Питання виборчої реформи. Напередодні Першої світової війни за матеріалами газети "Діло"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання виборчої реформи. Напередодні Першої світової війни за матеріалами газети «Діло»

Questions of election reform on the eve of the first world war on the materials of the newspaper "Dilo"

Виздрик В. С.,

доктор історичних наук, професор кафедри гуманітарних наук, Інститут морально- психологічного забезпечення Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного

Курилишин К. М.,

кандидат історичних наук, завідувач відділу україніки, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника

Голик М. М.,

кандидат історичних наук, доцент кафедри гуманітарних наук, Інститут морально- психологічного забезпечення Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного



Розглядається боротьба українського населення Галичини за виборчу сеймову реформу на сторінках щоденної газети «Діло». Висвітлюються вимоги національного політикуму напередодні Першої світової війни до австрійської влади щодо зміни виборчої системи яка б надавала можливість українському населенню брати участь у виборах на засадах загального, рівного і прямого виборчого права.

Ключові слова: Галицький крайовий сейм, виборче право, газета «Діло», народне віче.

виборчий реформа війна



The struggle of the Ukrainian population of Galicia for electoral parliamentary reform is considered in the pages of the daily newspaper “Dilo”. The demands of the national politicum on the eve of the First World War to the Austrian authorities to change the electoral system that would allow the Ukrainian population to participate in elections on the basis of universal, equal and direct suffrage are highlighted.

Keywords: Galician Regional Sejm, suffrage, «Dilo» newspaper, People's Chamber.



Потужним чинником національного самоствердження українців у Галичині була власна преса, яка висвітлювала суспільно-політичне, економічне та культурне життя краю, зокрема участь українців у виборах до органів місцевого самоврядування.

Мета публікації полягає у вивченні виборчого руху через призму часопису «Діло» напередодні Першої світової війни, що було важливим чинником суспільно-політичного життя української громадськості Галичини. Це зумовлює важливість та наукову значимість ролі часопису в самоорганізації суспільства.

В останні роки у фокусі уваги вітчизняних дослідників стало вивчення виборчої системи в Австро-Угорській імперії та боротьби галицьких українців за свої права. У цьому контексті варто відмітити праці О. Аркуші [1],О. Босак [3], Н. Бондаренко [2], В. Дмитруш- ко, А. Коцур [14]. Історією «Діла» - першої галицької української щоденної газети займався Ю. Шаповал [56]. Ознайомлення з наявною літературою дає нам підстави вважати, що дана тематика розроблена недостатньо і фрагментарно. Джерельна база сформована на основі матеріалів часопису «Діло».

«Діло» сприяло швидшому і якіснішому представленню важливих щоденних подій національного життя і світової політики на шпальтах часопису. Редакція «Діла» з гордістю стверджувала: «...наш орґан, початий без великих материяльних засобів та удержуваний здебільша пожертвованєм одиниць, котрі розуміли вагу независимої публїцистичної народної трибуни, перетревав всякі переслїдува- ня й репресиї, стаючи висловом думки що-раз ширших кругів нашої суспільности» [23].

Упродовж 1910--19І4 рр. представлення українського життя у газеті характеризувалося більшою мірою не розвитком, а боротьбою за національну ідентичність, яка окреслювалася широким діапазоном вимог, чільне місце серед яких було запровадження виборчої реформи та надання українцям автономії у межах Австро-Угорщини. І все це відбувалося на тлі загострення загальноєвропейської політичної ситуації, польсько-українських взаємин й українсько-москвофільського протистояння.

У таких рубриках «Діла» - «Передвиборчий рух», «Виборчі обманства й розбої», «З поля виборів» було представлено перебіг виборчого процесу краю до Галицького й Буковинського крайових сеймів та у Віденський парламент.

У Львові під головуванням віце-маршалка Галицького крайового сейму митрополита Андрея Шептицького, в лютому 1910 р. відбулася нарада представників українських політичних сил, метою якої було формування узгодженої позиції щодо основних національних завдань. Було зазначено, що необхідно вимагати від Відня забезпечення самоуправління у політичному, економічному і культурному житті українців Галичини і Буковини шляхом відокремлення «Великого Князівства Краківського від руського Королівства Галичини» і надання українським землям національної автономії [24].

