.

- Львів: Світ, 1995. - 248 с.

24. Музиченко П.П. Історія держави і права України / П.П. Музиченко. - К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. - 662 с.

25. Нагорна Л.П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії / Л.П. Нагорна. - К.: Стилос, 1998. - 278 с.

26. Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу /

І. Огієнко. - К.: Фірма "Довіра", 1992. - 141 с., іл.

27. Основи етнодержавознавства / За ред. Ю. І. Римаренка. - К.: Либідь, 1997. - 656 с.

28. Погоріла Н.Б. Регіональні поділи в Україні: на прикладі політичної культури / Н.Б. Погоріла // Політична культура: теорія, проблеми, перспективи. - К., 2004. - С. 63 - 81.

29. Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., 26 - 27 лютого 1998 р. / М.М. Слюсаревський та ін. (ред. кол.); Ін-т соціальної та політичної психології АПН України. - К.: Гнозис, 1998. - 224 с.

30. Политическая культура населения Украины: Результаты социол. исследований / Е.И. Головаха, Н.В. Панина, Ю.И. Пахомов и др.: АН Украины. Ин-т социологии. - К.: Наук. думка, 1993. - 136 с.

31. Поліщук О.О. Українська політична культура в контексті демократичної перспективи: електоральний ракурс / О.О. Поліщук // Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Сер.: Філософія, філософія права, політологія, соціологія.

- 2015. - № 1 (24). - С. 226 - 233 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ ^уш_2015_1_24

32. Потульницький В.А. Теорія української політології. Курс лекцій / В.А. Потульницький. - К. Либідь, 1993. - 192 с.

33. Романюк О. І. Політична культура України: сучасний стан та перспективи розвитку / О. І. Романюк // Культура України: Зб. статей: Вип. 4 / Під ред. проф. М.В. Дяченка, проф. В.М. Шейка. - Х.: ХДІК, 1997. - С. 14 - 21.

34. Рудакевич О.М., Гутор М.С. Політичне відродження українського народу (Шляхи формування новітньої української політичної культури) /

0. М. Рудакевич, М.С. Гутор. - Київ - Тернопіль: Поліграфіст, 1998. - 52 с.

35. Рудакевич О. Ментальність і політична культура української нації / О. Рудакевич // Розбудова держави. - 1995. - № 10. - С. 26 - 30.

36. Рудакевич О. Політична культура України: руйнація та шляхи відродження / О. Рудакевич // Розбудова держави. - 1995. - № 1. - С. 15 - 20.

37. Рудакевич О. Політична культура української нації (наукові засади дослідження та відродження) / О. Рудакевич // Мандрівець. - 1995. - №

1. - С. 69 - 80.

38. Рудакевич О. Проблема українізації політичної культури української нації (теоретико-мето- дологічний аспект) / О. Рудакевич // Політологія. Етнологія. Соціологія: Доповіді та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів (26 - 29 серпня 1996 р.). - Х.: Око, 1996. - С. 277 - 282.

39. Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI - перша половина XVII ст.) / П.М. Сас. - К.: Либідь, 1998. - 296 с.

40. Семке Н.М. Особливості політичної культури сучасної України / Н.М. Семке // Вісник НТУ "ХПІ". Сер.: Актуальні проблеми розвитку українського суспільства. - Харків: НТУ "ХПІ", 2016.

- № 40 (1212). - С. 54 - 58.

41. Середа В.В. Політична культура України: діахронний вимір / В.В. Середа // Вісник Львівського університету. Сер. соціологічна. - 2014. - Вип. 8. - С. 153 - 168 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://publications.lnu.edu.ua/buUetins/ mdex.php/socюlogy/artideMewFile/455/455

42. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції / А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. - К.: Т-во "Знання" України, 1993. - 192 с.

43. Смолій В. А., Степанков В.С. Українська державна ідея XVII - XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації / В.А. Смолій, В.С. Степанков. - К.: "Альтернативи", 1997. - 368 с.

44. Стегній О. Регіональний чинник розвитку політичної культури населення України / О. Стег- ній // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2005.

