Історико-науковий аналіз життя і діяльності Л.Д. Проскурякова (1858-1926 рр.): історіографія, джерела та методологія

Салата Г.В.,

доктор історичних наук, доцент, доцент кафедри інформаційних технологій, Київський національний університет культури і мистецтв (Україна, Київ)

У публікації зроблена спроба реконструювати життя і діяльність професора Л.Д. Проскурякова (1858-1926 рр.) через історіографічні напра- цювання з обраної проблеми, джерельну базу та методологію дослідницького пошуку.

Ключові слова: історіографія, джерела, методологія, історія науки й техніки, історія залізничного транспорту, вітчизняне мостобудування, будівельна механіка, архітектура мостів, Л. Д. Проскуряков.

HISTORICAL AND SCIENTIFICANALYSIS OF LIFE AND ACTIVITY OF D. PROSKURYAKOV (1858-1926): HISTORIOGRAPHY, SOURCES AND METHODOLOGY

Salata H.V.,

Doctor of Historical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Information Technologies, Kyiv National University of Culture and Arts (Ukraine, Kyiv),

The publication attempts to reconstruct the life and work of Professor L. D. Proskuryakov (1858-1926) through historiographical developments on the chosen problem, source base and research search methodology.

Keywords: historiography, sources, methodology, history of science and engineering, history of railroad transport, national bridge building, structural mechanics, architecture of bridges, L. D. Proskuryakov.

Сучасні виклики існуванню української державності та реалії формування громадянського суспільства актуалізують потребу у переосмисленні кращого з надбань національної історії науки і техніки. Складовою останньої є теоретичне узагальнення та відтворення складного процесу становлення та розвитку мостобудування (кінець ХІХ - перша чверть ХХ ст.ст.) через персоніфікацію ролі особи в історії як важливої частини історії транспортного комплексу України і світу.

Значущість теми публікації зумовлена узагальненням та об'єктивним висвітленням особливостей розвитку вітчизняного мостобудування при створенні структури його наукового забезпечення транспортного комплексу на тлі чинників складного історичного періоду.

Актуальність роботи зумовлена цивілізаційним, науковим і громадським значенням постаті Лавра Дмитровича Проскурякова (1858-1926 рр.) у залізничній справі окресленої доби, відсутністю в історії науки і техніки спеціального комплексного дослідження його наукової, освітньої, організаційної та адміністративної діяльності, необхідністю відтворення максимально об'єктивного життєпису вченого, аналізу його творчого доробку, а також важливістю уведення до широкого наукового обігу масиву нових джерел.

Реконструкція та аналіз діяльності Л.Д. Проскурякова як консолідуючої фігури в історії архітектури мостів, його наукової спадщини та доробку представників його науково-технічної школи продукує додаткові можливості в дослідженні та розв'язанні сучасних проблем розроблення і запровадження інтенсивних технологій розвитку інфраструктури держави. Напрацювання і здобутки вчених залізничного транспорту та зокрема його мостобудівної складової засвідчують значний науковий потенціал української спільноти, здатної розбудувати сталу структуру наукового простору з подальшою інтеграцією до європейської співдружності. Репрезентація науково-практичних досягнень вчених у світовому інформаційному просторі сприятиме визначенню їх місця й ролі у культурній спадщині нації та внеску в еволюцію світової наукової та технічної думки [1-5].

Історіографічний аналіз теми дослідження засвідчив, що проблема висвітлювалася фрагментарно у роботах суспільствознавців дорадянської, радянської та сучасної доби. Першу групу історичної літератури складають праці суспільствознавців дорадянської історіографії, що охоплює період життя і діяльності Л.Д. Проскурякова з І883 по 1922 рр. Другу групу історіографічних джерел складають розробки проблеми радянською історіографією (1922-1991 рр.) і третя група - сучасна історіографія проблеми (1991-2020 рр.).

Перший період історіографічних джерел характеризується інтенсивністю власне досліджень загальної проблематики з історії мостобудування, публікаціями з узагальнення широкого поля діяльності в галузі залізничного транспорту і, особливо, в мостобудуванні, що і формує першу групу дорадянської історіографії.