Під час виборчої кампанії до Державної ради, у червні-липні 1911 р., Народний комітет Української національно-демократичної партії (УНДП) зініціював створення виборчого фонду, коштами якого видавалися агітаційні матеріали [7]. В подальшому на сторінках часопису «Діло» в рубриці «Складаймо жертви на виборчий фонд» публікувалися списки жертводавців.

Перед своїми представниками у парламенті УНДП накреслила наступні завдання - домогтися відкриття українського університету у м. Львові, реформування виборчої системи до Галицького сейму, реформ політичного управління, податкової системи і сільського господарства, а також меліорації ґрунтів, скорочення терміну військової служби тощо. У зверненні до русинів Галицької землі Народний комітет закликав українських послів «вивести українсько-руський нарід на шлях самостійности, визволити його економічно, піднести культурно та здобути йому в краю й державі автономію і самоуправу» [47]. У цьому ж зверненні було оприлюднено список кандидатів по окремих виборчих округах, який з часом уточнювався.

За підсумками виборчої кампанії 1911 р., мандат посла до австрійського парламенту отримали 26 українців Галичини з них: 18 націонал-демократів (В. Будзиновський, С. Дністрянський, С. Голубович, О. Колесса, Є. Левицький, К. Левицький, Л. Левицький, Т Окуневський, Є. Олесницький, С. Онишке- вич, М. Петрицький, Є. Петрушевич, Ю. Романчук, В. Сінгалевич, Т. Старух, Л. Цегель- ський, Г. Цеглинський і И. Фолис), 5 радикалів (Л. Бачинський, М. Лагодинський, П. Лаврук,

В. Стефаник, К. Трильовський), 2 москвофіли (Д. Марків, В. Курилович), 1 соціал-демократ (С. Вітик) і 5 представників буковинських українців (усі націонал-демократи М. Василько, А. Лукашевич, І. Семака, М. Спинул,С. Смаль-Стоцький) [25; 38].

Часопис інформував, що українські депутати від Галичини і Буковини (націонал-демократи і радикали) в австрійському парламенті утворили спільну організацію - Український парламентський союз. Головою якого було обрано К. Левицького, заступниками - М. Василька, Т. Окуневського та М. Лагодинського. На засіданні Палати послів 19 липня 1911 р., Український союз виступив із заявою, у якій обґрунтував право українського народу на національно-територіальну автономію у складі Австрійської держави [42].

На сторінках газети висвітлювалася «Дрогобицька трагедія». У 27 міському окрузі Дрогобича найбільше протистояння відбувалося між кандидатами у депутати Н. Лєвенштай- ном, представником польських демократів й самовисуванцем М. Баліцьким. У день виборів у Дрогобичі (19 червня 1911 р.) розповсюдилися чутки про виборчі зловживання на користь Н. Лєвенштайна. Обурений натовп напав на його виборчий штаб, під час сутички з юрбою місцевих людей військові відкрили проти них вогонь: було убито 26 осіб і близько 100 поранених [26].

Українські депутати вимагали від уряду організувати розслідування подій у Дрогобичі та притягти до відповідальності осіб, які дали команду щодо використання зброї проти беззбройного населення. Події в Дрогобичі набули такого широкого розголосу, що австрійський парламент змушений був прийняти рішення про розслідування цих подій. «Діло» інформувало своїх читачів про перебіг судових процесів проти учасників подій у Дрогобичі [18; 27].

Не залишилося поза увагою часопису й підготовка до наступних виборів Угорського сейму, які були призначені на червень 1910 р., характеризувалася спробою прем'єра заручитися підтримкою соціалістів і представників національних меншин краю. Вперше у виборчій кампанії брав участь русин, як окремий урядовий кандидат. Ще троє українців представляли окремі партії. У виборчих перегонах перемогу здобула урядова Національна партія праці. З українців мандати отримали о. Юрій Негребецький (урядова партія) і Антон Бескид (клерикальна партія). Перше засідання нового складу Угорського сейму відбулося 21 червня 1910 р. [11].

У 1911 р. було проведено останні вибори до Буковинського крайового сейму. Часопис зазначав, що москвофільські кандидати не знайшли значної підтримки, спостерігається різке зменшення прихильників москвофілів - з понад 10 тис. під час парламентських виборах 1907 р. до 4 тис. осіб. Одночасно вибори продемонстрували перемогу українських кандидатів з курії громад в усіх 10 округах [4; 39]. Підсумки виборчої кампанії були визнані «Ділом» як «величавою перемогою української національної справи над русофільством» [40].