- N3. - С. 94 - 123; Стегній О.Г. Типи політичної культури регіональних спільнот України / О.Г. Стегній // Вісник Львівського університету. Сер. соціологічна. - 2008. - Вип. 2. - С. 32 - 56 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nbuv.gov. ua/UJRN/Vlnu_sociology_2008_2_5

45. Субтельний О. Україна: історія / О. Суб- тельний / Пер. з англ. Ю. І. Шевчука; Вступ. ст. С.В. Кульчицького. - 3-е вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1993. - 720 с.: іл.

46. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Міжвід. зб. наук. Праць / Редкол.: Я.Д. Ісаєвич (голов. ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1992. - Вип. 1. - 226 с.

47. Цимбалистий Б. Політична культура українців /Б. Цимбалистий// Сучасність. - 1994. - № 3.

- С. 94 - 105; № 4. - С. 77 - 90.

48. Черненко А.М. Українська національна ідея: Монографія / А.М. Черненко. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1994. - 144 с.

References

1. Antonovich V. Korotka istoriya Kozachchini / V Antonovich. - K.: Ukraпna, 1991. - 158 s.

2. Bliznyak R. 3. Sociokul'turnye determinanty politicheskogo vlastvovaniya / R. 3. Bliznyak // Problemy politicheskoj transformacii i modernizacii Rossii. M.: Mosk. Obshchestv. nauch. Fond. - 2001. - S. 149 - 168 [Elektronnij resurs] - Rezhim dostupu: http:// ecsocman.hse.ru/data/676/685/1219/007Bliznyak.pdf

3. Borisko O. A. Regional'naya fragmentaciya politicheskoj kul'tury naseleniya Ukrainy: avtoref. dis. ... kand. politich. nauk: 23.00.02 / Borisko Ol'ga Aleksandrovna. - Krasnodar, 2006. - 22 s. [Elektronnij resurs] - Rezhim dostupu: https://new-disser.ru/_ avtoreferats/01003308960.pdf

4. Galanyuk V. V. Sociokul'turnye determinanty politicheskogo processa: Teoretiko-metodologicheskij aspekt: dis. ... kand. politich. nauk: 23.00.03 / Galanyuk Vladimir Vasil'evich. - Moskva, 1999. - 135 s. [Elektronnij resurs] - Rezhim dostupu: https://www.dissercat.com/content/sotsiokulturnye- determinanty-politicheskogo-protsessa-teoretiko- metodologicheskii-aspekt

5. Grabovs'kij S. ta in. Narisi z istoriп ukraпns'kogo derzhavotvorennya / S. Grabovs'kij, S. Stavroyani, L. SHklyar. - K.: Geneza, 1995. - 608 s.

6. Grushevs'kij M. Zvichajna skhema "russkoп" istoriп j sprava racional'nogo ukladu skhidnogo Slov'yanstva / M. Grushevs'kij // Vivid prav Ukraпni. - L'viv: MP "Slovo", 1991. - S. 7 - 13; Grushevs'kij M. S. Ilyustrovana istoriya Ukraпni / M. S. Grushevs'kij / AN Ukraпni, In-t ukr. arheogr., In-t istoriп Ukraпni. Vstupna stattya V. A. Smoliya, P. S. Sohanya. - K.: Nauk. dumka, 1992. - 544 s.; Grushevs'kij M. S. Istoriya Ukraпni - Rusi: V 11 t., 12 kn. / M.S. Grushevs'kij / Redkol.: P. S. Sohan' (golova) ta in. - K.: Nauk. dumka, 1991 - 1998; Grushevskij M. S. Ocherk istorii ukrainskogo naroda / M. S. Grushevs'kij / Sost. i ist.-biogr. ocherk F. P. SHevchenko, V A. Smoliya; Primech. V. M. Rychki, A. I. Gurzhiya. - K.: Lybid', 1990. - 400 s.