Другий історіографічний період, хоча і достатньо великий, обмежений на публікації про життя та діяльність Л.Д. Проскуряковим. Безперечно, найбільш ґрунтовно і системно узагальнюють основні напрями діяльності вченого його учні та послідовники. Значна кількість статей біографічного плану про нього з'явилася у 1926-1927 рр. Так, представники науково-технічної школи Л.Д. Проскурякова висвітлили окремі сторони діяльності свого наставника: О.Л. Мануйлов описав його діяльність у Механічній лабораторії Московського інституту інженерів транспорту, пам'яті Л.Д. Проскурякова присвячені статті- некрологи П.А. Веліхова (1926 р.), І.П. Про- кофьєва (1926 р.), М.М. Філоненко-Бородича (1927 р.). Автори зробили спробу відтворити ранній період життя вченого, високо оцінили його наукові здібності.

Переважній більшості суспільствознавців з вивчення життя і діяльності Л.Д. Проскурякова сучасної історіографії не вдалося охопити всю багатогранну і міждисциплінарну за своїм характером творчу спадщину вченого. Хоча в історично-технічній літературі його роль у розвитку світового мостобудування висвітлювалася неодноразово, все ж поділ його наукових інтересів дробить його цілісний образ на безліч окремих біографічних деталей. Така ситуація зумовлена складністю та суперечністю історичного процесу досліджуваної проблеми, яка й допускає різні шляхи його дослідження. Водночас людству новітньої епохи необхідне нове мислення та ціннісні орієнтири для становлення нового типу глобальної спільноти людей, здатних подолати те, що їх роз'єднує, заради збереження соціобіологічного життя на планеті, що було однією з головних базисних основ науково-освітньої діяльності Л.Д. Проскурякова. Сучасна історіографія робить спробу персоніфікувати еволюцію науки й техніки, глибше проникнути в повсякденність життя, деталізувати об'єкт дослідження, конкретизувати розвиток подій, учасником яких була людина, глибше проникнути в проблему альтернативності історичного процесу, оцінити вплив події і, таким чином, дати матеріал для вирішення одного з найважливіших питань історії - співвідношення суб'єктивних і об'єктивних чинників у розвитку суспільних процесів [6].

Дослідження на рівні індивідуальної свідомості, індивідуального досвіду, індивідуальної діяльності продукували проблему проникнення через мікроісторію в закономірності макроісторії. Співвідношення і сумісність мікро- і макроаналізу найкраще вирішуються через призму вивчення особи Л.Д. Проскурякова в контексті епохи. Посилення гуманістичних тенденцій в сучасному суспільстві привело до зростання зацікавлення до особи, її неповторності, самобутності духовного світу і, як наслідок, до підвищення актуальності історичних досліджень у формі біографій. У контексті сказаного особа Л.Д. Проскурякова - подвижника залізничної науки та освіти, невтомного збирача матеріалів в галузі залізничного транспорту та мостобудування, безумовно, становить інтерес для історії науки і суспільної думки нашої держави кінця ХІХ - першої чверті ХХ ст. Канва його життя повторює біографії багатьох людей його часу і разом з тим відрізняється яскравою індивідуальністю.

Ця проблема відносно неповно представлена сучасними дослідженнями. Так, у енциклопедичній статті історика науки і техніки А.І. Мелуа (1996-1997 рр.) [7], статей Г.С. Касаткіна (1997 р.) [8], Є.М. Шухової (1997 р.) [9] та І.Г. Випова (1998 р.) [10] відображені вагомі дослідницькі зрушення у справі освоєння наукового доробку Л.Д. Проскурякова [11]. Ґрунтовністю дослідженого матеріалу та висновків, серед статей 90-х рр. ХХ ст., вирізняється публікація В.С. Аверіної «Короткий огляд інженерної, наукової і дослідницької спадщини Л.Д. Проскурякова (1858-1926)» [12].