Позитивною ознакою для української спільноти підчас виборчої кампанії, серед іншого, була підтримка українських кандидатів місцевим єврейським населенням і священиками, зокрема румунськими. Перша сесії новообраного Буковинського крайового сейму відбулася 27 червня [37].

Чергові вибори послів Галицького крайового сейму пройшли у червні-липні 1913 р. Уся передвиборна кампанія, як зазначає часопис, базувалася на твердженні про те, що майбутні обранці зобов'язані ухвалити виборчу реформу, що не зміг прийняти попередній склад сейму [45]. Представляючи своїх кандидатів, Народний комітет наголошував, що після прийняття виборчої реформи сейм повинен бути розпущений задля обрання наступного за новим законодавством [17].

На своїх шпальтах «Діло» критикували москвофілів за співпрацю з російськими кураторами та їх залежність від фінансової підтримки, а також за передвиборний пакт з т.зв. «вшехпольсько-подоляцькою» коаліцією, яка мала сприяти полякам у здобутті мандатів. Зазначимо, що порушення під час передвиборної кампанії почалися з того, що староства перетворились у центри агітації за кандидатів «вшехпольсько-подоляцько-москвофільсько- го» блоку [12].

Газета на своїх сторінках висвітлювала передвиборчі протистояння різних політичних сил. Гасла Християнсько-суспільного союзу (ХСС), очолюваного Олександром Барвін- ським, називалися «блідим наслідуванням» маніфесту Народного комітет , а основний докір стосувався спроб розбиття одноцільності українського національного табору [54]. Повідомлення про участь Української радикальної партії (УРП) у виборчому процесі обмежилися інформацією про кандидатів та округи, які вони представляють [44].

Зазначалося також, що греко-католиць- кий єпископат 29 травня 1913 р. видав пастирський лист у справі сеймових виборів і виборчої реформи, де наголгшувалося, що планована реформа «мусить бути оперта на справедливости» і забезпечити селянству й іншим верствам українського суспільства безпосередню участь у виборчих процесах. У заяві досить чітко було наголошено, що народні обранці мають відстоювати загальнонаціональні цінності: «Посли, які забули би, що вибрав їх християнський, католицький нарід, і в справі віри або Церкви йшли би чи в парляментї чи в соймі проти того, що весь нарід уважає за своє найвисше добро, зірвали би з народом, зриваючи з його найсьвятїйшими засадами і мусїли би зректи ся всякого впливу і охоти старати ся другий раз о мандат» [19; 35].

Висвітлено бачення Римо-католицького єпископату висловив щодо сеймової виборчої реформи та пов'язаного з нею польсько- українського порозуміння. На відміну від греко-католиків він не підтримав компромісний варіант реформи, виступаючи на стороні тих польських політичних сил, які не хотіли проведення виборів на основі нового законодавства [13].

Результатом завершення виборчої кампанії з виборів послів Галицького крайового сейму, повідомляє часопис, стало обрання 32 представників українського народу - 23 націонал- демократів, 6 радикалів, 2 москвофілів, 1 безпартійного. Окрім того, послами стали 3 укра- їнці-вірілісти (митрополит Андрій Шептиць- кий, єпископи Костянтин Чехович і Григорій Хомишин). Перша сесія розпочалася 5 грудня 1913 р. До українського клубу увійшли 30 послів, окрім москвофілів [50]. Прийняття виборчої реформи стало основним завданням Галицького крайового сейму і відповідні зміни до чинного законодавства були прийняті 12 липня 1914 р. санкціоновані цісарем. Незважаючи на те, що пропозиції українських послів переважно ігнорувалися польською більшістю, все-таки із запровадженням загального, рівного, безпосереднього і таємного голосування крайовий законодавчий орган отримував можливість перетворитися із сейму шляхти на народний сейм. Цісарським патентом від 16 липня Галицький крайовий сейм був розпущений, а нові вибори призначалися на жовтень-листопад 1914 р. [9].

Цим планам не судилося здійснитися, як повідомляло «Діло», 28 липня 1914 р. відбулося розірвання дипломатичних відносин Австро-Угорщини з Сербією, що спричинило цілий ряд надзвичайних державних рішень, серед найважливіших з яких було припинення діяльності сесій Державної ради і крайових сеймів. Відповідно переносилася і дата виборів Галицького крайового сейму [52].