7. Denisenko V. M., Vdovichin I. YA. Ukraпns'ka politichna kul'tura: problema doslidzhennya i osoblivosti formuvannya / V. M. Denisenko, I. YA. Vdovichin // Aktual'ni problemi suspil'no- politichnogo i duhovnogo rozvitku v Ukraпni. Visnik L'vivs'k. un-tu. Ser. susp. nauk: Vip. 30 / Redkol.: A. I. Pashuk (vidp. red.) ta in. - L'viv: Svit, 1992. - S. 48 - 54.

8. Dzyuba I. Istoriya nasha trivae.../ I. Dzyuba // Zoloti vorota. - K.: "CHas", 1991 - Vip. 1. - S. 3 - 15.

9. Doncov D. Istoriya rozvitku ukraпns'koп derzhavnoп ideп / D. Doncov. - K.: Tovaristvo "Znannya" Ukraпni, 1991. - 48 s.

10. Do pitannya pro vpliv diyal'nosti kn. M. L. Glins'kogo na formuvannya politichnoп kul'turi ukraпns'kogo suspil'stva HVI - XVII st. / D. S. Virs'kij // Naukovi praci istorichnogo fakul'tetu Zaporiz'kogo derzhavnogo universitetu. - Vip. V - Zaporizhzhya: Prosvita, 1999. - S. 3 - 7.

11. Enciklopediya ukraпnoznavstva. Zagal'na chastina. Reprintne vidtvorennya 1949 roku. - K.: Firma "Vipol", 1994 - 1995. - 1230 s.

12. Gfteni N. M. Problemi formuvannya politichnoп kul'turi v suchasnomu ukraпns'komu suspil'stvi / N. M. Gfteni // Aktual'ni problemi politiki. - 2014. - Vip. 53. - S. 267 - 274 [Elektronnij resurs] - Rezhim dostupu: http://dspace.onua. edu.ua/bitstream/handle/11300/1610/Efteni%20 Problemy%20formuvannya%20polit%20kultury. pdf?sequence=1&isAllowed=y

13. Zlupko S. Geopolitichno-istorichni cikli v rozvitku ukraпns'koп kul'turi ta vrahuvannya пh dosvidu v suchasnomu derzhavotvorenni (postanovka problemi) / S. Zlupko // Politologiya. Etnologiya. Sociologiya: Dopovidi ta povidomlennya III Mizhnarodnogo kongresu ukraпnistiv. - H.: Oko, 1996. - S. 215 - 220.

14. Znanie, kul'tura, vlast': problemy filosofskogo osmysleniya: Tezisy dokladov filosofskogo simpoziuma studentov, aspirantov, molodyh prepodavatelej (oktyabr', 1993). - Har'kov: HDU,

1993. - 268 s.

15. Istoriya Ukraпni: nove bachennya: U 2 t. / Pid red. V. A. Smoliya. - K.: Ukraпna, 1995. - T. 1. - 350 s.

16. Kovriga S. Determinanti politichnogo prostoru / S. Kovriga // Sociogumanitarni problemi lyudini. - 2010. - № 4, - S. 164 - 171 [Elektronnij resurs] - Rezhim dostupu:http://dspace.nbuv.gov. ua/bitstream/handle/123456789/27420/16-Kovryha. pdf?sequence=1

17. Kostic'kij M. V Politiko-pravova doktrina yak osnova pobudovi ukraпns'koп derzhavi i prava / M. V. Kostic'kij // Problemi derzhavotvorennya v Ukraпni. Visnik L'vivs'k. un-tu. Ser. YUridichna. - Vip. 31. - L'viv, 1994. - S. 3 - 6.

18. Kuhta B. L. Z istoriп ukraпns'koп politichnoп dumki: [Tekst lekcij] / B. L. Kuhta. - K.: Geneza,

1994. - 368 s.