У повідомленні О.В. Слабухи «Архітектори Приєнісейського Сибіру: кінець ХІХ - поч. ХХ ст.» (2004 р.) висвітлюється архітектурна компонента діяльності Л.Д. Проскурякова [13]. Заслуговують на увагу статті, присвячені діяльності вченого у збірниках наукових праць [14-15], як і низка публікацій з джерел інформації зі сторінок публічного доступу електронної мережі Інтернет. Актуально і лаконічно звучить назва-думка роботи історика Миколи Морохіна (2012 р.) [16], а у публікації Г.П. Кузнецової «Шедеври мостобудування» (2016 р.) запропоновано екскурс історії унікальних мостів, який висвітлює світову історію мостобудування [17].

Підсумовуючи, необхідно засвідчити, що наукова спадщина науковця належним чином не вивчена, не проаналізована, системно не оцінена і не донесена до сучасника у повному обсязі. Сьогоденню бракує праць, присвячених безпосередньо науковій діяльності вченого, відсутній конкретний життєпис вченого. Однією з причин цього є те, що вивчення спадщини Л.Д. Проскурякова проводилося спеціалістами з окремих галузей науки і техніки, які переслідували конкретну мету.

Системний аналіз наявної і виявленої джерельної бази дозволив констатувати, що результати будь-якого історичного дослідження визначаються передусім кількістю та характером наявної джерельної бази. Оптимальне використання джерел потребує їх класифікації, для якої, враховуючи специфіку дослідження проблеми, застосовується загальновизнаний принцип розподілу джерел за походженням. Відповідно, джерельна база дослідження складається з шести груп: архівні (нормативно-правові акти, періодичні видання) та опубліковані документальні матеріали (збірники документів); мемуари, спогади; колективні, монографічні дослідження з історії архітектури мостів залізничного транспорту зазначеної доби та науково-популярні праці з історії України і світу, історії науки і техніки; матеріали наукових конференцій, збірники наукових праць; навчальні підручники, посібники; енциклопедії та довідники, бібліографічні покажчики, з досліджуваної проблеми.

Наявність архівних джерел, збірників документів, мемуарної літератури, монографій, матеріалів наукових конференцій, періодичних видань, навчально-методичної літератури, енциклопедій надає підстави зробити висновок про широку джерельну базу окресленої проблеми, що обумовлює її достовірність та дозволяє здійснити комплексний аналіз процесу розвитку вітчизняного мостобудування, встановити закономірності розвитку окремих напрямів архітектури мостів через соціально- економічні, суспільно-політичні чинники, характерні для відповідного історичного періоду країни.

Склад документів різноманітний - це урядові укази про будівництво і відкриття залізниць; карти, плани, проекти, креслення будівництва магістралей, різного залізничного транспорту, мостів, тунелів, станційних будівель і споруд, навчальних закладів; економічні та пояснювальні записки до проектів; документи, що відображають будівельні роботи; рапорти, доповіді, журнали, листи з обстеження стану залізниць, мостів та інших споруд залізничного транспорту; листування про організацію робіт на транспорті, про розробку правил руху, сигналізації; фотографії, малюнки з видами залізничних магістралей, рухомого складу, форми залізничників; документи про подання до нагородження та ін. Ці архівні матеріали надали можливість більш широко розкрити діяльність ученого у сфері залізничного мостобудування, частково залізничного транспорту та завдання, які він ставив перед собою.

Інформативним джерелом дослідження є збережені матеріали життя і діяльності Л. Д. Проскурякова в архівах України, зокрема в Центральному державному історичному архіві України (ЦДІА) - архів Південно-Західної залізниці Міністерства інфраструктури України, фонд 730 Київське відділення Російського технічного товариства. Оп. 1; фонд 693 Управління Південно-Західних залізниць. Оп. 2. Спр. 344-349 Паровозне господарство; фонд 693. Оп. 2. Спр. 380-393 Відділ майстерень; фонд 693. Оп. 2. Спр. 414-425.

Важливою групою джерел є матеріали особового походження. Значну частину фактичного матеріалу отримано з книжкових і газетних фондів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного; бібліотечні та архівні форуми онлайн.