Необхідно зазначити, що проведення виборчої реформи не оминула і Львівську міську раду. Більшість її складу не хотіла змін і робила усе можливе, щоб не займатися цим питанням задля збереження «status quo». Однак під тиском суспільної думки члени міської ради змушені були створити комісію з виборчої реформи, однак вона не брала до уваги інтереси українців та інших національних груп, що творили загал львів'ян. Поляки міцно трималися твердження, зазначає часопис, що «Львів - се відвічне польське місто», а тому місць для українців у міській раді не передбачалося.

Поодинокі польські голоси з пропозицією, що українські представники повинні увійти до ради пропорційно до кількості свого населення, були відхилені з аргументацією щоб запобігти польсько-українському протистоянню, як це має місце у Галицькому крайовому сеймі. У результаті, обговорення змін виборчого законодавства зводилося переважно до обговорення питання виборчих прав жінок.

Остаточні рішення приймалися простою більшістю, а не двома третинами як того вимагав закон, що унеможливлювало їхню легітим- ність [8; 29].

Після виборів до міської ради 28 лютого 1911 р. було обрано 100 членів на шестирічний термін, з тою специфікою, що кожних три роки обиралися 50 радних. Народна канцелярія закликала українців до активної участі у виборчій кампанії і найперше запропонувала перевірити списки виборців, які нараховували 15 454 львів'ян. Часопис констатує, що відбулися збори українського населення Львова, які вимагали загального, рівного, таємного і безпосереднього виборчого права і пропорційного розподілу мандатів за національною ознакою. Передвиборні польські зібрання акцентували увагу на «польськості міста» і «руській небезпеці» [41].

За визначенням «Діла», головними характеристичними рисами виборчої кампанії були терор і корупція. За підсумками голосування жоден українець не увійшов до складу міської ради. Фактично «для Русинів у львівськім ратуши нїчо не змінило ся і нова рада лишить ся дальше “старою” зі своєю шовінїстичною нетерпимістю до всього, що руське» [10]. Уже 9 травня 1911 р. українці Львова оприлюднили протест, яким обґрунтували право 42 тис. львів'ян, українців за національністю, на 20 місць у міському представницькому органі [49]. Внаслідок протестного руху адміністративний трибунал у Відні рішенням від 15 червня 1912 р. скасував результати виборів Львівської міської ради. До обрання нової вирішення нагальних справ громади покладалося на президента міста Йосифа Наймана і двох віце-президентів [53].

Для участі в львівських виборах, які мали відбутися 16 січня 1913 р. був створений український комітет під головуванням Олександра Пісецького. Завданням інституції стала спроба об'єднання близько 2 тис. українських виборців для узгоджених дій. Однак під час процедури голосування тільки 544 з них проголосували за національний список [6; 22]. Такий результат пояснювався громадянською і національною байдужістю українських виборців. Організація українців Львова нагадала президії міської ради про право мати власних представників у владі згідно процентного співвідношення у національному складі міських мешканців [43].

На шпальтах газети постійно висвітлювався вічевий рух, де виносилися на загальнонародне обговорення питання представлення суспільної думки перед владою. Зокрема, 8 листопада 1910 р. русини Жовківського передмістя висловилися щодо справи сеймової виборчої реформи. Це ж питання стало основним під час віча українських мешканців Львова, організованого Народною радою [5; 28; 36; 55]. Критика польських опонентів за небажання домовлятися з українцями задля важливих питань суспільно-політичного життя, висловлення довіри українським послам Державної ради і Галицького крайового сейму, окреслення визначної ролі Львова у процесі національного відродження українців стали провідними темами віч і зборів львівських русинів і у наступні роки [51].

Представляючи інтереси УНДП газета «Діло» популяризувала ідеї партії й публікувала звіти з партійних з'їздів, які скликалися наприкінці кожного року. Обговорюючи поточну політичну ситуацію, делегати позитивно оцінювали діяльність українських послів у Державній раді й Галицькому крайовому сеймі та закликали народних представників до жорсткого протистояння по відношенню до уряду, допоки останній не змінить ставлення до українського питання на державному і місцевому рівнях. Остаточним його вирішенням українці вважали національно-територіальну автономію у складі австрійської держави, тобто поділ Галичини на українську і польську складові з окремими намісництвами і сеймами.