19. Lisovij V. S. Kul'tura - ideologiya - politika / V. S. Lisovij. - K.: Vid-vo im. Oleni Teligi, 1997. - 352 s.

20. Lipins'kij Vyacheslav. Ham i YAfet z privodu desyatih rokovin 16/29 kvitnya 1918 r. / Vyacheslav Lipins'kij. - L'viv: Nakladom "Postupu", 1928. - 30, [2] c. [Elektronnij resurs] - Rezhim dostupu: http:// irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0000098

21. Luk N. Nacional'naya ideya v duhovnoj kul'ture Ukrainy serediny HIH - nachala HKH veka (filosofskij analiz) / N. Luk // Filosofskaya i sociologicheskaya mysl'. - 1995. - № 1 - 2. - S. 246 - 253.

22. Mala enciklopediya etnoderzhavoznavstva / NAN Ukraпni. In-t derzhavi i prava im. V. M. Korec'kogo; Redkol.: YU. I. Rimarenko (vidp. red.) ta in. - K.: Dovira: Geneza, 1996. - 942 s.

23. Malik YA., Vol B., CHuprina V. Istoriya ukraпns'koп derzhavnosti / YA. Malik, B. Vol, V. CHuprina. - L'viv: Svit, 1995. - 248 s.

24. Muzichenko P. P. Istoriya derzhavi i prava Ukraпni / P. P. Muzichenko. - K.: T-vo "Znannya", KOO, 1999. - 662 s.

25. Nagorna L. P. Politichna kul'tura ukraпns'kogo narodu: istorichna retrospektiva i suchasni realiп / L. P. Nagorna. - K.: Stilos, 1998. - 278 s.

26. Ogienko I. Ukraпns'ka kul'tura: Korotka istoriya kul'turnogo zhittya ukraпns'kogo narodu / I. Ogienko. - K.: Firma "Dovira", 1992. - 141 s., il.

27. Osnovi etnoderzhavoznavstva / Za red. YU. I. Rimarenka. - K.: Libid', 1997. - 656 s.

28. Pogorila N. B. Regional'ni podili v Ukraпni: na prikladi politichnoп kul'turi / N. B. Pogorila // Politichna kul'tura: teoriya, problemi, perspektivi. - K., 2004. - S. 63 - 81.

29. Politichna kul'tura demokratichnogo suspil'stva: stan i perspektivi v Ukraпni: Materiali Vseukrains'koi nauk.-prakt. konf., 26 - 27 lyutogo 1998 r. / M. M. Slyusarevs'kij ta in. (red. kol.); In-t social'noi ta politichnoi psihologii APN Ukrai'ni. - K.: Gnozis, 1998. - 224 s.

30. Politicheskaya kul'tura naseleniya Ukrainy: Rezul'taty sociol. issledovanij / E. I. Golovaha, N. V. Panina, YU. I. Pahomov i dr.: AN Ukrainy. In-t sociologii. - K.: Nauk. dumka, 1993. - 136 s.

31. Polishchuk O. O. Ukrains'ka politichna kul'tura v konteksti demokratichnoi perspektivi: elektoraTnij rakurs / O. O. Polishchuk // Visnik Nacional'nogo universitetu "YUridichna akademiya Ukraini imeni YAroslava Mudrogo". Ser.: Filosofiya, filosofiya prava, politologiya, sociologiya. - 2015. - № 1 (24).

- S. 226 - 233 [Elektronnij resurs] - Rezhim dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnyua_2015_1_24

32. Potul'nic'kij V. A. Teoriya ukrains'koi politologii. Kurs lekcij / V. A. Potul'nic'kij. - K. Libid', 1993. - 192 s.

33. Romanyuk O. I. Politichna kul'tura Ukraini: suchasnij stan ta perspektivi rozvitku / O. I. Romanyuk // Kul'tura Ukraini: Zb. statej: Vip. 4 / Pid red. prof. M. V. Dyachenka, prof. V M. SHejka. - H.: HDlK, 1997. - S. 14 - 21.

34. Rudakevich O. M., Gutor M. S. Politichne vidrodzhennya ukrains'kogo narodu (SHlyahi formuvannya novitn'oi ukrains'koi politichnoi kul'turi) / O. M. Rudakevich, M. S. Gutor. - Kiiv - Ternopil': Poligrafist, 1998. - 52 s.