Проведений аналіз джерельної бази надає підстави стверджувати, що у своїй сукупності зазначені в дослідженні групи джерел, складають вагомий і різноманітний обсяг документального забезпечення досліджуваної проблеми. Їх комплексне використання проектовано на досягнення мети дослідження - показати значення концептуальних засад творчої спадщини вченого, в контексті розвитку залізничного транспорту. Методологічна основа дослідження базується на використанні принципу історизму, що надало змогу розкрити ґенезу науково-організаційних і методологічних засад функціонування вітчизняної транспортної науки та вплив історичних чинників на формування системи знань наукового простору. Одним із провідних став принцип наступності, базовим компонентом якого є узагальнення здобутого досвіду студіювання історії залізничного транспорту. Необхідно коригуватись спеціальними історичними методами, зокрема: предметно-хронологічний, порівняльно- історичний, історично-генетичний, ретроспективний, які дали змогу диференціювати аналіз й осмислення еволюційного поступу галузевого дослідництва з урахуванням особливостей окремих складових процесу. Направленість проблеми обумовлює використання системного поєднання історичних і загаль- нонаукових методів дослідження. Основним методом є науково-історичний аналіз, який базується на принципах об'єктивності і цілісності наукового пізнання, багатовекторності еволюції. Ці методи стали основоположними під час опрацювання джерельного потенціалу, його відбору та систематизації.

Накопичення первинного інформаційного ресурсу, встановлення його достовірності та відповідності часу, цілісність і формування історичної реконструкції потребували певного теоретичного відступу, використання методологічних аспектів філософії історії. Цілісне бачення предмета дослідження взаємопов'язане з системним підходом, що надало змогу реалізувати дослідницький пошук, як цілісну історичну дійсність, а також висвітлити внутрішні механізми функціонування й еволюції соціальних та історичних інститутів. Методологічна база системного підходу сприяла з'ясуванню теоретичних основ розвитку транспортної науки, розкриттю взаємопов'язаних елементів еволюції окремих її напрямів, зокрема й процесів інституалізації системи наукового забезпечення мостобудування в державі.

Застосування аксіологічного підходу надає змогу визначити соціокультурні умови становлення й розвитку складників вивчення ціннісних аспектів наукових дисциплін, а в більш широкому розумінні - всього спектру соціальної, художньої й релігійної практики, людської цивілізації та культури в цілому. Архітектурна аксіологія є одним із напрямів аксіології взагалі, тобто теорії про цінності, теорії загальнозначущих принципів, що визначають людську діяльність, мотивацію поведінки. При цьому цінності, по-перше, належать до фундаментальних підстав людського співжиття; цінність, навіть реалізована, не втрачає своєї якості належного; цінність має загальний характер для конкретного життя індивідуума, культури, індивіда, душі; цінність отримує свою зовнішню символічну форму в діях, предметах, думках і словах; цінності, прийняті індивідом, пронизують собою весь його духовний світ.

Ефективним засобом систематизації матеріалу є метод періодизації. Окреслена тема персоніфікована на основі використання біографічного методу. Специфіка досліджуваної теми зумовила використання просопографіч- ного методу, тісно пов'язаного з історичною біографістикою. Авторка публікації коригувалась історичним методом при розгляді архітектури мостів; мистецтвознавчим аналізом проблеми при виявленні декоративних особливостей об'єктів; методом аналізу вторинних даних, зібраних зі звітів, журналів та інших періодичних видань.

Підсумовуючи вище зазначене, необхідно окреслити ряд ключових сентенцій: аналіз наукової розробки проблеми засвідчив, що науково-освітня діяльність професора Л. Д. Проскурякова (1858-1926 рр.) у контексті розвитку архітектури мостів кінця ХІХ - першої чверті ХХ століть не була предметом окремого дослідження. Наукова проблема знайшла лише часткове висвітлення у працях дорадянської, радянської та сучасної історіографії. Джерельну базу з науково-освітньої діяльності професора Л. Д. Проскурякова систематизовано на групи: архівні та опубліковані документальні матеріали; мемуари, спогади, біографії; колективні, монографічні дослідження; матеріали наукових конференцій, семінарів та збірників наукових праць; навчальні підручники, посібники та довідники; бібліографічні покажчики, рецензії з досліджуваної проблеми. Основоположними у дослідженні є принципи об'єктивності, історизму, взаємозалежності зв'язку історичного та логічного, загального зв'язку та розвитку, функціональний, системний. Їх використання привело до пошуку відповідних підходів (системний, структурно- функціональний та ін.). Застосовано систему взаємодоповнюючих методів: власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно- історичний, періодизації, персоніфікації, ретроспективний), загальнонаукових (аналітично-синтетичний, системний, логічний), джерелознавчого, евристичного, архівознавчого.