Редакція газети висвітлювала позицію УНДП у питанні сеймової виборчої реформи, яка вважала, що уряд має втрутитися у ситуацію і запропонувати проект реформи в інтересах українського та польського народів. Обов'язковою умовою вважався пропорційний розподіл мандатів за національною ознакою. Важливі питання щодо виборчого законодавства знаходили відображення у спеціальних комунікатах, постановах, заявах, оголошеннях, зверненнях Народного комітету, наприклад, підтримка українського сеймового клубу за демонстраційний виступ 18 жовтня

р. проти систематичного нехтування крайовим законодавчим органом правами і потребами українського народу [21]; виборчої реформи з виборів послів Галицького крайового сейму [46]; виборів послів Державної ради у

р. [15]; закриття чергової сесії Галицького крайового сейму у лютому 1912 р. без вирішення основного питання -- прийняття виборчої реформи [16]; фальсифікації результатів перепису населення від 31 грудня 1910 р. [31]; підтримки компромісного варіанту сеймової виборчої реформи [33]; успішного завершення виборчої кампанії з виборів послів Галицького крайового сейму у 1913 р. [48]; систематичних «конфіскатів» львівською прокуратурою окремих публікацій з українських часописів [32].

Часопис акцентує увагу на тому, що ситуативними союзниками УНДП у політичній боротьбі за права українського народу виступали Українська радикальна партія (УРП) і Українська соціал-демократична партія (УСДП). В Подаються короткі повідомлення про щорічні з'їзди радикалів, зокрема, про висловлення підтримки послам від УРП у законодавчих органах влади.

Боротьба галицьких українців за виборчу сеймову реформу напередодні Великої війни завершилася поступками з боку австрійської влади. При збережені куріальної системи запроваджувалися прямі, таємні вибори, кількість депутатів збільшувалася з 150 до 228 і українці отримували 62 мандати, що дозволяло їм впливати на рішення сейму. Проте цей виборчий закон не набув чинності через початок війни.

Часопис «Діло» напередодні Першої світової війни на своїх сторінках багато дописів присвятив масштабному рухові за виборчі права українського населення краю, зокрема за виборчу реформу до Галицького сейму, боротьбі за ліквідацію старої куріальної системи, програмам політичних партій, висвітлюючи думки громадських і політичних діячів та різних конфесій.



Список використаних джерел

Аркуша О. (1996). Галицький сейм: виборчі кампанії 1889 і 1895 рр. Львів, 173 с.

Бондаренко Н. О. (2019). Набуття досвіду парламентської діяльності галицькими українцями та його значення у формуванні національної правосвідомості (1848-1914 роки). Форум Права, 57 (4). 6-14. DOI:http://doi.org/10.5281/zenodo.3478557.

Босак О. І. (2006). Відображення боротьби за виборчі реформи галицькою пресою напередодні І світової війни. Поліграфія і видавнича справа 2 (44). 138-145.

Буковинські соймові вибори. (1911). Діло,1 цьвітня. 4.

Велике віче у Львові. (1910). Діло,14 падолиста. 2-3.

Вибори до міської ради у Львові. (1913). Діло,16 сїчня. 5.

Вибори розписані! Складайте жертви на виборчий фонд. (1911). Діло, 8 цьвітня. 1-3.

Виборча реформа до ради м. Львова. (1910). Діло, 8 марта. 2.

Виборча реформа санкціонована. (1914). Діло, 13 липня. 1.

Вислїд виборів до львівської міської ради. (1911). Діло, 6 цьвітня. 6.

Вислїди і евентуальні наслїдки виборів на Угорщинї. (1910). Діло, 6 червня. 2-3.

Вшехпольсько-подоляцько-мо сквофіль- ський бльок офіцияльно проголошений. (1913). Діло, 9 червня. 1.

Два пастирські листи. (1913). Діло, 3 червня. 1.

Дмитрушко В., Коцур А. (2009). Парламентаризм в Україні другої половини ХіХ-1920 р.: історіографія. Київ, Чернівці: Книги - ХХІ, 244 с.

До всїх чесних виборцїв Галичини - Русинів, Поляків, Нїмцїв і Жидїв! (1911). Діло, 15 червня. 1-2.

До руського народа Галицької Землї! І знов заперлись брами сойму... (1912). Діло, 16 лютого. 1.