35. Rudakevich O. Mental'nist' i politichna kul'tura ukrains'koi nacii / O. Rudakevich // Rozbudova derzhavi. - 1995. - № 10. - S. 26 - 30.

36. Rudakevich O. Politichna kul'tura Ukraini: rujnaciya ta shlyahi vidrodzhennya / O. Rudakevich // Rozbudova derzhavi. - 1995. - № 1. - S. 15 - 20.

37. Rudakevich O. Politichna kul'tura ukrains'koi nacii (naukovi zasadi doslidzhennya ta vidrodzhennya) / O. Rudakevich // Mandrivec'. - 1995. - № 1. - S. 69

- 80.

38. Rudakevich O. Problema ukrainizacii politichnoi kul'turi ukrains'koi nacii (teoretiko- metodologichnij aspekt) / O. Rudakevich // Politologiya. Etnologiya. Sociologiya: Dopovidi ta povidomlennya III Mizhnarodnogo kongresu ukrainistiv (26 - 29 serpnya 1996 r.). - H.: Oko, 1996. - S. 277 - 282.

39. Sas P. M. Politichna kul'tura ukrains'kogo suspil'stva (kinec' XVI - persha polovina XVII st.) / P. M. Sas. - K.: Libid', 1998. - 296 s.

40. Semke N. M. Osoblivosti politichnoi kul'turi suchasnoi Ukraini / N. M. Semke // Visnik NTU "HPI". Ser.: Aktual'ni problemi rozvitku ukrains'kogo suspil'stva. - Harkiv: NTU "HPI", 2016. - № 40 (1212). - S. 54 - 58.

41. Sereda V V Politichna kul'tura Ukraini: diahronnij vimir / V. V. Sereda // Visnik L'vivs'kogo universitetu. Ser. sociologichna. - 2014. - Vip. 8. -

S. 153 - 168 [Elektronnij resurs] - Rezhim dostupu: http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/ sociology/article/viewFile/455/455

42. Slyusarenko A. G., Tomenko M. V. Istoriya ukrains'koi konstitucii / A. G. Slyusarenko, M. V. Tomenko. - K.: T-vo "Znannya" Ukraini, 1993. - 192 s.

43. Smolij V A., Stepankov V. S. Ukrains'ka derzhavna ideya HVII - XVIII stolit': problemi formuvannya, evolyucii, realizacii / V. A. Smolij, V. S. Stepankov. - K.: "Al'ternativi", 1997. - 368 s.

44. Stegnij O. Regional'nij chinnik rozvitku politichnoi' kul'turi naselennya Ukraini / O. Stegnij // Sociologiya: teoriya, metodi, marketing. - 2005.

- N3. - S. 94 - 123; Stegnij 0. G. Tipi politichnoi kul'turi regional'nih spil'not Ukraini / O. G. Stegnij // Visnik L'vivs'kogo universitetu. Ser. sociologichna.

- 2008. - Vip. 2. - S. 32 - 56 [Elektronnij resurs] -Rezhim dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnu_ sociology_2008_2_5

45. Subtel'nij O. Ukraina: istoriya / O. Subtel'nij / Per. z angl. YU. I. SHevchuka; Vstup. st. S. V. Kul'chic'kogo. - 3-e vid., pererob. i dop. - K.: Libid', 1993. - 720 s.: il.

46. Ukraina: kul'turna spadshchina, nacional'na svidomist', derzhavnist': Mizhvid. zb. nauk. Prac' / Redkol.: YA. D. Isaevich (golov. red.) ta in. - K.: Nauk. dumka, 1992. - Vip. 1. - 226 s.

47. Cimbalistij B. Politichna kul'tura ukrainciv / B. Cimbalistij // Suchasnist'. - 1994. - № 3. - S. 94 - 105; № 4. - S. 77 - 90.

48. CHernenko A. M. Ukrains'ka nacional'na ideya: Monografiya / A. M. CHernenko. - Dnipropetrovs'k: Vid-vo DDU, 1994. - 144 s.

Размещено на Allbest.ru

...