Список використаних джерел

проскуряков професор залізничий освіта

1. Салата ГВ. Історія науки і техніки у проблемному полі біографічної реконструкції біокуль- турної антропоплогії: професор Л.Д. Проскуряков (1856-1926 рр.) / ІДЕЯ І ДІЯ: погляд Ф./П./П./С./: колективна монографія. Херсон. «Видавничий дім «Гельветика». 2017. 196 с. С. 129-141.

2. Салата Г.В. Професор Л.Д. Проскуряков (1858-1926 рр.): хронологічна ретроспектива життя та діяльності. Історія науки і техніки: Збірн. наук. Праць. 2017. Вип. 10. 233 с. С. 70-77.

3. Салата ГВ. І.П. Прокоф'єв - інженер шляхів сполучення, вчений у галузі механіки та мостобудування (до 140-річчя від дня народження). Емінак: науковий щоквартальник. 2017. № 2 (18) (квітень-червень). Т 2. С. 119-124.

4. Салата ГВ. Внесок М.М. Філоненка-Боро- дича (1885-1962 рр.) у теорію пружності та теорію міцності. Питання історії науки і техніки. 2017. № С. 84-92.

5. Салата ГВ. Академік Євген Оскарович Па- тон як представник науково-технічної школи професора Л.Д. Проскурякова. Історія науки і біо- графістика: електрон. наук. фахове вид. 2017. № 3 URL: http://inb.dnsgb.com.ua/2017-3/14.pdf

6. Соколовская З.К. 400 биографий ученых. Москва. 1988. 510 с.

7. Мелуа А.И. Инженеры Санкт-Петербурга: Энциклопедия. Санкт-Петербург. Москва. 1997. 1996. 814 с.; 1040 с.

8. Касаткин П.С. Выдающиеся архитекторы транспортного строительства. Железнодорожный транспорт. 1997. № 8. С. 14-15.

9. Шухова Е.М. Красота инженерных конструкций - требование самое законное...». Архитектура и строительство Москвы. 1997. №3. С. 22-31.

10. Выпов И.К. Корифей отечественного мостостроения (К 140-летию со дня рождения Л.Д. Проскурякова). Транспортное строительство. 1998. №1. С. 33-34.

11. Выпов И.Г. Профессор Лавр Дмитриевич Проскуряков. Путь и путевое хозяйство. 1998. № 7. С. 34-36.

12. Аверина В.С. Краткий обзор инженерного, научного и исследовательского наследия Л.Д. Проскурякова (1858-1926). Проблемы культурного наследия в области инженерной деятельности. 2001. Вып. 2. С. 170-190.

13. Слабуха А.В. Проскуряков Лавр Дмитриевич. Архитекторы Приенисейской Сибири: конец ХІХ- начало ХХ века. Москва. 2004. С. 277-278.

14. Самые знамените железнодорожники России. Москва. 2005. 320 с.

15. Лавр Дмитриевич Проскуряков (18581926). Выдающиеся выпускники и деятели Петербургского государственного университета путей сообщения. Санкт-Петербург. 2009. С. 272-273.

16. Морохин Николай. Надежные украшения. Инженер Лавр Проскуряков заставил ценить эстетические достоинства мостов. Гудок. 2012. Вып. 2304.

17. Кузнецова А. П. Шедевры мостостроения. САПР и ГИС автомобильных дорог. 2016. № 1(6). С. 74-83. DOI: 10.17273/CADGIS.2016.1.12. (датазвернення: 02.02.2020).