До Руського Народу Галицької Землї. (1913). Діло, 19 мая. 1.

Дрогобицький кровопролив перед судом (З судової салї). (1911). Діло, 15 серпня. 4-5.

З житя українських партий: Сполука соц.- демократичних фракций. (1914). Діло, 19 марта. 1-2.

З орґанїзациї Українцїв міста Львова. (1913). Діло, 23 грудня. 7.

З президиї Народного Комітету. Комунї- кат... (1910). Діло, 22 жовтня. 1.

Зазив до львівських Українцїв. (1913). Діло, 13 сїчня. 2.

Запросини до передплати на р. 1910-ий. (1910). Діло, 1 сїчня. 1.

Заява загально-австрийської репрезентациї Русинів. (1910). Діло, 3 лютого. 1.

Кінець виборів в Східній Галичинї. (1911). Діло, 4 липня. 1-3.

Кроваві вибори в Дрогобичи. (1911). Діло, 20 червня. 4-5.

Кроваві вибори в Дрогобичи. (1912). Діло, 30 сїчня. 6-7.

Львів. (1910). Діло, 10 падолиста. 2.

Мійська виборча реформа. (1911). Діло, 4 сїчня. 5.

Наради австрийських парляментаристів Русинів. (1910). Діло, 2 лютого. 1.

Народний Комітет на засїданю з 14 с. м. приняв отсю постанову. (1912). Діло, 17 вересня. 1.

Народний Комітет. по основнїм розглядї фактів конфіскацийної системи. постановив. (1914). Діло, 9 лютого. Ч. 29. С.1.

Народний Комітет. постановив. (1913). Діло, 21 цьвітня. 1.

Партийне угруповане галицького сойму. (1913). Діло, 3 грудня. 4.

Пастирський лист. (1913). Діло, 2 червня. 1.

Передвиборче віче Русинів городецького передмістя (1911). Діло, 13 лютого. 5.

По буковинських соймових виборах. (1911). Діло, 4 мая. 4.

По виборах.(1911). Діло, 15 липня. 1-2.

Побіда Українцїв на Буковині.'. (1911). Діло, 29 цьвітня. 5.

Погром русофільства на Буковинї. (1911). Діло, 2 мая. 1.

Позір руська громадо Львова! (1911). Діло, 18 сїчня. 4-5.

Правно-державна заява Українського Союза. (1911). Діло, 20 липня. 1.

Протест проти польського гакатиму. (1913). Діло, 27 лютого. 6.

Радикальні кандидатури. (1913). Діло, 28 мая. 3.

Розписане виборів. (1913). Діло, 15 мая. 7.

Русини Галицької Землї! (1910). Діло, 27 жовтня. 1.

Русини Галицької Землї! (1911). Діло, 20 мая. 1-2.

Русини Галицької Землї! (1913). Діло, 8 липня. 1.

Русини міста Львова. Протест. (1911). Діло, 9 мая. 1-2.

Склад нового сойму. (1913). Діло, 11 липня. 2.

Слово столицї краю. (1913). Діло, 13 мая. 1-2.

Соймові вибори відложені. (1914). Діло, 6 серпня. 5.

Уневажнене виборів до львівської міської ради. (1912). Діло, 17 червня. 4-5.

Христ.-сусп. кандидатури. (1913). Діло, 26 мая. 3.

Чотири руські передвиборчі віча у Львові. (1911). Діло, 21 лютого. 5-6.

Шаповал Ю. Г (1999) «Діло» (1880 - 1939 рр.): Поступ української суспільної думки. Львів, 384 с.



References

Arkusha O. (1996). Halytskyi seim: vyborchi kampanii 1889 i 1895 rr. [Galician Sejm: election campaigns of 1889 and 1895]. Lviv, 173 s.

Bondarenko N. O. (2019). Nabuttia dosvidu

parlamentskoi diialnosti halytskymy ukraintsiamy ta yoho znachennia u formuvanni natsionalnoi pravos- vidomosti (1848-1914 roky) [Gaining experience of parliamentary activity by Galician Ukrainians and its importance in the formation of national justice (18481914;] Forum Prava, 57 (4). 6-14. DOI:http://

doi.org/10.5281/zenodo.3478557.

Bosak, O. I. (2006). Vidobrazhennia borotby za vyborchi reformy halytskoiu presoiu naperedodni I svitovoi viiny [Coverage of the struggle for electoral reforms by the Galician press on the eve of the First World War.]. Polihrafiia i vydavnycha sprava 2 (44). 138-145.

Bukovynski soimovi vybory. (1911) [Bukovyna parliamentary elections]. Dilo, 1 tsvitnia. 4.

Velyke viche u Lvovi. (1910) [The Great Chamber in Lviv]. Dilo, 14 padolysta. 2-3.

Vybory do miskoi rady u Lvovi. (1913) [Lviv elections to the city council in]. Dilo, 16 sichnia. 5.

Vybory rozpysani! Skladaite zhertvy na vybor- chyi fond. (1911) [Elections are scheduled! Make sacrifices for the election fund]. Dilo, 8 tsvitnia. 1-3.

Vyborcha reforma do rady m. Lvova. (1910) [Electoral reform to the council of Lviv]. Dilo, 8 marta. 2.

Vyborcha reforma sanktsionovana. (1914) [Electoral reform is authorized]. Dilo, 13 lypnia. 1.

Vyslid vyboriv do lvivskoi miskoi rady. (1911) [Results of the elections to the Lviv City Council]. Dilo, 6 tsvitnia. 6.

Vyslidy i eventualni naslidky vyboriv na Uhor- shchyni. (1910) [Results and possible consequences of the elections in Hungary]. Dilo, 6 chervnia. 2-3.

Vshekhpolsko-podoliatsko-moskvofilskyi blok ofitsyialno proholoshenyi. (1913) [The All- Polish-Podolia-Muscovite bloc has been officially proclaimed]. Dilo, 9 chervnia. 1.

Dva pastyrski lysty. (1913) [Two pastoral letters.]. Dilo, 3 chervnia. 1.

Dmytrushko V., Kotsur A. (2009). Parlamen- taryzm v Ukraini druhoi polovyny ХіХ -1920 r.: isto- riohrafiia [Parliamentarism in Ukraine in the second half of the XIX-1920s: historiography]. Kyiv, Cherni- vtsi: Knyhy - XXI, 244 s.

Do vsikh chesnykh vybortsiv Halychyny - Rusyniv, Poliakiv, Nimtsiv i Zhydiv! (1911) [To all honest voters of Galicia - Rusyns, Poles, Germans and Jews!]. Dilo, 15 chervnia. 1-2.

Do ruskoho naroda Halytskoi Zemli! I znov za- perlys bramy soimu... (1912) [To the Rusyns people of the Galician Land! And the gates of the Diet were locked again]. Dilo, 16 liutoho. 1.

Do Ruskoho Narodu Halytskoi Zemli. (1913) [To the Rusyns People of the Galician Land]. Dilo, 19 maia. 1.

Drohobytskyi krovoprolyv pered sudom (Z su- dovoi sali). (1911) [Drohobych bloodshed before the court (From the courtroom)]. Dilo, 15 serpnia. 4-5.

Z zhytia ukrainskykh partyi: Spoluka sots.- demokratychnykh fraktsyi. (1914) [From the life of Ukrainian parties: The union of social democratic factions]. Dilo, 19 marta. 1-2.

Z organizatsyi Ukraintsiv mista Lvova. (1913) [From the organization of Ukrainians of the Lviv city]. Dilo, 23 hrudnia. 7.

Z prezydyi Narodnoho Komitetu... Komu- nikat. (1910) [From the Presidium of the People's Committee. Communiicat]. Dilo, 22 zhovtnia. 1.

Zazyv do lvivskykh Ukraintsiv. (1913) [Proclamation to Lviv Ukrainians]. Dilo, 13 sichnia. 2.

Zaprosyny do peredplaty na r. 1910-yi. (1910) [Invitations to subscribe in 1910]. Dilo, 1 sichnia. 1.

Zaiava zahalno-avstryiskoi reprezentatsyi Rusyniv. (1910) [Statement of the all-Austrian representation of the Ruthenians]. Dilo, 3 liutoho. 1.

Kinets vyboriv v Skhidnii Halychyni. (1911) [The end of the elections in Eastern Galicia]. Dilo, 4 lypnia. 1-3.

Krovavi vybory v Drohobychy. (1911) [Bloody elections in Drohobych]. Dilo, 20 chervnia. 4-5.

Krovavi vybory v Drohobychy. (1912) [Bloody elections in Drohobych]. Dilo, 30 sichnia. 6-7.