References

1. Salata Н.V. Istorija nauki і tehmki u problemnomu роїі bіografіchnoї rekonstrukcuМоШ^тої antropoplogn: profesor L. D. Proskurjakov (18561926 rr) / IDEJa I DIJa: pogljad F./P./P./S./: kolektivna monografija: Herson. Vidavnichij dm «Gel'vetika». 2017. 196 s. S. 129-141.

2. Salata Н.V. ProfesorL. D. Proskurjakov (1858-1926 rr.): Ьгопо^ісЬт retrospektivazhittjatadijal'nosti. Istorija nauki i tehniki: Zbim. nauk. prac'. 2017. - Vip. 10. 233 s. S. 70-77.

3. Salata H. VI. P. Prokof'ev - inzhenershljahivspoluchennja, vchenijugaluzimehanikita mostobuduvannja (do 140-richchjaviddnjanarodzhennja). Eminak: naukovij shhokvartal'nik.2017. № 2 (18) (kviten'-cherven'). T. 2. S. 119-124.

4. SalataH. V. VnesokM. M. Filonenka-Borodicha (1885-1962 rr.) u teorijupruzhnostita teorijumicnosti.Pitannja istoriп nauki i tehniki. 2017. № 2. S. 84-92.

5. Salata H. V Akademik Gvgen Oskarovich Paton jak predstavnik naukovo-tehnichnoп shkoli profesoraD. Proskurjakova. Istorija nauki i biografistika: elektron. nauk. fahove vid. 2017. № 3. URL: http:// inb.dnsgb.com.ua/2017-3/14.pdf

6. Sokolovskaya Z. K. 400 biografiy uchenykh.Moskva. 1988. 510 s. Melua A. I. Inzhenery Sankt-Peterburga: Entsik- lopediya. Sankt-Peterburg. Moskva. 1997. 1996. 814 s.; 1040 s.

7. Kasatkin P. S. Vydayushchiesya arkhitektory transportnogo stroitel'stva. Zheleznodorozhnyy transport. 1997. № 8. S. 14-15.

8. Shukhova E. M. Krasota inzhenernykh konstruktsiy - trebovanie samoe zakonnoe...». Arkhi- tektura i stroitel'stvo Moskvy. 1997. №3. S. 22-31.

9. Vypov I. K. Korifey otechestvennogo mo- stostroeniya (K 140-letiyu so dnya rozhdeniya L.Proskuryakova). Transportnoe stroitel'stvo. 1998. №1. S. 33-34.

10. Vypov I. G. Professor Lavr Dmitrievich Proskuryakov. Put' i putevoe khozyaystvo. 1998. №7. S. 34-36.

11. Averina V.S. Kratkiy obzor inzhenerno- go, nauchnogo i issledovatel'skogo naslediya L.D. Proskuryakova (1858-1926). Problemy kul'turnogo naslediya v oblasti inzhenernoy deyatel'nosti. 2001.Vyp. 2. S. 170-190.

12. Slabukha A. V Proskuryakov Lavr Dmitrievich. Arkhitektory Prieniseyskoy Sibiri: konets KhIKh - nachalo KhKh veka. Moskva. 2004. S. 277-278.Samye znamenite zheleznodorozhniki Rossii.Moskva. 2005. 320 s.

13. Lavr Dmitrievich Proskuryakov (1858-1926).Vydayushchiesya vypuskniki i deyateli Peterburg- skogo gosudarstvennogo universiteta putey soobsh- cheniya.Sankt-Peterburg. 2009. S. 272-273.

14. Morokhin Nikolay. Nadezhnye ukrasheni- ya. Inzhener Lavr Proskuryakov zastavil tsenit' es- teticheskie dostoinstva mostov. Gudok. 2012. Vyp.2304.

15. Kuznetsova A. P. Shedevry mostostroeniya.SAPR i GIS avtomobil'nykh dorog. 2016. № 1(6).S. 74-83. DOI: 10.17273/CADGIS.2016.1.12. (data zvernennya: 02.02.2020).

Размещено на Allbest.ru