Lviv. (1910) [Lviv]. Dilo, 10 padolysta. 2.

Miiska vyborcha reforma. (1911) [City electoral reform.]. Dilo, 4 sichnia. 5.

Narady avstryiskykh parliamentarystiv Rusyniv. (1910) [Meetings of Austrian parliamentarians Rusyns]. Dilo, 2 liutoho. 1.

Narodnyi Komitet na zasidaniu z 14 s. m. pry- niav otsiu postanovu. (1912) [People's Committee at a meeting of 14 th. m. having adopted this resolution]. Dilo, 17 veresnia. 1.

Narodnyi Komitet. po osnovnim rozghli- adi faktiv konfiskatsyinoi systemy. postanovyv. (1914) [The People's Committee. on the main consideration of the facts of the confiscation system. decided.]. Dilo, 9 liutoho. Ch. 29. S.1.

Narodnyi Komitet. postanovyv. (1913) [The People's Committee. decided.]. Dilo, 21 tsvitnia. 1.

Partyine ugrupovanie halytskoho soimu. (1913) [Party group of the Galician Diet.]. Dilo, 3 hrudnia. 4.

Pastyrskyi lyst. (1913) [Pastoral letter.]. Dilo, 2 chervnia. 1.

Peredvyborche viche Rusyniv horodetskoho peredmistia. (1911) [Rusyn pre-election chamber of Gorodets suburb.]. Dilo, 13 liutoho. 5.

Po bukovynskykh soimovykh vyborakh. (1911) [According to the Bukovyna Diet elections]. Dilo, 4 maia. 4.

Po vyborakh. (1911) [According to elections]. Dilo, 15 lypnia. 1-2.

Pobida Ukraintsiv na Bukovyni. (1911) [Victory of the Ukrainians in Bukovina]. Dilo, 29 tsvitnia. 5.

Pohrom rusofilstva na Bukovyni. (1911) [The pogrom of Russophilism in Bukovina]. Dilo, 2 maia. 1.

Pozir ruska hromado Lvova! (1911) [The shame on Rusyn the community of Lviv!]. Dilo, 18 sichnia. 4-5.

Pravno-derzhavna zaiava Ukrainskoho Soiuza. (1911) [Legal and state statement of the Ukrainian Union]. Dilo, 20 lypnia. 1.

Protest proty polskoho hakatymu. (1913) [Protest against the Polish Hakatim]. Dilo, 27 liutoho. 6.

Radykalni kandydatury. (1913) [. Radical can- didates.Dilo, 28 maia. 3.

Rozpysanie vyboriv. (1913) [Elections schedule]. Dilo, 15 maia. 7.

Rusyny Halytskoi Zemli! (1910) [Ruthenians of the Galician Land!]. Dilo, 27 zhovtnia. 1.

Rusyny Halytskoi Zemli! (1911) [Ruthenians of the Galician Land!]. Dilo, 20 maia. 1-2.

Rusyny Halytskoi Zemli! (1913) [Ruthenians of the Galician Land!]. Dilo, 8 lypnia. 1.

Rusyny mista Lvova. Protest. (1911) [Ruthenians of the Lviv city. Protest]. Dilo, 9 maia. 1-2.

Sklad novoho soimu. (1913) [The composition of the new Diet]. Dilo, 11 lypnia. 2.

Slovo stolytsi kraiu. (1913) [Word of the capital of the region]. Dilo, 13 maia. 1-2.

Soimovi vybory vidlozheni. (1914) [Sejm elections postponed]. Dilo, 6 serpnia. 5.

Unevazhnenie vyboriv do lvivskoi miskoi rady.

(1912) [Invalidation of the elections to the Lviv City Council]. Dilo, 17 chervnia. 4-5.

Khryst.-susp. kandydatury. (1913) [Christiansocial candidacies] Dilo, 26 maia. 3.

Chotyry ruski peredvyborchi vicha u Lvovi.

(1911) [Four Rusyn pre-election chambers in Lviv.].

Dilo, 21 liutoho. 5-6.

Shapoval Yu. H. (1999) «Dilo» (18801939 rr.): Postup ukrainskoi suspilnoi dumky [“Dilo”

(1880 - 1939): The progress of Ukrainian public opinion.]. Lviv, 384 s.

Размещено на Allbest.ru

...